хочу сюда!
 

Анна

36 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 35-40 лет

Заметки с меткой «політика»

Чергові провали і зашквари Зе і його команди

Міністр МОЗу Степанов обіцяв, що вакцинування від ковіду розпочнеться 15 лютого — і де воно? Ще не розпочалося і невідомо коли почнеться. Навіщо було розкидуватись обіцянками? Тепер вже не називає конкретної дати. І не треба казати, що це винне антикорупційне бюро. Навіщо було створювати "прокладку" держпідприємство "Медичні закупівлі"?! Чого не захотіли купляти ліки через міжнародні організації?! В новинах нагуглив, що МОЗ і "Медичні закупівлі" звинувачують одне одного у зриві закупівель. А наразі Україна — єдина країна в Європі, де ще не розпочалася вакцинація! І все це через бажання "скосити бабла".

Зеля злітав до Об'єднаних Арабських Еміратів. Начебто, з офіційним візитом. Мабуть так само, як раніше літав в Оман. Бо він зустрічався не з президентом ОАЕ, що мало би бути за статусом, а з посадовцями нижчого рівня — з заступником Верховного головнокомандуючого збройними силами ОАЕ, і з прем'єр-міністром. Патріотичні оглядачі висловлюють припущення, що там могли вестися неофіційні перемовини з представниками Росії.

Траншу від МВФ напевно теж не буде, бо про кредит не домовились. Ну, це і зрозуміло, бо "мало прогресу". Зокрема, в сферах судочинства і антикорупційних установ. Цікаво лише чим будуть наповнювати бюджет і віддавати попередні кредити?

Хоча закриття Мертвертчуківських телеканалів і справа проти Шмарія можна записати в плюси, провалів і зашкварі набагато більше. Тому перефразую вислів: "Чим більше дізнаюся про клоуна дилетанта, тим більше починає подобатись шоколадний барига".

День народження Бубочки найвеличнішого буковельського

А ви значи, що вчора у Бубочки Буковельского (він же НеЛох) був День народження? У ЗМІ про це якось не дуже поширювались. А можна ж було привітати з реформами і "перемогами" — перейменуваннями установ, прогинанням під Рашку, санкціями проти Дубінського, Великим крадівництвом, незадовільним тестуванням на ковід і провалом вакцінації. Мабуть, він вважає, що його президенство успішне. Зрештою, у ПриСлуг олігархів все йде за планом.

Написано Яценюком ще два роки тому, але хто слухає свого



Арсеній Яценюк
Прем`єр-міністр України 2014-2016 рр.., лідер партії “Народний фронт”, Голова Київського безпекового форуму.
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

  31795  100
28.06.18 14:06Конституція: давайте почнемо предметну дискусію
Минулого року я виклав основні положення конституційних змін, які ми обговорюємо. З’їзд «Народного Фронту» вирішив ініціювати відкриту, предметну дискусію про конституційну реформу щодо розподілу повноважень та відповідальності між гілками влади.

Основний Закон повинен дозволяти тим, кого обрали, зреалізувати те, для чого їх обирали. Це, своєю чергою, дає визначеність громадянам країни.

Всі внутрішні політичні конфлікти України виникали через те, що Конституція або не виконувалась, або була прописана з подвійним тлумаченням повноважень. Двічі конституційні зміни в Україні відбувалися під час революцій - в 2004 і в 2014 роках.

Чому я про це говорю? Бо мав честь працювати прем’єром, спікером парламенту, міністром закордонних справ, міністром економіки, в.о. голови НБУ, а також у регіонах – міністром економіки Автономної Республіки Крим та заступником голови Одеської ОДА. Знаю, як функціонує ця машина. Залишати так як є – закрити шлях до розвитку.

Про головне

В Конституції треба визначити курс на членство України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Сьогодні є однозначна воля більшості українського народу: Україна має бути в ЄС і в НАТО.

Ефективний парламент

Верховна Рада України має бути ефективною, професійною і впливовою. Зокрема, одного народного депутата має обирати більша кількість людей. Тоді він матиме більшу легітимність і відповідальність. Треба зменшити кількість народних депутатів до 300. Що менше депутатів, то більші їхній вплив, легітимність, професійність і відповідальність.

В Конституції треба чітко передбачити, що не може бути народним депутатом України особа, яка має іноземне громадянство.

