Про співтовариство

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.
Вид:
короткий
повний

Знання є сила

Вороги без совісті і честі - військові з РФ

Доповідь ООН: українських військових під Іловайськом вбивали, коли ті були позбавлені боєздатності
09 Серпень 2018, 23:55

Українські військові несуть пораненого під час бою поблизу міста Іловайська, 10 серпня 2014 року
Українські військові несуть пораненого під час бою поблизу міста Іловайська, 10 серпня 2014 року12465

Управління верховного комісара ООН з прав людини встановило, що під час бойових дій під Іловайськом поранених українських військових вбивали, коли ті були позбавленні боєздатності, після закінчення бойових дій. Це вдалося з’ясувати після того, як ООН провела понад 80 інтерв’ю з жертвами та свідками тих подій. Окрім того, моніторингова місія ООН зазначає, що близько 300 українських військових та добровольців утримували в нелюдських умовах.

За даними Генеральної прокуратури України, під час бойових дій під Іловайськом загинуло 366 військовослужбовців та добровольців, 429 були поранені. Причиною смерті, згідно з доповіддюУправління верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), в більшості випадків стали вибухові та осколкові поранення.

УВКПЛ повідомляє, що деякі поранені українські військовослужбовці були вбиті, коли вони були hors de combat (позбавлені боєздатності), після закінчення бойових дій. Радіо Свобода публікує дані, які вдалося зібрати ООН.

Вбивство українських військовослужбовців hors de combat

УВКПЛ отримало інформацію про те, що вранці 29 серпня близько 20 українських військовослужбовців сіли в одну з вантажівок колони транспортних засобів, в яких українські сили відступали з села Многопілля до села Новокатеринівка. Через 30 хвилин після виїзду вантажівка потрапила під обстріл, і більшість військовослужбовців, що були на ній, загинули або були поранені. Вижити вдалося семи солдатам. Багато з них мали легкі поранення. Вони сховалися недалеко від дороги. Після закінчення бою вони вивісили імпровізований білий прапор. Озброєні чоловіки, які перебували на сусідньому пагорбі, закричали, щоб вони склали зброю і повзли на пагорб. Коли українські військовослужбовці залізли на вершину пагорба, командир озброєної групи наказав їм зняти куленепробивні жилети і шоломи та роздягнутися. За словами одного з тих, хто вижив, один із військовослужбовців знімав одяг дуже повільно, тому що був поранений. Це розлютило старшого лейтенанта. Він почав стріляти у військовослужбовця: у спину і голову жертви.

Потім військовослужбовцям наказали встати і йти. Сержант кілька разів просив старшого лейтенанта не вбивати його військовослужбовців, оскільки вони були дуже молодими. Двоє свідків повідомили УВКПЛ, що вони бачили, як старший лейтенант зробив два постріли з автомату Калашникова у спину та голову сержанта.

Під час переходу ще один військовослужбовець неодноразово звертався до старшого лейтенанта з проханням дозволити йому подзвонити матері. Двоє свідків чули два чи три постріли. Коли вони повернулися, то побачили, що на землі лежить людина.

Пізніше тих, хто вижив, передали українським силам.

29 серпня вбили поранених українських солдат hors de combat (позбавлених боєздатності) після закінчення боїв, йдеться в доповіді.

В одному з випадків поранений український військовослужбовець сховався в лісі після того, як його машина потрапила під обстріл. Коли той закінчився, він почув, як люди кричали: «Я поранений!». Але після цього лунали одиночні постріли.

Насильницьке зникнення, яке, можливо, призвело до смерті

УВКПЛ з'ясувало, що 30 серпня кілька десятків поранених українських добровольців, переважно з добровольчого батальйону «Донбас», опинилися в селі Червоносільське. З пораненими були декілька фельдшерів із батальйону та неозброєний лікар. Ті, хто вижив, повідомили, що в цей день в село приїхала вантажівка. Командир загону наказав пораненим українським добровольцям та медикам сісти у вантажівку і додав: «Ми не воюємо з лікарями». В якийсь момент фельдшери помітили, що лікар зник. Повідомляють, що він залишився в Червоносільському. Кілька днів потому озброєні чоловіки увірвалися до будинку, де він переховувався, вивели на подвір'я, побили, а потім поїхали, забравши його з собою. Після цього його більше не бачили.

Катування, жорстоке поводження та нелюдські умови тримання під вартою

За даними Генеральної прокуратури України, під час подій під Іловайськом було захоплено близько 300 українських добровольців та військовослужбовців. Цих військовослужбовців та добровольців перевозили до чотирьох основних місць, контрольованих різними озброєними групами: захопленої будівлі міліції у місті Сніжне, будівлі на вулиці Борців Революції, захопленої Академії внутрішніх справ, захопленої будівлі обласного управління Служби безпеки України (СБУ) у Донецьку.

Умови у всіх місцях тримання під вартою у Донецьку та Сніжному були нелюдськими, йдеться в доповіді УВКПЛ, через переповненість, недостатню кількість або повну відсутність матраців, відсутність денного світла, брак свіжого повітря, неадекватні санітарні умови, недостатню кількість або відсутність їжі та брак медичної допомоги. Озброєні групи катували під час допиту захоплених військовослужбовців та добровольців, щоб отримати інформацію, покарати їх за приєднання до добровольчих батальйонів або спробувати змусити їх приєднатися до озброєних груп.

Найпоширенішими формами катувань, за даними моніторингової місії ООН, стали побиття, в тому числі з елементами сексуального насильства, імітація страти та інші погрози фізичного насильства.

