хочу сюда!
 

Валерия

32 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 33-45 лет

Заметки с меткой «психологія»

Сходив до психолога, тільки навіщо?

poka Давно хотів, давно треба було, але наважився тільки нещодавно. Вибрав на сайті "найдешевшого" фахівця (всього-на-всього 600 грн. за годину консультацію; нє, без іронії, це реально недорого, бо були інші пропозиції за 900, тищу і навіть якась пані з купою патентів і статей просила за все ж ту годину цілих 3 тисячі українських гривень), зняв гроші і пішов... Ні, не в дупу, а на прийом...

Ну шо сказати? Цілу годину я сидів на диванчику і розповідав свою біографію. Психологиня навіщось все це записувала і задавала навідні питання. Не бачу смислу детально щось розказувати, бо розказувати по суті нічого - я цілу годину теревенив про дитинство, юність, молодість і тому подібну нудятину.

Найцікавіше відбулось в кінці. Психологиня закрила свій зошиток і сказала, що нічим мені допомогти не може. Типу, це твої проблеми, Ратцінгер, давай сам якось розрулюй. Але щоби не виникло враження, що сеанс пішов коту під хвіст, жіночка запропонувала зустрітись ще... а потім ще і ще... Бо мені треба пропрацювати емоції. У мене, бачте, проблема - у мене є якась стратегія, якої я дотримуюсь, але ця стратегія найкривається мідним тазіком, я кажу "ой, всьо", кидаю, значить, справи і впадаю в апатію, байдужість і в тому подібні модні нині стани.

Я спитав прямо: може я просто лінива срака і треба не кидати те, що ти почав? Психологиня знову щось почала говорити про емоції. Ну які емоції, які? У мене з ними нормально! Я спокійний, як слон, от абсолютно!! У мені зараз така гармонія і умиротвореність, що хоч до рани прикладай! Я нормальний, НОРМАЛЬНИЙ! Ну ... бувають, звісно, закоси, але зараз бомбить від того, що я витратив 600 грн. і мені толком нічого не сказали. Думаю, за годину можна було дійти якогось висновку, крім того, я розбовкав все своє життя, благо воно не надто насичене і в годину ідеально вписалось.

І шо я подумав... Здається мені, що нас знову налюбили. А лікарні, всі, це шахраї з давно накатаними схемами, які спрямовані на те, щоби викачати з тебе побільше бабла. У якогось гастроентеролога ця схема полягала б у виписуванні купи таблеток і призначення всіх аналізів, які підходять під ваші нарікання (і я це не з башки взяв, недавно відвідував лікаря з проблемою шлунка і пізнав цю схему на своїй шкурі), ну а всі ці мозгоправи розкручують на безкінечні сеанси, говорять туманно і загадково, маніпулюють і впарюють. Тьху...

Може психологи комусь реально-таки допомагають. Але заперечувати, що метод "бери і роби" неефективний, вважаю категорично хибним. Таким чином я сам собі ставлю діагноз - "хронічна лінивість обох полушарій сраки". Призначаю лікування: заняття на турніках, читання книги, вивчення іноземних мов раз на день по тридцять хвилин після їжі. Всьо, пішов лікуватись! Психологи мля...

Подивись відео - розпізнай у собі совка!

Майже всі психологічні травми з дитинства. Совок - це травма нашого суспільства отримана в СССР. Вона передається по спадковості. Патріотизм, молодий вік не можуть бути гарантією від совковості.

Ким працюють дипломовані психологи?

Міжрегіональна Академія управління персоналом запрошує абітурієнтів до вступу на спеціальність «Психологія». Доступно навчання на денній, заочній та дистанційній формах задля отримання кваліфікаційного рівня «Бакалавр» та «Магістр». Сьогодні професія психолога набуває все більшої популярності, тож розповідаємо, яку кар’єру можна побудувати з відповідним дипломом про вищу освіту.

В Україні багато дипломованих психологів працюють у сфері освіти. Випускники МАУП, зокрема, легко працевлаштовуються педагогами-психологами, що допомагають малюкам адаптуватися до незнайомого середовища, та проводять тестування на готовність до школи. У школах дипломовані психологи працюють методистами: займаються коригувально-розвиваючою діяльністю та профорієнтацією старшокласників тощо.

