Про співтовариство
Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Шукати в архіві
Топ учасників
Погляд не політика на АТО
- 21.08.15, 22:00
Тарас Возняк
Позитивні аспекти агресії Путіна – до Дня Незалежності України
21 серпня 2015, 11:47
Як правило, ми бачимо тільки очевидні негативи від агресії Путіна в Україні. І те, що перш за все ми говоримо про них, можна легко пояснити. Вони очевидні.
Однак більш зважена рефлексія над тим, що відбувається, дає зовсім неочікувані результати.
Не всі наважуються про них не те що писати, але навіть зізнатися самим собі, що вони таки є.
Я вже якось писав про них. Матеріал отримав чималий резонанс. Хоча цим шляхом, здається другий раз ніхто не пройшов – ніхто не додумав цих думок до кінця, не поцікавився, куди врешті-решт призведуть ці тренди. Тому спробую ще раз закинути ці крамольні думки у поле уваги українського аналітичного суспільства.
Отож:
Агресія Путіна зробила зрозумілішою, прозорішою загальну геополітичну ситуацію у світі. Путіну вдавалося довший час водити за носа розслаблених і, чого гріха таїти, часом недалеких західних лідерів. Інколи, щоправда, вони й самі були раді обманюватися. Одні для того, щоб дотягнути до кінця своєї каденції з іміджем "миротворця" (як-от Барак Обама), інші – з огляду на явні бонуси, які отримували від того ж Путіна. Кожен по-різному, але результат був один: усі вони натужно пробували "зрозуміти" Путіна, коли він шматував Чечню, Південну Осетію чи Абхазію.
Після окупації й анексії Криму, а також агресії на Донбасі все стало абсолютно прозорим. Путін свідомо і демонстративно зламав всю пост-ялтинську систему безпеки, яка забезпечувала мир у Європі 70 років. Зламав демонстративно, щоб "розумільники Путіна" не сумнівалися – він демонстративно кинув всім їм виклик.
Я вважаю цю ясність позитивом. Хоч за неї, звісно, заплачено кров'ю – і не лише українців, але й грузинів, молдаван, вірменів, азербайджанців, осетинів, абхазів, чеченців і т.д.
Завдяки зусиллям Путіна Україна вперше свідомо позиціонувала себе в політичній опозиції до Росії. Путін змусив Україну стати по інший бік фронту. Причому, як на мене, то з боку переможців, а не лузера, яким є Росія Путіна.
Ба більше, Україна на сьогодні є не лише полем бою чи протистояння Заходу і збожеволілої Росії. Україна є заборолом Європи, європейського проекту, який називається Європейський Союз. Звісно, не всі в Європі здатні це побачити чи з цим згодитися. Однак на сьогодні це факт. Якщо встоїть Україна, то проект ЄС матиме перспективу. Таким чином агресія Путіна зробила Україну важливою для всієї Європи, всього ЄС – не йдеться лишень про наш, український, інтерес, не про якесь там смішне, як на сьогодні, асоційоване членство України в ЄС. Йдеться про майбутнє ЄС.
Путін забив осикового кілка у міф "братських" українського та російського народів. Комусь ця теза особливо не сподобається. Однак це так. Причому під українцями тут варто розуміти тих, хто сьогодні відстоює незалежну Україну, а серед них – маса росіян, кримських татар чи чеченців – саме вони є українцями у сьогоднішньому сенсі слова. А серед російських імперців чимало етнічних українців – киньте оком на прізвища кримських "губернаторів" чалих-міняйлів та донецьких каудильйо захарченків-плотницьких. Путін на довгі роки розірвав цей місток, який старанно розбудовували останні триста років усі російські та совєтські ідеологи. Якщо до агресії Путіна тільки Західна Україна пам'ятала і знала, що російські імперці – це чужі, то тепер Путін переконав всю Україну, що "Никогда мы не будем братьями".