Пропоную, щоби члени Кабінету міністрів могли одночасно бути народними депутатами - як це є в Німеччині, Британії. У парламентсько-президентській республіці Верховна Рада і уряд мають бути більш скоординовані. Не треба вигадувати велосипед.. Коли  урядовець є членом парламенту, це - ефективніша законотворчість. Урядові законопроекти легше і оперативніше проходитимуть у Раді. Це - діалог між урядом і парламентом. Це - політична відповідальність кожного члена Кабміну перед коаліцією і перед своєю партією в парламенті.

Наразі триває дискусія про повне скасування депутатського імунітету. Ми пропонуємо надати можливість затримання і взяття під варту народного депутата без згоди Верховної Ради України під час або одразу після скоєння ним тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Проте політична діяльність і політична позиція народного депутата України повинні бути захищені.

Вивчивши міжнародний досвід, пропонуємо змінити процедуру голосування в Верховній Раді. А саме: дозволити ухвалення рішень більшістю від присутніх на пленарному засіданні. Це мобілізуватиме парламентарів. Це стимулюватиме міжпартійну єдність у прийнятті надважливих законів. Це вимагатиме персонального голосування.

Водночас пропонуємо в Конституції прописати позбавлення мандату у випадку неособистого голосування народного депутата. Також, позбавляти статусу народного депутата в разі невідвідування пленарних засідань сукупно більше 30 днів протягом сесії без поважних причин.

Вводиться нове поняття: так звані конституційні закони України. Вони ухвалюватимуться не більшістю від присутніх, а більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Конституційними мають бути ключові закони для розвитку держави. Зокрема, закони про Кабмін, про судоустрій, про Президента; Виборчий кодекс; про основи зовнішньої політики; закон про мову.

Жодних новацій в порядку внесення змін і доповнень до Конституції не потрібно. І ця процедура змін має бути найскладнішою: двома третинами депутатів (як зараз). Це найважливіший акт держави. Другі за важливістю і складністю ухвалення, – конституційні закони, - ухвалюються більшістю від складу парламенту. Прості закони - більшістю від присутніх.

Президент - Глава держави і Верховний Головнокомандувач

Залишаюся прихильником парламентсько-президентської республіки, де Президент обирається на загальнонаціональних прямих виборах. Він - Глава держави,  національний арбітр, Верховний Головнокомандувач.

У Президента залишається вся вертикаль призначень у Збройних Силах України. Президент також вносить до парламенту кандидатуру Голови Служби безпеки України. Якщо ми таки позбавимо Службу невластивих їй функцій, то керівник цього органу міг би призначатися Президентом без парламенту. Але ВР збереже функцію парламентського контролю за СБУ. Також Президент призначає керівника Служби зовнішньої розвідки.

У Президента залишається право оголошення воєнного стану, з подальшим схваленням Верховною Радою. Президент очолює РНБО.

Президент керує зовнішньою політикою, але визначається вона Верховною Радою. Фактично, переговорну позицію для Президента повинен готувати уряд на основі Закону “Про основи зовнішньої політики”. Міністр закордонних справ є членом Кабінету міністрів, який разом з Президентом братиме участь в переговорах, буде координатором підготовки переговорної позиції для Президента.

Право вето Президента треба чітко унормувати виключним переліком підстав ветування, визначених Конституцією. Президент скеровує вето в Конституційний суд. Якщо КС вирішив, що вето конституційне, закон повертається для повторного розгляду Радою. Таке вето не може бути подолане: закон має бути доопрацьований і знову проголосований. Якщо Конституційний Суд визнає вето необґрунтованим, - закон набуває чинності.

Президент не повинен втручатися в діяльність органів виконавчої влади та незалежних регуляторів. Зокрема, у вибори. Члени Центральної виборчої комісії призначаються Верховною Радою за поданнями депутатських фракцій, внесеними Головою ВР, - а не Президентом. Так само, парламент призначатиме членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Аналогічно, не Президент, а Кабмін вноситиме до Верховної Ради кандидатуру на голову Нацбанку, а всі члени Ради НБУ обиратимуться парламентом. Пропонується також розширити завдання Національного банку України. Він має відповідати не лише за цінову й курсову стабільність. До його функцій треба додати сприяння зайнятості населення та забезпечення адекватних, економічно ефективних відсоткових ставок по довгострокових кредитах.

