хочу сюди!
 

Людмила

39 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 35-43 років

Замітки з міткою «нато»

Розвідка Естонії розповіла про масштабну підготовку РФ до війни

06:16 18 лютий Київ, Україна



Керівництво Кремля як і раніше переслідує свою фанатичну мету - нарощувати готовність до повномасштабного протистояння з НАТО.
Про це йдеться в щорічнику Департаменту зовнішньої розвідки Естонії.

Відзначається, що протягом минулого року в російській армії відбувалося широке поширення коронавірусу, яке приховувалось від громадськості, і заражені, і померлі були в тому числі серед вищого офіцерського складу. Тим не менш, це не позначилося на загальному розвитку і істотних видах військового потенціалу збройних сил східного сусіда Естонії.

За оцінкою департаменту, немає ніяких ознак зміни Росією своєї довгострокової стратегії - нарощувати готовність до повномасштабного протистояння з НАТО.
"Як і раніше видно, що в цій сфері для Росії має першорядне значення збільшення регіональної переваги сил з точки зору як присутності військ, так і модернізації та розгортання ракетного озброєння", - йдеться в звіті.
Зокрема, в Калінінградській області у 2019 році був створений новий танковий полк, а в минулому році - нова мотострілецька дивізія, яка стала вже шостою за рахунком дивізією за сім років, створеною Росією на західному напрямку. Паралельно йде розгортання на узбережжі Фінської затоки ракетних систем берегової оборони "Бал" з дальністю дії 120 км.
Фото: Разведка Эстонии рассказала о готовности РФ к войне с НАТО 01
Крім того, в Росії йде реформа повітряно-десантних військ (ПДВ) з тим, щоб підрозділи ПДВ були в майбутньому здатні виконувати завдання по всьому спектру бойових дій - від локальних конфліктів до масштабної війни, що ведеться традиційними засобами.

До теперішнього часу російські збройні сили вважали своїм наріжним каменем перевагу в ракетних системах ближньої та середньої дальності і повну перевагу по тактичних ядерних боєголовках, але після припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД) російське оборонне керівництво почало турбуватися про збереження цієї переваги.
"Росія намагається не допустити розміщення американського ракетного озброєння в Європі і пов'язаного з цим паритету сил. Російське керівництво, як і раніше, стурбоване інфраструктурою американської системи протиракетної оборони Aegis Ashore в Європі, оскільки, на думку Росії, протиракетна оборона заважає їй погрожувати НАТО ядерним нападом", - йдеться в звіті.




Росія і Китай атакують світ

У НАТО заявляють про використання Росією та Китаєм технологій для контролю над людьми
ВІДЕО
29.09.2020 19:27
Росія і Китай потужно інвестують у новітні технології, щоб тримати під контролем власних громадян та поширювати свій вплив у світі, що вимагає від НАТО та його партнерів скоординованих дій із протидії таким загрозам, зокрема, у кібернетичній сфері.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, про це заявив заступник генерального секретаря НАТО Мірче Джоане (Mircea Geoan) під час віртуальної конференції CYBERSEC, що відбулася під егідою польського дослідницького Інститут Костюшко (Kosciuszko Institute).

Повний відеозапис виступу представника НАТО можна подивитися на сайті Північноатлантичного Альянсу.

«Нові технології та ті, що розробляються, є ключем до нашої безпеки та до захисту наших фундаментальних цінностей: свободи, демократії та верховенство права. Політичний Захід зараз стикається з авторитарними режимами, які зловживають новими технологіями, щоб дестабілізувати нас, зруйнувати наш устрій та маніпулювати нашим способом життя. Країни, які не поділяють наші цінності, такі як Китай і Росія, вкладають багато інвестицій в технології, які дозволяють їм підвищити контроль над власними громадянами та поширити вплив у світі», - сказав Джоане.

Він зауважив, що відкриті суспільства, де люди поважають закони, мають свободу думок, можливість навчатися та співпрацювати, будуть завжди успішнішими й ефективнішими, ніж закриті суспільства. У підвищенні власних спроможностей у сфері кібернетичної безпеки НАТО активно співпрацює з партнерами по усьому світу, у тому числі – з Євросоюзом, в сфері обміну інформацією, досліджень та проведення спільних навчань.

