Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Вітання українцям від Сталоне і Арнольда з Днем вишиванки.

Слава Україні! Героям слава! Вітання українцям від Сільвестра Сталоне і Арнольда Шварценегера з Днем вишиванки.


Всесвітній день вишиванки в Раді були раді

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ В РАДІ: ЯКІ ВБРАННЯ ОБРАЛИ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ ТА З ЯКИМ НАСТРОЄМ ВІДЗНАЧАЛИ 
17.05.2018 18:20
Сьогодні, 17 травня, народні депутати відгукнулися на заклик спікера і відзначили Всесвітній день вишиванки.

Народні обранці "вигуляли" свої вишиванки у Верховній Раді. Чоловіки обрали чорні і традиційні білі сорочки, а жінки здебільшого вбралися у вишиті сукні.

"Ми втомилися від агресії і скучили за посмішками. Посміхайтеся): вишиванці личить посмішка", – написала на своїй сторінці у Facebook віце-спікер ВР Ірина Геращенко. І народні обранці справді сьогодні посміхалися. Як то було, хто які вбрання обрав і з яким настроєм святкували-працювали народні обранці, дивіться на фото.



Українська вишиванка як світовий бренд

Як українська вишиванка підкорила світ: секрети від модного дизайнера
16:00, сьогодні
Юлія Магдич у своїй авторській вишиванці
Юлія Магдич у своїй авторській вишиванці 
 
Українська дизайнер Юлія Магдич створює українські вишиванки для половини світу – від Америки до Близького Сходу. Вона точно знає, як і чим може підкорити вишиванка, а також кого і чому у світі вона вже підкорила.

Про секрети правильної вишиванки, її довговічність, а також – який код несе у собі, та чому і як правильно носити вишиванки, Юлія розповіла сайту "24" у ексклюзивному інтерв'ю.

Довідка: Юлія Магдич у фешн-бізнесі з 19 років. Створила фактично "з нуля" повний цикл виготовлення дизайнерських вишиваних виробів – від задуму малюнку, фасону і дизайну, втілення його у виробі, і аж – до доставки кінцевому власнику. Серед зіркових клієнтів Магдич – українські співачки Джамала, Тіна Кароль, телеведуча Катерина Осадча, французька співачка Патрисія Каас. Вишивку від українського дизайнера вже носять у понад 35 країнах світу, таких як США, Мексиці, Франції, Італії, Австрії, Німеччині, Греції, Іспанії, Туреччині, Великобританії, майже всіх країнах Близького Сходу, навіть у Кот-д'Івуар. Найближча мета Юлії – зробити дизайнерські вишиванки доступними для кожного українця.

Юліє, як спеціаліст розкажіть – чим і чому українська вишиванка, зокрема Ваша, підкорила світ?

Є декілька причин. Перша – це дуже гарно. Українська вишиванка прикрасить будь-яку жінку в будь-якому куточку світу. Вишивка виступає своєрідним обрамленням обличчя. Це як з картиною: підібрав правильну раму – полотно "заграло" по-новому, неправильну – картина "загубилася". Вишиванка – це "правильна рама" для будь-якого обличчя, питання тільки у правильно підібраній комбінації кольорів.

Читайте також: День вишиванки: як український національний одяг підкорив світ

Друга причина – вишиванка дуже великий відгук отримала під час Революції гідності. Символом попередньої революції, Помаранчевої, обрали оранжевий колір. Новій революції потрібен був новий візуальний код, символ. Який колір вибрати – малиновий, рудий? Звучить абсурдно. І вишиванка якраз стала другим прапором нашого народу. Люди за кордоном на підтримку України одягали вишиванки – як свідчення, що вони з українським народом і підтримують його прагнення кращого майбутнього. Сьогодні результати Революції суперечливі, але вишиванка продовжує бути символом єдиного пориву нації, її натхненням.

І вже в цьому політичному ключі вишиванка взяла свій старт в моді. Як все відбулось. У Києві двічі на рік проходить Mercedes-benz fashion-week. Ми зібрали прес-сніданок, куди прийшли найвідоміші модні видання – vogue.com (найвпливовіший ресурс в світі моди), Vogue Italia та багато інших. Їм наші вишиванки відгукнулися. Вони казали – це щось нове, незвичайне, цього в моді раніше не було. Як Коко Шанель ввела в моду чорний колір, так само і вишиванка для модних критиків стала чимось абсолютно новим. Вони все це відзняли, опублікували, і вишиванка, як то кажуть, "пішла світом".

Але все ж популярність української вишиванки почалася з революції? Адже вишивають не тільки українці.

