хочу сюда!
 

Оля.

25 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 23-30 лет

Заметки с меткой «мінфін»

Ода ОДА

Ода – це „песнь во славу”, а ОДА – це обласна державна адміністрація, зовсім непотрібна структура виконавчої влади. Або, може і потрібна, та лише відсотків на 30. Скажу точно, що департамент фінансів та департамент економіки, з якими ми співпрацюємо, точно непотрібні структури, які абсолютно нічого не вирішують, а виконують функції збирачів інформації. Саме цікаво, що працівники цих департаментів, праця яких оплачується за бюджетний кошт, в більшості свій зовсім нічого не розуміють ні в фінансах, ні в економіці. Виникає питання навіщо по всій Україні утримувати армію посадовців зовсім некомпетентних і ні за що не відповідаючих, т.я. одну цифру вони беруть у податковій, іншу у статистиці або в пенсійному фонді і передають далі по драбині нічого не роблячих підрозділів, поки ця цифра дійде до кінцевого отримувача вона  зовсім втратить свою інформативність. Це по типу того, як працює „сарафанне радіо” тільки в державному масштабі.

 

 #Кабмін #Міінфін #Адміністрація_Перезидента #Верховна_Рада

ДФС. Боротьба з корупцією.

Яка боротьба? Так, робота над показниками. З якою корупцією може боротися працівник відділу внутрішньої безпеки, якщо у нього зарплата 5000 гривень? Насмішили? Та ні, так воно і є, тому тут про боротьбу не може іти і мови. Всі хочуть їсти, пити і гарно жити, їздити на відпочинок та ще й на гарній машині, тому все в органах фіскальної служби продається, навіть працівники підрозділів внутрішньої безпеки. А показники для Києва вони роблять підставляючи незгодних, або тих, хто на даний час заважає. Так, зберуться у кабінеті начальника всі заступники та й вирішують хто на даний час їм заважає. Коли визначаться з кандидатурою, тоді шукають особу, яка згодиться на проведення операції „підстави”, а далі справа техніки. І всі задоволені, Києву є показники, можна займатися своїми справами.

В нашій області, так зовсім круто безпека влаштувалась. Видали внутрішній лист про те, що їх начальник буде підписувати всі документи в певні часи дня. І його не хвилює, що підрозділи аудиту працюють в режимі „встав і пішов”, його просто немає на робочому місці. Хоча з другого боку, що отримав, те і відпрацював.

 #Кабмін #Міінфін #Адміністрація_Перезидента #Верховна_Рада

 

Верифікація: стеження за фінансами громадян у режимі он-лайн?

Цього тижня оприлюднено офіційні тексти Постанов Кабінету Міністрів України з питань верифікації, прийняті 18 лютого 2016 року.


Нічого видатного чи особливо цікавого в них загалом немає, оскільки найбільш цікаві питання віднесено до відомчого регулювання на рівні розроблення методик, яких досі немає. Проте зупинемось на окремих пунктах.

Так, Постановою надано визначення поняття верифікації як комплексу заходів із збору та порівняння інформації:

— що надходить від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, підприємств, установ та організацій, банків та інших фінансових установ незалежно від форми власності,

— з інформацією, отриманою від фізичних осіб під час призначення, нарахування та/або виплати (самостійно або із залученням третіх осіб) усіх видів соціальної допомоги, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Побачити в цьому переліку заробітну плату дійсно несподівано. Виходить, це вже не верифікація соціальних виплат, а перевірка на предмет витрат та доходів осіб, які отримують заробітну плату за рахунок бюджету – фактично, перевірка на предмет корупційних діянь, хоча, можливо, просто допустили описку.

Знайшло своє відображення і положення про отримання інформації, що становить банківську таємницю, яка надається на запит Мінфіну щодо конкретної особи або ж у разі нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, призначених на сім’ю або домогосподарство. Така інформація подається щодо кожного члена сім’ї або домогосподарства.

Цікавим є той факт, що інформація за запитом може подаватися одноразово або періодично в обсягах, визначених Мінфіном, необхідних для здійснення верифікації достовірності інформації своєчасно та в повному обсязі.

Періодичність, припустімо, в раз на місяць уже нагадує стеження за доходами та витратами громадян у режимі майже прямого часу. Хоча раніше йшлося про те, що перевірятимуться дані та їх достовірність на момент звернення за отриманням соціальної виплати.

