хочу сюда!
 

Vika

35 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «рф»

Как российские разведчики задолбали чехов


Журналисты болгарской редакции “Радио Свобода” провели расследование, согласно которому ко взрывам на объектах в Болгарии, где производится оружие и боеприпасы, в 2014-м году, могли быть причастны разведчики ГРУ МО РФ. В течение 2014 года произошли четыре таких взрыва, один из которых в Горни Лом, северо-западнее Софии на границе с Сербией. Там погибли 15 человек.

21 марта и 14 апреля 2015 года в поселке Иганово произошли взрывы на Вазовском машиностроительном заводе "Сопот", где производятся противотанковые боеприпасы, зенитные ракеты и другое оружие.

По данным расследователей Bellingcat, гражданин России Владимир Моисеев (псевдоним Владимир Попов) въезжал в Болгарию в марте, сентябре, ноябре и декабре 2014-го и один раз в 2015 году. Даты поездок совпадают с датами взрывов. В Черногории этот же человек разыскивается в связи с возможной причастностью к неудачной попытке переворота в 2016 году.

С февраля и апреля 2015 года расследователями были зафиксированы визиты в Софию других российских граждан - Дениса Сергеева (псевдоним Сергей Федотов) и Сергея Лютенкова (псевдоним Сергей Павлов).

Еще один гражданин РФ Егор Гордиенко (псевдоним Георгий Горшков) прибыл в болгарский город Бургас во второй половине апреля 2015 в одно время с Сергеевым. Это было в то же время, когда болгарский торговец оружием Эмилиан Гебрев, который был связан с взорванными объектами и складами, был, предположительно, отравлен. Генеральный прокурор Болгарии Сотир Цацаров в 2018-м году по этому  поводу заявил, что один из “солсберецких братков” (Чепига или Мишкин) также находился в Болгарии в апреле 2015 года.

Премьер-министр Чехии Андрей Бабиш назвал россиян Александра Мишкина и Анатолия Чепигу подозреваемыми во взрывах в Чехии. В настоящее время они разыскиваются британскими властями за отравление Скрипаля новичком и были идентифицированы в 2019 году BBC и Bellingcat как подчиненные Дениса Сергеева (псевдоним Сергей Федотов).

Если в Болгарии отличились офицеры ГРУ, то в Чехии ситуацию активно раскачивали их коллеги из СВР. Еще 5 июня 2020 года премьер-министр Чехии Андрей Бабиш и бывший министр иностранных дел Чехии Томаш Петржичек дали совместную пресс-конференцию. Два российских дипломата были объявлены персонами нон-грата с требованием покинуть Чехию, в связи с “нанесением вреда российско-чешским отношениям”.

По словам Бабиша и Петржичека, в апреле 2020 один из российских дипломатов в Праге сообщил чешским спецслужбам об угрозе отравления рицином чешских политиков. Это и стало отправной точкой скандала. Информация была ложной, однако, чехи восприняли ее как достоверную, имея доверие к своим российским коллегам.

Угрозы отравления появились на фоне дискуссии о сносе памятника маршалу Коневу в Праге. По распоряжению властей Праги памятник Коневу, который был установлен на площади Интербригады в районе Прага-6, был снят с пьедестала 3 апреля. В ответ на это российские следователи возбудили уголовное дело по статье об осквернении символов воинской славы (ч. 3 ст. 354.1 УК).

По всей видимости, эта ситуация и послужила толчком к тому, чтобы один из российских дипломатов (вероятно, разведчик, работавший под дипломатическим прикрытием) тайно сообщил своим чешским коллегам, что представители другой российской спецслужбы готовят отравление политиков, ответственных за решение по памятнику.

После получения такой информации, чешские спецслужбы немедленно организовали круглосуточную охрану всех должностных лиц, которые могли оказаться под ударом. Это, конечно же, стало причиной серьезных непредвиденных трат чешского бюджета.

После того как ложь российского дипломата-разведчика раскрылась, по словам бывшего главы чешского МИД Томаса Петржичека, чешская сторона пыталась договориться с посольством РФ полюбовно. Однако “подход россиян” и их хамское поведение не оставлял выбора. Два дипломата были выдворены.

Один из них был тем, кто “настучал” в правоохраниельные органы Чехии об угрозе отравлений. А второй - тем, на кого “настучали”. Сергей Нарышкин, после их выдворения, объявил, что высылка российских дипломатов была “гнусной и подлой провокацией со стороны чешских властей” и пообещал чехам вендетту. Однако, позже в российском издании “Коммерсантъ” появилась подробная информация о высланных из Чехии дипломатах.

Это были  Андрей Кончаков, руководитель “Российского центра науки и культуры” и директор “Россотрудничества” в Чехии, а также Игорь Рыбаков, подчиненный Кончакова. Он занимал формальную должность начальника отдела "Россотрудничества" или что-то вроде этого.

По данным, слитым российским журналистам, Игорь Рыбаков родился в Омске в 1971 году, в 1992-95 годах работал корреспондентом компании «ТелеОмск», затем перешел на службу в Омское управление ФСБ.

