Про співтовариство

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Знання є сила

Життя, як кіно, чи навпаки?

Не на вид жу. Не лю ди.
На Берлінському фестивалі показали фільм української режисерки Оксани Карпович "Intercepted" (літер. - "перехоплене")
Півтори години перехоплених телефонних розмов російських "солдатів" з України з сім'ями. Цитати не всі точні до слова, але суть передаю найточніше.
«Мам, мені так сподобалося катувати! Я тобі можу розповісти, про які тортури я дізнався і в яких брав участь» (і розповідає. Вибачте — не можу повторити). — Синку, це нормально. Я б, якби туди потрапила, теж ловила б кайф, а як інакше?» Це без коментарів. ніякий коментар не виявиться адекватним почутому. У залі – шок. Тиша цілу хвилину після закінчення фільму. Потім зал встає та влаштовує овацію. Рідко вдається ось так, за півтори години побачити картину світу. Російського світу.
«Ні, я не озлобився тут – я просто вбиваю нациків. Вчора йдемо, нам назустріч жінка із двома дітьми — ну ми їх і поклали. — Ну, правильно, вони нам вороги. - Так, мені їх не шкода. Це їхній вибір. Могли б поїхати, як решта. — Правильно, не шкодуй їх. Бий».
Ти там бази НАТО бачив? - Не-а. — Не бреши мені — там на кожному кроці їх бази, нам по телевізору розповідають. — Не дивись телевізор, мамо — там неправду кажуть. — Ну, як це неправду? Правду, звісно. Тому вас і послали туди, щоб ви нас від НАТО захищали. Ви герої. так і передай друзям. — Не лишилося друзів майже нікого — всіх повбивало. — Я пишаюся тобою та твоїми друзями».
«Ти знаєш, ці х@хли злобучі так добре живуть — краще за нас, правда. — Ну, так зрозуміло — їм Захід платить, вони бояться це втратити і за це воюють — а за що?
«Я тобі та дітям стільки шмоток привезу — ми тут у квартирі зараз, вони все кинули, втекли. Спортивна така сім'я - одних кросівок десять пар, і всі фірмові. Я все зібрав, у рюкзак запхав. Хлопці вантажівками вивозять, а я не маю вантажівки. — Гарний ти в мене, господарський — усе до хати. До речі, Софія цього року іде до школи — може, десь комп'ютер забереш?»
У цих розмовах голоси з Росії набагато цікавіші, ніж голоси окупантів. З цими все ясно — вони прийшли забирати, вбивати, катувати. але саме жіночі голоси — матерів, дружин, подруг — показують такий ступінь дегуманізації, який можливий, здається, лише у фантазії-антиутопії. Ці люблячі голоси просять більше вбивати, щоб кохані скоріше повернулися додому. Ці голоси бажають смерті українцям. Ці голоси просять не шкодувати дітей.
«Мамо, навіщо ми сюди приїхали? Жили собі люди, а тепер ми півкраїни трупами засіяли. Навіщо? — Не смій так казати. Вони не люди взагалі. Воюй далі».
Родіна мать.
Перемать.
Катерина Барабаш
Усі реакції:
2Ви та ще 1

Війна не забавка

Богдан Гордасевич: Американська тактика наступальних дій побудована на повній перевазі у повітрі, що не убезпечило їх від військових поразок у В'єтнамі та Афганістані. Україна змушена воювати з противником, який сильніший в усіх видах озброєння і особливо - людському ресурсі. Наступ ЗСУ на багатоешелонні підготовлені позиції ворога влітку був взагалі подвигом небувалим. Рефи сподівалися на знищення військ ЗСУ і свій ефективний наступ взимку, що і відбувається зараз. Валерій Звлужний дав вичерпну відповідь американським генералам: надайте Україні перевагу технологічну, а тоді замовляйте музику. Не навпаки. 30-ть танків "абрамсів" на 2000 км. фронту -  це ніщо. Відсутність повна поставок вертольотів бойових "апач" і вантажних, а старі фу 16-ки замість суперових 35-х просто смішно. Їх ще немає в Україні, а раша вже дві ескадрильї "збило" тощо. Про "атакамси" взагалі мовчимо. Ми перемогли вже тим, що не відступили за Дніпро! О!

У Пентагоні хотіли, щоб ЗСУ використали іншу тактику під час літнього контрнаступу
Ольга СтепановаОЛЬГА СТЕПАНОВА26 Грудня 2023

Військове керівництво США уявляло собі класичний “загальновійськовий бій”, схожий на битву з Другої світової війни.

