хочу сюда!
 

Александра

45 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 42-47 лет

Заметки с меткой «інтернет»

В Фейсбук не пускають

В Фейсбук не пускають.
Неможливо зареєструватися з жодних моїх номерів. Спочатку сказали що перевіряють мої дані на привід шахрайства чи ще якісь порушень.
А потім відмовили.

Переживуdrink

Як пітекантропи в Інтернет виходили

Жило-було плем'я. Це були люди, дуже схожі на нас. Нас від них відділяє справжня прірва. 

Пітекантропи, інакше не скажеш.

Вони поводили себе як звичайні люди: бігали, стрибали, раз на кілька років обирали вожаків. Оскільки вони належали до людського роду, їм треба було їсти, пити і сидіти в Інтернеті. 

Навіть пітекантропам треба було сидіти в Інтернеті. Для цього вони брали свої пристрої з вбудованими десятьма мегабайтами пам'яті і шукали у всесвітній мережі міді-файли, щоби завантажити мелодію з фільму "Бумер" чи клубняк. Улюблена музика кожного пітекантропа.

Непросто їм жилось - мамонт тікав, ягоди не росли, а в Інтернеті треба було платити не за завантажені дані, а погодинно. І це все, аби знайти картинку смішного котика. 

У кого не було пристрою, той виходив зранку в поле і шукав окремі хижі, які називали "інтернет-клубами". Ви запитаєте, навіщо ті клуби, коли комп'ютер є в кожному домі і часто не один? Зараз - так, але мова йде про час пітекантропів, людей, які носили картатий одяг і заправляли штани в чоботи. Темні, страшні часи.

Часто інтернет-клуб був єдиним порятунком. Ціла година за сотню монет. Часто лише там пітекантроп дізнавався, що завтра піде дощ, а в серед шаблезубих тигрів шириться шаблезуботигрячий грип, тому краще вже і далі на ягодах. 

Пітекантропи - теж люди. Деяким набридало кудись ходити, та і небезпечно - вовки, гадюки, інші пітекантропи, яким потрібні твої монети. Тому скоро між поселеннями почали з'являтись цілі мережі ліан-дротів, які сполучували хатини, двори, стійбища і т.д. Називали їх "сітями", "сєтками". Тепер вже не треба було нікуди ходити і можна було без зайвих свідків подивитись відео, на якому пітекантропи продовжують рід. 

Давно це було. Звісно, не сотні років тому, але дивлячись на те, як все змінюється, здається, що між 2021 роком і 2008-м пролягає прірва в сотні років, а гаджетами того часу могли лише пітекантропи...

Шарій і ФСБ. Блогер отримує оплату в рублях, у армії його тролів


Нагадаємо, СБУ повідомила Шарію про підозру в державній зраді. Ця стаття стосується подій, які розгорталися задовго до свіжого рішення СБУ, але новина лише підкреслює викладені у статті факти:


«Їдь у Москву»

- Слухай… Тобі треба приїхати в Москву і побачити, що це за місто і як воно живе, – мій новий знайомий, 29-річний слідчий головного управління Федеральної служби Російської Федерації з контролю за обігом наркотиків (ФДМС) Денис Лукьянов активно розхвалює столицю РФ, називаючи її “крутєйшим мегаполісом, де свій капітал тримає весь світ”.

- Ти жартуєш? Мене одразу на кордоні спіймає ФСБ. Я ніколи в житті не перетну кордон із Росією, – кажу я, дивуючись, невже мій співрозмовник думає, що після годинного знайомства я погоджуюся на таку вбивчу для українського журналіста ідею?

- Та-а-ак, – Денис зробив кількасекундну паузу. – Це тобі хто сказав?

- Уже були інциденти, коли українських журналістів затримували в Росії.

- Я можу подивитися список людей, кому заборонений в'їзд, – заспокійливим тоном продовжує слідчий. – Можу за тиждень цю інформацію добути. Тому це брєд. На якій підставі? За що тебе не пустять? Я впевнений, що тебе пропустять із легкістю.

- Пропустять. А потім посадять, – сміюся я.

- Оце ти на приколі! У нас в Росії що-що, а суди працюють краще, ніж в Україні! Пропустять тебе нєфіг дєлать і навіть по базі ніхто пробивати не буде!

- Звідки ти знаєш?

- У мене великі зв'язки в Федеральній міграційній службі, бо там багато друзів та одногрупники працюють. До речі, два тижні тому (розмова відбулася у березні 2020 року – ред.) Віктор Медведчук отримав російське громадянство. І знаєш, за скільки йому зробили посвідку на проживання? За добу!

Я спілкуюся із Денисом через силу. Ми з ним познайомилися у Фейсбуці кілька днів тому. Хлопець подивився відео блогера Анатолія Шарія, в якому той висміяв мій виступ на тренінгу для журналістів. А потім вирішив розважитися і написав мені образливе повідомлення (лінк на мій профіль Шарій також розмістив у коментарях під відео): «Сиділи з братом і сміялися. Напишу, думаю, все одно не відповіси. Побачиш же, що сторінка фейкова!»