Забезпечуватиме опрацювання, консолідацію відомостей із усіх джерел Аналітично-інформаційна система електронної верифікації та моніторингу інформації, отриманої від реципієнтів державних соціальних виплат. Її умовним управляючим-розпорядником буде Мінфін, який також розробить порядок доступу та визначить обсяг доступної для ознайомлення інформації для інших суб’єктів вказаних відносин.

Мінфін узагальнені відомості щодо осіб, відносно яких він готуватиме рекомендації про зупинення або припинення соціальних виплат, надсилатиме розпорядникам бюджетних коштів (які здійснюють виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування) щомісяця.

Розпорядник, у свою чергу, розглянувши зазначену інформацію, приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів із дати прийняття такого рішення.

Сам процес верифікації фактично не деталізований – єдине, про що зазначається в Постанові, це в процесі верифікації та моніторингу для визначення відповідності даних здійснюється їх порівняння із даними, отриманими з офіційних джерел інформації, аналітичних та статистичних матеріалів, розроблених скорингових моделей та затверджених в установленому порядку методик визначення показників за непрямими ознаками.

Останні використані поняття: скорингові моделі та методики визначення показників за непрямими ознаками, фактично, і є тими «якорями», яких особа має дотримуватися для одержання виплат. Ймовірно, матиме місце оціночна система рейтингів чи коефіцієнтів відхилення. Якщо відхилення у ваших доходах менше/рівне певному коефіцієнту, ви отримуєте й далі соціальну допомогу, якщо перевищує, то буде рекомендація щодо скасування.

Однак, яким чином розраховуватимуться показник та взагалі як виглядає методика визначення показників за непрямими ознаками, на сьогодні нам невідомо. Мінфін інформацію про верифікацію розкриває неохоче та дозовано.

У той же час Постанова містить визначення поняття скорингових моделей як системи оцінки одержувачів соціальної допомоги, виходячи з їх соціально-демографічних характеристик.

Можна тільки здогадуватися, яким чином формуватимуться моделі отримувачів виплат за соціально демографічними ознаками та й взагалі, що означатиме віднесення особи до тієї чи іншої групи моделювання.

Держава вирішила встановити над незалежними аудиторами контроль

Під приводом реформи аудиторської діяльності держава може встановити тотальний контроль над незалежними аудиторами, повністю нівелюючи роль Аудиторської палати.



Так, у прагненні наслідувати європейські практики Міністерство фінансів підготувало законопроект, яким фактично повністю підпорядковує собі діяльність спеціалістів-аудиторів. До того ж, цей законопроект містить значні корупційні ризики.

Найбільший інтерес викликає створення Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю. Незважаючи на те, що орган називається «суспільним», на 60% він складатиметься з чиновників. Тоді про який нагляд з боку суспільства може йти мова? Мало того, що з 11 членів Ради з нагляду 7 представлятимуть органи державної виконавчої влади, так і чотирьох інших членів обиратиме саме Мінфін. І такий Орган контролюватиме роботу всіх аудиторів та аудиторські компанії України. Причому, досі відсутнє чітке визначення його юридичного статусу, обсягу повноважень та рівня фінансового забезпечення.

Подібне державницьке призначення на посади членів повністю суперечить тексту Директиві 2014/56/ЄС, де чітко зазначено, що держава повинна впровадити незалежні та прозорі процедури вибору непрактикуючих осіб, які й мають здійснювати керування цим органом нагляду, а не розмежовувати, кого призначати за рішенням керівника органу виконавчої влади, а кого – за результатами прозорого конкурсу. При цьому роль Аудиторської палати майже повністю нівелюється, професійне самоврядування аудиторів ставиться в залежність до Міністерства фінансів, яке матиме повний вплив на розподіл делегованих Органом суспільного нагляду повноважень. Іншими словами, в руках чиновників Міністерства фінансів України можуть зосередитися важелі адміністративного тиску на «незалежний» орган регулювання аудиторського ринку.

Підпорядкованою Мінфіну буде й Інспекція з забезпечення якості, що належатиме до структури Органу суспільного нагляду.

Підприємства тепер муситимуть не лише сплачувати за аудиторські послуги, а й утримувати так званий Орган, щорічно перераховуючи на його користь платежі – від 0,5 до 10 мінімальних заробітних плат залежно від розміру підприємства. Додатковий фінансовий тягар на підприємства в загальній сумі перевищуватиме 150 млн грн щороку, і це непоганий шматок на утримання робітників органу суспільного нагляду, а отже, обіцяна зарплата контролерів новоствореної структури в 40 тис. грн цілком реальна.