Керівництво Пентагону хотіло, щоб українська армія застосувала у контрнаступі
зовсім іншу тактику ніж та, до якої ЗСУ звикли за час війни на Донбасі. Про це обізнані джерела розповіли Washington Post.

Джерела стверджують, що в лютому (2023 - Б.Г.) в Пентагоні відбулася нарада, на якій обговорювали стратегію українського контрнаступу на півдні. Тоді командувач Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі та міністр оборони Ллойд Остін висловили переконання, що для досягнення успіху Україна “повинна воювати по-іншому”, ніж вона звикла.

“З 2014 року вони зосередилися на запеклій, але не інтенсивній боротьбі з силами Росії на сході Донбасу. Організація широкомасштабного наступу вимагала б значних змін у структурі і тактиці сил і засобів”, – вважали керівники Пентагону.

Міллі та Остін сходилися на думці, що ЗСУ мають втілити на полі бою концепцію так званого “загальновійськового бою” (combined arms). Тобто широкомасштабних маневрів за зразком великих битв Другої світової війни.

“Замість того, щоб вести вогонь з артилерії, потім “просуватися вперед” і ще стріляти, українці мали б “воювати і стріляти одночасно”, а новопідготовлені бригади – рухатися вперед із бронетехнікою та артилерійською підтримкою “якимось симфонічним способом”, – пояснив цю ідею один зі співрозмовників видання.

Саме до такого бою українських солдатів намагалися підготувати західні інструктори під час навчань на європейських полігонах взимку і навесні. Однак, якщо американські підрозділи відпрацьовують навички загальновійськового бою щонайменше рік, то українці мали на підготовку лічені місяці.

Дуже вагома заява на фоні вади США


Спільна заява другого саміту Україна – Північна Європа в м. Осло
13 грудня 2023 року

На другому саміті Україна – Північна Європа в м. Осло 13 грудня 2023 року прем’єр-міністри Данії, Ісландії, Норвегії та Швеції й президенти України та Фінляндії зробили таку заяву:

I. Ми, лідери країн Північної Європи, підтверджуємо нашу непохитну підтримку України. Ми висловлюємо нашу глибоку повагу та визнання стійкості й духу українського народу, солдатів та керівництва. Україна, яка протистоїть російській агресії протягом майже десяти років, включно з понад 650 днями повномасштабної війни, продовжує демонструвати надзвичайну рішучість у реалізації свого невід'ємного права на самооборону.

Визнаючи, що опір України є також боротьбою за нашу спільну безпеку та фундаментальні принципи міжнародного права, країни Північної Європи надали Україні значну військову, цивільну та гуманітарну допомогу. З моменту незаконного повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року загальний обсяг допомоги від країн Північної Європи становить близько 11 мільярдів євро. Країни Північної Європи продовжуватимуть надавати вагому військову, економічну та гуманітарну допомогу Україні як індивідуально, так і колективно, а також у межах міжнародних форматів і платформ. Країни Північної Європи будуть підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно.

II. Ми найрішучішим чином засуджуємо незаконну агресивну війну Росії проти України. Ми твердо стоїмо разом із нашими союзниками й партнерами у відповідь на війну Росії. Росія повинна припинити свою агресію й негайно та беззастережно вивести свої війська з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Країни Північної Європи залишаються відданими посиленню міжнародного тиску з метою протистояння спроможності Росії продовжувати свою незаконну війну, зокрема за допомогою санкцій. Ми продовжимо співпрацювати з міжнародними партнерами для протидії обходу санкцій.

III. Від початку повномасштабного вторгнення Росії країни Північної Європи надали Україні вагому й надійну військову допомогу, зокрема системи протиповітряної оборони, артилерійські системи й боєприпаси, основні бойові танки Leopard, бойові броньовані машини, засоби польової медичної допомоги та обладнання для розмінування. Крім того, ми підтримуємо інтенсивну підготовку українських Збройних Сил. Країни Північної Європи продовжать надавати військову допомогу Україні в межах Контактної групи з питань оборони України на чолі зі США. Країни Північної Європи активно вивчатимуть сфери надання додаткової підтримки, включно з, але не обмежуючись безпекою в морі, протиповітряною обороною та військово-повітряними силами, зокрема бойовою авіацією. Ми приділятимемо особливу увагу перспективам співпраці країн Північної Європи у розбудові потенціалу оборонного сектора в межах Комплексного пакета допомоги НАТО Україні. Країни Північної Європи та Україна також працюватимуть над поглибленням оборонно-промислової співпраці.

IV. Країни Північної Європи забезпечують довгострокову підтримку України. Ми об'єднані у зміцненні стійкості України та її здатності захищати себе й залишаємося готовими підтримувати Україну сьогодні, завтра й протягом наступних років.

