Вшановуючи сьогодні пам’ять щодо в’язнів концтабору «Аушвіц» (Освєнцім), варто нагадати, що там 1942 р. було закатовано рідних братів провідника ОУН Степана Бандери – Василя та Олександра
Сьогодні — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту
65 років тому перестала існувати одна з найжахітніших нацистських «фабрик смерті» — концтабір «Аушвіц» (Освєнцім) неподалік Кракова у Польщі. Найбільше — понад мільйон (!) — у цьому концтаборі страчено євреїв. Угорських, грецьких, польських... Саме тому Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту Генасамблея ООН призначила на 27 січня. Цього року ця дата на міжнародному рівні відзначатиметься вчетверте, адже резолюцію ООН прийнято у листопаді 2005–го. «Цього дня є привід віддати належне жертвам і активізувати кампанію проти расової ненависті, на ґрунті якої виник Голокост, — йшлося в заяві Ради Європи. — Одна з основних цілей цієї кампанії — роз’яснити суть Голокосту молодому поколінню». [ Читать дальше ]
Руді вітрила підняла, пливе
Зловіща ніч на Україну.
Та поки серце в нас живе -
Нас не поставиш на коліна.
Безумна мати коси рве,
Зове повішеного сина.
Та поки серце в нас живе -
Нас не поставиш на коліна.
Колись історія назве
Наш час - народженням людини,
Бо поки серце в нас живе -
Ми не стояли на колінах!
1 грудня 1942 р.
Володимир Булаєнко
Цей вірш є важливим для мене тим, що написаний він 1 грудня 1942 р. простим українцем-червоноармійцем, який загинув на війні, але пророчо ствердив: - До поки серце в нас живе/ Ми не стояли на колінах! Симвлдчно, що датовано вірш 1 грудня 1942 р. - через 50 років український народ на всеукраїнському референдумі значною більшістю проголосує за державний сувернітет України, за незалежність!
Я знаю, що всяке порівняння не дає повного уявлення про глобальну подію, але мені здаєть доречним порівнювати події 1939-1955-1991 років на Західній Україні з тим, як зібрали окупанти людей до купи і наказали стати перед ними на коліна, а для примусу до того сказали, що будуть стріляти на рівні грудей над головами тих, хто став на коліна, щоб понищити всіх, хто полишиться стояти. Так от всі повстанці УПА та ОУН і просто люди, що погинули насильницькою смертю у ті страшні часи лихоліття, - були якраз з тих, хто не хотів стати на коліна. Якщо я вільна людина і хочу нею бути - чому я маю ставати на коліна? І навпаки всі, хто зараз каже, як їм добре жилось за советів, це з тих, що призвичаїлись жити на колінах, а тому стати на ноги для них незвично високо і страшно, бо на колінах плазувати безпечніше і як падати, то не заб’єшся... Встати, випростатись на повен зріст людині не так просто, тому я не дуже звинувачую таких людей, але дуже вірю, що їх діти, народженні у часі вільного вибору йти на повен зріст чи рачкувати, оберуть жити випроставшись!
Богдан Гордасевич
В 1772 році Австрія захопила Галичину. Аби продемонструвати свою лояльність до нової колонії, Йосиф II в 1784 році заснував у Львові університет, який призначався для задоволення культурних потреб населення Східної Галичини, передусім для українців. Але в 1805 році університет цей було ліквідовано і на його місці засновано ліцей.
У серпні 1817 року новий австрійський цісар Франц І відновив львівський університет, і з того часу аж до 1918 року він носив його ім'я — університет Франца І. В університеті викладання проводилося німецькою мовою. Серед професорсько-викладацького складу переважали німці і поляки, українців було обмаль. [ Читать дальше ]
Нарешті сталось! Степана Бандеру Указом Президента України Віктора Ющенка на урочистому зібранні в Києві з нагоди відзначення Соборності України 22 січня 2010 року нагороджено посмертно званням "Герой України"
Нагороду вручено онуку Степана Бандери - Степану Бандері!
Вітаю всіх українських патріотів з цією важливою подією!
Єднаймося! Україна або смерть!
День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. [ далі ]
Щиро дякую всім-всім виборцям округів міста Львова, що проголосували за Віктора Ющенка і він обрав найбільшу кількість голосів, зайнявши перше місце.
Вкотре львів’яни довели свою духовну вищість для цілої України, бо надали перевагу найвищій цінності - СВОБОДІ.
Я щасливий жити у такому величному місті разом з вами, дорогі львів’яни.
Вдячний вам і вірю, що ми переможемо і переможе Україна!
Шановні, якщо ви вирішили продатися на виборах за 100-200 гривень, то принаймні майте хоч крихту гонору і після того, як зафіксуєте камерою все, що потрібно для оплати, зіпсуйте бюлетень ще одною позначкою проти того кандидата, за якого ви б дійсно хотіли проголосувати або ж коло Васі Противсіх.
Принаймні це дасть вам усвідомлення, що не вас купили-опустили, а ви їх прокатали і обдурили.
