хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «думка»

Топ-горем страны назвали Ющенко, Януковича и русский флот .

Оранжевая революция и принятие Конституции были одними из решающих событий в жизни Украины за 20 лет независимости.

Такое мнение выразили эксперты в опросе, проведенном Фондом "Демократические инициативы" по случаю Дня независимости.

Так, среди событий, которые в решающей степени определили направление развития Украины, эксперты чаще всего упоминали Оранжевую революцию 2004 года, в абсолютном большинстве - с положительной стороны.

К важнейшим событиям за период независимости Украины с положительным влиянием эксперты также отнесли принятие Конституции 1996 года, принятие акта провозглашения независимости, проведение референдума о независимости, акцию "Украина без Кучмы" и введение национальной валюты - гривны.

Среди главных событий с негативным влиянием эксперты выделили "кассетный скандал" вокруг убийства Георгия Гонгадзе, подписание "харьковских соглашений" в 2010 году, победу Виктора Януковича на президентских выборах 2010 года, победу Виктора Ющенко на президентских выборах 2005 года, конституционную реформу 2004 года.

Также к негативным событиям эксперты отнесли соглашение о базировании Черноморского флота России на территории Украины 1997 года, победу Леонида Кучмы на президентских выборах 1994 года и приватизацию государственной собственности в 1990-х годах.

Крайне неоднозначную оценку от экспертов получил отказ Украины от ядерного оружия.

   Основными достижениями Украины за 20 лет независимости эксперты чаще всего называли отсутствие гражданских конфликтов внутри страны, проведение Оранжевой революции, сохранение независимости Украины, опыт проведения демократических выборов, принятия Конституции 1996 года, установление относительно демократического режима, введение национальной валюты, постепенное сближение с Евросоюзом и утверждение относительной свободы слова.

   К главным поражениям Украины на ее 20-летнем пути независимости эксперты зачислили тотальное распространение коррупции, олигархизацию экономики и политики, неспособность избавиться от зависимости от России, неудачную евроинтеграционную политику, отсутствие независимой и справедливой судебной системы, низкий уровень жизни населения.

  Также среди поражений эксперты назвали несправедливую приватизацию, отсутствие системных реформ, неспособность отстаивать национальные интересы на международной арене, построение неэффективной экономической модели и неспособность вступить в НАТО.

   По 10-балльной шкале эксперты оценили уровень демократии в современной Украине на 4,4.

   Кроме того, эксперты преимущественно негативно оценили успехи Украины в большинстве общественных сфер.

   Так, в той или иной степени негативно был оценен прогресс Украины в таких сферах: борьба с коррупцией, формирование системы справедливого судопроизводства, обеспечение социальной справедливости, обеспечение достойной старости, здравоохранение, борьба с преступностью, формирование украинской нации и т.д.

   Нейтральную оценку получили усилия Украины в таких сферах: развитие гражданского общества, развитие демократии, развитие институтов независимого государства и обеспечение равноправия женщин и мужчин.

   Преимущественно положительно эксперты оценили успехи в двух сферах: обеспечение равноправия национальных меньшинств и обеспечение свободы вероисповедания.

   Всего было опрошено 65 экспертов, в частности, в нем приняли участие: директор Фонда "Демократические инициативы" Ирина Бекешкина, заведующий отделом Института социологии НАН Украины Александр Вишняк, научный директор Школы политической аналитики Алексей Гарань, депутат от НУНС Тарас Стецькив, председатель правления Центра прикладных политических исследований "Пента" Владимир Фесенко.

Источник: УП

Ток-шоу: битви політиків чи розмова по суті.

Олена Сібірякова.

Нынешние ток-шоу не имеют отношения к коммуникации политиков с гражданами. Это всего лишь место маленького и большого телебизнеса на драчках политического класса. Необходим новый формат публичной дискуссии на телевидении.