Керманичі фінансового сектору України під виглядом наведення ладу на вітчизняному ринку аудиту, наближення його до європейського рівня намагаються взяти під жорсткий контроль суб’єктів цього ринку, підпорядкувавши їх діяльність. Для чого це роботи? Все дуже просто: в подальшому чиновники міністерства одноосібно зможуть встановлювати правила гри в цій сфері. Усе це робиться під приводом вимог західного світу, але європейське законодавство не вимагає створення такого узурпаторського органу контролю – навпаки, воно передбачає збалансування ролі держави та професійного середовища, і Україна не має бути в цьому винятком.

Тасування бюджету 2015: креативні новаторства та розводки Уряду

Доки парламентарі та ЗМІ обговорюють відкликаний Кабінетом Міністрів України проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», «Публічний аудит» вирішив проаналізувати інший важливий законопроект, який має бути прийнятий цього тижня в стінах Верховної Ради України. Стосується він змін до чинного на поточний рік бюджету.

Тасування бюджету 2015: креативні новаторства та розводки Уряду

Судячи з усього, цей Закон матиме важливе значення і в 2016 році, оскільки політ-конкуренція напередодні виборів швидше за все ускладнить процес голосування кошторису на 2016 рік.

Отже, згідно з запропонованими змінами збільшується дохідна частина державного бюджету на понад 14 млрд грн та пропонуються до затвердження на рівні 516,571 млрд грн (попередня редакція — 502,25 млрд грн).

Видатки бюджету збільшено пропорційно на суму 14,4 млрд грн та заплановано до затвердження в сумі 581,351 млрд грн (чинна редакція – 567,008 млрд грн).

Для населення основне значення, на перший погляд, матимуть зміни, які пропонується внести до статті 8, якою встановлюється з 1 вересня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 1378 грн, у погодинному — 8,29 грн.

Про те, що це підвищення мало вплине на благополуччя українців, «Публічний аудит» зазначав у попередніх дослідженнях. Нагадаємо тільки, що фактичний рівень інфляції у 2014 році був на рівні 24,9 %, а прогнозний рівень інфляції на 2015 рік — 46 %, у порівнянні з 2014 роком.

Таким чином, купівельна спроможність гривні, у порівнянні з початком 2014 року, з урахуванням інфляції за два роки, за офіційною статистикою знизилася на 83 %.

Тобто, Кабінет Міністрів України цим підвищенням вирішив компенсувати тільки 13 % із 83 %. Стосовно решти, то 70 % ставка робиться на кмітливість українців. В абсолютних цифрах 13% — 160 грн (компенсуються підвищенням мінімалки), 70 % —843 грн, шукайте самі!

Поряд з цим запропонований Законопроект має інші, ще більш важливі положення, на яких увага громадськості на сьогодні не акцентується.

Насамперед ідеться про норми, якими пропонується доповнити Закон «Про Державний бюджет на 2015 рік», тобто такі, яких раніше цей Закон не містив.

Тарифні компенсації

Перша з них – стаття 32, яку викладено так, дослівно:

Установити, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі  для зручності — комунальні послуги), яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду Державного бюджету України за рахунок надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток та податку на додану вартість, що сплачуєтьсяпідприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення; та нараховані суми податку на прибуток та податку на додану вартість таких підприємств, які виникають після проведення розрахунків по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, та спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок джерел, визначених пунктами 8 і 9 статті 11 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що мається на увазі? Є умовна сума (офіційно вона не оприлюднена та достеменно не відома – так само, як і період, за який вона виникла), яку бюджет України повинен компенсувати виробникам комунальних послуг, за, начебто, те, що вони надавали свої послуги в збиток. Тобто, за ціною, що менша за собівартість. 

У той самий час підприємства-надавачі комунальних послуг мають заборгованість перед бюджетом щодо сплати податків (в основному ПДВ), які, виходячи з особливостей продукту, що вони виробляють, сплачує кінцевий споживач — населення, промислові споживачі, бюджетні установи. 

Через збільшення цього року тарифів на комунальні послуги, підвищилися й податкові надходження від споживачів до бюджету (у зв’язку зі збільшенням бази оподаткування). За рахунок нових податкових надходжень, тобто, фактично за рахунок того, що споживач платить більше, буде погашатися ця надумана заборгованість. 

