О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

А ви б відпустили своїх дітей відпочивати до воюючого Єгипту?




Опитування: А ви б відпустили своїх дітей відпочивати до Єгипту, де зараз іде війна і не працює телефонний зв'язок?

5%, 1 голос

90%, 18 голосов

5%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Полтавські міліціонери жорстоко побили журналіста



Правоохоронці викрали журналіста та намагалися змусити його написати явку з повинною у крадіжці трактора. Зараз журналіста госпіталізовано.

25-річного журналіста представництва "5 каналу" у Полтаві Юрія Стеценка госпіталізовано 28 січня після побиття співробітниками Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області.

Про це повідомив сам Стеценко. З його слів, 28 січня близько 15:00 його було викрадено співробітниками карного розшуку біля будинку Полтавського міськуправління юстиції по вулиці Стешенка, 6.

"Коли я вийшов з юстиції, до мене підбігли двоє невідомих... кілька разів ударили по голові, від чого я знепритомнів", - сказав Стеценко.

Коли він отямився, то побачив що перебуває в автомобілі Daewoo сірого кольору, співробітник карного розшуку Артем Мочалов, якого він знав, підвозить його до чорного ходу будинку міськвідділу міліції по вулиці Сковороди, 2-Б.

"Вони затягли мене на другий поверх у свій кабінет і відключили мій мобільний телефон", - сказав Стеценко.

Співробітники міліції вимагали від журналіста написати явку з повинною у крадіжці трактора.

Після того, як журналіст відмовився написати відповідну заяву, міліціонери протягом 4 годин били його по голові й спині.

Коли журналіст пред'являв їм своє посвідчення, міліціонери лише сміялися у відповідь.

Згодом Стеценка було відпущено, а потім госпіталізовано у хірургічне відділення 2-ї міськлікарні Полтави, де лікарі встановили в нього перелом ребра, струс мозку, численні забиття м'яких тканин на животі й спині.

Батько журналіста подав скарги на незаконні дії працівників міліції в прокуратуру Полтави, управління Служби безпеки України й Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області.

Начальник відділу у зв'язках із громадськістю УМВС у Полтавській області Юрій Сулаєв підтвердив факт побиття журналіста, додавши, що зараз співробітники відділу внутрішньої безпеки обласного УМВС розслідують цей факт.

ТСН.

А просто хвастаюсь)

  • 30.01.11, 22:34

Сьогодні знайшла нарешті у книгарні роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшого". Правда, купила не для себе, а в подарунок для мами. Сподіваюсь, дасть мені почитати;)

а хто вже читав? поділіться враженнями! 

Юрий Нестеренко - Исход




— российский писатель и поэт. Родился 9 октября 1972 в Москве. Окончил факультет кибернетики МИФИ с красным дипломом.

...Хватит уже этих интеллигентских соплей (ложащихся, кстати, все в ту же парадигму бессмысленного самопожертвования ради большого стада) и беготни с моющими средствами вокруг черного кобеля. Этот кобель сожрет вас и не подавится, как сожрал всех ваших предшественников, а белее все равно не станет. Восемь столетий кровавого скотства и тупой подлости, восемнадцать проваленных попыток модернизации - мало? Пора уже признать очевидную истину: эта страна и этот народ БЕЗНАДЕЖНЫ...

...Российскому государству удалось лишь одно несомненное достижение, над которым веками бились философы и моралисты: оно дало миру простой и четкий критерий Добра и Зла. А именно, если Россия что-то искренне, не для проформы, одобряет и поддерживает - значит, это зло. Если же она выступает резко против чего-либо - значит, это добро...

...Нашим врагом является не только кремлевский режим. Нашим врагом - и врагом всего свободного мира, всей западной цивилизации, всех принципов, которые нам дороги - является Россия как таковая. Дело не в конкретных злобных недомерках на троне и даже не в конкретном общественно-политическом устройстве. Россия остается и останется злом при всех режимах и любых правителях. Зло в самой ее сути, и потому бессмысленны любые попытки ее "исправить", "улучшить", "освободить", "спасти". Россия - это не то, ЧТО следует спасать, а то, ОТ ЧЕГО следует спасать...