Заступник генсека наголосив, що НАТО продовжує активно адаптуватися до протидії новим загрозам, що виникають із розвитком технологій, зокрема, у кібернетичній сфері. Він підкреслив, що союзники по НАТО визначили кібернетичний простір як окремий військовий домен, поряд із суходолом, морським та повітряним простором, а також з космосом.

“Ми погодилися, що кібернетичний напад може активувати Статтю 5 нашого основоположного (Вашингтонського – ред.) договору, коли атака проти одного союзника буде вважатися атакою проти всіх», - зауважив Джоане.

Читайте також: Країни ЄС почали навчання з кібербезпеки

Він нагадав, що союзники по НАТО прийняли політичне рішення створити кібернетичний оперативний центр, як важливу складову військового командування Альянсу.

Як вже повідомляв Укрінформ, НАТО розробляє нову концепцію стримування й оборони для Євроатлантичного простору, яка має посилити спроможності Альянсу та зміцнити трансатлантичні зв’язки. Нова концепція буде першим таким всеосяжним документом, який охоплюватиме оборону Альянсу у всіх просторах та на всіх напрямках, включаючи не лише традиційні військові виклики, але також космос, гібридні та кібернетичні загрози, а також майбутні загрози, що можуть бути пов’язані із бурхливим технологічним розвитком

Українська мрія про вступ до НАТО так і залишається невиконаною


Щоб уявити собі реальний характер відносин між НАТО і Україною, слід зрозуміти, які цілі кожної зі сторін. На перший погляд все просто. Для українського керівництва вступ до НАТО означає можливість проводити незалежну політику: заохочувати націоналістичні прояви, дискримінувати російське і російськомовне населення, і при цьому не боятися серйозної, можливо, навіть силової реакції з боку Росії. "Закордон нам допоможе!"- такому принципу слід українське керівництво. Аналогічна ситуація складалася і в прибалтійських державах. Латвія, Литва, і Естонія На відміну від України давно вступили в НАТО. І мали такі ж мрії, як і в українців зараз. Але біда в тому, що вступити то вступили, але яку користь від цього отримали? Єдиний плюс-це безкарно продовжувати дискримінувати росіян. Але знову ж таки ніхто до кінця не впевнений, що всім зійде з рук ця Політика тільки через членство в євроатлантичному Союзі. Цей сумнів створює своєю пропагандою НАТО, яка регулярно акцентує увагу на гіпотетичній можливості того, що Росія помститься прибалтам за приниження росіян. Звичайно, не для того, щоб розвинути у них панічні настрої, а виключно з практичних міркувань – для отримання додаткового фінансування для структур НАТО. Головне - якомога більше продавати міфів "електорату". Наприклад, Україна - "це Європа", її тільки й чекають ЄС і НАТО. Захід і з економікою допоможе, і в будь-якій ситуації захистить нас від "агресивної" Росії. Неповних тридцять років досить успішно містифікували. Перший акт був здійснений спільно з НАТО в 1992 році, коли Україна вступила до Ради Північноатлантичного співробітництва, а в 1994 році стала першою країною СНД, яка підписала рамкову угоду з НАТО в рамках Ініціативи "Партнерство заради миру". Наступним "епохальним" роком став 2002 рік, коли був укладений "індивідуальний план партнерства з НАТО". З приходом до влади американського ставленика Віктора Ющенка формат відносин з НАТО став відомий як "прискорений