Денис був одним із чотирьох невідомих мені користувачів, які написали мені огидні слова в особистих повідомленнях. Я вирішила спробувати розговорити усіх цих небайдужих коментаторів, щоб зрозуміти, хто вони та чому так палко підтримують ідеї Шарія.

Денис Лукьянов написав мені із “порожнього” акаунту в Фейсбуці, але вислав посилання на свою справжню сторінку в російській соцмережі “Вконтакте”. На підтвердження того, що у профілі його справжні фото, він вислав селфі

Наприклад, розговорившись зі мною у месенджері, Денис розповів, що народився і виріс в Україні, але у 2007 році переїхав із родиною до Москви, здобув юридичну освіту і два роки тому пішов на держслужбу.

Росіянин не вважає Анатолія Шарія проросійським політиком. І погоджується з усіма наративами, які той продукує.

«Так, у нас тут люблять Шарія. Та й в Україні з кожним днем все більше людей, які його дивляться! Скоро він буде сидіти в Раді. Пом'янеш мої слова. Давай з тобою закладемося – на київський торт!» – філософствує слідчий, а заодно розпитує мою дату народження та місце проживання.

Цілу годину Денис безуспішно намагався втовкмачити мені, що президента РФ є за що поважати, ціни в Москві нижчі, ніж в Олександрії, а російсько-українська війна – “це не війна двох народів (бо українці та росіяни – це один народ), а війна довбо***ів, які стоять зверху».

А потім плавно перейшов на тему роботи в ФДМС (яка йому дуже подобається через високі зарплати та вигідний соцпакет) і чудових колег, які працюють в Федеральній службі безпеки.

«...У мене половина відділу в ФДМС – ФСБшники, – не соромлячись, розказує Денис. – А що? Це такі ж люди, як і ми! Половина з них або народилися в Україні, або мають там родичів. Мені вони більше подобаються, ніж звичайні менти. Менти завдали громадянам більше болю, ніж ФСБшники. ФСБшники – ті, яких я знаю, взагалі адекватні мужики…»

Мені здається, чи він хоче мене завербувати?

Віддана агентура

Ця історія почалася 10 березня 2020 року, коли Інститут масової інформації провів тренінг для журналістів про правила висвітлення спалахів хвороб, зокрема Covid-19. Я виступала на цьому заході, презентуючи своє розслідування про те, як проросійська мережа організувала паніку в Нових Санжарах. А вже наступного дня на ютуб-каналі Анатолія Шарія з’явилося відео, в якому він висміював мій виступ та намагався довести, що Росія та він не має жодного стосунку до інформаційної кампанії із нагнітання цієї паніки.

«Отакої! Російські спецслужби організували паніку! – сміявся блогер. – Ой-ой-ой! Де вони організували паніку? Це Росія придумала? Не віриться просто. Це інфантильна історія для недоумкуватих!»

Тема причетності Російської Федерації до інформаційної кампанії із нагнітання паніки в Нових Санжарах дуже зачепила підписників блогера (а їх у нього понад 2 млн). Всього за кілька днів під цим відео з’явилося понад 10 тис. коментарів. Для порівняння: зазвичай відео із такою кількістю переглядів набирає від 2 до 5 тис. коментарів.

Майже всі коментатори говорили мовою ненависті та принижували лекторку, використовуючи весь арсенал нецензурних слів. Але це і не дивно. Реакція цілком прогнозована.

Тут же згадую слова Дениса: «Я Вконтакте Шарія дивлюся. Там коментять теж в основному фейкові акаунти та росіяни. Мужики 60-річні фотки свої поховали, дружина не дає, начальник у зад трахає, і він попу свою залишає в соцмережах. Вони від своєї злості та тупості сидять і коменти строчать».

Мені стало цікаво інше: звідки блогер дістав відео із тренінгу, якщо в цей час він перебував за тисячі кілометрів від України?

За словами директорки Інституту масової інформації Оксани Романюк, про місце проведення заходу організатори повідомляли лише акредитованим учасникам, публічно адреса ніде не з’являлася. Отже, витік інформації мав відбутися саме від учасників тренінгу, які записували його відео від початку до кінця.

Прокручуючи подумки події того дня, я пригадала, що після виступу до мене підійшла колега і попросила записати інтерв’ю. Ми вийшли у коридор і почали відеозапис розмови. В цей час із зали вибігла журналістка телеканалу NewsOne Тетяна Жембоцька і почала знімати мене на мобільний телефон, поки я давала коментарі.

Журналістка телеканалу NewsOne Тетяна Жембоцька скаржилася на виступ Любові Величко і знімала її на мобільний телефон без жодних пояснень

«Я бачила, як за хвилину до цього Жембоцька емоційно розмовляла з кимось по телефону зі словами: “Я прийшла на тренінг про те, як висвітлювати пандемію, а тут ТАКОЄ!» – пригадує директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.

