Нащо потрібні писаки?
Задля цікавих розваг?
Так підкажіть же лайфгаки,
щоб вєсєліть посіпак.

Як мені вижити, люде?
Як досягнути мети?
Наче в пустелі верблюди
Мрії, що звуться мєчти.

Знов пробиваючи коло
Власних обмежень и меж
Наче малеча до школи
Плентаюсь шляхом надєжд

Суржик, русизми.. Що далі?
Внутрішній цензор оре.
Я розстібнула сандалі
І босоніж по травє.

Рушити правила круто.
Світ - іподром заборон.
Діє обмежень отрута,
шикають з різних сторон.

Чхати хотіла на снобів.
Ханжество в дупу запхніть
Гірше хвороб і мікробів -
вам стати собою на мить.

Слів кострубате створіння -
новонароджений вірш
- викидень в стані сп'яніння.
Вон. Забирайся. Облиш.

Дід ще не читав протокол, подписаний сьогодні в Мінську, а коментірувать достігнуті договорьонності не знаючи деталей трудно. Но небейдужі громадяни просять, то дід вискажеться по поводу цього важного вопроса.

Дід сприйняв цю інформацію спокойно і щитає, шо Україна ведучи антисіпаратістську війну движеться за законами жанра. Давно установлено, шо в большинстве свойом антисепаратістьскі войни обично проходять в два раунда. Перший раунд метрополія або програє, або добивається нічиєї, а в другому раунді, зобравшись із силами, зробивши висновки з помилок, наносить сіпаратістам такого удару, шо світ застигає в німому захопленні.

Примерів можно приводить багато, згадаймо хотя би дві чеченські войни. Хотя там прімер не дуже показатєлєн, бо другу чеченську вів Хуйло, а він стратєг нікудишній і фактично її програв, согласившись посадить на трон Чечні ізвесного акадєміка, професора, юриста і економіста Рамзанку Дырова. І тепер чеченці чуствують себе хазяями і в самій Москві, а победітєлі-росіяни тих чеченців бздять аж всцикаються. Но войни чеченські були дві і між ними були Хасавюртські соглашенія. Які росіяни тагда восприняли, як сокрушітєльне пораженіє.

Однаку діду більш до вподоби пример братньої нам Хорватії. Сначала діла в Хорватіі йшли не очень, серби оттяпали в них добрячі кавалки територіі, проголосивши на них Сербську Країну. Сербський аналог Хуйла Слободан Мілошевич танцював од щастя в свойом Белградє і клявся создать Велікую Сєрбію. Но щастя длілось нє очень долго. Хорвати бистрими темпами сколотили отлічну армію і... та шо я вам розказую. Почитайте самі, хто хоче про операції "Блискавка" і "Буря" 1995 года. І щас Хорватія - прекрасна процвітаюча краіна з отлічними автобанами, чудєсними курортами і боєспособной армієй. А Сербія? Від Сербіі остався огризок, розміром з колишній Белградський пашалик. Мілошевич же сконав у тюрязі, чого дід іскреннє желає й Хуйлу.

В нас же первий раунд закінчився як мінімум у нічию. А стратегічно Хуйло нєсомнєнно програв. Бо шо він добився? Друзі, дід вам чесно скаже, серйозні люди в світі після цього раунду поняли - Хуйло слабак. Пожертвувать практично всім своїм авторитетом, престижем і вліянієм у світі, нарваться на санкції від усього світу, ради тих относітєльно невеликих клаптиків землі, які він одтяпав? І ще вопрос чи одтяпав. Півроку биться, викидаючи оружіє, гроші, войська і за весь оце час получить полуостров Крим і часть Донецької та часть Луганської областей - разве це результат для велікого правітєля? Хуйло лузер і врем'я його проходить. Викинуть 50 мільярдів долларів на Сочінську олімпіаду, яка мала піднять престиж Росії, а хто щас згадує про ту олімпіаду?

Первий раунд, якщо він дійсно зараз закінчився, точно не в пользу Хуйла. Бо протівніки розходяться в разні угли рінга уже з абсолютно разними перспективами завершення війни. В Хуйла союзників ноль, а за Україною цілий світ, в Хуйла гряде економічний піздєц, а Україні світ вже якось допоможе. Хуйло 15 років плекав армію, годував, обучав, озброював, обкатував на разних войнах, а ми нашу Армію створювали на бігу під ударами Градів, забезпечуючи її своїм, купуючи їй все за власні гроші. І шо змогла ота хвальона і до зубов вооружонна путінська армія? А отУкраіна щас із потроєною енергією візьметься будувати свої збройні сили.

Як буде розгортатися ситуація зараз, в бліжайшей перспектіве, дід без тексту подписаного протоколу прогнозірувать не візьметься. Но совершенно ясно, шо Україна не відмовляється і ніколи не відмовиться від східних територій з Кримом включітєльно.

В общем так, друзі, готовимся до другого, переможного раунду. В розпорядженні України січас ресурси, оружіє, інструктора лучших армій НАТО - все воно має бути використано по максімуму. Хотя дід хоче сподіватися, шо повернення контролю за тимчасово втраченими Донецьком, Луганськом і Кримом проізойде без крові.

А кстаті, шо там із Хуйлом проізошло? Кажуть в дєтство впав і начав давать указанія, які персонажі мають виступати в програмі "Спокойной ночі, малыши!". Слухайте, Хуйло, кажецця, окончатєльно тронувся...  В нього дедалі більше шансів сконать не в тюрмі, а в дурдомі. Тоже харашо.

Є у мого кума водітєль на ім’я Юра. Юра преставляє собою мужчину в рассвєтє сіл. Має два метри росту і вєс – далеко за сто кілограмів…

Іноді кум бере його з собою, коли виїжджає за кордон, для всяких разних поручєній.

Напрімєр, поїхать в магазін і купить продуктів. Це Юра любить, бо там все понятно: заходиш в магазін чи на базар і вибираєш нужні продукти…

А от аптеку Юра не любить, бо там самому вибірать всякі лікарства не розрішають… Проблєма в тому, що Юра зовсім не знає іноземної мови. В смислі, вообще. Жодного слова… В бурні годи молодості Юра занімався всяким бандітізмом та мєлким рекетом, а в тій общественній среді знання іностранних язиков не поощрялося, і було, по-суті, не нужне… В общим, за кордоном комунікабельність Юри фактично дорівнює нулю…

Але порученія треба ісполнять, незалежно від трудностєй. І він ісполня…

Одного разу Юру послали в аптеку купить якесь успокоітєльне, бо хтось там погано спав… Словом, потрібні були таблєтки од беспокойства…

Юра поїхав в аптеку одкрив двері і з самого порога став ізображать крайнє беспокойство… Тобто підняв розчепірені руки до гори, страшно заричав, і пішов на пожилого аптекаря приступом сумашедшої Годзілли. “Грр-р-р-р!!!” – казав Юра аптекарю, угрожающе поблискував глазами і мєдлєнно наближався…

Аптекар сначала хотів його застрелить з двустволки, але потім якось вони все ж порозумілися. Бо людство все-таки може комуніцировать, навідь тоді коли на це немає жодних об’єктивних підстав…

Іншого разу Юру послали в ту ж саму аптеку, щоб купить спрей од блох для собак… Юра цього разу з самого порога став сильно чесаться обома руками і клацать зубами, імітіруя поімку блохи… Продавець, уже обізнаний з особливостями юриної жестикуляції, поняв, що треба щось од чесотки… Фо ю? – спитав він у Юри… Але Юра не знав, що таке “фо ю?” (йому даже почулося (“на хую?”), і став чесаться ще інтенсивніше… Ситуація була тупіковою…