С 2001 по 2007 год он занимался бизнесом. Затем поступил на дипломатическую службу в Межгосударственном фонде гуманитарного сотрудничества государств-участников СНГ. А с 2014 работал в “Россотрудничестве”, окончив Академию ФСБ и курсы повышения квалификации в Дипломатической академии МИД.

По мнению журналистов, именно Рыбаков написал донос на своего начальника Кончакова в правоохранительные органы Чехии, которые на основании его доноса, обеспечили государственную охрану как минимум трем чешским чиновникам. Впоследствии было выяснено, что Рыбаков дезинформировал своих чешских коллег, преследуя какие-то свои цели.

Вероятно, именно он сообщил, что, якобы, в Чехию “прибыл сотрудник российских спецслужб с целью отравления чешских политиков веществом рицин”, в качестве мести за решение демонтировать памятник Коневу.

Скорее всего, речь шла именно о Кончакове. Их обоих впоследствие и выгнали из Чехии. В отношении Кончакова следует сказать, что руководящие должности российской организации “Россотрудничество” за границей, обычно занимают представители СВР России для ведения разведдеятельности под дипломатическим прикрытием. Однако, очень вероятно, что Рыбаков является сотрудником другой спецслужбы. Предположительно ФСБ. Скандал разгорелся в тот период, когда Нарышкин и Бортников перестали быть политическими партнерами.

Таким образом, невооруженным взглядом видно, что российские разведслужбы уже очень давно "испытывают терпение" чешской администрации. Будем надеяться, что теперь их не спасет и чешский президент Милош Земан, который уже успел заявить, что “не все так однозначно”. Ряд чешских политиков уже высказали свое негодование, по поводу его очередного пророссийского демарша.
https://censor.net/ru/blogs/3261869/kak_rossiyiskie_razvedchiki_zadolbali_chehov?fbclid=IwAR3sAowG7Rr2tFzzXKbgF_4HVE3HER6RY_gy4MQ6AEPCekqoS90Btlhztk8
Источник: https://censor.net/ru/b3261869

Ой,"как невдобно получилось!"-ихтамнет оказывается там таки-ЕСТЬ


Иногда для того, чтобы получить свидетельства российской агрессии на Донбассе, достаточно просто вполне легально запросить информацию Российской железной дороги о движении грузов через ту или иную станцию. Именно так мы и поступили.
В России есть сайт Gdevagon.ru, который за деньги предоставляет информацию РЖД о траффике вагонов через российские железнодорожные станции.
Мы заказали на этом сайте справку о движении грузов через станцию Успенская, которая находится на границе Ростовской области и ОРДЛО (ж/д ветка на Иловайск) за январь 2015 года. Тогда шли бои за ДАП и Дебальцево. И оказалось, что только в этом месяце через Успенку прошли тысячи тонн взрывчатых материалов.
Станция Успенская - пограничная. Дальше только Украина. В самом селе Успенка, где расположена эта станция, населения меньше тысячи человек. Там никаких военных складов нет, поэтому все взрывчатые материалы, которые приходили на станцию Успенка из разных концов России, дальше могли ехать только на территорию Донецкой области.
Что же за взрывчатые материалы приходили на границу с Украиной из России в январе 2015? Для того, чтобы понять это, достаточно взглянуть на те станции, откуда приходил груз. Все эти станции расположены возле российских военных частей и артиллерийских складов. Кстати, один из этих складов в Красноярском крае взорвался в 2019 году.
Документ целиком можно скачать на файлообменнике
Видеоверсия расследования по ссылке на Ютубе

Мы узнали, как Россия поставляла боеприпасы боевикам ЛДНР (расследование)

https://www.facebook.com/den.kazansky/posts/3980882751991207

Сирійський гамбіт...невдалий але кривавий


7 квітня 1946 року французькі війська були евакуйовані з території Сирії. З того часу ця дата, 17 квітня, відзначається як одне з головних державних і національних свят Сирійської Арабської Республіки - День незалежності.

Сирія протягом усього своєї багатовікової історії виявлялася в сфері геополітичних інтересів сильних сусідів. В результаті цього Сирія, будучи однією з найдавніших держав Близького Сходу, більшу частину своєї історії перебувала в складі цих сильних держав-сусідів і не мала можливості розвиватися як самостійна незалежна держава.

Навіть отримавши незалежність, Сирія, як і раніше залишилася в зоні боротьби зовнішньополітичних інтересів найсильніших світових держав.

На превеликий жаль, ця боротьба продовжується і сьогодні.

Ціла низка переворотів, що пройшли в країні після придбання Сирією повноцінної незалежності перетворили країну на зону постійної напруги. Навесні 2011 року почалося локальне громадянське протистояння проти режиму Башара Асада, яке переросло у багатосторонній збройний конфлікт на території Сирії. Поступово у цей конфлікт були втягнуті не тільки основні країни регіону, а й міжнародні організації, військово політичні угруповання і світові держави.

