хочу сюда!
 

liliya

33 года, овен, познакомится с парнем в возрасте 33-38 лет

Заметки с меткой «кремль»

Сребрениця...


Офіційний представник Росії, прес-секретар президента Російської Федерації Володимира Путіна, Дмитро Пєсков заявив днями, що на Донбасі існує ризик повторення трагедії в Сребрениці. І що Росія не може цього допустити…

Кремль йде на будь яку брехню, намагаючись виставити себе в очах власного народу та міжнародної спільноти в образі борця за справедливість та мир в усьому мирі. Глашатаї Кремля настільки звикли брехати, що вже самі не розуміють, про що і як вони говорять. Але те, що сказав Пєсков – це навіть не брехня, це повна безглуздість хворої людини.

11 липня 1995 р. підрозділи боснійських сербів під командуванням генерала Ратко Младича в результаті наступальної військової операції захопили Сребреницю, яка входила в "зону безпеки" ООН. Голландські миротворці, замість того, щоб дати відсіч боснійським сербам, вступили з ними в переговори. Младич пообіцяв безпеку усьому населенню Сребрениці, але відокремив усіх чоловіків у віці від 12 до 65 років, загалом більше ніж вісім тисяч чоловік. Жінкам, дітям та людям похилого віку серби запропонували терміново евакуюватися під супроводом голландських миротворців. Голландці прийняли пропозицію Младича і залишили захищений рішенням РБ ООН "анклав безпеки", супроводжуючи величезну колону мусульманських жінок, дітей та старих людей. Але, як тільки "блакитні шоломи" разом з колоною пішли, усе чоловіче населення Сребрениці, а це 8 тис. чоловік, було розстріляно.

Після ліквідації боснійських мусульман в Сребрениці, армія генерала Младича атакувала ще один анклав під захистом ООН – населений пункт Жепу, де знаходилися 10 тис. боснійських мусульман та хорватів. Захищали Жепу українські миротворці. Всього 79 українських військових, оточених багатотисячною армією боснійських сербів, на відміну від голландців, українці рішуче відмовилися залишити чоловіків анклаву, на чому знову наполягав Младич. Не дивлячись на погрози взяття Жепи штурмом, українці залишилися на позиціях. Тоді генерал Младич пішов на компроміс та дозволив вивезти з Жепи усе мирне населення, включаючи 4 тис. чоловіків, яких українці спасли від вірної загибелі.

Влада Республіки Сербської в 2003 році визнали відповідальність за вбивства мусульман, а в 2019 році парламент Сербії засудив різанину в Сребрениці, але відмовився визнавати її геноцидом. У 2015 році Великобританія весла в РБ ООН проект резолюції щодо подій в Сребрениці, що визнає різанину актом геноциду, але Росія ветувала цей документ. А коли в 2017 році Міжнародний трибунал виніс вирок генералу Ратко Младичу, чиї солдати здійснювали вбивства, офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова заявила, що він «є продовженням політизованої і упередженої лінії, яка спочатку домінувала в роботі Міжнародного трибуналу по колишній Югославії». Більш того, РФ також виступила з ініціативою відпустити генерала Младича з в’язниці доживати свій вік в Росії, так як він хворий, проте Гаазький трибунал відмовив.

Що мав на увазі Пєсков, проводячи паралель між Сребреницею та Донбасом незрозуміло мабуть самому Пєскову. Адже всім відомо, що саме Москва надавала всіляку підтримку боснійським сербам під час війни в Боснії. Саме в їх армії воював російський добровольчий батальйон, бійці якого скоїли масу військових злочинів. Чи розуміє Пєсков те, що саме ці підрозділи росіян разом з армією Младича атакували оточену Сребреницю і, не виключено, що теж брали участь в масових розстрілах боснійських мусульман?! Чи знає Пєсков, що на тій війні «зійшла зірка» Стрелкова/Гіркіна, який користувався не аби якою повагою серед російських добровольців? Того самого Стрелкова, офіцера ФСБ, який брав активну участь в окупації Криму а потім залишив кривавий слід на Донбасі, будучи "міністром оборони" не визнаної ДНР.Источник: https://censor.net/ru/b3260075


Росіянам потрібно боятися не українців, які в своїй історії не раз самі страждали від масових вбивств та геноциду, при цьому спасаючи інші народи. Справжня загроза для росіян – це власна кремлівська влада. Влада, яку не цікавить взагалі нічого, окрім власних імперських амбіцій. Влада, яка ні в що не ставить власний народ. Влада, яка народжує таких нелюдей, як яскравий представник "руського міра" Гіркін. Влада, яка своїми діями несе іншим країнам смерть, горе та сльози.
https://censor.net/ru/blogs/3260075/srebrenitsya?fbclid=IwAR26tg1YiuEfacnRfNMuFPobB1uYDKInE1EhHH7vbvku7l5Vkg2lmnk65GI

Топ-10 нарративов кремля




Опубликованы результаты мониторинга кремлевского иновещания на Европу и США в 2020 году по тегу "Украина":
1. "Украина вмешивалась в выборы в США" - 131353 упоминания.
2. "Украины не существует" - 8061 упоминание.
3. "В Украине нацизм/фашизм" - 6475 упоминаний.
4. "Крым - не Украина" - 4009 упоминаний.
5. "Украина не хочет мира" - 2972 упоминания.
6. "Беларусь может стать второй Украиной" - 2433 упоминания.
7. "Международные преступления Украины" - 1269 упоминаний.
8. "Украина сбила Боинг" - 1232 упоминания.
9. "Голодомор - это фейк" - 398 упоминаний.
10 "Украина - полигон для НАТО" - 333 упоминания.
Итого: 158 535 упоминания Украины в топ-10 кремлевских нарративов. Или 434 упоминания в день, 7 дней в неделю, 365 дней в году. Каждые три минуты про "вмешательство в выборы", "фашизм", "боинг" и далее по списку.
--
Теперь поставьте себя на место среднего европейца или американца. Он никогда не был в Украине и зачастую не знает, где она находится. Кремлевские иноСМИ ежедневно создают ему сотни сюжетов про Украину на десятках языков. Пригожинские тролли под видом реальных людей множат эти сюжеты в соцсетях с тегом "посмотритекакиефашисты".
Существует не то, что существует, а то, что покажут по телевизору. Ложь, повторенная тысячу раз, становится правдой. Кремлевская пропаганда справляется с этой задачей за пару дней. В Европе и США хотя бы существует альтернатива из независимых СМИ. Внутри России независимые СМИ блокируются, а альтернатива пропаганде преследуется по закону.
Пропаганда создает яркую картину мира. У потребителей появляется эмоциональная зависимость и теряется навык критически оценивать информацию. У них не возникает сомнений, когда несуществующее государство вмешивается в выборы в США, а штурмовик размером с олимпийский стадион сбивает малазийский авиалайнер ракетой "Бук".
Предположим, что Кремль не перестанет совершать преступления у всех на виду, прикрывая их тысячами пропагандистских сюжетов. Тогда единственный выход из ситуации - развитие у населения навыков критического потребления информации. В Кремле об этом знают, судя по принятым законам об инагентах и о просветительской деятельности.
https://www.facebook.com/sn258/posts/4421489767863400

Медіаімперія путінського кухаря

11:59 10 березень Київ, Україна



Призначення медіагрупи, яку створив Пригожин, стає все очевиднішим, а Україна залишається постійно в її полі зору, в тому числі й через публікації колишніх українських медійників.

