О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Позитивчик.

  • 15.07.08, 20:59

Трішки плакатів




Трішки еротики


Цілком нейтральне.


Ну і на завершення, трішки контраверсійні.


Для українців-клонів, які розмовляють албанською:
        

Наше співтовариство побудовано на любові, а не на ненависті


70 блогерів співтовариства «Ми любимо тебе, Україно!» та 14 колекціонерів фотографій каналу «Ми любимо тебе, Україно» об’єднало одне – любов до рідного Краю.

Але окремі блогери, які не входять до нашого співтовариства, намагаються показати нас іншим блогерам та звичайним читачам, як таких, що ми згуртувалися, нібито, ворожим відношенням до Росії. Крім того, нам приписують надто палку любов до НАТО та відданість Сполученим Штатам Америки. Все це, звісно, не так. На противагу нам вже створено декілька альтернативних співтовариств.

Добре, що ми сколихнули хвилю патріотизму на сайті www.i.ua Цією хвилею, як і передбачалося, ми сколихнули напівдрімаючих ненависників нашої молодої незалежної країни. Їм не сподобалася наша ідея про об’єднання всіх патріотів-блогерів цього сайту. І розпочалася війна, але, добре, що дискусійна.

Але окремим блогерам цього здалося замало, і вони негайно розпочали створювати альтернативні співтовариства, задавшись метою спрямувати тих блогерів, які не приєдналися до нас, до чвар, розбрату, повернення до минулого, а також побудови, якоїсь незрозумілої України. Такі ідеї отримали мінімальну підтримку – до десятка блогерів (такого масового сайту) займаються, щиро кажучи, фігнею.

Тому закликаю всіх блогерів сайту www.i.ua не розпалювати ворожнечу між собою. Навіть, якщо ми живемо у різних країнах, маємо різні погляди на життя. Не забувайте, всі ми люди – мешканці планети Земля. А тих, хто відчуває себе справжнім Українцем чи Україночкою та ще не є учасником співтовариства «Ми любимо тебе, Україно!» - долучатися до нашої команди. Наше співтовариство побудовано на любові, а не на ненависті. Так було і так буде завжди!

Слава Україні!

Україна загине

  • 10.07.08, 10:49

Україна загине,

рятуючи світ від голоду,

або до причин появи теорій семітського походження

трипільської культури  та заснування Києва іудеями

(дивись „Вітчизняні дегенерати на тлі реалій розвитку

прогресивного громадянського суспільства”,

частина четверта на сайті  unaunso.org)

 

Україна - одна із ключових держав, що може допомогти у виході із продовольчої кризи, що очікується незабаром у світі, повідомляє DW. Таку заяву зробили британські екологи. Вони вбачають в Україні великий потенціал, здатний вивести світ із кризи.

У статті "Їжа закінчується" лондонської газети Guardіan називається причина, що прискорює настання дефіциту: усе більше земель, в Америці й на Заході, але й в інших частинах планети, які раніше використовувалися під виробництво продуктів харчування, тепер використовуються для культивування біопалива для виробництва етанолу й інших "чистих" джерел енергії - як з метою не забруднювати атмосферу, так і для зниження залежності від нафти з вибухонебезпечного й нестабільного Близького Сходу.

І це, як стверджують експерти, є чинником, що сприяє збільшенню цін на продукти харчування. Якщо до цього додати скорочення обсягів води, природні катастрофи й ріст населення, попереджає лондонське видання, то виходить "рецепт нещастя", пише La Repubblіca.

Світова продовольча організація під егідою ООН передбачає, що попит на біопаливо в найближчі 3 роки зросте на 170%. А звіт Організації економічного співробітництва й розвитку допускає, що в наступні 10 років ціни на продовольство у світі можуть зрости на 20 -50%.

Тим часом ростуть ціни на продовольство. Як зазначив в інтерв`ю британському виданню Guardіan експерт консалтингової фірми Deloіtte Марко Гілл, світові ціни на кукурудзу цього року подвоїлися. У червні ціни на пшеницю були найвищими за десятиліття.