Огляд ЗМІ за 9 серпня 2018


ВИСНОВКИ

У Держдепі США повідомили, що другий блок санкцій США щодо Росії, пов’язаних із отруєнням Сергія Скрипаля, може позначитися на дипломатичних відносинах між Вашингтоном і Москвою. Крім припинення дипломатичних відносин, до другого блоку санкцій можуть входити “такі заходи, як заборони на імпорт і експорт, (…) а також різного роду обмеження в сфері авіаперевезень”. Також у разі введення другого блоку санкцій “США використовуватимуть свій вплив, щоб протистояти фінансовому сприянню Росії з боку будь-яких міжнародних фінансових організацій”, а також можуть ввести заборону на видачу кредитів від американських банків. Міністр закордонних справ Великої Британії Джеремі Гант заявив, що «якщо ми хочемо зробити так, щоб хімічна та біологічна зброя, зокрема нервово-паралітичні речовини, не стала новою та жахливою нормою XXI століття, такі країни, як Росія, які використовують або заохочують до її використання, мають знати, що за це доведеться розплачуватися». «Спасибі, США, за те, що твердо підтримуєте нас у цьому питанні», – додав він. Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що Росія вважає неприйнятною ув’язку нових рестрикцій США зі “справою Скрипалів”, але поки що говорити про контрзаходи неправильно, оскільки немає офіційної конкретики.

Президент Петро Порошенко заявив, що він має наміри внести на розгляд Верховної Ради на початку нового політичного сезону поправки до Конституції щодо намірів про вступ країни до Євросоюзу і НАТО. Порошенко впевнений, що можливість зібрати 300 необхідних голосів за ухвалення відповідного рішення є.

Президент Петро Порошенко доручив дипломатам підготувати нову резолюцію щодо анексованого Росією Криму до наступної сесії Генасамблеї ООН. Порошенко зазначив, що Україна продовжує боротьбу за деокупацію Криму, за права і свободи кримськотатарського народу.  “Генасамблея вже неодноразово підтримала позицію України, зокрема щодо порушення прав кримських татар, тож позиція цивілізованого світу залишається незмінною: “Крим – це Україна”!”, – додав президент.

Управління ООН з прав людини провело аналіз і дійшло висновку, що під час подій під Іловайськом у серпні 2014 року всі сторони конфлікту припускалися серйозних порушень прав людини. Також там зазначається, що деякі з порушень, можливо, є військовими злочинами. В аналізі також підкреслюється, що українська влада не повною мірою провела розслідування злочинів під Іловайськом. Управління верховного комісара ООН з прав людини рекомендує владі України продовжити процес ратифікації Римського статуту та внесення змін до Кримінального кодексу, які дозволять здійснювати кримінальне розслідування міжнародних злочинів на національному рівні.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова повідомила, що Олег Сенцов наразі переживає третю кризу, він не має наміру відмовлятися від голодування та погодився на відеозйомку в колонії з боку громадської спостережної комісії. Денисова також звернулася до керівника адміністрації президента РФ Антона Вайна з проханням терміново організувати переміщення Олега Сенцова до спеціальної медичної установи безпечним способом. “Дуже стурбований погіршенням здоров’я кримського письменника/кінорежисера Олега Сенцова, який голодує у російській в’язниці. Я повторюю свій заклик до його звільнення. Негайного”, – представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір.

Державна служба статистики повідомляє, що споживчі ціни в Україні в липні знизилися на 0,7%, проте з початку року їх зростання становило 3,6%. За даними Держстату, в річному вимірі інфляція сповільнилася на 1% – до 8,9% з 9,9%.

Заступниця Міністра юстиції Олена Сукманова вважає, що мораторій на купівлю-продаж земель є чинником правопорушень в агросфері. Як зазначає Сукманова, “за законом пріоритетне право на викуп земельної ділянки має її орендар. Тому зараз і почалися такі собі орендні війни, коли багато хто за будь-яку ціну хоче мати в оренді землю, щоб у випадку зняття мораторію мати право її викупу”. За словами заступниці міністра юстиції, кандидати в орендарі застосовують всі доступні методи: і підробляють договори оренди, і використовують психологічний тиск, і залякують власників земельних ділянок тим, що після зняття мораторію їх землю примусово викуплять за смішні гроші тощо.

Генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що під час спроби дати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі ($200 тис) затримано колишнього першого заступника голови правління ПАТ “Укргазвидобування” Олексія Тамразова.

Прес-служба Нацполіції повідомляє, що правоохоронці затримали у Києві за підозрою в отриманні хабара керівника одного з департаментів Державної фіскальної служби. “Сьогодні, 9 серпня, оперативники управління захисту економіки в місті Києві спільно з прокуратурою міста Києва затримали посадовця. 20 тисяч доларів США неправомірної вигоди вимагав останній від представника комерційної структури”, – розповідають у відомстві. Зазначається, що гроші фіскал вимагав за сприяння у проведенні аудиту підприємства та його подальше закриття.

ТОП-5 РЕЗОНАНСНИХ НОВИН ДОБИ: ПОЛІТИКА, ЕКОНОМІКА.