Євгеній Пригожин став постійним фігурантом історій про путінський режим як вірний посіпака президента Росії. Найманці приватної військової компанії «Вагнера», якою фактично володіє Пригожин, воювали на Донбасі, в Сирії, Лівії, Південному Судані, а нині активно посилюють свою присутність у Центральноафриканській Республіці та Нігерії.

Крім того, Пригожин є власником та інвестором ТОВ «Агентство інтернет-досліджень», під дахом якого працювала сумнозвісна «фабрика тролів» Ольгіно, яка потім переїхала до Санкт-Петербурга та оселилася за адресою вул. Савушкіна, 55. Тепер ця колишня «тролеферма» перетворилася на невеличку медіаімперію, в яку входять онлайн-медіа, сторінки в соцмережах та телеграм-канали.

Космополіт злочинного світу

Апетити Пригожина ростуть, а його респектабельність у кремлівському табелі про ранги постійно капіталізується. Так, він став офіційним опонентом Олексія Навального та його соратниці Любові Соболь у російському суді через їхнє розслідування про те, як компанія Пригожина причетна до отруєння школярів дитячим харчуванням, що постачається до шкіл.

Протягом певного терміну, до розслідування Навального про своє отруєння, Пригожин був одним із підозрюваних у справі про замах на вбивство російського опозиціонера.

Значну роль Пригожин зіграв і на останніх місцевих виборах у Росії. За свідченнями російських джерел, Пригожин допомагав передвиборчому штабу виконуючого обов’язки губернатора Санкт-Петербурга Олександра Беглова, коли той хотів обратися на посаду без префіксу «в.о.» Щоправда, ще до виборів анонімними телеграм-каналами почала ширитися інформація про те, що Пригожин та Беглов посварилися й розірвали стосунки.

Минулого тижня стало відомо, що ФБР оголосило Пригожина в міжнародний розшук. У відповідь на це пресслужба компанії «Конкорд менеджмент и консалтинг», якою володіє Пригожин, стала публічно вимагати оголошену ФБР винагороду за те, що надасть інформацію про точне місце перебування Пригожина. Таким чином, постійний тролінг став головною медіастратегією російського міжнародного злочинця, інвестора російських найманців та медіамагната.

Від «фабрики тролів» до медіагрупи

У березні 2017 року російське видання «РБК» опублікувало розслідування про те, як на місці «фабрики тролів» та за участі людей, що там працювали, з’явилося декілька онлайн медіамайданчиків, які почали публікувати матеріали, вигідні інтересам Євгенія Пригожина. Частина з цих онлайн-майданчиків працювала в українському сегменті інтернету та публікувала матеріали про український порядок денний.

Однак флагманським медіапроєктом Євгенія Пригожина було й залишається «Російське інформаційне агентство Федеральне агентство новин» («РІА ФАН»). Його співробітники використовуються Пригожиним не тільки для генерації контенту. Так, російський «РБК» пише, що журналістам «РІА ФАН» було поставлено завдання зайняти максимальну кількість місць у приміщенні суду, де відбувалося слухання позову про право на забуття Пригожина до «Яндекса», щоб не допустити до приміщення журналістів інших видань. Керував такими «журналістськими проєктами» офіційний директор «РІА ФАН» Євген Зубарєв.

За даними Youcontrol, Євген Зубарєв також є і формальним власником «РІА ФАН». Він утримує 76% ТОВ «ФАН» (ОГРН 1147847182174) як фізична особа, та ще 24% він володіє через акціонерне товариство «Аспект» (ОГРН 1187847109933), де він також є єдиним власником.

Через два роки після фактичного заснування більшість Пригожинських медіа була об’єднана в медіагрупу «Патріот», а персонал журналістів та співробітників вебсайтів цієї групи централізовано оселився в бізнес-центрі «Лахта Плаза» за адресою Приморський проспект, 78, у Санкт-Петербурзі. Очолив групу колишній керівник партії «Молода Росія» Ніколай Столярчук.

І Столярчук, і Зубарєв офіційно спростовують участь Євгенія Пригожина у фінансуванні медіагрупи, хоча на її сайті Пригожина вказано як голову опікунської ради медіагрупи. Крім «РІА ФАН» на сайті медіагрупи вказані «Nation News», «Економіка Сьогодні» та «Політика Сьогодні». У пресцентрі медіагрупи, розташованому в тому ж бізнес-центрі в Санкт-Петербурзі, регулярно відбуваються пропагандистські заходи, присвячені Україні. Адже Україна залишається одним із пріоритетних медіаінтересів Євгенія Пригожина.

Останній такий захід пройшов 4 березня цього року. На медіазаходах, присвячених Україні, випадковим чином обрані «головомовці» яскраво описують те, як Україна нібито розвалюється, та одночасно готується ініціювати військове загострення на Донбасі. Так, кореспондент «РІА ФАН» Ігор Петрашевич хизувався тим, як він працював в Україні, маскуючи свою пропагандистську діяльність протягом двох років, доки його не викрила СБУ та не прийняла рішення про його депортацію в Росію.

Що готують на медіакухні путінського кухаря?

Створена на руїнах «фабрики тролів» медіагрупа в першу чергу захищає бізнес-інтереси свого головного інвестора Євгенія Пригожина. Особливо чітко це стає видно, коли всі онлайн-майданчики Пригожина, як по команді, шикуються і просувають певний, вигідний кухарю наратив.

На сьогодні ключовим бізнес-проєктом покровителя російських найманців є посилення та виправдання силової присутності російських бойовиків у Центральноафриканській Республіці (ЦАР).

4,6 мільйонів мешканців ЦАР живуть у 16 префектурах. У десяти з них є розвідані поклади золота та алмазів. Незважаючи на цей факт, за даними Світового банку, 75% населення живе за межею бідності на 1,90 долара на день. У листопаді 2019 року американська агенція USAID опублікувала нове дослідження про корисні копалини ЦАР з оцінкою їх обсягів і вартості. Не дивно, що іноземні компанії роблять усе для того, щоби поласувати коштовними шматочками центральноафриканської землі, в якій може бути повно діамантів.

Оскільки французи, які володіли цією країною як своєю колонією до набуття нею незалежності у 1960 році, не витрачають свої ресурси у ЦАР, їх місце було зайняли всюдисущі китайці. Китайські компанії Tian Roun, Tian Xiang, SMC Mao та Meng почали видобувати золото та діаманти в регіоні Бозум (Bozoum) на річці Уам (Ouham). Однак 13 липня 2019 року парламент ЦАР оприлюднив своє дослідження, яке забороняло названим компаніям подальші операції в країні через те, що, на думку парламентарів, діяльність китайців призвела до екологічної катастрофи в регіоні.