Сирія завжди входила до зони інтересів Росії. Тому з самого початку громадянського протистояння в Сирії Росія надавала дипломатичну підтримку Башару Асаду, блокуючи в Раді Безпеки ООН проекти антисирійських резолюцій західних і арабських країн, що передбачали накладення санкцій або навіть військову інтервенцію проти уряду Башара Асада.

Росія підтримала сирійський уряд поставками зброї, військової техніки і боєприпасів, а також організацією навчання фахівців і наданням військових радників.

У жовтні 2015 року ВКС РФ завдали перші удари по цілям в Сирії після того, як Рада Федерації схвалила використання російської авіації за кордоном. У Кремлі стверджують, що в Сирії Росія веде боротьбу з "Ісламським державою" і іншими терористичними угрупуваннями ісламістів. Офіційні представники США неодноразово спростовували це твердження, стверджуючи, що російські авіаційні удари спрямовані головним чином проти повстанських угруповань, не пов'язаних з "Ісламським державою", а воюють з Асадом.

Москва дуже хоче зберегти владу Башара Асада - свого найближчого союзника на Близькому Сході, і зміцнити його військовий вплив в регіоні.

На Близькому Сході у Росії залишилося два надійних союзника - Сирія і Іран. Росія має ключові інтереси в цьому районі. Сирійський порт Тартус є єдиною для Росії військовою базою поза територією країни. Крім того, Росія веде торгівлю озброєннями з Сирією на суму в понад 4 млрд. доларів США. Тому з питання Сирії Росія відверто протистоїть західним країнам.

В рамках РБ ООН під час обговорення проекту резолюції з питання Сирії Росія висунула три принципи: по-перше, влада не можна змінювати в ненормальному порядку, по-друге, іноземні сили не можуть проводити військове втручання, в тому числі, озброювати опозицію, по-третє , не можна вводити санкції.

Путінська Росія вже давно звикла порушувати міжнародні норми та правила. Тому не дивно, що другий свій же принцип «іноземні сили не можуть проводити військове втручання» для самої Росії виявився «не указом». Військове втручання у внутрішні справи Сирії Росія реалізувала за рахунок так званих «іхтамнетов» - приватних військових компаній. Славнозвісні ПВК Вагнера та ПВК Патріот.

У Сирії ПВК Вагнера представлена підрозділами, які по суті своїй, є розгорнутою бойовою частиною. Це чотири штурмові бригади, три артдивізіона, танкова рота, диверсійний підрозділ, тил, штаб. Загальна чисельність ПВК у Сирії перевищує дві з половиною тисячі бійців. Але при цьому вона формально ніяк не пов'язана з Міністерством оборони. Хоча і готують «вагнеровців» на базі, яка була розгорнута поблизу хутора Молькіно Краснодарського краю, та й користуються вони тими ж самими полігонами, танкодромами, стрільбищами, на яких йде навчально-бойова підготовка в/ч 51532, відомої як «10-а бригада спецназу ГРУ». І в Сирію їх перекидають літаками ВКС Росії і великими десантними кораблями ВМФ.

Саме ВДК доправили до Сирії «вагнерівських» артилеристів разом з гарматами, зенітками, мінометами, отриманими з армійських складів у Росії. Але для офіційного Кремля такого підрозділу не існує!

ПВК Патріот, яка формується з кадрових російських військовослужбовців та імовірно пов'язана з міноборони РФ, як мінімум з весни 2018 року бере участь в бойових діях в Сирії. Ця ПВК є прямим «конкурентом» ПВК Вагнера, але на відміну від ПВК Вагнера, яка частіше бере на себе бойові завдання, ПВК Патріот більше займається охороною перших осіб.

Саме через такі ПВК Росія веде свою політику військового інтервенціоналізму в Сирії. І при цьому Кремль заперечує свій зв'язок з ПВК, які приймають участь у бойових діях на території цієї країни. Замість незалежності Сирія отримала тотальний контроль та залежність від Російської Федерації, яка на поталу своїх імперських та бізнесових амбіцій кладе свободу, незалежність та саме життя народів інших країн.Источник: https://censor.net/ru/b3260529

Рубікон для майора


Останні три тижні виявилися багатими на яскраві міжнародні політичні події. В центрі уваги світового суспільства перебувала публікація відкритої версії звіту Офісу Директора Національної Розвідки США про втручання іноземних держав у вибори в США в 2020 році. Перш за все, і в основному, Росії на стороні Трампа. Слідом за цим значний резонанс викликала публічна згода президента США Джо Байдена з тим, що «Путін – вбивця» у відповідь на запитання журналіста ABC Джорджа Стефанопулоса.

Також нещодавно відбулися досить жорсткі дводенні переговори державного секретаря Тоні Блінкена і радника з національної безпеки Джейка Саллівана з їх китайськими колегами.

