Одне тільки питання залишається - чи не запізно буде через 5-10 років.

Герман з ідіотською посмішкою зірвала наліпку "Голосую лише за себе":



До речі - депутати "бютівці" та "свободівці" прийшли у національних вишиванках. У піку їм, А.Герман вирішила
теж одягнути національний одяг депутатів "с Донбаса" - смугасту тюремну робу, от тільки внесла деякі корективи у дизайн одягу - смуги у неї не вертикальні, а - горизонтальні.
Чи підтримають і решти ПеРдунів традицію, що започаткувала Герман?

Після дострокових виборів парламент перестане існувати.

Просочуються в ЗМІ повідомлення про підготовку влади до позачергових парламентських виборів – цього разу вже повністю по мажоритарній системі - можуть бути сприйняті спостерігачами як самий дійсний блеф, як "психічна атака" на опозицію, як прагнення показати, що буде, якщо опозиційні фракції не розблокують сесійну залу і не дадуть "напьорсточнікам" від влади «порєзвіться» з картками для голосування.

Але насправді це ніякий не блеф. Ідею про позачергові вибори можна було почути від представників влади ще до того, як її представники вирішили поділитися своїми міркуваннями зі ЗМІ. Більше того, навіть не блокування парламенту тому причиною. Позачергові вибори по мажоритарних округах повністю вписуються в логіку узрупації влади, якою керується Віктор Янукович після своєї перемоги на президентських виборах 2010 року.

То була перемога, здобута у відносно чесній сутичці - і у відносно демократичній державі. Але збереження такої держави й чесних виборів - з огляду на економічний стан країни й наміру переможця і його оточення - явно не входило в плани Януковича. Далі пішли створення антиконституційної більшості в парламенті, зміна самої Конституції без згоди Верховної Ради, арешти лідерів опозиції - і суспільство все це ковтало, а дехто навіть з великою насолодою.

Виборчий закон 50:50 був прийнятий у такому вигляді тільки тому, що для його схвалення необхідні були опозиційні голоси – інакше в нас була б уже зараз чиста мажоритарка. Я абсолютно упевнений, що опозиція допустила серйозну, я б навіть сказав стратегічну помилку, погодившись зі изміною виборчого законодавства. Якби ця помилка не була допущена, у нас уже зараз був би парламент із опозиційною більшістю, що диктує свої умови узурпаторові й вимагає від нього повернутися в законодавче поле.

А так ми маємо просто ще одну перешкоду на шляху до остаточної "белоруссизации" України - парламент, у якому недостатньо голосів для презентації думки народу про владу й президента, але досить, щоб вимагати голосувати за законом і висловлювати альтернативні думки так, щоб вони були почуті.

Від такого парламенту необхідно позбутися. Саме тому "регионали" і не йдуть ні на які серйозні компроміси з опозицією - вони самі шукають привід для того, щоб надати президентові можливість розпустити Верховну Раду й оголосити дострокові вибори. Єдина перешкода - це зміна закону про вибори, але отут уже вони обов'язково що-небудь придумають: сила на їхній стороні, як і тотальна байдужість громадян до насильства над правом.

За задумом Януковича і його оточення, нові вибори пройдуть уже після нового вироку Тимошенко, на тлі підсилення маргинализації суспільства, краху надій на європейський вибір і зростаючі економічні проблеми. Люди будуть думати про виживання, а не про голосування - і більша частина електорату проголосує за гречку. Після виборів парламент як законодавча гілка влади перестане існувати, перевибори президента в 2015 році стануть простою формальністю й Україна остаточно порине в болото авторитаризму і злиднів. Такий от план, який має всі шанси бути втіленим у життя. Чи зуміють громадяни протистояти йому - дуже велике питання.

  

О 15:30 18 лютого Франківський суд Львова розглядав справу за позовом 31-річного Святослава Літинського до виробника техніки Samsung. Чоловік купив пральну машину і не знайшов у ній маркування українською мовою, – повідомляє Gazeta.ua.

За словами покупця, відсутність маркування є порушенням закону “Про засади державної мовної політики”.

Оновлені дані:  Судове засідання перенесено на 25 березня, зокрема тому, що Самсунг попросив передати матеріали справи для ознайомлення в Київ. 

