хочу сюда!
 

nikfi

41 год, овен, познакомится с парнем в возрасте 39-45 лет

Заметки с меткой «сша»

С кем Вы, господин президент?


Президент Туркменистана Гурбангулы Бердымухамедов постепенно начинает понимать, что он остается один на один с проблемами, которые сам же и породил. В 2018 году пять стран береговой линии подписали международную конвенцию по Каспию. Этого документа Ашгабад ждал как манны небесной и ещё до того, как высохли чернила на бумаге власти Туркменистана, стали говорить об устранении последнего препятствия на пути реализации проекта Транскаспийского (ТКГ) газопровода. Однако, с момента подписания конвенции прошло почти три года, а арба по-прежнему на месте. В конце марта по видеосвязи состоялось очередное заседание туркмено-турецкого делового совета, обсудившего вопросы организации в нынешнем году форума в Стамбуле с целью диверсификации путей продаж нефтегазовых ресурсов, являющихся одним из важнейших экспортных продуктов Туркменистана, и установления многостороннего сотрудничества. Заметим, что темой совещания стало не строительство газопровода, а диверсификация путей продажи газа на европейские рынки. И само совещание по сути превратилось в декларацию намерений и добрых пожеланий. Очевидно, что партнеры Туркменистана в регионе не спешат вкладываться в Транскаспийский проект, а сам Ашгабад такие траты не потянет. Инвесторы, без понимания окупаемости расставаться с деньгами не спешат.

Ситуация, сложившаяся в вопросе продвижения туркменского газа на рынок всё больше подвешивается в режиме неопределенности, и в самом Туркменистане всё больше чувствуется рост напряженности и неуверенности в собственных силах. Официальная пресса полна новостей о тех или иных проектах Аркадака: открытии теплиц, сотрудничестве Туркменистана с Ульяновской областью России, расширении взаимодействия в энергетической сфере Туркменистана и Саудовской Аравии. Ещё более значимо прозвучала новость о готовности Туркменистана к первым выборам членов палаты Халк Маслахаты нового двухпалатного парламента, что должно убедить всех в наличии в стране народной демократии. Однако, это всё проекты, не имеющие стратегического значения для страны с самыми богатыми в мире запасами углеводородов. О пандемии коронавируса, которая "так и не смогла проникнуть в страну" говорить просто бессмысленно. Сама тема болезни, поразившей весь мир, в Туркменистане под запретом. Но как утверждают осведомленные источники, ситуация с эпидемией в стране критическая.

Те же источники во властных коридорах аппарата президента Туркменистана говорят о нервозности президента Бердымухамедова, который понимает, что инвесторы не случайно обходят страну стороной и все больше замыкается в кругу доверенных лиц.

Неумение правильно расставлять акценты и выбирать партнеров подводит Аркадага. В этой связи примечателен момент, на который обратили внимание многие политологи. Вновь избранный президент США Джо Байден в ABC News фактически оскорбил президента России Владимира Путина. Конфронтация между Россией и Америкой в последнее время принимает крутой оборот и от глав третьих стран важно правильно реагировать на вызовы времени. Однако Гурбангулы Бердымухамедов никак не проявил себя и не обозначил свою позицию по этому вопросу. Причем не обязательно было вставать на чью-либо сторону. Достаточно было просто призвать стороны к взвешенному диалогу без перехода на личности. Такая реакция главы суверенного государства, подчеркнуто декларирующего свою независимость, была бы более чем уместна. Молчание к тому же говорит о разобщенности стран СНГ, лидеры которых так же, как и лидер Туркменистана не отреагировали на выпад против президента России. Желание вариться в собственном соку и не ввязываться в чужую драку в политике не всегда верно. Каждый сам за себя рискует оказаться один на один с проблемами, когда выпад будет произведен непосредственно против вас. Завтра "убийцей" президент Америки назначит президента Таджикистана, или Киргизстана, или Туркменистана. Поводов найдут предостаточно. Бердымухамедова обвинят в борьбе с инакомыслием, нежелании признавать на своей территории эпидемию Коронавируса, зажим демократии и т.д.