  Продолжая завязавшуюся дискуссию относительно доминирования политических ток-шоу на отечественном телевидении, мне хотелось бы сразу озвучить свою позицию. Формат политического шоу в Украине не реализовал свой потенциал. Те же передачи, которые сегодня называют политическими ток-шоу и которые стали едва ли не обязательным атрибутом украинского национального вещания (наравне с вечерними новостями), не имеют отношения ни к отечественной политике, ни к коммуникации украинских политических элит с гражданами. По большей части, они стали местом маленького и большого телебизнеса на драчках политического класса.

  Формат политических ток-шоу в Украине полностью соответствует принципам, которые сегодня исповедует украинская правящая элита.

 Привычка публично сводить счеты друг с другом и уходить от реальной дискуссии - характерные черты устоявшегося стиля общения украинского политического класса со своим народом. Нынешние политические ток-шоу, пережив ряд мутаций, достигли полного соответствия этому стилю. Неизбежным следствием такого положения вещей является, с одной стороны, тот факт, что рейтинги политических ток-шоу в большей степени зависят от того, подрались ли в эфире представители политического класса или допущен ли на эфир опальный политик со скандальными заявлениями, нежели от темы передачи или тех аргументов, которые приводятся в рамках дискуссии. Моя первая учительница Марья Ивановна наверняка бы поставила двойку авторам этих передач, приписав замечание: «Тема не раскрыта!»

  С другой стороны, политические ток-шоу на отечественном телевидении - это то, под что продюсеры и сегодня собирают аудитории - участников программ и их зрителей, понимая, что политика - это не шоу, но именно на этом ресурсе строится преимущественное большинство рейтинговых политических форматов! Как таковой формат политического шоу вполне уместен и даже необходим в стране, где разрыв между элитами и простыми гражданами достиг небывалого размера. Подобные форматы могут отчасти восполнить отсутствие коммуникации между руководством государства и страной. Поэтому в продолжение актуальной дискуссии, развернувшейся благодаря Владимиру Грановскому и Виктории Сюмар, будет сделана попытка показать неиспользованные возможности этого популярного телеформата, а также предпринята попытка нивелировать риски, которые они несут для гражданского просвещения и про которые постоянно говорят на протяжении последних нескольких лет, как верно заметила сама редакция «Телекритики».

 Публичное мнение и страгедия украинских политических шоу  «Страгедия - стратегия, целенаправленно ведущая к трагедии, катастрофе или гибели. Страгедия - это план, ведущий к уничтожению тех, кто в него верит». Михаил Минаков. «Толковый словарь опечаток». В нашу эпоху политика - это борьба за доминирующее положение по правилам публичности. Понятие «публичность» ввел Юрген Хабермас, назвав им то место, где действует машина государства, где происходит драма политической конкуренции и где граждане свободно объединяются для защиты своих интересов (см.: Ю. Хабермас. «Структурные трансформации публичности»). Эта сфера функционирует эффективно лишь там, где коммуникация между всеми тремя составными частями происходит свободно и открыто. Недаром немецкое слово «публичность» (ffentlichkeit) означает еще и открытость. Публичная политика основана на структурах свободной открытой коммуникации государственных мужей, политиков и граждан. Без этого эффективная политика невозможна. В этой связи мнения, которые доносятся до граждан, очень важны.      Важно, чтобы люди - граждане, избиратели, телезрители - понимали, на чем основаны решения, определяющие судьбу всех, живущих на одной территории. Роль свободных и ответственных СМИ чрезвычайно важна для формирования общественного мнения, которое разделяют и компетентные граждане.

 В Украине одна из основных макрополитических проблем состоит в том, что голос групп интересов почти не слышен из-за отсутствия публичных каналов их трансляции. И в этой ситуации политические ток-шоу могли бы быть одним из мест преставления интересов разных социальных групп украинцев в прямом контакте с ведущими политиками страны. Основываясь на разговорах с политиками, я пришла к заключению, что кроме имиджевых задач, многие из них - участники политических ток-шоу - пытаются использовать телепрограммы для получения обратной связи по тому или иному поводу. В украинских ток-шоу они часто ссылаются на общественное мнение и нужды украинских граждан как резоны своих действий.