ноябрь-декабрь 2010, Нью-Йорк, США

Очень рекомендую своим друзьям прочесть эту статью - в ней квинтэссенция протестной мысли,  с которой можно соглашаться или нет, но она отражает реальность. Текст большой.
У Украины шансов вырваться из российского ада становится все меньше. Сделать это приемлемым, официальным путем, уже вряд ли возможно.

линк на статью   http://yun.complife.ru/miscell/exodus.htm

Хто це сказав сьогодні?

«Я не буду у майорінні політичних прапорів говорити про політику. Об’єднують націю не різні кольори, а національні ідеали, цінності. Україну завжди єднав і буде єднати український дух. Якраз український дух завжди витає на цьому полі. От чому потрібно завжди їхати у Крути, везти сюди своїх дітей, допомагати музею, бувати тут треба кілька разів на рік».
«Від чого сьогодні застерігають Крути. Крути говорять, що 100 років тому, забрати нашу соборність і незалежність можна було військовою, мілітарною окупацією. Сьогодні – окупація здійснюється в світі, як правило, не мілітарно, окупація здійснюється – гуманітарно. Якщо у нас не буде імунітету від засилля чужої мови, чужої пам’яті та культури – у нас не буде історії. А історія вчить, що за самооцінкою нації іде її самовизначення, а за самовизначенням формується єдність нації і соборність»

Так хто ж це сказав сьогодні?

Рух «Опір», гурт «Рутенія» вшанували подвиг Героїв Крут. Фото

28 січня 2011 року у Будинку Актора відбувся вечор присвячений подвигу Героїв Крут та презентація опозиційного руху «ОПІР», повідомляє sprotiv.org.

Kruti2011-2

Сцена була оформлена банером руху «Опір» — в синьо-жовтих тонах, в центрі жовта діагональна смуга з синім написом ОПІР, де крапка над літерою «і» виконана у формі трикутничка — кнопки «увімкнути». Зал був переповнений.

Рух «Опір» — понадпартійна мережа громадянської дії. Мета руху – усунення від влади антиукраїнського режиму та прихід до влади нового покоління українських політиків.

Презентували "Опір" лише двоє — народний депутат Андрій Парубій та член оргкомітету Іван Кішка, які розповіли про методи та завдання руху «Опір» серед яких: поширення інформації про злочини режиму, протидія провладній пропаганді, захист свободи слова, організація мітингів, пікетів, маршів та інших форм громадянської активності, моніторинг дій влади щодо дотримання законодавства та юридична протидія всім незаконним її крокам. Іван Кішка повідомив, що за кілька днів від оголошення про створення в Інтернеті "Опір" отримав понад 100 анкет бажаючих долучитися до нього.

Kruti2011-4

Народний депутат Андрій Парубій відомий своєю небайдужістю до долі репресованних владою учасників Податкового майдану, він часто приїзджає у відділки міліції заради незнайомих людей незаконно затриманих правоохоронцями, зараз опікується заарештованими націоналістами. Також нардепи Парубій та Гримчак у квітні 2010 року прославилися тим, що найбільш активно серед своїх колег намагалась завадити коаліції Януковича проголосувати за антиконституційну ратифікацію угоди про перебування ЧФ РФ в Україні до 2042 року.

Сергій Василюк, соліст гурту «Тінь Сонця» виконав 3 пісні: «У цьому полі, синьому, як льон» на вірші Стуса, «Вишневий садок поріс бур'яном», «Козацька могила...»

 Kruti2011-10

Далі був виступ гурту «Рутенія». Співали «Крука», «Скоростріл, куфайка...» та багато інших, а «Через ліс, понад став» виконали навіть двічі, на біс.

Kruti2011-8

На презентації руху «Опір» були помічені і провокатори — Дмитро Корчінський та самозванний генкоординатор Майдану-2 Олександр Данилюк.

Kruti2011-7

Kruti2011-1

Вшанували Героїв Крут своєю присутністю найкрутіший блогер Олена Білозерська, редактор «Спротиву» Вадим Гладчук,  речник КУПРу Олександр Місюра, координатор Ліберального українського клубу Андрій Юсов та антикучміст Микола Мельниченко.