В войне всех против всех побеждает сильнейший. Туркменистан не может похвастать мощью своих вооруженных сил и наличием достаточных средств для игнорирования международных санкций. Кто в этой ситуации придет к тебе на помощь? Вопрос не риторический. История с попытками наладить сбыт углеводородов наглядное тому свидетельство.

Является ли Америка добрососедским партнером Туркменистана? Отнюдь. В последнее время мы видим стремление Штатов навязать нам свою стратегию поведения в регионе. В то же время Россия, как партнер всегда была более предпочтительна, своим невмешательством во внутренние дела Ашгабада, даже если они противоречили интересам Москвы.

В Туркменистане стартовала посевная. Хлопкоробы страны намерены, как и в прошлом году получить 1250 тысяч тонн хлопка. В условиях снижения цен на углеводородное сырье и ограничения возможностей экспорта природного газа, хлопок и текстильная промышленность становятся особенно важными для туркменской экономики. Сможет ли хлопок, и текстильная промышленность смягчить негативное воздействие мирового финансового кризиса на экономику нашей страны? Вопрос открытый и решать его Туркменистану придется уж точно не с Америкой.

Рубікон для майора


Останні три тижні виявилися багатими на яскраві міжнародні політичні події. В центрі уваги світового суспільства перебувала публікація відкритої версії звіту Офісу Директора Національної Розвідки США про втручання іноземних держав у вибори в США в 2020 році. Перш за все, і в основному, Росії на стороні Трампа. Слідом за цим значний резонанс викликала публічна згода президента США Джо Байдена з тим, що «Путін – вбивця» у відповідь на запитання журналіста ABC Джорджа Стефанопулоса.

Також нещодавно відбулися досить жорсткі дводенні переговори державного секретаря Тоні Блінкена і радника з національної безпеки Джейка Саллівана з їх китайськими колегами.

Ці події, а також те, що за ними послідувало і те, що їх супроводжувало, дуже чітко визначили, що зовнішня політика сучасної Америки, яка була чітко окреслена в недавньому виступі президента Байдена на мюнхенській конференції з безпеки і у виступі державного секретаря Блінкена перед американськими дипломатами - це вже не просто лише слова, а абсолютно реальні практичні дії.

Сполучені Штати дуже чітко позначили, в чому полягають пріоритети їх зовнішньої політики і якою буде ця політика в найближчі чотири роки. Своєю короткою відповіддю на питання Джорджа Стефанопулоса Джо Байден сказав дуже багато. Ніяких рухів в бік якого б то не було поліпшення відносин з Росією не буде і не може бути. Ніяких поступок вбивці ні в чому бути не може, як не може бути поступок терористові.

Те, як нервово сприйняв кремлівський диктатор коротку і чітку відповідь американського президента на запитання журналіста, говорить про те, що ця відповідь потрапила в «десятку», дуже болісно вдаривши по самолюбству майора КДБ, який отримав підполковника перед відходом у відставку.

Ні, ніяких «дебатів» в прямому ефірі ніхто з ним проводити не буде. На його з дитинства сформовані важкі комплекси ніхто також не буде звертати уваги. Блазнювання Путіна перед телекамерами нікого в Америці не цікавить. За відкликаним їм з Вашингтона послом ніхто тут не буде нудьгувати. Всі ці демарші – лише для внутрішнього російського споживача.

Джо Байден провів дуже чітку межу для всіх глав держав і урядів, все ще бажаючих щось гарне «побачити в очах» кремлівського диктатора або тих, хто збирається вести з ним «business as usual». Всі вони повинні будуть тепер розуміти, що мають справу з людиною, яку президент США вважає вбивцею!

На тижні що минає, міністри закордонних справ країн G7 чітко вказали Росії, що вона - агресор і що вона не є лише стороннім посередником на переговорах в рамках мінського і нормандського процесів, а є стороною конфлікту.

Державний секретар Блінкен виступив з різкою заявою, в якій закликав негайно зупинити будівництво «Північного потоку-2», в іншому випадку пригрозив країнам-учасникам американськими санкціями.

