Звісно, видавати одне за інше, це принаймні вигідно... І якщо природність статевої активності при наявності почуттів зараз пропогандується і всеяко схвалюється, то зворотній напрямок твердження чомусь здається неадекватним, але про це всі мовчать.

Поясню: Мабуть хто завгодно може зараз вільно та правдиво сказати коханій людині "Я тебе кохаю, тому я тебе бажаю!". А хто може відверто та чесно сказати "Я тебе бажаю, тому я тебе кохаю!"? В здоровому глузді мабуть ніхто...

На мою думку, це означає що і перше твердження так само є невірним, похибним, помилковим.

Кохання є процесом духовним, бажання - фізіологічним, а коли одне видається за інше, то це ж звичайнісенька маніпуляція вищого гатунку! Навіщо? Це ж вигідно, щоб люди менше кохали, більше бажали... Бо на бажаннях бізнес робиться набагато простіше та ефективніше, ніж на щирих, чесних, бескорисливих почуттях, таких як гідність, дружба, кохання. А ось з маніпуляціями навпаки, краще звертатись до почуттів, ніж до бажань.

Чому я взагалі про це пишу? Мабуть тому що сам сумніваюсь, чи не плутаю я це в собі, чи не видаю одне за інше!

З одного боку, усвідомлюю що пряме асоціювання кохання з бажаннями є помилкою, з іншого боку, розумію, що і те і інше є природними складовими будь-якої людини... з третього ж, взагалі не можу уявити собі таку модель поведінки, яка б розставила все по своїх місцях!

Секс та мастурбація, а також ритуали та навколишня культура, як прояви "задоволення власних фізиологічних потреб", на мій погляд є просто самовиправданням, та потиканням особистим слабкостям, підкоренням нав'язаним "моді, суспільній думці, звичаям та традиціям людства".

Скільки взагалі брехні готові видати люди заради декількох секунд кайфу? Скільки болю згодні спричинити рідним, коханим, друзям заради цього задоволення? Не буду казати про "всіх", навіть про "більшість людства" - скажу про себе. Я сам багато кривив душею перед дівчатами заради іниму.. Зараз, звісно, все відбувається без обману, чесно та відверто, але сам факт, що це продовжує відбуватись.. )-:

Якось самому не по собі стає від думок про те, що і сам я один з таких. Доки не замислювався, жив "як всі" - то було набагато простіше, спокійніше... а коли починаєш замислюватись над чимось, задаєш собі питання, а потім (завжди!) отримуєш на них відповіді... потім вже не буває шляху назад.

В юнацтві, фізична близкість бавила своєю навідомістю, недоступністю та заборонливими доріаннями дорослих. Пізніше стала чимось типу спорту, із змаганнями "хто більше", "хто крутіше". Потім просто чимось схожим на валюту розрахунків між жінками та чоловіком, та на ряду із цим "офіціальним підтвердженням" слів та намірів... 

Цікаво, якщо припустити, що в своєму житті я правда більше не хочу сексу просто так, аби було...

Щось не йде далі думка... може хтось допоможе, підкаже варіанти?

P.S. Цей запис, як і багато інших, можна сміливо віднести до категорії, яку мій друже Манья4ег назвав "слезливая хрень для псевдоромантичных соплячек", тобто, створений задля самовиправдання і подання себе в кращому світі перед аудиторією...

Хтось звертав увагу на цю дурість в магазинах та супермаркетах?

А хто знає, що в Україні офіційно не зареєстровано жодного генно-модифікованого компонента?

Якщо юридично жоден з інгридієнтів не є визнаним як "генно-модифікований", то:

- Нема чого забороняти на ввіз в країну. Україна стає вільним ринком виробництва та збуту. Відповідно, все від чого позбуваються європейські та інші цивілізовані країни, йде до нас під соусом найсолодшої реклами, з найвигіднішими цінами...

- Нема про що інформувати людей. Українці неосвідомлено стають споживачами продуктів генної індустрії Можливо, для когось це "крок в майбутнє"... я ж такого майбутнього не хочу...

- Нема чого забороняти в продаж. Навіть якщо всьому світові відомо, що компонент модифікований, то на папері він нічим не відрізняється від інших. Пакунок генно-модифікованої суміші можна сміливо помічати як "Без ГМО", та бути юридично правим!

