хочу сюди!
 

Татьяна

51 рік, терези, познайомиться з хлопцем у віці 50-58 років

Замітки з міткою «поезія»

Лизистрата





Лизистрата

Постой!… Ты что-то путаешь в запале!
Известно ведь любому пацану:

На вас не нападали. Вы - напали.
Вы первыми затеяли войну!

Вы гражданам защиту обещали,
А получился форменный скандал!…
Кого и от кого вы защищали,
Когда на вас никто не нападал?

Ах, сколько на земле людишек подлых!
Такие уж настали времена!…
Вы подлость преподносите, как подвиг,
И просите за это ордена!

Предводитель (надменно)
Позвольте вам заметить с укоризной -
И поскорей возьмите это в толк! -
Мы выполняем долг перед Отчизной,
Священный перед Родиною долг!

Лизистрата (раздумчиво)
Пред Родиной, конечно, неудобно...
Долги, конечно, надо отдавать...
Но почему она - в уплату долга -
С вас требует кого-то убивать?
И коль у вас пред ней долги такие,
Что даже жизнь - в уплату их - пустяк,
То хочется спросить вас, дорогие,
Зачем же вы одалживались так?
Коль Родина удар наносит сзади,
Да так, что аж в глазах потом круги,
То лучше, дорогие, не влезайте
Вы к этой страшной Родине в долги!


© Леонид Филатов, 1998

Хто знає Семисала?

Відкрив для себе Романа Семисала.
Доволі несподівано.
Мама постійно має ввімкнене радіо. Раніше то був Перший, тепер канал Культура. 
Слухала інтерв'ю з поетом-добровольцем і його перервали на півслові
Музикою
смайлик тра-ля-ля
Мама була вражена, а я зацікавився. І знайшов його


В нього є ще віршів; пронизливі, лункі, чіткі по-армійському, хоча. як мені здається, війна - не його

Жорж Дикий Поезі 2000 - 2014 років



ПРОРОЧЕ
            
Б. Г.

У спогадах краси нема –
там є прозріння!
Чимало випито вина –
а де везіння?

Моя чи ні у тім вина –
знати не хочу!
Водичка поряд є питна –
чуття злоскочу...

Красою сповнене життя…
А що я бачу?
Хто не цінує почуття –
тим не пробачу!

І може я і не герой,
щоб бити пику!
В душі я лицар і ще той –
як в лева рику!

Сховаю в усмішці оскал
свій кровожерний...
Мені не здобич цей шакал –
я честі ревний!

Хай брешуть лиси на щити
червена граду...
Ми йдемо твердо до мети –
добра і ладу.


 
ГРІХ

Присвячую чарівній Іванці С.

О не співай красуне!
Не співай
про щастя і любов,
палку любов.

Як музика зникає враз,
зникає враз...
Зникає і любов,
твоя любов...

Повірю в пісню і кохати,
кохати буду,
а пісня стихне – почуття
усі забуду,
вмить забуду...

Без пісні вартість у життя
таке мізерне,
геть мізерне!
Життя, як пісня! То життя!
Хто звук поверне?
Звук поверне...

Ось новий спів й нова цнота
у почуттях нових,
таких нових...
Стара мелодія – СТАРА
Забути ж – гріх,
забути – ГРІХ

[ Читати далі ]


100%, 9 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Непереборний Ти

 

Нестерпний біль і радість позахмарна; 

 

А сльози – не в очах – як метастази. 

 

Непереборний Ти… Любов - безкарна… 

 

Геть! Чи ввірвись! І вбий відразу… 

 

 

 

28.03.2012 

 

Свидетельство о публикации № 10127

Весна

 

Галасує вороння… В калюжу

Скиба неба, впавши, розляглась.

Лютий-місяць раптом занедужав,

Річка враз сміливо роздяглась -

 

Шубу знявши з берегів, водою

Голо блиска в дірки крижані.

Йде Весна нестримною ходою.

Зиму й не шукай – на чужині…

 

В первісній красі, нага й цнотлива,

Ніжиться земля… Передчуття –

Стане породіллям… Ой, вродлива! -

Мати, що несе в собі життя!..

 

 

13-14.03.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 9749

ВІн та вона

Диптих

Удвох


Коханий, ближче! Так!.. Торкнися!

Мій шал з твоїм вогнем – зіткнися!

Поринь! Все глибше…Твоє тіло

В мені… Тримайся! Шквал! Цунамі!

Химера? Сон? Невже це з нами?!

______________________________

Удвох - Ми - Всесвіт! Полетіли!..


 


Ти


Ледь-ледь з гірчинкою духмяна кава.

Солодкий шоколад - він тане на вустах.

Медовий персик, що стікає соком.

Жар невгасимий - суміш прянощів зі Сходу…

Мої ти насолода й біль, кохана!


17.02.2010


Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved


Ти – зерно, посіяне на поле

"Будь прихильною, – молила –Доле!"

"Забарися, невблаганна Смерте! 

Ще не час…" – благала ревно, вперто. 

Вдруге…всоте… вдев'ятсот четверте… 

Марно! Ось Вона, холодночола, 

[ Читать дальше ]

Мамо.

Мамо, скільки раз
Дощем капали сльози.
Із хмаринок Ваших очей.
Скільки раз, чекали на порозі,
Ви мене із зоряних ночей.
Я завжди вертався
Вранці рано.
Ви кричали на мене
Як могли.
Ви пробачте мене мамо,
Що не усвідомлював тоді вини.

           Дмитро Дідківський

            1998 рік.

Здивуй і полони

 

Здивуй мене, а ну ж! Уяву полони!

Ввійди, фортецю захопи, чи зможеш?!

Боїшся, я сприйматиму вороже,

Що ти оратимеш мої лани?

Пручатимусь… Здасися?  Чи відступиш?

 Тримай якнайміцніше!  Й ніжно… Ти…

А втім… Можливо, вартових підкупиш?

О, переможцю мій! Не відпусти!..

08.11.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111090897

Сніжинка на долоні

Сніжинка тане

На долоні. Зникла. Ми -

В долоні часу.



23.02.2011
© Stepans’ka Marina(SMG)