Над Кремлем згущаються хмари. Протягом найближчих тижнів американо-російські відносини отримають подальший розвиток у вигляді нових санкцій за втручання Росії у вибори і відповіді США на російську кібератаку. Чи надовго вистачить у Росії внутрішніх «скреп» для жорсткого протистояння з усім Західним Світом?Источник: https://censor.net/ru/b3259291

. 2014 року США і Канада пропонували зброю Україні


2014 року Канада запропонувала Україні 20 винищувачів F-18 для участі в АТО, але головнокомандувач Порошенко відмовився. 

Про це заявив колишній заступник міністра оборони Леонід Поляков, передають «Подробности». Однак міністерство відмовилося від літаків через дорогу експлуатацію та неможливість швидко перевчити пілотів. Варто відзначити, що ще в липні стало відомо, що 20 винищувачів F-18 можуть бути передані українській стороні безкоштовно, так як вони є списаними з військово-повітряних сил Канади в зв'язку з закупівлею нових літаків. Як писали «Харків. Коментарі», американські фахівці мали намір провести підготовку українських військових для використання нових радарних систем, призначених для боротьби з мінометними системами противника.

У зв'язку з відмовою України приймати в дар запропоновані Канадою винищувачі F-18 згадав американського журналіста, який повідомив, що 2014 року США пропонували Україні 80 сучасних гелікоптерів для закриття кордону, коли ще тема закриття кордону була актуальна і обговорювалася у ЗМІ, але Порошенко відмовився. Тільки пізніше стало відомо справжні причини відмови.

В американських ЗМІ ця інформація проходила, як факт відмови від гелікоптерів, а в Україні цей факт приховали. Натомість у нас роздували тему, що західні партнери не поспішають допомагати зброєю, таким чином маніпулювали суспільною думкою. Для того, щоб отримати зброю Україна повинна була зробити офіційний запит і почати процедуру, без якої передати бойові машини неможливо. Від коштовного подарунка не відмовляються просто так. Американський журналіст пояснив цей факт змовою Порошенка з Путіним, а не тим, що висока вартість експлуатації літаків, як заявили в Міноборони.  

Тема можливої передачі канадських винищувачів Україні була широко висвітлена в медіа ресурсах, тому замовчати цю інформацію не вийшло.  Пояснення Міноборони, що, начебто, висока вартість експлуатації авіатехніки і необхідність переучувати пілотів, явно висмоктані з пальця.  Просто смішно, ніби в природі існує дешева експлуатація винищувачів. А якщо унікальна можливість навчання пілотів відлякує Міноборони - це не Міноборони, а «Мінзради». Україна збирається в НАТО, але відмовляється від дармових винищувачів, які знаходяться на озброєнні НАТО, через небажання утримувати авіатехніку та навчати пілотів – це смішно.  

Чи не здається вам, що це елементарна зрада? Я постійно повторюю найманцям з ДНР, ЛНР, що вони не тих людей призначають героями своїх «республік». Пропонували звання Героя ДНР Гиркину-Стрєлкову, але він відмовився, розуміє, що справжні герої ДНР, ЛНР – Порошенко, Турчинов, Яценюк. Інших героїв у російських найманцях немає і ніколи не було. Бойовики, ви живі та дихаєте тільки завдяки турботі ваших героїв у Києві.

Війна на Донбасі ведеться іржавим залізом, яке за віком старше вояків. Антинародній владі жирних котів необхідно всіма силами зберігати паритет, інакше Україна з сучасною зброєю і професійною армією може перемогти, а це не вкладається у плани олігархату. Хтось каже, що Україна продалася Заходу. Заспокойтеся, ніколи ще влада не була такою проросійською, ніколи ще власний уряд так відверто не віддавав шматки території  ворогові.

Байден-Порошенко. Яким чином Україна впливає на політику США?

Президентські вибори в США відбулися та тепер в Білому домі новий господар. За всіма традиціями дипломатії обраний президент наддержави має спершу провести бесіди з лідерами країн, які є ключовими союзниками США. Однак, із Зеленським Джо Байден і Камала Гарріс спілкуватися не поспішають. Справа тут, зрозуміло, ні в тому, що нова американська адміністрація не бачить Україну своїм ключовим союзником. За словами губернатора Техаса Ґреґа Ебботта Байден - єдиний за всю історію країни президент, вимушений йти на поводі у інших держав. До тексту його твіта додана характерна фотографія Байдена та... Порошенка.