Нагадаємо, сума таких компенсацій надавачам комунальних послуг на 2015 рік була затверджена в обсязі 2, 9 млрд грн. Поряд з цим у пояснювальній записці до Законопроекту, який опрацьовується, зазначається, що в зв’язку з введенням у дію з 01.07.2015 електронних рахунків із адміністрування податку на додану вартість та спрямуванням цього податку до загального фонду пропонується збільшити видатки за бюджетною програмою КПКВК 2 7 6 1 5 2 0 на 2 700 000 тис. гривень.

Відповідно, вносяться зміни до додатку № 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», а саме: до його видаткової частини, в якій розмір компенсацій надавачам комунальних послуг пропонується до затвердження в розмірі вже 5,6 млрд грн, із них 800 млн – за рахунок коштів спецфонду, і 4,8 – за рахунок загального фонду бюджету. 

У тій же ж пояснювальній записці зазначається, що, за інформацією Державної фіскальної служби, станом на 01.07.2015 податковий борг за підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей підприємствам, які надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та підприємствам централізованого водопостачання й водовідведення становить 5,6 млрд грн. 

Тобто, ймовірно, Кабінет Міністрів планує, що цю заборгованість буде погашено в поточному році і, як наслідок, споживачі комунальних послуг (фактично, як ми зазначали вище, саме вони сплачують податки з тарифів) профінансують виплату боргів підприємствам-монополістам. 

Здавалося б, у цьому році розрахуємося і питання зніметься, але не все так безхмарно. Нагадаємо, що ця норма зародилася та знайшла своє відображення в Законі неспроста.

Верховна Рада України влітку цього року прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг», у прикінцевих та перехідних положеннях якого містилася норма, якою Кабінету Міністрів України доручалося до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла в зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг із централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування до 1 січня 2016 року.

Ця норма передбачає виконання повного розрахунку компенсацій за рахунок державного бюджету на користь надавачів послуг. Поряд з цим розрахунок видатків для проведення таких розрахунків  на момент прийняття законопроекту був відсутній. Період розрахунку заборгованості також. Натомість у пояснювальній записці зазначалося, що реалізація Закону не потребує додаткових витрат з держбюджету. Як бачимо сьогодні, це твердження не відповідало дійсності.

Важливо інше – суми компенсацій необхідно враховувати тепер не тільки у бюджеті 2015 року, а й при формуванні видаткової частини державного та місцевих бюджетів на 2016–2017 роки. 

Як висновок можна припустити, що нарахована до компенсацій загальна сума явно перевищує 5,6 млрд грн податкового боргу підприємств-надавачів комунальних послуг, про які йшлося вище. Адже такі компенсації проводитимуться протягом наступних двох років. 

На момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» суб’єкт права законодавчої ініціативи не давав визначення джерел такого відшкодування, а також не окреслював приблизний перелік заходів, які будуть вжиті для досягнення.

У поточних змінах до державного бюджету на 2015 рік це питання розкрито. Так, частина друга статті 32 деталізує інші джерела надходження коштів на вказані цілі:

«Дозволити Кабінету Міністрів України залучати як джерела перерахування цієї субвенції надходження від підприємств, визначених частиною першою цієї статті, розстрочених та відстрочених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, податковий борг, в тому числі реструктуризований або розстрочений (відстрочений), з акцизного податку, заборгованості, в тому числі реструктуризованої або розстроченої (відстроченої), із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, заборгованості за зобов’язаннями перед державою за позиками, наданими міжнародними фінансовими установами на впровадження проекту “Розвиток міської інфраструктури” та проекту “Водопостачання та каналізація міста Львова”».

Що ж виходить? Для того щоб розрахуватися з підприємствами, які належать олігархічним кланам, тобто надавши їм кошти, які є нічим іншим, як надприбутком (тільки наївні можуть припускати, що монополісти працювали увесь цей період у збиток і при цьому продовжували брати участь у приватизації таких неприбуткових підприємств-надавачів комунальних послуг), держава планує скерувати на це доходи, отримані  від погашення заборгованості державних підприємств зі сплати дивідендів, частини чистого прибутку тощо. Тобто, монополісти отримають ці компенсації за рахунок діяльності державних підприємств. 