Ці події, а також те, що за ними послідувало і те, що їх супроводжувало, дуже чітко визначили, що зовнішня політика сучасної Америки, яка була чітко окреслена в недавньому виступі президента Байдена на мюнхенській конференції з безпеки і у виступі державного секретаря Блінкена перед американськими дипломатами - це вже не просто лише слова, а абсолютно реальні практичні дії.

Сполучені Штати дуже чітко позначили, в чому полягають пріоритети їх зовнішньої політики і якою буде ця політика в найближчі чотири роки. Своєю короткою відповіддю на питання Джорджа Стефанопулоса Джо Байден сказав дуже багато. Ніяких рухів в бік якого б то не було поліпшення відносин з Росією не буде і не може бути. Ніяких поступок вбивці ні в чому бути не може, як не може бути поступок терористові.

Те, як нервово сприйняв кремлівський диктатор коротку і чітку відповідь американського президента на запитання журналіста, говорить про те, що ця відповідь потрапила в «десятку», дуже болісно вдаривши по самолюбству майора КДБ, який отримав підполковника перед відходом у відставку.

Ні, ніяких «дебатів» в прямому ефірі ніхто з ним проводити не буде. На його з дитинства сформовані важкі комплекси ніхто також не буде звертати уваги. Блазнювання Путіна перед телекамерами нікого в Америці не цікавить. За відкликаним їм з Вашингтона послом ніхто тут не буде нудьгувати. Всі ці демарші – лише для внутрішнього російського споживача.

Джо Байден провів дуже чітку межу для всіх глав держав і урядів, все ще бажаючих щось гарне «побачити в очах» кремлівського диктатора або тих, хто збирається вести з ним «business as usual». Всі вони повинні будуть тепер розуміти, що мають справу з людиною, яку президент США вважає вбивцею!

На тижні що минає, міністри закордонних справ країн G7 чітко вказали Росії, що вона - агресор і що вона не є лише стороннім посередником на переговорах в рамках мінського і нормандського процесів, а є стороною конфлікту.

Державний секретар Блінкен виступив з різкою заявою, в якій закликав негайно зупинити будівництво «Північного потоку-2», в іншому випадку пригрозив країнам-учасникам американськими санкціями.

Над Кремлем згущаються хмари. Протягом найближчих тижнів американо-російські відносини отримають подальший розвиток у вигляді нових санкцій за втручання Росії у вибори і відповіді США на російську кібератаку. Чи надовго вистачить у Росії внутрішніх «скреп» для жорсткого протистояння з усім Західним Світом?Источник: https://censor.net/ru/b3259291

"Війни пам'яті" путінської Росії


«Війни пам'яті», які ще недавно залишалися важливим, але все ж таки вузькопрофесійним предметом вивчення істориків, увірвалися в велику політику. У Росії ці війни особливо помітні, і ведуться вони на двох фронтах: внутрішньополітичному, де відбувається боротьба з «фальсифікаторами історії» в самій Росії, і зовнішньополітичному, де спотворення Кремлем історії є невід’ємною частиною гібридної війни Російської Федерації проти Заходу.

Російська влада активно захищає «свою версію» історії війни від критиків як в країні, так і в світі. В умовах, коли міжнародна ситуація нагадує холодну війну, «війна за історію» стає більш жорстокою та запеклою.

У середині листопада минулого року Міністр оборони РФ Шойгу видав два накази за номерами 591 та 589, що стосуються історії Другої світової війни. Обидва накази практично унеможливлюють об'єктивне дослідження Другої світової. Наказ 591 скасовує наказ міністра оборони РФ того часу Анатолія Сердюкова про порядок розсекречення матеріалів Центрального архіву міністерства (ЦАМО) та інших архівів, підвідомчих оборонному відомству, пов'язаних з історією Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Наказу № 591 передував наказ № 589, який набув чинності з січня 2021-го. Він має назву «Про розсекречення архівних документів Червоної Армії і Військово-Морського флоту періоду Другої світової війни».

Згідно з новим наказом Шойгу № 589 розсекречувати документи знову будуть експертні комісії МО після проведення відповідної експертизи, яка відбуватиметься протягом 2021-2024 років. Як можна припустити, в цей період незалежні дослідники, не пов'язані з Міністерством оборони, до документів допускатися не будуть.

Однак у цих наказах важливо інше: експертиза передбачає, що члени комісій повинні перед розсекречення ознайомитися зі змістом документів. Але тоді на розсекречення всього масиву документів, пов'язаних із Другою світовою війною, Міністерству оборони буде потрібно не одне століття. Адже зараз тільки в ЦАМО, за офіційними даними, перебуває на зберіганні 20244243 архівних справи і 60477024 одиниці зберігання військово-медичних документів. З цього числа 10951948 архівних справ відносяться до періоду Великої Вітчизняної війни. Якщо додати до архівних справ Великої Вітчизняної війни справи періоду з 1 вересня 1939 по 21 червня 1941 року, то число справ, ймовірно, збільшиться до 15 млн. одиниць. Враховуючи, що в багатьох справах містяться десятки і навіть сотні документів, мова йде про сотні мільйонів або навіть мільярди листів. З урахуванням цього стає зрозумілою вся абсурдність завдання розсекретити всього за чотири роки такий об’єм документів, використовуючи колишні правила про експертизу.