Врегульовуємо також процедуру імпічменту Президента. Вона може бути розпочата у випадку вчинення державної зради, іншого злочину, а також в разі набуття громадянства іншої держави, чи умисного порушення Конституції. В Конституції прописуємо спеціальну слідчу комісію для імпічменту.

В Президента залишаються ті самі повноваження для розпуску парламенту, що й зараз. За винятком одного: право розпустити в разі, якщо протягом 60 днів не сформовано Кабмін, замінюється на право розпуску в разі непризначення нового прем'єр-міністра (це я пояснюю нижче).

Дієздатний Кабмін

Президент вносить до парламенту подання на призначення Прем'єр-міністра, проте кандидатуру визначає коаліція.

Всі члени Кабміну призначаються Прем'єр-міністром за погодженням з коаліцією. Навіть в умовах війни Президенту не потрібний свій міністр оборони: міністром має бути цивільна особа. Вся генеральська вертикаль залишається у Президента. Вертикаль забезпечення армії, - Міноборони, - буде в Кабінету міністрів.

А члени Кабінету міністрів призначаються і звільняються главою уряду одноосібно, за погодженням з коаліцією депутатських фракцій. Прем'єр-міністр має право звільнити члена уряду - без процедури голосування в парламенті, але з одночасним оголошенням нової кандидатури на цю посаду. Коаліція, відповідно до регламенту, погоджує призначення чи звільнення міністрів прем'єром.

Подібний механізм пропонується і для звільнення самого Прем'єр-міністра: одночасно із звільненням прем'єра Радою, коаліція визначає кандидатуру нового глави уряду.

Пропонується, щоб кандидатуру Генерального прокурора вносив не Президент, а Кабінет міністрів. Такий порядок логічніший, виходячи з нової ролі прокуратури.

Влада на місцях

Пропонуємо запровадити інститут префекта замість обласних і районних державних адміністрацій. Префекти призначатимуться Президентом за поданням Кабміну, і здійснюватимуть нагляд за додержанням законодавства. Якщо акт місцевого самоврядування не відповідає Конституції чи законам, - префект зможе ініціювати скасування такого акту в судовому порядку.

Вводимо в Конституції пряму заборону на федералізацію України. Водночас закріпити поняття “Кримська автономія”, - яке базується на історичних правах кримськотатарського народу.

Хочемо також визначити в Конституції фермерське господарство основою аграрного устрою України.

Отже, ми пропонуємо запровадити реальні стримування й противаги у владі. Наголошую – реальні.

Ми вже отримали підписні листи для внесення проекту змін до Конституції. Це має бути публічний процес та прямий діалог з громадянами країни. Звертаємося до всіх демократичних сил у парламенті: почнімо предметну дискусію. В цьому процесі важлива й роль Президента – як він бачить конституційний лад в країні?

Треба вже зараз, перед президентськими виборами, визначити, за що відповідає Президент. Перед парламентськими виборами, які будуть вже через 15 місяців, - які відносини будуть між Президентом, урядом і парламентом. Визначити зараз.

Где сидит кукловод марионеточных ФОПов?

В Киеве и регионах Украины уже месяц идут акции протеста предпринимателей. Накрученные телеканалами, фейками и интернет — «тролями» украинцы не воспринимают доводов власти и готовы повышать градус противостояния, уже получившего название «тарифный майдан».

И хотя, внешне, акции протеста якобы вспыхивают стихийно и проходят вроде бы «вне политики», вполне очевидно, что организуются они по одному шаблону конкретными «кукловодами» из страны-агрессора. Так, в целом ряде областей в местных пабликах уже появились призывы выходить на уличные акции с блокировкой дорог и административных зданий, и количество их нарастает.

Особенно активно эта проблема обсуждается прежде всего на оппозиционных и пророссийских ресурсах в интернете. Цель такой активности понятна: расшатать общество, выдвинуть кроме экономических и политические требования, включая внеочередные парламентские выборы, формирование правительства.



Подконтрольные Кремлю информационные ресурсы, прежде всего телеграмм-каналы подогревают ситуацию «вбросами» о, якобы, подготовке на конец января массовых акций протеста на площади Независимости и под стенами парламента. Для информационной атаки россияне мобилизовали все силы от главного «обличителя» Зеленского Шария до таких политических маргиналов как «лидер ДНР» Пушилин.