Таким чином, запропоновані зміни та їх подальше відображення в бюджетах 2016–2017 років фактично означатимуть, що державні компанії увесь цей період працюватимуть не в інтересах України, а на монополістів. 

Як ми зазначали, загальна сума компенсацій, яка повинна бути виплачена до 2017 року, станом на сьогодні офіційно не оприлюднена. Поряд з цим міністр фінансів України Наталія Яресько в одному з інтерв’ю зазначила, що за дорученням Прем’єр-міністра України до кінця року має бути проведена робота з реструктуризації податкового боргу. До цього списку з двадцяти компаній включено НАЕК «Енергоатом», вугільні підприємства, які до кінця серпня повинні подати фінплани щодо реструктуризації, а також сплати податку до кінця року.

Отже, все, що споживачі начебто не доплатили в попередні роки, вони заплатять протягом наступних двох, а якщо й цього не вистачить, на монополістів працюватимуть усі державні підприємства.

Самодостатні бюджетники

Крім цього, проектом Закону «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» пропонується доповнити положення Закону статтею 33, яка дозволить органам влади здійснювати підвищення заробітної плати понад розміри, визначені відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, за рахунок та в межах власних коштів із урахуванням прийнятих рішень станом на 1 вересня 2015 року та можливостей, наданих статтею 101 Бюджетного кодексу України».

Статтею 13 Бюджетного кодексу України дається визначення поняття власних коштів бюджетних установ, до яких належать:

  • Надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які включають в себе: плату за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; надходження від додаткової (господарської) діяльності; плата за оренду майна; надходження від реалізації майна (крім нерухомого).
  • Інші джерела власних надходжень, такі як: благодійні внески, гранти та дарунки; кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об’єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб; кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг; кошти, отримані від реалізації майнових прав на фільми, вихідні матеріали фільмів та фільмокопій, створені за бюджетні кошти за державним замовленням або на умовах фінансової підтримки.

Також Бюджетний кодекс чітко визначає, на які цілі використовуються  «власні надходження бюджетних установ». Серед них – покриття безпосередніх витрат, пов’язаних із організацією та наданням послуг; утримання, облаштування, ремонт та придбання майна; ремонт, модернізація чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов’язаних із організацією збирання і транспортуванням відходів і брухту; господарські потреби, включаючи оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Зазвичай власні надходження бюджетних установ зараховуються до спецфонду місцевого чи загального бюджету. Так, за чинним на сьогодні бюджетом доходи за статтею власні надходження бюджетних установ визначено в сумі 18 471 млрд грн.

Відповідно до запропонованих Урядом змін, обсяг надходжень зменшено на 2,5 млн грн та запропоновано до затвердження на рівні 18,469 млрд грн. Із них 18,354 млрд грн – це плата за послуги, які надаються бюджетними установами (тобто, перша підгрупа, про яку йшлося вище). Усі ці кошти віднесено до спецфонду бюджету.

Тепер щодо фінансування видатків за рахунок коштів спецфонду. До прикладу, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку взагалі станом на сьогодні не передбачені видатки за спеціальним фондом бюджету.

У Державної виконавчій служби видатки за спецфондом становлять станом на сьогодні 10,15 млн грн, із них  700 тис. грн – на оплату праці, а 502 тис. грн – на оплату комунальних послуг (у запропонованих Урядом змінах обсяг видатків не змінився).

У той же час у ДФС загальні видатки за спецфондом визначені в сумі 917,7 млн грн, із них на оплату праці – 1,52 млн грн, 1,33 млн грн – на оплату комунальних послуг. Решта ж коштів – 912,7 млн грн – має бути витрачена на керівництво та управління у сфері фіскальної політики; на підвищення кваліфікації у сфері фіскальної політики – 4,95 млн (під виготовлення марок акцизного податку, управління об’єктами інфраструктури Державної фіскальної служби України, розбудову митного кордону, забезпечення функціонування та розвитку автоматизованої інформаційно-аналітичної системи Державної фіскальної служби України).  Обсяги видатків у запропонованих Урядом змінах не піддавалися корекції.

Із викладеного вбачається: хоча формально Кабінет Міністрів і пропонує спрямовувати власні надходження на виплату заробітної платні, але  про це варто було б говорити, якби збільшився їх обсяг, а ми ж, навпаки, загалом за бюджетом бачимо їх скорочення. Відповідно, вивільненні кошти,  які можна було б використати на такі цілі, відсутні.