  • Нові антиросійські санкції США: бити будуть по олігархам та фінансовій системі РФ (184 публікації у ЗМІ)
  • Фото Сенцова надані Росією поставили під сумнів, на Заході вимагають його звільнення (139 публікацій у ЗМІ)
  • Суд залишив Надію Савченко за ґратами до вересня (59 публікацій у ЗМІ)
  • Луценко: Під час спроби дати хабар затримано екс-першого заступника голови правління “Укргазвидобування” (30 публікацій у ЗМІ)
  • МВС проти поновлення Бочковського на посаді голови ДСНС (12 публікацій у ЗМІ)

Дикість, що не в дикість

Прокиевские блогеры создали партию «Демократический топор»
05.08.18 15:32
341

Украинская пропаганда работает на всех парах и не собирается сбавлять обороты даже спустя столько лет после пресловутой «Революции достоинства». И это не лишено смысла: покрывать коррупцию, спад экономики, отсутствие социальных программ, провалы на Донбассе и вопиющей беспредел чиновников «на местах» от пристального взгляда населения «Незалежной» с каждым днём становится всё сложнее и сложнее.

Прокиевские СМИ вещают новости о чём угодно, только не о бедственном положении рядовых украинцев: «евроинтеграция», «декоммунизация», «перемога», «операция объединённых сил», «агрессия Кремля», «западные партнеры» – примерно так выглядит сетка сюжетов телеканала «Незалежной».

Удивительно, но киевским политтехнологам очень быстро стало ясно, что кормить столь отвратительной похлёбкой популизма, приправленного добротной щепоткой лжи и домыслов, зрителей уже нецелесообразно. Реакционная молодёжь и адекватные граждане давно «перекочевали» на просторы интернета, откуда и получают всю необходимую информацию относительно политических инсинуаций власти.

Удручающий фон, само собой, необходимо «перебить» позитивными новостями. В связи с этим на политической карте Украины совершенно внезапно возникла еще одна партия с непритязательным названием «Демократический топор», которая провела учредительное собрание 4 августа 2018 года в наиболее подходящем для данной публике месте – пивном ресторане «ВДоску». Но обо всём по порядку.

Впервые о «топористах» общественности стало известно еще в марте 2018 года во время выборов в общественный совет НАБУ. Тогда туда умудрились пройти несколько представителей движения с крайне неоднозначным названием «Демократический топор Орды». Впоследствии выяснилось, что «раскруткой» нового политического образования занимается целый спектр прокиевских блогеров-брехунов, в частности – Александр Нойниц и Антон Швец, а саму партию учредили прямо накануне голосования.

Впоследствии из названия исключили слово «Орда», видимо, из-за прямого соответствия образу неадекватных пропорошенковских интернет-троллей. Состав «Демократического топора» также крайне примечателен – в большинстве своём в него входят только те блогеры Украины, которые лично клялись в преданности «шоколадному королю».

Известная в «Незалежной» финансист и журналист Виктория Страхова так прокомментировала состоявшееся учредительное собрание киевских троллей: «Советую политическим журналистам использовать этот тест-прием: спрашивать как относятся представители демСокиры к Петру Первому Мальдивскому. Название ДемОрда мне нравилось больше - хоть коннотация с новыми мордами, пардон – лицами».

Уже сейчас можно смело заявить о том, что «Демократический топор» в первую очередь нанесёт рубящий удар не только по противникам Петра Порошенко и критикам киевского олигархата, но и обычным украинским пользователям социальных сетей и интернета, уставших от создания образа «солнцеликого и всемогущего шоколадного короля». Пропаганда на Украине крепчает и охватывает все больше информационного пространства, а значит – в скором времени не только на телевидении, но и в глобальной сети украинского сегмента не останется ни намёка на правду.

Сценарії дестабілізації України з боку Рефії

НЕ ТІЛЬКИ ВИБОРИ.

Все більше чомусь мені здається, що кремль не зміг виставити реально прохідних кандидатів на вибори Президента-2019. І що кремлівські кандидати програють. Чи не в першому турі. Є чомусь таке внутрішнє відчуття.
Але також переконаний, що на такий випадок у кремля є запасні варіанти. І головний з них – зрив виборів. Або хоча б делегітимізація виборів, зниження їх законності та легітимності в очах народу та світової спільноти.
Бачимо, що про наміри стати кандидатом у Президенти заявляють все більше персонажів. Це так звані технічні кандидати. Вони можуть вирішувати комплексні завдання. Завдання деяких (всіляких Дарт Вейдерів, Бобулів чи Зеленських) – принизити саму ідею виборів, зробити для обивателя буквальною фразу «та не піду я за тих клоунів голосувати». Знизити тим самим явку. Завдання інших – відтягнути голоси у кандидата, який категорично не влаштовує кремль. Треті можуть подавати масові позови щодо порушень, справжніх чи спровокованих. А провокувати буде кому – не дарма вирощують тилові парамілітарні організації, псевдо патріотів С14, Нацдружини та їм подібні. Не дарма піднімають їм рейтинги.
Але це ще м’які методи, так би мовити, в рамках карного кодексу.
Судячи з останніх подій, кремль настроєний не зупинятися ні перед чим. Це й зрозуміло. Тому що кремль програЄ Україну. А програш в Україні означає кінець імперії. Кінець РФ в сьогоднішньому її форматі.
Тому, в світлі останніх подій цілком вірогідними будуть напередодні виборів:
- Резонансні замовні вбивства опозиціонерів «режиму Порошенко» (що ми вже й бачимо);
- Навіть вбивство якогось із зареєстрованих кандидатів у Президенти (для того їх і плодять так багато). Того ж Онотолє,наприклад, на якого СК РФ завів сміхотворну справу, щоб розпіарити його в Україні, як «лічного врага Путіна». Пожертвувати можуть будь-ким, це для гебні не питання;
- Замах на вбивство діючого Президента. Отруєння як Ющенко, авіакатастрофа як Качинського, постріл упоротого фанатика з правих радикалів (кремль дуже любить робити такі речі руками «украінскіх націоналістов», і казати «ето ви самі, миніпрічьом»);
- Масовий кривавий теракт під час виборів;
- Провокування масових сутичок під будь-яким, навіть найпатріотичнішим приводом (знову ж таки руками С14, ПС чи Нацдружин – інструмент надзвичайно зручний);
- Штурм та погром виборчих дільниць (тими ж виконавцями. Не дарма кремль їх фінансує і продумано, виважено піарить);
- Жорстке загострення на фронті, щось типу Іловайська чи Дебальцево – із звинуваченням в цьому Порошенко.
Якщо в кремлі відчують, що програють вибори в Україні, вони можуть зважитись на відчайдушну атаку, в якій не шкодуватимуть ніяких фінансових чи людських ресурсів. Тому що ще одного президентського терміну Порошенко Росія не переживе.