Країни Північної Європи підтверджують свою підтримку Спільної декларації лідерів «Групи семи» про підтримку України від 12 липня 2023 року та погоджуються розпочати двосторонні переговори з Україною щодо безпекових зобов'язань, які будуть формалізовані в тісній координації із союзниками та партнерами країн «Групи семи».

V. Ми обурені численними повідомленнями, зокрема від Незалежної міжнародної слідчої комісії щодо України, які містять докази того, що російська влада вчинила та продовжує вчиняти невибіркові напади на цивільне населення та об'єкти критичної інфраструктури, а також воєнні злочини, такі як катування, умисні вбивства, зґвалтування та інші види сексуального насильства, депортація дітей. Ми закликаємо Росію поважати міжнародне право, зокрема міжнародне гуманітарне право, і на тимчасово окупованій території, а також до негайного звільнення та безпечного повернення в Україну всіх інтернованих, примусово переміщених і незаконно депортованих цивільних осіб, зокрема дітей. Країни Північної Європи сприятимуть протидії пропаганді, дезінформації та деструктивному інформаційному впливу Російської Федерації.

VI. Необхідно забезпечити відповідальність. Усі відповідальні за порушення міжнародного гуманітарного права, а також за порушення та зловживання правами людини мають бути притягнуті до відповідальності. Ми вітаємо міжнародні зусилля, спрямовані на забезпечення відповідальності, і підтверджуємо свою підтримку розслідувань прокурора Міжнародного кримінального суду, а також заохочуємо до подальших зусиль, спрямованих на притягнення російського керівництва до відповідальності за злочин агресії проти України. У цьому зв'язку ми також вітаємо роботу міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією Росії проти України, як крок до створення міжнародного механізму компенсації жертвам російської агресії.

VII. Країни Північної Європи є рішучими прихильниками ініціативи Президента Зеленського щодо всеосяжного, справедливого та сталого миру. Українська формула миру, заснована на повазі до суверенітету й територіальної цілісності України відповідно до Статуту ООН, спрямована на досягнення цієї мети. Країни Північної Європи беруть активну участь на всіх наявних рівнях співпраці з Україною, включно зі співголовуванням, у реалізації десяти пунктів Формули миру в тісній співпраці з країнами з інших регіонів світу. Країни Північної Європи продовжуватимуть нарощувати зусилля для забезпечення якомога ширшого міжрегіонального залучення до процесу імплементації Формули миру, включно з участю в інавгураційному Глобальному саміті миру.

Ми вражені, що після багатьох років захисту від російської агресії Україні вдається зберігати фокус на глобальних наслідках російської війни. Росія продовжує свій цинічний підхід до глобальної продовольчої безпеки в одній із головних житниць світу, зокрема, атакуючи українські порти та загрожуючи вільній торгівлі в Чорному морі. Це має наслідки як в Україні, так і в усьому світі. Україна докладає невпинних зусиль для подолання проблем глобальної продовольчої безпеки, зокрема через гуманітарну ініціативу «Зерно з України». Це заслуговує на нашу повну та постійну підтримку. Ми вітаємо наполегливі зусилля України, спрямовані на забезпечення безпечного альтернативного морського коридору Чорним морем і, таким чином, на суттєвий внесок у глобальну продовольчу безпеку. Ми рішуче підтримуватимемо зусилля України з відновлення її можливостей як морської держави.

VIII. Майбутнє України та її народу – в євроатлантичній родині. Як ми наголосили у Спільній заяві саміту Україна – Північна Європа в м. Гельсінкі, країни Північної Європи продовжуватимуть підтримувати Україну на її шляху до майбутнього членства в НАТО. Україна має право самостійно обирати власні заходи безпеки. Вже до набуття членства безпека України має велике значення для Альянсу, про що свідчить наша посилена політична й практична співпраця.

IX. Країни Північної Європи схвалюють чітку відданість України реформам, навіть в умовах, коли країна захищається від російської агресії. Україна робить значні кроки в боротьбі з корупцією, у сфері децентралізації та створенні відкритої й прозорої економіки, що є важливими кроками на шляху до процвітаючої та відновленої України. Значна частина цивільної допомоги країн Північної Європи надається через надійних міжнародних партнерів, таких як Світовий банк, ЄБРР та система ООН. Ми високо оцінюємо роботу цих організацій, зокрема їхню увагу до питань сталого розвитку, прозорості, належного врядування та боротьби з корупцією. Країни Північної Європи – члени ЄС підтверджують свою підтримку відкриття переговорів з Україною про вступ до ЄС та у цьому зв'язку з нетерпінням чекають на засідання Європейської ради 14–15 грудня 2023 року. Разом із ЄС та міжнародними партнерами країни Північної Європи продовжуватимуть координувати та узгоджувати свою підтримку поточних зусиль України з упровадження реформ та підтримувати Україну на її європейському шляху.