Політична причина популярності – це друга причина. А третя – розповідаю. Я недавно відвідувала Музей Світу у Відні, де представлені різні етнографічні експонати, з різних країн світу, навіть – череп людини (не знаю чи справжній). І що мене вразило – наші орнаменти дуже схожі на вишивки індіанців Латинської Америки, Мексики. Навіть африканські країни мають вишивки дуже схожі на українські. Я вже мовчу про слов'янські народи. І у нас виникає питання – чому наша вишиванка, а не ті ж чехи чи білоруси? Звичайно, політичний сплеск привернув увагу до України, проте, я вважаю українців найбільш творчою нацією світу. Так, інші теж мають дуже гарні вишивки, але такого розмаїття фактур, кольорів, стилів на теренах однієї країни ви більше ніде не зможете знайти. Кожен регіон, та що там, кожне село має свої, неповторні, індивідуалізовані поколіннями стиль і техніку.

Юлія Магдич
Юлія Магдич несе світу українські вишивані традиції

Як саме Ви прийшли до вишиванок, що вони стали вашим бізнесом і натхненням?

Я працюю у фешн-індустрії з 19 років. Етнографія та історія завжди були у сфері моїх інтересів з дитинства. Наша родина зі Львова, ми традиційно на всі свята вдягаємо стрій. І коли я переїхала в Київ і якось прийшла на інституську дискотеку у порваних джинсах і вишиванці – всі завмерли від подиву. Для моїх однокурсників це межувало з епатажем. А для мене це був звичний одяг.

Читайте також: Про що говорить вишиванка: орнаменти та їхні значення в інфографіці

Знаючи закони модного світу, мені було простіше створити бізнес-структуру бренду.

Думаю, що в популяризації української вишивки є велика заслуга нашої команди. Мода розвивається зверху вниз. Є люксовий сегмент, є середній сегмент, є мас-маркет-сегмент. Ми з компанією зайшли в люксовий і середній, зараз плануємо прийти і в мас-маркет. І нам було важливо вдягнути впливових блогерів, зірок, щоб популяризувати українську вишивку. І вони радо зустріли нашу ініціативу, ми їм дуже вдячні. Без їхньої допомоги вишиванка б так не вибухнула. Це було би просто символом – хтось колись вдягнув би на засідання Ради безпеки ООН, щоб підтримати Україну, і поступово б ця хвиля стихла. А треба було надати цьому бізнес-складової. І спільними зусиллями всього колективу це вдалося. Ми вже продавалися в магазинах за кордоном, коли до нас звернувся легендарний лондонський універмаг Selfridges, ми зрозуміли, що це успіх.

Щодо вишиванок – я багато вишивала сама. Вишивала моя мама – моя перша вишиванка вишита нею. Вишивала моя бабця. І коли з'явився запит у суспільстві, коли мої друзі казали – хочемо вишиванку, хочемо показати, що ми – інші, то я зробила кілька вишиванок, намалювала щось більш сучасне, це були такі сукні, кафтан-кімоно, в нових кольорах, не в традиційних молочному чи білому, а в незвичних. Люди почали носити, спрацював "сарафанний маркетинг". Ми зробили ще – знову їх розібрали. Ще – розібрали. Ми створили сторінку в Інтернеті, на яку почали підписуватися з різних країн. І сторінка почала рости. Я завжди акцентую на тому, що ми не вкладали жодного долара в рекламу. Тільки органічний трафік. Мені взагалі подобається природній бізнес, котрий іде не від пропозиції, а від попиту. Ми просто показували, що ми робимо – людям подобалось, вони нас рекламували. Якісний, правильний, креативний продукт сам себе продає.

Розкажіть детальніше про візерунки – звідки вони беруться, що символізують?

Якщо розбирати мої вишиванки – то частина узорів традиційна. Але я їх пробую подати у варіанті 3d. Наприклад, калина, дуби – одні з найтрадиційніших узорів українських. Це символи чоловічі, відображають силу. Чому ми їх вишиваємо на жіночому одязі – тому що українська жінка має міцний стрижень, так історично склалось. Українки ще за княжої доби успадковували земельні наділи, в той час як у Європі жінки не мали жодних майнових прав. Католицька церква відносно недавно визнала, що у жінок є душа. Українська жінка у нас історично наділена широкими правами.

У чому моя технологія щодо старовинних узорів – я їх розкладаю на деталі. Колекціоную старовинні вишиванки, аналізуємо з командою техніку, колористику, згодом демонструємо їх у сучасному читанні. Щоб закладений пращурами візуальний код був дуже легким для сприйняття. Ми живемо у час так званого кліпового мислення – стиснутої до мінімуму інформації та чіткої візуалізації. І я хочу, щоб картинка на сукні була максимально багата і проста.