Ініціатором рішення про заборону діяльності китайських компаній виступив член парламенту Бернард Ділла (Bernard Dillah), який нібито особисто виїжджав до провінції Бозум (Bozoum), відповідаючи на запити громадян щодо забруднень води.

Після повернення з «відрядження» Ділла повідомив, що місцеві медики свідчили про «зростання абортів в десять разів за два місяці, тому що жінки пили забруднену воду з ріки».

Сам Бернард Ділла є керівником політичних кампаній Мартіна Зігуле — політичного опонента Фостена-Арканджа Туадера, який нещодавно був обраний президентом. Втім, у певні періоди політичної діяльності Зігуле висловлював свою повну підтримку Туадера, який забезпечив присутність росіян у ЦАР.

Однак існують усі підстави вважати, що китайські компанії були вигнані з ЦАР не через турботу про екологію. Восени 2017 року в ЦАР була зареєстрована компанія Lobaye Invest, яка почала вести геологічну розвідку в префектурі Лобає на південному заході ЦАР, в регіоні з покладами золота та алмазів.

Французьке видання Africa Intelligence у липні 2018 року повідомило, що одним з інвесторів центральноафриканської компанії Lobaye Invest може бути російська компанія «М-Інвест», яку пов’язують із Євгенієм Пригожиним. Звісно, і пресслужба Пригожина, й Міністерство закордонних справ Росії активно заперечували цю інформацію.

Але офіційні особи можуть заперечувати все що завгодно, та як завжди їх із головою видає російська пропаганда. Пригожину недостатньо просто корумпувати владу африканської країни та наводнити країну російськими найманцями з метою наживи на видобутку корисних копалин. Задля власної капіталізації перед Путіним йому потрібно зобразити свою діяльність «во славу России», для чого він і створив свою маленьку медіаімперію.

Однак тут і трапляється прокол. Журналісти розкривають справжні інтереси путінського кухаря у власних сюжетах. У неділю, 7 березня 2021 року, у підсумковій і найрейтинговішій на російському пропагандабаченні програмі «Вести недели с Дмитрием Киселевым» вийшов сюжет журналіста Олександра Рогаткіна про ЦАР.

Буквально за перші 60 хвилин після його показу в ефірі телеканалу «Россія 1» онлайн-майданчики медіагрупи Пригожина вже почали активно поширювати сюжет.

За простим запитом у пошуковику в топі видачі можна побачити тільки медіамайданчики Пригожина. Та це ще не все. Наступного дня репортажем Олександра Рогаткіна рясніють телеграм-канали, які обслуговують інтереси путінського кухаря.

У розгоні сюжету про роботу російських найманців у ЦАР відмітилися практично всі журналісти і блогери, які раніше були помічені в активній підтримці тем, близьких до діяльності Головного управління ГШ РФ (ГРУ). Однак і це ще не все.

Алмазні копальні Рогаткіна

На 6-й хвилині 40-й секунді свого сюжету журналіст Рогаткін повідомляє, що вилітає на гелікоптері подивитися, як російські найманці «зачищають алмазні копальні на річці Уам». Ті самі, які у липні 2019 року були віджаті центральноафриканським парламентом у китайських компаній, імовірно, на замовлення Пригожина.

Ось скриншот із відео Рогаткіна, на якому зображено звивини річки Уам (Ouham).

А ось скриншот із сервісу Google Maps, на якому видно ту саму місцевість.

Знімаючи «зачистку» копалень на камеру, Рогаткін та його оператор бадьоро рапортують про трьох убитих. Герой сюжету Ерік Родонго, командир батальйону урядових збройних сил FACA, говорить, що до «зачистки» копальні нібито перебували під контролем «повстанців». Імовірно, це було вже після того, як центральноафриканський парламент вигнав китайські компанії.

Таким чином, призначення медіагрупи, яку створив Пригожин, стає все очевиднішим. Здобувши успішні результати в сусідньому Південному Судані, де бойовики та медійники Пригожина забезпечили йому стабільний вплив на місцеві еліти, економічні інтереси кухаря поширилися через кордон на Центрально-Африканську Республіку. Золото й алмази стали ласим шматочком, який погано лежав.

Так само, здобувши політичний вплив, росіяни забезпечили зачистку ринку від конкурентів руками місцевого парламенту. А потім, пообіцявши невеличкі відкати, за допомогою найманців забезпечили і фізичну зачистку локацій, де має відбуватися видобуток корисних копалин. Однак щоб усе виглядало пристойно і звично, як радянський інтернаціональний обов’язок, підконтрольні медіа забезпечують правильну інтерпретацію діяльності найманців у ЦАР.

Офіцери й рядові «медіавагнерівців»

Отже, про сміливий сюжет Олександра Рогаткіна щодо вбивства трьох утікачів під час «зачистки» алмазних копалень написали вже згадані нами «РІА ФАН», «Політика сьогодні», «Nation News» та «Економіка сьогодні». Усі вони офіційно входять до медіагрупи «Патріот», яку пов’язують із Пригожиним.

Однак, крім зазначених видань, інформацію «РІА ФАН» стосовно сюжету з ЦАР передрукували такі джерела:


  • «Слово і дєло»;

  • «Інфореактор»;

  • «ПолітРосія»;

  • «ПолітЕксперт»;

  • «НьюІнформ».

Оскільки прозорість медіавласності онлайн джерел в Росії є більш урегульованою в правовому полі, ніж в Україні, відкриті джерела свідчать, що всі п’ять згаданих видань належать російській юридичній особі ТОВ «НовІнфо» (ОГРН 1167847302039), яку контролюють Дар’я Михайлівна Августинопольська та Дмитро Олександрович Гордєєв (утримує 26% компанії через акціонерне товариство «Ніолапрес»). До них директором «НовІнфо» був Краснов Юрій Едуардович.

Крім того, всі згадані онлайн-медіа зареєстровані за однією адресою, як і взагалі всі медіамайданчики Пригожина, — Санкт-Петербург, проспект Приморський, 78 («Лахта Плаза»).

Ще одним онлайн-виданням, яке також постійно пише про ЦАР і присутність (точніше, нібито відсутність) найманців «Вагнера» є така собі «Журналістська правда», головною редакторкою якої є Ксенія Роджерс, дружина громадянина України Олександра Роджерса, який до Революції гідності працював в українському виданні «Хвиля» Юрія Романенко та, в міру своїх можливостей, критикував політику Путіна.

Після активної діяльності на боці «Антимайдану» Роджерс із дружиною втекли з України, а тепер разом створюють контент в інтересах Євгенія Пригожина на сайті «Журналістська правда».

Таким чином, Пригожин утримує, щонайменше, десять медіамайданчиків, які спільно працюють над одними й тими самими темами, вигідними для бізнесу путінського кухаря. Навіщо так багато, спитаєте ви? Відповідь на це питання є очевидною.