Ба більше, Путін розірвав персональні зв'язки громадян України та Росії. Путін, як всі ґебісти, пішов далі – заліз в душу 88% росіян, які почали рвати навіть персональні зв'язки з знайомими і навіть родичами в Україні. Холодком потягло навіть від сімейних контактів. Дистанціюватися почали не те що народи, а й люди. Не знаю, як це оцінювати. З людської точки зору це зле. А в ситуації війни – по-різному. Війна є війною. Хоч ми часто боїмося собі признатися в тому, що це війна, і вона має такий інтерперсональний вимір.
Навіть більше – Путін кинувся рвати персональні зв'язки між "ватою" в самій Росії і тими 12% тверезо мислячих людей у тій же Росії, котрі тепер бояться розмовляти на тему України: "Найстрашнішим для мене було дізнатися про те, що нормальні люди мого кола раптом розкололися. Це коли одні задоволені "Кримнаш", а інші, як я, категорично з цим не згодні, назвавши такі дії варварством. Я тепер з деякими друзями та знайомими боюся розмовляти, щоб не посваритися на все життя. Я боюся втратити в житті людей, з якими я десятки років дружив, взаємодіяв, боюся такого на старості років", – академік РАН, посол РФ у Франції Юрій Рижов. Ці 12% думаючих росіян – наш здобуток у цьому протистоянні. Так, їх небагато, але це найкращі.
Агресія Путіна призвела не до розколу українського суспільства, а до його консолідації. Саме агресія Путіна відкинула етнічні, мовні, релігійні та інші перегородки, які старанно вибудовували в Україні і недалекоглядні доморощені політикани від Кучми до регіоналів з Януковичем на чолі, і сам Путін. А тут взяв і все зруйнував – своїми ж руками. Звісно, він очікував на інший ефект – захопити не той оцупок Донбасу, а областей 8-10.
Майдан Гідності й наступна війна за Незалежність на Донбасі відкинули інсинуації щодо власне антиросійських настроїв – їх немає. Є антипутінські, антиватні, антиімперські. На східному фронті за Незалежність України воює маса етнічних росіян. Це шок для Путіна і наш великий здобуток.
Так само ці два роки остаточно дезавуювали міф про патологічний антисемітизм українців. Ми не тільки не побачили жодного антисемітизму – навпаки, єврейська, і не лише єврейська спільнота в силу своїх можливостей рішуче почала брати участь у розбудові та обороні України. І не лише про Ґройсмана чи Коломойського йдеться.
Консолідація українського суспільства різко прискорила процес творення нової і значної політичної реальності у Центральній Європі – в Україні почала консолідуватися новітня українська політична нація, яка принципом своєї консолідації визначила не етнічну чи релігійну належність, а громадянство як активну участь у розбудові цієї ж політичної реальності.
Агресія Путіна призвела до форсованого формування новітньої української ідентифікаційної платформи – з її Пантеоном новітніх героїв (герої Небесної Сотні, кіборги, оборона Донецького аеропорту, гори Карачун, Савур-Могили, навіть Іловайська та Дебальцівська трагедії), новітньою героїкою добровольчих загонів. По суті, твориться новітній національний міф. Причому міф, який не розділяє нову політичну націю, як це пробували робити, зіштовхуючи міф національного опору (УПА) та Другої світової війни. Новітня героїка єднає.
У своєму божевіллі загнаний в кут Путін почав усіма силами рвати економічні зв'язки України та Росії. Це почалося ще до агресії, однак агресія різко прискорила цей процес. Його ідеєю було і є економічно задушити Україну. Однак це має зворотний бік. Україні є і буде важко. Однак Україна зусиллями Путіна унезалежнюється від Росії. І не лише про газ йдеться, хоча енергетична залежність України була і є найважчою проблемою, яку ми ще маємо розв'язати. Але парадокс – Путін сам штовхає нас до того, щоб ми нарешті диверсифікували постачання енергоносіїв в Україну. А не прив'язували її до російської труби, як це робила Тимошенко.