Интересно, что последний на сайте «Донецкое агентство новостей» даже разразился публичным заявлением в поддержку акций протеста, которые назвал ни много ни мало «революционными событиями на Украине».

Пушилин призвал поддержать протесты 15 и 28 января и перевести их во «Всеукраинскую Народную Революцию» против власти, олигархов и МВФ, в ходе которой привести во власть «новых народных лидеров» — Шария, Доротича, Штанько, Шилову. И если Шарий более-менее известен интернет-аудитории как пророссийский блогер-пустозвон, обливающий грязью Украину и все украинское, то фамилии остальных мало что говорят украинскому обывателю.

Сергей Доротич – несостоявшийся бизнесмен — лидер движения Save ФОП, призывающий в соцсетях к уличным акциям с блокировкой дорог и административных зданий. Большую часть жизни проработал во властных кабинетах. Сейчас мечтает выгодно продать протест Save ФОП более опытным политикам.

Дмитрий Штанько – аферист, «торпеда» силовиков, автор записей брата председателя Офиса президента. Из опубликованных видео ясно, что фигуранты схем пребывают с автором видео в доверительных отношениях. Еще бы – ранее журналистское расследование доказало причастность Штанько к «договорнякам» по назначению руководителей госпредприятий Национальной академии аграрных наук.

Виктория Шилова – бывший член Партии Регионов, Социалистической партии, Радикальной партии Олега Ляшко. Стоит отметить, что выход из каждой из вышесказанных партий сопровождался скандалом. После того, как на территории Донбасса начали вестись боевые действия, Шилова была противником мобилизации. Из-за ее высказываний по этому поводу на нее было возбуждено несколько уголовных дел. Принимала участие в различных политических ток-шоу на российском телевидении, где поддерживала пророссийскую позицию.



Одним словом, информационная активность россиян и их марионеток вокруг протестов в Украине в очередной раз показывает желание Кремля столкнуть украинцев лбами, в очередной раз воспользовавшись наработками своих пропагадистов.

Олег Измайловский, для ”ОРД”