Як потім розказував сам Юра, у нього була ідея, сісти посеред аптеки і спробувать почесаться ногою за вухом…

Але тут йому в голову прийшла значно краща ідея. Блестяща і проста по своїй реалізації… “Гав-гав-гав-гав-гав!” – зайшовся Юра на всю аптеку звонким лаєм… Причому так натурально, що аптечний кіт, який до того мирно дрімав на прилавку, схопився, вигнув спину, зашипів і великими прижками ретірувався в підсобку…

Окей-окей, май дог, андестенд - сказав аптекар, і видав Юрі требуємий спрей для собак…

А то раз ми сиділи з кумом і було нам скучно, то він і каже: треба Юру послать в ту саму аптеку хай купить, напрімєр, презервативи з вкусом клубники…

- Як же він це пояснюватиме?- питаю
- Ну, сначала, - каже кум, - він заїде в продмаг і купить там кіло клубники… Потом покладе її в труси і поїде в аптеку. А там уже, с прімінєнієм грубої фізичної сили, якось нагне аптекаря головою в район паха і предложить понюхать… А потім зробить соотвєтствующий завлікающий жест руками… По ідеї повинні порозуміться…

початок тут http://blog.i.ua/community/662/1454977/

Дєйствіє восьме…
 Потихеньку-помаленьку, але слухи про трагічеську загибель Хуйла таки достігають Росії. Там починається всенародне лікованіє, покаяініє і самобічєваніє. Потім все це переходить в повальну похабну п’янку, общу колективну всенаціональну драку і, зрештою в руський бунт. Бессмислєнний і безпощадний. Причому він настільки безпощадний і настільки бессмислєнний, шо даже китайці бояться туда йти і роблять привал по путі експансіонізма…
 …Ящо в цей момент глянуть на Москву з висоти птічьєго помьота, то можна, напрімєр побачить, як коло башні “Астанкіно” Хрюша і Гаркуша писдять ногами Дмітрія Кісільова за долгіє годи вранья і надругатєльств… А трохи далі Равшан і Джамшут возять у клітці Кобзона без парика і б’ють його батогами… Зрештою йому вдається вирваться і він совершає на колінах акт покаянія – пользьот на прощу до Києво-Печерської лаври. По дорозі він питається давать концерти і співать пісню “Тєнь побєди”. Але його ніхто не слухає і нічого не платить. В общим йому так і не удається доповзти до лаври, бо за кілька метрів до целі, на площі Слави у Києві, він падає ізмождьонний і умирає од скарлатіни…
 Необратімі ізмінєнія проісходять і у всьому остальному мірі. І якщо підняться више, десь аж у трахосферу, то можна наблюдать картіну, як на задворках Чорноморської цивілізації Україна підходить до Криму вплотную і, оглянувшись по сторонам, наносить йому короткий, сильний і незамітний для постороннього глаза удар в бок…
 -От тобі “славянскоє братство”, от тобі “духовние скрєпи”, от тобі черноморський флот, от тобі бєс в ребро…
 Крим за все врем’я екзекуції не іздає ні звука. Со сторони може показатья, що це почтітєльний син разговаріває с отцом. Тільки син слішком оживльонно трясе головою…
 А тепер – пшол вон отсюда!, - говорить Україна полуострову… (Ну потом вона все таки пробачає, і приймає до себе назад блудного і непутьового сина)…
 Трохи згодом все болєє-менєє устаканюється. В Росії проісходять демократичні вибори верховного шамана, на яких безапіляціонно і в першому турі побіждає дух Єлєни Блаватської, який набирає 146 процентів голосів…
 Проводяться серйозні реформи. Знову разрішені каблуки, кружевні труси і кеди… Але тепер можна носить тільки кружевні труси, кеди і каблуки. А все остальне – нельзя… Причому каблуки можна носить тільки отдєльно - без сапогов, і без трусов… Также в Росії полностью упраздньон алкоголь… Це послєдствія 386-го етапу мєждународних санкцій… Кацапи ходять по просторах своєй нєоб’ятной родіни в кружевних трусах і в кедах, самі отпєті – тільки на каблуках… Вони прив’язують їх мотузками до ніг, як ото коньки “Снєгирі” до валянків в совєцькі времєна… Всі кацапи - тверезі і злі і винуваті…
 Однак, неумолімих законов історії – не остановіть… На День святого Миколая (який тепер переіменований на святого Мао Цзедуна) в Москву вступають китайські войска…
 Нова сцена… 
 Красная плошчадь… Йде перший робкий сніг… Бравою походкою до Кремльовської стіни підходить Брюс Віліс… Це наш старий знакомий: полковнік подводной развєдки з Волині…
 Ми й досі не знаємо як його звать. Ні імені, ні хвамилії… Він продовжує свою опасну секретну місію… Причому місія ця, сука бля, наскіки страшна й сєкрєтна, що й сам полковнік боїться згадувать як його звать на самом дєлє…
 В Москву він прибув інкогніто… По фальшивому паспорту Казанського ханства під іменєм Інні Пух… Він представляється, як комівояжор із Шанхая, шо приїхав ізучать риночний спрос на новєйше ізобрітєніє – протівозачаточні таблєтки для самцов тутового шелкопряда…
 Полковнік задумчиво дивиться на Кремльовську стєну і в голові у нього грає музика з фільма “Сімнадцять мгновєній весни”: Не думай а сікундах свисока… Потом він згадує, шо це не патріотично, і, подумки, переходить на “Лєнта за лєнтою”… А также (в целях конспірації) – на китайську народну пісню “Ой у полі журавель, насіяла конопель”…
 Также полковнік згадує, шо він і як Штірліц двадцять лєт не бачив свою жену… Але потом думає: і слава богу, пашла она нахуй…
 В Москві проблєми з продовольствієм. Полковнік голодний… Він двигається вдоль торгових рядов, що розположились вдоль Крємльовськой стіни… По дорозі він замічає, як бояриню Морозову отправляють в ссилку на санях за прівєрженность к старовєрству (це такий якоби сдвіг во врємені; видумка режисьора… З якою целью? – не понятно…)…
 Полковнік підходить до кіоска, де старий китаєць Вонг продає єду… Він заказує собі миску шаурми з соснових іголок і морожино з жовтого снігу з естрактом стевії дікорастущєй… Старий китаєць Вонг проворно ріже соснові іголки тонкими полосками і опускає в спеціальну сковородку вок, де вони апетітно шкварчать в разогрєтому до бєлого калєнія барсучому смальці…
 Внізапно попід Кремлівською стіною стрємітєльной тєнью проноситься утконос з чемоданом в крєпких мускулистих лапах… -Їдріть твою мать! А це шо за хрєнь така? – встигає подумать полковнік. Од неожиданності він оступається і нечаянно перевертає спіртовку старого китайця Вонга…
 Починається хаотичний і неконтроліруємий пожар… Потом, пізніше старожили будуть розказувать, шо по сравнєнію з цим пожаром, - пожар за Напалєона – це дєцкій лєпєт…
 Сначала загорається Спаська башня, потом Мавзолєй, потом собор Васілія Блаженного… Потом загорається вообще все… Потом (тоже пізніше), виясниться, що і собор Блаженного і Кремль і Мавзолєй, - все це на самом дєлє – із дерева, ловко замаскіроване под камєнь архітєктором Растрєллі…
 З считані часи згорає вся Москва к ібеням, вообще полностью і безповоротно… 
 Дуже невиносімо багато жертв… Але полковнік устигає витягти живим із ужасающего пламєні кота Василя, з попередньої п’єси… Василь приїхав з України на поїзді “Красная стрєла” в статусі обичного туріста шоб подивиться на Царь-колокол і Царь-пушку… (колокол і пушка, кстаті, тоже оказались із дерева, і тоже к ібеням згорають)… Не згорає тіки вєчний огонь коло Кремльовської стіни (бо я не знаю, як огньом унічтожить огонь з хімічеської точки зренія)
 Полковнік забирає Василя з собою в Шанхай і отдає його на обученіє в сєкрєтну школу “Усатий нінзя”… Там готовлять безжалосних і неотвратімих котів-убійц… В школі йому дають сікрєтне ім’я “Мяучар” (тіпа, як яничар, тіки – кіт)… Сначала Василя сослуживці опрідільонне врем’я сильно писдять за врождьонну лєнь та обжорство. Але потом він починає серйозно заніматься, накачує собі на животі кубіки преса і стає сержантом…
 А тєм времєнєм - в Берліні… 
 Коло Бранденбурзьких ворот гуляє мальчик, вдягнутий в красіву коричневу цигейкову шубу і підперезаний таким же красівим красним кушаком; на голові у нього шапка з кокардою желізнодорожних войск вермахта… В руках у мальчика совок, відьорко і резинова снігова баба… Мальчика звать Діма Мєдвєдєв… Внізапно з тіні сада до мальчика підходить якесь опудало в длінному темному балахоні…
-Мальчик, хочеш канхвету “Білочка”? - питає опудало…
 -Кто ж єйо нє хочєт, - відповідає Діма Мєдвєдєв… І ясно, шо це просто пароль…
Мєдлєнно, невиносімо мєдлєнно опудало приспускає капішон… У зрітєля кров стине в жилах… У опудала видовжене ліцо, два величезних зелених глаза, отсутствіє шерстяного покрова на ліце і дві хрящовидних антени замість вушей, що заканчуються кісточками… Це – неземне существо, воно прилетіло з далекого холодного і непонятного космоса…