Референдум 1-го грудня


До тепер я завжди 1 грудня до відзначення Всеукраїнського референдуму на підтвердження Незалежності України оприлюднював вірші моєї мами, письменниці Галини Гордасевич, але цього разу я вирішив надати слово своєму літературному герою Жоржу Дикому, бо хто його знає чи будемо ще відзначати в Україні оте 1 грудня, яке вже діюча влада не відзначає ніяк.
Як влучно зазначив Жорж Дикий: "Комуняки розвалили Союз, а тепер і Україну добивають"

ВЕЛИКИЙ ЖОВТЕНЬ

Веселитись будемо
i усе забудемо.
Все, чого не знаємо, –
ми не пригадаємо.
Нащо нам iсторiя?!
Поперед – вiкторiя!
Слава комунiзму!
Та дивись крiзь призму:
кольори красивi, 
а батьки вже сивi –
їх життя минає, 
щастя чи хто має?
Парость молодая –
бур'яну безкрая...
Мрiяти не будемо –
все чуже огудимо! 
Лиш своє вiтаємо –
тiльки ним ригаємо! 
Мерзосна теорiя:
кожен, як калорiя. 
Витисли, мов клiзму – 
слава комунiзму! 
Скрiзь слова лестивi, 
скрiзь дiла злостивi. 
Тiльки Бог те знає, 
як всiх покарає:
винищить до краю 
недолюдкiв зграю!


УКРАЇНІ

Яке це щастя – бути мертвим, 
не знати горя та журби! 
Яке це щастя – бути мертвим 
й не бачити, як гинеш ти!

О, Україно! Рiдна мати!
Та ж скiльки плачiв тих складать?!
Тебе спасати, захищати...
І все могили насипать.

Немає сили, навiть вiри, 
що буде правда на землi. 
Страшною кров'ю напоїли 
вже вщерть лани й сади твої.

І що з того? – нема нiчого! 
Ми маєм пустку, де родить 
смiття одне... Та ще болото, 
що чвохка й газами смердить.

Нi, досить! – краще кулю в лоба! 
У мертвих серце не болить! 
Прощай, Україно – небого, 
Вмираєм разом, раз не жить!


НЕМА

Лелеки бiльше не лiтають 
Над хатою, якої вже нема 
І дiти до батькiв не вибiгають 
Бо нi дiтей, нi їх батькiв
уже давно нема... нема... нема...

А ми були, були такi замрiянi 
Ми вiрили в кохання i життя 
І тiльки верби, хугами завiянi 
Сумують, що нiкого з нас
уже давно нема... нема... нема...

А кожна осiнь так кружляла крилами 
А весни так квiтчали заметiлями 
Ми були молодими й незрадливими 
Ми були, але нас усiх
уже давно нема... нема... нема...

Серед зiрок я спомини визбирую 
І свідчу: Світ існує не дарма 
Я знаю все, бо я у тебе вiрую 
Моя кохана, хоч тебе не було i
уже давно нема... нема... нема...

ЗІРКА ПАДАЄ

Зiрка падає, зiрка падає, 
зiрка падає стовпом вогню. 
Нас з тобою нiхто не пригадує 
i не молить за душi в Раю.

Тiльки грiшним покута провини, 
тiльки вбогим прощення i Рай:
зуби оскалом в ницi спини, 
очi дiрками впилися в край.

Передайте привiт сторожi! 
І молiтесь, i Бога просiть, – 
(кiстяки, як штахет в огорожi) 
правду слова свого донесiть,

як жирують тi проклятi свинi, 
потiм моляться Небу з колiн, 
хрестять пики покривлено-виннi, 
щоб не з'їла їх зiрка Полин.

Але падає, зiрка падає, 
зiрка падає стовпом вогню. 
Нас з тобою нiхто не пригадує 
i не молить за душi в Раю.