- Неправильне прочитання та тлумачення маркувань може вивести з ладу пристрій, спричинити втрату гарантійних зобов’язань, завдати матеріальної і навіть фізичної шкоди користувачу, – пояснює Святослав Літинський і припускає, що проблема не поодинока. – З відповіді товариства Samsung вбачається, що вони не імпортують пральних машин із українським маркуванням.

Отже вся імпортована продукція, за припущенням позивача, ввозиться з порушенням українського законодавства.

“Суд прийняв справу до розгляду і сьогодні відбудеться перше судове засідання”, – розповів львів’янин.

Раніше він пасивніше ставився до нехтування бізнесом його рідної мови: “Просто не купував того, що мені не подобається – наприклад товарів без української мови в меню, в інструкціях тощо. А цей раз я побачив уже вдома, коли покупку доправили, розпакували”.

Якщо не буде ніяких політичних втручань, обурений покупець розраховує на позитивне для себе рішення Феміди.

Старший викладач кафедри програмування  факультету Прикладної математики  Львівського національного університету імені Івана Франка Святослав Літинський є членом спільноти “И так поймут”, яка діє на захист україномовних споживачів. Засновних цього руху Роман Матис розповідає, що боротьба споживачів за українську мову потроху починає виходити за межі інтернету.

Северин НАЛИВАЙКО
Джерело: Gazeta.ua

З 25 грудня по Україні поширюються листівки та наліпки на захист української мови, випущені в рамках проекту "Український мовний простір". Це листівки "9 простих правил" (про те, як кожна людина може захистити мову), а також наліпки, що ілюструють окремі з цих правил.
Кожен, хто бажає допомогти поширенню цих матеріалів, може зробити це в такий спосіб:
- скачати на сторінці проекту http://dobrovol.org/project/12/  або (більше варіантів продукції) на файлообміннику http://www.ex.ua/view_storage/433348904892 потрібні макети в форматі PDF,  роздрукувати / розмножити їх  у доступній кількості й поширити за місцем проживання, навчання, роботи, серед зацікавлених людей;
- скачати там же зображення цих матеріалів у форматі малюнку і поширити в Інтернеті, зокрема, в соціальних мережах;
- звернутися до активістів руху "Простір свободи" за адресою [email protected] або телефоном 097-1794709, щоб отримати вже надруковані листівки чи самоклейки
Бажаючі активно долучитися до проекту "Український мовний простір" у будь-якому місці України чи світу, можуть заповнити форму за лінком http://dobrovol.org/join/, обравши потрібні варіанти відповідей і залишивши контакту інформацію.
Щиро дякуємо!



Шановне панство, владу потрібно контролювати і сварити, можна і ненавидіти, але то не так важливо, як творити нове і потрібне, подібно ось цій ініціативі, яку я сам давно зробив своїм принципом: навколо мене роблю україномовний простір і раджу всім патріотам так робити - починати з себе. А не лінуватись, як дехто, навіть перекладачем скористатись, а дають тексти про-українські і  російською - я їх мушу в себе перекладати окремо, бо російською читаю тільки класиків.

ТВОРІТЬ  УКРАЇНСЬКИЙ  ПРОСТІР !!! 