Варто також врахувати, що заплановані видатки за спецфондом мають цільове призначення – відповідно, при відсутності збільшення надходжень перерозподіл коштів в існуючих межах призведе до недофінансування інших статей видатків за спецфондом, наприклад, банального недофінансування придбання канцелярських приладів, поліграфічної продукції, придбання бланків, надбання активів, невиконання ремонтних робіт, заходів із підвищення кваліфікації та навчання, недофінансування модернізацій тощо.

Зважаючи на те, що кошториси бюджетних установ погоджені, видатки за спецфондом розподілені, а до закінчення бюджетного року залишається 1 квартал, найімовірніше, наявність такої норми в цьому році не вплине на зростання заробітних плат працівників органів державної влади.

Поряд з цим, очевидно, в пресі Уряд  подаватиме цю ініціативу дуже гучно з притаманним йому пафосом, на кшталт: «Ми дали можливість заробляти і за рахунок цього підвищувати зарплату. Все у Ваших руках – працюйте та заробляйте більше».

У жовтні інфляція в Україні посилиться

За повідомленням Мінфіну, на Єдиному казначейському рахунку станом на 1 вересня була накопичена рекордна сума – майже 46 млрд грн. Але чи справді Україні вдалося досягти макроекономічної стабілізації та як довго в країні спостерігатиметься процес дефляції?

За повідомленням Міністерства фінансів, дохідна частина держбюджету України за підсумками січня–серпня 2015 року перевиконана на 24,6 млрд грн, що пов’язано зі збільшенням як податкових, так і неподаткових надходжень. Сума в 46 млрд грн на єдиному казначейському рахунку на сьогодні справді рекордна. Разом з тим сумарна заборгованість за рахунок неповернення підприємствам ПДВ, а також переплати податку на прибуток підвищилася до 47 млрд грн. У міністерстві вже попереджають, що ці гроші повертатимуться поступово, не за один рік – інакше йдеться про потенційні втрати доходів. Накопичувати, повертати не повністю, частинами, не виконувати свої зобов’язання – принцип діяльності фінансових пірамід. Тому складно розділити оптимізм урядовців.

Невдовзі очікуються додаткові видатки на майже 20 млрд грн: 10 млрд – на підвищення соціальних стандартів, 7 млрд – на відшкодування ПДВ, 2,7 млрд – на погашення різниці в тарифах. Покриття цих додаткових витрат в Уряді бачать виключно за рахунок податків – надходження ПДВ (внутрішнього та імпортного), рента, акциз. Про реальні реформи, які полягають у створення умов для ведення бізнесу та залучення інвестицій наразі не йдеться.

Сьогоднішнє співвідношення сум залишку коштів на Єдиному казначейському рахунку, загальної внутрішньої заборгованості та додаткових видатків – не на користь успішних результатів реформ.

А дефляція, яка за окремою групою товарів має місце в серпні–вересні, за твердженням фахівця явище сезонне, і з макроекономічною стабілізацією ніяк не пов’язана. Державний комітет статистики повідомив, що в серпні споживчі ціни загалом знизилися на 0,8 %. Зокрема, на продукти харчування та безалкогольні напої – на 1,7 %; найбільше подешевшали фрукти й овочі – на 17,2 % та 16,2 % відповідно. Проте подорожчали сало, м’ясо та м’ясопродукти, яйця, цукор, молоко та молочні продукти, алкогольні та безалкогольні напої – в середньому на 3,6–1,0 %. Підвищилися ціни в сфері нерухомості та охорони здоров’я. Тобто, варто розуміти, що дефляція – явище хоча й позитивне, але в наших реаліях вона має сезонний характер.

Пропозиція переважає над попитом зараз, у сезон збору урожаю, але як тільки товари внутрішнього виробництва почнуть заміщуватися імпортом, динаміка матиме зворотній характер. Тому вже від середини жовтня країна повернеться до інфляційних тенденцій.

Скільки коштує влада народу? Щотижневий аналітичний огляд

«Публічний аудит» вирішив започаткувати регулярну рубрику щотижневого аналітичного огляду, де стисло подаватимуться результати діяльності Верховної Ради України, а також центральних органів виконавчої влади. 
Незалежні аудитори формуватимуть наочну картину: скільки робота цих органів коштує державному бюджету країни та які конкретні результати їх діяльності. 

