Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Свободу українським політв'язням в РФ!

У ЄС відреагували на голодування Сенцова та Балуха
П'ЯТНИЦЯ, 25 ТРАВНЯ 2018, 
 Європейському Союзі очікують дотримання міжнародних прав людини в окупованому Криму та негайного звільнення усіх незаконно затриманих українських громадян в Росії та на півострові.

 Про це йдеться у заяві речниці зовнішньополітичної служби ЄС Майї Косьянчич, яка стосується незаконного утримування під вартою Росією українських в’язнів.

"14 травня 2018 року режисер Олег Сенцов, депортований до східного Сибіру, почав голодування після чотирьох років тюремного ув'язнення. Ще один незаконно затриманий громадянин України Володимир Балух також провів два місяці голодування", - нагадує Косьянчич.

Речниця зазначає, що Сенцов та Балух виступали проти незаконної анексії Кримського півострова і були засуджені судами, юрисдикції яких ЄС не визнає, з порушенням міжнародного права та елементарних стандартів правосуддя.

Речниця також згадує про затримання 21 травня кримських активістів Сервера Мустафаєва та Едема Смаілова.

"Європейський Союз очікує дотримання міжнародних стандартів в області прав людини на півострові та звільнення без зволікання всіх незаконно затриманих громадяни України в Росії і на Кримському півострові", - йдеться у заяві

Круте піке Угорщини в Орбана

Нова атака Угорщини: Віктор Орбан ініціював перегляд відносин НАТО з Україною

П'ЯТНИЦЯ, 25 ТРАВНЯ 2018, 

Минулої осені, на піку "освітнього" конфлікту з Угорщиною, в Україні була поширена думка, що все це – передвиборча піна. Мовляв, Орбан використає цей конфлікт, виграє вибори, і проблема зникне. Ще тоді профільні експерти (а також публікації "Європейської правди") попереджали: не варто тішити себе порожніми сподіваннями.

Ні, вибори не вирішать суперечку. Корінь проблеми – зовсім в іншому.

Щоправда, була слабка надія на те, що конфлікт послабне (але не зникне!) в разі зміни голови угорського МЗС. Це могло стати ознакою, що Угорщина принаймні готова перейти від ультиматумів до переговорів із Києвом. Але й цього не сталося: "міністр війни" Петер Сійярто зберіг свою посаду.

А тепер – пішов у наступ.

Угорський уряд офіційно ініціював перегляд усього комплексу військової та політичної допомоги Україні з боку Північноатлантичного альянсу. На щастя, в НАТО не готові йти на поступки – але питання все ж постане на порядку денному, без цього напевно не обійдеться.

Головне питання уряду

Рівно тиждень тому, 18 травня, в Будапешті відбулося перше, інаугураційне засідання оновленого уряду Угорщини.

Від урочистої зустрічі міністрів, що відбулася в п’ятницю ввечері за сервованим столом, не варто було чекати багатьох рішень. Власне, так і сталося: за офіційним повідомленням уряду Угорщини, там було ухвалено лише два документи: про розподіл повноважень між відомствами та... про тиск на Україну.

Це може видаватися алогічним, але це факт: у той час як для простих угорців українське питання не входить до переліку першочергових, уряд Орбана показово надає йому найвищий пріоритет.

За п'ять днів угорський уряд коротко опублікував тези свого звернення, схваленого у п’ятницю.

В штаб-квартирі НАТО у відповіді на запит "Європейської правди" повідомили, що генсек справді отримав даний лист за підписом угорського уряду. Один із партнерів дав ЄП змогу ознайомитися також із його повним текстом.

Документ, що має назву "Меморандум: Ініціатива створення нової політики НАТО щодо України", спрямований на адресу генерального секретаря НАТО, а також до урядів всіх держав-членів Альянсу. Цей документ – доволі розлогий як для міжурядового звернення. Навіть якщо не враховувати підписи та перерахування адресатів, він забирає дві сторінки щільного тексту.

Головна ідея, що її просуває уряд Орбана: реформування України провалилося.

Перерахувавши у зверненні аргументи на користь "провалу України" (детальніше про них – трохи нижче), Угорщина намагається переконати союзників та керівництво Альянсу в тому, що Захід має змінити підходи до співпраці з Києвом.

Передусім – у рамках НАТО.