Певно, цю журналістку обурила теза під час виступу про те, що паніка в Нових Санжарах нагніталася на телеканалах "Наш", ZIK, "112" та NewsOne (де вона і працює). Це могло стати мотивом передачі відео із тренінгу Анатолію Шарію.

Youtube-канал Шарія. Оплата – в рублях

Анатолій Шарій створив свій ютуб-канал у 2013 році. Зазвичай хронометраж відео становить 10–15 хвилин. У кожному з них блогер детально аналізує події в Україні та світі, а як аргументи наочно демонструє документи (які потрібно десь знайти й вивчити), інфографіку (яку потрібно створити) та нарізки із відео (яке треба змонтувати).

Щомісяця на цьому ютуб-каналі з'являється 70–80 відеороликів. Навіть якщо займатися виключно виробництвом таких відео цілий день, за такий короткий проміжок часу одна людина не може створити стільки контенту. Втім, Шарій не пояснює, як він все встигає і за які кошти живе – рід професійної діяльності "блогера" невідомий.

У зламаному хакерами електронному листуванні російського пропагандиста Кирила Фролова 2016-го року ми знайшли згадку про те, що насправді виробляти контент для ютуб-каналу Анатолію Шарію допомагає цілий штат із двадцяти людей.

Також у листі вказано, що місячний бюджет цього проєкту – близько 1,2 млн російських рублів ($16600 за валютним курсом того часу). Тобто, в середньому один працівник ютуб-каналу Шарія отримував на той час $830. Не те щоб дуже багато.

4.png

«Познайомимось?»

Відео про тренінг, де я виступала, Анатолій Шарій традиційно опублікував і на своїй сторінці у Фейсбуці. Під дописом з’явилося понад 170 коментарів, так само сповнених мови ненависті до лекторки. Проаналізувавши інформацію з профілів усіх цих коментаторів, я з’ясувала, що кожен другий із них – фейковий користувач. Передусім це жителі Російської Федерації та прихильники “Партії Шарія”.

Після публікації цього допису особисті образи посипалися і в приватні повідомлення. Я відповіла на образливі меседжі чотирьох акаунтів, в яких майже не було інформації про користувача. Вони пояснили, що відео Шарія викликало у них бурю емоцій, яку вони не могли стримати, а тому вирішили написати мені, щоб мені стало соромно за свою роботу.

Утім, згодом троє із них в процесі розмови розповіли про себе та вибачилися за сказані на мою адресу образливі слова.

В'ячеслав та Сергій розповіли, що регулярно дивляться відео Шарія, і зізналися, що не витрачають час на перевірку інформації, яку він озвучує. Тому висновок маніпулятивне чи ні моє розслідування про вплив російських мереж в Україні на паніку в Нових Санжарах вони зробили, навіть не прочитавши публікації.

«Ви наводили недостовірну інформацію і перекручували факти. Ви не зможете підтвердити їх документально», – заявив під час спілкування Сергій Гапієнко.

Сергій Гапієнко кілька разів вибачився за озвучені образи та звинувачення

І лише після моїх пояснень усіх деталей виступу коментатори визнали, що погарячкували та зробили поспішні висновки. Згодом вони почали писати мені самі, спілкуючись уже в дружній манері. А В'ячеслав навіть запросив погуляти в парку та зіграти в шахи.

В'ячеслав Мельников, агент із нерухомості з Києва, любить грати в шахи і не любить вести політичні дискусії в інтернеті

Беззмістовною вийшла розмова лише з фейковим акаунтом без фотографії з іменем Евгений Белошицкий. Він виявився незламним у своєму бажанні принижувати та ображати співрозмовника. Довго намагався переконати мене в тому, що російська влада жодним чином не причетна до розсіювання паніки в Нових Санжарах. І як "докази" надіслав мені розслідування із сайту "Страна.ЮА".

«Надеюсь Толян на такую журнашлюху как ты подаст иск в суд!» – підсумував він.

Системний злив

Днями СБУ оголосила підозру Анатолію Шарію у державній зраді. У редакції ТЕКСТІВ немає матеріалів слідства, але про тісну співпрацю Анатолія Шарія із ФСБ РФ може свідчити ілюстративна історія, учасником якої у серпні 2018 року був кримський журналіст Євген Гайворонський (зараз він живе та працює у Києві).

«Путінський режим – не повністю монолітна вертикаль. Це вертикаль, всередині якої всі ці жаби з гадюками воюють одне з одним за фінансові потоки, за активи. І у цих інформаційних війнах використовують компромат, щоб усунути конкурентів від влади, – розповідає Євген. – До мене звернувся депутат так званої міськради Ялти Олексій Яковенко і каже: “Давай мочити мера Ялти Олексія Челпанова. Він фінансовими потоками не хоче ділитися із “главою Криму” Сергієм Аксьоновим та місцевими ФСБшниками, бо в нього є “дах” у Москві».

Формальним приводом для скандалу мало бути те, що Челпанов призначив керівником департаменту земельних відносин Ялти “нестабільного перебіжчика” Сергія Калініченка, який у 2016 році повернувся з Криму на материкову Україну і працював там у міграційній службі. А потім знову приїхав до Криму.