Цілком очевидно, що таке завдання і не ставиться владою РФ, а вирішується зовсім інше: не допустити дослідників до документів Міністерства оборони, які зачіпають болючі для нинішнього керівництва військового відомства і уряду Росії питання, і публікувати тільки ті документи, які представляють Червону армію і політику Радянської держави в період Другої світової війни виключно з позитивного боку.

Перш за все, влада намагається приховати радянські плани нападу на Німеччину в 1940-1941 роки або, наприклад, плани нападу на Туреччину в 1942 році; документи, які можуть дати уявлення про реальні радянські військові втрати, які в рази більше офіційно оголошених МО; документи про невдачі Червоної армії і зроблені в зв'язку з цим оргвисновки на адресу відомих радянських полководців; і, не в останню чергу, про злочини радянських військовослужбовців, які набули особливо масовий характер, коли Червона армія вступила на територію країн Європи, а потім - і на територію Китаю і Північної Кореї.

Незалежних дослідників відсікають від доступу до документів, щоб зберегти в свідомості народу ту офіційну парадну картину війни, яка тепер закріплена в Конституції Росії і в ряді репресивних законів.

Історія Великої Вітчизняної перетворилася в офіційну громадянську релігію, критика якої так само неможлива в Росії сьогодні, як неможлива була критика православ'я в Російській імперії, за яку загрожувало кримінальне покарання.

Російська влада використовує історичну політику як останній інструмент для політичної мобілізації населення і підтримки рейтингів першої особи. Битва на «полях пам'яті» стає все більш агресивною і запеклою.

Боротьба з так званими «фальсифікаціями» стала для влади РФ способом конструювання офіційної історичної міфології. Такого роду історична політика свідомо культивує гордість за «вибілені» темні сторінки російської історії, жорсткість і жорстокість державної влади. Сакралізуючи державну владу, зводячи історію лише до діянь царів, вождів і полководців, формуючи ставлення до народу як до витратного матеріалу великої історії, автори і виконавці офіціозного історичного дискурсу тим самим легітимізують агресивні авторитарні практики сьогоднішнього путінсько-імперського режиму.Источник: https://censor.net/ru/b3258649

https://censor.net/ru/blogs/3258649/vyini_pamyat_putnsko_ros/sortby/tree/order/asc/page/1#comment_76035300

Фабрика лжи: по каким «темникам» работает пропаганда «ДНР».



Не секрет, что с началом оккупации Россией части территории Донецкой и Луганской областей, в умы населения данных территорий последовательно вкладываются определенные нарративы, которые в полной мере соответствуют посылам, насаждаемым кремлевскими пропагандистами. Впрочем, есть там и своя специфика.

В распоряжение группы «Информационное сопротивление» всего лишь за пару бутылок местного шмурдяка, выкаченого «по-брацки» ценному, но сильно пьющему «шакалу ротационных машин» из Донецка, попал документ под названием «Протокол совещания по медиапланированию», спущенный местным «виртуозам фарса» «Администрацией Главы Донецкой народной республики».

Часть тем, содержащихся в нем, касается Украины, безусловно, в негативном контексте, например, «преступления Украины на Донбассе», или «на Украине хуже», куда должны входить все лживые сюжеты, которые в самой «администрации» обозначили, как, дословно, «все новости по ухудшению жизни на территории Украины».

В то же время, все, что касается Российской Федерации, а также деятельности «властей ДНР», подается исключительно в розовом цвете, что должно создать у населения ОРДЛО иллюзию счастливой жизни.

С полным содержанием «темников», по выполнению которых местные пропагандисты должны отчитываться в установленные сроки, можно ознакомиться из скринов «документа», приведенных ниже.

Мьянма. Справжній ВЕЛИКИЙ друг маленького путіна.


27 березня головний редактор МК Павло Гусєв, голова громадської ради при Міноборони РФ, приїхав до столиці М'янми (Бірми) на військовий парад разом із заступником міністра оборони РФ - генералом Олександром Фоміним. В той же день в різних містах країни було вбито щонайменше 114 осіб, в тому числі маленькі діти. З початку протесту проти військового перевороту, який стався 1 лютого, в Бірмі вбито майже 460 людей, політв'язнів тисячі.

«Днем жаху і сорому» назвав 27 березня глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель, кажучи про «ескалацію насильства з більш ніж 100 вбивствами мирних жителів». Він назвав «неприпустимими» злочини, «скоєні військовими проти власного народу в «День збройних сил».