Шановний співвітчизнику!
Чи не правда, напередодні виборів нового Президента країни кожен з нас ставить собі запитання, хто з претендентів на посаду глави держави є найдостойнішим? Хоча, зважаючи, що всі кандидати на майбутнє президентство не скупляться на обіцянки і програми, завдання це непросте.
З одного боку, люди втомилися від непослідовності, зрадливості, продажності і брехливості політиків. З іншого, як не дивно, чимало громадян пов'язують свої сподівання з іменами Юлії Тимошенко та Віктора Януковича.
Насправді ці двоє, по суті, мало чим відрізняються. Це було підтверджено, зокрема, фактом відомих переговорів про створення широкої коаліції і наміром внести антидемократичні зміни в Конституцію. Ті події вкотре довели, що мета у цих політиків одна - сконцентрувати всю владу у своїх руках.
Я вважаю, що президентом України в жодному разі не повинні стати ані Юлія Тимошенко, ані Віктор Янукович. Бо, починаючи з 2002 року, вони й так фактично керують країною! Якщо не враховувати незначний термін перебування на чолі уряду Юрія Єханурова, ми побачимо, що за цей час в Україні було лише два прем'єр-міністри - Тимошенко та Янукович. За ними тягнеться довгий шлейф різноманітних невдач: галопуюча інфляція, падіння національної валюти, з десяток криз (газова, бензинова, цукрова тощо), корупційні скандали, обман виборців, невиконання обіцянок. Список можна продовжувати. Хіба не очевидно, що саме ці політики відповідальні за нинішній катастрофічний стан держави?
У нормальній європейській країні такого «букету» вистачило б для того, аби поставити хрест на будь-чиєму політичному майбутньому! То невже ми, українці, довіримо їм владу на найближчі десять років? Адже ці люди просто не мають морального права балотуватися на виборах Президента!
При цьому суспільство вкотре підводять до думки: немає з кого вибирати, є тільки два головних кандидати, необхідно голосувати за менше із двох зол. Під такими гаслами БЮТ і ПР вкотре намагаються поділити країну. І, дивлячись на це, кожен громадянин має запитати себе, чи усвідомлює він, що переможець такої боротьби остаточно узурпує владу? Якщо це станеться, про будь-які зміни на краще в Україні можна забути.
А зміни сьогодні вкрай необхідні! Адже Україна перебуває в глухому куті. В державі немає реальних реформ в інтересах людей, олігархи посилили свій вплив, відбувається масове пограбування населення.
Ми маємо тотальну, а не лише економічну кризу. Прискореними темпами триває розвал системи державного управління. Політичне протистояння прикривають популістськими заявами про нібито боротьбу за підвищення мінімальних зарплат і пенсій. Соціальні програми згортають. Частина з них взагалі не виконується. А тим часом в обох таборах думають не про людей, а про те, як поділити країну.
Держава як єдиний механізм практично не працює. Заручниками РК-технологій стали органи державної влади. їх перетворили на інструмент виборчої боротьби між Тимошенко та Януковичем. Країна паралізована по всій вертикалі. В жодній розвиненій державі світу ми ніколи не побачимо блокування парламенту в умовах кризи, а у нас Верховна Рада не працює місяцями! Це злочин перед людьми!
Чому ж це відбувається в Україні? Все просто - бо Юлія Тимошенко і Віктор Янукович балотуються на виборах Президента. Ми стали заручниками війни між двома особами. Як наслідок, маємо руйнування держави. І в цей процес втягнуті всі - Кабмін, Секретаріат Президента, депутати, губернатори, суди.
Треба чесно визнати, що система, яку створив Леонід Кучма, досі продовжує функціонувати. Бо вона влаштовує і Юлію Тимошенко, і Віктора Януковича. Принаймні, ці двоє нічого не зробили, щоб її змінити.
Мене, як і мільйони громадян, такий стан речей не задовольняє. Тому сьогодні - час рішучих дій. Кожен має усвідомити - існування держави поставлене під загрозу. Нинішню систему потрібно ламати! Ламати радикально і негайно!
Більшість наших з вами співгромадян шукають альтернативу. Суспільство вже готове до змін. І шанс на них ми можемо отримати, якщо до другого туру президентських виборів вийде представник третьої сили. Тоді Президентом країни буде обраний саме він.
Проте, аби у такого політика з'явилися шанси на перемогу, довкола нього повинні об'єднатися всі політичні сили, які не підтримують «всемогутніх лідерів». Але найважливіше для цього - розуміння й реальна підтримка громадян. Саме прості громадяни, патріоти та демократи, мають сказати своє рішуче слово.
Якщо тобі не байдуже майбутнє України,
Якщо ти усвідомлюєш небезпеку президентства Тимошенко чи Януковича,
Якщо ти не розглядаєш політику як заробітчанство,
приєднуйся до акції "УКРАЇНА БЕЗ ЯНУКОВИЧА І ТИМОШЕНКО!"