По-перше, чим більше в тебе є зареєстрованих медіа, тим більше ти можеш акредитувати «своїх» журналістів від різних медіа, для того щоби створити «масовку» на потрібних подіях чи інформаційних приводах.

По-друге, це дозволяє використовувати алгоритми таких новинних агрегаторів як «Yandex.Новини». Агрегатори виносять у топ повідомлень за день ті інформаційні приводи, які мають більше унікальних публікацій, формуючи, таким чином, сюжети. Десять онлайн-медіа Пригожина можуть швидко створити десять унікальних публікацій про якийсь інфопривід, подаючи інформацію у вигідному для себе світлі. І в такому контексті даний сюжет потрапить до користувачів платформи Yandex, кількість яких обчислюється мільйонами.
https://myc.news/ua/rassledovaniya_/medamperya_putnskogo_kuharya?fbclid=IwAR0zX8J64nAsvEUYIyf4fXpmRNd18nVbmQHTZDfJeqPiN4YfnZOsXarr0R0

Що далі?...


Росія початку 20-х років 21 століття, після двох десятиліть путінського правління, являє собою абсолютно особливий геополітичний феномен. Будь-які перспективні цілі втрачені. Ідеологія відсутня настільки, що нею намагаються назвати патріотизм. Економічна мобілізація неможлива, про що говорить провал більшості програм розвитку. Корупція перетворилася з девіантної поведінки в нормальний стан владних структур.

Державна служба стала бізнесом. Зовнішня політика відіграє роль пропагандистського інструменту, потрібного лише для підняття рейтингу влади. Населення перетворено в сіру масу, якій дозволено жити на державному утриманні або робити свій гешефт, поки це не заважає бюрократії. Сім років застою «на рівному місці» говорять про те, що політична система Росії досягла свого максимуму та зайшла у глухий кут.

Кремлю сьогодення не притаманні будь-які цілі, крім збагачення своїх, як нині прийнято говорити, бенефіціарів. Влада отримала контроль над багатствами країни і фінансовими потоками і зацікавлена лише в його утриманні. Власність в Росії і за кордоном, таємні рахунки, палаци, винокурні і т.п. - це єдине, що цікавить російську еліту.

«Недоімперія» поступово перетворилася на комерційний проект для «своїх».

Фантастичне збагачення «еліти» за рахунок «кріпаків» досягло свого максимуму за останні роки і загрожує повною втратою реалій для тих, хто опинився поруч з «годівницею». Ніякого розвитку, ніякого руху вперед, ніяких конструктивних рішень від «переївшої еліти» росіяни вже не очікують. А «еліта» намагається робити все, що б їй не заважали жерти. Вона, як тварина, дуже агресивно реагує на будь які спроби відірвати її від годівниці. І, де далі, така агресія стає все більш дикою та непрогнозованою.

Доведена до крайнощів своєю ненажерливістю, нинішня влада перебуває в такому положенні, коли доводиться одночасно відмахуватися кийками і переконувати країну в тому, що «викриття є наклепами, системні проблеми - тимчасовими труднощами, а курс в цілому вірний і відповідає запиту на справедливість». Дефіцит будь яких розумних аргументів і постійне публічне розкриття нових неприємних фактів спонукають Кремль згортати будь які розмови і вимагати від населення і зовнішніх партнерів не переходити «червоної лінії».

Кремль повністю вичерпав конструктивні підходи до вирішення суперечностей як всередині країни, так і на зовнішньому периметрі.

І поза кордонів, і в середину країни влада посилає однаковий меседж про те, що при подальшій ескалації винні в будь-якому випадку будуть опонуючі сторони, які зайшли занадто далеко у своїх «завищених і вкрай несвоєчасних вимогах». У зверненнях до країни влада робить наголос на зарубіжних ворогів, які хочуть зруйнувати державність і зробити бідних росіян ще біднішими і безправних, а нинішню недосконалу модель «комерційної держави» спотворити до повного розвалу. Але слабка сторона таких аргументів в тому, що зубожілі мільйони громадян Росії вже перебувають «на дні», і на них не справляє враження загроза подальших руйнувань і погіршень. При цьому позитивний порядок відсутній, плани-проекти зверху годяться хіба що для телевізійних картинок. У такій ситуації Кремль потребує негайного тайм-ауту, щоб виробити подальшу стратегію, оскільки її пошук в робочому режимі зайшов в глухий кут.

Нинішній Кремль та його довічний керманич власноруч сформували для власної країни клубок протиріч. Зовнішній та внутрішній тиск з усіх боків в одну точку – діючу владу – рано чи пізно призведе до остаточної дестабілізації державної системи і виплеску колосальної народної енергії. Цей процес чимось нагадує вибух наднової зірки. В результаті відбувається розвал старої системи і зародження нової.

А називається це одним словом - РЕВОЛЮЦІЯ!

https://censor.net/ru/blogs/3250536/scho_dal?fbclid=IwAR3_r5JVeJaSFmT7zxu0xZpiQeg_VQU1i3iUgbhlveqcHAgr_MstiQ-G3yg

Кремлёвские агенты в Германии.


Часть Вторая. Сеть пророссийских агентов и компаний, причастных к реализации проекта Экополис. Концепция создания государства «Российских немцев – германороссов»

Итак, после разработки проекта и получения разрешения администрации Путина, Александр Штайнле начинает действия по созданию в Крыму немецкой автономии.

В первую очередь создается сеть немецких и российских компаний. Как упоминалось в первой части нашего расследования, к концу 2015 года идеолог «Экополиса» стает собственником немецкой компании «Кронэнталь», которая входит в состав международного холдинга «СЭТ» («Special Equipement Technologies»).

В 2016 году для участия в проекте он задействует учредителя московской фирмы «КМГ Групп» и нескольких компаний в Крыму Ирину Колодяжную, а также генерального директора московского ОБЩЕСТВА С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ «НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИЙ ЦЕНТР ВЫСОКИЕ ТЕХНОЛОГИИ РОССИИ» Дмитрия Козия.

С целью организации их визитов в Германию 23 сентября 2016 года Штайнле обращается в посольство ФРГ в Москве и ходатайствует о получении ими Шенген виз.

11 февраля 2019 года александр штайнле выписывает доверенность которая подтверждает, что Дмитрий Козий назначен представителем Кроненталь в зарубежных странах, СНГ и России. Имеет право представлять компанию, решать все вопросы касающиеся финансирования проектов и других сделок, включая проектные контракты, финансовые вопросы, операции с клиентами.

Вот несколько фактов о содействии указанных немецких и российских компаний по проектах в Крыму.

В 2017 году в контексте проекта «Экополис» среди российских немцев начинаются обсуждения идеи создания нового государства «Российских немцев – германороссов» и соответственного органа, который бы представлял их интересы в Германии.

В апреле 2017 года Алекс Штайнле обсуждает эти идеи с Павелом Киссом - бывшим сотрудником Аппарата Государственной Думы России.