Наші ненаші в Рефії

Понад 242 тис. українців в'їхали до РФ із приватним візитом, ще 239 тис. - на роботу в січні-червні 2018 року
2 хв читати
Понад 242 тис. українців в'їхали до РФ із приватним візитом, ще 239 тис. - на роботу в січні-червні 2018 року

242,2 тис. громадян України в'їхали до РФ у першому півріччі 2018 року із приватним візитом, 238,7 тис. - на роботу, 12,6 тис. - для навчання та 16,6 тис. - із метою туризму, йдеться в статистичних відомостях щодо міграційної ситуації Міністерства внутрішніх справ РФ.

У січні-червні РФ поставила на міграційний облік 858 тис. 162 громадянина України, з них 86 тис. 108 осіб зареєстровано за місцем проживання та 772 тис. 054 осіб - поставлено на облік за місцем перебування.

Зазначається, що 536 тис. 930 осіб поставлено на облік за місцем перебування первинно. Із них 242 тис. 216 українців в'їхали до РФ із приватним візитом, 238 тис. 655 - на роботу, 12 тис. 627 - для навчання, 16 тис. 647 - для туризму та 26 тис. 785 українців із інших причин.

Водночас за той самий період РФ зняла 523 тис. 56 українців із міграційного обліку.

Як повідомлялося, в січні-березні 2018 року 109,4 тис. громадян України в'їхали до РФ із приватним візитом, ще 105,7 тис. - на роботу, 7,2 тис. - для навчання та 6,1 тис. - із метою туризму.

Протягом 2017 року 503,3 тис. українців в'їхали до РФ на роботу, 485,1 тис. - з приватним візитом, 42,9 тис. - із метою туризму та 28,1 тис. - для навчання.

https://ua.interfax.com.ua/news/general/522184.html

Громадянство РФ за січень-червень отримали 39,6 тис. громадян України
1 хв читати

РФ у першому півріччі 2018 року надала громадянство 39 тис. 582 громадянам України, йдеться в статистичних відомостях із міграційної ситуації Міністерства внутрішніх справ РФ.

За січень-червень 39 тис. 582 українця отримали громадянство РФ (прийнято, відновлено, визнано). Також за цей період ухвалено рішення щодо видачі 30 тис. 462 видів на проживання для українців (наразі в РФ проживають за видами на проживання 160 тис. 938 українців).

Крім того, громадяни України в першому півріччі отримали 38 тис. 709 дозволів на тимчасове проживання (проживають нині за такими дозволами в РФ 182 тис. 197 українців).

Як повідомлялося, російське громадянство за січень-березень 2018 року одержали 19,4 тис. українців. За весь 2017 рік отримали громадянство РФ 85 тис. 119 українців

https://ua.interfax.com.ua/news/general/522175.html


Субсидія як лотерея

По каким правилам украинцам будут начислять субсидию – инфографика 9 октября '17 12:00