В Україні не розроблено навіть просто чіткої методіки визначення в продуктах наявності генної модифікації (хоча, інститути, які здібні це зробити, і мають цим займатись існують - просто бездіють)

Мене вражає повна алогічність дій виробників. Коли вони заміняють звичайні продукти на ГМО, то кажуть, що це для нашої ж користі - товар довше зберігається, має більше "позитивних" якостей, а як тільки справа доходить до перевірок, чомусь ці аргументи зникають, і з'являються інші - "та це ж і не модифікація ніяка - ось так вже і росте в природі.. згідно законодавства України"

Министерство экономики инициировало отмену маркировки продукции, не содержащей генетически модифицированных организмов. Соответствующий законопроект №6001-1 был внесен министерством на рассмотрение правительства. Аргументируя позицию ведомства, министр экономики Богдан Данилишин заявил, что обязательная маркировка продуктов отметкой "Без ГМО", установленная законом №1778-VI от 17 декабря 2009 года, "не соответствует европейским стандартам и вынуждает предпринимателей проводить и оплачивать лабораторную проверку даже тех продуктов, которые теоретически не могут содержать ГМО".

...

Ось так і живемо... Цікаво, скільки коштує юрідичне визнання хоча б одного ГМО та занесення його в реєстр? І де взагалі цим можна зайнятись?

Нещодавно тримав в руках пакунок кетчупу торгівельної марки "******" - з яскравою наклейкою "Без ГМО", а в складі один з перших компонентів - "модифікований крохмаль". А потім пачку чіпсів іншої відомої ТМ.. теж "Без ГМО", але з модифікованою картоплею... Крім мене мало хто взагалі читає... вірять рекламі, малюнкам на упаковці, наклейкам, законодавству...  Ну то продовжуйте вірити, любі друзі... Тільки не замислюйтесь, чому все так відбувається, а то складно буде залишатись в спокої.

Так що, ніхто не знає, де і ким реєструються ГМО? Я б пішов, зареєстрував парочку...

Хто ще не ходив на 3-D...

Особисто я без враження... Ком'ютерна графіка гарна, але зараз це вже не дивує.

Здивував би якийсь особливий сюжет, але його нема.

Краще б просто екранізували оригінальну казку, замість того, щоб робити свою власну...

В фільмі повно егрегорних кодів... як і в подавляючій більшості сучасних фільмів.

В цілому, якщо хтось взагалі не був в 3-Д, то раджу... нарешті навчились робити якісно.

Сам я більше на 3Д не пійду... та і взагалі, краще дивитимусь вдома за компом, в навушниках... хоч і через рік після екранізації... якщо ще буде цікавість до цих фільмів...

Коротче кажучі, я нарешті розчарувався в Голівудській кіноіндустрії. Дякую їм за те, що витратили стільки часу та грошей, щоб повністю відбити у мене захоплення кіноіндустрією.

...

Цікаво, скільки часу їм ще потрібно, щоб я і відеокліпи та "Доктора Хауса" перестав дивитись?