У зв`язку з тим, що експорт зі США помітно падає, екологи зазначають, що найкращим варіантом рішення проблеми було б виробництво Україною, Аргентиною, Польщею (ось чому йде така шалена боротьба поляків за Польщу!) й Казахстаном більших обсягів продовольства на експорт.

Як повідомлялося, ціни зерна на світових товарних ринках досягли рекордно високої відмітки. Експерти побоюються, що це може призвести до подорожчання хліба.

ВГО Альянс "Майдан": Що гарантує гарант Конституції?

Президенту України
01220, Київ, вул.Банкова, 11

05 липня 2007 р.

Вельмишановний пане Президенте,

З повідомлень засобів масової інформації нам стало відомо, що 5-го липня цього року, у м.Севастополі на Графській пристані відбулися події, відсутність належного реагування на які з боку української влади може потягти за собою надсерйозні для національної безпеки негативні наслідки.

Як повідомляється, після того, як військовослужбовцями ВМС України було встановлено меморіальну дошку на честь 90-річчя підняття українського прапора над кораблями Чорноморського флоту, на них було здійснено зухвалий напад численною групою осіб, ідентифікованих як членів та прихильників організацій проросійського спрямування, іноземних громадян. При цьому нападниками, які використовували брутальну фізичну силу та відповідні знаряддя, спеціально пристосовані чи відпочатку придатні для завдання тілесних ушкоджень, було прорвано загородження моряків ВМС України та знищено вказану меморіальну дошку. За наявною інформацією, зазначені дії відбувалися з використанням символіки іншої держави та при повній бездіяльности співробітників українських правоохоронних органів.

Очевидно, що окрім шкоди, безпосередньо завданої здоров'ю громадян України та майну, такі протиправні дії нападників, надто – у поєднанні з бездіяльністю нібито української міліції, несуть у собі ще більшу загрозу – пов'язану з психологічним впливом як на тих правопорушників, що мають всі шанси вкотре залишитися непокараними, на членів та очільників відповідних антидержавних утворень та передусім – на військовослужбовців ВМС України, що, не маючи наказу на застосування сили, не могли себе захистити і не були захищені правоохоронцями. Їхнім головнокомандуючим є Ви, пане Президенте і вони мають підстави розраховувати на Вашу належну реакцію, на Ваші рішучі дії.

Ми переконані, що Ви, як глава держави, розумієте глибину проблеми і масштаб прямої і явної загрози національній безпеці України, безпеці держави, обраним главою якої Ви є. Тому маємо надію, що Ви погодитеся – якщо призвідці і учасники нападу не будуть покарані, якщо діяльність відповідних антиукраїнських утворень не буде унеможливлено, якщо українським військовим на українській землі не буде гарантовано безпеку – говорити про український статус Севастополя нема підстав. І це може бути лише початком ланцюговою реакції.

Різниця між організованими злочинними угрупованнями, що діють в різних краях держави і організованими проросійськими утвореннями у Севастополі, на наше переконання, лише в тому, що суспільна небезпека від діяльности перших є меншою, аніж других, через те, що у другому випадку загроза має великою мірою політично-військовий характер напівприхованої агресії та відверто зовнішнє походження.

Вельмишановний пане Президенте! Ми свідомо звертаємося до Вас, а не до керівників правоохоронних органів, оскільки за існуючої системи владно-організаційних відносин сподіватися від них на рішучий відповідальний чин та системні заходи можна лише за чітко виявленої волі найвищого керівництва держави. На таку Вашу волю ми і сподіваємося, закликаючи Вас, як главу держави, гаранта Конституції, Головнокомандувача Збройних Сил України, голову РНБОУ, вжити належних заходів для відновлення правопорядку, гарантування національної безпеки.

Запевняємо Вас, що Вашу відповідь, котру просимо надіслати на вищенаведену адресу, буде широко оприлюднено.

З повагою, та надією, що Ваш Секретаріат цього разу сприятиме комунікації громадян і виборців з Президентом України

ВГО Альянс "Майдан"


****
звернення надсилається у письмовому вигляді відповідно до ст.40 Конституції України та Закону України "Про звернення громадян"

До теми Голодомору

  • 09.07.08, 11:26

СБУ. Згадаємо їх поіменно

 Служба Безпеки України повідомляє нам керівний склад НКВД в Україні 30-х років ХХ століття : http://sbu.gov.ua/sbu/doccatalog/document?id=39281

 

Нарком В.А.Балицкий

Заступники - К.М.Карлсон, З.Б.Кацнельсон.