Але в нас є і традиційні вишивки. Борщівка, наприклад. Там дрібний хрестик в чотири нитки, вишивається вона до місяця. Їх ми робимо для того, щоб зберегти традиції.

Борщівка Магдич
Традиційна вишивка-борщівка від Юлії Магдич

А значна частина візерунків – просто народжується в голові. Наприклад, колекція з братчиками мені наснилася, я їх чітко побачила. Технічно ми намучилися – місяці три чи чотири, не виходило. Але все одно, командними зусиллями, ми відтворили мій сон на тканині.

Що надихає на створення нових візерунків?

Історія. Всі кажуть – подорожі. А що таке подорожі – це коли ти стикаєшся з душею народу, його культурною спадщиною. Я дуже багато читаю історичної літератури, вона мене заворожує. І я собі в голові завжди уявляю, як би я одягнула такого короля, чи цю княгиню, чи лицаря – як би він мав виглядати в годину свого тріумфу. Я уявляю, як зустрілися вперше гетьман зі своєю дружиною, і як би вона мала виглядати, щоб він палко закохався в неї. Мені хочеться показати красу жінки. Історію створюють особистості, і мені хочеться ці образи розкрити.

Читайте також: 24 українські вишиванки: відроджуємо забуті цінності

Ну і, звичайно, мене надихає родина, любов. Мені хочеться сподіватися, що це видно у наших роботах. У нас навіть на сайті написано Made of love.

Борщівка вишивається місяць. А скільки триває робота над іншими виробами?

Все залежить від об'єму вишивки, техніки. Простіші речі вишиваються кілька днів. А повний цикл виробництва повністю вишитої сукні – від 2 до 4 тижнів. Є такі вироби, які вишиваються до 2 місяців – розшиті перлинами, бісером, золотою ниткою.

На довгу сукню йде 15-20 кілометрів нитки. І це спеціальні нитки, резистентні. Щоб не деформувалася, не тягнулася, не змінювала колір. І це один із секретів того, як створити правильну вишиванку. Ми використовуємо тільки і виключно натуральні тканини – льон, котон. На осінь наші нововведення – бавовняні вишиванки і оксамитові, які зараз стали супер-популярними за кордоном, найбільше в Америці і на Близькому Сході.

Вишиванка тим і цінна, що вона дуже екологічна, довго зберігається, не виходить з моди. Її можна згодом передати донці, онучці. Саме тому якість для нас – основа основ.

Ми на 100% made in Ukraine, повний цикл, від початку і до кінця, здійснюється нашими майстринями з золотими руками.

Братчики Магдич
Візерунок братчики, створений Юлією Магдич

І тканини в Україні купуєте?

По різному. Із тканинами в Україні є моменти – вони не конкурентноспроможні за ціновою пропозицією. Великі льон-комбінати в Україні пропонують дуже дорогу сировину. Наприклад, білоруський льон-комбінат більше конкурентоспроможний в цьому плані. І якщо ви звернетесь до великих  українських текстильних комбінатів – то майже всі вони купують білоруський льон.

І цей момент мені би дуже хотілось змінити – щоб на наших виробництвах використовували тільки наш льон. Є куди рости і над чим працювати.

Як носити вишиванки, з чим комбінувати? Як у світі носять?

Наймодніший сьогодні тренд – вишиванка плюс кеди, білі, які до всього пасують. І це така універсальна "форма" – її можна і в літак одягнути, і на вечерю, і в музей, і в гості. Навіть на офіційні заходи. От індійці на офіційних заходах ходять у сарі, не підлаштовуються під європейську культуру, просто демонструють свою, власну. Мені хотілось би, щоб українські політики, урядовці теж частіше з’являлися на заходах у традиційному українському одязі.

Друге – зараз весілля в українському стилі на піку популярності. Люди повернулися до свого коріння і насолоджуються цим. Плюс вишиванка на таїнстві вінчання прикриває плечі і руки, на відміну від "традиційних" суконь з голими плечами, коли доводиться намотувати якісь шалики, болеро тощо.

У арабському світі наші вишиванки часто одягають замість абаї. Там більш стримані вишивки, вони їм підходять у цій якості.

Вишиванки можна носити з джинсами, шортами, брюками. Зараз навіть в офісах замість Casual Friday в прогресивних компаніях ввели нову традицію – Friday у вишиванках.

Але важливо розуміти – вишиванка не має бути занадто коротка, щоб не показувати пояс штанів. Пояс має бути не акцентний. Мені подобається комбінація – широкі штани і заправлена вишиванка. Це створює силует "пісочний годинник". Це для жінок. Виправлену вишиванку рекомендую залишити в минулому році. А чоловікам навпаки – тільки так і можна носити. Заправляти вишиванку в джинси чоловікам – це табу.