Почавши лист із фрази "Попри безпрецедентний рівень політичної підтримки та фінансової допомоги... уряд України не демонструє ані політичної волі, ані здатності реалізувати грунтовну програму реформ", Угорщина завершує його зверненням до партнерів.

"Щоби зберегти стабільність у регіоні на східному кордоні Альянсу, НАТО має адаптувати свою політику щодо України до цих нових обставин", – підсумовує уряд Орбана.

Будапешт вже почав переговори з союзниками з цього приводу. В середу Петер Сійярто зустрівся із помічником держсекретаря США Вессом Мітчеллом. Як думаєте, яка тема стала головною у переговорах із представником західної наддержави? Звісно ж, стаття 7 закону про освіту! І це не наше припущення, а офіційне повідомлення угорського уряду.

"Угорщина високо цінує допомогу Сполучених Штатів у вирішенні конфлікту з Україною, пов'язаного з ухваленням законів, що порушують права меншин", – сказав Сійярто після зустрічі. Голова угорського уряду наголосив, що хотів би розв’язати цю проблему до липневого саміту НАТО.

При цьому Угорщина як член Альянсу цілком має змогу пропонувати внесення своєї ідеї про "нову політику НАТО щодо України" до порядку денного саміту.

Шантаж як державна політика

В урядовому зверненні Угорщина намагається переконати союзників, що Україна становить небезпеку для Альянсу.

"Держава, що вже є крихкою, стає все більш вразливою до зовнішнього і внутрішнього впливу. Дійшло до того, що Україна вже несе безпековий виклик своїм сусідам, включаючи Угорщину", – йдеться в листі

Будапешт у своєму листі представляє Україну як failed state, державу, що не відбулася.

"Українська держава ослабла до тієї міри, що тепер вона не здатна виконувати свої базові зобов’язання, в тому числі забезпечувати верховенство права та здійснювати ефективне економічне, соціальне та політичне управління", – йдеться у документі. Звісно ж, із такими державами Альянс не мав би, на думку Угорщини, продовжувати взаємодію на звичному рівні.

А тепер – найцікавіше.

Будапешт готовий закрити очі на все це, за умови, що... Україна зупинить виконання мовної норми закону "Про освіту" для меншин держав-членів НАТО. Як саме призупинення дії однієї норми освітнього закону компенсує всі проблеми, описані урядом Орбана – у зверненні не уточнюється.

Такий шантаж на державному рівні не може не дивувати.

Але він є, і до того ж – документально зафіксований. Та ще й підтверджений на урядовому сайті.

До слова, варто детальніше зупинитися на аргументах Угорщини про те, чому від України не варто чекати реформ.

Українсько-угорська суперечка заповнена міфами і відвертими перекрученнями; на жаль, вони стали звичними навіть для урядових документів, що схвалюються в Будапешті (нагадаємо про тогорічну публікацію "Досить неправди: що не так в українсько-угорському освітньому конфлікті" – там наведені дуже наочні приклади).

Нова ініціатива Орбана не стала винятком.

Західні партнери часто розповідають, що сфера децентралізації є одним із прикладів успішних реформ в Україні. Будапешт взявся переконувати їх у зворотному. "(Через корупційний вплив) законопроекти про модернізацію виборчої системи, децентралізацію та економічні реформи (так в оригіналі, без конкретизації!) ніяк не дійдуть до другого читання", – йдеться у листі до НАТО.

Інший приклад маніпуляції в урядовому документі – мовляв, "через розворот реформ ЄС не надав Україні третій транш макрофінансової допомоги". Це не зовсім правда. Торік Брюссель дійсно зупинив програму МФД, але не через розворот (чи то відкат) реформ, а через невиконання чотирьох конкретних пунктів.

Це не повний перелік – на двох сторінках урядового звернення повно інших сумнівних тверджень, аж до порушення законом про освіту Угоди про асоціацію з ЄС (?!).

Чому в документі, підготовленому урядом Угорщини, виявилося стільки маніпуляцій? Питання залишається відкритим. Але в даному разі це навіть допоможе Україні, коли доведеться доводити нашим західними партнерам, що звинуваченням Будапешта бракує реальних підстав.

Підтримка НАТО

Але досить поганих новин.

Угорський уряд, звісно, вміє продемонструвати наполегливість у дискредитації України. Але в НАТО рішення – в тому числі про перегляд співпраці з Україною – ухвалюються консенсусом.