Виконавці: С.С.Мазо М.К.Александровский В.Т.Иванов С.Н.Миронов-Король О.Б.Розанов М.М.Тимофеев М.Д.Шаров Ю.І.Бржезовский Г.Б.Загорский Я.З.Каменський В.ЗОЛОТАРЕВ Б.В.Козельский Я.К.Крауклис Ю.Ф.Кривец В.Я.Левоцкий П.В.Семенов Д.М.Соколинский М.Г.Чердак П.Г.Шестак-Соколов С.М.Циклис М.Ю.Амиров-Пиевский Л.С.Арров-Тандетницкий И.Я.Бабич О.М.Берман В.М.Блюман Я.Д.Борецкий Б.Ю.Борин С.І.Борисов-Лендерман Н.Я.Боярский С.С.Брук И.А.Вепринский А.И.Геплер О.С.Глуховцев М.И.Говлич С.И.Гольдман Г.А.Гришин-Клювгант В.А.Двинянинов М.Г.Джавахов С.М.Долинский-Глозберг Г.Т.Донец Т.П.Дорожко Н.Б.Едвабник Ю.Д.Елькин О.Г.Евгеньев С.И.Заславский М.О.Извеков Б.Б.Каган И.Я.Казбек-Каплан Ю.Е.Каневский А.Е.Караганов С.Т.Карин-Даниленко Я.Л.Карпейский М.Я.Кларов-Соловейчик И.И.Ключкин М.Б.Корнев Д.С.Леопольд-Ройтман В.Я.Лея В.И.Ляшик Б.А.Манькин Д.М.Медведев И.Д.Морозов И.С.Найдман Н.Ш.Новаковский В.И.Окруй Д.В.Орлов Г.М.Осинин-Винницкий Я.А.Пан Я.В.Письменный М.Т.Приходько Я.І.Райхштейн А.М.Ратинский П.М.Рахлис Л.Й.Рейхман О.И.Риклин В.М.Розов Н.Л.Рубинштейн С.И.Самойлов-Бесидский С.И.Самовский А.Я.Санин-Затурянский А.В.Сапир О.К.Уралец-Кетов Я.Ю.Флейшман М.Г.Ханников М.И.Шелудченко Ю.С.Шатов О.М.Шерстов Р.Е.Штурм Л.Т.Якушев

 

Національність. Національний склад  керівництва НКВД УССР: евреї - 60 (66,67%), росіяни - 13 (14,44%) українці - 6 (6,67%), латиши - 3 (3,33%) поляки - 2 (2,22%) білоруси - 1 (1,11%), немає даних - 5 (5,56%)

Про Голодомор розповість ЦРУ

Як повідомив  старший науковий співробітник, заступник начальника галузевого державного архіву СБУ Сергій Кокін, уже отримано інформацію від деяких спецслужб, зокрема з Польщі.



Чекають на відповіді й від фахівців із ЦРУ, в архівах якого може бути чимало цікавих документів... — У ті часи дипломатичні представники Італії, Японії, Туреччини, Німеччини та інших країн надсилали своїм урядам інформацію про жахливу ситуацію в Україні у 1932 — 1933 роках, — розповідає Сергій Кокін. — Тож усі ці папери мали б зберегтися. І ми з нетерпінням чекаємо на відповіді, що пролили б світло на Голодомор, зокрема, про поставки хліба за кордон.



— СРСР дійсно експортував у той страшний час пшеницю на Захід?
— Так! Наші архівні документи свідчать, що, починаючи з 1928 року, в південних портах України потужними темпами будували елеватори. Безумовно, для експорту хліба з Радянського Союзу. Опубліковано документи (походженням із ГПУ) про те, що закуповували зерно практично всі європейські та деякі країни Сходу: Італія, Німеччина, Іспанія, Англія, Португалія, Персія.
Обсяги були різними. Країни навіть вели між собою боротьбу за певні квоти й обсяги. Однак наразі ми маємо лише фрагментарну інформацію. Саме задля отримання повних даних про об¬сяги проданого в ці держави під час Голодомору ми й звернулися до спецслужб світу.


