Іду по вулиці Революційній, на відрізку шляху від Будинку Культури до міліції. Назустріч мені йде солідний молодий чоловік з корзинкою посвяченого харчу і в другій руці тримає руку маленької дівчинки. Він повертає голову в бік пам’ятника і пояснює дитинці: «Оце, дєдушка Лєнін!»

Так і живємо! Святимо паски у церкві імені «Фе... Дзержинського» (бувший кінотеатр ім. «Фелікса ...»), ходим біля «дєдушки ...» і дивуємся, що життя не поліпшується. Як може Бог віднестися до народу, що молиться до нього через москаля-перекладача? Скільки шляхів підготували нам іноземні пастирі? І якою вулицею піде моя нація!?