А Орбан взагалі не має підтримки в Альянсі з цього питання. Радше навпаки – союзники обурені тим, що Будапешт використовує майданчик Альянсу, щоби шантажувати країну-партнера. Цю думку ЄП доводилося чути від численних представників західних країн.

Та й у самому Альянсі не розглядають можливості перегляду політики щодо України.

Посадовець НАТО, що підтвердив отримання офісом Столтенберга листа від Орбана, пояснив ЄП, що будь-які ідеї про радикальні зміни у відносинах з Києвом відсутні на порядку денному. "НАТО надає Україні потужну політичну та практичну підтримку і не має планів щодо зміни цієї ситуації", – йдеться у коментарі, наданому представником Альянсу у відповідь на запит ЄП.

В Брюсселі зазначили, що не коментуватимуть зміст угорських пропозицій, але – на відміну від уряду Орбана – запевнили, що бачать прогрес реформ. Причому саме в тих сферах, які Будапешт у своєму "меморандумі" поставив під сумнів.

"Останніми роками Україна здійснила суттєві реформи в секторі безпеки та оборони, а також у таких сферах, як охорона здоров'я, освіта та благополуччя населення. Важливо, щоб Україна продовжувала просуватися шляхом реформ", – наголосили в Альянсі.

А отже, нова угорська ініціатива навряд чи несе реальну загрозу для України. Щонайменше, ближчим часом.

Складно сказати, на що розраховував Будапешт, ініціюючи таке звернення до Альянсу. Чи є це документом "довгої" дії, до якого Орбан повернеться згодом; чи будуть нові кроки, які зараз просто не спадають на думку. Передбачити подальші дії угорського уряду у цій ситуації навряд чи можливо.

Але можна з певністю стверджувати: угорське МЗС, на чолі якого залишається Петер Сійярто, не готове відступити від мови ультиматумів у відносинах з Україною. А отже, шанси на владнання конфлікту і надалі залишаються примарними.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди


Богдан Гордасевич: Почнемо з простого запитання: А хто така Угорщина?
На фоні України ця країна є прищик на її дупі і не більше того.
А найсмішніше, що вся ця про-пуйловська істерія Орбана проти України їй тільки на користь. Ось побачите. Воно вже так є: угри блокують візити військових українців до Брюселю в НАТО, отож НАТО змушене (!) приїздити до України, що виключно нам йде на користь. Джевеліни тому є свідчення. І не тільки вони. Будьмо!

У Львові відзначення Свята Героїв

У неділю, 27 травня, на Львівщині відбудуться урочисті заходи із нагоди відзначення Свята Героїв.



Запрошуємо всіх охочих долучитися до свята, одягнути національний одяг та вшанувати велич і звитягу українських героїв.

10:00 – збір та покладання квітів до могил героїв на Личаківському кладовищі, зокрема на полі почесних поховань № 67, № 76 та чин екуменічної панахиди.



12:00-12:30 – урочисті заходи біля пам’ятника Степану Бандері: покладання квітів від керівництва області та громадськості до пам’ятника, формування колон та старт урочистої ходи, яка пройде центральними вулицями міста до площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку, де всі учасники святкового дійства спільно виконають Національний Гімн України.

Завершить заходи з нагоди Свята Героїв громадське віче.




Інформаційна довідка:

Свято Героїв – щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків – борців за волю України, передусім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА діячів ОУН, Героїв Небесної Сотні, учасників революції Гідності, учасників АТО. Це день пам'яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України. 
-- 
З повагою
Департамент внутрішньої та інформаційної політики ЛОДА


Врятуймо разом Олега Сенцова!

"Ми разом з Олегом": посольство США вимагає в Росії звільнити політв'язня Сенцова
21:33, 23 травня 111
Посольство США в Україні вимагає у Росії звільнити українського режисера Сенцова
Посольство США в Україні вимагає у Росії звільнити українського режисера Сенцова / censor.net.ua
 

Посольство США в Україні вимагає від російської влади звільнити українського політв'язня Олега Сенцова, який вже 10 день голодує у тюрмі.

Про це дипломати написали на сторінці посольства у Twitter в рамках проекту "30 історій про беззаконня".