«Я не хотів виходити на пряму хвилю війни з Челпановим, – каже Гайворонський. – Думаю: замочу його руками інших людей, подивлюся, що буде. Це досьє по Калініченко я одночасно надіслав у Фейсбуці через месенджер місцевому політику Олександру Юрьєву та активісту Олександру Таліпову, які мали зв’язки з місцевим ФСБ».

Через кілька годин Олександр Юрьєв опублікував на своїй фейсбук-сторінці викривальний пост про Калініченка і виклав матеріали, отримані від журналіста Гайворонського.

«І Таліпов мені прямо сказав: "Ми по своїй ФСБшній конторській лінії з нашою людиною Анатолієм Шарієм поговоримо – він від мене все бере. І Шарій замочить тих людей, яких ти пропонуєш замочити», – розповідає Гайворонський.

Анатолій Шарій зняв відеоролик за матеріалами, які йому передали ФСБ РФ за посередництвом Олександра Юрьєва

І справді – цього ж дня відео про Калініченка із тими ж доказами з'явилося на ютубі-каналі в Анатолія Шарія: «Ці люди сьогодні говорять одне, а роблять інше. Завтра будуть робити третє, а говорити щось друге. Мразі», – емоційно підсумував блогер.

Інформаційна кампанія проти так званого мера Ялти на цьому не закінчилася. Тему підхопила ціла низка ЗМІ. Через рік Челпанов достроково склав повноваження “за власним бажанням”. Свою посаду втратив і Калініченко.

На відміну від них, мені звільнення через нападки Шарія не загрожує. Розуміючи кінцеві цілі цих акцій (відстоювання інтересів Російської Федерації), образливі слова та емоційні вислови ворожих кіберсолдатів здаються пшиком. Спецоперація вважається проваленою, якщо агент впливу не задає порядок денний, а істерично верещить від болю.

Після того як СБУ оголосила про підозру Анатолію Шарію, він заявив, що йому "начхати", але всього за добу опублікував чотири дуже емоційних відео: «Україна – це колонія. Україна – це чорна діра. В Україні – громадянська війна. І я повторюю це ще раз, і ще раз. Це політичне переслідування».

Через 11 місяців після знайомства мій хейтер Сергій Гапієнко так само не вірить у причетність Шарія до Російської Федерації. І повторює його слова: "Думаю, ніде, крім України, не оцінять старань слідчих, прокурорів і суддів. Зрозуміло, що в усьому світі справу визнають політичною».
https://texty.org.ua/articles/102995/ya-poznajomylasya-zi-svoyimy-hejteramy-yaki-nadyvylysya-video-shariya-deyaki-z-nyh-vybachylys-ale-odyn-zhyve-v-moskvi-i-pracyuye-z-fsb/?fbclid=IwAR1UCOwdabtE5570t6Vh99cLHIhCQi3UogWd3YO_3ewXLswiDfjL5wtyu4U

Соціальні мережі можуть бути небезпечні


Микола Кулеба:
Сьогодні у Боярці в академічному ліцеї сталась жахлива трагедія. За оперативними даними, дві учениці сьомого класу (12 р.) вжили невідомі речовини, внаслідок чого отруїлись. https://www.facebook.com/koda.gov.ua/posts/2470861766555290

На жаль, одну дівчинку не вдалось врятувати. Висловлюю свої щирі співчуття батькам. 

Друга школярка знаходиться в лікарні.

За попередніми даними, є підозра, що ці випадки пов'язані з небезпечними «іграми», які поширюються в Інтернеті. 

З коментарів:
Вжили 40 таблеток Но-шпи, подивившись відео в Тік-Ток "З'їш 40 таблеток Но-шпи і подивись, що буде".

Была информация в СМИ,что девочки приняли 40 таблеток препарата "Дпотаверин" аналог "Но-шпы"

Зрозуміло, що батькам треба слідкувати, спілкуватися,але...Де кібер поліція, де адміни тих тік токів, яке покарання для тих хворих, які поширюють такі небезпечні написи?

Аптеки неповинні продавати дітям такі препарати!

Ніхто ж написи про закладки (клади) не бачить. Починаємо працювати вже коли рак на горі свистить. Тільки сьогодні звернула увагу про написи біля самісінької школи... здоровенними буквами... жах... співчуття батькам... мінус поліціянтам...

Потрібно забанити або заборнити tik tok, там куча різної дурні!!!

В Італії ось декілька тижнів тому загинула дитина 10 років через цей тік -ток, його заборонили,а ми,як завжди, чогось чекаємо.Дочекались??? Мої глибокі співчуття рідним...



-----------------------------------------------------------

Ще одна неприємна новина підліткових необміркованих вчинківunsmile
Взято з фейсбуку:

ВНИМАНИЕ РОДИТЕЛИ!!!!!!!!
ОБЯЗАТЕЛЬНО К ПРОЧТЕНИЮ! "СОБАЧИЙ КАЙФ"
Опасные «игры» наших детей.