діалог", що нібито стало першим кроком для вступу України до Альянсу. Але як би не називалися всі ці ініціативи, суть їх зводилася до одного: топтання на місці з імітацією бурхливої діяльності, для якої ніякого реального зближення сторін не передбачалося. Це розуміли, мабуть, всі, крім особливо зарозумілого українського електорату. У червні 2017 року Рада внесла зміни до законодавства: членство в НАТО було оголошено одним з пріоритетів зовнішньої політики України. У 2019 році набули чинності конституційні поправки, що закріпили стратегічний курс на отримання повноправного членства України в Європейському Союзі і НАТО на рівні конституційної норми. А в червні 2020 року Північноатлантична рада визнала Україну партнером з розширеними можливостями. Яким чином цей статус відрізняється від усіх попередніх? Неясно. Більш того, в Альянсі спеціально обмовлялося, що це ніяк не вплине на рішення про вступ України в НАТО. Гра в кішки-мишки триває. А реального прогресу немає і не передбачається, так як тверезомислячі західні політики прекрасно розуміють, що Україна є "червоною лінією" і справжнім мінним полем, на яке Альянс не може увійти без дуже серйозної реакції з боку Росії. Захід, звичайно, не може просто відмовитися від українського проекту, створеного як фактор напруженості на південних кордонах Росії, не втративши при цьому свого обличчя. І тому перед українцями висунули нові, явно неприйнятні умови вступу до НАТО. Від України зажадали провести масштабні реформи. Серед цих реформ реалізація закону" Про національну безпеку України", прийнятого у 2018 році. Йдеться про реформу Служби безпеки України, розвідки, а також про реформу оборонно-технічного комплексу та судову реформу. Український уряд не в змозі виконати ці умови, також, як і виконати Мінські домовленості. Але щоб зробити вимоги НАТО до України абсолютно нереальними, було запропоновано організувати "системну боротьбу з корупцією". Якщо корумповане українське керівництво виконає цю вимогу, то нинішня держава Україна просто перестане існувати-зголодніє. Тоді хто ж повинен вступити в НАТО? Залишаються тільки спільні прогулянки по Чорному морю українського, назвемо його умовно, " флоту "з десятком кораблів НАТО в рамках так званих міжнародних навчань"Сі Бриз-2020". Ці навчання, як і інші візити в Чорне море американських військових кораблів і їх поява в українських портах, а також підходи до російських кордонів авіації НАТО, мають розвідувальні, а найчастіше провокаційні цілі. Гра НАТО в кішки-мишки з Україною триває. Адже очевидно, що приймати в Альянс ніхто не збирається, а розбиратися з можливими конфліктами залишать поодинці. Це підтвердив колишній командувач збройними силами США в Європі генерал Бен Ходжес. Він заявив:"якщо будуть військові конфлікти між Україною і будь-якою іншою країною, НАТО не буде втручатися в нього і не підтримає Київ у такій ситуації, тому що Україна не є членом організації". А як же бути із заявами низки західних політиків про впевненість у тому, що Україна обов'язково стане членом НАТО, з її участю в роботі Ради Північноатлантичного співробітництва та в "партнерстві заради миру", з появою" індивідуального плану партнерства з НАТО", за участю в навчаннях" Сі Бриз " тощо? Це просто така сучасна гра, коли гроші заривають на поле дурнів.