Читайте також: Для колонії це надзвичайний стан, тому Сенцова щодня відвідує лікар, – сестра

З 2014 року за безпідставними обвинуваченнями Росія тримає в ув'язнені Олега Сенцова, українського режисера і активіста. 14 травня він оголосив голодування, вимагаючи звільнення всіх українських політв’язнів. Ми разом з Олегом!
– йдеться у повідомленні.

Зазначимо, що акції на підтримку Сенцова планують провести в різних країнах світу 1-2 червня. Наразі у мережі шукають координаторів, які б могли допомогти у проведенні таких заходів у різних містах та країнах.


Переглянути зображення у Твіттері
  • Нагадаємо, 14 травня незаконно засуджений у Росії український режисер Олег Сенцов заявив, що розпочинає голодування. Такий крок він пояснює вимогою відпустити всіх українців, утримуваних у Росії та анексованому Криму.

 

Бескидський залізничний тунель відкрито!


Найбільший проект за десятиліття: Україна відкрила тунель в Європу



24 травня 2018, 

В Україні в четвер, 24 травня, відкрили один з найбільших інфраструктурних проектів за останні десятиліття - Бескидський залізничний тунель, який є важливою логістичною складовою маршрутів експорту української продукції до Європи.

"Це проект, завдяки якому Україна стає ще ближчою до Європейського Союзу, а Євросоюз - до України. Адже він - частина міжнародного транспортного коридору, який іде по території Італії, Словенії, Угорщини, Словаччини, України та далі на Схід", - написав у Facebook президент Петро Порошенко.

За його словами, тут проходить до 40% українських транзитних вантажів у напрямку Західної та Центральної Європи.

НОВИНИ
"Більше, ніж перед Євро-2012": в Україні розповіли про темпи будівництва доріг
"Бескидський тунель - це символ масштабного оновлення країни та переходу до сталого розвитку", - наголосив Порошенко.

Бескидський тунель розташований в Карпатах, на Бескидському перевалі. Він відноситься до п'ятого пан'європейського транспортного коридору (Італія - Словенія - Угорщина - Словаччина - Україна).

Довжина нового тунелю становить понад 1700 метрів, таким чином він є другим в Україні після Лутугинського, в Луганській області. Його максимальна глибина - 180 метрів від поверхні Бескидського хребта.

НОВИНИ
Україна ратифікувала важливу угоду з ЄІБ
Пропускна спроможність транспортного об'єкта збільшиться з 47 до 100 пар поїздів на добу. При цьому швидкість руху поїздів збільшиться з 15-40 до 60-70 км/год.

Загальна вартість будівництва Бескидського тунелю оцінюється у 2,9 млрд гривень. Проект реалізувався на кредитні кошти, надані Україні Європейським банком реконструкції та розвитку та Європейським інвестиційним банком.

Новий Бескидський залізничний тунель побудований у 22 м від старого, який створили ще у 1886 році за імператора Австрійської імперії Франца Йосифа I. Тоді транспортний об'єкт розроблявся як перехід зі східних регіонів Австро-Угорщини до Центральної Європи і мав пов'язувати Закарпаття з українськими землями, які перебували під владою імперії.



Сенцова негайно звільнити!

У ПАРЄ закликали Росію негайно звільнити Олега Сенцова
00:09, сьогодні

Представник Парламентської асамблеї Ради Європи з гуманітарних наслідків збройного конфлікту в Україні Егідіюс Варейкіс закликав негайно звільнити українського режисера Олега Сенцова, незаконно засудженого в Росії до 20 років колонії.

Про це йдеться на сайті Парламентської асамблеї Ради Європи.

Читайте також: Адвокат розповів, як росіяни провокують Сенцова

Десять днів тому Сенцов почав безстрокове голодування, і я хвилююся за стан його здоров’я. Закликаю негайно звільнити його із гуманітарних міркувань,
– заявив Варейкіс.

Також він нагадав про резолюцію ПАРЄ, яка була ухвалена на початку 2018 року на основі його доповіді.

Документ містив заклик звільнити всіх українських політв’язнів, які перебувають на території Росії і анексованого Криму. Також там є вимога допустити до них міжнародних спостерігачів для моніторингу стану здоров’я політв'язнів та умов утримання.

Варейкіс додав, що Сенцов є одним з 64 українських в’язнів, яких притягнули до відповідальності на політично мотивованій основі.