 На конец августа 2017 года за коммуналку украинцы были должны почти 7,5 миллиардов гривен. Соцнорматив для горячего водоснабжения составляет 1,6 куб м на одного человека depositphotos.com По состоянию на конец августа с начала 2017 года субсидии оформили почти 5,6 млн домохозяйств (на 408 тыс. больше, чем в прошлом году). Части из тех, кто обратился, в субсидиях было отказано: известно, что с этим вопросом к государству обратились с начала года более 7 млн семей. Вероятно, что к концу года количество желающих получить “скидку“ на оплату комуслуг возрастет, сообщает Слово и Дело. Читай также: Сколько украинцы должны за отопление и горячую воду – инфографика Итак, оформить коммунальную субсидию имеют право семьи, чьи расходы на оплату услуг ЖКХ превышают 15% от совокупного дохода. При оформлении субсидии на отопительный период 2017-2018 будут учитываться доходы всех членов семьи за I и II кварталы 2017 года, если же речь идет о субсидии на неотапливаемый период 2018 года - то, соответственно, за III и IV кварталы 2017 года. Важно осознавать, что субсидия будет предоставляться только на объем услуг, предусмотренный социальной нормой, а все, что будет потреблено сверх этой нормы, домохозяйства должны будут оплачивать согласно полному тарифу. Определенные государством социальные нормы на сегодня такие. Для централизованного отопления в домах, где не установлены счетчики тепла, объем тепловой энергии рассчитывается на жилье площадью 48,87 кв м, если в квартире проживает один человек, 65,52 кв м - на двух человек, 76,17 кв м - на семью из трех человек и 89,82 кв м - из четырех. В сравнении с прошлым годом эти показатели не изменились. А вот для домов, где тепловые счетчики установлены, соцнорматив по сравнению с 2016 годом стал меньше: 0,0431 Гкал на куб м (в 2016-м это показатель составлял 0,0548 Гкал на куб м). Читай также: Оснований для роста коммунальных тарифов нет - Розенко Соцнорматив для горячего водоснабжения составляет 1,6 куб м на одного человека в месяц (по сравнению с прошлым годом ничего не изменилось). Семьям, которые используют для отопления газ, следует помнить, что субсидия будет распространяться лишь на 5 куб м голубого топлива на 1 кв м жилья (в прошлом году эта норма составляла 5,5 куб м). Для тех же, кто отапливает дом с помощью электрических обогревателей, социальный норматив электроэнергии в отопительный период составит 51 кВт/ч на 1 кв м (год назад расчетный объем был ощутимо больше - 65 кВт/ч на кв м). Основные изменения в начислении субсидий slovoidilo.ua Для полноты картины приводим также основные коммунальные тарифы, которые будут действовать в течение грядущего отопительного сезона: централизованное отопление: 1414,45 грн за Гкал при наличии счетчика или 32,91 грн за кв м, если счетчика нет; горячее водоснабжение: 84,85 грн за куб м при наличии полотенцесушителей и 78,08 грн за куб м для квартир без сушителей; природный газ: 6,69 грн за куб м; электроэнергия (для отопления с 1 октября по 30 апреля): при условии потребления менее 3000 кВт/ч в месяц - 0,9 грн за кВт, при потреблении свыше 3000 кВт/ч в месяц - 1,68 грн за кВт/ч. Тарифы на отопительный сезон 2017/2018 slovoidilo.ua   Ранее сообщалось о том, на что государство потратит 950 млрд грн.

Источник: http://dengi.ua/tarif/300836-Po-kakim-pravilam-ukraincam-budut-nachisljat-subsidiju-infografika
© Dengi.ua

Готується Третя Світова війна - ось свідчення

У ЦАР почалися масові зіткнення через вбивство російськими найманцями місцевого жителя

1 СЕРПНЯ, 2018, 12:30
У Центральноафриканській республіці спалахнули масові протести через вбивство найманцями однієї з російських ПВК місцевого жителя

 CNC.

Як повідомляється, у результаті зіткнень є вбиті та поранені.

За наявною інформацією, вбивство мирного жителя сталося у місті Дамара, яке розташоване за 75 кілометрів від столиці ЦАР Бангі.Після цього місцеві жителі почали вимагати виведення російських найманців, які, за офіційними даними, були найняті для підготовки бійців FACA (Національна армія).

Під час зіткнень у Дамарі загинули дві людини, у тому числі один росіянин. Крім того, ще п'ятеро - отримали поранення.

За даними видання Le Monde, російські найманці були розміщені у Центральноафриканській республіці для забезпечення безпеки президента країни Фостен-Арканжи Туадери.

Російське угруповання у ЦАР складається з 170 найманців ПВК Вагнера та декількох кадрових військових розвідників.

Раніше повідомлялося, що 31 липня у 23 кілометрах від міста Сібю було виявлено тіла трьох громадян РФ з прес-картами.

Пізніше з'ясувалося, що вони належать журналісту Орханові Джемалю, режисерові Олександру Расторгуєву і оператору Кирилу Радченку, які на замовлення російськогоЦентру управління розслідуваннями знімали документальний фільм про роботу найманців з РФ.

Читайте також: Ті, кого там немає. Як воюють і за

Меланія "Заглянула в очі злу"

"Заглянула в очі злу": Меланія Трамп не змогла приховати емоцій після рукостискання з Путіним
18 Липня 2018, 

Обличчя першої леді США різко змінюється після рукостискання з президентом РФ

<p style="text-align: justify;">Фото: AFP</p>Фото: AFP

Користувачі мережі звернули увагу на вираз обличчя дружини президента США Дональда Трампа Меланії після рукостискання з головою РФ Володимиром Путіним у Гельсінкі.

Спочатку Меланія з посмішкою тисне Путіну руку, а потім вираз її обличчя різко змінюється

"Схоже, вона подивилася в очі злу", – пишуть користувачі мережі.

https://www.segodnya.ua/rules/Usloviya-ispolzovaniya-materialov-sayta-SEGODNYAua.html

Богдан Гордасевич: 

Найкоротше резюме про зустріч президентів США і РФ випадково виказав один з українських радіоведучих: - Трамп більше слухав, аніж Путін говорив.

Далі невеличка фантасмагорія:

Американська перекладачка Дональда Трампа знаходиться досі в трансі, оскільки не знайшла відповідного перекладу першим висловлюванням Путіна: - Ну, здраствуй-здраствуй, Исаев. Вот мы и встретились, наконец. На него, родного, и присаживайся...

Дикий вираз обличчя Меланії після вітання з Путіним пояснюється шоковою ситуацією, бо начебто чоловік їй лишився вірним, оскільки мав інтимні стосунки не з іншою жінкою, а також не він, а його мали. І то не як окремого коханця, а як цілу країну... Звідси і вираз "муміфікації" обличчя Меланії після привітання від бой-френда її чоловіка.

До речі, на цій світлині дуже чітко видно, до кого нахилився Трамп.