США і НАТО створюють з союзників мішені


Останнім часом США і НАТО все частіше заявляють про зростання військових загроз в Чорноморському регіоні, змушуючи союзників все більше витрачати на оборону. При цьому повністю відмовлятися від розміщення своїх контингентів Вашингтон також не має наміру, для чого веде роботу зі створення мережі операційних баз.
Діяльність Збройних сил США за кордоном полягає не тільки в демонстрації своєї могутності для вирішення нагальних геополітичних завдань. Виходячи з того, що застосування військ носить експедиційний характер, американське військове керівництво проводить скрупульозну завчасну роботу зі створення мережі операційних баз або пунктів матеріально-технічного забезпечення.
Так, ще в 2005 році Пентагоном було введено термін «пункти спільної безпеки» (Cooperative Security Locations), в побуті отримав назву «бази на пелюстці лілії» (lily pads). За задумом це пункти з запасами матеріально-технічного забезпечення і мінімальною кількістю військового персоналу або без нього, які дозволяють організувати присутність на території іншої держави і при необхідності моментально розгорнути ударні і логістичні опорні плацдарми армії. Важливою особливістю є і те, що «приймаюча сторона» бере на себе більшу частину забезпечують функцій, скорочуючи логістичну навантаження на американських тиловиків.
Передбачається, що з опорою на ці «пелюстки лілій» у воєнний час можна досить швидко розгорнути підрозділ сил швидкого реагування, а в мирний - використовувати як базу для заходів стратегічного стримування або проведення точкових операцій, наприклад, по боротьбі з тероризмом або наркотрафіком.
Так як закордонне присутність США дуже велике, в даній статті фокус буде направлений тільки на Чорноморській регіон, який представлений Вашингтоном зоною «особливо важливих американських інтересів».
Найбільшу цінність для США в регіоні представляє авіабаза Михайло Когелнічану, яка знаходиться в Румунії, неподалік від прибережного міста Констанца. Вона використовується Пентагоном як опорний пункт для участі американських військ в регіональних коаліційних навчаннях, а також в якості транзитного летовища для перекидання вантажів в Афганістан. На базі знаходиться група тилового забезпечення (Area Support Group - Black Sea) і батальйонна тактична група сухопутних військ на ротаційній основі. Американські військовослужбовці регулярно беруть участь в спільних навчаннях на румунському полігоні «Бабадаг» і болгарському навчально-тренувальному комплексі «Ново село». Також США для виконання завдань часто використовують авіабазу Кимпія-Турзій, на якій в даний час базуються вертольоти Black Hawk. В контексті присутності не варто забувати і про комплекс ПРО наземного базування «Іджіс Ешор» в містечку Девеселу, на озброєнні якого знаходяться протиракети «Стандарт», але це вже інша історія.
В даний час уряд Румунії за власний рахунок веде модернізацію авіабази Когелнічану під стандарти НАТО, припускаючи протягом 20 років вкласти 2,8 млрд доларів.
В останні роки грузинське керівництво активно намагається досягти статусу «кандидата на вступ до НАТО». Вашингтон, не бажаючи витрачати значні зусилля на обхід п'ятої статті альянсу, щоб забезпечити Тбілісі членство, обережно вкладає ресурси в розвиток військової інфраструктури в країні, згадуючи уроки 2008 року. При цьому альтернативи Грузії, як «воріт в Закавказький регіон», поки не передбачається.
У зв'язку з цим Вашингтон і Тбілісі продовжують розвивати відносини, в листопаді минулого року підписав новий договір про співпрацю у військовій сфері на три роки. Незважаючи на те, що подробиць не оприлюднено, в ході підготовки угоди обговорювалося питання про будівництво військових баз (наземної та морської) на території Грузії. Найбільш реальним представляється розміщення пункту спільної безпеки на авіабазі Вазіані, де вже зараз періодично розміщується американський персонал, що забезпечує перекидання вантажів в Афганістан. До того ж місцева навчально-матеріальна база регулярно використовується в ході щорічних навчань Noble Partner і Agile Spirit. А ось морська база представляється зовсім віддаленою перспективою - будівництво глибоководного порту Анаклиа йде з великим скрипом, навіть незважаючи увагу до проекту держсекретаря Майка Помпео.
В Україні Сполучені Штати своїми силами поки розмістили тільки один військовий об'єкт, і то спільного користування - морський операційний центр в місті Очаків. Будівництво здійснювалося силами інженерного батальйону «Морські бджоли» (1 Naval mobile construction battalion - Seabees), причому не без пригод у вигляді затримок фінансування або корупції українських підрядників. За задумом, центр призначений для керівництва спільними морськими операціями НАТО і України, проведення яких відпрацьовується в ході щорічних навчань Sea Breeze.

З огляду на свій невеликий розмір, завчасне зберігання великої кількості озброєння на території об'єкта навряд чи можливо, але ось як опора для проведення розвідувальних операцій - цілком. При цьому, за оцінками американських фахівців, порт Очаків також розглядається НАТО як можливе місце для своєї операційної бази в Чорному морі.
Таким чином, використовуючи концепцію «пелюсток лілій», Пентагон із задіянням мінімальної кількості ресурсів організував постійну військову присутність в Чорноморському регіоні. При цьому на основі двосторонніх військових договорів дані «пункти спільної безпеки» в будь-який момент можуть бути розгорнуті в повноцінні військові бази і можуть стати приводом для подальшої ескалації напруженості в регіоні. Ескалації з далекосяжними негативними наслідками для країн надали свої території збройним силам США. Дії Вашингтона з використанням залежних від нього країн в Чорноморському регіоні не залишаться без реакції Москви, і перетворять ці держави в потенційні мішені для російських ракет.

Украина ему не нужна. А не пошел бы он на...?

Українцям все більш і більш стає очевидним, що ані національної свідомості, ані національної ідентичності у Зеленського нема. Ніякої ідентичності взагалі!

І чим далі, тим більше ця відсутність ідентичності вилазить на поверхню і підриває довіру до президента з боку суспільства.

«Какая разніца», «договоріться посєрєдінє» - це не вигадані його технологами словесні конструкції. Ці вислови давним-давно закладені в свідомості нинішнього президента. Схоже, Зеленський комплексує з приводу того, що йому довелося жити в країні, яка не є передовою економікою світу, а відчайдушно бореться за виживання. Він не пишається, а комплексує з приводу свого єврейського коріння. Аналогічно комплексували деякі діячі більшовицької партії єврейського походження, які записувалися в паспорті як «рускій» і при цьому іноді поводилися як відверті антисеміти.