https://ord-ua.com/2021/01/14/gde-sidit-kuklovod-marionetochnyh-fopov/

Я ваш вирок- відео

Цікава озвучення тексту з картинками для неписьменних або швидкочитайків




1 оповідь -Я ваш вирок!- або: як вбити дракона
У творчості дуже мудрого єврейського письменника Євгенія Шварца є дуже гарна драма під назвою «Дракон», але оскільки це надзвичайно тонка філософія, щоб її переповісти стисло, тому я обмежусь іншою коротшою притчею на аналогічну тему «вбити дракона» так би мовити «з народних джерел»:
В одному королівстві серед дуже важкодоступних проваль і круч в своєму грізному замку проживав страшний дракон, який тероризував багато сіл і міст навколо, вимагаючи від них данину і рабів. Чимало лицарів виходили на битву з тим драконом, але ніхто ніколи не повертався. Ніхто ніколи не повертався. А дракон панував над краєм уже багато віків і вже мало хто зі сміливців йшов з ним на прю, аж ось віднайшовся непереможний в боях лицар, який вирішив піти і вбити дракона. Добрався лицар до замку, став битися з драконом і у важкій боротьбі переміг його. Та помираючи, дракон сказав йому дивну річ:
- Ось я помираю – ти здолав мене! Значить тепер твоя черга бути драконом.
- Як так?- здивувався лицар - Я стану драконом? З чого б це?
- А як ти думаєш, звідки я тут з’явився?- запитав лицаря дракон і сам же відповів: - Колись і я був таким самим благородним лицарем, яким є ти зараз, і так само переміг дракона. Але поглянь, які величезні багатства зібрано тут! Невже оце все майно ти покинеш напризволяще, а також всю ту величезну владу, яку має дракон? Я не зміг і ніхто не зміг, ось чому ніхто з лицарів не повертався звідси, бо він або гинув у битві з драконом, або його перемагав і сам поступово ставав драконом, тому що без жорстокої деспотичної влади неможливо тримати у страсі й покорі підвладних людей, аби вберегти своє багатство та збільшувати його.
Давно дивуюся з того, як докорінно змінюються люди, коли опиняються при владі, а потім – без неї. Зараз Юлію Тимошенко, як то кажуть, хоч до рани прикладай, така вона добра до людей, а ось коли була прем’єр-міністром України - так людям вчесала з цінами на газ, що очі повилазили: було 50 доларів за 1тис. кубів, а зробила - 500! А який добрий став екс-міністр по ЖКГа Кучеренко, а що розумний! Все знає, як має бути добре для людей, тільки чогось коли міністром був – з того нічого не зробив, а тупо «забив». Колишні міністри соцполітики Наталія Королевська та Андрій Рева зараз просто свою душу рвуть за народ і його благодать, відколи їх послали мать-перемать. При владі ж коли були, то трясли з народу душу, як з плодами грушу. Зайвої копійки не давали, щоб інші при владі то вкрали.
Взагалі, давайте серйозно обдумаємо тему чи взагалі можливі якісь глобальні реформи в Україні як щось реальне? Всі ми добре знаємо, що на всіх рівнях стати депутатом задоволення не з дешевих, тобто депутат – це людина забезпечена і у якої все добре. Наголошую на тому, що у депутата вже все добре! Тому і депутат. А як в людини все добре вже, то чи буде вона щось міняти кардинально в державі? Звичайно, що ні. Хоча багатьом людям, які обирали депутата, живеться погано і вони обирають когось саме для того, щоб змінити своє життя на краще. Кандидат у депутати, зрозуміло, обіцяє усе змінити і добре людям зробити, але насправді він у тому не зацікавлений зовсім, бо він вже живе супер! А депутатство тільки додає йому ще достатку, але не його виборцям! Тому всі реформи у нас для проформи, бо ніхто нічого не міняє і не хоче міняти. Одні розпочали, а вже наступні все відмінили, щоб своє розпочати, бо їх наступники також мають щось назад вертати і «попєрєдников» ганчувати. Безкінечний рух без якогось результату. Саме тому Україна не рухається вперед, як не рухається назад, у тупо топчеться на одному місці та загрузає в тому баговинні безглуздя і безпорадності. Чи є з того вихід? Звичайно, що є! Вихід є завжди! Проблема його знайти! Для того потрібно думати, а цього якраз в Україні ніхто і не хоче робити, бо всім дива подавай! В одну мить все і одразу! А такого не буває.
В своєму «Драконі» Євгеній Шварц описує ситуацію, коли герой Ланцелот одужав від важких поранень, які зазнав під час битви і перемоги над Драконом, і таємно повертається до врятованого ним міста й жахається тому, що в місті нічого не змінилося! Дракона вже немає, але люди продовжують жити і боятися, як було за живого Дракона. Вони звикли так жити! Вони не знають інакшого життя! І виникає просте запитання: -А чи потрібно було вбивати того Дракона?
Хоча я сам минулі 5-ть років причисляв себе до команди «порохоботів», але ніколи не був так би мовити фаном Петра Порошенка, а казав різним «порохофобам», що покажіть мені та докажіть, яка людина краща за нього і я буду підтримувати ту людину. Я дуже високо ціную Олександра Турчинова і Арсенія Яценюка, які не виставляли свої кандидатури в Президенти України 2019-го, щоб дати можливість перемогти Петру Порошенку і це дуже благородно, мудро і правильно. Вони чудово розуміли, що Україні потрібна стабільність влади, щоб повністю подолати кризу від 2014-го, продовжити економічне зростання і покращити життя пересічних людей. Саме на внутрішній соціальній політиці збирався зосередитись Петро Порошенко під час своєї другої каденції на посаді Президента України і це ще буде – я в тому певен. Він ще відносно молодий політик і в нього ще є попереду час, чого не скажу про себе і своє покоління з «дітей Совка». Слова Володимира Зеленського: -Я ваш вирок!- стосуються не так Петра Порошенка, як всіх нас. Це наш вирок! Кінець епохи бідності і початок епохи жебрацтва. Інших варіантів просто не передбачено. Звідки? Де і яким чином з’являться кошти для покращення життя людей в Україні? Економіка в ступорі. Війна безкінечна. Корупція тотальна. Влада летальна. Соціум зедебільний. Звідки стане жити краще? Тільки гірше.
Щоб не завершувати допис на цій «веселій ноті» пограюся у конспірологію: а може все так і було задумано? Порошенко сам захотів перемоги Володимира Зеленського і його Зекодла, щоб на контрасті народ задрочений агітацією проти Пороха зрозумів різницю між фаховою і нефаховою командою при владі. Нехай скуштують злиднів по-повній програмі, а тоді зрозуміють свою дурість і будуть згадувати «епоху бідності» за Порошенка як рай стабільності і добробуту. Я в це вірю. Нехай люди перехворіють зедебілізмом, як зараз коронавірусом, що так само вчасно об’явився: недоречний додаток до нашого доречного вироку – Володимира Зеленського. Ха-ха-ха. Настав час блазня і облизня.
Богдан Гордасевич
26 червня 2020 р. (7538)
Львів-Рясне
18:17 26.06.2020