Комунальні перспективи в Україні

"Ложка дьогтю" в європейській реформі: як змінюється українське ЖКГ
ВІВТОРОК, 26 ЧЕРВНЯ 2018, 12:28 — СОФІЯ ЛІНН, СВІТОВИЙ БАНК

"Коли вже в Україні буде європейська система ЖКГ? І що для цього потрібно? Якого ще закону бракує?" – час від часу запитує мене київська подруга.

Подібні запитання мені стали ставити набагато частіше після того, як Верховна рада відклала набуття чинності закону "Про житлово-комунальні послуги, водопостачання, електрику, газ і поводження з відходами" на рік. Цей закон окреслює договірні взаємини між споживачем і всіма постачальниками послуг, розділяючи права і обов'язки сторін.

То що, шансів на позитивні зміни більше немає? На це запитання доводиться відповідати дуже часто.

І що дуже важливо – на нього можна дати помірно оптимістичну відповідь.

Як не дивно, перенесення набрання чинності цим законом збільшує шанси на проведення справжніх європейських реформ. Причин декілька.

Демонополізуй це

По-перше, новий закон розділив штучно створені та природні монополії постачальників послуг ЖКГ. Було відкладено набрання чинності лише частиною законопроекту, що стосується ринку комунальних послуг. Стосовно житлових послуг закон з 10 червня вже чинний.

Житлові та комунальні послуги в Україні історично об'єднані в один комплекс. Однак це не зовсім правильно. Їхня ключова відмінність – в можливості конкуренції.

Складно демонополізувати ринок постачання гарячої або холодної води, газу або електроенергії (хоча за бажання можна зробити і це). Що ж до ринку житлових послуг, або того, що в Європі називають послугами з управління будинком, то тут домогтися демонополізації простіше.

Уточнимо, це стосується тих багатоквартирних будинків, які не створили ОСББ – а таких в Україні понад 80%. Навіть для них з'явилася можливість обирати керуючу компанію для свого будинку.

Що стосується будинків, де вже створені ОСББ, то вони як юридичні особи досить захищені договірними зобов'язаннями сторін (споживач – постачальник послуг) і можуть змінити постачальника послуг в будь-який час відповідно до договору. Для будинків, де не створене ОСББ, власник фактично був позбавлений можливості вибору або зміни існуючого управителя, якого призначив муніципалітет.

Що ж змінилося? В першу чергу, з 10 червня зникло таке поняття, як тариф на утримання будинку. Цей тариф раніше вираховувався місцевою владою і був безальтернативний для всіх.

Нині ж його замінила ціна за обслуговування будинку, яка може визначатися на ринкових умовах.

То що ж тут доброго, зазвичай запитують мене? Тепер власники в будинках без ОСББ позбулися останнього механізму захисту від завищення цін ЖЕКу, який часто дуже дозовано поставляє послуги управління будинками.

Але насправді їм це не вдасться. І це друга причина, чому можна сподіватися на успіх реформи.

Річ у тім, що в перехідний період – до підписання нового договору з керуючою компанією – перегляд уже встановлених тарифів заборонений. Деякі міста, наприклад Київ, встигли підстрахуватися, заздалегідь підвищивши тарифи для своїх ЖЕКів.

Однак більшість муніципалітетів цього зробити не встигли, а отже, вони самі в першу чергу зацікавлені, щоб реформа відбувалася якомога швидше.

Тепер "м'яч на половині поля" споживачів. Саме вони тепер мають усі можливості вибирати керуючу компанію, не погоджуватися на запропоновані тарифи.

Головне – пам'ятати, що покупець тепер завжди має право вибору. Відповідно, не слід, не дивлячись, підписувати нові договори, які будуть пропонувати ЖЕКівські працівники.

Де тут Європа? І це саме ті зміни, які дозволять отримати європейські стандарти ЖКГ?

Так, пропоновані зміни – це саме те, що ми називаємо європейськими стандартами управління житлом. Незалежні керуючі компанії (іноді – муніципальні, але найчастіше – приватні) працюють у всіх європейських країнах.

І часто неякісна робота однієї з них або ж бажання істотно підвищити ціну призводить до розірвання з нею контракту. І ця загроза – набагато дієвіший інструмент контролю за роботою, ніж усі можливі муніципальні інспекції.

І це не дивно – споживачі краще за чиновників бачать, де якісна робота, а де – ні.

Що тепер чекає на українську реформу? Для остаточного запуску цього механізму уряду ще необхідно підготувати підзаконні акти. Наприклад, розробити типові договори з керуючими компаніями. А також визначити, якою більшістю голосів має ухвалюватися рішення про розірвання чи підписання угоди.

Зазвичай ситуація, коли від Кабміну потрібно забезпечити імплементацію будь-якого закону, створює масу ризиків затягування реформи. На щастя – не в даному випадку!

Явний привід для оптимізму – скасування тарифів стимулює владу якомога швидше завершити реформу!

Безумовно, один лише запуск цієї системи не означає появи в Україні європейських стандартів управління житлом. На початку колишні ЖЕКи будуть безальтернативними керуючими.

Однак, як вже доведено практикою, вільний ринок швидко все розставить по місцях. І можливість заробити на управлінні будинками повинна призвести до створення нових керуючих компаній, які й створять конкуренцію в житловій сфері.

Цим шляхом пройшли всі східноєвропейські країни – їхні результати демонструють, що і в України все має вийти.

Ціна питання

Втім, Україна не була б Україною, якби в діжку меду не спробувавши впихнути й ложку дьогтю.