(с) Жорж Дикий

100%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Український письменник Григорій Косинака

Один з моїх улюблених письменників

В цей день 29 листопада, 1899 року народився Григорій Косинка - український письменник-новеліст, перекладач доби «Розстріляного відродження».
Григорій Косинка (справж. прізвище – Стрілець; 1899-1934) - автор збірок новел і оповідань «На золотих богів», «Заквітчаний сон», «За ворітьми», «Мати», «Політика», «Серце». Він народився у бідній селянській родині Наталки і Михайла Стрільців у селі Щербанівка Київського повіту Київської губернії (тепер Обухівський район Київської області). Першою українською книжкою стала «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ'яненка (з яким він, до речі, народився в один день).
За словами Косинки: « Квітчина повість мене дуже вразила й здивувала: є, виходить, люди, що пишуть по-простому, по-мужицкому, а про те, що це книжка українського письменника, я й не подумав, де там, я довго ще після «Конотопської відьми» не знав — «хто ми і чиї ми діти...»
Косинку вважали найкращим українським прозаїком першої половини двадцятих років – поруч із Хвильовим і Підмогильним. Микола Хвильовий називав його «одним із наших найкращих майстрів слова». Максим Рильський зауважував: «…Косинчині оповідання мають велике пізнавальне значення. Але й інше: вони мають безперечну естетичну цінність, вони гарячі й трепетні, як те життя, по свіжих слідах якого вони писалися»
.Наприкінці 20-х років Григорій Косинка зазнав гонінь з боку тодішніх радянських ідеологів. Восени 1929 року вождь більшовиків Станіслав Косіор назвав  Косинку «буржуазним націоналістом», і вже на початку 30-х років цензура заборонила розповсюджувати надруковану збірку «Серце».
4 листопада 1934 року Григорій Косинка був викрадений працівниками органів НКВС і ув’язнений. Він проходив по судовій справі разом з письменниками Антіном та Іваном Крушельницькими, Костем Буревієм, Олексою Влизьком, Дмитром Фальківським. Усіх їх звинувачували у підготовці до скоєння замаху на життя комуністичних керівників. 15 грудня 1934 року, виїзна сесія Військової колегії засудила Григорія Косинку-Стрільця до розстрілу. Його не стало 18 грудня 1934 року.
Письменнику ледве виповнилося тридцять п'ять...  З тюрми, вже перед смертю Косинка писав до дружини Тамари Мороз (українська письменниця, літературознавець): «Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши – прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров’я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передавай, але не часто. Оце, здається, все…»
19 жовтня 1957 року його було реабілітовано посмертно. У 1979 році в селі Щербаківці було встановлено пам'ятник Косинці. Дружина письменника Тамара Мороз-Стрілець, яка, разом з подругою, буквально під страхом смерті, пробралася вночі на кладовище,  вказала місце поховання на Лук'янівському кладовищі, на межі дільниці N7, що тривалий час було невідоме. У 1994 році там встановили хрест. 2001 року на Київщині було засновано обласну літературну премію імені Григорія Косинки

Зона "Совка"

Роздуми над "Совком"