В дитинстві часто чув цей вислів, і завжди він звучав якось образливо. А потім я його і вживав теж деякий час, теж образливою манерою, щоб підшпільнути когось з друзів. Пізніше на тривалий час це прислів'я залишило мене, але зараз знову повертається, при чому відразу з багатьох різних життєвих ситуацій. Приблизно рік тому, читаючі книги Володимира Мегре, натрапив на позив до прислухання до себе в процесі пізнання світу. Це стосувалось вивчення та дослідження історії людства, але повною мірою можна застосовувати цей засіб будь-де. Для себе я знайшов використання в стосунках з людьми. Перед тим, як щось сказати, чи зробити, я тепер завжди прислухаюсь до себе, як би сам я відреагував на подібне? І більше не роблю іншим такого, чого б не хотів зробити сам собі. Чесно кажучи, після приміряння будь-якої дії на себе, потім вже неможливо позбутись відчуття відповідальності за неї, і робити так як вважаєш поганим просто не можеш собі дозволити. Принаймні, у мене це так. Тепер. Минулого літа познайомився з багатьма новими, цікавими людьми. В реалі. І це дуже важливо, бо перед цим я жив майже виключно віртуальним життям та спілкуванням. Після довгої перерви, проведеною за ширмою мережі Інтернет, яка надійно захищає від моральної відповідальності за вчинки, мені прийшлось практично заново вчитись розуміти людей, які живуть тільки в справжньому світі. І знов я оцінював людей по собі, при чому з часом почав усвідомлювати це досить чітко. Тільки тепер це була оцінка не власних вчинків, а чужих - при застосуванні на собі, я уявляв собі, що б могло мене спонукнути до такої дії, який життєвий досвід необхідно б мати мені, щоб робити щось подібним чином. Дуже часто мої внутрішні відчуття розбігались із тим, що розповідали люди самі про себе. Але потім підтверджувалось, що все ж серцем я отримую інформацію набагато правдивішу, ніж вухами та очима. Місяць тому мені пощастило пройти перевірку на "Поліграфі" - це "детектор кривди". Фактично, це пристрій, що вимірює тиск, пульс, дихання температуру тіла, рівень пітливості, слідкує за напрямком зору. Цих даних в купі достатньо, щоб визначити, коли людина каже правду як є, коли сумнівається у власних словах, коли не знає відповіді, і коли прямо бреше. Звісно, при певній підготовці, можна його обдурити... підсвідомість така штука, з якою легко домовитись (-: Але мова зараз не про те. Перед тим, як пройти випробування на Поліграфі, мене вчили як поводитись, для того, щоб результати були якзмога точнішими - сісти рівно, розслабитись, дивитись прямо, не ворушитись, дихати спокійно. І я був здивований тим, наскільки чітко я в цій ситуації почав відчувати самого себе - все своє тіло. Я сам відчував і пульс, і дихання, і зміну тиску... це було просто казково. Дослідження тривало близько 2 годин, за цей час я добре навчився приводити себе до стану, коли розум отримує доступ до інформації про тіло, і можна про що завгодно "судити по собі"! Якщо якась ситуація викликає сумнів, достатньо розслабитись, вирівняти дихання, зосередитись, заспокоїтись, та прокрутити в уяві ті дії, що хвилюють, і без будь-яких сумнівів точно визначиться той момент, в якому щось не гаразд, далі його можна розглянути під різними кутами, поставити себе в різні умови та знайти такий вихід, який буде прийнятий і серцем і розумом як найкращий... "По собі не судять - по собі пізнають світ" - тепер я схиляюсь саме до такого ствердження.

Хто зіткався із необхідністю зареєструвати собі короткий номер для дзвінків з мобільного (по типу 4141) або номер для дзвінків зі всієї країни (0-800-**-**-**)?

Може хтось може підказати, де найвигідніші умови для придбання цих сервісів?

(П.С. Вітаю жінок, дівчат, бабусь зі святом! Будьте щасливі!!!  )

Є один хлопець...  

Гарний, розумний, здоровий, компанійний, позитивний, люб'язний, ну і все начебто як слід, але з дівчатами у нього не складається, принаймні, в загальноприйнятому розумінні.

Коли ніхто до нього не проявляє своїх почуттів, і його власне серце не палає до якоїсь особи, він тримає нейтральну позицію - не шукає собі спеціально романтичних пригод, та іноді взагалі може забути про те, що не має "половинки" на досить тривалий проміжок часу, особливо коли зайнятий якоюсь важливою на його погляд справою (а таких він вміє собі вмить вигадати штук 10, що вистачить на місяці наперед). На всіх дівчат дивиться як на прикрасу планети, милується ними, іноді каже доречні компліменти, але зовсім трішки.

Коли хтось закохується в нього, він тримає нейтральну позицію.Завдяки ініциатіві дівчини, приділяє їй досить багато часу - практично стільки, скільки вона попросить. При цьому першим телефонує тільки якщо попередньо про це домовлялись, на компліменти не щедриться, на зустрічі не напрошується - просто не відмовляє. По настрою може і ліжко з такою дівчиною поділити, але не любить цього, бо без почуттів йому така близкість не має найголовнішого. Романтичних пригод собі не шукає. Займається зазвичай якимись важливими на його погляд справами (які він вміє, коли сумно, знайти собі штук 10, щоб на декілька місяців вичтачило чим займатись). На закохану в нього дівчину дивиться так само, як і на всіх інших - нічим її він інших не відокремлює.

І найголовніше: Коли закохується він сам! - Практично весь час займається важливими на його погляд справами... на дівчат дивиться як на прикрасу світу (не порівнює зі своєю коханою, просто радий тому, що вони є), хоча в закоханому стані майже перестає помічати інших. Романтичних пригод собі не шукає. Почувається щасливим просто від думки про те, що існує в світі така чарівна дівчина - дівчина його мрій. Ця дівчина стає Богинею його душі, найяскравішим промінцем для його очей, найсолодшою піснею для вух. Кожну хвилину проведену з нею, серце його сповнене схвильованим тремтінням, всі думки про те, яка вона неймовірна, неповторна, дивовижна, а очі чи за плинкою закоханості в цю неймовірну красу... На цьому прояви його закоханості майже і закінчуються, бо крім внутрішніх переживань він мало що видає в зовнішній світ. Звісно, намагається не втратити жодної можливості зробити комплімент (як змога більше), побажати щось приємне, запропонувати якусь допомогу чи підтримку. Але все це тільки за умови, що цим він її не потривожить, не відволіче від її справ, чи просто думок. На близкість не претендує, ні на чому не наполягає, нічого не просить....