Цією ложкою є бажання лобістів внести норму, що перегляд розцінок керуючих компаній буде відбуватися автоматично, виходячи зі зміни собівартості послуг.

Ця норма повністю суперечить "європейськості" реформи. Чому так?

Тому що звичайний споживач рідко вивчає формування послуг. Він може навіть не помітити чергового перегляду.

І така ситуація дуже вигідна продавцям послуг – але геть не вигідна споживачам.

Безумовно, цінова ситуація в Україні є нестабільною. І цілком можливо, що у керуючої компанії з'явиться необхідність підвищити вартість своїх послуг (уточнимо – в умовах вільного ринку це бажання, як правило, стримується конкуренцією, а також необхідністю зберегти лояльних клієнтів).

Однак – і це також є спільною для всієї Європи нормою – перегляд ціни можливий виключно за згодою мешканців.

На практиці це відбувається таким чином: керуюча компанія зобов'язана повідомити про підвищення розцінок за кілька місяців. І мешканці мають час знайти альтернативного підрядника, відмовившись від співпраці зі старим.

Замість цього українців хочуть позбавити права приймати рішення – віддавши це право управителям. А без побоювання втратити клієнтів керуюча компанія швидко деградує до знайомого радянського ЖЕКу.

А отже, за європейські принципи ЖКГ треба боротися до кінця. Структури, які звикли "сидіти на потоках", до останнього подиху чинитимуть опір конкуренції.

Але, як показує досвід, на тих ринках, де в Україні є реальна конкуренція, якість послуг нічим не поступається європейській.

Сурогат від Суркова про Рефію

Одиночество полукровки 
9 апреля 2018
Владислав Сурков



Резюме: Россия четыре века шла на Восток и еще четыре века на Запад. Ни там, ни там не укоренилась. Обе дороги пройдены. Теперь будут востребованы идеологии третьего пути, третьего типа цивилизации, третьего мира, третьего Рима...

Статья опубликована в новом номере журнала "Россия в глобальной политике".

Разные бывают работы. За иную можно браться только в состоянии, несколько отличном от нормального. Так, пролетарий информационной индустрии, рядовой поставщик новостей это, как правило, человек со всклокоченным мозгом, пребывающий как бы в лихорадке. Неудивительно, ведь новостной бизнес требует спешки: узнать быстрее всех, скорее всех сообщить, раньше всех интерпретировать. 

Возбуждение информирующих передается информируемым. Возбужденным их собственная возбужденность часто кажется мыслительным процессом и заменяет его. Отсюда – вытеснение из обихода предметов длительного пользования вроде «убеждений» и «принципов» одноразовыми «мнениями». Отсюда же сплошная несостоятельность прогнозов, никого, впрочем, не смущающая. Такова плата за быстроту и свежесть новостей. 

Мало кому слышно заглушаемое фоновым медийным шумом насмешливое молчание судьбы. Мало кому интересно, что есть еще и медленные, массивные новости, приходящие не с поверхности жизни, а из ее глубины. Оттуда, где движутся и сталкиваются геополитические структуры и исторические эпохи. Запоздало доходят до нас их смыслы. Но никогда не поздно их узнать. 

14-й год нашего века памятен важными и очень важными свершениями, о которых всем известно и все сказано. Но важнейшее из тогдашних событий только теперь открывается нам, и медленная, глубинная новость о нем теперь только достигает наших ушей. Событие это – завершение эпического путешествия России на Запад, прекращение многократных и бесплодных попыток стать частью Западной цивилизации, породниться с «хорошей семьей» европейских народов.

С 14-го года и далее простирается неопределенно долгое новое время, эпоха 14+, в которую нам предстоит сто ( двести? триста?) лет геополитического одиночества. 

Вестернизация, легкомысленно начатая Лжедмитрием и решительно продолженная Петром Первым, за четыреста лет была испробована всякая. Чего только ни делала Россия, чтобы стать то Голландией, то Францией, то Америкой, то Португалией. Каким только боком ни старалась втиснуться в Запад. Все оттуда поступавшие идеи и случавшиеся там трясения наша элита воспринимала с огромным энтузиазмом, отчасти, может быть, и излишним.

Самодержцы усердно женились на немках, имперские дворянство и бюрократия активно пополнялись «бродяжными иноземцами». Но европейцы в России быстро и повально русели, а русские все никак не европеизировались. 

Русская армия победоносно и жертвенно сражалась во всех крупнейших войнах Европы, которая по накопленному опыту может считаться наиболее склонным к массовому насилию и самым кровожадным из всех континентов. Великие победы и великие жертвы приносили стране много западных территорий, но не друзей. 

Ради европейских ценностей ( в то время религиозно-монархических ) Санкт-Петербург выступил инициатором и гарантом Священного Союза трех монархий. И добросовестно выполнил союзнический долг, когда нужно было спасать Габсбургов от венгерского восстания. Когда же сама Россия оказалась в сложном положении, спасенная Австрия не только не помогла, но и обратилась против нее. 

Потом евроценности сменились на противоположные, в Париже и Берлине в моду вошел Маркс. Некоторым жителям Симбирска и Яновки захотелось, чтобы было, как в Париже. Они так боялись отстать от Запада, помешавшегося в ту пору на социализме. Так боялись, что мировая революция, будто бы возглавляемая европейскими и американскими рабочими, обойдет стороной их «захолустье». Они старались. Когда же улеглись бури классовой борьбы, созданный неимоверно тяжкими трудами СССР обнаружил, что мировой революции не случилось, западный мир стал отнюдь не рабочекрестьянским, а ровно наоборот, капиталистическим. И что придется тщательно скрывать нарастающие симптомы аутического социализма за железным занавесом. 

