хочу сюди!
 

Инна

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 37-54 років

Замітки з міткою «кіно»

Попурі 28_03

Чистий Четвер




Ці дикі Свині 
роблять менше шкоди, аніж Агресор...


Дикий Кіт Манул



Життя, як кіно, чи навпаки?

Не на вид жу. Не лю ди.
На Берлінському фестивалі показали фільм української режисерки Оксани Карпович "Intercepted" (літер. - "перехоплене")
Півтори години перехоплених телефонних розмов російських "солдатів" з України з сім'ями. Цитати не всі точні до слова, але суть передаю найточніше.
«Мам, мені так сподобалося катувати! Я тобі можу розповісти, про які тортури я дізнався і в яких брав участь» (і розповідає. Вибачте — не можу повторити). — Синку, це нормально. Я б, якби туди потрапила, теж ловила б кайф, а як інакше?» Це без коментарів. ніякий коментар не виявиться адекватним почутому. У залі – шок. Тиша цілу хвилину після закінчення фільму. Потім зал встає та влаштовує овацію. Рідко вдається ось так, за півтори години побачити картину світу. Російського світу.
«Ні, я не озлобився тут – я просто вбиваю нациків. Вчора йдемо, нам назустріч жінка із двома дітьми — ну ми їх і поклали. — Ну, правильно, вони нам вороги. - Так, мені їх не шкода. Це їхній вибір. Могли б поїхати, як решта. — Правильно, не шкодуй їх. Бий».
Ти там бази НАТО бачив? - Не-а. — Не бреши мені — там на кожному кроці їх бази, нам по телевізору розповідають. — Не дивись телевізор, мамо — там неправду кажуть. — Ну, як це неправду? Правду, звісно. Тому вас і послали туди, щоб ви нас від НАТО захищали. Ви герої. так і передай друзям. — Не лишилося друзів майже нікого — всіх повбивало. — Я пишаюся тобою та твоїми друзями».
«Ти знаєш, ці х@хли злобучі так добре живуть — краще за нас, правда. — Ну, так зрозуміло — їм Захід платить, вони бояться це втратити і за це воюють — а за що?
«Я тобі та дітям стільки шмоток привезу — ми тут у квартирі зараз, вони все кинули, втекли. Спортивна така сім'я - одних кросівок десять пар, і всі фірмові. Я все зібрав, у рюкзак запхав. Хлопці вантажівками вивозять, а я не маю вантажівки. — Гарний ти в мене, господарський — усе до хати. До речі, Софія цього року іде до школи — може, десь комп'ютер забереш?»
У цих розмовах голоси з Росії набагато цікавіші, ніж голоси окупантів. З цими все ясно — вони прийшли забирати, вбивати, катувати. але саме жіночі голоси — матерів, дружин, подруг — показують такий ступінь дегуманізації, який можливий, здається, лише у фантазії-антиутопії. Ці люблячі голоси просять більше вбивати, щоб кохані скоріше повернулися додому. Ці голоси бажають смерті українцям. Ці голоси просять не шкодувати дітей.
«Мамо, навіщо ми сюди приїхали? Жили собі люди, а тепер ми півкраїни трупами засіяли. Навіщо? — Не смій так казати. Вони не люди взагалі. Воюй далі».
Родіна мать.
Перемать.
Катерина Барабаш
Усі реакції:
2Ви та ще 1

Хитрощі в кіно...


Кіно — це дивовижний світ, який дозволяє нам зануритися в нього з головою і забути про свої проблеми. Але для того щоб створити цей ідеальний світ, кіношники прикладають максимум зусиль і йдуть на багато хитрощів.

Ми уважно придивилися до улюблених фільмів і помітили кілька трюків, які поспішаємо викрити.


Мокрий асфальт


У нічних сценах герої кіно керують автівкою, яка, як правило, їде мокрим асфальтом. На це є дві причини. По-перше, виглядає це естетично. По-друге, під час нічної зйомки мокрий асфальт виглядає контрастно й прекрасно віддзеркалює світло.

Натовп...[ Читати далі ]

Якщо казати про мене і кіносеріали

то задовго до розвитку серіалу "Чорнобаївка" режисерів ЗСУ ua_flag  доля мене колись змогла занурити лише в один сучасний серіал. Має назву "Чорне дзеркало". Тому радий і сподіваюся дочекатися нового сезону цих фантастично-реальних історій, що змушують задуматися...

4. Сон-кіно

Попереднє - http://blog.i.ua/user/2222714/2382602/

Перше - http://blog.i.ua/user/2222714/2382601/


4

Сон-кіно


Наснився мені сон, який був  схожий на кіно. Можливо я таке вже дійсно бачила і якщо таке справді існує, хотілося б побачити продовження.

На те, що це кіно вказує все – мене у сні нема, люди говорять російською з оригінальною озвучкою на задньому плані, сюжет типово кіношний і дія відбувається в західних країнах десь середини ХХ ст.

 

Сюжет:

В готелі злодій знімає номер, одягнений він по-світськи і намагається подружитись з іншою елітою, яка там теж винаймає номери. Коли дізнається, що в номері власника нема, він вбирається в свій камуфляж, що складається з накладних бакенбард, парика і вус, та обкрадає номер. Під час одного з таких його робочих буднів, він розуміє в який вдалий номер зайшов і вже збирається виносити з нього золото. Тут несподівано двері відчиняються і заходить власниця. Злодій вже готовий розповісти історію, як переплутав номери, але тут помічає – вона втаскує ЙОГО чемодан!