Извините за этот не очень приятный пост в выходной день!
 Недавно мне стал известен случай  , где в этой чудовищной  игре участвовало сразу 12 человек детей, возрастом 12-13 лет . Дети из хороших семей и благополучных родителей!

Это опасно! И это очень рядом с нашими детками благодаря "тик-току" и соцсетям. 

Очень прошу, проверить историю просмотров видео в телефонах ваших детей и провести с ними беседу об опасности этой забавы!

Игры с асфиксией (удушьем) — умышленное перекрытие доступа кислорода к мозгу с целью вызвать кратковременный обморок и состояние эйфории. Эта опасная забава встречается среди детей и подростков.

«Космический ковбой», «На седьмом небе», «Собачий кайф» - это названия интернет-игр "на удушение" популярных нынче среди детей и подростков. Популярность этих забав рекламируется через социальные сети в интернете, создаются специальные сообщества обещающие подросткам «путешествия в параллельный мир» посредством усыпления или удушения.

Правоохранительные органы обеспокоены популярностью подобных игр. В последнее время участились случаи со смертельным исходом. Дети гибнут от того, что играют в удушения в одиночестве и не успевают вовремя расслабить веревку.

Чем привлекает детей «собачий кайф»?

Если все происходит благополучно, то человек, которого душили, испытывает кислородное голодание и в состоянии асфексии испытывает эйфорию или видит галлюцинации. Но если 10–20 лет назад ради мгновенного удовольствия ребята нажимали друг другу на грудную клетку, пока не происходила потеря сознания, то современные подростки стали пережимать шею и сонную артерию.

Чем опасны игры с удушьем?

Опасность игры в том, что она не просто не приносит желаемого удовольствия, но и чревата летальным исходом. Пытаясь испытать эйфорию от легкого передавливания сонной артерии, дети не всегда приходят в себя. Для человеческого мозга гипоксия длительностью более 5 минут чревата тяжелой инвалидностью и даже смертью. Кислородное голодание ведет к прекращению нормального функционирования мозговой деятельности без ее полного восстановления. Дети, играющие в «собачий кайф», могут никогда не вернуться к полноценной жизни.Многие дети, практикующие «собачийкайф», умирают или остаются инвалидами. При этом человек может выжить, но не подозревать, что часть его мозга уже погибла, что грозит ишемическим инсультом.

Медики предупреждают: чем чаще человек практикует удушье, тем тяжелее последствия. Нарушается координация движений, пропадает бдительность, появляются первые признаки инсульта.

СОВЕТЫ РОДИТЕЛЯМ

Будьте внимательны!

Если вы подозреваете, что и ваш ребенок занимается чем-то подобным, то беседовать с ним уже поздно, наказывать - бесполезно. Ребенок сделает назло. Спасти дочку или сына можно только собственным примером. Показать на себе, что кайф можно получать от самой жизни. Если папа и мама все время будут повторять, что они неудачники, жизнь не удалась, не выходя из депрессии, то однозначно ребенок будет понимать, что жизни нет. Надо находить плюсы во всем, пусть даже притворяться, но только позитивом ежедневным можно еще удержать подростка от последнего кайфа.

СИМПТОМЫ

Обсуждение игры
Налитые кровью глаза
Синяки под глазами
На шее у ребенка регулярно появляются синяки
Сильные головные боли
Неестественно белый цвет кожи
Заторможенность реакции
Дезориентация
Ребенок закрывается в комнате, проводит время в одиночестве
Тяжело дышит, не может быстро подниматься по лестнице
Падает в обмороки
Канаты, шарфы, ремни и т. п., привязанные к мебели или дверным ручкам;
Необъяснимое наличие таких вещей, как собачьи поводки и т. п.
Ребенок начинает носить максимально закрытую одежду или аксессуары
Обмороки у ребенка
МНЕНИЕ ВРАЧА

Если этим долго увлекаться, можно стать «тормозом»

Подобные развлечения были популярны у школьников и в 80-е годы, - сказал «КП» кандидат медицинских наук, врач-невролог Виктор Косс. - Принцип воздействия на организм был похож, только методы не столь экстремальны. Например, школьник плотно прижимался к стене, а кто-то с силой давил на грудную клетку, ограничивая приток воздуха. Сейчас дети используют полотенца и ремни. Но суть та же - когда пережимается сонная артерия (или грудная клетка), резко ограничивается приток воздуха, наступает гипоксия мозга (нехватка кислорода), временная ишемия мозга. Человек впадает в состояние ступора, аналогичного обмороку, но при этом сознание не теряется. На фоне удушья могут быть различные галлюцинации и даже чувство эйфории.

Чем больше и чаще мозг будет недополучать кислорода, тем хуже он будет работать. Разовьется энцефалопатия (структурные нарушения сосудов и тканей мозга). Как следствие - раздражительность и даже агрессия, утомляемость, бессонница, расстройства памяти, нарушение интеллекта. Одним словом, ребенок может стать «тормозом». Также постоянное кислородное голодание не может не отразиться и на сердце.