Верховна Рада за минулий тиждень прийняла всього два організаційні акти та один політичний – звернення до міжнародної спільноти з вимогою про визнання РФ агресором. Істотне покращення життя українців від цих результатів роботи доволі сумнівне. Утримання ж апарату коштує платникам податків 14 млн грн на тиждень.


Нацбанк України, провівши п’ять аукціонів з продажу валюти по $3 млн, призвів до зменшення міжнародних резервів ще на $15 млн – як стверджують незалежні аудитори, все заради підтримки абсолютно нежиттєздатного середньозваженого курсу.  

Чергове наповнення ринку незабезпеченою гривнею викликало рефінансування шести банків на 500 млн грн.

Додалося навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внаслідок віднесення «Імексбанку» до категорії неплатоспроможних.


Мінфін сплатив купонний дохід за ОЗДП у розмірі $120,25 млн та розмістив ОВДП майже на 4,5 млрд грн. Залучена сума перевищує сплачений купонний дохід – як наслідок, збільшено загальну суму державного боргу. За офіційними повідомленнями, США готові надати Україні $ 1 млрд кредитних гарантій уже в першій половині 2015 року. Між намірами та фактичною допомогою є істотна різниця, адже надаватимуться кошти виключно за умови проведення реформ. Тиждень роботи міністерства обходиться бюджету в понад 9 млн грн.


Кабмін прийняв три розпорядження та продовжив відтермінування анонсованого скорочення держапарату на 10 %, ініційованого Мінфіном. Таке зволікання щотижня коштує українцям щонайменше 22,5 млн грн.


Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, на робочий тиждень якого передбачено 3,6 млн грн держбюджету, працювало, але так і не вирішило проблему погашення заборгованості по заробітній платі гірникам за грудень 2014 року. Ні до чого не привело й розслідування закупівель неякісного південноафриканського вугілля.


Крім того, цього тижня було проведено засідання Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу. Незважаючи на заперечення «Укрнафти», стартову ціну нафти українського видобутку збільшено з 5,297 тис грн/т до 5,367 тис грн/т.


Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, знизила тариф на газ для промисловості і бюджетних організацій на 3,4%, хоча, за дослідженням «Публічного аудиту», об’єктивні фактори для цього відсутні. При цьому анонсовано підвищення тарифу для населення. 


У ЄЦ пропонують Пинзенику прожити місяць за 300 гривень



Народний депутат України, заступник голови партії «Єдиний центр» Леся ОРОБЕЦЬ закликає уряд впродовж 10 днів погасити заборгованість із заробітної плати перед учителями. Про це УНІАН повідомили у прес-службі партії.

«Нищівна для освіти ситуація виникла не вчора. Вона невпинно нагромаджувалася впродовж минулого року на тлі скаженої інфляції та популістських надмірностей уряду. Як наслідок, школі завдано невиправної шкоди – вчитель іде наразі звідти в пошуках кращої долі», – наголосила Л.ОРОБЕЦЬ.

За її словами, принизливий аванс в 300 гривень, яким у низці київських шкіл замінили грудневу зарплату, народний депутат вважає відвертим знущанням над освітянами. «Нехай спробує перший-ліпший чиновник з Мінфіну хоча б місяць протриматися на ці гроші перед святами, а потім порадить вчителю як експерт: чи йти жебракувати, чи хабар брати, аби власних дітей нагодувати, чи тікати зі школи світ за очі», – зауважила Л.ОРОБЕЦЬ.

За словами депутата, перед Новим роком Мінфін списував невиплати на відсутність бюджету. Мовляв, бюджету нема – про яку зарплату може йти мова, пояснювали чиновники. «Виникає запитання, чого в них тепер бракує, якщо станом на 19 січня заборгованість уряду лише по вчительській зарплатні складає понад 100 мільйонів гривень, включно і за грудень? Або совісті, або здорового глузду», – припустила заступник голови «Єдиного центру».

«Найважча ситуація склалася в Одеській, Харківській та Чернігівській областях. На Чернігівщині, зокрема, невиплати вчителям складають понад 42% від місячного фонду оплати праці. За 10 днів, у разі нагромадження боргу за січень включно, школа може втратити рештки фахівців, що героїчно трималися в освіті впродовж останнього десятиліття, якщо уряд невідкладно не знайде кошти на погашення заборгованостей», – наголосила Л.ОРОБЕЦЬ.

УНІАН.