Зона "Совка" ч. 1
Нещодавно почув пропозицію створити музей "Совка", тобто про реалії життя в СРСР (Союз радянських соціалістичних республік) і, відповідно, - УРСР (Українська радянська соціалістична республіка), щоб люди розуміли що то була за погань. Я відреагував, що важко відтворити реалії буття в Радянському Союзі, тому що це не так матеріальне, як більше "стан душі", що ми і називаємо "совком". То є досить специфічний менталітет чи точніше: його покруч, оскільки люди різних етносів починали називати себе "русскими", а в офіційній термінології це мало дефініцію "советский человек". Українською "радянська людина" майже не фігурувало, окрім як буквальний переклад в компартійних виданнях українською мовою. Основне гасло часу звучало як "весь советский народ", тобто увесь СРСР з усіма республіками і всіма етносами. Іронічне порівняння з відомим усіма пристроєм для збирання сміття  "совком" цілком виправдане і швидко прижилося, тому що сміття у тому скупченні все і вся було куди більше за щось цінне. 
Мені не раз доводилося чути від різних людей, як було гарно комусь жити за комуністів у серусеру. Буквально ось заходжу до порожнього магазинчика, де чую розмову-промову такого кругленького гарненького чоловіка під 60 років, що повідав: "Я тоді за 5 рублів міг купити чвертку горівки, ковбаски й хліба, ще й цукерок-смоктунців на здачу, а тепер де таке можливо?" Згоден, що неможливо, але я жив тоді і знаю, що ту 5-ку ще треба було мати. При зарплаті у 60-90 рублів за місяць у більшості людей серусеру на день вони мали 2-3 рубля включно з комуналкою, одягом та проїздом, тому все і було дешево відносно: з такими прибутками не розгуляєшся. Звичайно, як і тепер, були різні підзаробітки в когось більше. у когось менше, але в основному - ніц, тому значна частина людей "совка" жила буквально від зарплати до авансу і навпаки. Хто не вірить, нехай передивиться радянське кіно і побачить достаток й благодать незрівнянну. Моя улюблена теза на такі вихваляння життя за "совка", що нащо було переплачувати? В тюрмі і житло, і харчування, і одяг та взуття за СРСР взагалі були задурно. Живи і розкошуй по фен шуй! Життя тюремне благодатне.
Ми вийшли на головну тему: чи можна гарно жити в тюрмі? Зараз придумали цікаве покарання: домашній арешт. Це коли тюремною камерою стає ваша люба квартира, яка чомусь одразу стає нелюбою від того, що ви не можете з неї піти за власним бажанням коли захочете. Як вам таке? А коли це держава, яка вас нікуди не відпускає в інші краї, то як це називається? Тюрмою це називається. Зона може бути великою від Магадана до Воркути, від Курил до Карелії, але все одно то є Зона! Тюрма. Тюрма для людей і народів! То однозначно.
Так, доведено мільйонами, що в тюрмі можна жити і навіть добре, як і доведено війнами, репресіями, голодоморами і техногенними злочинами, що життя в зоні СРСР для багатьох мільйонів було неможливим - така ось діалектика марксисько-ленінсько-сталінська була: хто не з нами - той проти нас, а як ворог не здається - його знищують. Головні тези буття в СРСР, тому вижили ті, хто був "з ними" будучи під ними. Давно відоме правило в тюрмах, що якщо охорона має на в'язня злобу - тому довго не прожити, отож яким би ти не був "злодієм в законі", а в зоні веди себе "по понятиям" і тоді тобі буде щастя.
Завершити цей розділ роздумів про "Совок"-СРСР я хочу дещо особистим, про що вже колись писав: у Львові були збори політв'язнів, до яких належала моя мама, тому і я прийшов як син і онук політв'язнів, а там почув обурення жіночок, що ось вони понад 10 років мали терміни каторги, а ось та і та в тюрмі і одного року не мали, а щось з себе показують... Тому я взяв слово і кажу, що серед присутніх я наймолодший, але термін ув'язнення у мене найбільший з усіх тут присутніх: я народився в тюрмі 19 червня 1961 року і вийшов на свободу 24 серпня 1991 року. Я маю понад 30-ть років перебування в тюрмі.
Богдан Гордасевич, 28 листопада, 2023 р. м. Львів

Прощання з Юрієм Шухевичем у Львові




10 грудня на Личаківському цвинтарі у Львові поховали Героя України, сина командувача УПА Романа Шухевича Юрія Шухевича. Про це повідомили у соцмережі на сторінці Шухевича.

Церемонія прощання проходила у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла. Провести в останню путь та попрощатися з Героєм України прийшли сотні львів'ян, члени родини та представники місцевої влади. Співчуття щодо втрати висловив також Президент України Володимир Зеленський. Текст звернення до рідних та соратників Юрія Шухевича зачитав заступник начальника Львівської ОВ Іван Собко.

– Юрій Шухевич став гідним наступником справи боротьби за свободу та незалежність українського народу, за яку героїчно віддав своє життя його батько – легендарний головнокомандувач Української повстанської армії Роман Шухевич. Як політв'язень пан Юрій провів загалом у концтаборах та в'язницях СРСР 28 років свого життя... Отримавши 1990 року дозвіл на повернення в Україну, Юрій Шухевич одразу ж включився у суспільно-політичне життя і до останнього подиху віддавав усі свої сили боротьбі за затвердження України як вільної, успішної європейської держави.... Висловлюю глибокі співчуття рідним, близьким та соратникам Юрія Шухевича, - зазначив Зеленський.

Думайте хоч трохи!