Довга вишиванка Магдич
Якщо вдягаєте  довгу вишивану сукню з підборами – одяг має закривати взуття

Зараз ще вишиванку носять в таких рок-інтерпретаціях – з косухою, грубими ботами. Носять навіть з ботфортами – коротку сукню-вишиванку.

Ще дуже гарно – з традиційним капелюшком або з солом’яним кошиком, як Джейн Біркін. Соломка цього року в тренді. Прекрасно виглядають ансамблі, коли мама з донечкою вдягають однакові вишиванки.

Ще у нас є таке ноу-хау – вишиванки з оголеними плечами. Ми його ввели, потім воно стало популярним. Ми цим дуже пишаємося. Взагалі в Кувейті і Катарі нас підробляють активніше, ніж Dolce&Gabbana. Ми спочатку були у розпачі від такої кількості підробок, в тому числі і в Україні. А потім зрозуміли, що власне за цим показником і можна оцінювати популярність бренду.

Як носити вишиванку не можна?

Сукня-вишиванка має свою довжину. Якщо ви взуваєте взуття на підборі, то не раджу носити вишиванку довжиною до кісточки. Сукня має або закривати взуття, або бути довжиною до трохи нижче середини щиколотки. Інакше – це ріже довжину ніг і деформує пропорцію тіла. Має бути відкритим вузеньке місце ніжки, окраса кожної жінки.

Читайте також: З якого регіону вишиванка? Тест на національну ідентичність

Підперезувати вишиванку треба в залежності від типу фігури. Якщо худорлява, субтильна фігура – можна навіть без поясу. Якщо фігура пишна, з тонкою талією і широкими стегнами – це високий пояс. Якщо фігура спортивна, без яскраво вираженої талії – пояс краще на стегна в'язати.

Юліє, розкажіть про своїх зіркових клієнтів. Як вони обирають вишиванку?

У нас в Україні, певне, вже всі зірки одягалися. Є такі, хто чітко знають, що хочуть – надсилають картинку й кажуть – тільки таке. Коли зірки замовляють, це зазвичай завжди потрібно на вчора. Ми до цього готові, часто і ночами працюємо, бо розуміємо, що людина має в цьому вийти на червону доріжку, на ефір.

Часто зірки замовляють собі вишиванки на відпочинок. Їм це і зручно, і вони хочуть десь за кордоном засвідчити свою патріотичність в ошатній вишиванці. Процес замовлення часто відбувається через стилістів, проте в основному – вони стежать за нашими оновленнями в Інстаграм, і коли бачать річ, яка їм подобається – пишуть нам про це.

Із того, що люблять українські зірки – це плаття з оголеними плечами, дуже. На літо підкреслити лінію ключиць – кожна дівчина хоче.

Каас у вишиванцы Магдич
Патрисія Каас у вишиванці авторства Юлії Магдич

До нас у магазин у Києві завітала Патрисія Каас. Як виявилося, відома співачка стежила за нами на міжнародних Інтернет-платформах. Вона показала скріншоти в телефоні і чітко знала, чого хоче. Але ми їй підібрали ще також кілька гарних вишиванок на море. Їй дуже сподобалася колекція братчиків. Навіть на концерті у Львові Патрисія співала в нашій вишиванці, про що повідомила прямо зі сцени. Зал вибухнув аплодисментами.

Зіркові клієнти загалом прості в роботі, вони розуміють, які картинку хочуть дати, вони сміливі, готові до всього нового. І мені це цінно як творчій людині – я можу себе виразити у їх сукнях, є простір для творчості. Наприклад, у Джамали на відкритті Євробаченні був наший білий кейп і біла сукня. Це ми розробляли індивідуально. Цей комплект, "Табун", де 4 метри вишивки, в традиційних українських кольорах, ще й підкреслив і татарське коріння Джамали. Такі замовлення додають натхнення.

Джамала у вишиванці Магдич
Джамала красувалася на Євробаченні-2017 в ексклюзивному наряді від Юлії Магдич 

А хто найскладніші клієнти?

Їх всього десь 1-2 відсотка. Для мене найскладніші ті, хто часто міняє свою думку. Давайте переробимо. А давайте переробимо назад. Це технічно складно, коли на вчора. І це буває і з українськими, і з закордонними клієнтами.

Ще у клієнтів зі східних країн інший режим дня. Вони на 6 ранку водять дітей до школи, о 12 забирають. Вдень там спека, тому сплять там двічі на добу – вдень і вночі. І потім активне життя з 5-6 вечора до першої ночі. І я довго звикала, що мені о 12 ночі дзвонять з якимись бізнес питаннями. Або в 7 ранку відводять дітей – і починають дзвонити і писати. А в нас це 5-6 ранку. Але ми вже до цього призвичаїлися.

