Йди!
- А як же твої обіцянки кохати мене до кінця?
- Так це і є кінець! Мої обіцянки кохати тебе вірного скінчилися з твоєю вірністю. Обіцянок кохати тебе невірного я не давала.
- Маячня! - все що він встиг промовити, гукаючи дверима.
Який чудовий ранок, - подумала вона
- туману нема, можливо, буде дощ, адже похмуро і тихо.
Вона заварила собі каву налила холодної води у скляний стакан і дощ поторобанив по траві, листю винограду, по навісу і шибках. Вона вийшла на двір, зручно вмостилася під навісом і пила свою каву спокійно і миролюбиво так само як ішов осінній дощ... разом із ним.
З кожним новим ковтком в неї з'являлася нова думка. Цей ковток був про сусідів навколо. Чи бачили вони той передсвітанковий скандал, чи чули вони його?
За другим ковтком була байдужість до цього.
Що побачить світ, що знатиме про твою втрату, про твІЙ біль.
За третім ковтком болі вже не відчувалося: гармонія і спокій увійшли в її тіло і відчуття. Як добре, що я його відпустила, - подумала вона вперше, - як добре що я про все це дізналась і все це скінчилося. Нема жодних почуттів до нього, нема нічого - тільки дощ.
А коли вона зробила четвертий ковток кави в її уяві з'явився промінь надії, а вдалечині за обрієм вона побачила як два ширяка ширяють у небі, кружляють один навколо одного і співають якісь незрозумілі пісні.
Вона не лишилася одна в цьому світі, ще буде в неї інше життя і нове кохання, бо вона не боїться обпектися знов.
Висновок: пийте каву зранку і жодні проблеми вас не турбувати муть

Он смотрел пристально в её глаза. Сквозь скорость и пространство полупустого вагона они узнали друг друга и не могли и не хотели подходить ближе. Так и разговаривали - мыслями:
- Сколько лет?
- Зачем считать?
- Ты совсем не изменился.
- Ты тоже.
- Кто она? Та,что спит на твоём плече?
- Подруга.
- Разве не жена? Ты же рвал и метал, заявляя всем что если и женишься то не раньше 35-ти... Протикало, твердолоб! Или что опять не так?
- Она - не ты.
- Интересная логика: я не та была до, а она не я после. До сих пор не разобрался в себе?
- Нет. А ты?
- Твои глаза, когда смотрю в них не уверена, что далеко ушла от тебя.
- В логике?
- И в ней тоже. И всё таки, ты счастлив? Ведь она так мило спит и ничего не подозревает как причудлив этот мир, как минимум для нас в эти минуты.
- Счастлив, правда именно в эти минуты.
- На следующей остановке я выхожу.
- Ты знаешь, мне на одну дальше.
- Главное, что и ей тоже.
Люблю тебя. Прощай!

Ні, ну чесно не можу не поділитися про найкрасивіший роман свого життя - декілька стран, мандрівки літаками, машиною, короблями...
Кохання, зізнання - все все все!
Правда коли гроші скінчилися і роман теж 

Ну шо, вдалося когось провести?
Мені - ні :( Мій бувший поза мережою досі... А я йому такий меседж накатала!

Ні, ну чесно не можу не поділитися про найкоротший роман свого життя - три дні!
Значить в Скайпі зписалися два старих контакти. Зустрілися, вина попили про життя поговорили... Два дні я марила, про наступну зустріч і таки він назначив її. Після роботи він заїхав,але я потягнула гуляти,бо це моє. Погуляли,але він на це не дуже разраховував, бо "був в одних штанях" (а ця весна морозна,як ви знаєте). Пішли ми в метро,на його картці не було грошей і він бігав по різних працючих чи ні автоматах з палтішком аби поповнитися. З рештою пройшов сам,а я лишилася поза тою стороною турнікетів. Трохи вгамувавши свій шок, полізла за гаманцем у сумочку і пройшла за ним. Він відчував,що це перебор, тому їхав спиною до мене на ескалаторі, хіба тільки незграбно щось пожартував про вухастого сірого кота на рекламі білборду. І тут кульмінація! Він розвертається і каже: - Нам сюди, - вказуючи на свою гілку метро.
- Ні, - спокійно відповіла я, - якщо хочеш,можеш мене проводити до дому.
Він тільки посміхнувся і взяв мене за плече, продовжуючи свою наполегливість жестом.
Я визволила руку, розвернулася і пішла своєю дорогою, чітко розуміючи,що ми більше не побачимося. Спочатку мені стало гірко, щойно всі мої плани продовжити ходити закоханою всю весну розтанули, як сугроб в липневу спеку. Але, коли я вийшла з метро,то йшла всю дорогу голосно сміючись, згадавши як ще ранком сподівалася на квіти, а він не спроможним виявився навіть на квиток!