До речі, Зеленський в номерах «95 кварталу» також підживлював побутовий антисемітизм, доносячи до публіку через комічні сценки меседжі, що буцімто всі євреї хитри й жадібні (така собі форма інформаційного антисемітизму).
То чи варто дивуватися, що теперішній президент порівнював Україну з повією, мешканців Західної України виставляє рагулями, а мешканців Донбасу – бандитами. Пригадується ще одна його сценка про колаборантів з так званих «ДНР/ЛНР», в якій він запустив в ефір меседж про донбасівців «нєчто срєднєє мєжду Украіной і Росієй». Що ж, мабуть Зеленський вважає себе чимось «срєднім» між українцем і росіянином (звідти і переконання, що десь посередині домовимося).

Всі його фрази і дії вказують, що він досі не усвідомлює, що Росія агресор, що для більшості українців справжні герої – це вояки армії УНР, УПА, АТО/ООС, а не Лобановський з Малевичем, що більшість українців хоче в НАТО, а не позаблоковості. Дійсно, яка різниця, з ким воюємо? Яка різниця, якою мовою говоримо і яких героїв вшановуємо? Яка різниця – томос чи «термос»? Яка різниця, хто ти за походженням і громадянином (і не просто громадянином, а президентом!) якої держави ти є? Отака логіка Зеленського.

У мене вже нема ілюзій щодо того, що перед нами Янукович-2. Дії влади вказують, що вона все більше і більше калькує режим Януковича. Політику Офісу Зеленського можна охарактеризувати двома словами – колабораціонізм і капітулянтство. Подібне було і за Януковича. Та чим могло бути інакше – Яник теж не мав національної ідентичності, він вважав себе «донецьким пацаном», чимось «середнім» між українцем і росіянином.

«А нужен нам парєнь донєцкій, которим гордіться страна!» - співали колись прихильники Януковича в 2009 році. Зараз у нас щось схоже – тільки тепер у нас не «парєнь донєцкій», а «парєнь совєцкій». Може цьому «парню» і «какая разніца». Але нам – точно ні. І нам очевидно – такий президент становить небезпеку для існування України. Нам такий «преЗедент» не потрібний!

Сергій Пархоменко, член Координаційної ради Руху Опору Капітуляції

#Ні_капітуляції #РОК

Влада йде дорогою капітуляції

На вимогу Путіна Рада на рік продовжила дію закону про особливий статус для Донбасу. Путін також вимагає від України амністію бойовикам і вибори. При цьому Росія – країна-агресор жодних зобов‘язань на себе не бере по виведенню своїх військ з Донбасу і передачі контролю за кордоном. Це дорога не до миру, а до повної залежності від Кремля.

Після зустрічі в Парижі у Зеленського, сподіваюся, розвіються ілюзії, що з Путіним можна домовитися. До перемоги і миру нас приведе не запопадливе умиротворення, а смілива гідність і наполеглива боротьба.

Тому Зеленський і міжнародне співтовариство мають не шукати компроміси з агресором там, де їх не можливо знайти, а примусити його до миру. Радикальне посилення санкцій проти країни-агресора, створення широкого міжнародного фронту протидії агресору, активний пошук по всьому світу нових наших союзників, повна економічна ізоляція агресора, найактивніша розбудова за стандартами НАТО української армії – це той єдиний шлях, щоб змусити Путіна до миру. Все інше – або ескалація війни, або капітуляція, або заморожений на десятиліття конфлікт.

Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Чи бути Україні в НАТО вирішувати нам, а не Зе-кодлу

"Ви – наступні лідери України": виступ генсека НАТО в Одеській морській академії
СЕРЕДА, 30 ЖОВТНЯ 2019, 18:08 — ЄНС СТОЛТЕНБЕРГ, ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР НАТО
ФОТО НАТО

Я справді радий бути у цьому історичному місті, столиці українських військово-морських сил. Ми сьогодні відвідали чотири військових кораблі НАТО на причалі Одеси, і я вважаю, що це демонструє тверду підтримку України. 

Не тільки я, а й 29 послів, що є членами Північноатлантичної ради, до яких доєднався представник Північної Македонії, що скоро стане нашим 30-м членом.