Начальники генеральних штабів 12 країн (США, Великобританії, Німеччини, Японії, Австралії, Канади, Греції, Італії, Данії, Нідерландів, Нової Зеландії та Республіки Корея випустили спільну заяву, що засуджує бійню, яку вчора влаштувала армія М'янми щодо власного населення:

«Як начальники генштабів ми засуджуємо використання сили, яке призвело до смертельного результату, щодо неозброєного народу з боку збройних сил і пов'язаних з ними сил безпеки. Професійні військові дотримуються міжнародних стандартів поведінки і відповідальні за те, щоб захищати народ, якому вони служать, а не завдавати йому шкоди. Ми закликаємо Збройні сили М'янми припинити насильство і працювати над тим, щоб відновити повагу і довіру з боку народу М'янми, які вони втратили через свої дії». Російська армія не приєдналася до цієї заяви. Мабуть, стандарти поведінки відповідають…

Святкування «на крові». Лише «гості» з Росії приїхали до глави військової хунти Бірми (М'янми), генерала Мін Ауна Хлаіна, щоб разом з ним приймати парад карателів і катів. Представник РФ Фомін був єдиним високим іноземним гостем. Навіть тоталітарний Континентальний Китай не послав свого високого представника. Не став бруднитися. А Росія стала. Фомін відвідав в столиці М'янми військовий парад і обмінявся подарунками з головнокомандувачем, генералом Мін Аун Хлаіном та ще й отримав медаль від глави військової хунти, який назвав Росію «справжнім другом».

А ось що пише «рупор Кремля» Гусєв в підводці до ексклюзивного інтерв'ю з бірманські катом: "Сили правопорядку і армія несуть службу, охороняючи безпеку громадян. Проти них застосовуються всі брудні методи «кольорових революцій».

Події часто розвиваються за відомим з часів київського майдану сценарієм. По мирним жителям і правоохоронцям відкривають провокаційний вогонь з натовпу, причому вина перекладається на сили правопорядку ". З яким особливим кремлівським цинізмом член Ради при президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини, заслужений журналіст РФ Павло Гусєв нищить ті самі права людей Бірми!

«Скажи мені, хто твій товариш, і я скажу, хто ти». Судячи з поширених відео з місця подій, військові відкривали вогонь не тільки по демонстрантах, а й по мирно проїжджаючих повз автобусах з простими громадянами.

Буденно знищуючи тих, хто просто зустрічався на шляху. Але владу Росії не бентежить такий розвиток подій. Щось схоже, але дещо менш криваве, продемонстрував 25 і 27 березня ще один «друг» Росії, правитель Білорусі Олександр Лукашенко. Анонсований опозицією "День Волі" викликав жорстку реакцію і залучення тисяч силовиків і сотень одиниць техніки - автозаків, водометів, джипів з колючим дротом, бронетехніки, вантажівок з солдатами... Спроби людей зібратися разом тут же припинялися. Опозиціонери заявляють про 245 затриманих.

Коли в суботу військові М'янми відкрили вогонь по протестуючих і простих громадянах, російський заступник міністра оборони продемонстрував тверду підтримку Москви М'янмі та її готовність поглибити своє «стратегічне партнерство». Це справжня реальність російської зовнішньої політики. Кремль пересварився з усіма близькими і далекими «колись друзями», але з готовністю протягує «руку допомоги» кривавим хунтам.

Диктаторів у світі стає все менше. І їм потрібно триматися один за одного, щоб вони не вимерли як вид. Диктатори змушені підтримувати один одного. Адже щоб виправдовувати своє існування, будь-якому диктаторському режиму потрібно показувати, що він не один такий в усьому світі.

І схоже на те, що у сучасному «клубі диктаторів» Путін відводить собі роль «почесного головуючого».Источник: https://censor.net/ru/b3258131

Історичні виверти


Міністерство освіти Росії схвалило серію підручників з російської та загальної історії під редакцією помічника президента Росії, колишнього міністра культури РФ, голови Російського військово-історичного товариства (РВІТ) Володимира Мединського. Підручники вже найближчим часом підуть в друк. Вихід першого тиражу намічений на кінець квітня - початок травня.

За словами голови РВІТ, «маніпулювання історичним порядком дозволяє впливати на громадян Росії і їх світогляд». «Вважаємо важливим підійти до питання розробки і затвердження основ державної історичної політики, так само, як вже були прийняті в свої роки основи державної культурної політики» - сказав Володимир Мединський. «Спільно, з науковим співтовариством, іншими зацікавленими структурами ми повинні розробити такий короткий, зрозумілий і певний документ. Він зараз просто життєво для нас необхідний» - зазначив він.

В ході круглого столу в Раді Федерації Мединський заявив: «Росії необхідно на державному рівні виробити основи історичної політики».

Російська влада залюбки застосовує викривлення історії з метою підкреслити власну велич та приховати історичні катастрофи Імперії.  Маніпуляції з історією та спотворення історичних фактів, яке почалося з історії Другої Світової війни, вже поширюються на інші часові проміжки. Дуже влучно сказав академік А. Д. Сахаров: «Народом, що не знає свою історію, можна маніпулювати».     Інструментом саме таких маніпуляцій і є серія підручників з російської та загальної історії під редакцією Володимира Мединського.