Тим самим Путін сам заштовхує Україну в обійми ЄС. Він силою змушує наших доволі інертних виробників шукати ринків на Заході. Тим більше, що формальні передумови до того в України вже є.
Усіх дивує те, що Путін свідомо руйнує інфраструктуру Донбасу. Здавалося б, загарбав – мав би берегти. Тому всі аналітики переконані, що Путін не зацікавлений в анексії Донбасу і бачить агресію на Донбасі як димову завісу для Криму та майбутню ракову пухлину на тілі України.
Так, Донбас був тією "раковою пухлиною" на тілі України. Десятиліттями кримінально-політичні клани Донбасу не лише грабували цей регіон, але й гальмували розвиток всієї України. Тому розгром Путіним Донбасу є парадоксальним.
Путінський розгром Донбасу має три наслідки
Наслідок перший: Путін, фактично, розгромив політичну еліту Донбасу. Більшість її "зірок" тепер – політичні втікачі, лузери й маргінали. Політична вага Донбасу після його розгрому, колабораціонізму місцевих еліт з окупантом, в сучасній політичній конструкції України нікчемна. Путін зруйнував Донбас політично. І в ситуації, поки Донбас не породив іншу політичну еліту, це позитив. Це дає час перевести подих решті політичної еліти України – вони можуть вести країну до змін (інше питання – чи ведуть).
Наслідок другий: розгромивши Донбас, Путін здійснив перший етап і так неминучої реструктуризації застарілого постсовєтського індустріального регіону, який ставав щораз обтяжливішим для всієї української економіки. Свого часу таку реструктуризацію, а інколи й ліквідацію, здійснила Німеччина у Рурській області, Велика Британія – в Уельсі (тільки Маргарет Тетчер могла на це наважитися), здійснює Польща у Шльонську. Жоден український президент чи прем'єр-міністр на це не відважився. Старому індустріальному Донбасу завдяки Путіну приходить кінець. І це відкриває перспективу – але не до "відновлення", про яке торочать у Брюсселі та Києві, а до перезавантаження. Новий Донбас має стати іншим – у технічному сенсі.
Наслідок третій: реструктуризація Донбасу не могла б відбутися без переміщення великих мас населення в інші регіони. Найлегше таке переміщення, яке супроводжувало реструктуризацію, відбулося в Пітсбурзі (США) – там населення традиційно мобільне. Агресія Путіна призвела до, хай примусового, розосередження близько півтора мільйона осіб з регіону, що полегшує його ревіталізацію у майбутньому. І не факт, що цей процес зупиниться навіть "після війни" в умовах реальної зруйнованості регіону. На такий "подвиг" у нашій частині світу справді здатні тільки Ленін-Сталін-Путін. Розумію всю дикість цих слів. Звісно, це величезні людські трагедії. Однак не лише з огляду на агресію Путіна, але й у випадку реструктуризації ці процеси були неминучими – можливо, не такими брутальними і більше розтягнутими в часі.
Тепер про Крим. Тут теж три наслідки
Наслідок перший: український політичний клас підійшов до усвідомлення того, що попередня українська стратегія у Криму, яка полягала у створенні фактичної російської національної автономії у Криму під назвою Республіка Крим, збанкрутувала. Це плюс. В майбутньому йти цим самим шляхом немає сенсу.
Наслідок другий: український політичний клас дозріває до потреби створення у Криму кримськотатарської національно-територіальної автономії.
Наслідок третій: український політичний клас дозріває до усвідомлення того, що "після війни" статус Криму може бути модифікований, хоча під українським суверенітетом, звісно.
Всі ці три наслідки щодо Криму є симптомами дорослішання нашого політичного класу, розвитку політичного планування, що мене особисто тішить.