Окрім педагогічної діяльності, психолог може працювати з клінічними випадками, наприклад, в службах допомоги важкохворим чи людям, що перебувають у постійному стресі з будь-яких інших причин. Загалом професійна допомога у подоланні стресу для багатьох психологів стає покликанням. При цьому надважливо не споріднюватися з проблемами клієнта, а крізь призму фундаментальних дисциплін, опанованих у виші, приймати його світогляд і фахово скеровувати на самостійне подолання ним власних проблем. Багато психологів реалізують себе таким чином у спеціалізованих психологічних службах або займаються приватною практикою. Коучинг, проведення групових семінарів та індивідуальних консультацій в онлайн та офлайн форматах, організація власного бізнесу – це лише деякі перспективи для випускників Академії.

За роки навчання студенти-психологи в МАУП долучаються до ґрунтовної та всеосяжної студентської практики, що дозволяє ознайомитися з професією не просто в умовах, наближених до реальних, а у таких, що реальними і є. На базі Центру психологічної діагностики та консультування при МАУП працюють тренінгові групи та супервізії, відбуваються індивідуальні консультації.

Бути випускником психологічного факультету МАУП – це не лише про успішну кар’єру та прибуткову роботу. Це ще й про постійний саморозвиток та цікавий світогляд, коли психологічні знання використовуються в повсякденному житті. Наприклад, професійне опанування методів профайлингу студентами МАУП стане в нагоді як в особистому житті, так і в побудові непересічної кар’єри. Засвоєння навичок визначення психотипу людини за вербальною та невербальною поведінкою корисне у повсякденній комунікації, а також для спеціалістів у галузі криміналістики, нетворкінгу, медіації тощо.

Кваліфіковані психологи не припиняють свій професійний розвиток після випуску з вишу. Активне самопізнання, висока мотивація до постійного професійного зростання та насолода від цілком осяжних результатів своєї роботи постійно рухатимуть вас вперед!

Тож чи не обрати для себе цей цікавий і перспективний напрям вже зараз? Вступити на спеціальність «Психологія» до МАУП можна онлайн, або ж пропонуємо зареєструватись задля консультації щодо вступу на спеціальному сайті, а якщо не гаяти час та визначитися з професійними вподобаннями вже зараз, то можна встигнути скористатися знижкою 20% на суму першого платежу. Не зволікайте! Здійснюйте мрії та відкривайте себе з МАУП!

Київ, вул. Фрометівська, 2
Приймальна комісія: (093) 490-490-0 (Viber, WhatsApp) , (096) 490-490-0.
http://maup.com.ua/

Люди, схаменіться!

Чому в нашій країні так багато невігластва? Переглядаючи стрічки в соцмережах, різні там пости у групах просто очі на лоб лізуть. Таке враження, що у кожного п'ятого коментатора є метою облити брудом оповідача, або ж іншу людину яка коментує. Невже українці такі злі? Часто, просто йдучи вулицею, мимохідь чуєш, як деякі люди зневажливо ставляться до інших. Прийшовши до лікаря, ще нічого поганого не зробивши, почуєш до себе грубість. Ніби я винна, що у них зарплата мала чи їм важко (не кажу, що всі такі, але з власного досвіду бувало)... семе тому я надаю перевагу приватним лікарням і лікарям, та зараз не про це.
Дивлюсь на оточуючих людей і іноді... бракує слів
Невже не можна бути трішки добрішими, лояльнішими... хоч, мабуть, більшість моїх проблем чирез мою надмірну лояльність. Та зараз не про це, швидше про ввічливість.
Якось, в одній із своїх заміток, я писала про те, як мріяла стати вчителем і в решті стала... Це був початок 2015-го. Щойно після революції, анексії Криму, якого мені досі шкода... згадую, як тільки прийшла. Вся сповнена ентузіазму, окрилена мрією, що здатна змінити цей світ на краще. І що я побачила? Весь педагогічний "дружній" колектив ладний перегристи один одному горло, ніби поділився на два воюючих табора. У мене просто виникало відчуття, ніби я на полі бою. Хоч і досі не розумію, що вони там не поділили... Був випадок, ведучи урок в 9 класі... я ще тоді навіть всіх учнів у класі не знала, адже тільки прийшла. Так от, під час уроку, між учнем і ученицею стався конфлікт, можливо стався ще на перерві, а на уроці його вирішили продовжити. В якийсь момент хтось із них схопив стілець і почав погрожувати іншому розправою. Звичайно, на мої прохання і намагання якось врегулювати конфлікт ніхо не звертав увагу. Та мене в цій ситуації більше обурила реакція решти класу. В класі більше 20 учнів. І жоден з них не намагався мені допомогти залагодити конфлікт, якось розняти забіяк, засудити їх дії... всі просто вболівали за учасників "бою", як ніби на рингу. І ніби їм не було важливо хто кому "вмаже", я чула лише вигуки, "а ну, давай!"...
Після цих подій зробила висновок: "Тепер розумію, чому в Україні війна". Поки ми не почнемо поважати один одного, не залежно від статусу, не залежно від того, що в когось може бути інша думка... не буде миру. Якою б не була ворожа країна, але не забрали б у нас Крим, якби всі кримчани любили свою країну. Не було б війни в Донбасі... та навіть останні президенські вибори виграв Зеленський не за якісь свої заслуги, а в наслідок того, що добряче "засадили" Порошенка перед виборами. Та й наша країна почала об'єднуватись не за Україну, а проти Росії!
Коли ми вже почнемо цінувати те що маємо? Коли почнемо ділитись позитивом і старатимемось зробити хоч трішки щасливішими оточуючих, а не лише вказувати на їх помилки, при чому в грубій формі. Адже те, що ми випромінюємо, те і множимо.
P.S. Ось за що я люблю I.ua - це те, що тут дуже багато позитивних людей. Не одноразово, занепадаючи духом, заходила у якусь із заміток на даному сайті і просто піднімався настрій за лічені секунди.