Псевдонауковець Мединський – один з тих, хто використовує історію, як засіб досягнення імперських забаганок Кремля, повністю ігноруючи історичну правду. Серед фахівців з історії він відомий тим, що «підганяє» історичні факти під свої забаганки обґрунтовуючи це тим, що історію слід розглядати виключно з позиції інтересів Росії. Мединський працював в уряді з 2012 року. Найбільше він запам'ятався активним протекціонізмом російського кіно, скандалом зі своєю дисертацією і крилатими виразами, які розлетілися по мережі.

Половці і печеніги - потім блискуча революція 1917 - потім героїчний народний улюбленець Сталін (про колоски і ГПУ - ні слова!). Потім відразу ВВВ та Перемога, потім - успіхи соціалізму, потім - геополітична катастрофа, але зате відразу - Путін-геній людства. Приблизно так виглядає «справжня» історія Росії на думку екс-міністра культури РФ. Були казки братів Грімм, казки Андерсена, Пушкіна, а тепер ось з'явилися і казки Мединського. А Мединський - ще той казкар!

Більш за все, серія підручників під редакцією Мединського не що інше, як розширена версія його тритомника «Міфи про Росію». У трьох книгах «Про російське пияцтво, лінь та жорстокість», «Про російську демократію, бруд та «тюрму народів», «Про російські крадіжки, особливий шлях і довготерпіння» відображені його власні версії і тлумачення російської історії. Книги серії «Міфи про Росію» неодноразово критикувалися за недостатньо науковий характер. Опоненти звинувачували Мединського у свідомому перекручуванні історичних відомостей, заміну негативних стереотипів про Росію «рожевими» міфами. Критиці піддавалися власні погляди Мединського - переконання в необхідності позитивного трактування вітчизняної історії та готовність інтерпретувати різночитання в джерелах на користь національних інтересів.

Навіть дисертація Мединського на ступінь доктора історичних наук піддалася значній критиці з боку вчених. На думку експертів Мединський відкидає або приймає історичні факти, спираючись виключно на власні суб'єктивні уявлення про те, «як все було насправді», відкидаючи як наклеп всі негативні повідомлення і беззастережно приймаючи позитивні. За висловом к.і.н., фахівця з історії Росії XVII століття  А. Н. Лобіна, роботу Мединського характеризують дилетантизм, несумлінність дослідження, ігнорування джерел. Як пише Лобін, «в результаті ми маємо не наукове дослідження, а якийсь наукоподібний сурогат на рівні курсової (правда, вельми об'ємної) студента 1 або 2 курсу. В основі дисертації лежить не сучасна методика, що відрізняються новизною, а повне незнання. Незнання реалій епохи, незнання основ соціально-економічного становища, незнання зовнішньої політики Російської держави». Наукова спільнота фахівців з історії намагалася позбавити Мединського наукового ступеня доктора історичних наук, вказуючи, в тому числі, на наявність в його дисертації безлічі грубих помилок, некоректну роботу з джерелами і пропагандистський характер роботи. Але Міністерство освіти та науки Росії видало наказ про відмову в позбавленні Мединського наукового ступеня.

Ось такий «науковець», а за сумісництвом - полум'яний апологет нинішнього путінського режиму і головний захисник ідеї, що шкільний підручник з історії Росії повинен бути тільки один - ідеологічно сумісний з цим режимом, буде вирішувати, яку «історичну правду» потрібно донести до підростаючого покоління росіян. Людина, яка відверто заявляє, що «факти взагалі не мають ніякої цінності, і якщо міф - духопід'ємне, то він має цінності більше, ніж факти», буде формувати історичну пам'ять нації.

Кремль використовує сюжети історичного минулого для задоволення своїх поточних, тактичних та стратегічних політичних цілей. Причому, не беручи на себе відповідальність за формування культури історичної пам’яті в суспільстві чи пам’яті про минуле. Такі небезпечні дії путінської влади обов’язково приведуть до конфлікту різних національних, етнічних, релігійних, соціальних груп у суспільстві. Маніпуляція минулим, виокремлення з історичного контексту тих чи інших подій, фактів, що влаштовують правлячу політичну силу, становлять загрозу громадянському суспільству і дестабілізують Росію не менше, а може й більше, ніж економічні та політичні кризи.
https://myc.news/ua/mneniya/istoricheskie_ulovki?fbclid=IwAR1vhXjbNpgX21TUXLXR9fzrWNUKksyiwFciwCsR-2lh_6YvGe93bAzR_Z8