Богдан Гордасевич
Дуже здивований цим перепостом матеріалу агента ФСБ РФ Тераса Чорновола, як і підтримку його від певного числа люду, які чомусь ніжно забули на чиєму боці був Тарас Чорновіл під час Помаранчової Революції - в команді Януковича, протеже Путина на той час. Люди, майте хоч трохи клепок в голові! Єрмак, як і Ярош - то інша історія. Це не Шкіль Андрій і не Шарій, а чистими туди не попасти. Зеленський що не проросійський кандидат був?' Коли ви вже перестанете бути лохами? Та не лізьте під ворожі маніпуляції!
Микола Савельєв разом з Тетяною Вергелес та 
ще 11
.
11 червня о 13:10  · 
То чому зробили ставку на агента РФ Єрмака? І не пишіть мені, що обговорювати це «НЕНАЧАСІ»!!! Адже він ніде не подівся!!!
« Я мав свої дані про це, а позавчора побачив ще й Шарпа. Йдеться про певні ультиматуми укрсучвладі від президента Байдена. Ще задовго до початку масованого вторгнення Байден наполягав на вичищенні з влади в Україні рашистських кротів. Насправді, цій історії щонайменше півтора роки. Пригадуєте, як під час візиту в Лондон Зеленського запросили в МІ-6, куди відмовилися пропускати Єрмака. Зустріч заледве відбулася, бо йти без свого поводиря той відмовлявся. Але, схоже, Єрмака самого заінтригувало, що можуть про нього (а це було очевидно) сказати в розвідці. У вірності собі Зеленського він навіть не сумнівався. Коли реакції на інформацію про кротів у найближчому оточенні не відбулося, британці злили повідомлення про суть того візиту. 
З того, що доводилося чути мені в дипломатичному середовищі, а я мав стосунок до цієї сфери, Байден через своїх посланців понад рік тому почав попереджати Зеленського про невідворотність вторгнення й пропонував дуже серйозну збройну підтримку, обсяг якої міг би й відвернути путіна від агресивних намірів. Але була вимога - позбутися рашистських агентів. І ніби Зеленський з двох варіантів обрав Єрмака та все колаборантське оточення. Тому обсяги збройної підтримки до початку війни відповідали рівню підготовки для партизанських дій. До самого дня 24 лютого у Зеленського була ця дилема: підтримка Заходу, чи Єрмак. Він весь час обирав Єрмака. Який і переконував його, що ніякої війни не буде. 
Рашисти атакували, Єрмак на той  час був кудись евакуйований, але сталося не так, як гадалося - московити не змогли захопити Київ, який був повністю відкритий для здачі. Залужний зумів уже після нападу зібрати сили для протидії. А США на фоні активних бойових дій вирішили почати реально підтримувати Україну. Такі речі розгортаються дуже повільно. За це ми заплатили вже страшну ціну. Але за півтора тижні, побачивши, що Київ уже не впаде, знову виринув Єрмак. І це стало новою перешкодою для підтримки України. Адже абсурдність ситуації аж зашкалювала. Але Зеленський без Єрмака й у туалет не сходив би. Тому в США обрали на час війни компромісний варіант: зброя й фінансова підтримка Україні піде. Але московські кроти не мають права втручатися в дві сфери. Шарп відзначає табу на зовнішню політику, а я чув ще також про заборону лізти в справи армії. Під ці зобов'язання й надавалася допомога.
Але Єрмак уже встиг порушити обидві заборони. Коли йому було потрібно пересварити Україну із союзниками, а особливо з НАТО, він спершу задіював персонально Зеленського, а останнім часом нагадав уже й Кулебі, хто його на посаду поставив. Це було занадто явно. З армією ще гірше. Перший відомий факт впливу був, коли Єрмак у період зрадницьких переговорів у Стамбулі прибув до Залужного й, за деякими даними, вимагав випустити з оточення в Бучі рашистські війська. Залужний, схоже, поступився лише частково. Більшість були розгромлені, але найвідбірніші орки вийшли з усією технікою, награбованим та без надмірних ушкоджень. Те, що сталося на командному пункті в Лисичанську (Безугла, Буданов, сторонні офіцери), уже поза межею. 
У нас зараз дуже складна ситуація саме через фатальний брак потужностей артилерії, а допомога знову починає пригальмовувати. Більше того, американська розвідка публікує дивну доповідь про дуже темні перспективи нашої армії з причини браку озброєнь. І я припускаю, що крім технічних затримок нам досі не запускають ленд-ліз саме через цей суб'єктивний чинник у владній кліці. Від того й Зеленський знову починає готувати суспільство до необхідності якихось поступок та переговорів. Бо поступитися Єрмаком він не згоден, навіть, якщо Україна через це програє війну та буде повністю зруйнована. Я ніяк не можу зрозуміти: чим же Єрмак його так міцно тримає?»
Тарас Чорновіл
9:41 15.06.2022

Герої

В бою під Ізюмом загинув киянин Роман Ратушний5 липня Романові мало б виповнитися 25…5 липня Романові мало б виповнитися 25…

Роман Ратушний був головою ГО «Захистимо Протасів яр», а на фронті — розвідником 93 омбр «Холодний яр».

У мирний час він захищав столицю від хижацьких забудов, у дні війни він пішов боронити Україну. Звістка, з якою неможливо змиритись, облетіла сьогодні Київ.