— А що вже відомо з наших архівів?
— Тих елеваторів, які звели у 1932 — 1933 роках, забракло! Архіви свідчать, що на ці елеватори було неймовірне навантаження. На залізницях зерно зсипали просто неба, оскільки його не всти¬гали завантажувати. Голодуючих селян до нього, звісно, не підпускали. На сторожі стояла охорона і розстрілювала на місці кожного, хто намагався це зробити. Зокрема, у містечку Хорол Полтавської області (згідно зі свідченнями Миколи Реви, з листа Сталіну) це робила кінна міліція. А зерно... гнило і пропадало під дощем. Ту пшеницю, яка таки потрапляла в залізничні ешелони, везли на елеватори. А звідти іноземними пароплавами доставляли до згаданих країн.
Одне слово, нас очікує ще чимало шокуючих фактів про Голодомор...


"ЕКСПРЕС" №95 від 3-10 липня 2008 року

Хто стане наступним Президентом України?(віртуальне голосування)

Протягом вже тривалого часу засоби масової інформації продовжують нам масивно «втирати» у наші мізки, що на наступних виборах Президента України буде реально змагатися за цю посаду всього кандидата – Юлія Тимошенко і Віктор Янукович.

Та чи готові ви проголосувати за когось з цих кандидатів? Чи ви голосуватимете за якусь іншу кандидатуру? Давайте зараз проведемо віртуальні вибори Президента. Пропоную електронний виборчий бюлетень у такій формі:

35%, 52 голоса

9%, 14 голосов

13%, 19 голосов

43%, 63 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Хто є справжні батьки української інфляції

В останні дні почастішали звинувачення з боку представників Партії регіонів на адресу уряду Тимошенко щодо надвисокого рівня інфляції.

Інфляція не розбирає, де закінчився Янукович і розпочалася Тимошенко

І хоча з багатьма звинуваченнями щодо соціального популізму, браку зрозумілої і прогнозованої економічної політики уряду Тимошенко можна погодитись, проте чути їх від представників попереднього уряду трохи смішно. Бо, як відомо, уряд Януковича зразка 2006–2007 року так і не спромігся представити парламентові програму своє діяльності. Тому суспільство не побачило зрозумілої і прогнозованої економічної політики попереднього уряду, який майже повністю був представлений членами Партії регіонів. Той уряд запам’ятається лише постійними скандалами з шахрайством щодо повернення ПДВ, забороною продажу зерна, сотні тисяч тонн якого потім згнили в портах, нахабного й відвертого розкрадання державного майна і розповідями пана Азарова про капусту, яка подешевшала.

А особливо некоректними з боку представників Партії регіонів є звинувачення на адресу уряду Тимошенко з приводу інфляції, бо неважко зазирнути в дані Держкомстату та Національного банку, для того щоб зрозуміти, кому ми маємо дякувати за ту шалену інфляцію, яка обкрадає передусім найменш захищені верстви громадян у промислових районах країни, де можливості підгодовуватися за рахунок власного підсобного сільгоспвиробництва значно менші, ніж у представників сільськогосподарського центру та заходу країни.

Саме протягом 2007 року відбувалося розкручування інфляційної спіралі. Так, за даними Держкомстату, у 2007 році інфляція споживчих цін становила 16,6% річних, і хоча ця цифра рівня інфляції вже сама по собі найвища після 2000 року, вона не повністю відображає, що відбувалося з розкручуванням інфляції у 2007 році. Насправді, якщо аналізувати ситуацію більш детально, то можна побачити, що протягом першої половини 2007 року рівень інфляції споживчих цін становив 8,23% у річному вимірі, а за шість місяців другого півріччя – уже 23,88%. А якщо дивитись на останні чотири місяці того ж таки 2007 року, то нескладно порахувати, що рівень інфляції в річному вимірі сягнув 32,93% річних. Тож очевидно, що уряд Януковича залишив у спадок уряду Тимошенко висхідний тренд інфляції, якій міг лише зростати.

Ось вам і Юліїв день...