Конєц восьмого дєйствія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/797370283640996

 ЕПІЛОГ…
 Сцена представляє собою тотальне, абсолютне, безупрєчне згарище… Куди не кинь оком, аж до самого горизонту і далі – тільки попелище… Тут ще вчора була Москва… Холодне і неприятне російське зимове сонце сідає за обрій, але його пагано видно в диму…
 На случайно уцелєвшому уламку порєбріка сидить свинюка Анжела. На ній вдягнутий плащ з крокоділової кожі, очки од сонця “Рей-Бен” і наушники Beats By Dre… Вона слухає пісню групи “Лєнінград” – “Москва сгорєла вся до тла”…
 З диму і туману до неї виходить утконос… В утконоса в лапах чемодан із крокоділової кожі, такої ж рацвєтки, як і у Анжели плащ… Становиться ясно, шо крокоділа вони порішили самостоятєльно. І самі ж ізготовили свої вешчі на дому в кустарних условіях…Бо раскройка плаща в Анжели, єслі чесно, просто ужасна, а на чемодан утконоса даже стидно дивиться… Ну то не важно…
 В чемодані в утконоса крем для бриття носа “Nivea” і крем для бриття утки “Красная Масква”, а також опасна бритва “Золінген”… Більше в чемодані ніхуя нема…
 Утконос підходить до Анжели і сідає на остаток порєбріка куском жопи (хоча я, чесно говоря, не знаю, чи є в утконосів жопа)…
 Якусь хвилину мовчать…
Утконос: Ну і де ж твоя Москва? ВеДееНХа?
Анжела: Ти представляєш, - все, абсолютно все, згоріло к ібеням…
Утконос: Жалко…
Анжела: Та хулі там жалко? Слава Україні!
Утконос: Шо?
Анжела: “Героям слава!”, а не “шо” … село, блять…
Утконос: Чого ти заводишся?
Анжела: Та того, шо ти начинаєш мені надоїдать, єслі чесно… За який хрєн я тібя содіржу?
Утконос: Як це - ти содєржиш? А де ж гроші за мою австралійську хату?
Анжелла: Вкрали в аеропорту, я ж тобі казала… (Анжела явно чогось не договарює)… І вообще піди достань шось пожрать, я сутки нічого не їла… Альфонс, бля…
Утконос: Де? Де тут можна шось достать пожрать, як усе згоріло?
Анжела: Ну не знаю, може хотя би якийсь шашлик…
Утконос: Ага, … свиной…
Анжела: Заткнись…
Утконос (осторожно): В тебе ж вроді була банка тушонки…
Анжела: Тоже вкрали! Разом з дєньгами… І вообше, шо за прідіркі, я не понімаю… Іди за жратвой, бо щас получиш в рило…
Утконос: В дзьоб…
Анжела: Шо?
Утконос: В дзьоб… В мене – дзьоб, я - утконос, рило – у тебе…
 Анжела: ой, нє астрі, петросян, бля, іді давай…
 Утконос нехотя піднімається і уходить в димку на поіскі їди…
 Анжела жде поки він ісчезне в димці, і достає із саквояжа з крокоділовой кожі банку тушонки, на якій написано: “Мельбурн. Тушонка. Порк – фрі”, маленьку фарфорову рюмочку і півбутилки “Мартіні б’янко”…
 Вона наливає собі мартіні, одкриває тушонку і закурює тонку коричневу сігарєту “Море”… Потім шось згадує, лізе знову в саквояж, достає з його дна невеличку чорну маслину… Маслина вся обакатана в табаку і хлєбних крошках… Анжела здуває з маслини мусор мощним ну елегантним свинячим вздохом і кидає маслинку в рюмку з мартіні… “Плюх!”- ігріво каже Анжела сама собі…
 Вона сидить, п’є мартіні, закушує тушонкою, курить длінну коричневу сігарєту і просто дивиться вдаль…
 На задньому фоні ансамбль Надєжди Бабкіної громко і заразітєльно пляше під пєсні групи “Чінгісхан”… З другого боку, на горизонті, по якійсь необ’яснімій прихоті режисьора, Владімір Клічко несамовито, довго і тяжко качає прес…
Завіса…
КОНЄЦ ПЕРШОГО СЕЗОНА!

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/797387760305915

В скількох-то действіях (пока ніхуя не ясно в сколькіх – це задумка йобнутого режісьора)… Ісполняєцца впєрвиє!

Пролог: на телаканалі Діскавері утконос тихо їбе свинюку і тупо мовчить… На задньому плані – музика Вагнера, літають Валькірії… Куда – хуй його зна… Просто літають… Вназіпно передача преривається трагічним голосом діктора: у нас срочне сообщеніє: аналітікі щітают, што с уходом Путіна расія разваліцца і всім настане пісдєц…. Спасібо за вніманіє… Телевізор возвращається в привичне положеніє… Там якраз свинюка їбе утконоса… І мовчить… Камера наїжжа на газету “Женьмінь жибао”, що коло утконоса. На первій полосі написано:доблєсні войська поднєбєсной вчіра перейшли урал. Трохи нижче аналітична стаття політолога з україни яроша, напиасана совмєсно з інтерполом під названієм: “це заїбісь”…

Дія перша. Білий дом. Обама і Меркель в Овальному кабінєті

Входить начальник цру в обтягівающому костюмі супермена. Явно видно великі і непритні яйця в штанах…

Меркель: фу!
Обама: та ладно… Герінг твой був красавєц неопісуємий
Меркель: ігнорірує

Начальник цру трагічним голосом цитує стіх Лєрмонтова:
-Настанет год, рассіі страшний год: когда с царєй карона упадьот…

Обама: йобаний в рот
Меркель: урод

Офіціант (з волині, він виграв грін-карту в 1993-му году і пробрався на самі висоти): кампот!