Зметикувавши що тут є два таких представника однієї професії, вони одразу подружились. Може навіть більш того, завели роман. Принаймні жінка без тями закохується в, як він представився, містера Вілкі.

До номеру заходять їхні світські друзі, схоже, щоб запросити кудись. Злодій моментально знімає свій камуфляж, бо ці люди його знають і можуть щось запідозрити побачивши на ньому незрозумілі бакенбарди. Злодійка в цей час стояла до всіх спиною і цього не помітила. Серед новоприбулих свого обранця вона вже не впізнає. 

Дні минають. Велике місто демонструє висотки, автостради, сірий смог. В готелі, серед цього всього, світські леви розважаються, злодії крадуть речі. А от у тої злодійки тотальна хандра без свого нового друга. Злодій в цей час замишляє велику операцію: вирішує вивести всіх з номерів, таким чином спустошити готель і тоді всіх обчистити. Він запрошує  на гру в гольф за містом тих, з ким вже подружився, тобто всіх. Але злодійка відмовляється. Злодій в своєму звичному вигляді без камуфляжу продовжує вмовляти її в неї в номері – не виходить, вона байдуже до всього відноситься і нічого не хоче. Тоді він зрештою здогадується в чому може бути річ і каже таємничо: «А мистер Вилки был бы рад». Ніби надія вселилась в злодійку, вона обіцяє будь-що прийти. Отже наступного дня - на гольф!

Ще вночі, до запланованої гри, той, хто назвав себе містером Вілкі в камуфляжі заходить до злодійки. Нестримна радість змушує власницю номера кинутись йому на шию. Наступний кадр показує як злодій прокидається на ліжку, де вони були вдвох і, поки та спить, тихо обшукує номер. Він зазирає у всі шухляди, чемодани, полички і різні ємності, але не знаходить, що шукає. Тоді він починає обстукувати стіни. Почувши за однією з дерев’яних панелей пустоту, він відкриває цей потаємний сховок. Але там нічого цінного не було. Лежали тільки якісь старі запилені папери та романи, у яких навіть між сторінками жодного долара. Розчарований злодій з силою захлопує сховок і злодійка прокидається. Одразу перший питає: «Крошка, где ты подела то золото, что я у тебя украл?».

Та спросоння розмріяна сідає на ліжко: «Я такая радая, что ты пришел». Злодій теж сідає на ліжко, бере журнал, що лежав на столику з її сторони, каже: «Дорогая, несмотря на твой широкий круг интересов, ты довольно ограниченный человек. – Відкриває журнал. – Вот смотри»

 

І тут мене будять. Але якщо вже почали трансляцію фільмів у сни, то хотілося б побачити закінчення: чи вдасться та махінація з гольфом? І зі злодійкою теж? Зрештою, яку саме лекцію щодо людського розуму той збирався розповісти спираючись на журнальні статті? Чи це значить, що вже самі ті журнали можна вважати за показник інтелекту?

Не можна ж так обривати. Продовження мені наступної ночі теж не показали.



Наступне - http://blog.i.ua/user/2222714/2382606/

Класний сайт uakino.club

Для тих хто шукає в Україні  український контент (дивне словосполучення, правда!) пропоную гарний сайт з великою колекцією фільмів, серіалів, мультфільмів з українським дубляжем. Всі фільми високої якості (не екранки якісь), з можливістю переглядати на сайті або завантажувати на комп: https://uakino.club/

Бездушні

У Бразилії зняли містичний серіал у жанрі фентезі під назвою "Бездушні", головними героями якого є мігранти з України. Кінострічка, реліз якої відбувся у жовтні минулого року, доступна в мережі.

Про це повідомляє "Апостроф".

Головними героями серіалу є жінка, яка після самогубства чоловіка зі своїми доньками переїхала в маленьке містечко в Бразилії, яке відроджує язичницькі свята, заборонені тридцять років тому.

Події в місті, яке було засноване мігрантами з України, відбуваються в кінці 80-х років минулого століття. Серіал починається зі зникнення молодої дівчини Галини у 1988 році, яке сталося під час святкування дня Івана Купала. В результаті трагедії свято прибрали з міського календаря, але через 30 років події повторюються.

Українці у серіалі зображені в містичній тематиці. Так, головна героїня серіалу використовує народні пісні як заклинання, а в одній зі сцен діти їдять борщ, який показали більше схожим на кров.

На даний час знято перший сезон серіалу. У ньому десять серій, кожна триває від сорока хвилин до години.


Вітчизняний серіал, за який не соромно

Якщо казати про українські серіали, то зазвичай нас годують або халтурою, або стереотипами і примітивним гумором, або російськістью. Але нещодавно дізнався про ще один вітчизняний серіал, за який не соромно. Його навіть Тайлер Андерсон похвалив, що трапляється рідко. Ну, думаю, треба й собі подивитись. Це - серіал "Козаки. Абсолютно брехлива історія" від телеканалу ICTV. Україномовний. Якісно знятий. Ігровий - сюжет постійно тримає в напрузі і кожна серія закінчується так, що одразу хочеться подивитись наступну. Колоритні персонажі (як зовні, так і за поведінкою). Красиві дівчата. А який акторський склад! Кукуюк, Остап Ступка, Гаврилов, а ще Володимир Кравчук з шоу "Мамахохотала" і навіть Георгій Делієв!

Леонід Биков


Леонід Биков. Народжений в Україні.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
13
попередня
наступна