Мені сьогодні 64 рочки виповнилося
- 19.06.25, 16:27
- Своє Слово
Щасти нам, а не ворогам
День народження річ цікава допоки малий найперше подарунками, а по-друге — святковим столом зі смачними наїдками і особливо тортом. Якось моя мама вирішила обмежитись тістечками, але я принципово заявив: - Немає торта і мені далі 5-ть рочків! Змушена була купити торт, щоб мені стало 6-ть в мені. Після 20-ти день народження став гарною причиною зустрітися з рідними та друзями і чим далі в далі — тим більше це ставав суто сімейний солодкий стіл зі тортом та якоюсь печенею курки чи ще чогось такого, що у сучасності обзивають барбекю. Хороша річ святкувати день народження за хорошого життя з хорошими людьми. Повірте мені на слові.
І знову чим далі в далі — тим спокійніше і якось сумніше стає відзначати свій черговий день народження особливо після 60-ти. Є така іронічна загадка: чого хочуть досягти всі люди, а як досягли — не радіють? Відповідь: старість. То до того, що відзначати не дуже приємно: ось ще на рік постарів ти... Приємно тільки, що дожив до такого віку з волі Божої. Особисто я не мав думки жити довго і був досить нерозважливим, але ось зустрічаю 64-й свій день народження і дещо здивований з того. Завдячую цьому диву найбільшому моєму оберегу — жінці Галині. Дуже вдячний, дружинонько рідна, за твою турботу про мене. Бувало, що ми сварилися і я обзивав жінку “гальмом”, бо не дозволяла чогось мені ризикованого, а я доводив, що без ризику чогось значного досягнути неможливо! Ну так і не досяг, але є живий і відносно здоровий — чого ще треба? Які досягнення? Маю на тепер чимало прикладів таких ризикованих, які або в землі на цвинтарі, або десь по світу ошиваються в бігах і вже не за, а від. Дякую долі та Галі, що оминув подібне щастя-злощастя. Як там співав колись прекрасний Вахтанг Кікабідзе: “Нехай грошей я не надбав, проте в душі я спокій мав — мої роки моє багатство” Чиста правда! Переклад мій досить довільний, але задовільний.
Ще хочу поговорити на одну прикру тему, як вороги. Ось чим я щиро тішуся, що не маю ворогів! Тобто вони може в мені є, але в мене їх немає. Немає нікого, щоб я його ненавидів й бажав йому зла. Немає! І це дуже приємно. Я, буває, жартую про цей феномен, що бути ворогом Богдана Гордасевича занадто велика честь. Так само немає людей, яким би я заздрив. В межах Львова — жодного! В Україні також, а в Світі певний час захоплювався Ілоном Маском і його космічною мрією, але в космос полетіло його авто, а сам Маск вилетів у вікно з димом від косячка. Більше нікого такого, на жаль.
Тому повертаюся до теми ворогів, яким віддаю своєрідну вдячність. У мене є приказка, що за погане не дякують, але погодьтесь, що вороги і невдачі дають певний вишкіл життєвий. З того є моя особиста мудрість: люди вчаться на чужих помилках, а мудрішають суто на власних. Бували в моєму житті моменти, коли виникали гарні домовленості про потрібну і вигідну справу, але раптом все розвалювалося і потім мені нашіптували чому і через кого то сталося. Звичайно, що тоді я дуже переживав і злився, але потім розумів: добре є як воно є. Видавнича справа не має перспектив без того, щоб не відмивати “брудні гроші” і тому подібного криміналу, чого мені не хотілося апріорі. Дякую, що не затягнуло, хоча могло бути весело. Не вийшло, а ідея була цікава, як видавати розважальний вісник під назвою “Вечірній Львів”, де поза реклами ресторанів та готелів, різноманітних імпрез та шоу-програм тощо. З гумором розповідати про наше чарівне місто Львів і різні цікавинки, анекдоти, легенди і реалії побутового життя. Не без політики, але без упередженості проплаченої, без чого у Львові нічого, тому і не спрацювало. За тим пропав і Крим — жартую. На тепер розумію, що у подібних ворогах або недоброзичливцях я мав ще одне гальмо, яке мене вберегло, а то б розігнався у вдалій справі й налетів би як Гія Гонгадзе... Амінь.
Далі про хороше: про тих, кому я вдячний, а це найперше моя вже покійна мама Галина Гордасевич, бо дала мені життя і виховання. Другою подякою є моя жінка також Галина Гордасевич, але вже не Леонідівна, а Володимирівна по-батькові. Коли в мене народилася донька, то я і їй хотів дати ім’я Галина, яке дуже люблю, але старша донька Ірина аааанамовила назвати Соломія і дуже вдало. Мене веселило те, що Галина в перекладі з грецької є “тиша”, ім’я Ірина з грецької означає “мир” і Соломія з гебрейської також, але за характерами всі дівчата войовничі подібно амазонкам праукраїнського степу, імен яких не зберіглося. Всім їм вдячний, як і родині по лінії жінки, що майже усі вихідці з села Лопушани і це окрема історія. Зовсім неподалік цього села на Тернопільщині є інше село Батьків, де народився мій дід Леонід Гардасевич, тобто там його і мій спадок міг бути, якби ота окупаційна “чарівна радянська влада” не відібрала усе і не засадила його на 10-ть років до Сибіру на Колимську каторгу коло м. Сусуман. Причина проста: дід відмовився співпрацювати з органами, тому що для священника таємниця сповіді неможлива для розголошення за жодних умов! Навіть якщо то терорист чи ще хто. Бути правдивим представником Бога на землі справа складна, що не кажіть. Вдячний діду за такі родові гени, бо зовні схожий не нього.
Вдячний я багатьом тим, хто сприяв моїй діяльності та виживанню, але про яких я не маю гадки хто вони: просто було відчутно, що вони є і допомагають. Є і більш конкретні люди, а саме: Микола Горинь та Михайло Ковтало. Пан Микола просив не розголошувати його допомогу мені, тому я не наважився присвятити йому своє видання альманах “Наш Львів”, але воно побачило Світ саме завдяки Миколі Гориню. Пан Михайло Ковтало допоміг мені зі сталою роботою у державному закладі у дуже важкий момент мого життя, за що дуже і дуже вдячний. Працював у приватників, де робота завжди є, а зарплата навпаки все чогось затримується, а жити за що?
В кінці цього допису з нагоди свого дня народження хочу сказати, що завершую свою щоденну молитву словами: “...нехай Божа Благодать завжди буде наді мною, всіма моїми рідними, друзями і благодійниками, особливо силовиками України: ЗСУ, СБУ, ГУР, МВСУ, Пограничниками та всіма іншими нашими захисниками.” Дай Боже, щоб все у нас було гоже! Амінь.
Богдан Гордасевич
м. Львів
19 червня 2025 року