***
Як бачимо, справді збожеволілий (бо інакше цього не назвеш) Путін не притягує Україну до Росії. А навпаки, відштовхує.
На жаль, чесний аналіз ситуації зазвичай безжальний. Політики на нього не здатні. Їм потрібно "подобатися" – це їхнє головне заняття. Мені – ні. Тому ще раз прошу вибачення у тих, кого обпалило це божевілля. Однак ми маємо осмислити всі аспекти цих справді епічних з огляду на майбутнє подій, свідками і безпосередніми учасниками яких є.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Наш прапор перемоги
- 21.08.15, 20:57
21 Серпня 2015 - 18:37
До Дня Прапора та Дня незалежності Адміністрація Президента України підготувала низку святкових заходів, які відбудуться по всій країні і в яких візьме участь Глава держави разом із військовими, волонтерами та представниками громадськості.
Як зазначила Наталія Попович, Радник Глави Адміністрації Президента, співзасновниця Українського кризового медіа центру, який координував розробку заходів, День незалежності та День Прапора набувають особливого значення зараз, в один з найскладніших періодів в українській історії. «Наші воїни вмирають за незалежність України. Паралельно в країні іде непроста трансформація пост-радянського суспільства у європейське. Люди стомлені. Дехто зневірений. Але більшість продовжує докладати максимум зусиль для розвитку своєї країни. І ми хочемо підтримати усіх цих людей, продемонструвати повагу до них. Найбільше ми хотіли осмислити, що для нас означає Незалежність – споконвічне прагнення українців до свободи», — наголосила Наталія Попович на брифінгу в АПУ.
23 серпня о 9:00 відбудеться урочисте підняття Президентом Державного Прапора на Софійській площі. Разом із Петром Порошенком прапор підніматиме Мирослав Гай — колишній військовослужбовець Національної Гвардії, волонтер, який першим підняв Український стяг над окупованим Слов’янськом.
«У той самий момент прапор здійметься над державними адміністраціями в усіх куточках країни, а також над усіма дипломатичними представництвами України за кордоном», — повідомив журналістам Заступник Глави Адміністрації Президента Ростислав Павленко.
Після урочистостей Президент відкриє виставку «Прапори-реліквії». На виставці будуть представлені понад 60 прапорів різних форматів —стяги з зони Антитерористичної операції, які наші захисники виносили з запеклих боїв, волонтерські прапори, що зберегли емоційні та щирі написи побажань нашим українським воїнам, прапори з Національного музею історії: від прапору українських пластунів 1931 року до Прапору України з дарчими підписами бійців добровольців Київського козачого полку імені Т. Шевченка, які охороняли м. Новоазовськ влітку 2014 року.
«Кожен прапор на виставці має свою історію – справжню, щиру. Більшість прапорів пройшла запеклі бої, їх підіймали над відвойованими українськими землями, українські воїни рятували ці прапори з-під завалів, ризикуючи життям. І ці герої також будуть на виставці, і кожен з них розкаже власну історію», – зазначила Наталія Попович.
Оглянути виставку можна буде на Софіївській площі 23-25 серпня, з 11:00 до 20:00.
Окрім того, 23 серпня цілий день на Хрещатику та центральних площах Києва будуть проводитися активності для дітей і дорослих. Серед них — флешмоб «Підпиши прапор», конкурси малюнків для військових АТО, розважальні майданчики. Ініціатором заходів виступила дружина Президента Марина Порошенко.
О 19:00 на Михайлівській площі почнеться концерт сучасних українських виконавців. Серед виконавців — Анастасія Приходько, Тарас Петриненко, Сестри Тельнюк, Кому Вниз, Mad Heads XL та багато інших.