Обама і Меркель одноврємєнно: что?

Офіціант: кампот, питаю, будете?
Обама: іді нахуй, друг стєпєй калмик
Офіціант: сам ти калмик, бля… Я українець, скоко можно повторять

Обама: прості брат, вирвалось

Офіціант: та хуйня, забудь

Входить офіціантка. Це Моніка Лівінська. Вона приносить два кохве, в якому плавають сосіськи. Це спецзаказ посольства германії раді дружби народов… На футболці в Монікі спереді написано: “данкі шов”, а ззаді: “ауфідерзейн”…

Обама (хлопаючи Моніку по сраці): ти жива ісчо моя старушка?

Моніка (саркастично): Очінь смішно, на сібя посмотрі, гаврош блять…
Обама: іді нахуй і не порть настроєніє
Моніка виходить і на самому виході показує банан. Вона каже: прівєт тібе от Іріни Родніной, дєдушка… Обама ігріво кидає в неї статуетку двоглавого арла…

Занавєс…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796159023762122

Дєйствіє друге.

З якого зрітєлю стає ізвєсно (не понятно откуда, я ше не рішив), що свинюка, яку показують на телеканалі Діскавері, - родом с Ніколаєва, і там у неї є муж-свиня по имені Павіл і опрідільонне колічество дітєй. Саму свинюку звать Анжела і вона знаходиться в Австралії в отпуску… Утконоса не звать ніяк. Він і так утконос, нафіга йому ще якесь ім’я..

На сцені стоїть величезний екран “Самсунг”, включено канал Діскавері. На екрані показують як другі сутки підряд, безпреривно і самозабвєнно утконос любить свинюку в разних позах…

Голос діктора, похожий на голос із програми “В мірі животних”: “Пасматрітє на ету красату, ета ачараватєльна… Кстаті, мала кто знаєт, што аргазм у свіньї может дліцца нєскалько часов… Сколька длицца аргазм у утконоса – нікаму нє ізвєсна… Ми питалісь взять у ніво інтерв’ю, но он нє ідьот на кантакт. Удівітєльно красівое, но некоммунікабєльнає животнає”…

…Сцена міняється. Тепер уже показують реальну квартіру утконоса в австралійской глубінкє. Нормальна така квартіра. Кровать і ковьор ручной работи. На ньому ізображена сцена, здалеку схожа на поєдінок Гєоргія Пабєдоносца со змієм. Але якшо придивиться, то понятно, що це індєєц плємєні маорі верхом на кенгуру убива коп’йом самку саблєзубого дрозда… В общим, красіво… В хаті утконоса теж іде той самий канал Діскавері, ну звук приглушений… Інтім і полумрак… Горять свєчі… а уголку стоїть бутилка з під шампанського. Порожня…

На екрані Діскавері наступає рекламна пауза і свинюка достає з під подушки розову Нокіа 1101. Далі просто показується переписка між свинюкою Анжелою і її мужом по імені Павіл з Ніколаїва…

-Павіл, дітєй не забудь покорміть. Буряки у верхній шухляді
-Оф коз, моя кісонька, хрю!…
-Ти шо, вже нажрався з утра?
-А ти разницю во врємєні учитуєш?
-А, забула… Як там дєті себе ведуть?
-Нормально. Абсолютно по-свинськи…
-Ги-ги..
-Кстаті, ти знаєш – Зінку зарізали два дня назад
-Та ти шо! А чьо так рано? Вони ж її держали до нового года вроді…
-Не знаю. Чогось рішили на нєзавісімость…
-Порка мадонна!. Я в шокє!… А їй кошельок купила…
- Ага… З свиной кожі?
-Ги-ги
Хоча ти знаєш… Та Зінка. Ото як кажуть про мьортвих або харашо або нічєво, ну – собаці собача смерть…
- Свині – свиняча…
-Ги-ги
-А ти там як?
-Ти знаєш, ти був прав. Дауншифтінг – ахуєнна вешч. Я возможно зависну тут на пару лєт…
-На пару лєт? Свині скіки не живуть
-Ги-ги
-Ги-ги.
-Ну, Пока
-Пока

Знову включається пряма трансляція “Діскавері”.

Свинюка до утконоса: ти бачив – нас по теліку показують!
Утконос: Ага, бачив... Видно десь камеру поставили сікрєтну. В люстрі чи шо? Та мені, в принципі, похуй, хай дивляться. Я цей, як його, - ексгібіціоніст…
Свинюка: красіво
Свинюка: кстаті, а скільки в тебе дліцца оргазм?
Утконос: Всігда! Я существо-аргазм круглі сутки
Свинюка: візьот
Утконос: я привик
Свинюка: а скіки в тебе було женшчин до мене?
Утконос: я їх не считав. Ну одного разу я їпав хаску
Свинюка: Кого ти іпав на паску?
Утконос: Хаску! Це така руська сєвєрна сабака. В постєлі, кстаті, так сібє, брівно…
Анжела: а я руських не люблю, вони на нас войною напали…
Утконос: я новостями не інтірісуюсь. Ну якщо ти не любиш то й я їх не люблю
Анжела: спасіба
Утконос: розкажи шось о сібє трохи
Анжела: та шо там розказувать… Мамку зарізали, батька зарізали, бабу зарізали, діда зарізали, тьотку зарізали, дядька зарізали…
Утконос: сурово там у вас
Анжела: у нас всігда так…

Сцена міняється. Тепер показують квартіру десь в Америці. Мабуть, десь у Білому домі. Барак Обама і Ангела Меркель лежать під шерстяним коричневим одіялом і дивляться тіліканал Діскавері… Коло них стоїть спеціально обученний чєлавєк з Волині з опахалом. Але опахало лежить на полу, а чєловєк просто стоїть, бо йому махать лєнь… Обама розказує Меркель, що хотів уже його вигнать, ну передумав, бо вже привик, шо він стоїть тут всігда. В общим, вєрний чєлавєк, а таке рєдко случаєцця, даже в Америці… (Потом окажеться, що це сікрєтний агєнт української подводної развєдки, ну то пізніше, а січас – місія його нє ізвєсна поки шо…)

Внізапно трансляція на Діскавері прериваєцця срочним сообщенієм…
Ми прєриваєм нашу пєрєдачу, шоб саабшчіть срочную вєсть. Только што совєршино покушеніє на Вальдемара Путіна. Наши істочнікі сообшчають, што в Крімлє взорвалась бомба, начіньонная тупорами… Русскій презідент чудом остался жив… Всє топори прошлі више целі. Експєрти счітают, што ето із-за малінького роста русскаво самодєржца… “А той, хто ізготовив і установив цю бомбу, з технічної точки зрєнія – полний долбойоб”, - с разочарованієм добавляє діктор уже від себе…

Фак! – каже Обама
Шіт – каже Меркель

Обама: звони йому
Меркель: січас. Звоню

Завіса…
Конєц второго дєйствія

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796482123729812

Дєйствіє третє.