Ми радо відгукуємося на різноманітні стилі співпраці для того, щоб ще більше популяризувати українську вишиванку в світі.

Свято вишиванки в Україні та Світі

День вишиванки відзначають сьогодні в Україні
День вишиванки відзначають сьогодні в Україні

КИЇВ. 17 травня. УНН. Традиційно день вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня, тож цього року припав на 17 травня, передає УНН.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Канадський міністр оборони одягнув вишиванку і заговорив українською

Свято бере початок з ініціативи студентської молоді факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. У 2006 році вони запропонували один день року присвятити українській вишитій сорочці.

День вишиванки не має ніякого політичного підґрунтя, свято покликане популяризувати українську культуру і традиції.

Як повідомляв УННкияни у вишиванках 17 травня зможуть їздити у метро безплатно.

Джерело: УНН

Українці мають паспорт знаний в Світі

Український уряд затвердив угоди про безвізовий режим з Катаром і з Антигуа і БарбудаБезвіз. Фото: Дзеркало тижня
Безвіз. Фото: Дзеркало тижня
16.05.2018 14:30 Коментарі

Кабінет міністрів України затвердив угоди з Катаром і з Антигуа і Барбуда про взаємне скасування візових вимог. Угоди з країнами були підписані в 2018 році

Угоди про безвізовий режим затверджено з Катаром і з Антигуа і Барбуда. Відповідне рішення було прийнято 16 травня на засіданні Кабміну, повідомляє «Дзеркало тижня».

Зазначається, що угоду про безвіз з Катаром український уряд підписав у березні 2018 року. А в лютому 2018 року документ про скасування візових вимог було підписано з Антигуа і Барбуда.

Зазначається, що МЗС працює над введенням безвізового режиму з країнами так званого «шенгенського «білого списку». В списку запланованої лібералізації візового режиму на 2018 рік понад 10 країн.

Нагадаємо, з 31 грудня 2017 року почав діяти безвізовий режим між Україною та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Станом на січень цього року, Україна мала безвізовий режим із 85 країнами світу.

Міністерство закордонних справ України також домовляється про безвіз із Колумбією.

Патріот якої влади - Володимир Яворівський?




Сиджу за столиком, на ньому стоїть радіо, де якраз опівдні йде авторська передача Володимира Яворівського, аж тут надходить сусід і питає:
- Що слухаєш байки дідуся Ноя?
- Кого? Це Яворівський говорить...
- Так я й кажу: ниє і ниє постійно, тому і Ной. Головне, як комуністом за Союза був, то так славив радянську владу і любу компартію, такі хвалебні оди виспівував, що зараз і повірити важко, - націоналістом став таким, що самого Бандеру обскакав.
- Ага! Обскакав: обс і какав... За Совка Яворівський радянське життя хвалив, а за України критик-правдолюб став неймовірний: все йому не довподоби, все погано і не так, хоча відпочатку незалежності був при владі і більше 20 років провів у нардепах Верховної Ради, тобто сам усе це лайно в Україні і наробив, а тепер: я не я і срака не моя.
- О, по-темі нагадав мені випадок з молодості, коли я був у Києві десь у вісімдесятих та зайшов з цікавості у бар "Еней" при Спілці письменників, що знаходиться на вулиці Банковій на початку, а на іншому кінці вулиці метрів за півтораста був тоді Центральний комітет компартії України, де зараз Адміністрація Президента. В тому "Енеї" і почув, як письменники за чаркою підсміхалися поміж собою з Яворівського, що той більше буває в ЦК, аніж у Спілці. За тим один розповів анекдот: "В країні вже такий дефіцит на все, що навіть в ЦК партії не завжди під рукою туалетний папір буває, а ось Володя Яворівський - той завжди там є під рукою"



Яка модель республіки потрібна Україні?

Яка модель республіки потрібна Україні?
Сергій Шебеліст, 3 травня
 
Реформа Конституції не належить до переліку проблем, які найбільше хвилюють українців. Наших громадян, як свідчить соціологія, насамперед турбують війна на Донбасі, корупція та безробіття. Натомість мешканців політичного Олімпу питання внесення змін до Основного Закону ще й як цікавить. Надто ж напередодні президентських і парламентських виборів 2019 року. Від них залежить не лише доля держави, збереження її внутрішньо- і зовнішньополітичного курсу, але також і політичне майбутнє багатьох представників правлячих кіл. Саме тому вони так переймаються і проймаються темою конституційної реформи.

Хроніки колотнечі

В Україні це питання постає на порядку денному не вперше. 1996 року, коли була ухвалена Конституція, її називали однією із найкращих в Європі. Принаймні, на рівні задекларованих у ній принципів: людина – найвища соціальна цінність, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ.