Саме до Дня Прапора за ініціативи Президента України було створено серію соціальних роликів про прапор. «Для українців Державний Прапор більше не є просто частиною державних урочистостей, окрасою футбольної трибуни чи фоном для білбордів до Дня Незалежності. За останні роки Український прапор побував на Революції, на війні, став свідком перемог і поразок, він став індикатором «свій-чужий», під ним часто закінчується життя найкращих синів Батьківщини. Сьогодні Державний Прапор для українців – більше ніж символ. І про це наші історії: воїна-батька, патріотки-переселенки, волонтера-медика з Майдану, який тепер рятує життя на фронті»,— розказала Наталія Попович.
Ролики готувала творча група під керівництвом Олесі Драшкаби. «Сьогодні переселенка, волонтер, військовий — це не просто абстрактні образи. Ще два роки тому ці слова для нас нічого не означали. Зараз уся країна чітко уявляє, хто ці герої, як вони виглядають, часом навіть асоціюють себе з цими образами напряму. Для нас було дуже важливо донести не просто атмосферу свята або трагедії, а момент вдумливого переосмислення ролі прапора, який став більше, ніж символом»,— зазначила Олеся Драшкаба.
До проекту на волонтерських засадах долучилося багато видатних творчих особистостей. «Для мене ці зйомки стали дуже особистими. Історія воїна — це історія мого власного чоловіка. Після деяких коливань я вирішила знімати саме його, його — й нашого сина. Мені здалося, що з мого боку так буде більш чесно»,— відзначила режисер роликів Ірина Цілик.
Переглянути ролики можна на офіційному YouTube-акаунті Президента України.
День Незалежності розпочнеться Маршем Незалежності о 10.00. Хрещатиком пройдуть військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії та інших військових формувань. У Марші також візьме участь вище керівництво та військове командування держави. Українці матимуть змогу привітати захисників Незалежності зі святом.
Святкування завершиться концертом всесвітньовідомого гурту класичної музики «I, culture orchestra» під керівництвом диригента Кирила Карабиця о 21:00 на Майдані Незалежності. «Ми не можемо не похвалитися тим, що до складу цього оркестру, який фінансується урядом Польщі, входить двадцять українських музикантів. Це успішна мистецька демонстрація політики Східного партнерства»,— зазначив режисер заходів Сергій Проскурня.
«Працюючи над нашою спільною концепцією мені, як режисеру, доводиться втілювати її через символи та деталі. Таких деталей, родзинок, у заходах до Дня Прапора та Дня Незалежності буде безліч. Наприклад, Марш Незалежності закінчиться виконанням зведеним духовим оркестром ЗСУ фрагментом увертюри Миколи Лисенка до опери «Тарас Бульба». А вже за десять годин з цієї музики почнеться концерт «I, culture orchestra»,— розповів Сергій Проскурня.
Символічним буде й фінальне виконання «Оди до радості». «Ця музика символізуватиме всю країну. Бас, українець, прилетить до нас з Німеччини. Меццо-сопрано — з Одеси. Тенор — біженець з Донбасу, який зараз працює в Національній опері. А сопранову партію співатиме Джамала»,— зазначив режисер.
До Дня прапора України
- 21.08.15, 20:46
Золота Злата Огневич радує своїм співом
- 21.08.15, 20:26
Українські збройні сили сильнішають
- 18.08.15, 20:40
Їх забрали із зони АТО з пошкодженнями, відремонтували і повернули назад. Укроборонпром передав українській армії нову партію модернізованих бойових машин «Булат». Про це повідомив керівник підприємства Віктор Козонак, передає прес-служба підприємства. "Танки потрапили на ремонт заводчанам безпосередньо із зони проведення антитерористичної операції на Сході країни із різноманітними пошкодженнями. Військові зазначили, що спрацювання динамічного захисту врятувало життя декільком екіпажам", – йдеться в повідомленні.