Кожен із цих послів, а також кожна з цих держав – усі до єдиної – підтримують Україну.

Одеська морська академія, де ми є зараз, почала свою історію 75 років тому.

НАТО від вас не дуже відстає.

Цього року ми відзначаємо 70-річчя нашого Альянсу.

НАТО – це потужна ідея, яка дозволяє націям-однодумцям, які поділяють спільні цінності та інтереси, діяти разом у солідарності та дружбі. А якщо виникне така потреба – то захищати одна одну на полі бою.

Це зобов’язання дозволяло державам-союзникам зберігати свободу та безпеку в часи холодної війни, у ті часи, коли НАТО та Україна опинилися на протилежних сторонах.

Ви можете також продивитися виступ генсека у відеоформаті на каналі ЄвроПравди

Але 30 років тому, в листопаді 1989 року, Берлінська стіна впала, а по Європі пронеслися зміни. Замість повалених диктатур поширювалася демократія. Свобода перемогла утиски.

Тоді спільні цінності НАТО дозволили нам розвинути глибоке партнерство з нашими друзями навколо світу.

Серед цих друзів – Україна.

Ми маємо партнерство для того, щоби працювати разом, підтримуючи один одного.

І саме тому, хай якими складними є виклики, хай якою серйозною є загроза, я впевнений, що разом – як друзі та партнери – ми здатні подолати будь-які складнощі.

Минуло більше п’яти років відтоді, як Росія незаконно анексувала Крим, складову частину суверенної України. Росія підірвала суверенітет та територіальну цілісність України. І це підриває не одне десятиріччя дій задля миру та стабільності в Європі.

НАТО ніколи не визнає незаконну та нелегальну анексію Криму Росією.

Усіх союзників, європейські та північноамериканські держави, об’єднує засудження дій Росії. Ми закликаємо Росію припинити підтримку бойовиків на Донбасі, зупинити кібератаки та кампанії з дезінформації. Вона має відкликати свої сили зі Східної України та дозволити моніторам ОБСЄ повний та безперешкодний доступ до всієї України.

Я вітаю звільнення захоплених моряків з трьох українських військових кораблів. Вони продемонструвати велику сміливість та рішучість у дуже складній ситуації.

Вони продемонстрували справжній український дух.

Їхнє звільнення – це крок у правильному напрямі.

Але Росія має звільнити усіх українських громадян, повернути захоплені судна та гарантувати вільну навігацію.

Вона має забезпечити вільний доступ до українських портів на Азові, у відповідності до її міжнародних зобов’язань.

А також мають бути виконані Мінські домовленості – усіма сторонами.

Конфлікт на Сході змусив понад мільйон людей залишити свої домівки. Понад 13 тисяч українців були вбиті, і їхня кількість продовжує зростати.

Страждання людей мають припинитися.

А тому я вітаю відданість президента Зеленського ідеї мирного розв’язання конфлікту у Східній Україні. А НАТО і далі підтримуватиме суверенітет і територіальну цілісність України.

* * * * *

НАТО та Україна вже багато років є близькими партнерами. За останні 5 років наше партнерство стало лише ближчим.

НАТО підтримує зусилля України, спрямовані на реформування її оборонних інституцій та збройних сил.

Комплексний пакет допомоги Україні, схвалений НАТО, стосується багатьох речей. Він покликаний:

  •       посилити демократичний контроль за збройними силами;
  •       поліпшити управління всередині війська;
  •       викорінити корупцію у безпековому секторі та забезпечити його якісне управління;
  •       допомогти боротися з постійним напливом кібератак;
  •       підвищити якість військової освіти і навчання, а також заохочувати прийняття стандартів НАТО.

В останньому питанні ваша Академія відіграє провідну роль.   

Ми також збільшили нашу підтримку в Чорному морі, включаючи співпрацю з українським ВМФ – з більшим рівнем обміну інформацією з НАТО, з візитами (кораблів НАТО) до українських портів та зі спільними навчаннями.

НАТО надає істотну підтримку Одеській морській академії. Вже змінивши її на краще. Наприклад, як окремий предмет викладається лідерство, тобто військове керівництво, за підтримки Військово-морської академії США.

Польща, Болгарія та США допомагають створити навчальну програму щодо логістики.

* * * * *

Курсанти,

В майбутньому багато хто з вас можуть взяти участь у місіях НАТО.