Вона ж заклала систему поділу влади, наділивши президента чималим обсягом повноважень. При цьому й парламент був далеко не декоративною інституцією. Один зі спікерів Верховної Ради Олександр Ткаченко якось назвав себе «не першою, але і не другою людиною в державі».

Президентсько-парламентська форма правління проіснувала до 2004 року, допоки її не вирішили змінити на парламентсько-президентську. Цю новацію активно просували напередодні президентських виборів, ставки на яких були надзвичайно високими. Вибір стояв доленосний. А оскільки кандидат від опозиції Віктор Ющенко мав високі шанси на перемогу, його як потенційного нового главу держави хотіли максимально послабити інституційно.

З іншого боку, «партія влади» (в широкому сенсі) сподівалася і розраховувала, що в разі ухвалення змін до Конституції Леонід Кучма зможе посісти крісло прем’єра – замість того, аби піти на «третій» президентський термін. Таку можливість «освятив» своїм рішенням Конституційний Суд, порахувавши, що 1+1=1. Мовляв, перша каденція Леоніда Даниловича не рахується, бо її початок припав на той період, коли ще не було Конституції.

Такий поворот подій навряд чи був би схвально прийнятий суспільством, яке дедалі частіше вигукувало: «Кучму – геть!», і світовою спільнотою. Тому «кучмісти» шукали прийнятніших й легітимніших способів збереження себе у владі. Але й тоді їхні спроби проштовхнути реформу були невдалими.

На дискредитацію самої ідеї парламентсько-президентської моделі працювало ім’я одіозного Віктора Медведчука (і меншою мірою – Олександра Мороза). Цей політик із реноме «сірого кардинала» і співтворця кланово-олігархічної системи «кучмізму» навряд чи міг розраховувати на підтримку виборців, навіть застосувавши адмінресурс. Однак завдяки зміні форми правління мав високі шанси вбудуватися в нову архітектуру влади, будівничим якої він і був.

Опозиції тоді вдалося переконати суспільство, що спроби переписування Конституції мають на меті аж ніяк не вдосконалення механізму державного управління, а є намаганням позбавити народ права обирати президента, перетворивши його на церемоніальну постать з обмеженими повноваженнями.

Утім, наприкінці 2004 року, на хвилі Помаранчевої революції, країна знову повернулася до дискусії з цього приводу. Згода на зміни до Конституції стала запорукою проведення повторного голосування (так званого «третього туру») і дозволила вийти з політичної кризи, врегульовувати яку до Києва з’їхалися представники ЄС, РФ, Литви й Польщі.

До набуття змін новообраний президент Ющенко мав іще рік «кумівських» повноважень. Його прибічників не надто хвилювало те, що невдовзі він позбудеться більшості «старих» функцій глави держави й особисто не призначатиме купу чиновників. Популярність і авторитет, які справді були у Віктора Андрійовича в перші місяці президентури, обнадіювали соратників, що ця тенденція збережеться і після парламентських виборів 2006 року. Ющенко, думали вони, матиме в Раді потужну фракцію, котра буде старшим партнером у коаліції з іншими учасниками Майдану, у нього будуть свій прем’єр і уряд, які втілюватимуть у життя його програму «10 кроків назустріч людям».

Практика ж довела помилковість таких сподівань. Уже за рік після вступу президента на посаду симпатії виборців перехилилися на користь Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко. Але Ющенко вперто хотів мати свого прем’єра, навіть у коаліції з регіоналами. Через демарш соціалістів, лідер яких марив посадою спікера, початковий формат більшості змінився. ПР, СПУ і Компартія створили «Антикризову коаліцію», а прем’єром став Віктор Янукович, політик, якому ще недавно передрікали політичне забуття.

Президент хоч і кооптував в уряд міністрів з «Нашої України», та співпраці не вийшло. 2006–2007 рр. пройшли під знаком постійних конфліктів між Кабміном і канцелярією глави держави. Нормально співіснувати ці інституції не змогли. Протистояння сягнуло піку навесні 2007-го, коли регіонали шляхом «тушкування» депутатського корпусу ледь не сколотили конституційну більшість і не зазіхнули на урізання повноважень президента.

Тоді Ющенко з політичною мотивацією оголосив про розпуск парламенту, який не визнавав його рішень і увійшов у нову фазу конфлікту. Правову базу під рішення президента підвели згодом, унаслідок компромісу і згоди ключових гравців на перевибори.