Зазначимо, посольство США в Україні 23 травня висунуло вимогу до російської влади звільнити українського політв'язня Олега Сенцова, який вже 10 день голодує у тюрмі.

Нагадаємо, 14 травня незаконно засуджений у Росії український режисер Олег Сенцов заявив, що розпочинає голодування. Такий крок він пояснює вимогою відпустити всіх українців, утримуваних у Росії та анексованому Криму.
 

Минуле каже сучасному: - Це не має повторитись





Опубліковано 4 вер. 2017 р.
ПІДПИСАТИСЯ 6,3 ТИС.
1937-1938 роки увійшли в історію України як роки Великого терору. Тоді, 80 років тому, по всій Україні і за її межами, розпочалися масові репресії, які мали за мету знищити всіх реальних та уявних ворогів Сталіна. ___

Україна в роки репресій комуністичного терору за СРСР

Репресії за релігійні переконання[ред. • ред. код]

Репресії за релігійні переконання проходили в кілька етапів

Великих втрат зазнала анексована в 1939—1940 рр. Західна Україна, де рівень релігійності був високим. Винищення представників релігійних культів, активних віруючих, культових споруд тривало тут протягом усієї радянської доби, особливо запекло в період пізнього сталінізму[7]

Процес проти «Спілки Визволення України»[ред. • ред. код]

у 1929 р. почався сфабрикований процес проти вигаданої «Спілки Визволення України». У належності до таємної націоналістичної організації під назвою «Спілка визволення України» (СВУ) було звинувачено 45 провідних учених, письменників та інших представників інтелігенції, включаючи Сергія ЄфремоваВолодимира ЧехівськогоАндрія НіковськогоЙосипа ГермайзеМихайла СлабченкаГригорія Голоскевича та Людмилу Старицьку-Черняхівську. «Виявленій» організації приписувалася мета: за допомогою чужоземних держав, емігрантських сил, підбурювання селянства проти колективізації, вбивства Сталіна та його соратників, відокремити Україну від СРСР.

Боротьба зі «шкідництвом»[ред. • ред. код]Підґрунтя репресій[ред. • ред. код]

Вирішення завдання форсованої індустріалізації вимагало не тільки вкладення величезних засобів, але і створення численних технічних кадрів. Основну масу робітників, однак, складали вчорашні неписьменні селяни, що не володіли достатньою кваліфікацією для роботи зі складною технікою. Радянська держава також сильно залежала від технічної інтелігенції, що дісталася в спадщину від царських часів. Ці фахівці найчастіше були досить скептично налаштовані стосовно комуністичних гасел. Партія комуністів, що виросла в умовах громадянської війни, сприймала всі збої, що виникали в ході індустріалізації, як свідомий саботаж, результатом чого стала кампанія проти так званого шкідництва. У ряді процесів у справах про шкідництво і саботаж висувалися, наприклад, такі обвинувачення:

  • Підготовка невірних звітів про фінансове становище СРСР, що приводило до підриву його міжнародного авторитету (справа Трудової селянської партії).
  • Саботаж за завданням іноземних розвідок шляхом недостатнього розвитку текстильних фабрик, створення диспропорцій у напівфабрикатах, що повинно було потягти за собою підрив економіки СРСР і загальне невдоволення (справа Промпартії);
  • Псування насінного матеріалу шляхом його зараження, свідоме шкідництво в галузі механізації сільського господарства шляхом недостатнього постачання запчастин (справа Трудової селянської партії);
  • Нерівномірний розподіл за завданням іноземних розвідок товарів за районами, що приводило до утворення надлишків в одних місцях і дефіцитові в інших (справа меншовицького «Союзного бюро»).
Найвідоміші справи проти «шкідників»[ред. • ред. код]
  • Шахтинська справа — відкритий процес, що відбувся в 1928 на Донбасі. 53 інженери і керівника звинуватили у навмисному шкідництві, створенні підпільної шкідницької організації. 11 осіб засуджені до розстрілу.
Докладніше: Шахтинська справа
  • Справа Промпартії. У 1930 році відбувся відкритий процес у справі «Промпартії», державним обвинувачем на якому був призначений прокурор Криленко (розстріляний у 1937). Обвинувачуваними в основному були представники так званої «буржуазної інтелігенції», яким приписувався саботаж індустріалізації СРСР, співробітництво з іноземними розвідками, підготовка іноземної військової інтервенції в СРСР. Іноземним технічним фахівцям приписувалося ведення в СРСР шпигунської діяльності. Процес пройшов не у всьому гладко. Обвинувачуваний Разін дав свідчення про те, що він на випадок інтервенції пропонував на посаду міністра промисловості і торгівлі в окупаційному уряді фабриканта Рябушинського, однак з'ясувалося, що Рябушинський помер за рік до того, як йому «пропонували посаду міністра».
  • Справа Трудової селянської партії. Справа так званої «контрреволюційної есерівсько-куркульської групи Чаянова — Кондратьєва» відбулася також у 1930 році. Обвинувачуваним приписувався саботаж в галузі сільського господарства та індустріалізації.
  • Справа «Союзного бюро». Відкритий процес над колишніми меншовиками відбувся в березні 1931. Обвинувачуваним приписувався саботаж в галузі планування господарською діяльністю, зв'язок з іноземними розвідками.
  • «Пулківська справа» Справа сфабрикована НКВС проти групи радянських вчених за звинуваченням в «участі у фашистсько-троцкістсько-зінов'євській організації». Їм інкримінувалась спроба терористичних актів проти керівників СРСР, а також шкідництво (зокрема саботаж спостережень сонячних затемнень).