Початок. Дуже цікавий і інтимний. Ні, це не про секс, якого нам зі вчорашньої ночі з головою (і без ) вистачило. Я прокинулася десь о шостій, пес гавкав, просився до вітру і снігу і мені закортилося.
Перетнувшись з Пашком в коридорі, сказала що Жука тоді впущу, якщо він випередив мене на випуск. На вулиці світало,ранок був тільки на самому початку цього таємничого дєйства. Я не схотіла пертися в будку із смердючим дном і пішла в глубину города по сугробах сіла посеред поля і розмріялася - ось за що я люблю життя за містом :) І хоча деякі сусіди збиралися на свої працьовничі роботи ,про що свідчили і світили їх ліхтарики у дворі я мовчки продовжала свою справу. Як же добре бути ближче з природою...
Толька спав, будити його, як і мою маму вранці марна справа, то ж ми переплеталися ногами і руками до восьмої. Я що півгодини будила його на великі справи ,а він просив ще і ще п'ять хвилин, як завжди. На завтра поставила Перець ФМ на сьому ранку,я добра, казав на шість треба.

Відступ: О Боже ,ну як люди пишуть ці романи, я вже півгодини строчу геть не про те ,що хотіла спочатку... Просто почала спочатку...
За сніданком ми стали говорити про плани на сьогодні,Толік сказав про трубу, що її треба зняти після зносу котла аби плітку у ванній покласти одразу усюди, а перед тим ще сходити по молоко. Я попросила зробити це замість нього,він був проти - сиди вчися, нема чого по Дергачах шататися. На що я вперше відмовила і спокійно і чітко: - Ти відносишся до мене дуже грубо,ти забороняєш мені речі , які я люблю! Ти не знайдеш, заплутаєш.
- А ти мені покажі на мапі, і розгорнула Гугл,
Ось цією дорогою я завжди йду до тебе коли приїжджаю на автобусі, тоді він миттєво показав мені точку за поворотом.
- Дойдеш до кінця вулиці, повернеш ліворуч і другий дім ліворуч,єврозабор сірий і калітка,здається , теж сіра. Тоді я швидко метнулася мити посуд не допивши свою калінку і чай,робила це вже в процесі. Бистро примарафєтілася ,вчора купила таку класну косметіку - кожного дня б ходила десь очима блимати :) І це при тому,що помаду ще не відкривала,стара Лореалька фіолетова з блиском ще в нагоді. Наносила неї і думала про те,що такий самий колір в мене ще дома і він кожен рік зі мною у Толі,незмінна традиція.
Вибігла вниз:
Пройшла повз Толіка красива причепурена навіть не глянула:
- Гроші давай.
А що, в тебе зі вчора нічого не лишилося?
- Толя подиви в мої очі,ти бачиш ,а нігті бачищ,і це я ще помаду не застосовувала! Яка ще решта!? Продовжувала я блимаючи своїми закрученими довгіїми віями.
Нашкрьоб мені 45 грн. А чого це так дорого? Подорожчало! Ларі он підвозять і по 40! Підвозили...
Повз бабушки промайнути не довелося:
- Женю,чого до мене не заходиш. І той раз не заходила... А в пам'яті моїй тільки і думки про останню зустріч,як вона мене журила за занадто веселу Меланку і Старий Новий Рік. Наче я винна що Тольку погано після вечора було а Пашко з моєю мамою вже зустріли її після розпиття шампанського зранку. Прям вари борщі,і по молоко не пускають,що там казати про шампанське зранку! Зато як ми гарцювали з Толяном, я ж не знала ,що це його пониження градусу настільки його опустить вранці. Ну все,воля,біжу переулками до Фрунзе( дивно,чому його не перейменували, до Дергачів не дійшла декомунізація?) Мій улюблени сніжок , іградус в мінус п'ять. Піднялася вгору,повернула ліворуч,подзвонила в дзвоник і тільки зараз помітила,що євразобору нема а калітка зелена. До мене поспішив вийти молодй дебелий чорнявий хлопець і сказав ,що молоком займаються його батьки. Потім вийшов якийсь збентежений папуля здивовано віддав мені молоко, тепер я розумію,що по Дергачьовським міркам він чинив злочин,адже договорєнностей між нами не було а здєлка ввдбулася. Мама рідна,що мене чекало вдома! Я кажу та яка різниця в когт купляти.