Інша справа, що пані Тимошенко в характерному для себе стилі соціального популізму, як у тому анекдоті, стоячи на краю прірви, зробила рішучий крок уперед. Саме так можна розцінювати бездарне виконання зобов’язань з повернення знецінених заощаджень. При цьому не обійшлося без відвертого шахрайства. Так, пообіцявши повернути протягом двох років знецінені заощадження відповідно до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", пані Тимошенко без зайвого галасу протягнула Законом «Про Державний бюджет 2008 року» норму, згідно з якою вилучила частину другу статті третьої вищезгаданого закону. А саме там встановлювалося державне зобов’язання з проведення індексації в розмірі, що дорівнює інфляції за період до здійснення кроків з повернення заощаджень. Ось тобі, бабцю, і Юліїв день... Одним кроком держава скоротила свої зобов’язання перед громадянами з майже з 500 мільярдів гривень приблизно до 125. Але й з тих 125 мільярдів протягом 2008 року пані Тимошенко пообіцяла повернути лише 20. Та навіть цих розмов було достатньо для того, аби інфляційна спіраль, що залишилась у спадок від уряду Януковича, почала розкручуватися ще більше. Так, за даними Держкомстату, протягом перших п’яти місяців 2008 року інфляція споживчих цін становила понад 35% у річному вимірі.

Енергоносії плюс змова, популізм і незграбність Нацбанку

Які ж причини такої надвисокої інфляції?

Безперечно, надзвичайно чутливим для української економіки є різке подорожчання енергоносіїв (газу й нафти) та продуктів харчування на світових ринках. Але ці чинники зростання цін характерні для всіх країн, та рівень інфляції в Україні один з найвищих у світі.

Тут ми зіштовхуємося з відверто провальною політикою Національного банку та колишнього й сьогоднішнього урядів країни. В основі такої ситуації: різке зростання цін виробників – 23,3% за весь 2007 рік і 24,2% тільки за п’ять місяців 2008 року; повна відсутність контролю антимонопольного відомства за картельними змовами виробників, особливо у сфері виробництва харчових продуктів і продажу нафтопродуктів; втрата контролю за доходами громадян, що зростали значно швидше, ніж продуктивність праці. Так протягом 2007 року доходи громадян зросли на 30,3%, а вже протягом січня–квітня 2008 року відносно січня–квітня 2007-го (свіжіших даних Держкомстат досі не оприлюднив) доходи зросли на 45,6%. Те, що ці гроші тиснутимуть на споживчий ринок і ціни на ньому, має бути зрозумілим навіть школяреві, але тільки не нашим урядовцям. Так, пані Тимошенко на днях заявила, що нічого поганого в такому зростанні зарплат та доходів немає, бо вони, мовляв, нижчі, ніж на Заході. Щоправда, чомусь вона не розповіла, наскільки нижчий в Україні рівень продуктивності праці та які у нас обсяги енерговитрат і взагалі витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.

До повного провалу економічної політику урядів у 2007 і 2008 роках додалася ще й неузгодженість та неефективність діяльності Національного банку, особливо у 2007 році. Так, протягом 2007 року грошова маса зросла на 51,7%, а готівкові кошти поза банками – на 48,2%. Багато в чому зростання грошової маси пов’язано зі зростанням кредитних вкладень на 71,4% та залучення грошових та товарних кредитів за кордоном з боку банківських і небанківських установ (що змушувало Національний банк постійно викуповувати надлишкову пропозицію іноземної валюти, емітуючи тим самим додаткову гривню). Зростанню розміру готівки поза банками, окрім зростання зарплат та соціальних виплат, посприяло різке зростання обсягів кредитів фізичним особам – на 97,8%, до 160 млрд. грн. У кредитній заборгованості фізичних осіб на кінець 2007 року 110 млрд. грн. – це споживчі кредити (у тому числі на придбання легкових автомобілів). Окрім цього, частина іпотечних кредитів також зрештою пішла на споживчі цілі (гроші за продані земельні наділи селяни використовували не лише і не стільки на накопичення, скільки на поточне споживання).