 

[ Читати далі ]

Починати діяти потрібно вже

Почув від цікавою людини цікаву думку: даремно ми не дали перемогти Януковичу у 2004. Цікаво було б почути огрунтування такого погляду у минуле, тому що я більше дотримуюсь погляду: добре так, як є, хоча хотілось би кращого. Тобто в загальному плані динаміка розвитку суспільства в Україні як поступ від "зони і її зеків" до громадського співжиття вільних людей - мене влаштовує, особливо у порівнянні з країнами-братами по нещастю перебування в СРСР.
В котре переконуюсь, що живе безпосереднє спілкування значно продуктивніше і динамічніше за спілкування в Неті, але водночас воно чисто енергетичне і мало що лишає фіксованого. До того ж спроба фіксувати розмову навіть пост-фактум виглядало б як суцільний сумбур фраз і думок. Описати важко, а не записати означає знищити, бо найперше правило журналістики звучить так: якщо відбулась подія, але про неї ніхто не дізнався - значить події не було.
Найголовнішим в цій ознайомчій зустрічі було те, що дві діаметрально протилежні за своєю генезою, а саме: літератор-демагог та інженер-прагматик, - і знайшли повне порозуміння в головних позиціях сучасного державницького стану в Україні:
1. Двадцять років українське суспільство зріло-визрівало і зараз настає слушна година для... Для всього, тож від нас простих-непростих громадян України тепер залежить, чи ці зміни будуть позитивні чи деструктивні щодо процесу створення громадянського правового і справедливого суспільства в Україні.
2. Ринкова економіка в Україні називається "тіньовою економікою", яка і є головною потугою в майбутньому, а головним завданням є збільшення максимально отої тіньової економіки, щоб можна було без шкоди для держави і людей знищити нікому не потрібну деградовану надбудову державної економіки разом з її анти-анти-анти... державним бюрократичним апаратом.
3. Максимально спрямовувати зусилля на соціальне примирення різних верств в Україні, а не на конфронтацію. І багаті, і бідні, і середні, і службовці, і приватні бізнесмени,і навіть депутати - це все наші люди, громадяни України, а тому нам краще домовлятись про умови нормального співжиття, аніж вишукувати гарної ворожнечі. Зміст простий: багаті не повинні платити за бідних, чим нас постійно спокушають, а багаті повинні допомагати бідним перестати бути бідними! Звичайно що при цьому багаті вже не будуть такими аж багатими, але вони залишаться живими, що, погодьтесь, вартує часткових жертв.

Це основні напрямки, а узагальненим було рішення робити регулярно подібні зустрічі зацікавлених людей для обміну думок і вироблення чітких постулатів та керунків щодо співдії на майбутнє.
Як літератор, я б обіграв зміст нашої розмови таким чином: був час, коли Слово і було Ділом, але вже надійшов час, коли Слово є початком Діла, щоб по часі Слово постало за результатом Діла.
В Україні вже є багато людей, які беруться до діла самотужки на всласний розсуд і їх вже не зупинити, що і добре. Просто варто скоординувати наші зусилля, щоб не плутати справи одне одному. Так я думаю, тому вважаю за потрібне робити подібні до нашої зустрічі-наради в доброму товарствві добрих людей задля доброї справи.


Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

9.05

Важкувато щось казати про свято перемоги. У нас уже сказали все, що можна було, і для мене зараз то як написати щось нове у шкільному творі про важливість вивчення літератури абощо.

Але не завадило б.

Бо, чесно кажучи, набридли щорічні заморочки усього чесного люду на теми "то хто ж там герой", "хто кому винен", і сакральну "що з ними робити". Ще кілька років - і мало-мало залишиться очевидців війни, а учасників то вже й зовсім ні. Цікаво, ми й тоді будемо роздувати з нічого всеукраїнський кошмар?