Редактор sprotiv.org Вадим Гладчук у коментарі журналістам назвав 300 студентів, що загинули у бою під Крутами «300 українськими спартанцями, які стали насмерть проти багатотисячної армії більшовицько-російських окупантів». "І в нас були свої Термопіли, слава про триста українських спартіанців і вдячна пам'ять про них житиме з нашою свободою, серед нашого народу довіку" — заявив редактор опозиційного часопису. 

Kruti2011-9

Kruti2011-5

Kruti2011-3

 

Вікторія Ковшун, sprotiv.org. Фото Вадима Гладчука та Олени Білозерської.

 

Читайте також:

29 січня Україна вшановує пам'ять полеглих під Крутами. Відео

At

At

На Аскольдовій могилі поховали їх ...

Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, — та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крутів. На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш з назвою «Пам'яті тридцяти». Десятиліттями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник i у 80-ті роковини бою монетним двором випущено в обіг пам'ятну гривню.
Бій під Крутами - спалах героїзму українців, високий і трагічний. Можна проводити паралелі з подвигом 300 спартанців. Під час навали персів на Грецію у 480р. до н.е. в результаті зради під загрозою захоплення опинився грецький флот. Його врятував загін з 300 спартанців на чолі з царем Леонідом. Вони всі загинули, затримуючи ворога у горах. Врятований флот завдав нищівної поразки персам. А тут шлях до серця України врятували ті, кому б іще жити, кохати, будувати Українську державу. Але вони, менше тисячі студентів та гімназистів старшого курсу Першої ім. гетьмана Б. Хмельницького Юнацької військової школи взяли в руки зброю і полягли за майбутнє Вітчизни у нерівному бою.
Сімох полонених більшовики не розстріляли і відправили в більшовицький тил. Один із них згодом чудом урятувався. Решту убивали тут же, під Крутами – спочатку розстрілювали, а потім добивали штиками і ножами.
Підтримуєм кампанію «Пам'ятай про Крути!»
Кампанія «Пам’ятай про Крути!» ініціюється в рамках Молодіжної ініціативи «Героям слава!» для популяризації серед молоді подвигу юнаків, які в січні 1918 року віддали найдорожче – своє життя – захищаючи незалежність України. Принципи кампанії: 1. Дізнайся більше про бій під Крутами. Важливо знати правдиві, а не міфологізовані політиками, причини, події і наслідки. Прочитай кілька сторінок про подвиг юнаків з першоджерел, із спогадів учасників бою. 2. Вшануй полеглих одягнувши крутянську символіку. 29 січня причепи на груди стрічку чи з значок із відповідною символікою, одягни вишиванку, яка споконвіку нагадує українцям червону кров героїв, пролиту за нашу чорну землю. 3. Підтримай кампанію «Пам'ятай про Крути!». Розмісти банер на власній сторінці чи на відомих національних та регіональних сайтах. Перерахуй кошти для підтримки даної кампанії (залишок буде переданий музею в Крутах) 4. Присвяти Героям одну добру справу. Організуй перегляд відповідного відео для молоді, вечір бардівської пісні чи військово-історичну гру на місцевості. Допоможи ветеранам визвольних змагань тощо. Головне, щоб була дія! 5. Підтримай традицію крутянського посту (від 21.00 28 січня до 6.00 30 січня). Даний звичай, саме в цей день, започаткувало в 1931 році покоління Шухевича і Бандери, на ньому виросли майбутні лицарі УПА.
детальніше і хто хоче задекларувати свою участь http://www.kruty.org.ua/
[ вірш, відео, лінки ]

«За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами»

  • 28.01.11, 22:39

Битва тривала близько 5 годин і закінчилася поразкою українських загонів, які захищали підступи до Києва. Як така, битва не мала вирішального значення в  перебігу військових дій, однак вона набула особливого значення у свідомості багатьох завдяки героїзму загону української молоді, які загинули біля Крут. Під час поховання юнаків на Аскольдовій горі в Києві М.Грушевський назвав їх героями, Павло Тичина присвятив цьому героїчному вчинку свій вірш. Довгі роки історія битви або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній так і у вітчизняній історіографії. У 2006 році на місці битви встановили пам’ятник і на 80-ті роковини випустили пам’ятну гривню.