Білий дом. Комната для сікрєтних переговорів. Меркель набирає номер Путіна на мобільному. Чекає.
-Не бере трубу, сука
Обама: сцить, навєрно
Меркель: конєшно, сцить
Обама: а ти коли йому останній раз звонила?
Меркель: вчора звонила, ну трубу брало дітьо – Діма. Питаю: де папа? – Не знаю, каже. Он, каже міня ізбіл за якусь провинность і пішов з чужою тьотою в рестаран.
Обама: і шо ше?
Меркель: Та, більше нічого… Як обично. Велісопед попросило
Обама: який велісопед?
Меркель: красний, німецький і ще якийсь фільм для взрослих
Обама: Дала?
Меркель: фільм да, а велісопед –ні
Обама: чого?
Меркель: чого-чого? – Це вже третій велісопед він у мене просить тільки в цьому году. Куда він їх діває – непонятно. А я їх купляю за свої собственні дєньги, мєжду-прочім. І ще три велісопеда я отдала Греції
Обама: Греція – це де?
Меркель: там де живе Зевс і Гєра
Обама: там де живе хто?
Меркель: забудь…

Внізапно телефон Путіна отвіча…
Меркель: Ало! Хуйло?
Путін: я спєшу завєріть міровую общєственность, что со мной всьо в парядкє, а также сообщаю вам, што…
Меркель (перебиваючи): та заткнись, бля, це без прослушки, ніхто нічого не чує…
Путін: А… откуда ж я знаю… І нє арі на міня, поняла…
Меркель: во-первих, чим ти докажеш шо це ти?
Путін: шнель, хенде-хох, адідас, Франкфуртер альгемайне, цюрюк, бітте, дойчен зольдатен… Германія-Бразілія 7:1…
Меркель: вроді він…
Обама: хай сікрєтне слово слаже
Меркель: скажи сєкрєтне слово…
Путін: санкції-хуянкції
Меркель: він. Живий поки шо…

Трубку бере Обама

Обама: Дурік, ти зачєм самольот сбіл?
На задньому фоні чути голос Діми Медвєдєва: Володя, бистро об’ясні товарісчу, зачєм ти сбіл самольот, у нас врємєні нєт, у нас аквапарк через двадцять минут, а ти обіщав… (Діма стоїть посеред Кремля в синіх плавках, на на ньому одягнутий спасатєльний круг в виді жовтого утьонка, в дзьбі в утьонка – блютус і вайфай)…
Путін: рот закрой, бо я тебе в тому аквапарку утоплю к ібеням, понял?
Діма мовчить і нічого не каже, глаза його наполнені слєзами і обідой… Він зрива з себе круг в виді утьонка, убіга в спальню, падає ліцом в подушку і горько плаче…

З спальні доноситься голос Аліни: скока ета будєт продолжацца? Почему он постоянно арьот?

Путін: та постав йому якийсь мультік, чи шо? Заїбали ви мене в доску всі…
Аліна бере Діму на коліна і ставить діск з мультіком “Лєдніковий період-4”
Діма: це про бєлку?
Аліна (гладячи його по голові): про бєлку-про бєлку, горе ти моє… Наслєднік престола, бля…
Діма успакаюється, ковиряє в носу пальцем і дивиться мультфільм… Білка якраз опять побачила горіх. Діма сміється і показує в білку пальцем… Аліна дивиться на його со смєсью умілєнія, нєнавісті і отвращенія…

Путін (возвращаясь к разговору): я не збивав ніякого самольота, то сіпаратісти. Мирні, кстаті…
Обама: не писди!
Путін: ладно, проєхалі…
Обама: нєт не проєхалі… Ми винуждєні проти тебе ввести нові санкції. З завтрашнього дня ми винуждєні будемо отключить тобі телеканал “Діскавері”
Путін (с наігранним сарказмом): я в шокє… Я, мєжду прочім вже давно дивлюся тільки патріотічеський канал “Звізда”…
Меркель: Песда!
Путін: шо вона там каже?
Обама: вона каже, шо ти ше дивися платний німецький канал “Песда”. Його ми тоже отключим…
Путін (ідя на поп’ятную): не нада… Пожалуста…
Обама: ладно, ми посовєтуємся…
Путін: спасіба!

Обама: ти знаєш, шо тебе хотять убить?
Путін: знаю, канєшно…
Обама: а ти знаєш хто?
Путін (обрічьонно): знаю… усі…
Обама: це правда…
Меркель: там вчора поднєбесна урал перейшла, ти в курсі?
Путін: то йдуть стратегічеські інвестори…
Меркель: хуєстори… Будуть тобі скоро стратегічні інвестиції, їдріть твою в качель, коли в Шанхаї виставлять твоє чучело в кварталі красних хвонарєй…
Путін: Дура!
Меркель (угрожающе-напоминающе): телеканал “Песта”!
Путін: ізвіняюсь, беру свої слова обратно…

Обама: ми щитаєм шо ти должен до нас приїхать. Нада серйозно пагаваріть….
Путін: я подумаю
Обама: хулі там думать, їдь давай
Путін: а рублі поміняєте на долари? Один до одного?
Обама: ти ахуєл?
Путін: ладно, один до двох!
Обама: один до трьох! Всьо! Торг здєсь нє умєстєн…

На задньому фоні, видно, як волинський офіціант з опахалом вніматільно прислушується к разговору. Він преображається прямо на глазах. Розправляються плечі, вирівнюється спина, на лисині і в вухах ростуть нові кудряві волоси. Через якусь хвилину це вже не якийсь там слуга, а цілий полковнік подводной развєдкі України. І тіки з цього моменту зрітєль заміча, що його іграє Брюс Вілліс… Він становиться за штору, нахиляється ротом до воротніка і каже шепотом: три два два – два два три… Через мить йому на пейджер приходить сувора і лаконічна команда: пріступить к опєраціі… Він хоче одповісти: слушаюсь! Але згадує, що з пейджера одповісти ніхуя невозможно…

А тим часом десь там, на іншому краю міра…
Свинюка виходить на балкон і вішає купальник на перила… в купальніку одні труси і три бюстгальтера… Вона повертається до комнати і каже утконосу: а ти знаєш, я, все-таки, не протів якось в Москву з’їздить. Там є красівий музей на ВеДееНХа, це виставка достіженій народного хозяйства, тобі понравиться…

Утконос курить сігару і слухає Боба Марлі… “Нот вумен – нот край”… Возможно-возможно, каже він… Якось поїдем…
Кінець третього дєйствія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796590390385652

МІРАВОЙ ЗАГОВОР. Дєйствіє четверте.