Також Ебботт згадує ім'я сина нового хазяїна Білого дому - Гантера Байдена та відкрито натякає на скандали, в яких брало участь сімейство Байденів в Україні.

Судячи з репліки Ебботта "Я з нетерпінням чекаю на розголос", українське досьє Байденів насправді куди цікавіше, ніж здається на перший погляд, а екс-президент України Порошенко має потужний важіль тиску на новообраного голову Білого дому. І саме він (Порошенко) зараз в цілому керує риторикою Байдена стосовно ворогів лідера "Європейської солідарності". Якщо додати до цього ще інформацію про те, що Порошенко незабаром може посісти посаду прем'єр-міністра, то ця теорія з конспірологічної перетвориться на реальну.

Чи можна таким чином пояснити небажання Байдена спілкуватися із Зеленським? Цілком. Президенту України так натякають, що з ним ніякого діалогу не буде. Вашингтон має з ким ще контактувати в Україні, і зе-команда точно не відноситься до цього кола осіб. Втім, адміністрація Зеленського продовжує робити веселу міну при лихій грі, запевнюючи журналістів та, ймовірно, самих себе в тому, що контакти є на всіх рівнях, та довгоочікувана розмова ось-ось відбудеться. Проте, складається враження, що ні МЗС, ні інші владні структури не годні вийти на зв'язок з новою адміністрацією у Вашингтоні. Лунають невиразні відмовки про зосередженість Байдена на внутрішніх питаннях через пандемію коронавірусу. Нібито йому не до України. Але насправді йому не до Зеленського, і справи очевидно він буде вести з Порошенком. Втім, враховуючи бурхливу активізацію останнього, ці справи найімовірніше вже ведуться.

Залишається останнє питання. Про що зміг дізнатися Петро Олексійович, що тепер це дозволяє йому впливати на американського президента? Всі ми пам'ятаємо, що будучи віце-прем'єром при Обамі, Байден курирував Український напрямок американської політики. Ба більше, його син працював у керівництві української газової компанії Burisma. Очевидно, Ґреґ Ебботт на це й натякає.

Монголия: и нашим и вашим под одну дуду спляшем


В разгар бесконечного экономического противостояния США, похоже, нашли у КНР слабое место. Сейчас, когда американо-китайские торговые войны переходят в цифровой формат с вовлечением электронных платежных систем, Пекин может лишиться торгового партнера и союзника.

Так, стало известно, что 18 января 2021 года состоялась онлайн-церемония завершения совместного проекта НАТО по поддержке кибербезопасности Улан-Батора. Таким образом была заложена основа для контроля военного сегмента местного киберпространства. Натовским специалистам обеспечен доступ к информационной инфраструктуре Монголии при посредничестве только что открытого в стране центра кибербезопасности. Также Монголия была включена в программу курсов повышения квалификации для специалистов из стран-партнеров НАТО. Фактически Улан-Батор подключился к единой системе Североатлантического альянса по борьбе с киберугрозами. При этом проводятся консультации между оборонными ведомствами США и Монголии.

В цепочке "Один пояс - один путь" обнаружилось слабое звено, являющееся ключевым пунктом в северном направлении китайской экономической стратегии. Фактически Улан-Батор перечеркнул все усилия, предпринимавшиеся обоими государствами для постоянного прогресса двустороннего стратегического партнерства. Отношения с Пекином и раньше были настороженные. Обеим странам потребовалось не одно десятилетие осторожных шагов навстречу друг другу, чтобы достичь недавнего уровня сотрудничества. Теперь же только что установившиеся доверительные взаимоотношения безвозвратно утеряны.

Однако Монголия всё ещё пытается сделать хорошую мину при плохой игре. Она продолжает пользоваться портами в Северном и Северо-Восточном Китае для доступа к морю, активно сотрудничает с Пекином по образовательным программам обмена и не устает твердить о необходимости всеобъемлющего стратегического партнерства.