Із проголошенням незалежності Центральною Радою УНР 7 листопада 1917 року Україна знаходилася в фактичному стані війни з Більшовицькою Росією після приходу до влади уряду Володимира Леніна. У своєму "маніфесті до українського народу" Ленін дав зрозуміти, що Радянська Росія не могла змиритися з існуванням незалежної України, і що планами більшовиків було поширення революції також на її терени. Справді, вже 12 грудня 1917 р. всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові проголосив Україну радянською республікою і вже в середині грудня почала надходити військова і інша допомога більшовицьким силам в Україні. Під керівництвом Антонова-Овсієнко від 20 до 30 тисяч більшовицьких загонів прямували на схід України, а з північного сходу наступав загін Михайла Муравйова. Хоча й загін було найменовано Східним фронтом, його кількість складала трохи більше ніж шість тисяч чоловік, переважно московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту.

Тим часом з майже 300 000 війська, яке було прихильним до Центральної Ради ще літом 1917 року, до січня 1918 кількість військ, вірних УНР, зменшилася до близько 15 000 чоловік по всій країні. Низка істориків звертають увагу на низький моральний стан українських військ, втомленість від війни, а передусім – на відмінну систему революційних агітаторів в складі більшовицьких військ, яким вдавалося схилити на свій бік цілі загони армії УНР. Іншою загрозою для УНР була велика кількість більшовицьких прихильників по всій країні і навіть в Києві. Вирішальним для долі битви під Крутами і реально загрозливим для уряду УНР також було більшовицьке повстання на заводі Арсенал, яке однак вдалося придушити. В такому становищі майже єдиною надією і опорою Центральної Ради була патріотично настроєна студентська молодь Києва, і були зроблені конкретні кроки для залучення її для захисту столиці України.

Формування загонів

Вже в IV Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами, а 5 січня 1918 р. на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету було ухвалено приступити до створення студентського куреня Січових Стрільців.

11 січня 1918 р. газета «Нова Рада» видрукувала таке звернення до «До українського студентства»:

«Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані. В цей час Українська фракція центру Університету св. Володимира кличе студентів-українців усіх вищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові, одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників, які хотять придушити все, що здобуто нами довгою, тяжкою героїчною працею. Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент-українець пам’ятає, що в цей час злочинно бути байдужим... Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати, може, останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували – Українській державі! Записуйтесь до «Куреня Січових Стрільців», який формується з студентів Університету св. Володимира та Українського Народного Університету, звідки, мабуть, ми будемо розподілені серед декотрих українських військових частин, для піднесення культурно-національної свідомості та відваги...»

Всупереч радянським теоріям, вступ до куреня був винятково добровільний, єдиною погрозою для небажаючих був бойкот та можливе виключення зі складу студентів. До новоствореного куреня навіть вступили учні старших класів української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства м. Києва. Таким чином, вдалося скласти дві сотні, на чолі яких поставили студента Українського народного університету – старшину (сотника) Андрія Омельченка.

26 січня прийшло повідомлення від загону юнкерів Аверкія Гончаренко з-під Бахмача, що вони негайно потребують допомоги проти наступаючих загонів більшовиків. Переважна більшість студентів не мала ніякої військової підготовки – швидко сформовані дві сотні не мали достатньої амуніції і навіть були погано озброєні. Однак для однієї сотні (116 чол.), яку відправили до Бахмача, відрядили потяг, і вже 28 січня 1918 р. вони дісталися від Бахмача до Крут, де було вирішено зайняти оборону.

Хід битви

В Крутах студентська сотня в складі існуючого вже там загону почала риття окопів вздовж залізничної колії і спорудження земляних укріплень. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та юнкерів, та 16 кулеметів. Наступного ранку 29 січня 1918 р. загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які вели обстріл наступаючих більшовиків. На залізничній платформі також була гармата сотника Лещенка, якою також стримували наступ більшовиків. Битва затягнулася на декілька годин, і на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова. З боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл обороняючих з тилу.