И уже в октябре 2017 года презентует ему структуру Всемирного конгресса российских немцев. Но потом концепция меняется и принимается решение, что представительский орган российских немцев будет называться Фольксрат российских немцев. О создании этих структур и причастности к проектах некоторых немцев Украины мы расскажем в следующей части нашего расследования.

Стоит отметить, что в 2018 году наиболее рейтинговые газеты Германии «Фокус» и «Шпигель» сообщили, что немецкое Федеральное управление по защите конституции считает заместителя руководителя Фольксрата российских немцев и по соместительству наставника Штайнле Генриха Гроута агентом КГБ и российских спецслужб.

В мае 2018 года Алекс Штайнле касательно реализации проекта «Экополис» проводит консультации с Анатолием Вьяткиным - автором идеи создания немецкой деревни на Урале.

В 2019 году коллега Штайнле по хокейной команде «Российские немцы» Виталий Карпенко создает в Сочи компанию «Бэргхаус Сочи Компани». Именно она будет заниматься непосредственно строительством российских автономных поселений на оккупированном украинском полуострове.

Тогда же в Германии Александр Штайнле начинает работать с неким профессором Института системной биокоррекции в Берлине Сергеем Фомченковым. Этот человек родом из крымского города Саки и в дальнейшем будет координировать непосредственно в Крыму деятельность компанию «Бэргхаус Сочи Компани».

В марте 2019 года Сергей Фомченков подбирает для Штайнле-Карпенка двух человек, которые будут заниматься проектом в Крыму: Юрий Шимин и Виталий Феофанов.

20 апреля 2019 года Карпенко выписывает на Феофанова доверенность, которой назначает последнего представителем компании «Бэргхаус Сочи Компани» в Крыму.

17 июня 2019 года Фомченков представляет Карпенку предложение по строительству в Евпатории немецких поселений:

В 2020 году подготовлены проекты немецких поселений. Будут они выглядеть вот так…

Следует отметить, что руководство ФРГ ни коим образом не поддерживает таких действий. Поэтому, для того, чтобы скрыть факты финансирования указанных проектов, перевод денег планируют осуществлять с использованием системы Альянс Лайт 2.

Забегая на перёд, хотели бы предупредить всех желающих переехать в Крым, что даже в случае удачной реализации проекта и создания на оккупированном незаконных немецких поселений их ожидает ряд препятствий.

Во первых: народ Украины не давал своего согласия на строительство поселений на оккупированном украинском полуострове, тем более людям, которые поддержали аннэксию. Поэтому мы будем пресекать попытки туда заселится и в лучшем случае при такой попытке передадим в погранслужбу.

Во вторых: все вышеупомянутые граждане Германии, России и Украины коммерсанты и, понятное дело, проект не бесплатный. Такое переселение будет стоить как среднестатистическая недвижимость в Москве, плюс включение в санкционный список. С этой проблемой уже столкнулись, например, Николай Безер, Ирина Фейлер, Ирина Бауер, Татьяна Зернаева из России, Александр Штокал, Александр Свобода, Александер Фризен из Германии.  

В третьих: поскольку поселения строятся на украинской земле, просим потом не обижаться, но мы её заберём обратно.

Скоро будем.

наше видео на youtube можно посмотреть по ссылке https://www.youtube.com/watch?v=9GwB8ySmNtw
https://blogs.korrespondent.net/blog/politics/4327603/?fbclid=IwAR1LxRLl2IzQ5scr_af5CQ445nZFehGh_Ep-pk6GVGVyPnot9HuRO1UOSrc

Справа Навального: фобії колективного Путіна у передчутті краху


Репресії з боку Кремля, спрямовані на російського опозиціонера Олексія Навального, спроба його вбивства руками офіцерів ФСБ, нинішня посадка «по беззаконню» у момент повернення на батьківщину, викликали негативну реакцію не тільки серед демократично мислячих верств населення у самій Росії, а й на Заході. Для Кремля замаячили нові міжнародні санкції, до яких він, не зважаючи на гучні заяви, не готовий ні з огляду на економічний стан Росії, ні за соціальною напругою всередині країни.

Єдине, що може протиставити цьому кремлівська пропаганда - це формування тези, що Навальний не такий вже й гарний в ідеологічному плані. Тобто - це опозиціонер з вадою: підтримує націоналістів, антиліберал, вітав анексію Криму і так далі. Іноземні агенти Путіна на усіх рівнях негайно почали відпрацьовувати цю повістку. Президент Чехії Милош Земан днями висловився так: "Він (Навальний) видає себе за борця за демократію, але я прочитав, що, по-перше, він підтримав анексію Криму, по-друге, він брав участь у ряді націоналістичних маршів, по-третє, він підтримав сталінські депортації, наприклад, чеченців. Є ще декілька речей, так що який же це борець за демократію? Я думаю, що він російський націоналіст, я нічого проти не маю, але він не повинен прикидатися, що він відноситься до тих політиків, які виступають проти путінського режиму. Він просто проти Путіна, а це з біса велика різниця. Можливо, він просто хотів би сам бути на його місці".

Інтернет-тролі, що видають себе за українців, як тільки в твіттері або фейсбуці з'являється прізвище Навального, негайно пригадують його стару фразу про те, що "Крим - це не бутерброд". Саму фразу, між тим, ніхто в точності згадати вже не може. І це є, на їхню думку, достатнім доказом того, що між Путіним і Навальний немає ніякої різниці, обидва імперіалісти, а значить вороги прогресивного людства.

Чи так це? Зрозуміло, ні. Навальний постійно, багаторазово, і буквально з перших хвилин російської агресії публічно говорив про те, що анексія Криму незаконна, злочинна, неприпустима. Вже на наступний день після так званого "референдуму" в Криму, перебуваючи під домашнім арештом у справі "Ів Роше", Навальний написав про це статтю, і вона була опублікована в газеті New York Times 20 березня 2014 року. В цій статті він назвав дії Путіна в Криму "військової авантюрою під прапором "маленької переможної війни", покликаним відвернути народ (Росії) від реальних проблем.

«Крим завжди був невід'ємною частиною Росії в серцях і умах людей», - заявив на минулому тижні Путін. Хоча навіть серед самих націоналістичних і прорадянських росіян прагнення повернути Крим під російське правління згасло багато років назад. Однак пан Путін цинічно довів націоналістичний запал до апогею; імперіалістична анексія стала стратегічним вибором, що сприяє виживанню його режиму. Мобілізація мас шляхом відволікання їх від реальних проблем, таких як корупція і економічний застій, може відбуватися тільки під прапором боротьби з зовнішніми ворогами. "Що дійсно тривожно в необачний поведінці пана Путіна, - пише далі Навальний, - так це те, що їм рухає бажання помститися українському народу за його повстання проти дружнього Кремлю уряду". Далі Навальний закликає до найрішучіших санкцій щодо як самого Путіна, так і його оточення, пропонуючи покарати за анексію Криму насамперед найближче оточення російського президента.

