Профиль

Ірина Сєдова

Ірина Сєдова

Украина, Вишневое

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Літера Ж

Що вам сказати любі мої
я загубилась. Це ночі чи дні?
Доля регоче, гаснуть вогні.
Шлях мій життєвий, немов уві сні.

Скільки підстав подарує сюжет?
Мрії мої якесь бланманже
бог ваш не дуже їх береже.
Поразка вже близько? Чи вона вже?

Пандемічне

Біль розриває. Я безпорадна.
Скільки на світі залишилось нам?
Хоч в цій реальності лячно та складно,
страху я радість свою не віддам.

Скільки вже можна страждати в неволі
власних жахів й мерзенних хвороб?
Доля влаштовує жнива у полі
тут люди - колосся, а смерть - хлібороб.

Ода суржику

Нащо потрібні писаки?
Задля цікавих розваг?
Так підкажіть же лайфгаки,
щоб вєсєліть посіпак.

Як мені вижити, люде?
Як досягнути мети?
Наче в пустелі верблюди
Мрії, що звуться мєчти.

Знов пробиваючи коло
Власних обмежень и меж
Наче малеча до школи
Плентаюсь шляхом надєжд

Суржик, русизми.. Що далі?
Внутрішній цензор оре.
Я розстібнула сандалі
І босоніж по травє.

Рушити правила круто.
Світ - іподром заборон.
Діє обмежень отрута,
шикають з різних сторон.

Чхати хотіла на снобів.
Ханжество в дупу запхніть
Гірше хвороб і мікробів -
вам стати собою на мить.

Слів кострубате створіння -
новонароджений вірш
- викидень в стані сп'яніння.
Вон. Забирайся. Облиш.

Не буде двобою

Я маю владу лише над собою.
Більше не треба фальшивих ролей.
Я піднімаюсь. Не буде двобою.
Я підкорила своїх королей.

Геть з пантеону! Без вас тут так чисто!
В храмі душі - переспіви надій.
Мольфарка дарує натхнення намисто
і заклик: "Не бийся, не бійся, а дій!".

Політ

Фенікс. Політ. Перелік фантазій.
Я улітаю без евтаназій.
Знову лікарня. Світло. Тунелі.
Швидко співають мої менестрелі.

Мозок римує. Всього лише вправа.
Потяг наліво - потяг направо.
Море. І я стою на порозі.
Сонце в дорозі. Щастя в дорозі.

Скільки я слів уже написала.
Буде замало. Сонця замало.
Темрява йде. За нами слідкує.
Горлум, не треба мені поцілуя.

Глечик висить на заборі грузина.
Де полонина - там хуртовина.
Холод. Смереки. Лякають сніги.
Тепло. Будинки. Любов. Пироги.

Може не треба в долину фантазій.
Я улітаю. Без евтаназій.

Вбивця мрій


Кохання? А що це? Таке почуття?
Не знаю. Не бачила. Може існує.
Якщо я не люблю себе - то не я?
То доля підступна? Це не хвилює.

Всередині порожньо. Пастки надій.
Розставлені марно. Я так обережна.
Я так не потрібна собі. Вбивця мрій.
Самотність мене поглинає. Безмежна.

Як втратила десь я повагу до себе?
Хіба це доречно - кохати нездару?
Так хочу нарешті зробити як треба.
Любити себе і знайти собі пару.

Вигоряння

Я замахалась воювати
словами, діями, думками.
Вкладатися, але не мати
надії. Хибні результати. 

І якщо ви, мої хороші, 
нічого цій країні дати
не хочете. Дорожче гроші

і блиск лише своєї хати, 
то вам ніхто не допоможе.
Я замахалась воювати.

Комедия дель арте

Вся наша жизнь - комедия Дель арте.
Хотя порой бывает не смешно
Не понимаем, кем мы есть на старте
и что же нам от автора дано.

Мы врем себе, чужие носим маски
Не зная часто как же быть собой,
А правила игры всего лишь сказки,
Чтоб управлять веселою толпой.

Невыносимо

Целовать и рисовать
Очень смутное начало
Нет, любовью не назвать
А хотя.... Душа кричала

Слишком ярко это все
Так, что даже видеть больно
Все. Прощай. Меня несёт.
Наигрались мы. Довольно.

Я б хотела рассказать
Как тебя я обожаю
Нежно посмотреть в глаза.
Слишком больно. Уезжаю.

Убегаю от себя.
Вдаль летит мечты комета.
Здесь опять так мало света.
В мире проще не любя?

Я кричу, прости малыш,
Мой котенок, нежный мальчик
на меня и не глядищь
Вновь девчонка муза плачет.

Гаснут страсти фонари
Вроде и сомнений нету
Нежности свеча горит
Все ещё. Навстречу свету.

Повернусь. Опять несет
В этот раз к себе. Довольно.
Жить без света слишком больно.
Умираю. Это всё.

Счастье

Смотри как смело
С тобой сумела
Слетать на солнце
Своей свободы

Смотри насколько
Слепящим светом
Сокровищ силы
Судьба сияет
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
32
предыдущая
следующая