Пранк від Навального

Топ новина цього тижня — пранк від російського опозиціонера Олексія Навального: він подзвонив своєму отруювачу зі спецслужб і вивідав всі подробиці замаху. rofl  Це ж треба так легко розвести чекістів!


Голоду не було?

Москва каже: по-перше, голоду не було; 

по-друге, голод був, але то були помилки й перегини на місцях, які Сталін виправив одразу, як у нього трапилася вільна хвилинка;

по-третє, це була злочинна політика Кремля (хоча й виправдана потребами індустріалізації), але морили не тільки українців, тому українцям нема на що ображатися;

по-четверте, Росія не винна у голодоморі, але згадувати за голодомор — це виступати проти Росії;

по-п'яте, Сталін — грузин, українці самі винні, населення Казахстану зменшилося, а в Москві були труднощі з ікрою.

Більшовики були практиками й на відміну від Маркса, який за весь час перебування в Лондоні так і не забив під кришу жодного баригу, стикалися з реальними загрозами, а не лише з загрозами марксистській теорії. Вони вбачали небезпеку не тільки в класах, але і в народах. Після війни — у кримськотатарському та чеченському, до тридцять третього року — і в українському.

 Нам кажуть, що боролися не з українцями, а з селянами. Проте майже всі українці й були селянами. В містах відсоток українців був невеликим. Скажімо, у Києві помітна кількість українців з'явилася лише за Шелеста. 

Очевидно, що з Києва до Москви все ж таки далі, ніж від Москви до Києва. Тому росіяни наголошують на злочинах українських націоналістів для того, щоб скріпити нашу єдність, а українці згадують за злочини більшовиків, щоб розірвати її. 

Чи має рацію діалектичний матеріалізм, підзабутий на пожовклих сторінках старорежимних вузівських підручників, коли стверджує, що кількість переходить в якість, але сітьовий маркетинг, блимаючи комп'ютерним екраном, напевне провіщає істину — кількість цілком замінює якість. 

Важить не сила аргументу, а частота повторень. Не треба шукати доказів того, що Кучма вбив Гонгадзе, треба багато разів це повторити, і в це повірить навіть Кучма.

 Москва намагається на найбільшій кількості носіїв найчастіше розміщувати інформацію, що українське=фашистське, а Україна скоро розвалиться. 

Якби це була пропаганда для внутрішньо-російського споживання, ми розуміли б, що це лише створення негативного образу демократії для російського телеглядача. Вчити треба на прикладах. Ось що буває з тими, хто не слухається Путіна. 

Проте антиукраїнська пропаганда ведеться Росією і в Україні, і в світі. Навіщо? Навіщо США так довго розповідали світові і собі, який поганий Ірак? 

Росія готує анексію Криму? Не кажіть так, не провокуйте, не лякайте нас — каже телеглядач. Традиційний український спосіб поводитися з загрозою — не помічати її. Ми успадкували цей поведінковий стереотип від тих, хто пережив голод. Ті, хто останню скибку хліба віддавав старому чи малому, загинули, а хто жував під ковдрою, вижив і мав нащадків — нас. І щоб ми вижили, нам не розповідали за тих, хто вмер в тридцятих, жалкуючи, що не пішов до банди у двадцятих. Ситніше конати в бою, ніж від дистрофії. 
Проблема в тому, що, згадуючи голодомор, ми збираємося в жалобні мітинги, а не в банди. Ми виправдовуємося перед Москвою, не помічаємо її погроз, ковтаємо її зневагу.