Репресії в СРСР та УРСР в історичній ретроспекції

Радянський дисидент та публіцист Ігор Буніч зазначав: «Якщо порівняти ці події з гітлерівським геноцидом євреїв, то треба визнати, що нацисти були набагато гуманнішими у власній країні. Ворог був визначений чітко. Якщо ти єврей — ти ворог, якщо ні, то ні. Як пощастило народитися. Такі ж ярлики, як „буржуй“, „ворог народу“, „кулак“, „підкуркульник“ та інші — могли бути навішені на кого завгодно і в будь-якій кількості. У цьому й полягає головна відмінність масового терору від терору вибраного.»[1]

Всього у 1921—1953 роках (роки правління І. В. Сталіна) у СРСР, за підрахунками державного російського історика РАН В. Земськова, було засуджено 3,77 млн осіб, з них до вищої міри покарання — 643 тисячі осіб, на заслання — 765 тисяч осіб (дані з довідки на ім'я Н. С. Хрущова). В книзі з промовистою назвою «Велика брехня XX століття» Земськовим вказується, що найбільша кількість засуджених (загалом, не лише за «політичними» статтями) знаходилась у ГУЛАГу у 1950 році — 2,56 млн осіб.[2] При цьому, деякими дослідниками констатовані факти навмисного применшення істориками РАН значущості питань, що ними вивчалися,[3] і це ставить під розумний сумнів результати досліджень працівників Російської академії наук.

Так за підрахунками незалежних від влади російських та західних істориків, кількість жертв сталінського демоциду зазначається, як в десятки разів більша від наведеної В. Земськовим. Наприклад, багаторічний радянський політв'язень O. Солженіцин на підставі власних спостерігань і досліджень, в книзі Архіпелаг ГУЛАГ[4] вказує більш реалістичну кількість жертв сталінського режиму в розмірі 66 мільйонів людей, а оцінки західних істориків називає між 45 млн та 80 млн жертв репресій.

Заслужений професор Гавайського університету, автор терміна і концепції демоциду<, історик та дослідник Рудольф Руммель в одній зі своїх 24 наукових праць «Смертельна політика: Радянський геноцид і масові вбивства з 1917 року», посилаючись на чисельні джерела, фахово обґрунтовує розрахунки та вказує кількість людських жертв серед цивільного населення за період правління Йосипа Сталіна в розмірі 51 млн 755 тис. осіб, з яких близько 40 мільйонів померло або було вбито в таборах ГУЛаг.[5]

Багаторічний радянський політв'язень Розанов Михайло Михайлович згадував про надвисоку смертність в російському таборі Ухтинсько-Печорський ВТТ, де він відбував 3650 днів каторги«Що не день, то списують 200—300 людей. Мруть, як мухи. Одні від цинги, інші від виснаження, треті від роботи і холоду».[6]

Репресії як метод покарання[ред. • ред. код]

Термін «репресії» використовується в СРСР для визначення методу покарання людей, які вважалися антиреволюційними елементами і ворогами народу. Чистки мотивувалися бажанням частини партійного керівництва позбавитися інакодумаючих елементів з Партії і з метою утвердження влади Сталіна. Інші кампанії репресії проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичним мотивами чи протистояли радянській владі і політиці Комуністичної партії.