Високо в небі летить самольот. Це – борт номер Один Рассістської Федерації, лічний самольот Путіна. Годину тому самольот злетів з сікрєтного подмосковного аеродрома Домойобово-13 і взяв курс на Вашінгтон. На самольоті синіми великими буквами написано ХУ… Просто раніше він літав на Хургаду, і його не встигли перекрасить… За штурвалом самольота двуглавий арьол в чині гєнєрал-лєйтєнанта… Це – племінник Путіна, преданний йому до кончіков когтєй… Стюардесою на борту работає Ніколай Валуєв в короткій юбці… Він намагається приготовить завтрак, але вся посуда лопається в його страшних, корявих і сильних руках… Через це він злий і потний…

Также самольот сопровождають два боєвих стєрха в полной екіпіровкє. Пролітая над Україною, стєрхи, по предварітєльному сговору рішають дезертіровать со служби, бо їм не плачено ні копійки з января місяця… Кроме того, стєрхи – прєдставітєлі ЛГБТ. В общим, це бойові стєрхи-підараси, якщо називать вещі своїми іменами. За це вони в Росії преслєдуються по всєй строгості закона і долбоібізма… Стєрхи пікірують вниз і садяться на землю в районі Пирятина. Там у мєсних лелек вони купляють скромне ну опрятне гніздо за чотиріста піісят гривень і усиновляють дітьониша снєгиря. Вони дають йому хороше і качественне образованіє. Значно пізніше цей уже дорослий і учоний снегірь ізобрітьот таблєтки од СПІДА і одкажеться од патентів із-за врождьонного гуманізма. Кроме того стєрхи одкривають льотну школу. Вони учать літать коров, котів, кіз, коней, свиней, собак і вообще всю мєсну фауну. З большим успєхом, кстаті говоря, і майже без битового травматізма… У неділю вони ще ведуть кружок рукопашного боя. До стєрхів часто приїжджають журналісти і просять розказать про Путіна. Стєрхи кажуть: та шо там розказувать, обичне хуйло… Видно, що їм неприятні ці воспоминанія…

А тим времєнєм на борту номер один ідуть пріготовлєнія до встрєчі на висшем уровнє…

Путін до Аліни: дарагая, а де моя шапка Манамаха?
Аліна: В стірці…
Путін: Блять, я ж просив її не стірать. Там тіки делікатна ручна стірка у холодній воді…
Аліна: Я помню, я взяла дублікат…

Аліна достає із кулька дублікат шапки Манамаха… Дублікат представляє собою обичну шахтьорську каску, обшиту шкурою кота і горностая. По всьому периметру каска щедро і неекономно усипана товченим бутилочним стіклом… На шапці зверху разміщон портативний дерев’яний хрест. На хресту ззаді написано “Made in China”…

Путін одягає дублікат собі на голову і зразу стає серйозним, він думає про судьби родіни і про скріжалі, даже отчасті про православіє…

Посеред путі Путін просить щось ззісти. Ніколай Валуєв приносить в своїх незграбних і страшних руках “каклєту по кієвскі”… Але тепер вона офіціально називається “куліч Сєргія Радонєжського з рябчіков і дікой ліси”… Катлєта роздавлена в хлам і представляє собою шось явно нес’їдобне… Путін в раздраженії засовує каклєту Валуєву в пєреднік і достає з кармана жвачку з вкусом жарених карасиків з обрізками грецьких горіхів… Цю жвачку придумали в Сколково. На жвачці реклама руської олімпіади і молодьожний слоган “Ей, парінь, не дрочі, а быстрее єзжай в Сочі”…

Діма Мєдвєдєв весь час бігає по салону з роставленими руками, ізображая самольот. На ньому футболка в цвіта георгієвської лєнточки, через шо він сильно похожий на протівного колорадського жука… У Діми насморк і він просить Аліну закапать йому носа… Аліна достає з рідікюля бутилку, в якій находиться жидкость цвєта гавна. На бутилці обичною шаріковою ручкою написано. “Наслєднік. Од носа. Дозіровка проізвольна. Доктор Крузенштерн”… Аліна сажає Діму на коліна достає піпєтку із чистого янтаря і закапує йому носа… Воспользувавшись случаєм Діма внізапно хватає Аліну за цицьку і сміється… Вона кидає його додолу со словами: пошел вон, ізвращєнєц малолєтній…

Діма ізображає самольот дальше і бігає по салону громко тупая ногами в сандалях...Наконєц Путіну це набридає і він підставляє йому ногу. Діма з усього розгону падає і больно б’ється головою об ілюмінатор самольота… Далі до самого окончанія польота він сидить в кріслі, примотаний самольотним рімньом за шию, і плаче… На місці удара – велика гуля… Ніколай Валуєв прикладає йому до гулі куски льда. Прикладає старатєльно і достаточно сильно, через шо гуля тільки постєпєнно увелічується в размєрах…

За якийсь час на горизонті появляються огні большого города. Це – Вашінгтон, століца вражеської Росії Америки, ісчадіє мірового зла… Самольот починає сніженіє…

…А тим часом у Вашінгтоні…

Білий дом. Одна із комнат… Приглушений свєт, задьорнуті занавєски. Мрачно горять свєчі… На полу намальована крейдою піктаграма, чи попросту говоря звізда… На звізді лежать акуратно розкладені вешчі: шматок сала з проростю, зелена цибулина, “Кобзарь” Шевченка пріжизнєнного ізнанія і кусок священної трембіти, яка, по слухам, прінадліжала, - то лі Довбушу, то лі Кармелюку, то лі самому Славі Вакарчуку. В общим, уже ніхто ніхуя не помне кому іменно, ну це і неважно…

Перед звіздою на колінах сидить полковнік подводной развєдкі з Волині. Він молиться і медітірує… “Ібн хатам кара чурам!” каже він страшним утробним голосом. І що це значить, - знають тільки посвящонні. А таких посвященних у всьому мірє можна пересчитать на пальцях одной ноги…

На журнальному столику оживає зеленим інтимним огньом пейджер… Полковнік підходить і читає повідомлення “Борт на мєсті…”

Страшно гримить грім, сурово їбашить блискавка. Вікониці білого дому хаотично і тривожно б’ються на вітру… Атмосфера собитій накалєна до предєла …
Конєц четвертого дєйствія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796881213689903

МІРАВОЙ ЗАГОВОР. Дєйствіє п’яте…

Білий дом. Сама главна зала… В бокалах розлито шампанське (хоча насправді – просекко, змішане з пивом “Оболонь”, бо треба економить) і лежать красіво розкладені суші з дікого ріса з водорослями і свіжим сіном. На центральному столі стоїть здоровенна миска свинячого холодцю, на якій зверху червоним хріном написано “Велкам, Брат!”… Мажордом-церемонімейстер (чи як там його вхуя) одягнутий в модернізірований костюм діда мороза громко хуярить патерицею по паркету і об’являє: “Презідєнт Російской імпєрії господін Хуйло з супругою Хуйловиною і мальчик Діма, наслєднік, тоже хуйло, ну ще мале…”

Обама – мажордому: Перестань!
Мажордом (рже): ладно-ладно, ізвіняюсь: просто Путін, і тихо добавляє про сібя: “просто хуйло”…

До зали входять Путін, Аліна і Діма Медвєдєв… У Діми перемотана грязними бинтами голова, зато в руках новий Плейстейшен в красівій коробці, ше не розпичатиний, ну видно, що йому тут уже наравиться…

Обама (вказуючи рукою на Діму): шо ето с нім?
Путін: та нічого, не обращайте вніманія, просто падає часто. Якісь проблєми з координацією двіженій…
Обама (неожиданно демонстріруя глубокі познанія русской історії): це ж шось похоже було і у царєвіча Алєксєя?
Путін (здивовано): ну шось тіпа таво…

Сторони приступають до обмєна подарками…

Путін дарує Обамі матрьошку со словами: “Ручная работа. Ізготовлєна ше во врємєна Стіпана Разіна кудєсніком Ємельяном Пугачовим і його сестрою Аллою, совмєсно з братьями Карамазовими. Для сібя держав, ну для друга нічого не жалко”… Обама незамітно перевертає матрьошку догори дрига і читає на дні: “Made in China”, потом одкриває матрьошку і достає оттуда портативну чугунну відєокамеру і пару “жучків” для прослушки. Все це він викидає в мусорку, а матрьошку засовує в спеціальний унічтожитель матрьошек, який стоїть на полу в кутку…

