Бог кожному народу дав мову.

http://www.livetoday.org.ua/holosuvannya-2/yaka-mova-ridna-dlya-vas/

 Про справи кожного в цьому житті, бог мабуть і питати стане на цій народній мові кожну людину. Як, за життя, людина в змозі заробити, скажімо 10 добрих балів аби напевно потрапити в рай навічно, або 10 бридких балів аби потрапити навічно в ад, але у свій судний день не зможе спілкуватися з Суддею, данною Богом, рідною мовою, що зробити має суддя?

Шановні друзі! Вітаю Вас з днем Соборності України! Це свято молоді, свято скромне, свято душі.

У Запоріжжі націоналісти з'эднали береги,

в Івано-Франківську теж робили довгенькі ланцюги людськи,

у Харкові пройшлися містом, Донецьком пройшлися з бандерівським прапором.

Хоча gazeta.ua на 21-му році, як упокоїлась сересерія згадала раптом якихось радянських офіцерів. Може і я себе школярем назву!?

http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027221/ http://blog.i.ua/user/3358404/ http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027218/ http://gazeta.ua/ru/articles/life/419191/5

Любі друзі і подруги, громадяни України, націоналісти і просто патріоти!!!
Щиро поздоровляю Вас з двадцятилітнім ювілеєм "Дня незалежності", з найпершим державним святом по його важливості для української нації. Все є в нас для нормальної цивілізованої державності. Хоча багато є речей, які існують "догори ногами". Є чим зайнятися і нам і прийдешним поколінням.
Любі токмачани, українці, громадяни України!!!
Оздоровлюйтеся! Гуртуйтеся! Навчайтеся!
Дай Бог вам козацького здоров'я і мужньої вдачи!!!
Місто Токмак, Запорізької області.
24 серпня 2011 року.
"День незалежності України".
Святкові державні прапори "забули" вивісити на міськвиконкомі і районній державній адміністації, райраді і міськраді (один будинок), будинку районного суду і Службі безпеки України. Зрозуміло, що після такого "чину" не всякий заклад освіти і не всякий підприємець осмілиться вивісити державний прапор на своїй школі, чи на своїй будівлі. Не помічено жодного транспоранта поздоровлення зі святом по місту. Отакі на Токмаччині 100-відсоткові воріженьки, що мають зникнути якнайшвидше!

Крутішої армії, ніж радянська в світі ніколи не було. Лише в ній бували випадки, коли розстрілювали вже призваних до армії солдат, виключно через то що для них зброї не вистачило, або тому, що вони були українцями. Хворим і слабим краще то не чути. Злочини НКВС у 1941 році.

http://www.youtube.com/user/vosvoboda

Раніше, тисячоліттями, Україну рятувало від загибелі село! Сільські люди, ще в минулому столітті носили українській національний одяг, розмовляли виключно українською. Але більшовички ленінці-сталінці викосили село начисто і людоморами 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947, і репресіями, і переселеннями, і "комсомольськими" будовами, і іншими хитрощами. Раніше консервативність, "вайлуватість" українців, їх рятувала від остаточного знищення. Українці не поспішали переходити на російську, і це їх врятувало від самознищення. 

Сьогодні село розмовляє російською!!!

Українській цвіт, козацтво, чумацтво, навіть бунтівне селянство вибите, витолочене. Українство, те, що залишилося не просто відреклося бунтівного духу, азарту кулачних боїв. Та, навіть розмовляти рідною мовою почати першими -- бояться, прикриваючися самовиправдовуваннями, типа "я звик", або, "а як селом назвуть", або "в мене практики нема" і тисячи інших. А насправді бояться навіть того, що хтось може гримнути, образити, щось подумати ... . 

Я вибачте, нікого не хочу образити. Просто треба пам'ятати, що селяни, козаки, дружинники, повстанці використовували вайлуватість, для знищення ворога. Перехід від вайлуватості до стрімких дій супротивник не встигав вловити. Зараз на часі стрімкі дії. Можеш українською, то розмовляй!!! Не дай боже Нам критикувати одне одного!!!. Чим частіше будете розмовляти, тим краще самі відчуємо де Наші помилки! Так вчив Сухомлінський. Щоби критикувати, достатньо вивчити добре три слова українською. І іди критикуй! Заробляй дівіденди. Чужу мову можна вивчити за годину. Свою треба вчити все життя, і ніколи не вивчиш, бо мова живого народу теж жива. Щодня з'являються нові слова в різних галузях, чи потрібні вони народу, нації, чи потрібні тому гоголю, що їх придумав, на це питання відповідь дасть пан Час!!!

 А сьогодні цей пан осідлав гарного скакуна. Зроду такої швидкості, в усьому, не було. Усі галузі наук летять як очманілі. За одну секунду людство встигає стільки літератури видати "на гора", що розумній людині не перечитати тую гору за все життя. Вижити практично дуже складно, навіть народам, не то людині. Велику вагу мають технології.

Щоб знищити народ, зробити жорсту зачистку, щоб він ніколи не відродився, щоб він ніколи не став нацією стріляти, різати зовсім нема потреби. Хіба так деінде. Достатньо просто знищити культуру народу, і все. Народ зникне, як пучок туману на протязі. Чому? Бо культура народу, то напрацьована тисячоліттями технологія його виживання на цій землі. Можна підступно лишити народ без землі, народ ще зможе вижити. Хоч і не легко це буде зробити. Та забравши в народу мову, знищити його немає жодних проблем. Бо мова з культурою пов'язана ліпше ніж розум з людиною.

Головне пам'ятайте! Практики без практики в природі не існує. Необхідною умовою, щоб дитина легко вивчала мови, треба, щоб мати вживала рідну мову задовго до її народження. Тоді дитина майже на генному рівні отримує інформацію про мелодію мови. З'явившись на Світ дитині залишається лише запам'ятати слова та скласти їх до купи. І вона зазвичай це робить без зусиль, і мозок не зайнятий завчанням невзнайомих мелодій, і згодом легше дитині вивчати чужі мови. Кажуть Сагайдачний і Франко знали дуже багато мов (21 і 14), бо файно засвоїли рідну, тому чужі мови їм самі віддавалися, "без бою".

 

Наша мова модна, гарна, природна, легка до вивчення і має стати мовою міжнародного спілкування. По-перше, нашого цвіту по всьому Світу!  А по-друге, головне наше бажання! Криза! Нема роботи! Не гай час, вільну хвилину приділи рідній мові! Це в тисячу раз корисніше ніж тупо надувати щоки!!!

 

   

Іду по вулиці Революційній, на відрізку шляху від Будинку Культури до міліції. Назустріч мені йде солідний молодий чоловік з корзинкою посвяченого харчу і в другій руці тримає руку маленької дівчинки. Він повертає голову в бік пам’ятника і пояснює дитинці: «Оце, дєдушка Лєнін!»

Так і живємо! Святимо паски у церкві імені «Фе... Дзержинського» (бувший кінотеатр ім. «Фелікса ...»), ходим біля «дєдушки ...» і дивуємся, що життя не поліпшується. Як може Бог віднестися до народу, що молиться до нього через москаля-перекладача? Скільки шляхів підготували нам іноземні пастирі? І якою вулицею піде моя нація!?