Протягом 2008 року Національний банк почав виправляти ситуацію з кредитним бумом, який суттєво вплинув на зростання інфляції. Хоча й тут не все так добре, бо якщо у травні 2008 року обсяг кредитних вкладень зріс на 1,0% (до 499,6 млрд. грн.), то вже у червні – на 3,7% ( з початку року на 21,4%, в річному вимірі – на 42,8%). При цьому обсяг кредитів юридичним особам у червні збільшився на 4,5% (з початку року – на 20,0% і в річному вимірі – на 40,0%) – до 325,7 млрд. грн., а обсяг кредитів фізичним особам –  на 2,5% (з початку року – на 23,8% і в річному вимірі – на 47,6%) – до 192,4 млрд. грн.

 При цьому продовження з боку уряду політики соціального популізму замість розробки та впровадження системи цільової адресної допомоги найменш забезпеченим верствам населення багато в чому призводить до того, що протягом червня 2008 року обсяг готівки поза банками зріс на 5%, до 124,7 млрд. грн..

Тимошенко – Януковичу: чия б корова мукала

Які ж висновки можна зробити з усіх цих даних Держкомстату та Національного банку?

По-перше, відповідальність за розкручування інфляційної спіралі лежить на уряді Януковича, який не мав зрозумілої хоча б для самих себе програми дій, зокрема й у зв’язку зі зростанням на світових ринках цін на енергоносії та продукти харчування. Окрім того, попередній уряд не визначив узгодженої з Національним банком грошово-кредитної політики щодо неконтрольованого зростання обсягу кредитів, особливо споживчих кредитів населенню. Ці два владні інститути не визначили пріоритетність цінової стабільності національної валюти по відношенню до стабільності курсу гривні до долара, що, у свою чергу, спричинило додаткову емісію гривні і, як наслідок, зростання обсягу грошової маси в обігу. У цьому плані на звинувачення щодо рівня інфляції з боку представників Партії регіонів уряд Тимошенко міг би цілком доречно сказати: чия б корова мукала.

По-друге, хоча відповідальність за надвисоку інфляцію протягом другої половини 2007-го та перше півріччя 2008 року більшою мірою несе уряд Януковича, діяльність уряду Тимошенко в частині наявності та реалізації зрозумілої економічної програми, зокрема щодо приборкання інфляційних процесів, не набагато краща. А спроби бути доброю тіткою, яка роздає нічим не забезпечені соціальні виплати, неминуче зумовлюватимуть нові різкі стрибки інфляції.

Сама по собі спроба приборкати інфляцію споживчих цін без ефективної та зрозумілої для суспільства реформи газової сфери, вугільної галузі, комунального господарства, транспортну, боротьби з корупцією може вже наприкінці цього року та особливо у 2009-му призвести до не менш високого стрибка цін на все і вся. Очевидно, що протягом цих років, починаючи з 2007-го і, як мінімум, до 2010-го, усім громадянам доведеться на власній шкурі відчути, як легко розганяються інфляційні процеси і як важко їх зупинити, особливо без узгодженої професійної та прагматичної політики уряду та Національного банку.

Борис Кушнірук, економіст

Чи є здоров`я українців соціальним капіталом країни?

Чи є здоров’я населення соціальним капіталом країни? Здається, нині воно становить для влади лише прикру проблему. Кожен мусить покладатися на себе й на тих лікарів, яких знаходить чи то в районних поліклініках, чи то в приватних медичних центрах. У будь-якому разі відповідальність за лікування лежить на самому пацієнті. Про сутність охорони здоров’я розмірковують фахівці, які знають проблему зсередини.

Сергій ПОДПРЯТОВ, доктор медичних наук, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України:


— Людина має дбати про своє здоров’я, адже воно є цінністю, яку неможливо купити. Якщо вона прагне бути самостійною, незалежною, то має, безперечно, бути й здоровою — звідси необхідність дотримуватися режиму харчування, зберігати фізичну активність. Дуже багато важать працьовитість, добре ставлення до оточення, щирість — без цього здоров’я взагалі неможливе.