Путін торжественно вручає госпожі Меркель квитанцію на годову підписку газєти “Красная звізда”… Квитанція наскрізь пропитана ядом сумасшедшої скалапєндри… Меркель брізгліво бере квитанцію в руки, на яких вдягнуті спеціальні антискалапєндрові перчатки з шагрєньовой кожи…

Обама дарить Путіну бронзову статуетку, шо представляє собою сюжет як Майк Тайсон одкушує ухо Холіфілду… В куску одкушеного уха, що валяється, по сюжету, на полу, вмонтірована ігла, обмазана ядом дохлої літучої миші…

Путін передає статуетку Валуєву, що стоїть поряд, одягнутий в костюм “мальчіша кібальчіша”. Внізапно під Валуєвим провалюється паркет і він падає у якусь пропасть… Всі в ужасі…

Путін: та, хуйня, не обращайте вніманія. У нього всігда були проблєми з гравітацією. Лишній вєс і одишка, плюс діабет в скритих формах. Вилізе, якось, куда він нахуй дінеться… Всі успакаюються…

Госпожа Обама дарить Аліні красіво оддєлану з берести карту штату “Вайомінг”. Збоку на рамі карти знаходиться спеціальна кнопка. Якщо її нажать, то лампочками загораються всі місця штату, до розміщени заведєнія пітанія “Макдоналдьс”.

Аліна дарить госпожі Обамі кульок з під дубліката шапки Мономаха со словами: це святая вешч, вона освящена преподобною Хакамадою в храмі імені Льва Яшина…

Госпожа Обама: спасіба, всігда о такой мєчтала… (викидає кульок к ібеням у вікно)

Госпожа Меркель не дарить Путіну нічого… Путін дивиться на неї з вопросом.
Меркель (указуючи рукою на Діму): я йому зовсім недавно подарила новий велісопед…

Путін до Мєдведєва (який сидить в уголку, і грає в якусь ігру, де Годзілла сражається з Ілльою Муромцем): Ей, наслєднік, де велісопед? Чого я його не бачив?
Діма: в мене його забрали дорослі рібята во дворє (явно видно, шо Діма писдить)…
Путін: Хто саме забрав? Навальний?
Діма: нє, Новодворська!
Путін: не писди, вона вмерла
Діма (красніє) - він давно не дивився новості…
Ладно, я новий пришлю, - каже Меркель, шоб розрядить неприятну обстановку. Всі успокаюються…

Вольдемар, - нам надо сірйозно пагаваріть, - каже Обама
Я гатов – каже Путін.

Окей, але сначала сходи в душ, бо коло тебе стоять невозможно, - каже Обама…

Путін іде коридорами Білого дома в поісках душа. Але раптом замічає на дверях об’явлєніє, написане красним і зеленим маркером…

“Даю урокі боєвого владєнія опахалом. С елєментамі дзю-до. Безплатно. Мастер Ло Хуй...”

Путін останавлюєцця, приоткриває двері і заінтересовано просовує голову… Ззаді за ним стоїть якась фігура у чорному одіялі… Цей персонаж називається Неотвратіма Сутьба…
Конєц п’ятого дєйствія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796897620354929

МІРАВОЙ ЗАГОВОР

Дєйствіє шосте, кульмінаціонне…

Кімната, в яку просунув голову Путін, представляє собою полутьомне поміщеніє. На полу видно остатки затертої пектаграми і валяється недоїдений дємонами шматок сала з проростю, - видно їтось їх спугнув посеред трапези; вероятно уборщиця… Спиною до Путіна, коло вікна, стоїть полковнік подводной развєдкі з Волині… На голе тіло у нього одягнуте красіве кімоно, ручної розшивки, на якому ізображена сцена, в якій красіві стройні гейші з Волині розгружають вагон з цементом. В руках у полковніка художественне опахало з якогось красівого матєріалу. Возможно, із пєр’єв дікого казуара…

Путін: Здраствуйтє, любезнєйший! Давно мічтав з вами познакомиться і авладєть основами цього дрєвнєго боєвого іскусства…

Внізапно полковнік рєзко поворачується ліцом до Путіна… Глаза його налиті кров’ю, а ліцо ізображе желаніє страшной мєсті та віковічне прагнення української нації до самостоятєльной жизні… Він похож одноврєменно на Брюса Вілліса, на молодого ріжісьора Акіро Курасаву та на раздражонного старого Івана Мазепу, іменно в той період, коли у Мотрі були місячні…

-Здраствуй-здраствуй, хуйло йобане! – каже він з придиханієм… І це сама главна репліка всієї п’єси..

Путін тіряє цвєт ліца і намагається утекти. Але ясно вже шо він обрічьон і пріговорьон…

Одним акуратним длінним прижком полковнік настіга свою жертву, з розгону отточеним двіженієм засовує йому в сраку опахало із пєр’єв каузара і робить два сложних художественних проворота… Путін помирає в страшних муках майже мгновєнно і падає додолу як мішок з гавном… Потом оказується, що цей удар опахалом – одна з найсєкрєтніших технологій в історії дрєвніх єдіноборств, який називається “тін-пу-ло-хуй”, шо в переводі означає “Сон мьортвого дракона за двє сікунди до піздєца, визванного тєм, шо йому в сраку запхнули опахало з пєр’єв казуара”… Цьому удару полковнік двадцять п’ять лєт учився в монастирях сєвєрного Тібета. А потом ще одтачував це мастєрство в тіченії п’ятнадцяти лєт в школах Шаоліня… Так шо даже непонятно, коли він успів пожить на Волині, ну то – нюанси…

На задному фоні хор ісполня якусь увертюру з стіхов Корнєя Чуковського… Точно слов не розібрать, ну шось тіпа: “вот і проучіл злодєя, вот і трахнул бармалєя…”

В комнату заходить примара в чорному одіялі. Це персонаж Неотвратімость Сутьби.. Ліца її не видно. Видно тіки, шо на голові її якась коса в виді хлібо-булочного іздєлія, а в руках костиль, який вона прикриває марльою, бо стісняється своїх увєчій… Вона підходить до бездиханного трупа діктатора і намагається в нього плюнуть слиною… Але в неї нічого не виходить, бо вона недавно їла на завтрак жарені яйця і слина липка та тянуча, то вона просто не долітає до мертвої жертви… Замість цього вона пинає його ногою, на якій вдягнуті туфлі з каблуком сорокап’ятисентиметрової дліни… Прівєт Валодя, дапіздєлся?, - вопроша вона риторичеські, бо Володя вже ніхуя не чує… - А я предупреждала, каже вона… Залазить у внутрішній карман трупового піджака і достає якісь документи, перев’язані бічовкою… На документах написано: “Савєршенна сікрєтна. Газові кантракти”…

Одкриваються двері наразпашку… В дверях стоять Обама, Меркель, Аліна і Діма… Діма грає на плейстешйні в развлікающу стратегічеську ігру, в якій Кінг-конг судиться з Ніколаєм Валуєвим по дєлу о груповом ізнасілованіі нєсовєршеннолєтніх поні…

Обама (голосом Едіпа): О сину мій! Що ж ти наробив! Ти розбудив міровиє сіли зла… О, горє-горє, нам всєм…

Всі мірові сіли зла в даний момент отдихають в Анталії. Вони лежать, завернуті в красіві парео, в ящику Пандори в тіні, бо сильно жарко…