В конце прошлого века стране наскучило быть «отдельно взятой», она вновь запросилась на Запад. При этом, видимо, кому-то показалось, что размер имеет значение: в Европу мы не помещаемся, потому что слишком большие, пугающе размашистые. Значит, надо уменьшить территорию, население, экономику, армию, амбицию до параметров какой-нибудь среднеевропейской страны, и уж тогда нас точно примут за своих. Уменьшили. Уверовали в Хайека так же свирепо, как когда-то в Маркса. Вдвое сократили демографический, промышленный, военный потенциалы. Расстались с союзными республиками, начали было расставаться с автономными... Но и такая, умаленная и приниженная Россия не вписалась в поворот на Запад. 

Наконец, решено было умаление и принижение прекратить и, более того, заявить о правах. Случившееся в 14-м году сделалось неизбежным. 

При внешнем подобии русской и европейской культурных моделей, у них несхожие софты и неодинаковые разъемы. Составиться в общую систему им не дано. Сегодня, когда это старинное подозрение превратилось в очевидный факт, зазвучали предложения, а не шарахнуться ли нам в другую сторону, в Азию, на Восток. 

Не нужно. И вот почему: потому что Россия там уже была. 

Московская протоимперия создавалась в сложном военно-политическом коворкинге с азиатской Ордой, который одни склонны называть игом, другие союзом. Иго ли, союз ли, вольно или невольно, но восточный вектор развития был выбран и опробован. 

Даже после стояния на Угре Русское Царство продолжало по сути быть частью Азии. Охотно присоединяло восточные земли. Претендовало на наследие Византии, этого азиатского Рима. Находилось под огромным влиянием знатных семей ордынского происхождения. 

Вершиной московского азиатства явилось назначение государем всея Руси касимовского хана Симеона Бекбулатовича. Историки, привыкшие считать Ивана Грозного кем-то вроде обериута в шапке Мономаха, приписывают эту «выходку» исключительно его природной шутливости. Реальность была серьезнее. После Грозного сложилась солидная придворная партия, продвигавшая Симеона Бекбулатовича уже на вполне настоящее царство. Борису Годунову пришлось требовать, чтобы присягая ему, бояре обещали «царя Симеона Бекбулатовича и его детей на царство не хотеть.» То есть, государство оказалось в полушаге от перехода под власть династии крещеных Чингизидов и закрепления «восточной» парадигмы развития. 

Однако ни у Бекбулатовича, ни у потомков ордынского мурзы Годуновых не было будущего. Началось польско-казацкое вторжение, принесшее Москве новых царей с Запада. При всей мимолетности правлений Лжедмитрия, задолго до Петра огорчившего бояр европейскими замашками, и польского королевича Владислава, они весьма символичны. Смута в их свете представляется не столько династическим, сколько цивилизационным кризисом – 
Русь отломилась от Азии и начала движение к Европе. 

Итак, Россия четыре века шла на Восток и еще четыре века на Запад. Ни там, ни там не укоренилась. Обе дороги пройдены. Теперь будут востребованы идеологии третьего пути, третьего типа цивилизации, третьего мира, третьего Рима...

И все-таки вряд ли мы третья цивилизация. Скорее, сдвоенная и двойственная. Вместившая и Восток, и Запад. И европейская, и азиатская одновременно, а оттого не азиатская и не европейская вполне. 

Наша культурная и геополитическая принадлежность напоминает блуждающую идентичность человека, рожденного в смешанном браке. Он везде родственник и нигде не родной. Свой среди чужих, чужой среди своих. Всех понимающий, никем не понятый. Полукровка, метис, странный какой-то. 

Россия это западно-восточная страна-полукровка. С ее двуглавой государственностью, гибридной ментальностью, межконтинентальной территорией, биполярной историей она, как положено полукровке, харизматична, талантлива, красива и одинока. 

Замечательные слова, никогда не сказанные Александром Третьим, «у России только два союзника, армия и флот» – самая, пожалуй, доходчивая метафора геополитического одиночества, которое давно пора принять как судьбу. Список союзников можно, конечно, расширить по вкусу: рабочие и учителя, нефть и газ, креативное сословие и патриотически настроенные боты, генерал Мороз и архистратиг Михаил... Смысл от этого не изменится: мы сами себе союзники. 

Каким будет предстоящее нам одиночество? Прозябанием бобыля на отшибе? Или счастливым одиночеством лидера, ушедшей в отрыв альфа-нации, перед которой «постораниваются и дают ей дорогу другие народы и государства»? От нас зависит. 

Одиночество не означает полную изоляцию. Безграничная открытость также невозможна. И то, и другое было бы повторением ошибок прошлого. А у будущего свои ошибки, ему ошибки прошлого ни к чему. 

Россия, без сомнения, будет торговать, привлекать инвестиции, обмениваться знаниями, воевать (война ведь тоже способ общения), участвовать в коллаборациях, состоять в организациях, конкурировать и сотрудничать, вызывать страх и ненависть, любопытство, симпатию, восхищение. Только уже без ложных целей и самоотрицания. 

Будет трудно, не раз вспомнится классика отечественной поэзии: «Вокруг только тернии, тернии, тернии... б***ь, когда уже звезды?!»

Будет интересно. И звезды будут.