Потрібно впровадити диспансеризацію. Підраховано, що значно дешевше з певною регулярністю проводити масові огляди населення: це дає змогу виявити хвороби на таких стадіях, коли їх можна за короткий час і з невеликими затратами вилікувати. Це вигідно й у соціальному плані — люди зберігають працездатність, і в економічному — витрати на диспансеризацію та лікування в початковій стадії значно менші, ніж на лікування запущеної хвороби. Власне, цим шляхом ідуть високорозвинені країни — там дуже добре поставлено діагностику, і людей орієнтують на те, щоб до лікаря зверталися при перших проявах негараздів зі здоров’ям. Дуже поширеною є санітарно-просвітниць­ка робота, коли людей повідомляють про можливі прояви хвороби і про лікарні, де можна обстежитися.

На жаль, системи диспансеризації в нас на сьогодні немає, тому пацієнт має прийти до свого дільничного чи сімейного лікаря, а той уже визначить перелік обстежень і фахівців, котрі мають його оглянути.

На мою думку, нам варто було б запозичити досвід країн-сусідів. У Чехії кожна жінка в перші три місяці вагітності мусить пройти генетичне обстеження. Це закріплено законодавчо: якщо жінка ухиляється від таких обстежень, а потім народжує неповноцінну дитину, то догляд за нею є її довічним обов’язком. І навпаки, якщо обстеження показало нормальні дані, а дитина народжується з вадами, то догляд за такою дитиною — довічний обов’язок дер­жави.

Система охорони здоров’я повинна працювати на людину ще до її народження й супроводжувати все життя. Сучасна діагностика і своєчасне лікування є бізнесово вигідним у всьому світі, інакше на Заході не було б настільки потужно розвиненої медицини. Там система спонукає до високоякісної роботи — до розробки й упровадження якнайефективніших способів лікування. Це вигідно суспільству, зокрема й щодо вкладання коштів.

Юрій САЄНКО, завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ, професор:

— Здоров’я складається з фізіологічних чинників, чим і займається медицина. Характерно, що і медики, і соціологи фіксують невпинне погіршення стану фізичного здоров’я населення України за останні п’ятнадцять років. Культурологія, психологія та соціологія відстежують рівень духовного здоров’я людей з точки зору повноцінної та соціально активної особистості. Одним з вирішальних критеріїв соціального здоров’я людини є участь у повсякденному житті країни та вирішенні її проблем. З цього погляду ми маємо нездорову державу й нездорову націю: ми — як пожежна команда, боремося з невирішеними проблемами минулого, які, на жаль, переходять і в майбутнє.

— Чи є соціально здоровішими люди в розвинених країнах?

— На Заході мало палять, займаються фізкультурою. Там серйозно ставляться до страхування. Якщо людина має соціальну страховку, вона мусить двічі на рік пройти огляд у певних фахівців. Тоді держава вкладатиме в неї менше коштів у разі вчасно виявленої хвороби. Соціальне здоров’я стає найбільшою цінністю. Адже людина повинна бути соціально активною, а її діяльність на благо країни — ефективною. Людина зазвичай бере участь у діяльності громадських організацій (у деяких країнах кількість активних людей доходить до 80%). За нашими даними, до громадської роботи в Україні залучено всього 13% населення. У нас не розвивається громадянське суспільство, немає соціальної відповідальності за те, що відбувається. Заблоковано розвиток середнього класу — а саме він створює умови для суспільного розвитку.

— Як оцінюють своє здоров’я наші громадяни?

— У 1992 році людей, які відповіли, що в них відмінне та хороше здоров’я, було 29%, а нині — близько 20%.

Загострився інтерес людей до екології. У минулі роки зазначали, що екологічні чинники впливають на їхнє здоров’я 10% опитаних, сьогодні — 17%. Передусім громадянам дошкуляє забруднення території їх проживання сміттям — на це вказали 51% опитаних, забруднення повітря автотранспортом — 43%, хімічними речовинами та викидами виробництва — 33%, на підвищений вміст шкідливих речовин у харчових продуктах — 29%.

На жаль, соціологія ще не вибудувала інтегрального індексу соціального здоров’я, хоча окремі його показники фіксуються в соціологічному моніторингу Інституту соціології НАНУ.

