Складно йде, важко, довго.

Багато в ньому такого, що протиречить моєму світогляду.

Багато з чим не можу погодитись.

Роблю висновки. Все, чого я не розумію, чого не можу прийняти - це мої слабкості, це моя недосконалість. Тільки прийнявши світ зі всіма його проявами (не погодившись з ними, а саме прийнявши можливість такого існування), я можу пройти далі, тільки тоді я стаю захищеним від впливу спокуси втратити власну, особисту стезю, та пійти чуждою.

Варто дочитати, пропустити писання Корану крізь розум, серце і душу. Щось залишиться в пам'яті досвідом та мудрістю. Щось мине, забравши з собою сумніви. Щось порине в середину, ставши часткою мене, тою, якої мені не вистачало.

"Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит. Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится" (1 Коринфянам 13:4-8).

Всеж, навіть в найтупішій інформації можна знайти щось корисне. Іноді, сидиш, вбиваєш час за монітором, дивишся щось попсове, таке щоб мозок не напружувати, розслабляєшся... і тут КЛАЦ!, щось в голові увімкається, увага зосереджується на якійсь ситуації, або на розмові персонажів...

- Теперь ты знаешь мою тайну, мое настоящее имя!

Чому це так важливо? Де тайна? В інтернеті всі мають псевдоними, приховують імена, дехто і правда робить з цього якусь інтригу.. Виходить, інтернет - найтаємничніше місце в світі? І розкриваючи імена всіх юзерів, можна отримати найвище знання? Звісно, ні. Це дурниці. Перегинаю палку.

Якщо не перегинати, а просто поміркувавши, я прийшов до такого висновку. Саме ім'я - це не таємниця, а лише звичайне слово, як і всі інші. Секрет криється в особистому значенні імені. Ім'я розкриває відношення людини з суспільством. Воно надає доступ до минулого людини, до його родословної, до всіх подій, які мали вплив на людину, формували її світогляд та приоритети.

Навіть етимологія слова " ім - я ". Означає, хто Я дли НИХ.

НЕ для СЕБЕ, а для НИХ!

Тобто, розкриваючи своє ім'я, людина розкриває свої плани, наміри, цілі та бажання.

Прикольно звучить "Моє ім'я" - як "моє, для них, Я". Не кожний би хотів, щоб всі навколо знали таємницю "вашого Я дли них". Особливо зараз, коли люди поводяться не по-справжньому, а грають на публіку, намагаються бути не собою, а тим, ким вигідно, нехтуючи душою, незважаючи на мораль, честь, совість. Все заради вигоди. Треба тільки добре приховати своє ім'я, щоб ніхто не розкусив, не розкрив корисливості дій...

Звісно, певна частина читачив вважатима, що мої роздуми розбиваються об фразочки з циклу "Май нейм із Вася", або "Моє ім'я Микола - і це тобі ніяк не розкриває таємниці мого життя!", "ім'я не має значення без прізвища та по-батькові"... Але це так тільки якщо мислити поверхнево, скривджуючи мої думки, спеціально ігноруючи ті смислові наголоси, на які я звертаю увагу.

Певно, досить на цю тему зараз... Є декілька супутних роздумів, але вони ще не достатньо мною обмислені.

P.S. Давно нічого не писав в блог... Мабуть варто повернутись. Авжеж, є з чим!

Брёл Глеб в хлев по хлеб

Спешил пеше.

Был Глеб стар, сед, слаб и слеп

Пришёл он в хлев, а хлеба нет.

Совсем опешил.

В погреб пригрёб!

Грибов впрок нагрёб

Слепец, в специях спец,

Отвар из трав сотворил с перцем

Вкуснейшие щи со щавелем вышли.

Продать мог бы рублей за тыщу!

Дрожа держал, за щеки уплетал.

Всех угощал, добавкой потчевал.

---

Странный стих у меня получился. Раньше ничего подобного не было. Еще и по-русски... Видимо, сказываются определенные перемены в жизни...

Ось, сиджу, читаю. Самостійно. Вдумливо, не поспішаючи. Щоб вникнути та зрозуміти.

Цікаво написаний - сурами, - майже віршами.

Правда мало що зрозуміло з першого разу. Приходиться перечитувати сури раз за разом.

Скоріш за все, прийдеться перечитати його декілька разів. Вибіркови сури завчу напам'ять - в них правда багато мудрості.

Потім читатиму Біблію. Так само - вдумливо, не поспішаючи. Самостійно.

Хех... натрапив випадково...

Авжеж, ностальгія... 

Я подивився новий відеофільм, за тематикою схожий на Zeitgeist (Дух Времени), схоже на розповіді Трєхлєбова, Петрова, Левашова, але все-ж по-іншому.. Зовсім по-нашому. Для слав'ян, для русічів.