Ну і де тут «схвалення анексії»? 15 жовтня 2014 року до заарештованого Навального зуміли пробитися два журналіста з "Ехо Москви". В своїй бесіді з журналістами, Навальний висловив свою думку що до анексії Криму та перебігу подій на південному сході України. «…бойові дії, які йдуть на південному сході України, не мали ніяких передумов. І не мають передумов. Вони відбуваються виключно тому, що для нинішнього керівництва Росії це принциповий момент - торпедувати українську державу, торпедувати реформи і продемонструвати всім, що та антикримінальна революція, яка на Україні відбулася, вона буде неуспішною, вона призведе до того, що держава зруйнується. Це найважливіше завдання, в тому числі особисто для Володимира Путіна». «Як я вже сказав, для нього (Путіна) принципово важливий крах української державності, тому що на Україні сталося найгірше, з точки зору Путіна: повсталі люди скинули корумпований режим саме в основному під гаслами корупції... Для Путіна це жахливо: повсталі маси прогнали шахраїв. І він хоче показати, що після цього буде громадянська війна і все розвалиться. Тому що приклад для Росії, для російського населення це подавало б дуже і дуже поганий. Він (Путін) міг, можливо, на якомусь етапі стерпіти, що Грузію все приводили в приклад, ця успішна антикорупційна реформа Саакашвілі, але такий же успіх української державності, економічне зростання, ефективна боротьба з корупцією для Путіна це, звичайно, найжахливіше, що може трапитись».

Навальний ніколи не схвалював агресію Кремля відносно України. Формування образу Навального, як такого собі «недоопозиціонера», вигідне Кремлю. Відверта брехня та побудова на окремих фразах, вирваних з контексту, негативного для демократичного суспільства образу Навального, який вже став «кремлівським кошмаром» - головне завдання на сьогодні інформаційно-пропагандистської машини Путіна.

Наприкінці пам’ятного інтерв’ю від 15 жовтня 2014 року Навальний говорить про те, що Путінська агресія проти України, це було, безумовно, порушення міжнародних договорів. «І якщо я коли-небудь буду частиною цієї влади (Росії), я свої позиції не зміню. Те, що я сказав зараз, завжди залишиться зі мною. Це була неправильна дія, це було порушення!»

Розгортання російської пропагандистської машини у напрямку тотальної дискредитації Навального свідчить про страх, який оселився у кремлівських кабінетах, про усвідомлення колективним Путіним свої "скінченності".

Нам залишається робити своє... і чекати...
https://censor.net/ru/blogs/3247564/sprava_navalnogo_fob_kolektivnogo_putna_u_peredchutt_krahu_rejimu?fbclid=IwAR1ztcpSgJi34B2zB9AxlP-jo2lxbTVQ8T9SBqks7dGJAZkjnnSUmJc0-MU
Источник: https://censor.net/ru/b3247564

Підрозділ зовнішньої розвідки 29155

14:28 12 лютий Київ, Україна



Кремль пишається своїми розвідниками. Спецпризначенці ГРУ - це еліта російських військ. Однак в еліті є своя еліта. Такою є секретні підрозділи в самій структурі. У них немає назви, а лише номери: «74455», «29155», «99450».

Нам вдалося добути трохи інформації саме про підрозділ «29155». Це група людей, яка причетна до зовнішньої розвідки Росії. Дані про них засекречені і навіть всередині управління мало хто про них знає. Відомо також, що її командиром є генерал-майор Андрій Авер'янов. Спеціалізація - вбивства, диверсії, державні перевороти.

Відомо, що група брала участь у замаху на Скрипалів, замаху на болгарського торговця зброєю Еміліана Гебрева, проводила компанію з дестабілізації становища в Молдові в 2014 році, зробила спробу державного перевороту в Чорногорії в 2016 році.

Про решту членів групи відомо не так багато. Зі слів колишнього співробітника ГРУ відомо, що деякі учасники є ветеранами кровопролитних воєн в Афганістані, Чечні, Україні.

Один з європейських чиновників в області безпеки сказав: "Підрозділ «29155» діє в Європі протягом багатьох років. Дуже страшно було усвідомити той момент, що росіяни почали вбивати абсолютно безкарно на території дружніх держав".

Вперше британські спецслужби ідентифікували підрозділ після невдалого державного перевороту в Чорногорії в 2016 році. Тоді основною метою було вбивство прем'єр-міністра з наступною заміною на іншу людину, лояльну до політики і інтересів Кремля. Однак принцип їхньої роботи стали розуміти тільки після замаху на сім'ю Скрипалів у 2018 році.

Британські спецслужби виявили двох членів групи, які подорожували під псевдонімами. Однак пізніше вони були впізнані як Олександр Мишкін і Анатолій Чепіга. Пізніше вдалося ідентифікувати ще кількох учасників «29155». Ними виявилися Іван Лебедєв, Микола Кононихін, Олексій Нікітін і Данило Степанов. На жаль, ці імена так само виявилися псевдонімами. Відомо, що всі, перераховані вище, двічі брали участь у замаху на Еміліана Гебрева.

Нехай про саму «29155» відомо не так багато, але в пресі також можна знайти підказки. Відомо, що з ініціативи 2012 року Міністерства оборони Росії, до нагород були представлені три подібних угруповання. Одним з підрозділів був якраз таки «29155». Іншим - «74455», за втручання у вибори США. Третім - «99450», за захоплення півострова Крим.

З таким ореолом секретності і професіоналізму виникає дуже хороше запитання. Чому «29155» не вдалося вбити Скрипалів, Гебрева, здійснити державний переворот в Чорногорії? Відповідь криється на поверхні. Їм вдалося здійснити задумане, просто вони не задумували вбивати своїх жертв і скидати уряд. Це частина великої гри. Можливо, Путіну необхідно показувати, наскільки страшною і раптовою може бути його помста, можливо, все це робилося для відводу очей від чогось більш серйозного. Йде гібридна війна, павутина якої може вивести куди завгодно.
https://myc.news/ua/specproekty/podrazdelenie_vneshnej_razvedki_29155?fbclid=IwAR14VgzSmGu68WT_foLB-L4UrI0Nph0AegziyYLpoeHmINFMZAUf7uDEhrA

Наемники Путина: пригожин, вагнер и другие милые зверушки


Использование ЧВК для вмешательства во внутренние дела суверенных государств давно стало визитной карточкой Кремля.

География применения «солдат удачи» уже давно включает в себя практически все континенты Земли. За редким исключением - Северная Америка, Австралия - ну или просто об этих фактах еще нет информации.

Империи очень выгодно использование наемников. Ведь, в случае чего, можно заявить о непричастности России к тому или иному факту агрессии или нарушения международных норм. «Настамнет»!

Неприемлемое поведение России с её частными армиями постоянно вызывает возникновение кризисных ситуаций и является причиной ярко выраженного негативного отношения к таким случаям мировой общественности.