Бувають різні люди...

Іноді думаю: а чому люди такі різні? Різні, не за зовнішністю чи характером, а за своєю якоюсь енергетикою. Одні просто "світяться" теплом, а від інших - мороз по шкірі. І це не пов'язано з їх відношенням до нас чи якимось подіями. А просто, людина просто стоїть поряд, а вже не приємно, хоч ви навіть не знайомі.
Чому в одній компанії відчуваєш себе комфортно, проводячи час разом, відпочиваєш душею. А в іншій, помираєш з нудьги або ж просто відчуваєш себе не в своїй тарілці?
Хочеться завжди оточувати себе цими "світлими" людьми, але ж так не буває. На роботі чи просто в черзі у магазині, чи в маршрутці.... усі різні і з усіма потрібно якось співіснувати.

Трошки про містику перед сном

Щось робила на кухні, та краєм вуха почула одну телепередачу, яку дивився мій чоловік. Щось типу про передбачення, які описані в творах письменників.
Часом вони правдивіші за передбачення ясновидців.
Зразу згадала "молодість", раніше я бавилась картами "Таро" і взагалі мене цікавило усе паранормальне. Не те, щоб до фанатизму... та передбачення майбутнього цікавило особливо.
Я ще з 1999 року вела особисті щоденники до того часу, поки не з'явився цей сайт. І замітила тенденцію, що як я опишу якісь майбутні події (те, як я думаю все може бути) стосовно себе, найближчого оточення... все здійснювалось на відсодків 80. Можливо справа в психології, адже знаючи людину можна розрахувати, як вона вчинить у тій чи іншій ситуації, а може й ні? Може кожне сказане, а тим більше написане слово має якусь силу. Тим більше були орисані події, які не завжди залежали від мене чи знайомих. Пам'ятаю, писала навіть якісь абсурдні речі, чисто, щоб перевірити чи буде. І знаєте, було. Досить часто писала "листи в майбутнє". Приміром в кінці року старого описувала свої надії, сподівання, думки на Новий рік. І відкривала рівно за рік, тоді коли вже зовсім забула, що писала і про кого.
Часто, коли складна ситуація в країні і світі, починають по ТВ цитувати Вангу, Біблію, Шевченка. І що цікаво, слова які цитують, можна трактувати по різному. А трактують їх проектуїчи саме на ці події. І все підходить.
Так от про містику. А ви вірите у всякі там передбачення, ворожіння, віщі сни і всіляке таке? Чи думаєте все співпадіння? Може справа у подачі інформації? Адже одну і ту ж інфу можна спийняти порізному.

40%, 2 голоса

40%, 2 голоса

0%, 0 голосов

20%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Чи може увага до дитини компенсувати нестачу матеріальних благ?