дивіться, думайте, робить висновки.

Один МІЙ віртуальний друг (досі віртуальний, бо з ним Я ще ніколи не бачився в реалі, руку не потискав, хоч і хотів, тому досі він в ранзі віртуальних), написав коментар, який вчергове змусив МЕНЕ замислитись про СВОЇ риси характеру і їх вплив на все написане МНОЮ в блозі.

Повторюсь ще раз, і зберегу це у вигляді окремого запису для зручності: 

Я пишу СВІЙ блог, про СЕБЕ, та події МОГО життя.

Іноді Я пишу про СВОЄ ставлення до МОЇХ знайомих, або до подій, що МЕНЕ стосуються, або здаються МЕНІ цікавмим.

Такимй і був задуманий МІЙ блог з самого початку.

У МЕНЕ є декілька блогів, в яких Я не пишу нічого про СЕБЕ, нічого СВОГО, а тільки копіюю чужі статті та думки. Там якщо ти зустрінеш "я, мне, меня, і т.і.", то це будуть вже не МОЇ слова (-;

Я нікому нічого не винен

МІЙ блог нікому нічого не винен

Читачі блога теж не винні ані МЕНІ, ані МОЄМУ блогу

Посто цей блог дійсно егоцентричний, та "закручений" не МОЇЙ особистості.

І я не бачу в цьому нічого поганого, навіть уявити не можу, як можна вести блог-щоденний, і не писати нічого власного, особистого, та такого, що прямо стосується людини, якій належить блог.

Можливо, хтось веде блог для того, щоб зібрати в ньому приколи, або попіаритись за рахунок копіювання чужих роздумів, підписуючись типа "не моє, але сподобалось". 

Для подібних записів у мене є окремий анонімний блог, про причепність його до мене можуть знати та здогадуватись лічені одиниці людей. Він не популярний, тому що в ньому немає душі, нема емоцій, нема настрою, якими я щедро насичую особистий блог.

Якщо комусь не подобається мій стиль, видаляйтесь з друзів, відписуйтесь з читачів та шукайте інший, чи просто забудьте. Я не ображусь. Бо блог я пишу для себе, і для тих, кому він буде корисним і цікавим. Якщо це не ви - то краще і простіше буде взагалі без вас. Впевнювати когось в тому, що мій блог ведеться за всіма правилами, притримуючись всіх норм суспільного та мережевого етікету - я не збираюсь.

Удачі та щастя вам любі друзі. Раджу більше думати про себе, свої проблеми та вади, ніж про проблеми та вади інших людей 

Замість любові до українців я обираю любов до всього людства...

Замість любові до України - любов до всієї планети...

Українці - не кращій народ на світі, і я не стану возносити його вище за інших лише тому, що я народився українцем

Українські традиції - не кращі в світі, і я не стану чуратись традицій та історії інших народів лише тому, що з дитинства з ними не знайомився

Українська земля - не цінність, а лише умовно відокремлена частина всієї планети, на якій живуть люди на рівних правах, дихають з єдиною атмосферою, єдиною водою... Я не стану проливати свою кров за землю, не стану вбивати інших. Поверхня суші Землі 510 з лишком міліардів квадратних кілометрів... це близько 100 квадратних кілометрів НА КОЖНОГО. Кому мало?

Українські гроші не кращі за інші гроші. Всі гроші світа - папірець, різні виплави металів і пучки електронів... Гроші не несуть ніякої користі планеті, вони собою не лікують, не годують, не зігрівають. Я не стану витрачати життя на заробіток грошей. Ані українських, ані інших.

Українська "верхівка", влада, рада, і тому подібні - звичайні смертні люди. Із своїми гріхами та примхами. У них своє життя, свої амбіції. Я не стану жити заради них. Я маю власну долю, і ніхто не має права керувати мною.

...

Я живу в великому місті.... в суспільстві... в країні з владою, грошима, територією, політикою, військовою структурою і таким іншим... 

Я заробляю гроші, прислуховуюсь до думки людей, що мене оточує, притримуюсь законів, вигаданих "владою"...

... 

Але я не патриот.

І буду робити все, щоб змінити той стан речей, який встановлений зараз. Принаймні для себе я це зміню. Інші люди - самі хай собі обирають що робити і як їм жити.

7 серпня, '09 року, о 12 годині, 34 хилини та 56 секунд, на годиннику можна буде спостерігати наступне:

12:34:56, 07/08/09 - цифри йдуть підряд 1,2,3,4,5,6,7,8,9 - таке більше ніколи не повториться в Вашому житті...

і ще не скоро може повторитись в житті наступних поколінь 

цінуйте час, друзі (-: 

---

P.S. наступного разу подібне явище повториться 06/07/89 (2089) в 01:23:45 

Мені тоді буде 108 років...

може і доживу