Тим часом, за свідченням очевидців у студентів та юнкерів почали кінчатися набої і скінчилися снаряди для гармати. Наступаючі загони росіян почали обходити позиції обороняючих з лівого флангу, – настала небезпека оточення, і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням С.Петлюри, але, отримавши звістку про повстання на заводі Арсенал, Петлюра рушив на Київ, оскільки на його думку найбільша небезпека була якраз там.

Росіяни, або не хотіли, або швидше за все не могли наздогнати основні сили, і продовжувати наступ на Київ того ж дня (залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах). В сум’ятті битви в полон потрапила розвідувальна рота (близько 30 чоловік) коли більшовики вже оволоділи Крутами. За свідченнями очевидців, з 27 полонених спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і всі інші студенти підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

Вже в березні 1918 р. після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, було вирішено переховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі в Києві. 19 березня 1918 р. тіла 17 студентів було перевезено до Києва і там відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним.

Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих – від декількох до декількох сотень. Наприклад Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам’яті тридцяти», хоча до нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі:


Сотник Андрій Омельченко
Володимир Шульгин
Лука Дмитренко
Микола Лизогуб
Олександр Попович
Андріїв
Божко-Божинський
Ізидор Курик
Олександр Шерстюк
Головощук
Чижів
Кирик
Андрій Соколовський
Микола Коран
М.Ганькевич
Євген Тарнавський
Гнаткевич
Пипський


Урочисте перепоховання студентів у Києві 19 березня 1918 року

Пам'ятник героям Крут було урочисто відкрито у селищі за участі Президента України Віктора Ющенка.

Довгий час історія подій під Крутами залишалася поза увагою офіційної історіографії СРСР, і обростала міфами і вигадками з обох сторін. Починаючи від твердження Муравйова, що він два дні відважно бився під Крутами проти відбірних військ УНР під проводом Петлюри, до збільшення кількості загиблих до 500 чоловік (або навіть до тисячі в деяких українських емігрантських колах). Насправді Муравйову знадобилося два дні, щоби відремонтувати залізницю і зорганізувати свої сили. Щодо точної кількості загиблих, то офіційного підтвердження їх кількості ще й досі немає. За свідченням учасників подій, ймовірно вбито було близько 250-300 осіб з українського боку, але відомі імена тільки тих, що потрапили в полон і були поховані на Аскольдовій могилі в Києві.

В радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися як зрадники чи просто замовчувалися. Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше, після Другої Світової Війни, тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва. З часу подій вперше про увічнення пам’яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний Рух України встановив тут дерев’яний хрест. Від того часу були плани звести більший, постійний монумент. Тільки 2000 року архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам’ятника. 2006 року за участі Президента Віктора Ющенка нарешті відкрили Меморіал пам'яті героїв Крут. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам’ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами.

НЕ ЗАБУВАЙМО НАШУ ІСТОРІЮ, ІНАКШЕ ІСТОРІЯ ЗАБУДЕ НАС.

Кого цікавлять дані події - завітайте сюди:  http://kruty.org.ua/

СБУ склала «фоторобот» підривника тулуба Сталіна в Запоріжжі

  • 28.01.11, 22:14

Служба безпеки України в Запорізькій області, де розслідують справу щодо вибуху пам'ятника Сталіну, оголосила в розшук виконавця цього злочину. Фоторобот розсилають місцевим засобам масової інформації.

 

«Під час слідства встановлено, що цей злочин скоїв чоловік з такими прикметами: на вигляд близько 20–30 років, зріст 170–190 см (добре що не написали 160–210 — КЦ), вагою близько 80 кг(а це вони як визначили? — КЦ), волосся коротко стрижене. Був одягнений у коротку куртку з капюшоном сірого кольору, на рукавах блискавичні (світловідбивальні) вставки(тобто підривник замаскувався під новорічну ялинку — КЦ), шапку в'язану темного кольору, чорні рукавички, джинси синього кольору зі світлими плямами», — повідомили в прес-службі УСБУ в Запорізькій області.

 

Відділ моніторингу

КЦ