Якщо ми не здатні вчитися на власному досвіді, чому б не повчитися на досвіді народу, який дав нам Вчення? 
Попервах німці розповідали євреям десь те саме, що росіяни нам. Ніякого Холокосту не було, казали бувші члени гітлерюгенду. І справді, у Другій світовій війні гинули не тільки євреї. Окрім того, євреїв загинуло не найбільше. Злочини нацизму були спрямовані не тільки проти євреїв, але й проти німців. Євреїв знищували не тільки німці, Рейх очолював австрієць (подібно до того, як СРСР очолював грузин). Якась кількість євреїв служила у Вермахті, поліціянтами в гетто, наглядачами в концтаборах. 
Треба зауважити, що західні країни зовсім не поспішали визнавати Холокост геноцидом. Жодних сантиментів до євреїв вони не мали. Америка завертала назад до Гамбургу пароплави з єврейськими біженцями. Британія блокувала Палестину, не даючи змоги євреям тікати туди з окупованої нацистами Європи, тощо. 
Євреї після війни проявили ту наполегливість, яку нині варто проявити нам. Вони теж викликали роздратування своїм вічним плачем. І коли протизаконно викрадали нацистських злочинців з територій інших держав, їм теж загрожували. І знаєте, я таки вважаю, що євреї вчиняли розумніше, ніж нинішня більшість українського суспільства, яка боїться вимагати повної справедливості щодо власних дідів, аби лишень не посваритися з Росією. 

Втративши мільйони в Холокості, євреї не боялися сваритися з усім світом, особливо з тими, хто їх убивав. 
У наших стосунках з Москвою треба нарешті визнати очевидне:

1. Москва фінансує сепаратистів не від того, що нема куди подіти гроші, а саме для того, щоб відібрати у нас території. 

2. Її антиукраїнська пропаганда має вже передвоєнну інтенсивність. 

3. Сепаратисти загострюють мовне питання не з любові до російської мови, а з ненависті до української. Умовляти людей, які нас ненавидять – безсенсово. 

4. Просування НАТО на схід припинене саме з тієї причини, що Європа не хоче втручатися у військовий конфлікт в Криму, що насувається. 

5. Чорноморський флот не має жодної воєнної перспективи. Його єдина функція – служити базою для окупації Криму. 

Чи здатна Україна успішно протистояти Росії у війні? Здатна. Росія нині не в найкращих кондиціях. Близько десяти років вона витратила на пацифікацію Чечні (населення якої в 40 разів менше ніж в Україні). Завдання виконане лише частково. ЗС РФ не найкращим чином проявилися в Грузії (погана координація підрозділів і родів військ, низькі бойові якості особового складу, технічні проблеми, 14 втрачених літаків за три дні, тощо). Москві допомогла подиву гідна боязливість грузинських військовиків та бажання Саакашвілі представлятися світові не бійцем, а страждальцем.

 Україні не доводиться розраховувати на адекватність власного політичного керівництва, проте в усьому світі є актуальною народна війна, саме цей жанр є для нас традиційним. 

Ізраїль отримав поразку від Хезболли в останній Ліванській війні. Взагалі, хоча Ізраїль сильніший за всі арабські держави разом взяті, він постійно віддає арабам землю в обмін на мир. Єврейська держава найсильніша, а палестинці взагалі не мають своєї держави, проте сумніви щодо подальшого існування Ізраїлю залишаються, а в тому, що палестинці в Палестині назавжди, не сумнівається ніхто. Іракська армія не змогла протистояти США, але мало хто сумнівається, що іракські партизани таки витіснять американців з Іраку. Українському народу поки що не вдається мир, проте цілком може вдатися війна, якщо вже нас до неї змусять.

Нервовим сном дрімає Україна. 
І як її поставиш на коліна, 
Не розбудивши копняком під бік, 
Під Тузлу, Севастополь, під Язик. 
Або нехай спала б собі - 
Підніме віки і тоді 
На кого ображатися Росії 
За шило в нирках 
І струну на шиї?

Дмитро Корчинський "Русь свята і Русь підмонгольська" 28/11/2008


Наварили! Тепер намазуйте!