ТАК, ЯК  ЦІ http://dobrovol.org

Нещодавно почув новину, яка стосувалась прийняття багатостраждального столичного бюджету-2013 Київською міськрадою, де мене вразило наступне повідомлення: "...до бюджетних витрат було внесено пункт щодо поховання учасників бойових дій та безхатченків"...
Класика! Безперечно, що подібне поєднання так званих "учасників бойових дій" з досить не так званими "бомжами-безхатченками" є випадковим збігом, але досить і досить символічним збігом!
Подивляючись, з яким завзяттям всі оті  УБДешники видирають-вибивають по усіх-усюдах з держави гроші на свої чималі потреби, складається чітке враження, що всі вони ще бідніші за всіх українських бомжів-безхатченків, які, до речі сказати, грошей на свої похорони не випрошували ніде і ні в кого!
Не раз вже писав на теми військові, де визнаю однозначно повагу до людей, які пройшли випробування війною і не були боягузами, а були саме героями і тоді, і після, включно і зараз. Серед мої знайомих, яких я називаю правдивими афганцями, на противагу фальшивим афганцям, - не було жодного, який би хвалився участю в тій війні, щоб хизувався нагородами або посвідченням учасника бойових дій. Соромились вони і своїх пільг, коли потрібно було ходити оформляти якісь субсидії чи зменшення комунальних платежів. Соромно їм було це робити, бо вони були правдиві герої, а це не сумісно з жебранням і мародерством. Не кажучи про якісь святкування. Що святкувати?
Хтось може розумно пояснити, яке має відношення Держава Україна до всіх інтервенцій СРСР і війни у Афганістані з грудня 1979 - по лютий 1989 років, зокрема? Жодного! Жодного стосунку Україна до цієї злощасної війни не мала і не має! Як не має нічого спільного Україна з усіма подібними неоголошеними війнами в Кореї, В’єтнамі, на Ближньому Сході, в Анголі, в Нікарагуа і ще безліч аналогічних "гарячих точках" світу, куди засилав своїх військових спеців імперіалістичний монстр - комуністичний СРСР.
То що ми в Україні святкуємо 15 лютого і ще й так урочисто на найвищому державному рівні? Здачу Афганістану? Переможний драп радянських військ? Ще одну блискучу перемогу щодо втьоків, яку Росія цілком могла провести своїми силами, як і самостійно перемогти у Велику Вітчизняну, за словами одного з теперішніх чільних керманичів оної.

Іноді починає здаватись, що ми в Україні живемо в якомусь ірраціональному світі, де все до гори дригом: зеків величають "злодій в законі" і вони стають не чолі держави, яко правової і демократичної; інтервенти і мародери вдягають личину героїв і влаштовують свята в честь себе, а що вже знущаються над країною і співвітчизниками - то взагалі героїзм винятковий! Напевно, що саме так себе б поводили чеченці, якби захопили владу в Росії! Інакшої аналогії до поводження так званих "учасників бойових дій" включно з "афганцями" в Україні важно віднайти, бо це навіть гірше за всяку ворожу окупацію, аніж ці натуралізовані герої в нашій державі!
В голові не вкладається, як подібне може бути, але воно є! Як реальність! З того виникає пропозиція, щоб ввести фразеологічний зворот "учасники бойових дій та безхатченків" як усталений в усі правові документи нашої держави, як і свято 15 лютого доповнити в назві "День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та безхатченків нашої держави" - цілком логічно для подібного маразму, яким є на тепер це Свято інтервентів у нашій Україні. І медальку давати всім ветеранам УБД -  "За здачу Афганістана", а особливо заслуженим - орден "За зраду Наджибули". А всіх УБД посмертно нагороджувати поіменно як героя-руйнівника СРСР зіркою в траурній рамці. Живим не можна, щоб не показились, бо всі вони оті УБД рахують себе великими патріотами "се-ру-се-ру", який вони ж по-суті і просрали...
Важко передати, як це все набридло: цей маразм здеморалізованої держави з натуралізованими героями іншої держави. І пригадую слова знайомого правдивого афганця: "Часом так шкодую, що я там в Афгані не загинув..." І я його досить добре розумію, але хтось має в обов’язок - жити. Жити і робити так, щоб в країні Україна не було ні вшанувань натуралізованих героїв інтервенцій, ні знедолених безхатченків.

Богдан Гордасевич
м. Львів

"У вас краще виходить писати про творчість матері і на патріотичну тематику. А це не ваше, ви не володієте питанням, перепрошую" блогер Слідопит
Спеціално на замовлення додаю вірша Галини Гордасевич написаного ще у часи СРСР, коли Червонописький розпочав з трибуни в Кремлі травлю А. Сахарова


НАРДЕПОВІ СРСР ЧЕРВОНОПИСЬКОМУ
(Інвалідові війни в Афганістані)

Де ти втратив ноги – відомо,
Та хіба ти в тім винуватий,
Що послали з рідного дому
“Мусульман-братів визволяти”?

На жорстоку афганську землю
Ти ступив не другом, не братом,
Ти на ній пригинався низенько,
Прикриваючись автоматом.