Фахівці з «Малишева» відремонтували шасі та посилені модернізовані двигуни, замінили стволи гармат по закінченню ресурсу кількості пострілів. На всіх «Булатах» модернізували захист – відтепер командир і екіпаж танка перебуватимуть у ще більшій безпеці. Всі танки пройшли повний цикл перевірки по технологічному паспорту і вже прийняті військовими. Як повідомлялося, в Укроборонпромі створили новий міномет "Верба". Також нагадаємо, Генштаб передав батальйону «Донбас-Україна» вертольоти Мі-24 та штурмовики СУ-25. |
Бум чи не бум - ось де проблема
- 18.08.15, 20:15
Цього тижня всі спостерігали за ескалацією бойових дій на сході України. Поновилися обстріли, знов загинули мирні жителі, бойовики вкотре порушують мінські домовленості...
Про все це можна прочитати на перших шпальтах світових ЗМІ. Та варто звернути увагу на те, як саме ці події висвітлюють.
Американське видання The National Interest зауважує, що Захід займається самозаспокоєнням з приводу війни на Донбасі, хоча окрім "паперового" перимир'я підстав для цього немає.
Якщо Захід знову не зверне свою увагу на Україну і не візьме на себе активну роль у врегулюванні цього конфлікту, то, ймовірно, відбудеться відновлення війни. Прогнози щодо того, коли і де це трапиться, менш значимі в порівнянні і розумінням того, чому це неминуче,
— пишуть вони.
На думку журналістів, поновлення боїв протягом останніх двох діб — це не так небезпечно, як посилення інформаційної війни. І однією з головних проблем американці називають те, що ресурси Росії і України залишаються неспіввідносними.
У свою чергу британське видання The Independent у статті з назвою "Україна боїться "великої війни", акцентують увагу на ступені підготовки двох сторін конфлікту, зазначаючи, що російська армія мобілізувала свої ресурси і, можливо, готується до нападу.
Ще більш значною зміною, ніж чергове нарощування чисельності російських військовослужбовців на місцях, стала колонізація командних структур "ДНР" і "ЛНР" шляхом впровадження туди офіцерів російської армії і спецслужб. Ополчення, яке перш отримувало від Росії тільки підтримку і зброю, тепер отримує ще й командирів,
— пишуть вони.
Натомість не обходять увагою українську сторону, цитуючи командира 93 механізованої бригади, який запевняє, що зараз Україна добре захищена і може відбити будь-яку атаку. Але не виключає можливості початку третьої світової війни.
Німецьке видання більш оптимістичне в оцінках перспектив цього конфлікту.Deutsche Welle переконують, що реальних підстав для повномасштабних бойових дій немає.
Наші експерти не бачать підстав для того, щоб говорити про підготовку широкомасштабного наступу. З військової точки зору, ці невеликі напади і артилерійські обстріли є провокаціями, точніше, перевіркою, наскільки швидко українські війська можуть на них реагувати на різних ділянках фронту,
— вважають там.
Експерти видання пояснюють, що Москва також не може заморозити конфлікт на Донбасі. Адже "ДНР" і "ЛНР" самостійно не в змозі підтримувати своє існування, а в Росії економічна ситуація далека від задовільної. Тому Кремлю вигідно відвернути увагу народу на "велику війну проти фашистів", але вона в той же час приведе до продовження або посилення санкцій Заходу. А також підніме в Брюсселі питання про постачання Україні зброї та підготовці більшої кількості солдатів.
Таким чином можемо зробити висновки про те, яке саме світ сприймає військовий конфлікт на Донбасі. Ми маємо розуміти, що цивілізовані країни переймаються цією ситуацією не менше нашого. Але, на відміну від українців, світові експерти можуть більш тверезо оцінювати ситуацію, бо їм не заважають емоції.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Ворог криється поміж нас - будь пильним!
- 18.08.15, 19:26
В Кривом Роге вандалы разбили мемориальную доску памяти погибшим в зоне АТО украинским воинам. ФОТОрепортаж
Рівно рік мину, а наче ціла вічність...
- 18.08.15, 17:54