Спочатку ти регочеш з тупого серіалу та на концертах з нізькосортним, примітивним гумором. Потім ти віриш у те, що фантазії та мрії як за сценарієм можно перетворити у реальність. Далі ти йдеш (чи не вперше у своєму житті) хайпанути на вибори Президента і голосуєш за пусте місце, за "комікса". Йдеш на вибори до Верховної Ради і голосуеш, навіть не за людину - за колір. Незабаром ти починаєш розуміти, що щось пішло не так, десь, хтось, а декому і між чимось щось заважає. Ти шукаєш винних і ще якійсь час віриш, що це "попередники". Ти погоджуєшся зачекати 100, а потім і ще 100 днів, а чуму б ні, треба ж дати час "новим безобличним-прохффессіоналам". Нарешті, з'являється світло в "кінці тунелю", вже скоро і раптом херакс - "коронавірус"! Та що для тебе коронавірус, коли ти війну вже шість років ігноруєш. Це не привід сумувати і відмовитися від шашликів та уік-енду на вихідних. Та за декілька тижнів переглядаючи улюблені відосики "величнішого лідера" ти все частіше натрапляєш на новини з Європи та починаєш розуміти, що @бать, це не жарт, люди реально помирають і в тебе починає шалено вібрувати "21". Та влада, яку ти обрав вже за тебе подбала. Ти видихаєш та тихенько сидиш в "норці" два тижні -так треба. Нажаль хепі-енду, якого ти очикував, цього разу за сценарієм не було. Намагаючись розгребстися з проблемами та наздогнати втрачений час та прибутки ти з головою поринаєш у роботу і у тебе знову немає часу на аналіз та висновки. Незабаром вже і літо закінчиться, треба ж ще й на море махнути. І ти встигаєш! Нічого, що добу у пробці до Одеси, вдесятьох на квадратному метрі на пляжі та витрачаючи усе зароблене, нічого, далі буде краще - в Україні "Велике будівництво". Ти не розумієш, що це і як вплине на твій добробут, але звучить красиво і велично, отже не даремно ти обрав цей "колір"! Та про всяк випадок ти вже давно прибрав наліпку з авто та допис на аватарці, бо все частіше приходить думка, чи не себе самого ти зробив разом! А на горизонті вже з'являються місцеві вибори! Ха! Дуже вчасно! Радієш! Бо в тебе є чудовий варіант помсти! Ти вирішуєш послати на х€р цих політиків і не піти на вибори. А навіщо, тобі це вже не цікаво, ти вже одного разу спробував, не сподобалось, чомусь не спрацювало, не збулися мрії на миттєве диво. Все!
А тепер питання до тебе!
Чому ти, падлюка зараз б'єш по ті кастрюлі під кабміном?
До кого ти прийшов?
Кого ти і про що просиш?
На що ти сподіваєшся?
А саме головне, що ти тепер будеш робити?
Знову в "нору" і чекати на нового фейкового месію?
Чи ти нарешті станеш відповідальним громадянином та візьмеш на себе відповідальність за владу, яку обираєш!
Маю надію!
А сьогодні мені тебе не шкода!
Намазуйте!
P.S. Доки ми не об'єднаємось навколо національної ідеї, а будемо "випрошувати" подачки та виходити тільки за свої "шкурняки", до тих пір нас будут "мати" і разом і по одинці!

Про "Нову баскетбольну партію".

Ініціатива створення осередку "Нова баскетбольна партія" виникла спонтанно (вже неодноразово казала, що політика мене особливо не цікавить).
Цій ідеї вже більше року, тож, принаймні, напишу, для чого мені це було потрібно...
Окрім того, що я - людина аполітична, я притримуюсь позиції "Мир для всієї планети" (і справді засмучуюсь, що цивілізований світ не може словами домовитись про співпрацю у економіці, у взаєминах, а замість цього в новинах виникає інформація про воєнні конфлікти).
Моя ініціатива створення "Нової баскетбольної партії" - це спроба відвернути загальну увагу у більш мирний спосіб існування, у спорт.
Щиро хочеться, щоб суспільство порозумілося.

Кого навибирали

У нашому місті, за чутками, залишиться той мер, що й був (на цих виборах йшов від партії "За майбутнє"). Так що і будинки в парках збудують, і сміттєсортувальний (чи переробний) завод збудують поблизу  житлового мікрорайону. Мабуть подіяв адмінресурс (на роботі в батька агітували за мера) і/або вкиди на виборах. Хоча можлива ще одна причина — ні з кого вибирати. Правда, кажуть, що депутатів вибрали з інших партій, тож буде протистояння меру. Ну, подивимось.

А щодо того, що не пішов голосувати. Так на дільницях соціальної дистанції ніхто не дотримувався. Та й що вирішили б два голоси?
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
139
предыдущая
следующая