Путин лично в курсе всех дел, связанных с ЧВК, хотя всегда категорически отрицалась всякая связь официальной России с ними. На вопросы об ЧВК Вагнера Путин отвечал, что «Российские граждане, находясь за рубежом, могут работать и продавливать свои бизнес-интересы в любой точке планеты, если не нарушают Российские законы». Получается, что он предлагает оценивать правомерность действия ЧВК Вагнера за границей по законам России?! К тому же главнокомандующий оценивает действия ЧВК Вагнера как продавливание бизнес интересов?! Остается спросить Путина о том, чьи бизнес интересы «продавливают» бойцы ЧВК. Хотя ответ абсолютно понятен…

Кремль во главе с Путиным всегда врал про действия ЧВК, как в свое время высшие чины СССР врали про Чехословакию, про Венгрию, про Афган. Врали и врут про события 7-8 февраля 2018 года происшедшие в сирийском Дейр-эз-Зоре.

Как выяснилось, сирийские правительственные войска и бойцы ЧВК Вагнера пытались захватить газоперерабатывающий завод, расположенный на территории контролируемой СДС. Американцы до начала вооруженного столкновения неоднократно связывались с командованием российской военной группировки в Сирии и уточняли нет ли там русских военных, на что каждый раз получали ответ: «Русских там нет!». В итоге, после массированных ударов авиацией и артиллерией вооруженных сил США по наступающим, в Россию отправили несколько сотен цинковых ящиков под литерным обозначением «Груз-200». Так путинские чиновники пустили в расход «вагнеровцев», которые «продавливали за рубежом интересы России».

В мае 2020 года, в докладе мониторинговой миссии комитета ООН по санкциям в отношении Ливии, говорилось о том, что в Ливии на стороне генерала Халифы Хафтара против международно-признанного правительства в Триполи воевали более 1000 наемников ЧВК Вагнера. Также существует информация об участии ЧВК Вагнера в боевых действиях в Украине в 2014 году. В частности, говорится об их причастности к уничтожению военно-транспортного Ил-76 на востоке Украины в июне 2014 года, штурму Донецкого аэропорта и боевых действиях под Дебальцево. Но, несмотря на факты, Кремль продолжает делать вид, что ЧВК Вагнера не существует и что с ней его ничего не связывает.

За последние 2-3 года большинство «военно-экспортных» миссий Кремля с использованием ЧВК заканчивались провалом. Когда три года назад российские наемники, коммерсанты и политтехнологи пришли в Центральноафриканскую республику, местное население смотрело на них с надеждой. После трех лет российского «эффективного менеджмента» ЦАР охвачена новой войной, а повстанцы топчут российские флаги.

Центральноафриканская республика занимает важное место в геополитических планах Кремля и близких к нему бизнесменов. О проникновении в ЦАР военных и коммерческих структур, вероятно контролируемых Евгением Пригожиным, мировые СМИ пишут уже не первый год.

Сейчас у «вагнеровцев» наступила тяжелая пора. Президентские выборы, на которых российские политтехнологи хотели организовать быструю победу действующему президенту Фостену-Арканжу Туадере, вылились в новую гражданскую войну. В аэропорту столицы Банги приземляются российские военно-транспортные самолеты – привозят свежих людей и технику. Без подкреплений Центральноафриканскую республику удержать будет трудно.

Тем более, что бывший президент Центральноафриканской республики написал французскому президенту Эммануэлю Макрону официальное письмо, в котором попросил Францию оказать поддержку в борьбе с режимом Туадера и российской ЧВК Вагнер.

С учётом политики поступательного возвращения Парижа на африканский плацдарм, не исключено, что вытеснение российского присутствия из ЦАР (в прошлом французская колония) в ближайшее время значительно ускорится. И «кремлевских ихтамнетов» ожидает повторение сирийских событий 7-8 февраля 2018 года.Источник: https://censor.net/ru/b3246610

«Мясорубка» которой нет


«Своих не бросаем!». Судя по событиям в ночь с 7 на 8 февраля 2018 года к востоку от Дейр-эз-Зора в Сирии, бойцы ЧВК Вагнера для Министерства обороны РФ никогда не были «своими».

В ту ночь был разгромлен отряд российских наемников, который вместе с войсками режима Асада пытался занять район провинции Дейр-эз-Зор вблизи Евфрата, находящийся под контролем Сирийских демократических сил.

Ракетно-бомбовый удар, нанесенный в ночь с 7 на 8 февраля авиагруппой ВВС США, навсегда останется «кровавым ужасом» в истории существования российской ЧВК Вагнера. До сих пор нет достоверной информации о количестве погибших и раненых россиян. Жириновский заявил на пресс-конференции: «Сейчас в Сирии большая группа погибла. <…> И 300 семей остались без отца, без мужа». Экс-депутат Виктор Алкснис озвучил другую цифру: в ночь с 7 на 8 февраля в Сирии погибло 334 россиянина.

Существование ЧВК Вагнера официальные лица в России отрицают. Кремль только признает, что в частном порядке россияне могут принимать участие в боевых действиях за рубежом. Наёмничество, как таковое, запрещено статьей 359 УК РФ. Однако основатель группы расследований «Conflict Intelligence Team» Руслан Левиев раскрывает связь ППК «Вагнер» с российской властью.

По его данным, возглавляет группу Вагнера Дмитрий Уткин (позывной «Вагнер»), приближенный к Евгению Пригожину - а это олигарх, близкий к Владимиру Путину. Сама структура не зарегистрирована легально, по крайней мере в России. Но финансируется «Вагнер» из денег, которые зарабатывает компания Пригожина на госконтрактах, связанных с обслуживанием Минобороны, с питанием в школах и многими другими вещами. Кстати, о питании - по независимым оценкам финансирование только дневного питания «бойцов» ЧВК выливается господину Пригожину в два миллиона рублей. Что уж тогда говорить обо всех остальных потребности частной армии. А ЧВК Вагнера - это настоящая армия.

В Сирии ЧВК Вагнера представлена подразделениями, которые по сути своей, являются развернутой боевой частью. Это четыре штурмовые бригады, три артдивизиона, танковая рота, диверсионное подразделение, тыл, штаб. Общая численность ЧВК в Сирии превышает две с половиной тысячи бойцов. Но при этом она формально никак не связана с Министерством обороны. Хотя и готовят «вагнеровцев» на базе, развернутой вблизи хутора Молькино Краснодарского края, и пользуются они теми же полигонами, танкодромами, стрельбищами, на которых идет учебно-боевая подготовка в/ч 51532, известной как «десятая бригада спецназа ГРУ». И в Сирию их перебрасывают самолетами ВКС России и большими десантными кораблями ВМФ. Именно БДК доставили в Сирию «вагнеровских» артиллеристов вместе с пушками, зенитками, минометами, полученным из армейских складов в России. Но для официального Кремля такого подразделения не существует!

По информации, озвученной в ходе официального брифинга генерал-лейтенанта Джеффри Харригяна — главкома Центрального командования ВВС США, в составе авиагруппы, направленной в район боестолкновения на левобережье реки Евфрат, участвовали самолеты и вертолеты F-15Es, MQ-9s, AC-130s, AH-64 Apache, а также стратегические бомбардировщики Б-52, взлетевшие с авиабазы Эль-Удейд в Катаре. Факт перемещения такого количества стратегической авиации над Сирией не мог оставаться тайной для военно-политического руководства России.