Також велика кількість чисток зображалася як усунення можливості саботажу і шпигунства, з огляду на можливу війну з Німеччиною. Найбільша суспільна увага була сконцентрована на репресіях як проти самих лідерів Комуністичної партії, так і проти державних службовців і командного складу збройних сил, широкого загалу членів Партії. Масові репресії в цей час супроводжувалися разом з порушеннями радянськими державними органами радянської законності.

Однак, кампанія репресій торкнулася представників багатьох інших груп суспільства: інтелігенціїселян і особливо, яких називали «надто багатими селянами» (куркулями). Вістря репресій НКВС було спрямоване також проти цілих етносів і етнічних груп, яких називали «п'ятою колоною».

Судячи з промови Микити Хрущова «Про культ особи і його наслідки», що прозвучала на ХХ з'їзді КПРС у 1956 р., та недавніх досліджень, більшість звинувачень, включаючи ті, що прозвучали на Московських процесах, були базовані на примусових зізнаннях, часто здобуті за допомогою тортур і під впливом вільної інтерпретації статті 58 Кримінального Кодексу. На основі цієї статті звинуваченим приписували контрреволюційні злочини. Замість судових процесів часто діяли так звані трійки НКВС. Сотні тисяч людей були звинувачені за сфабрикованими доказами у різноманітних політичних злочинах (шпигунствошкідництвосаботаж, антирадянська агітація і пропаганда, таємна підготовка до державного переворотутероризм), а потім розстріляні або відправлені у табори ГУЛАГу. Багато з них померло у робітничих таборах від недоїдання, хвороб і виснаження. Широкомасштабні політично вмотивовані вбивства сьогодні називається терміном «демоцид» або «політцид».

Ідеологічне обґрунтування репресій[ред. • ред. код]

На об'єднаному Пленумі ЦК і ЦКК у січні 1933 року Сталін заявив «Сильна і могутня диктатура пролетаріату — ось що нам потрібно тепер, для того щоб зітерти в порох останні рештки вимираючих класів і розбити їхні злодійські махінації».«Репресії, — заявив Сталін влітку 1930 року на XVI з'їзді партії, — є необхідним елементом наступу» [1]. Ідеологічною основою репресій була боротьба проти «ворогів народу».

Підбиваючи на об'єднаному Пленумі ЦК і ЦКК у січні 1933 року підсумки першої п'ятирічки, Сталін включив у доповідь спеціальний розділ про завдання і результати боротьби «із залишками ворожих класів» [1]. «Ми утвердили, — заявляв Сталін, — у всіх сферах народного господарства принцип соціалізму, вигнавши звідти капіталістичні елементи». Далі він по-перше розкриває хто мається на увазі під останніми. Останніми залишками вимираючих класів є «промисловці і їх челядь, торговці і їх посіпаки, колишні дворяни і попи, куркулі і підкуркульники, колишні білі офіцери і урядники, поліцейські і жандарми, різного ґатунку буржуазні інтелігенти і всі антирадянські елементи. Єдине, що їм залишається робити, це пакостити і шкодити робітникам і колгоспникам, Радянській владі, партії. І вони шкодять як тільки можуть. Сила і міцна диктатура пролетаріату — ось що нам потрібно тепер для того, щоб розвіяти останні залишки помираючих класів і робити злодійські махінації» [61:22]. Сталін стверджував, що представники цих ворожих класів «розповзлися по наших заводах і фабриках, по наших установах і торговельних організаціях, по підприємствах залізничного і водного транспорту і головним чином — по колгоспах і радгоспах. Розповзлися і сховалися вони там, нап'явши маску „робітників“ і „селяни“, причому дехто з них проліз навіть у партію» (Сталин Сочинения. Т 13. с.207-208) [1 ].