Мабуть варто було б зменшити помпезність свята. Свято хай собі буде - доки є ті, для кого це свято. Але для чого там парад сучасних військ на дев'яте травня, коли у нас є День збройних сил? І нащо взагалі той парад, коли бачиш, як плачуть ветерани - не за бойовими товаришами (хоча й за ними теж), а від того, що за ними їде міліція на ауді і фольксвагенах. Це хіба не знущання? Як не знущання хіба хвалитися нам зараз перемогою, яку здобула нині не існуюча держава над неіснуючою державою, при тому що переможці живуть у рази гірше за переможених? Залиште свято, нехай люди ідуть на кладовища, де лежить цвіт епохи, але нехай ідуть тихо, без блюзнірства...

А ще я не розумію тих, хто говорить про радянські війська як про окупаційні, визнаючи при цьому необхідність боротьби з Гітлером. Без червоної армії перемоги би не сталось, це ж очевидно. Або тих, хто говорить, ніби під німцями ліпше жилося. Ми й так жили під керівництвом хворого державця, добре не було (правильніше, було не всім), а то ж був би інший, але ще більш хворий. Або тих, хто говорить про радянську окупацію просто так, бо то, я так розумію, нині модно. А як же принцип "не було щастя, так нещастя помогло"? Врешті решт, Україна об'єдналась під прапором УРСР, як не крути.

А ще я не розумію тих, хто возносить до небес червону армію безоглядно, без засторог. Не згадуючи стратегічних промахів офіцерів, того, що солдати частіше, ніж треба, були просто гарматним м'ясом і що перевершили ми нацистів фактично кількістю. Це ж не одруківка, про яку можна просто забути.

Я взагалі не розумію однозначних людей. Історія української землі ніколи не дозволяла усіх бездумно ділити на добрих і поганих, чи то на своїх і ворогів. Є питання, у яких справді не можна кидатись від одного берега до іншого. Але питання оцієї-от війни, на мою думку, якраз таке, в якому треба нащупати середину і триматись її, хто б що не казав.

Хіба ні?

Велика п’ятниця,чи то я просто п’яниця!?

Скоріше перше,хоча для когось є приємнішим схилитись до другого варіанту,бо при ньому сам він виглядатиме найдостойнішим.
Про що я?
Про нас грішних. А ви що подумали?
Людина!
Хотіла б я зватись нею та ще й з великої літери.
Співтовариство, в якому всі люблять Україну,але кожний окремо за щось своє,бо любов - це в першу чергу індивідуальність.
Ющенко теж любить Україну. Хтось скаже,з огляду на все що відбулося, любити замало. Чи то так?
Чи замало любити!?
Ні! Але близькі мають кожної миті підштовхувати нас на щось героїчне. І якщо поштовху нема,то не любові замало то ми такі недолугі у своїй казковості ЛЮБОВІ.
Звернення до своїх:
Досить гнівити Ющенка за те що не підбадьорювали його на героїзм у любові до України. Тоді,коли він погнав Юлю з прем’єрів. Треба було вийти й сказати  "НІ" ми обирали вас,а лишаєшся ти.
Де ми були в той момент, чому не збунтувалися.не озвіріли,бо то була величезна наглість з його боку.
А ми???
Далі все пішло по накатаній.
Наших поперли.
Мовчим,значить, і інші повідвалювались легко і просто. І сам Ющенко спаплюжився,з рештою.
Але то не його провина,як нам вигідно думати,а наша. Ми знов начхали на свої інтереси.

Я про майбутнє турбуюсь,бо завтра знов переможе "наша дівізія" але підтримати на рівні НАШОЇ ми знов не зможемо. Бо критикувати легше,.аніж допомогти людині бути кращою ніж такою якої їй зручніше бути.
А я хочу щоб того не було.
І сьогодні я не хочу ,щоб ще й помаранчеві ділилися на декілька фронтів,бо ми любимо Україну назавжди!!!

64%, 7 голосів

9%, 1 голос

27%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Об'єднання соціальних мереж...