Ваші вміння, досвід та сміливість стануть цінним внеском у міжнародний мир та безпеку.

Ви є майбутнім українського флоту.

Ви – наступне покоління українських лідерів.

А також ви – громадяни вільної та демократичної України. Формувати майбутнє цієї країни – це ваше право та ваша відповідальність.

Єнс Столтенберг,

Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу

Одеса, 30 жовтня 2019 року

Гарно і дивно на то дивитися НАТО в Одесі

Одесу заполонили бойові кораблі НАТО
Одесу заполонили бойові кораблі НАТО: шах і мат, Путін

Вдень 30 червня в порт Одеси прибули військові кораблі з декількох країн, у тому числі американський ракетний есмінець "Керні".

Про це повідомляє прес-центр Міністерства оборони України.

Повідомляється, що в Одесі вже є американський військово-транспортний літак C-130J Hercules і британський A400 Atlas зі спорядженням і першими учасниками міжнародних навчань Sea Breeze 2019.

Згідно з інформацією відомо, що на борту британського корабля також прибув загін морського спецназу. Очікується, що в порт Одеси направляється есмінець Військово-морських сил Сполучених Штатів USS Carney. Есмінець може виконувати різні завдання завдяки сильному і збалансованому озброєння.

Також Одесу вперше відвідає високошвидкісне десантне судно США USNS Yuma (T-EPF-8), яке також має взяти участь у міжнародних навчаннях Sea Breeze 2019. Це стане другим випадком в історії заходу корабля цього типу в акваторію Чорного моря.

Когда Киев может пренебречь советами Вашингтона


Шутка, повторенная дважды – уже не смешна.
США дали понять Порошенко, что ему не стоит второй раз отправлять корабли «на прорыв» Керченского пролива. Кроме того, представители НАТО и ОБСЕ вежливо отказались от предложения нашей стороны поучаствовать в прохождении, присутствуя на кораблях.
Причина этих отказов и предупреждений весьма логична. Наши западные партнеры, несомненно, умеют видеть гораздо дальше собственного носа, нежели политтехнологи в Киеве. Если бойцам МинСтеца не зазорно слепить «перемогу» на ровном месте или вовсе из «зрады», так как они в принципе ничем не рискуют, то представителям НАТО и ОБСЕ не хотелось бы оказаться в глупом положении. Посудите сами: если корабли при проходе через пролив будут действовать строго по международным правилам, то никаких проблем не возникнет – следовательно, обвинения в адрес России в нарушении правил судоходства беспочвенны. Заставить же российских погранцов арестовать корабли может лишь неподчинение их командам или игнорирование запросов – а это уже намеренная провокация нашей стороны, которую представители НАТО и ОБСЕ будут вынуждены зафиксировать и признать. После такого может разгореться нешуточный скандал, который будет в лучшем случае стоить «наблюдателям» карьеры в своих организациях. Кроме того, представители Германии и Франции уже провели мониторинг ситуации – и признали, что никаких проблем с судоходством нет.
Скандал, как и любой хайп вокруг прохождения кораблей, нужен только сегодняшней власти в Киеве для накрутки рейтинга внутри Украины. Логично, что европейские и американские представители из НАТО и ОБСЕ жертвовать своей карьерой ради предвыборного шоу Порошенко не собираются. Как говорится – на такое они не подписывались.
Но все-таки, состоится ли новый поход через Керченский пролив или нет?
Скорее всего, да – ведь это способ накрутки рейтинга и мобилизации общественного мнения на фоне очередного акта российской агрессии, если россияне снова задержат корабли. Или, в случае успешного прохождения, мобилизация общественного мнения вокруг «перемоги». В общем, беспроигрышный вариант в любом случае.
Что по этому поводу будет думать ОБСЕ, ЕС, да и любой извне – не важно. Не им же голосовать в марте.
Я бы сказал – правильно голосовать.
А кораблики в военном плане все равно бесполезны против россиян в море. Так что не жалко.

P.S. За наш проход через пролив наперекор американским советам, Вашингтон ругать не будет. А вот за контрабанду «втихаря» российских компонентов для оборонки – кого-то точно вызовет на ковер.

НАТО запускає масштабну підтримку України

НАТО запускає масштабну підтримку України: повний список допомоги Альянсу



Військові навчання, фінансова та технічна програма для нашого захисту 2019 рік для України буде насиченим не тільки у плані майбутніх виборів – заплановано 6 масштабних навчань із залученням іноземних військ, які передбачають допуск у країну до 8 тисяч солдатів із різних країн НАТО.