У принципі, це нормальна модель виходу із політичної кризи. Але у випадку України на цьому вона не закінчилася. Нова більшість, яку сформували БЮТ і «Наша Україна – Народна самооборона», виявилася хисткою і не менш проблемною. Попри те, що люди президента отримали рівно половину портфелів в уряді (хоч електоральний урожай «НУ – НС» був скромніший, ніж у БЮТ), Ющенко «воював» із Кабміном, призупиняв його постанови і скеровував їх до Конституційного Суду.

БЮТ відповідав взаємністю і періодично голосував в унісон із ПР та ще й так, що справа ледь не дійшла до широкої коаліції. ПР і БЮТ розписали між собою поділ влади на 20 років. Ці домовленості, до яких, кажуть, доклався й Медведчук, передбачали вибори президента в парламенті та почергову зміну Януковича і Тимошенко на посаді президента і прем’єра.

Велика угода затятих опонентів зірвалася буквально в останню мить. Віктор Федорович здав назад, зрозумівши, що прямий мандат виборців для нього легітимніший і вигідніший. Тим паче, він мав образу за 2004 р., вважав, що в нього «вкрали» перемогу, а Кучма «кинув» його, не зважившись на силовий розгін Майдану. Реванш став для лідера регіоналів питанням принципу.

Так воно і сталося. 2010 року Янукович переміг на виборах президента, швидко сформував нову коаліцію і свій уряд (байдуже, що в нелегітимний спосіб «тушкування»). Попри чинну на той час модель парламентсько-президентської республіки, Кабмін був абсолютно лояльним і підконтрольним главі держави. У залі засідань уряду навіть повісили великий портрет Віктора Федоровича, щоб знали, хто головний.

На цій хвилі суспільство спокійно «проковтнуло» рішення Конституційного Суду про повернення до Основного Закону 1996 року, що наділив Януковича повноваженнями, під які його ніхто не обирав. Слова про державний переворот тоді мало хто сприймав усерйоз. Авторитарна модель влади і до того розбудовувалася, а відтоді вона отримала правове закріплення.

Сила авторитету й авторитет сили

Повернення до парламентсько-президентської форми відбулося щойно після Революції Гідності, в лютому 2014-го. Це було однією з вимог Майдану і необхідною умовою запобігання авторитаризму. Така модель не дає можливості монополізувати владу. Значно зросла роль парламенту, який після втечі Януковича був фактично єдиними легальним і легітимним органом влади. У перші дні й місяці після Майдану Рада голосувала з дивовижною результативністю, адже цього потребували вимоги часу, коли країна перебувала за крок від прірви.

Новообраний президент Петро Порошенко, який для багатьох став компромісною фігурою, від самого початку задекларував, що йому достатньо наданих повноважень, насамперед у сфері національної безпеки й оборони та зовнішньої політики. Водночас він розширив свій вплив завдяки тому, що після виборів значна частина політикуму переорієнтувалася на переможця, бажаючи потрапити в лави провладної партії. Так був сформований «Блок Петра Порошенка», під прапорами якого до нової Ради пройшло найбільше депутатів.

Маючи потужну фракцію в парламенті, президент посилив неформальний вплив і отримав чималу квоту в уряді, не обмежившись лише МЗС і Міноборони. Понад те, Порошенко хотів мати й свого прем’єра, попри те, що лідером електоральних симпатій за партійними списками став «Народний фронт» Арсенія Яценюка. За цю політичну силу багато українців голосували саме тому, аби забезпечити баланс влади. Це бажання збігалося із позицією Заходу, і тому Петро Олексійович був змушений погодитися на друге прем’єрство Арсенія Петровича.

Проте гармонійної співпраці не вийшло. Із подачі «БПП» кабінет Яценюка (до речі, коаліційний) почали нещадно критикувати за неефективність і низькі темпи реформ. На його дискредитацію були кинуті значні фінансові, медійні й організаційні ресурси. В атаку пішов VIP-борець із топ-корупцією – голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі, який уже бачив себе у кріслі прем’єра.

Яценюка врешті змусили піти у відставку та замінили його на Володимира Гройсмана. З точки зору Порошенка, це означало додаткове посилення впливу на уряд. Але, з іншого боку, відтоді президент почав розділяти відповідальність за успіхи й невдачі Кабміну. Вже не можна спихати і списувати все на Яценюка, бо є свій Гройсман, який, проте, виявився не таким ручним і зручним. Ба більше, Володимир Борисович швидко усамостійнився та зблизився зі своїм попередником. Нині вони говорять один про одного винятково в компліментарній тональності, що не може не дратувати Банкову.

Це стало несподіванкою для президентської команди, котра навіть планувала зняти з посади норовливого прем’єра. Зняти, звісно, вона може, але голоси під його заміну навряд чи вдасться назбирати. Тому Гройсмана терплять і заманюють у нову партію влади, вимагаючи чіткої заяви про підтримку Порошенка на новий термін.