Ось цікава думка читачів мого блогу - чи взагалі можуть у такої людини бути нормальні стосунки з дівчиною, сповнені взаємністю? 

Ну і взагалі коментари, що ви думаєте про таку людину. Дякую всім за допомогу і участь!

Приємного вам відпочинку та святкового березневого настрою! Цілунки дівчатам, рукотиск хлопцям!

Весна розпочалась, хоч і не погодою, але якимись внутрішніми своїми проявами. Я став активнішим, веселішим, міцнішим, дійовішим. 

І ще з дівчатами навколо щось відбувається - вони всі такі гарнюні, такі приємні, милі, гарні  

Глаз радіє, гормони грають... хоч і не думаю, що пійду за покликом інстинктів, стримувати компліменти досить складно - так і сиплються з мене, так і сиплються. Й не стільки словами, скільки своїм закоханим поглядом та засмученою безсовісною посмішкою на обличчі (-:

От тільки не розумію, навіщо мені ця застуда з нежиттю та кашлем зараз? Адже точно не час почуватись хворим та знесиленим!!! Геть від мене, зараза, геть!

Прийдіть до мене краще злагода, тепло та спокій. Стільки ще добрих і цікавих справ я маю встигнути зробити вже зараз. Не хочу вже нічого відкладати на потім!

І читачам всім теж хай прийде все добре! А я пійду спати, щоб скоріше настало завтра - із всіма своми можливостями та шансами змінити життя на краще!  

Вже пізно, але не можу заснути. Дуже хочеться, але в таких умовах це не вийде...

Повернувся звідкись нетверезий брат, свариться із своєю дівчиною через речі, які в принципі не можуть бути причиною сварки. Просто сваряться, бо інакше не вміють спілкуватись.

Зараз він ще трішки повибухає і засне. А вона плакатиме, і дуже голосно хлюпатиме носом ще годину, чи дві.

Завтра вони зроблять вигляд, що нічого цього не було. Сховають знову всі свої негаразди в собі і триматимуть там до наступної сварки - можливо добу-дві, можливо трішки довше.

Не хочу втручатись. Один нетверезий, друга в паніці, обидва неадекватні. Просто вилучу хвилинку, коли вони припиняться на вмивання сльоз та витирання слини - і засну міцно, щоб випадково не прокинутись до самого ранку.

"поцілунок все скасовує"©. Комусь це врятує стосунки... комусь - сенс життя... комусь - виграє час... а мені поки що тільки забирає час сну (-:

...

О! Здається зтихли. Пійду, спробую заснути.

Добраніч всім! Солодких снів!

Нарешті погода дозволяє відновити ранкові пробіжки! Прямо цього ранку розпочинаю.

Ура! Ура! Ура!

Прийшов до висновку, що люди все ж розумні створіння, тільки забули, як користуватись своїм розумом.

Як всі люблять давати поради - на будь-який випадок в житті завжди знайдеться декілька рецептів: "Поговори з ним", "Не парься", "Спробуй ще раз" і різні-різні інші... 

Цікаво те, що ті хто дає пораду - самі практично ніколи так не роблять. Вони тільки знають, що так було б краще, тому і радять.

Питання - кому вони радять? Тому хто розповів про свою ситуацію, чи самі собі?

Продовження спостережень призвело мене до висновку, що ті, кому надаються поради теж практично ніколи їх не дотримуються. Все-одно роблять по-своєму, мабуть тому, що чітко дотримуватись порад сторонніх осіб просто неможливо? Вони дійсні в тому світі, в якому живе та людина яка радить, а не в тому, в якому живе людина з "проблемою".

От як надбати звичку чути самого себе? Як навчатись встигати зхопити внутрішні відчуття, та застосовувати в своєму житті? Як звикнути до думки, що насправді найкраща відповідь людині в будь-якій ситуації це та, яку вона виказує самостійно (з допомогою, чи без, головне щоб це йшло особисто від самої людини)

Можливо я не правий у своїх висновках, тому буду радий отримати ваші коментари та обговорити цю тему з різних боків