Сили зла: не драматізіруйтє… у нас сієста… І вообще, - нам похуй єслі чесно…
Конець шестого дєйствія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796943010350390

МІРАВОЙ ЗАГОВОР. Дія сьома…

Ця сцена застає нас там, де кончилась предидуща сцена. Прізідєнт Обама намагається усовістити волинського полковніка-царєубійцу, бо йому неудобно, що це страшне і забавне прєступлєніє вєка случилось на ввєрєной йому території…

Обама: Шо ж тіперь дєлать, бля?
Полковнік: Я вас уважаю, Барак Обамовіч, спасіба за те шо мене пріютілі… Ну мені, єслі чесно, похуй, ваше благородіє, на всі мірові расклади, бо Україна – понад усе!
Обама: Панімаю, брат… Чесно говоря, на твоєму місці так би поступив каждий… Обама підходить до полковніка і по-отєчеськи його обнімає… На глазах у обох – сльози умілєнія і братства…
Обама ставить стулець і лізе на шкаф. Достає звідти коробку з наградами і вручає полковніку орден Пурпурного Вергуна… Так же він дарує йому наградні часи марки “Омега”… Видно шо це часи – женські, на ремішку і слєгка поношені. К тому же вони не работающі… Ззаді на часах написано: любимій фрау Меркель од Бісмарка і Нікалая Втарого… Всім стає трохи невдобно…

Тим часом у Вашінгтоні іде підготовка до торжественних похорон. Конгрес срочно голосує за те, щоб прідать тєло Путіна зємлє в Орландо, в Діснейленді, коло могили жени Міккі Мауса… Сінат голосує за осуществлєніє торжественного залпа в колічестві одного патрона з пісталєта з глушитєлєм… Представітель Росії в ООН господін Чурка, який наполягав на двох патронах, дємонстратівно покидає засіданіє асамблеї. Йому всі вслід кажуть: ну і пашол нахуй отсюда… До Білого дому постоянно прибувають пласмасові цвіти і отряди плакальщиц з Брукліна…

Внізапно тєло убитого самодєржца десь ісчеза… Потом оказується, що його викрали карліки-куклукскланівці з Южної Дакоти для своїх ізвращонних священних ритуалів і поклонєній. Але не змогли його довезти до місця назначенія, бо в них не було білєта на електричку і кондуктор їх вигнав з вагона і дав песдюлєй… Зрештою, тєло лишається у кондуктора вдома і довго там лежить на антресолях невостребуване. Жінка кондуктора заблуждається і дума, що це мумія священного короля стіпних скунсів… А потом його викидають за нєнадобностю на пустирь, бо його почина громко їсти жук-довгоносик… В конце-концов, окончатєльна сутьба тєла остається невизначеною… Ад ж до тої стєпєні, що по міру распостраняються слухи, що Путін остався жив, але отрьокся от міра сєго і ходить з посохом по Бразілії та кормить бездомних попугаїв сємєнами гречки і льону…

Значно пізніше мір наводняється всякими лже-Путіними. Відбуваються два громких восстанія под покровітєльством Лжепутіна… Одне з них на Кубі, в ході якого буде захоплено пляж Варадеро і повстанцями введено разрішенія на змішані браки між акулами і хом’яками… Це восттаніє придушене правітєльственними войськами… Друге восстаніє проходить в бувшій Росії, в Баренцевому морі, на Островах Спившегося Бегемота… Справжнє ім’я Лжепутіна – Лі Кун Чу… Він встигає принять нову Конституцію і вже готов іти на Москву. Америка висилає на острова секретні отряди спецназу під названієм “Морські котіки” для ліквідації Лжепутіна Второго. Але не встигає, бо його убивають реальні морські котики в совмєсній п’яній драці в сауні коло Архангельска…

Але все це буде значно пізніше. А поки що в Білому домі ключові лічності мира сидять і думають, що робить дальше…

Обама. Меркель. Аліна. Діма Мєдвєдєв. Діма Мєдвєдєв, сидить в кутку і на плейстейшені грає в очко з духом Грігорія Распутіна, визваним оккультними силами Білого дому через американській спутнік. Дімі не сказали про загибель вождя із соображеній доброти і гуманізма. Він нічого не зна… Аліна в траурному купальніку чорного цвєта втирає скупі сльози. Вона нєрвнічає, бо в неї запланірований шопінг з Кондолізою Райс по ринкам секонд-хенда… Вона запланірувала купить один з перших мобільніков в мірє, шо прінадліжав Мерлін Монро…

Обама (вказуючи на Діму): А с етім шо дєлать?
Меркель: Та, мабуть, заберу його до себе в Германію, бо на вулиці пропаде без присмотра. Отдам може його на фабрику, на “Мерседес”, хай якісь гайки крутить та учиться якомусь полєзному дєлу…
Діма: Ура, я поїду в Германію! Я люблю цю страну. Там колись служив дядя Вова. Він там був пілотом…
Меркель: Хуєпльотом був твій дядя Вова, а не пілотом… І ще стукачом…
Діма: Стукачом? Це як Ніколай Валуєв? Він стучить в перчатках по разним спарцменам…
Всі мовчать, бо понімають, шо об’яснять рібьонку всі обстоятєльства дєла безжалосно і ненужно…
Діма продовжує… А ще фрау Меркель прислала мені діск про Германію. Там один дядя приходив до тьоті чистить басейн… В синьому комбінєзоні… Я тоже хочу бути чістєльщиком басейнів і ходить до тьоті… Потом в цьому фільмі…
Аліна (перебиває): заткнись… Утопить би тебе в тому басейні к ібеням ще змалечку…
Всі смущонно мовчать…

Камера рєзко од’їжджає вгору, тіпа наче б то це взгляд со спутніка… І миттю переноситься на другу половину зімного шара та проника під землю…

Сцена, шо там показується, переварачує сознаніє неіскушоного обиватіля... Сікрєтна і заброшена глибока станція Московського метро… В тунелі метрополітену стоїть странна конструкція. Це майже нові німецькі велісопеди, подарені Дімі госпожою Меркель. Вони об’єднані в общу сістєму. На велосіпедах сидять молоді дресіровані медведі і невтомно крутять педалі… Вони прив’язані до велісопедів цепом, шоб не могли сбіжать… Вся сістєма прісоєдінєна до якоїсь турбіни. В самому кінці видно, що таким образом вирабатується странна жидкость в прозрачній капсулі синього цвєта… Це сєкретне вещество називається “китаїн”…

Ошеломльонному зрітєлю показують, як це вещество по ночам розпиляється над територією Росії з безпілотників. Вєщєство нужно для того, щоб приманювать китайців в Росію і указувать їм дорогу на Москву… Сила-селена китайців рухається територією Росії, руководствуясь п’янящім і сладострасним запахом “китаїна”…

Становиться окончатільно ясно, що Діма Медвєдєв – зовсім не наївний та воспітаний мальчик, а настояще ісчадіє ада, Омен і Доктор Зло. Він агент китайської і тайванської развєдки в чотирнадцятому поколєнії… А до цього времені він просто притворявся…
Конець сьомого дєйтсвія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/797044873673537

По мірі написання автором продовження буду доповнювати цю замітку

Українська мова може перетворитися на сурогат 

...«Пока не будет инвестиций, миллиардов долларов на поддержку развития украинского языка - не будет развития украинского языка», - сказал вице-премьер....

Опитування: Яка мова є для вас рідною?