Ти не розумієш,в нас домовленості,як за часів козацтва ,чітка організація не можна порушити ані гвинтика в цьому налагодженному механізмі. Це він цитував мою ранкову росповідь про високу організованість козаків... Все перекрутив на свій лад, не лишивши і натяку на свободолюбивий дух козаків. Потім сходив до бабушці,розказав все,там мабуть сталося ЧП шалених розмірів, і він сам поїхав на вєліку по сугробах за молоком. Градус вже піднявс до нуля,як він може їздити за таких умов та ще з банкою в моєму невдалому, як він каже, рюкзаці,я не доберу. Лишилася я сама намилювати пол використаною губкою. Цей процес мене забавляє,вперше я побачила цей трюк у Золушці. Вона одягала чоботи- щітки на ноги і танцювала намилюючи підлогу до чарівних бульбашок і робила сама собі і прачєчну і танці і пєнну вечірку. І я теж золушка затанцювала... Подзвонила Таня і я пішла у розмову аж на півгодини. А просто вперше я не стала приховувати,що гостюю у Толі,що наплутала з дорогою з молоком. Ми з нею сміялися,що ці телепні дергачевські геть не тямлять в стратегічному управлінні. Ну от підняли ціну, а за молоком на наступному тижні не прийшли - час задуматися продавцям,може ціну переглянути,а то на тобі одразу на 12,25% підняли. Вона ВЕД тямить і сміється, а у них ЧП. От люди кажу життя не бачили міського!? Потім ненароком запросила її в гості,а вона наче і погодилася,хоча Пашко їй зростом не такий був ,ще і занадто швидко почав їй доволі ніжні слова у Вайбер надсилати от вона його і відвайберіла. А тут вже і до Китайського нового року не хоче чекати, каже, давай раніше зшашличкуємся. Вернувся мій красень, розв'язав задачку з шости литрами молока тим що купив ще сметанки. З трьох ми сир зробили, грамів 350,з двох пряжене.
Йде. Завтра допишу.
І це я навіть не підібралася до моменту і причини початку цього разказу.
Суть замітки в тому,що кожен день дуже цікавий,якщо придивлятися до нього краще і дивуватися маленьким простим речам.

Шел четвертый день моего прибывания в деревне под Харьковом.
На пятый день, при виде компьютера с подключенным выходом в паутину, появляется желание вбить в гугл запрос на подачу счастья по адресу данных GPS. Но как это сделать, если после трех букв ввода запроса гугл подсказывает варианты не выбрать которы невозможно, а выбрав я все дальше и дальше ухожу от персоанализации своих желаний.
Итог: я даже не могу сформулировать запрос, о какой выдаче может идти речь!?
P.S. такая вот воскресная осенняя и пасмурная чушь ;) Всем веселых выходных :)

Якщо можливості нема тобі скзати в очі
Я все повідаю тобі у снах пророчих.
Бажаю жити років з сто
Аби ще ми зустрілися,
бо сказано мені давно
цій мрії не здійснитися.

В нас сьодні барабанить дощ,
А в вас яка погода?
Хоча мені це все одно
Бо є така нагода:

Я таки пошла в зал, мы еще встречались все это время, но месяц назад, все равно рассталсь. Так что не важно, если вы даже сделаете все возможное для того "кому нужна другая" с перламутровыми пуговицами или без, главное, что другая, не ты!
Грустно? Нет!
Главное, что мне нужна я такая. Тем более, идеальные формы,хоть и не за месяц, но почти достигнуты :) Я себе нравлюсь. Я смогла!
Я способна на все ради любимого мужчины.
А то, что он опять не мой, подумаешь... ;)
Всем оптимизма и возвращения весны ;)

В продолжении статьи: http://blog.i.ua/user/508185/1972334/