КОММЕНТАРИЙ ЮРИСТОВ

«Ошибки детства» могут аукнуться во взрослой жизни

Если подросток причиняет вред здоровью своего сверстника в процессе игры, то при любой степени тяжести повреждений - вплоть до смерти - юридически это будет считаться неосторожностью. А за неосторожные деяния по нашему Уголовному кодексу ответственность наступает только с 16 лет...

В то же время несовершеннолетним любителям острых ощущений светит постановка на учет в инспекции по делам несовершеннолетних

«За последние несколько лет пронеслась волна случаев со смертельными исходами. Как правило, дети гибнут от удушья, играя в одиночестве и не успевая вовремя расслабить веревку»,—  При этом число сторонников получения «кайфа» через удушение только растет.

В связи с чем обращение к  родителям подростков лишний раз проверить, по каким сайтам лазят их чада, пока они на работе. Действительно, много времени это не займет, а жизнь ребенку, возможно, сохранит.

Игра также может привести, вследствие падения или неконтролируемых движений, к косвенным травмам, таким, как сотрясение мозга, переломы костей, укус языка и кровоподтёки у глаз.
----------------------------------------------------------------------------------------


Деяка корисна інформація про підлітків від Світлани Ройз.
 Взято з фейсбуку.


О безопасности подростков. Знаете, я отследила некую сезонность волн тревоги и страшных новостей о подростках. Воспоминания фб именно в эти дни поднимали материалы о панике, синих китах, рискованном поведении подростков в 2017-19 годах. Когда что-то угрожает жизненности, безопасности, особенно наших детей - естественно паниковать. Естественно ощущать ужас, беспомощность, узнавая информацию о трагедиях. Но во время паники мы точно выбираем не конструктивные действия. Мы субъективны. Меня отмечают в постах в родительских группах и приходят сообщения от родителей и учителей с вопросами, на которые у меня нет однозначного ответа: Как наверняка уберечь детей от страшных выборов. Давайте искать ответы вместе. Я стараюсь писать максимально емко, но будет все равно много. 
1. Синдром Вертера (поищите, пожалуйста, информацию об этом). Чем подробнее, активнее, «насыщенней» будет подаваться информация о трагедиях в СМИ - тем больше будет провоцироваться подобное поведение. Причём, именно у той возрастной категории, именно у того типа, который описывается в новостях. Нельзя делать информацию о риске, самоубийствах - «вкусной». Есть исследования о влиянии уменьшения информации о трагедиях на количество «последователей». Поищите их, пожалуйста. Я очень надеюсь на ответственность СМИ.

2. Если прямо сейчас произошла критическая ситуация - говорить о ней с детьми должен не «внешний эксперт», а те, кто детям близок, те, кому они доверяют. Те, кто может разделить их чувства. Им важно дать отреагировать - их страх, вину, злость. (в конце материала предложу конкретные действия). Можно начать разговор с того, что вы узнали страшную информацию и вы ощущаете... 

3. Запрещать соцсети, гаджеты - бесполезно. Это иллюзия безопасности, мы ничего не можем забрать, не дав взамен равноценное.

4. Я сейчас внимательно изучаю тему депрессии и статистику по депрессивным расстройствам в мире. Риск депрессий выше у девочек подростков (и у женщин) во всем мире. Самооценка у девочек подростков более «уязвима». 

5. Что нам важно помнить о подростках. Пункты и «рецепты»: 
Это время «пустыни отрочества». В которой страшно, в которой очень много амбивалентных чувств и состояний, их очень сложно выдержать. Помимо агрессии, эйфории, тревоги подростковому возрасту свойственно состояние «эмоциональной обнуленности». Скуки. Пустоты. В здоровом состоянии эта скука заставляет нас искать деятельность, в которой мы бы чувствовали реализацию. Но у подростков часто за ней следует - проявление руминаций (навязчивых мыслей) неудовлетворенности - злости - болезненной тоски. Этого состояния мучительной тоски, до боли - дети пытаются избежать, выбирая странные и страшные действия. Для нас маркер того, что важно срочно включаться - шрамирование. Боль физическая заслоняет боль эмоциональную. Выдержать боль физическую переносимей, чем боль душевную.

Это время Субъективного переживания тотального одиночества, хрупкости внутренних опор и неуверенности во внешних. Взрослеющий ребенок не может опереться на внутреннюю территорию (и все, что к ней относилось, включая родителей) - именно там происходят глобальнейшие изменения на всех уровнях. Он ищет опоры, одобрения, признания «внешней». Именно поэтому им так важно крикнуть в мир: «А Я..». (в тик-токе, Инстаграмм...). Но чаще получатся: «а у меня....». выйдя из подросткового возраста в здоровом состоянии они придут к СИЛЕ Индивидуальности. 