Топ-10 нарративов кремля




Опубликованы результаты мониторинга кремлевского иновещания на Европу и США в 2020 году по тегу "Украина":
1. "Украина вмешивалась в выборы в США" - 131353 упоминания.
2. "Украины не существует" - 8061 упоминание.
3. "В Украине нацизм/фашизм" - 6475 упоминаний.
4. "Крым - не Украина" - 4009 упоминаний.
5. "Украина не хочет мира" - 2972 упоминания.
6. "Беларусь может стать второй Украиной" - 2433 упоминания.
7. "Международные преступления Украины" - 1269 упоминаний.
8. "Украина сбила Боинг" - 1232 упоминания.
9. "Голодомор - это фейк" - 398 упоминаний.
10 "Украина - полигон для НАТО" - 333 упоминания.
Итого: 158 535 упоминания Украины в топ-10 кремлевских нарративов. Или 434 упоминания в день, 7 дней в неделю, 365 дней в году. Каждые три минуты про "вмешательство в выборы", "фашизм", "боинг" и далее по списку.
--
Теперь поставьте себя на место среднего европейца или американца. Он никогда не был в Украине и зачастую не знает, где она находится. Кремлевские иноСМИ ежедневно создают ему сотни сюжетов про Украину на десятках языков. Пригожинские тролли под видом реальных людей множат эти сюжеты в соцсетях с тегом "посмотритекакиефашисты".
Существует не то, что существует, а то, что покажут по телевизору. Ложь, повторенная тысячу раз, становится правдой. Кремлевская пропаганда справляется с этой задачей за пару дней. В Европе и США хотя бы существует альтернатива из независимых СМИ. Внутри России независимые СМИ блокируются, а альтернатива пропаганде преследуется по закону.
Пропаганда создает яркую картину мира. У потребителей появляется эмоциональная зависимость и теряется навык критически оценивать информацию. У них не возникает сомнений, когда несуществующее государство вмешивается в выборы в США, а штурмовик размером с олимпийский стадион сбивает малазийский авиалайнер ракетой "Бук".
Предположим, что Кремль не перестанет совершать преступления у всех на виду, прикрывая их тысячами пропагандистских сюжетов. Тогда единственный выход из ситуации - развитие у населения навыков критического потребления информации. В Кремле об этом знают, судя по принятым законам об инагентах и о просветительской деятельности.
https://www.facebook.com/sn258/posts/4421489767863400

Космічне дно


17 лютого 2021 року назавжди ввійде у світовий часопис як день порятунку Землі від загрози з космосу. Без перебільшень… Велике бачиться на віддалі, тому місяць є достатнім часовим проміжком для нас, щоб оцінити велич цієї події.

В цей день у Санкт-Петербурзі відбулися переговори Міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова і його колеги з Тоголезької Республіки Робера Дюссе. Російська дипломатія одержала чергову перемогу над здоровим глуздом, вмовивши таки керівництво Того не розміщувати зброю у космосі!

«Подписали совместное заявление правительств Российской Федерации и Тоголезской Республики, в котором подчеркнули решимость не допускать развертывания оружия в космосе и обязались не быть первыми, кто его начнет». Ні більше ні менше…

Довідка: Республіка Того, держава на заході Африки; межує на заході з Ганою, сході з Беніном, півночі з Буркіна-Фасо; площа — 56800 км; столиця — Ломе. Економіка Того є слабко розвинутою. Основою економіки залишається сільське господарство, яке забезпечує 34 % національного прибутку і надає роботу 69 % працездатного населення.

Чи варто вказувати, що ніякої космічної програми у Того немає? І навряд чи з'явиться в найближчі роки. Як мінімум тому що країна знаходиться на 155 місці в рейтингу країн за рівнем ВВП. У свіжому Індексі країн за рівнем людського розвитку, який багато хто називає - індекс рівня життя, Того знаходиться на 167 з 189 місць. На два рядки вище Афганістану, але все ж сильно нижче Уганди. Яка космічна програма? Яка зброя у космосі? На чому мужні тоголезькі військові космонавти повезуть на орбіту ту зброю, якою буде погрожувати Росїї? Тим більше, що із наявної зброї збройних сил Того справжню загрозу представляють танки Т34-85 та кулемети ДШК часів другої світової війни та перших післявоєнних років!

Схоже на те, що Росія не аби як переймається проблемами власної космічної безпеки. Кремлівська дипломатія вже встигла домовитись за аналогічним питанням з такими «потужними космічними» державами, як Аргентина, Куба, Нікарагуа, Уругвай, М'янма, Бурунді, Конго, Туркменістан. Більш за все, що причиною таких дипломатичних потуг Кремля стали неконтрольовані польоти космічних винищувачів Бурунді над Спаською вежею та інверсійний слід від таких польотів, що потім складається у небі над Москвою у відомий всьому світу меседж про те, хто ж такий насправді Путін…

На останок…

«Республіка Того дуже зацікавлена в придбанні російської вакцини від COVID "Супутник V", розраховує продовжити співпрацю в цій сфері», заявив глава МЗС західноафриканської країни Робер Дюссе.

Поясніть хто небудь шановному пану Лаврову, що коли мова заходить про «Супутник V», то мається на увазі зовсім не космічна загроза збоку ворогів Росії. Тому договір про нерозміщення зброї у космосі з острівною африканською республікою Сан-Томе і Принсіпі підписувати немає ніякого сенсу…Источник: https://censor.net/ru/b3255220
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
26
предыдущая
следующая