І летіла з чужого Кабула
На Вкраїну вість невесела
Чи з віддаленого аула
(Як там звуться афганські села?).

І ридала зболена мати,
Плакав ти над убитим другом,
І вишкірювались автомати
Смертоносним вогненним пругом.

Ти би вмер, а в полон не здався,
Ти розплачувався з боргами.
Ти питанням не задавався:
За що платиш своїми братами?

За чиєсь безвір’я і тупість
Кров у землю афганську стікала,
І хололи під сонцем трупи,
Смерті хижа коса не стихала,

У той час, як нахабний зайда
За столом розперезував паса,
І не втерши масного заїда,
На повій задивлявся ласо,

У той час, як онук Герострата
Душу твого народу топче.
Знаєм ми, де ти ноги втратив.
Де ж ти голову втратив, хлопче?

Незважаючи на однозначні дані соціологічних досліджень, які засвідчують стале зростання прихильності українців до державної мови, чинна влада, здається, докладає цілеспрямованих та системних зусиль, аби повернути плин часу навспак і довершити русифікацію України, призупинену по здобуттю незалежності. Остаточно руйнуючи нетривкі механізми, які дотепер дозволяли сяк-так зберігати хистку рівновагу у мовній царині і сподіватися на поступальну емансипацію України від культурного впливу Росії, реакційний режим демонструє глибоку зневагу до українства.

Втім, і сьогодні, не маючи інструментів та важелів для симетричної відповіді режимові на виконавчому й законодавчому рівнях, суспільство активно шукає можливості протистояти русифікаційній політиці, створюючи громадські об’єднання й реалізуючи всілякі проекти, спрямовані на підтримку та захист української мови. Протягом 2013 року передбачається створення мережі українських розмовних клубів у російськомовних містах сходу та півдня країни. Згідно з задумом організаторів, названі клуби не тільки даватимуть усім охочим змогу вдосконалити українську, але й поступово ставатимуть осередками українського урбаністичного сенсоутворення, без яких є немислимим постання новочасної української нації. В авангарді цього процесу виступили два клуби, що започаткували свою роботу на рубежі старого й нового року: починання Донецька, де 20 грудня запрацював перший Український розмовний клуб, 6 січня підхопила Одеса.

Ідея українських розмовних клубів набуває дедалі більшої популярності. Упродовж місяця в Україні започаткували діяльність іще двійко таких закладів. 22 січня, акурат до Дня Соборності України, оголосили про створення клубу молоді хлопці з Нікополя Дніпропетровської області, а три тижні по тому (11 лютого) – юнаки з Горлівки, що на Донеччині.

- Побачивши новину про українські розмовні клуби, я відразу подумав, що це вдалий формат, – розповідає організатор клубу у Нікополі Костянтин Іватович. – Відчуття було таке, ніби знов прочитав щось схоже на Українську хартію вільної людини! Мені бракувало україномовних співрозмовників, то ж я й подумав: чому б і ні? Таких, як я, імовірно, багато, тому слід гуртуватися, а не сидіти, склавши руки”.

Перша зустріч нікопольських прихильників української мови пройшла в одному з міських кафе після чого клуб переселився до дитячої бібліотеки, що радо надала приміщення для засідань.

Засновниками клубу у Горлівці стали студенти Автомобільно-дорожного інституту – брати Олександр та Олег Ланги:

- Будучи небайдужими до української мови й натхненні досягненнями Українського розмовного клубу в Донецьку, ми вирішили розвивати цей рух у Горлівці, – розповів Олександр. – На диво, усі сприйняли нашу ідею дуже тепло й усіляко допомагали. Молодь цікавиться та охоче вступає до клубу. Здебільшого це пов’язано з тим, що такий заклад – новий в нашому регіоні, й він допомагає в саморозвитку та навчанні”.

За словами організаторів, попервах клуб працюватиме для студентів АДІ, але перегодом, набравши ходи, розчинить двері й для непов’язаних із інститутом мешканців міста.

Нагадаємо, що поштовх до створення українських мовних клубів задав проект “Український мовний простір“, ініційований рухом добровольців “Простір свободи”.
Джерело: Gazeta.ua