И у российского командования на авиабазе Хмеймим было достаточно времени, чтобы связаться как с командованием ЧВК Вагнера, так и с «сирийскими союзниками». И если уж не потребовать «уносить ноги», то хотя бы предупредить о возможном авиаударе.

Но это, по всей видимости, не было сделано. Очень похоже на то, что «вагнеровцев», которые давно уже работают в Сирии не только с Минобороны РФ, но и с правительством Асада, в этом случае просто «списали в расход». Ведь «ихтамнет»! По данным командования российской военной группировки в Сирии, в колонне, выдвигавшейся в направлении нефтегазового месторождения Conoco, россиян не должно было быть.

Командование ВС РФ именно такую информацию передало «коллегам» из США, и те приняли решение атаковать колонну с воздуха AC-130 и вертолетом Ah-64 Apache, истребителями F-15 и беспилотниками, а также артиллерийскими батареями.

«Ихтамнет»! Военные, подготовленные в РФ, обеспеченные/экипированные российским оружием и бронетехникой, беспрепятственно доставленные за три моря транспортом РФ, участвуют в захвате нефтепромысла в Сирии.

«Ихтамнет»! На сотню "боевиков"-пехотинцев на день «работы» надо 3-3,5 тонны боеприпасов, снаряжения, продовольствия. Когда пехоте помогает артиллерия и танки - добавляется еще несколько тонн. Плюс горючее (а АЗС нет, значит еще и плюс ещё армейские заправщики). Где еще можно взять такие горы патронов-снарядов-гранат к советскому/российскому вооружению, кроме складов российского же МО?

«Ихтамнет»! Граждане РФ за границу могут попасть через паспортно-визовую службу, которая им паспорта выдает, а пограничники эти паспорта при пересечении границы исправно проштамповывают и вносят данные в соответствующие базы. КАК государство Россия может ухитриться не знать, где и что его граждане в массовом порядке делают?!

В ночь с 7 на 8 февраля 2018 года был развеян миф о «солдатах удачи». Стало понятно, что бойцы ЧВК Вагнера – это те, кому назначено бесславно умереть на чужой земле!

Сирия, Судан, Ливия, ЦАР, Мадагаскар. Крым. Донбасс. Это далеко не полная география присутствия «государственно-негосударственного-имперско-бандитского» подразделения Пригожина.

Есть мнение, что кроме имперско-геополитических и бизнесовых, ЧВК Вагнера выполняет для Кремля еще одну функцию. Функцию «Мясорубки», которая в кровавый фарш перемалывает гиперактивную часть молодежи, которая до этого уже «напилась крови» и может представлять угрозу Кремлю как катализатор гражданского неповиновения. Если это соответствует действительности, то для ЧВК Вагнера наступает «горячая пора». Ведь гражданское неповиновение в России становится ночным кошмаром Кремля.

За пару кроків до ... ?


Протести в Росії продовжилися в цю неділю, 31 січня. І знову вони мають ту ж саму відмінну рису - повсюдність. «Відкриті медіа» підрахували приблизну кількість протестуючих в містах Росії. Найбільш чисельні заходи пройшли в Санкт-Петербурзі - до 30 000, Москві - до 15 000, Єкатеринбурзі - до 13 000, Новосибірську - до 10 000, Краснодарі - до 6 000, Челябінську - до 5 000. Першість і в чисельності, і в самих діях, безумовно, тримав Петербург. Що, загалом-то, логічно. Як вдало підмітили у соціальних мережах - саме з Петербургу на країну виповзла нечисть, тому Пітеру і підчищати цей бруд і гидоту.

Цілком очевидно зростає жорстокість у протистояннях з владою. Кремлівська пропаганда натякає на те, що «хтось» завозить «спеціально навчених» людей, що викликає тільки сміх - хто завозить і де саме навчають бойовиків-терористів, що все це пройшло повз грізну ФСБ? Зазвичай все навпаки - саме спецслужби Росії організовують тренування терористів.

Напруга зростає. На Сінний площі в Петербурзі протестуючим вже почали погрожувати табельною вогнепальною зброєю. А зброя - штука така: достатньо її витягнути і застосувати, як виникає ризик, що зброю відберуть і застосують вже у зворотний бік. Так що все вже дуже близько до критичних рівнів. І це при тому, що нічого особливого насправді не відбувається.

Людей на вулицю виходить явно менше, ніж карателів, яких влада наганяє їм назустріч. Страх Кремля настільки високий, що в хід йдуть максимально можливі людські резерви.

31 січня на вулиці вийшли ті, хто готовий був йти на мирний протест, але концентрація радикально налаштованих людей у натовпі протестувальників зростає. Виходять ті, кого терор вже особливо й не лякає. Навіть застосування шокерів і кийків мало впливає на натовп. Якщо почнеться стрілянина - з'явиться додатковий фактор: після пролитої крові на вулицю підуть і ті, хто вважав за краще не виходити. Такий соціальний феномен незмінно повторюється всюди.

Коли наявного особового складу вже буде не вистачати для стримування, а це цілком можливо, якщо в регіонах почнуть виходити поки що «непротестуючі» міста, то Кремль буде змушений виводити на вулиці приватних карателів - різноманітних «байкерів-казаків» та інших чорносотенців.

Це відразу переведе ситуацію в закритичний рівень, так як рівень насильства різко зросте (найманці просто необучені, а тому можуть діяти тільки за межею допустимого силового впливу).

Як тільки влада Кремля випустить на вулиці цю публіку, це буде означати початок ресурсної кризи, за якою залишиться тільки один шлях - збільшення рівня насильства аж до застосування зброї.

Путін та Ко бояться. Ні, не Навального, не зарубіжної реакції та санкцій, не Нюрнберга, не баз НАТО і навіть не арешту рахунків в Швейцарії. Вони нестерпно бояться власних народ. Тих самих людей, яким постійно, щомиті брешуть, яких залякують то терором, то фізичною розправою, то кримінальними справами. Колони росгвардії, зміна статей КК, всі ці Соловйови та Симоняни – це кремлівський страх, породжений не тим, що звичайні люди можуть зробити з «ними», а тим, що «вони» роблять зі звичайними людьми весь цей час. Вони-то в курсі глибини та змісту тієї ями, яку вирили під країною, під майбутнім Росії. Критично деградоване керівництво країни з повністю розбалансованою системою управління та вкрадено-вичерпаними ресурсами достеменно розуміють, що Росію від прірви відділяє всього один крок. Та чи погодиться з таким станом речей народ Росії?
https://censor.net/ru/blogs/3246269/za_paru_krokv_do_?fbclid=IwAR2sOCNp2edTOkWo2uHWu6XFMCrtkn7tLDNowcE4LfAURR71_oesBVZAAaY
Источник: https://censor.net/ru/b3246269

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
15
предыдущая
следующая