Багатонаціональні навчання з підготовки Збройних сил
Тактичні навчання із залученням армії протягом усього 2019 року. Загалом у кампанії беруть участь до 13 тисяч солдатів (від США — до 1,5 тисячі осіб, до 3-х літаків і вертольотів; від інших країн НАТО — така сама кількість). Навчання проходять на Яворівському полігоні у Львівській області.

Українсько-американські навчання "Репід Трайдент-2019"
Командно-штабні навчання на Яворівському полігоні. Пройдуть у червні та жовтні (загальна тривалість — до 25 днів). Усього беруть участь до 4,2 тисячі військових, а також до 23 літаків і вертольотів, до 30 одиниць колісної техніки (в тому числі до 2 тисяч солдатів НАТО);
Дивіться: Rapid Trident — 2018

Українсько-американські навчання "Сі Бриз-2019"
Командно-штабні навчання в акваторії Чорного моря (м. Очаків, о. Первомайський та Зміїний), міжнародні аеропорти "Одеса" і "Миколаїв", військовий порт "Очаків", причали Одеського торгового порту, військово-морські бази "Південь" і "Схід". Навчання пройдуть у червні-вересні, тривалістю до 20 днів. У них візьмуть участь до 4750 військових, зокрема до 2-х тисяч солдатів НАТО;

Дивіться: представники українських ВМС планують концепцію навчання "Сі Бриз-2019"

Українсько-румунські навчання "Ріверайн-2019"
Короткі (10-денні) тактичні навчання із залученням військ і кораблів на річці Дунай, а також в акваторії Чорного моря. У рамках кампанії участь візьмуть до 400 чоловік, у тому числі до 200 військових із Румунії;



Багатонаціональні навчання "Клено
У  період із липня по грудень 2019 року. Заходи пройдуть на території Житомирської області, у них візьмуть участь до 450 військових, зокрема до 350 солдатів із країн НАТО;

Дивіться: Кленова арка, 2016

Українсько-британські навчання "Воріер Вотчер-2019"
пройдуть із серпня по жовтень на військових аеродромах і полігонах Миколаївської області. У кампанії будуть задіяні до 380 військових, у тому числі до 300 — з Британії.

У 2019 році Україна може отримати велику військову допомогу й контракти. Йдеться про можливу передачу Україні двох військових фрегатів класу "Олівер Хазард Перрі". Це хоч і не нові, але досить "бойові" кораблі, оснащені в тому числі і ракетами класу "Гарпун".

Крім того, після прийняття закону про закупівлю зброї з-за кордону, Генеральний штаб і Міністерство оборони отримають можливість напряму купувати техніку в країн НАТО. Зараз Україна потребує нових систем РЛС, в перші роки АТО наша країна втратила майже половину боєздатної авіації.

Трастовий фонд НАТО з утилізації в Україні легких озброєнь та стрілецької зброї і звичайних боєприпасів:

Мета: залучення міжнародної допомоги для ліквідації надлишкових/застарілих легких озброєнь та стрілецької зброї, звичайних боєприпасів, а також протипіхотних мін типу ПФМ-1.

Зазначений Трастовий фонд є найбільшим у світи за обсягами серед подібних.

Завдання: надання допомоги в утилізації:

на 1-му етапі (2006-2010 рр., завершено) – 400 тис. од. ЛОСЗ, 1 тис. ПЗРК та 15 тисяч тонн боєприпасів;

на 2-му етапі (2012 – 2017 рр., триває) – 366 тис. од. ЛОСЗ та 36,3 тис. тонн боєприпасів; 76 тисяч тон звичайних боєприпасів, 3 мільйони одиниць протипіхотних мін типу ПФМ-1;

на 3-му етапі – 366 тис. од. ЛОСЗ та 39,3 тис. тонн боєприпасів, 3 мільйони одиниць протипіхотних мін типу ПФМ-1.

на 4-му етапі – 368 тис. од. ЛОСЗ та 42,4 тис. тонн боєприпасів.

Дивіться:  Допомога НАТО для зміцнення безпеки та стійкості України

https://znaj.ua/society/213354-nato-zapuskaye-masshtabnu-pidtrimku-ukrajini-povniy-spisok-dopomogi-alyansu