Вопросы подросткового возраста - кто я?! Что я могу? На что я могу повлиять?!!! Как далеко я распространяю свою власть? Что я могу выдержать? Как мы можем во всем этом помочь:
- многим сложно дождаться результатов (на это просто может не хватать «мощности» и это особенность этого поколения. Им важны «быстрые проекты». (Кулинария, проектные лагеря, ограниченные во времени проекты, «тренинги выходного дня»)

- Им важна близость. Безопасный круг общения - настольные игры, научные кружки, рукоделие - любые мастер-классы, хобби, творчество. Обучающие проекты. Курсы программирования, шашки -шахматы - фото-мастерские - создание мультфильмов - приравнивается к психотерапии. 

- Если вам удастся привлечь их к музыке - хоть барабаны, укулеле - это воздействие на «внутреннюю ритмизацию», это «кондиционер» для их раскалённой лимбической системы. Знаете, есть такое правило - школы, в которых есть хор и театр - в меньшей зоне риска по буллингу. 

- Ощущение важности, так необходимое в этом возрасте: важности своего вклада в сообщество (школы, класса, района...) волонтёрство, тьютерство, социальные проекты. Даже дети 4 класса могут проводить мастер-классы у первоклашек (нужно только продумать, как этого достигать в условиях карантина)

- Приучение к рефлексии - строителлинг, написание эссе, литературные кружки, чтение. Давайте сделаем чтение модным! (Попрошу друзей сделать подборку книг и фильмов для подростков) Сценарные курсы. Курсы актерского мастерства. - и это все психотерапия. 

- Майндфулнес, медитации, визуализации - все это - тормозная система при перевозбуждении. Эти практики помогают «выжить в пустыне». 
Здоровая критичность - любые логические игры, «что где когда», проекты с развенчанием мифов, эксперименты, игры в мафию, опять-таки - программирование, шахматы-шашки. 

- В Арт-терапии - в работе с подростками мы используем тему лабиринта. Прохождение лабиринтов-квестов, рисование лабиринтов. Мы приучаем к ощущению - Выход есть. Логичный. безопасный. В жизнь. 

Задача подростков - перейти на «своё внутреннее питание». А для этого нужно отделиться от «питания маминого». Во всех смыслах. От питания эмоционального, от зависимости от самой значимой фигуры. (часто это проявляется буквально - в отказе кушать ту еду, которая принята в семье, готовится мамой, обесценивание мамы и ее роли). Если ребёнок заявил, что он будет вегетарианцем - попросите его вас научить новым блюдам. (И компенсируйте то, что считаете важным - витаминами).

«Будьте со мной - отпустите меня» - постоянное состояние подростков. Им так важно чувствовать от нас «я с тобой! Я смогу в себя вместить то, что ты сейчас переживаешь. Ты можешь «об мою силу» расти. И рядом со мной ты можешь расслабиться и на меня опереться». Это очень сложно. Быть родителем подростка - испытание. 

Мы помним, что на уровне физиологии - происходят громаднейшие изменения, которые оставляют ощущение перегрузок и состояние «это невозможно контролировать». гормональные перестройки, рост стоп, изменение роста тела, всех объемов, гормональные американские горки, изменение режима сна. Ответственность за любые неудачи ребёнок переносит на телесность. И, знаете, подростковый возраст - самое время для онлайн курсов стиля, макияжа, освоения сценической походки и проч. И, конечно, спорта.

Процессы, происходящие в мозге: Префронтальная кора (отвечающая за рациональное поведение, контроль, критичность, анализ, оценку рисков) и лимбическся система, отвечающая за переживание, формирование эмоций - во время подросткового возраста совершенно не дружат. Из-за гиперактивности лимбической системы И невозможности торможения (из-за незрелости префротнальной коры и недостаточных связей) ребёнок моментально вспыхивает при любой (кажущейся) опасности, уязвимости. Именно лимбическая система жаждет риска. А префронтальной коре не хватает силы ее остановить. 
Нам важно дать возможность подростку «сбросить возбуждение». (Вдруг они захотят заниматься спортом, может помочь батут, «лазерные бои», любые псевдо-агрессивные игры)

В позитивной психотерапии есть красивая модель баланса и или «ромб баланса». Представьте себе ромб, в вершинах которого стоят важнейшие темы жизни: Тело (Здоровье, питание, спорт, гигиена, сон...) - контакты (общение, близость, семья, друзья...) - реализация (деятельность, учеба, работа...) - смысл (фантазии, творчество, будущее, мечты, цели, ценности). В идеальной системе все стороны ромба должны быть равнозначны, но в реальной - какой-то угол может быть «оттянут», перегружен, деформируя всю структуру. И нам важно не уменьшить угол, который «выдаётся», а продумать, как увеличить остальные. И это касается и детей, и взрослых.

Теперь о том, что прямо сейчас можно делать в школе. Одна из коллег, которая приезжала на занятия Студии - Марианна Ильченко - рассказала о своём опыте. Мне показалось это прекрасным кейсом:
Школьный психолог или классный руководитель собирает класс. И перед классом ставится задача. Разработать инструменты «кризисного реагирования» в сложных ситуациях в классе. Класс разбивается на группы. Возможно, каждая группа решает свою задачу, возможно, предлагается несколько тем, в которых группа ищет ответ: 
- как понять что однокласснику / другу плохо
- Что я делаю, когда мне плохо
- Как различить «опасную информацию», какие правила безопасности в интернете работают
- К кому можно обратиться за помощью
- Если я узнал, что одноклассник/друг собирается сделать рискованное действие - как я поступаю, как важно поступить
- Что мне помогает (успокоиться......) 
- Что мы делаем в классе, чтобы поддерживать друг друга

Взрослому важно быть фасилитатором этого важного процесса. И проводить его важно тому, кому дети доверяют.
Поиск ответов, работа в группе - уже становится «выходом из лабиринта».