Сам же прем’єр натомість дедалі частіше говорить про необхідність конституційних змін, аби нарешті визначитися, яка в нас республіка. Представники «НФ», насамперед Яценюк і глава МВС Арсен Аваков, давно агітують за посилення повноважень парламенту й уряду. Свою позицію вони пояснюють необхідністю усунення дуалізму влади, конфлікту повноважень і орієнтацією на європейську модель. Водночас «фронтовики» виступають проти скасування всенародних виборів президента, який має стати арбітром нації.

«Парламент – не підрозділ Адміністрації президента, а Кабінет Міністрів – не її господарське управління», – заявив Яценюк в нещодавньому інтерв’ю тижневику «Фокус» і порадив Порошенкові очолити процес комплексних конституційних змін. Інакше – обставини можуть скластися таким чином, що ці новації ухвалять без нього.

Схожі тези озвучує не лише екс-прем’єр. У владних кабінетах як один із можливих сценаріїв обговорюють зменшення впливу президента, який, бачте, сам пішов на урізання власних повноважень. Начебто за таких умов «НФ» може підтримати висунення Порошенка на другий термін. Опрацьовується і гіпотетичний варіант перенесення виборів у парламент. Знову ж таки: в Європі практикується. Та чи зрозуміють виборці?

На іншому полюсі дискусії – запит на сильну руку, який також існує в українському суспільстві (невипадково ж до війни найпопулярнішим закордонним політиком в Україні був президент РФ Володимир Путін, а нині його потіснив білоруський лідер Олександр Лукашенко). І політикум на нього відгукується. Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко в інтерв’ю «РБК-Україна» прямо заявив, що не треба боятися авторитарного режиму: «Це не диктатура, яка масово придушує права і свободи людей. Авторитаризм має однокореневе слово – авторитет». Освічений авторитаризм у стилі Лі Куан Ю чи навіть Авґусто Піночета, на його думку, виведе країну на новий рівень економіки й демократії. Хоча в новітній історії України всі спроби побудувати тут авторитаризм завжди закінчувалися повстанням.

Малоймовірно, що дебати й порухи тіла довкола зміни Конституції мають на меті оптимізацію моделі державного управління, хоча така необхідність існує. За рік до виборів навряд чи можливо підготувати якісний документ і пройти повну процедуру його ухвалення. Швидше за все, йдеться про черговий раунд боротьби, шантаж партнерів/конкурентів і підвищення ставок у політичній грі


https://zaxid.net/kovdra_povnovazhen_n1455718

Богдан Гордасевич: Моя думка, що сучасна модель парламентсько-президентська цілком життєва і корисна для України, як і система виборів 50/50 мажоритарно-партійна до ВРУ, бо, по-суті, це є поєднання двопалатного парламенту, що також добре.

Все головне в Україні за перший тиждень травня





День великої  омани. Скільки ще Україна буде боятися визнати, що Німеччина капітулювала 7го , а 9-те - це сталінська примха? Що заважає знищити радянський міф?

Об'єднані Сили жорсткіше ставлять на місце російського окупанта у відповідь. 

Так хто тут бариги? Фінал Ліги Чемпіонів  вибухнув космічними цінами за житло. Чи так Київ готується до крапки першості, як мріє заробити на туристах?

Пенсійний туризм  - вони повертаються, або як Верховний Суд України не помітив окупації ОРДЛО?

19:07 13.05.2018

Доходи державного бюджету України в 2017 р.

Доходи держбюджету України

Тут наведено загальні відомості по доходах Державного бюджету України, до яких входять надходження до загального та спеціального фондів держбюджету. Найбільшу частину держбюджету (понад 90%) складає загальний фонд, кошти якого призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків (тобто, не спрямовуються на конкретну мету). Спеціальний фонд передбачає предметно-цільове використання бюджетних коштів (тобто, для фінансування конкретних цілей).


останнє оновлення: 02.05.2018
Доходи державного бюджету України в 2017 р. (млн. грн.)2017Доходи 
на 01.02.201759446,8за січень59446,8
на 01.03.2017112047,8за лютий52601,0
на 01.04.2017174758,8за березень62711,0
на 01.05.2017259785,8за квітень85027,1
на 01.06.2017325773,2за травень65987,3
на 01.07.2017394906,0за червень69132,8
на 01.08.2017447714,9за липень52808,9
на 01.09.2017527588,9за серпень79874,0
на 01.10.2017585755,7за вересень58166,8
на 01.11.2017647468,7за жовтень61713,0
на 01.12.2017724471,5за листопад77002,8
на 31.12.2017793265,0за грудень68793,6
план на 2017731031,2виконання108,5%
  • зростаючим підсумком