Найбільш масштабні репресивні акції[ред. • ред. код]Розгром троцькістської опозиції[ред. • ред. код]

Відразу після смерті Леніна у 1924 утворилося декілька угруповань всередині керівництва партії, кожна з якої претендувала на владу. Троцькому протистояла більшість керівництва країни на чолі з Зінов'євимКаменєвим і Сталіном, так звана «трійка». Привід до конфлікту з Троцьким був в тому, що, на його думку, необхідно було всіляко сприяти всесвітній революції. При цьому Сталін відстоював концепцію побудови соціалізму в одній країні. Але насправді коренем конфлікту була боротьба за концентрацію всієї повноти влади в руках Сталіна. Троцький був усунутий з займаних посад, його прихильники були витіснені від керівництва Партії і держави. Погляди Троцького («троцькізм») були оголошені ворожою ленінізму дрібнобуржуазною течією. В середині 1920-х років до нього приєдналися Зінов'єв і Камєнєв, які після розгрому Сталіном т. зв. «Нової опозиції» стрімко втрачали владу. В липні-жовтні 1926 року Троцький, Зінов'єв, Камєнєв були виключені з політбюро. Проти «троцькістів» і «зінов'євців» почалися справжні гоніння і репресії. В лютому 1929 р. Троцький був видворений за межі СРСР, а 1940 — вбитий агентом НКВС.

Вважається, що «троцькістів» було остаточно розгромлено у 1934 році. 26 січня 1934 року на «З'їзді переможців» Сталін заявив: «Ми перемогли ворогів партії, тобто троцькістські і бухарінські групи опозиції, але залишки їх ідеології все ще живуть в умах індивідуальних членів…, а також їх контрреволюційна програма відновлення капіталізму в СРСР.»

Протягом 1934—1936 років з лав партії було виключено 18,3 % із 1916,5 тисячі її членів, більшість яких було заарештовано і страчено. Зокрема з 1966 делегатів «З'їзду переможців», 1108 було арештовано й більшість із них розстріляні. Пізніше чистки торкнулися також і органів НКВС — з 1 жовтня 1936 р. по 15 серпня 1938 р. було арештовано 2273 людей, з них за «контрреволюційні злочини» — 1862. Після приходу Берії за 1939 рік до них додалося ще 937 людей.

Ліквідація куркульства як класу[ред. • ред. код]

Сталіну і партійному керівництву для проведення колективізації на селі потрібна була опора. Сталін розумів, що найбільшим ворогом його планам є клас заможного селянства і тому партія взяла курс на ліквідацію куркульства. Сталін закликав до «ліквідації куркульства як класу». Ця класична тактика за принципом «поділяй та володарюй» була розрахована на те, щоб ізолювати найзаможніших хазяїв від маси бідних селян. Проте визначити, хто саме є куркуль, було не просто. Вважалося, що куркулі мають більше засобів виробництва, ніж середняки, й використовують найману працю. Підрахували, що вони становили близько 5 % селян. Але зображення урядом куркулів як «кровопивців-лихварів» та «експлуататорів» своїх односельців рідко відповідало дійсності.

Тих, хто чинив найупертіший опір, розстрілювали або масово вивозили в табори примусової праці на Північ чи до Сибіру. Решту позбавляли всієї їхньої власності (включаючи хату й особисті речі), не приймали до колгоспів, лишаючи їх напризволяще. Розкуркулювання сягнуло апогею взимку 1929/1930 рр. Найпоширенішою його формою стала депортація. Сотні тисяч селян разом із сім'ями виганяли з домівок, саджали у товарні потяги й вивозили за тисячі кілометрів на Північ, де їх скидали серед арктичної пустелі, нерідко без їжі та притулку. З понад мільйона українських селян, експропрійованих радянським режимом на початку 1930-х років, близько 850 тис. депортували на Північ, де багато з них, особливо дітей, загинули.

Та найстрашнішим засобом боротьби сталінської влади проти українського селянства став Голодомор 1932—1933 років.

Ось де щось реальне в соцопитуваннях

Якби вибори президента відбувались наступної неділі, за кого б ви проголосували?
Петро Порошенко
23.4%
Анатолій Гриценко
15.9%
Святослав Вакарчук
14%
Юлія Тимошенко
11.5%
Володимир Зеленський
8.5%
Андрій Садовий
4.2%
Віктор Чумак
3.8%
Надія Савченко
3.6%
Вадим Рабінович
3.4%
Юрій Бойко
3.2%
Володимир Гройсман
2.9%
Олег Тягнибок
2.2%
Андрій Білецький
1.7%
Арсеній Яценюк
1%
Олег Ляшко
0.7%
Відповіло: 73572