Звісно, доки соціальні мережі є бізнесом, ніякого об'єднання не буде, бо стане складно ділити гроші - бо як визначити, кому який відсоток за його "внесок в загальну справу" має нараховуватись?

Хоча, універсальна віртуальна соціальна мережа, хоч і є думкою утопічною, але несе в собі конструктивність і користь. По-перше, це реальна модель справжнього світу без меж, без кордонів, і при наявності гарного віджета-перекладача - навіть без мовних бар'єрів. По-друге, це гарний полігон для політичних та бізнес-реалізацій, тренувань, навчань тощо. Ну і по-третє, це було б просто зручно для всіх користувачів. Створити таку мережу досить легко, але доки вони є бізнесом - цього не станеться.

Можна тільки казати: "Додавай мене в "друзі" де ти є - ВКонтакті, Фейсбук, Твітер , (в однокласниках мене нема), Мир Mail.ru

Може ще десь буває цікаво? Тоді пропонуйте свої варианти. Та і взагалі, діліться думками з приводу соц. мереж (-:

Saw the Fire - Gary Brooker

Saw the Fire
    
Ось він, вогонь...

Автори: Brooker / Fisher / Reid

Saw the fire
     Я побачив вогонь...
Saw you laughing at the crowd
     Побачив твій сміх у натовпі...
You were happy
     Ти була щаслива,
I was glad
     я радів з цього.
Drew your picture
     Начеркав твій портрет -
Drew your picture in the sand
     множина ліній і рисок на
     прибережному піску,

Felt your heart beat
     і відчув биття твого серця
In my hand
     у себе в долонях.

     Приспів
Felt the wind roar
     У ревінні вітру,
On the seashore
     що здійнявся над морським узбережжям,
I heard a voice calling calling
     я почув якийсь голос, що кличе і кличе.
In the half light
     У напівтемряві я вгледів
Saw a strange light
     якийсь дивний вогонь, що падав з висоти небес
Up in the sky falling falling
     все ближче і ближче.

Just a picture
     Просто картинка...
Just a picture on the beach
     рисунок на піщаному березі.
You were always
     Та ти назавжди
Out of reach
     залишаєшся недосяжною.
Saw the fire
     Ось він, вогонь...
Saw the flames light up the sky
     ось те палаюче світло у піднебессі,
Saw your picture
     ось твій портрет,
Floating by
     що відпливає у далечінь.
    
Приспів (2)

letsrock СЛУХАТИ letsrock

Серце також думає!