Першими її повідомили у громаді «Захистимо Протасів яр»:

«9 червня в бою, під Ізюмом, загинув лідер нашої громади, голова ГО „Захистимо Протасів яр“ і розвідник 93 омбр „Холодний яр“ — Роман Ратушний».

Його друзі и получатель писателей, що Роман був першим у будь-якому бою і ніколи не представлів въ страхову. У 16 лет він був учасником Революции Гідності. А в первый же день широкомасштабного вторгння — почався його фронта. Спочатку — бої под Киевом, а згодом — на складе 93 омбр «Холодний яр» звільняв Тростянец, воюв на Сумщини и под Изюмом.

«Чим більше росіян ми вб'ємо зараз, тим меньше росіян доведеться вбивати совесть дітям» — теза, яку Роман просив пам'ятати і поширювати», — згадують його однодумці і побратими.

В своем останньому бою, він був в дозорі, як розвідник, у складі боевой группы и загинув під час віконання боевого завдання.

Продовжувати боротися за Велику Соборну Україну, змінювати суспільство и обовязково створити парк у Протасового яру, — это продовження справи життя 25 річного Героя. «Ромчик с нами! Він назавжди в строю!» — существь сьогодні його друзі. Хочу назвать даты парковки им'я Романа Ратушного та висадити там дуб в його пам'ять…

Активісти та громада Соломенського района протестують против забудови Протасового яру. Роман Ратушный повидомив, що свое важное слово в своей истории сказал в Киеве. Для того, чтобы защитить Протасов Яр от застройщиков, на останний сейс возвращени земельный участок (площею 3,15 га) статус зеленых насадок.  

Війна

Юрій Бутусов
3 год ·
Яких слів варто боятись на війні? Відступ? Це слово лякає, бо політики уникають непопулярних наказів, але в деяких місцях це слово необхідне - бо воно розумніше ніж слово розгром. Відступу лякатись не треба, бо карта змінюється, наприклад, ми багато втратили в центральній Україні, але потім змогли розгромити росіян та забрали своє, тому що у нас має бути головне.
Головне у війні - це ті професійні, організовані люди зі сталевою волею в очах, які здатні витримувати тиск сучасної війни та системно знищувати ворога. Головне - це боєздатність підготовлених військ - злагоджених, навчених, бо тільки там є той стрижень ротних офіцерів та сержантів, який веде солдат у бій, який розуміє тактику та техніку, який вміє взаємодіяти та ламає опір ворога.
Це вони роблять різницю на полі бою. Це вони і є тою лінією фронту яку ми бачимо на картах. Це тільки вони і можуть ефективно застосувати нову зброю, бо у них є розуміння злагодженості та застосування, якому нових людей треба дуже довго вчити. Якщо ми збережемо підготовлені війська, якщо вони будуть діяти не в оточенні , а при якісному постачанні, якщо ми посилимо їхнє тактичне становище, забезпечення, поповнення - ми стримаємо ворога та підемо вперед.
Так, політики хочуть популярних рішень, вони хочуть кожного вечора повідомляти про перемоги, про те, що все доьре, що жодне місто та село не здали, політики хочуть інтерв’ю та рейтинги замість чорнової роботи. Але для того щоб повідомляти про перемоги треба нарешті почати робити системні рішення по підготовці фахового поповнення, резервів, про аналіз невдалих та вдалих операцій, запроваджувати успішні практики бойового застосування та карати тих, хто не здатен керувати. Владі треба працювати на перспективу, працювати з людьми та критично ставитись до своіх дій та бездіяльності. А не само заспокоюватись чи вести себе так ніби все саме собою вирішиться. Не вирішиться. Треба ухвалювати рішення ще до того як ситуація стає критичною або безнадійною. Не треба витрачати зусилля щоб здавати героів у полон - треба думати як знищувати ворога та зберігати армію.
Війна - це боротьба двох систем, і перемагає та система, де є кращий аналіз ситуації та де краще впроваджуються зміни. Ворог несе величезні втрати, ворог теж втомлений, він докладає усіх зусиль, але не здатен проломити нашу оборону, ворог має численні вади, які ми можемо використати набагато ефективніше. Чи впроваджуємо ми зміни?
Владі варто замислитись над питанням якісної підготовки оперативних резервів, припинити бездумну практику спрямування на фронт людей без мінімальної підготовки. Тобто подивитись на власну ефективність та неефективність, підвищувати якість роботи, замість того щоб доповідати кожен вечір що все добре.
А поки наші військові мають ухвалювати оперативні рішення по обстановці. Це їхня відповідальність та їхнє бачення. Тому не лякайтесь слова відступ. На війні треба лякатись слова безвідповідальність.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
43
попередня
наступна