Дмитро КРАКОВИЧ, директор з консалтингу Київського міжнародного інституту соціології (вісім років прожив у Нью-Йорку, переконаний, що світ «розвиненої демократії» далеко не ідеальний):

— Років десять тому в Америці обговорювали реформу системи охорони здоров’я, завдяки якій медична допомога мала стати практично безплатною в результаті впровадження безплатного страхування. У суспільстві тоді було розгорнуто широку піар-кампанію проти цієї програми, висловлювалася думка, що вона зруйнує медицину, знизить якість медичних послуг. Як наслідок — реформа так і не відбулася.

— Якими є нагальні проблеми американської медицини?

— Мабуть, головна проблема в тому, що медицина в США — це бізнес. І вона завжди була такою. Мета лікарів — не вилікувати хворого, а зробити його постійним пацієнтом. До речі, в Америці менше практикують радикальні засоби лікування, такі як хірургія, а більше покладаються на терапію. Навіть коли хвороба триває роками, лікарі намагаються гамувати її медикаментами без хірургічного втручання.

Щоправда, в Америці перед­бачено відповідальність за лікарську помилку. Судова система тут дуже активна. Величезні кошти переходять не тільки до лікарів, а й через суд від лікарів до пацієнтів.

—Як живуть в Америці інваліди?

— Там часто можна побачити людей з особливими потребами й у вищих навчальних закладах, і на вулицях. У бюджетних організаціях є квота, за якою вони зобов’язані брати на роботу певну кількість таких людей, якщо ті здатні її виконувати. У Нью-Йорку всі автобуси пристосовано для перевезення інвалідів на візках — задні двері спрацьовують як ліфт, водій допомагає і піднятися в салон, і спуститися. У метро зроблено спеціальні спуски, з яких можна з’їжджати на візках. У США інвалід може вільно пересуватися містом.

Сподіваюся, що й наше суспільство зміниться у своєму ставленні до людей з особливими потребами.

Ірина Кириченко

У БЮТ кажуть, що вже порозумілися з Росією

Представники фракції Блоку Юлії Тимошенко, які є членами депутатської групи Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків з Російською Федерацією, закликають припинити конфронтацію і шукати позитивне підґрунтя у відносинах зі східним сусідом.

Про це заявили народні депутати Наталія КОРОЛЕВСЬКА, Сергій ТЕРЬОХІН та Сергій ШЕВЧУК сьогодні на прес-конференції в УНІАН.

Захід був присвячений підбиттю підсумків першої зустрічі українських і російських парламентаріїв, які є членами групи міжпарламентських зв’язків Верховної Ради України і Державної думи Росії, а також актуальним питанням подальшого співробітництва і побудови відносин між обома державами.

“У нас відбулася непроста дискусія з російськими колегами. Але, що найголовніше, ми знайшли порозуміння і спільні точки дотику у відносинах. Українським і російським політикам необхідно утримуватися від жорстких, провокаційних заяв і взаємних звинувачень, а будувати відносини у добрій економічній і політичній площині”, - зазначила співголова парламентської групи дружби з РФ Н.КОРОЛЕВСЬКА.

У свою чергу С.ТЕРЬОХІН, наголосив, що “практика взаємного запровадження “чорних списків" нев’їздних осіб є порушенням прав і свобод людини”. “Обом державам слід утримуватися від неї, і це знайшло підтримку з боку українських і російських парламентаріїв”, - зазначив С.ТЕРЬОХІН.

Він також повідомив, що українські учасники групи міжпарламентських зв’язків з РФ планують підписати підготовлені під час зустрічі два звернення до Президентів і урядів двох держав у середу, 9 липня.

Як повідомляв УНІАН, 5-6 липня в Одесі відбулася зустріч парламентаріїв України і Росії. Головним результатом заходу стала підготовка проектів звернень представників вищих законодавчих органів до Президентів і урядів обох держав про остаточну і беззастережну відміну будь-яких «чорних списків» нев`їзних осіб до Росії і України, а також щодо пролонгації Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між РФ і Україною від 31 травня 1997 (закінчується 1 жовтня 2008 року – УНІАН).

Разом з цим співкоординатор депутатської групи з міжпарламентських зв`язків РФ і України Костянтин ЗАТУЛІН висловив незадоволення тим, що українські депутати перенесли підписання двох спільних звернень парламентаріїв РФ і України на пізніший термін.

УНІАН.