Натрапила на один коментар, де зазначали японську мудрість типу " тратьте на своїх дітей вдвічі менше коштів і приділяйте їм вдвічі більше уваги". На перший погляд доречна порада, адже в сучасному світі батьки часто "балують" своїх дітей різними дорогими іграшками, і цим самим ніби відкуповуються від них, в замін проводять увесь час на роботі заробляючи на ці ж подарунки, часто батьки змужені виїздити за кордон і діти не бачать їх по кілька місяців... чи виправдано це, адже їм так бракує уваги?
Та з іншого боку, є сім' ї в яких батьки тривалий час не працюють, проводять багато часу з дітьми, та чи щасливі вони? Чи щаслива дитина, коли бачить, що у більшості однолітків є якісь певні речі, а у них немає? Чи компенсує увага з боку батьків (якісь відверті розмови, сімейні ігри...) відсутність смаколиків навіть на свята?
Звичайно, я описала крайності... та думаю нам варто іноді задумуватись чи дійсно даємо ми своїм дітям те, що їм дійсно потрібно? Для людини цінне те, чого у неї обмаль. Чим довше вона не отримує бажане, тим більше цінує його, коли отримала.
Тому, якщо ви трудогілік, все ж варто хоч іноді викроїти трішки часу, щоб побути з дітьми, нехай це буде рідко, та для них це буде цінно, адже їм так цьог о не вистачає. Ящо вашої уваги вдосталь, а грошей на дитячу мрію не вистачає... можливо ватро трігки зекономити і нехай з часом та здійснити її. Просто іноді, те, що для нас здається лише незначною забаганкою, для когось може бути заповітною мрією.

Віра. Віра в Бога, Богів, всевишнього, в себе?

Кожному потрібна віра в когось чи щось, щоб знайти вихід, щоб прийняти якусь ситуацію чи щоб повірити в себе. Кожен з нас шукає свого бога, віру, але чомусь ми не помічаємо її, та що дає нам харчі, воду, очищає нам повітря і воду, очищає нас, лікує... Земля, Природа.
 Ми дякуємо офіціанту, що він подав нам їжу, дякуємо продавцю, що продав, пекарю - що спік хліб, фермеру - що виростив пшеницю, але чому в сучасному житті ми стали так рідко дякувати нашу Землю чи може правильніше Планету, за те що вона нам дає. 
Можливо, якщо ми частіше будемо дякувати її і піклуватися про неї, то менше буде засух, ураганів, злив, градів, нашестій комах.
Напевно, потрібно зупинися, оглянутися, подивитися собі під ноги і усвідомити, що те що в нас під ногами - це Все!.. і мале, і велике, і прекрасне, і гидке, смачне, і не дуже, і в решті решт - це початок, і це кінець!

про матюки

Надибала сьогодні цікаву картинку в мережіlol . Мабуть вчорашньому дню філолога присвячувалась. І наштовхнула вона мене на думкуumnik . От я, в принципі, в повсякденному житті не вживаю лайливих слівangel . Ну по суті взагалі їх не використовую. Та бувають моменти…devil ну до прикладу стукнути той же лікоть, чи палець… чи ще що дуже болюче і не приємне. О цей не ловкий моментsmutili . Вирвалось.

 От так думаю. Чому саме в цю мить вимовляю це? Чому ми не говоримо «лишенько», як на картинці, чи просто «ОЙ!». В такі моменти ми не усвідомлюючи кажемо матюк. Але ЧОГО? Ось у чому питання. Це мабуть якась тонка психологія.chih

P.S.я не філолог.


Для того, щоб чогось в житті досягнути...

Для того, щоб справді чогось досягти, потрібно бути " неуязвимим" ( не пригадаю, як це слово українською) до критики.

Скільки раз ми стикаємося з тим, коли наші вдалі, а може й невдалі ідеї критикують і це змушує опускати руки не втіливши їх у життя?! Навіть не спробувавши... Чи є такі серед вас? Або розпочавши якусь справу, зупиняємось бо на шляху стикаємось із "розумними" людьми, які знають як краще, які обов'ящково розкритикують і скажуть, що те що ти робиш нічого не варто. Втрачаємо віру в себе... Здебільшого це відбувається, коли ти ще школяр, чи ще надто юний і не можеш постояти за себе і свої переконання. Але ці діти виростуть, стануть дорослими, та все ж залишаться беззахистними перед життєвими перешкодами.
Скільки неймовірних ідей через страх перед критикою залишилися так і не почутими? А може й так потрібно? Місце боягузів на лаві позаду? Боягуз не може бути лідером!
Що ми зараз маємо? Хто займає керівні посади? Ті, хто може протистояти критиці, хто впевнений у собі і своїх ідеях! А може ті, кому в дитинстві трапилась людина, яка в неї повірила? Підтримала таку, на перший погляд, безглузду, а може насправді геніальну, ідею? Дуже добре подумайте, перш ніж критикувати ідеї, особливо своїх дітей.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
16
предыдущая
следующая