У всех взрослых я спрашиваю, когда ваш ребенок вам и с вами улыбался? Позволяете ли вы ребёнку вас чему-то научить? Какое любимое блюдо вашего ребёнка? а как ваш ребёнок знает, что вы его любите, что он для вас важен? 

Пусть наша любовь будет для детей очевидна. А нам хватит сил и мудрости дать им опору в их взрослении. И пусть нам будет за них спокойно.

Продовження заборони російських соцмереж

Це може здатися дивним, але заборону російських соцмереж і компаній продовжили й при ЗЕлених. І якщо в 2017-му блокування сервісів Яндекса було шоком, то після того, як вони знищили свій фотосервіс, об'єднавши із файлосховищем, стало якось байдуже. Так, це означає, що чимало знімків у ранніх записах і далі не буде видно без використання VPN або проксі. А з іншого боку — сервісами заблокованих російських соцмереж майже не користуюсь. І заодно так буде менше руснявої пропаганди, яка й так є на світових соцмережах, а на МейлСру, вКонтачці, Одноглазніках та КуЯндексу є нормою.

А як ви ставитесь до продовження блокування російських сайтів?

Про запитання та відповідь)

...Коли питають:
- Що робиш?
Відповідаю оцим малюнком:


Вітчизняний хостинг знову накрило

Після чотирьох днів простою хостинг io.ua запрацював. Але ненадовго. Сьогодні знов не видно знімків. Та й сам сайте зависає. От шо ти будеш робити?

Незрозуміле на фотохостингу io.ua

Щось незрозуміле відбувається на фотохостингу io.ua: не показує знімки — лише прев'юхи. Думав, що це на моєму акаунті якийсь глюк. А виявляється, воно у всіх таке. Спитати ні в кого (точніше, не хочеться звертатись до тех. підтримки). І на головній сторінці нічого не написано. От і шо робить? Чи це тимчасове явище, чи ні? Ну і сумно. Це вже третій фотохостинг, яким користуюсь. І якщо чесно, біготня по різним платформам задовбала.

Про перехід "ПЕРЦЯ" в Інтернет



Шановна громадо! Не чекаючи січня 2020 року, ви можете вже зараз читати "ПЕРЕЦЬ В.Р." за 2019 рік в Інтернеті (перець.укр)за посиланням :https://xn--e1aa2af5azb.xn--j1amh/

Самотність в Мережі

Хочеться спілкування. Щоб у твоїх соцмережах була активність. А сам акаунт не висів без діла. Хочеться зайти, а там - повідомлення. Просте повідомлення - "Як справи?". Без всякого.
Натомість тиша. Твої перепости без жодного лайку. А активність у повідомленнях бува, хіба, якщо ти сам комусь напишеш. Коротка відповідь, із розряду "нормально" або просто ігнор. Усі так звані друзі живуть своїм життям. У всіх сім`ї, або друзі, шанувальники чи шанувальниці, і секс кожен день.
Була колись стратегія. Спроба. Чистка друзів до необхідного мінімуму - давно знайомі, колеги, родичі. Перевірені люди. Але ні - результату нуль.
Бажання добитись від когось уваги давно стало чимось маніакальним. Ви нам не пишите? Тоді ми йдемо до вас! На-на гіфку в коменти, лови, сука, повідомлення! Якщо ви не хочете спілкуватись зі мною, спілкуватись буду я, навіть якщо ви цього не хочете, ахаххах, ахаха...
На жаль, дехто пронюхав цю фішку і не читає КОНКРЕТНО твої повідомлення. Важко на душі стає, коли он ця мадам з інстаграм-тілом не відповідає тобі, хоча ти точно знаєш, що вона за цей час солодко переписується з якимось знайомим або навіть приймає запити від незнайомих чоловіків, вони годинку переписуються, а потім назначають зустріч в мотелі, а там вино, свєчі і перепих, якому позаздрить будь-який Порнхаб! І все це зайняло половину дня. Без, як у тебе буває, довгих танцювань навколо, розмов про погоду, без смердючих кафе та непотрібного ганяння повітря.
Бо ти це ти. Хто тебе знає, намагається обійти десятою дорогою. Немедійний бюджетник, тьху. Але ми колись зустрінемось на вулиці міста, і тоді доведеться тримати відповідь. Я спитаю все: і про погоду, і як справи, і як на роботі, і які плани на майбутнє... Взагалі, я нормальний. Просто це все Мережа. І самотність.
Самотність в Мережі.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
17
предыдущая
следующая