Читав не давно уривок з Біблії коли Ісус питав Петра чи  він Його любить.
Ісус питає "Петре чи ти мене любиш?" той відповів "Так, Господи, ж знаєш що люблю", і тут Ісус запитав його вдруге,"Петре чи ти мене любиш?" в цей момент він вже здивувався, думаю від чув себе так як ми коли нас матиматичка запитала другий раз скільки буде 6 на 7, при тому що на нашу думку ми й першого разу впевнено відповіли правильно. Петро відповів "Так, Господи, ж знаєш що люблю", а коли запитав в третє то той засмутився прям таки заплакав і відповів "Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!".Для чого було аж три рази питати, та й взагалі чи Бог не знав, що відчуває Петро? А що ми відчували коли нас вчителька запитувала третій раз?О, тоді серце починало калатити, відчували не впененість, не спокій. а вся справа в тому щоб ми самі усвідомили. Наш розум постійно працює,  часто видає відповіді автоматично. А Богу йшлось про то щоб усвідомив, усвідомив це серцем. 
Чи серце - це почуття? То часто так поєдується, виставляється в один ряд:серце, валентинки,  биття серця,почуття...Емоції звязані з серцем.Бо емоції, почуття - це щось як лампочка контролю двигуна в машині, коли загорається така лампочка то значить що щось не так з мотором. Почуття часто показують що щось там в середені,під маскою є щось  не так...щось відбулось. Десь далко в морі порухались плити тектонічні, що спричинило цунамі, і ми бачимо руйнацію і смерть від гіганських хвиль.А тих плит ніхто й близько не бачив. Ти цілий тиждень чекав на вечірку.І от вечірка. Друзі, сміх, всі веселяться, атобі щось не подобається, щось не так.І не знає що.Не бачиш тої плити.Не знає що сталось.Може подорозі щось, може в автобусі хтось не то сказав, могло щось пригадатись...То є наше серце.Чим воно є? То твоє найглибше Я. Розум то як відділ пропаганди.Говорить , що робити, що говорити... А Я  є в серці.Там є не спокій,там є любов, звідти йдуть рішення любити, плакати ненавидіти, кричати...А "відділ пропаганди" повинен вирішити ці питання для нас і для оточення,як повинні представити це на зовні. Якщо дівчина покохає, то розірве з друзями , з батьками і поїде на другий край світу стане перед ним на коліна "бий мене, а я тебе люблю". Якщо чогось хочеш насправді,серце то цей наш внутрішній  "атомний реактор" не дасть тобі всидіти на місці. Коли запитати котрогось з чоловіків чого ти з нею одружився, то отримаєш моментальну відповідь 
-"З любові." 
-"а те що вона має неймовірно довгі ноги бачив?" 
-"ну так ..."
але не скаже, що йому ті ноги крутились перед очима
-"...з любові.Посвятив своє життя для неї.Напрацювався в шлюбну ніч...":)
Одружуємось бо подобаємось один одному, прагнемо один одного.
Люди в різних місцях, і врізні моменти життя відкривають для себе своє серце. Наприклад десь під лісом, на озері...діти далеко, дружина далеко, чоловік далеко, а пиво,віски,бренді близько ... Друг мені одного разу відкривав душу. Зрадив дружину да корпоративі.Каже :
-"не знаю що найшло.не знаю як то сталось і з чого то...Кохана дружина,діти..Я не знаю як то сталось.Як я маю дивитись їй в очі.Вона мені не пробачит..." 
Я ж його добре знаю, веселий, компанійський...Запитав - "а хіба не було на роботі якихось жартів...?"
 - "..ну так..."
-  "А так часом нахилившись над нею над її компом,не обнімав за плече?"
-  "...ну...щось таке було"
-  "ну то не кажи , що то з нічого, і поняття не маєш як то сталось".
Найкращий іспит совісті люди часто роблять за компютером коли залишаються самі в кімнаті.Сідають сам на сам за комп і заходять в чат,отримують питання "Хто ти?" і тоді починається розпізнання серця, ким я є.І якби не той інтернет то не пізнали б серця, бо завжди були під контролем...
 Розум глушить це все. І часто ми самі не хочемо відкрити думки серця.

Хочеться...

Хочеться бути хорошою і привітною. Зі всіма. І не крізь зуби, а щиро та віддано.

Хочеться бути вірною. Завжди. Бути вірною собі, тобі.

Хочеться мати багато справ і скрізь встигати. Бо так треба.

Хочеться не хворіти. А просто радіти життю.

Хочеться бути "пухнастою". Щоб ти завжди міг з насолодою притулитися до мене.

Хочеться бути теплою. Гріти тебе. Гріти тих, кому цього тепла бракує.

Хочеться бути собою. І не забувати хто я є.

Хочеться бути з тобою. Завжди.

Хочеться...Не боятися, не страждати, не плакати, не відчувати порожнечу в середині, вірити, виконувати, допомагати, співчувати, радіти, дружити, кохати.

Хочеться жити! 

Социальная реклама в Одессе или "лягушачий креатив"

Їх принцип: постійно безперервно красти - Наша суть: злагаджено мовчки працювати

Очень интересная вещь - социальная реклама. По идее, она должна направлять людей в нужное полезное (социльное) русло. А в реальности? Посмотрим, что висит в качестве социальной рекламы на одесских бигбордах.

Бигборды, анализ по номерам:
Все "рекламки" можно посмотреть тут - http://pixs.ru/viewalbum/1097/

[ Раздолбываю ]