В этой ситуации удивляет молчаливое согласие китайской стороны. Впрочем, мы все наслышаны о традиционной изощренности восточных политических интриг. Потому можем пока лишь догадываться о реакции Пекина и поздравить США с выигрышем важного раунда в трудном глобальном противостоянии.

Источник.

Більшість китайських інвесторів зіткнуться з новими санкціями РН

Вкотре, коли йдеться про необхідність залучення значних міжнародних інвестицій в Україну, багато хто з політиків та експертів кидають погляд на Китай та сподіваються, що саме поглиблення співробітництва з Пекіном допоможе країні остаточно вийти з кризи. Зрозуміло, що агросектор, оборонна промисловість, енергетична та медична галузі традиційно привабливі для китайського бізнесу, але тепер така взаємодія погрожує стати серйозною перепоною для євроатлантичної інтеграції.

Справа в тому, що геополітичне протистояння між США та Китаєм наближується до кульмінації. Наприклад, завдяки агресивній та безпринципній боротьбі за вплив на Близькому Сході Пекіну вдалося нав'язати економічну співпрацю навіть тим державам, які протистояють одне одному. Судячи зі звіту, який спрямувала Служба зовнішньої розвідки України до РНБО, США навіть вирішили вимушено залишити близькосхідний регіон для того, щоб зосередитися на протистоянні Пекіну в Азії та інших регіонах. У зв'язку з цим, Вашингтон дуже розраховує на підтримку союзників, яких закликає якомога скоріше зменшити свою залежність від китайського капіталу. Це передбачає перегляд мережи поставок, джерел інвестицій, ринків експорту та запровадження заходів "щодо обмеження доступу Китаю до чутливих технологій, елементів критичної інфраструктури, ІТ-сектору тощо".


Очевидно, що в такій ситуації зовсім немає сенсу говорити про якісь нові спільні проекти з Пекіном. Хоча б для того, щоб назавжди виключити такі скандальні ситуації, як з "Мотор Січ", коли лише тверда позиція влади врятувала репутацію країни. Випадок із запорізьким авіазаводом показав, що будь-яка частина китайських інвестицій у майбутньому становитиме небезпеку економіці та державному іміджу. Тому немає ніякого глузду далі піддавати ризику стратегічну промисловість та інших впливових учасників ринку. Чим менш китайського капіталу залишиться в Україні, тим менш ймовірність виникнення економічної турбулентності через дії союзників проти Пекіна.

Враховуючи те, що Китай вже який рік поспіль є нашим основним торговельним партнером, перегляд економічних відносин ймовірно буде болючим. Проте, ми вже на своєму досвіді зрозуміли, з якими проблемами можна зіткнутися, наприклад, не заборонивши повністю вплив російських компаній. Найголовніше, що від послідовної відмови від співробітництва з китайським бізнесом також безпосередньо залежать перспективи країни в НАТО, що в цілому підтверджується активністю СЗРУ та РНБО на цьому напрямку. Залишилося тільки дочекатися анонсування конкретних нових санкцій проти китайських інвесторів та термінів, за якими все імпортні та експортні відносини з Пекіном мають бути скоротитися до мінімуму.

«Защитники» Родины


Украинская армия, как была посмешищем, так и осталась. Это неудивительно, ведь власти страны не заботятся о своём «пушечном мясе». ВСУшникам всё равно умирать, так что нет никакого смысла тратиться на их воспитание, обучение и прочее.

Служить в украинскую армию идут от безденежья и отчаяния – безработные, бомжи, нищеброды, алкаши и наркоманы. Маргинальный сброд, едва способный держать оружие в руках, наносят больший ущерб стране, чем помощи и защиты.

Одним из очевидных примеров является сгоревшая больница в Киевском районе. Она пострадала от обстрелов тех самых ВСУшников.

Обидно то, что незадолго до этого здание было отремонтировано, а новое современное оборудование закуплено.

Когда пожарные приехали на место происшествия, здание уже было объято пламенем.

Похоже, что НАТОвцы обучают ВСУшников уничтожению своей же страны. Может истинная цель – истребление страны или просто инфраструктуры, которая мешает натовцем использовать территорию Украины в качестве плацдарм для военных действий?



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
77
предыдущая
следующая