хочу сюди!
 

Ліда

53 роки, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «політики»

Політикани

Балачки політиканів обурюють. Ось, наприклад, нещодавно Міністр закордонних справ, Кулеба, сказав: "Навіть якщо у нас закінчиться зброя, ми будемо боротися лопатами". Цікаво, він сам буде воювати? І як лопата допоможе? Відбиватись від куль?

Перефразую Подерв'янського:
"- Папа, а шо луччє: лопата, чи автомат?
- Автомат луччє. "

Правда про війну

Боягузливі політики, які дбають виключно про свою жопу в кріслі і готівку у власній кишені, говорять приємні для вух виборців слова про демобілізацію. Від теми мобілізації сахаються, як чорт від ладана. 

Звідси, з Лиману, де ми щодня і щоночі відбиваємо ворожі штурми і несемо втрати, я вам скажу правду, приємна вона вам чи ні: без загальної мобілізації ми не переможемо. 

Без переведення усієї економіки на військові рейки ми не переможемо.

Самозаспокоюваннями і заколихуваннями ми не переможемо.

З усією повагою до бійців економічного, культурного, інформаційного й інших фронтів, цю страшну війну виграє виключно український солдат - навчений, озброєний, підготовлений і мотивований! 

Наш єдиноможливий шлях до Перемоги - виключно через важку працю, кров, піт і сльози ВСІХ, а не лише військових. Всі інші шляхи ведуть до поразки і втрати Держави. Вибирайте: вам куди?


Олег Ляшко,
молодший сержант ЗСУ

Зупиніться, уроди, або йдіть за москвою!

Тема, яку ви другий день хайпите, настільки дріб‘язкова на фоні загроз перед Україною, що не варта уваги жодної тверезомислячої людини. 

А от що варте уваги, так це внутрішній роздрай із пустого приводу. Публічне з‘ясовування стосунків між керівниками держави рівняється нашому програшу ворогу. Шкода, що більшість сьогоднішніх вождів не читали історію 20 століття і причини падіння УНР.

І друге, варте, на мою думку уваги, це міністропад у Британії (підозрюю, що за цим стирчать вуха кремля, як за отруєнням Скрипалів чи підривом артилерійських складів в Україні). Масова відставка міністрів загрожує відставкою уряду Джонсона. Для України це матиме вкрай негативні наслідки. Тому головне зараз не дискредитація чи відставка Залужного, а порятунок Джонсона. Допомагаючи Борису - ми допомагаємо собі. Бо навряд чи коли небудь ще Україна матиме настільки союзного прем‘єра. 

Звертаюся до колишніх колег-політиків. Попереду настільки важкі для Украіни часи, що вся ваша мишина возня за химерні рейтинги і next вибори принижує всіх, хто захищає Україну і віддає за неї своє життя.  Не за вас, уроди, а за Україну! Тому або зупиніться, або йдіть за москвою.


Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Арсеній Яценюк як слухач Віталія Портнікова





Galina Petrovna Gozenkova
5 годин тому
Арсений, мы один раз уже поверили вам, это худшее что было в Украине, ваш комерческий союз с порохом, это ужас и есть люди, которые еще вам верят, но это или тупые или помочники вам в деребане страны, а Зеленский-это надежда, верю, что будет лучше, во всяком случае хоть появились дороги, школы, садики, страна ожила, пока экономика слабая, но ковит, пожары, война вредительство  такими патриотамы, как ваша команда и тд????
Докладніше

9

ВІДПОВІСТИ

Сховати відповідь
George P
George P
3 години тому
Господи, какую чушь вы несете. Экономика слабая? Не потому ли, что налогоое законодательство новое и манипуляции с ценами на газ для коммерческих предприятий гробят бизнес? Не потому ли, что в ручном режиме убирают одного из самых компетентных глав Нац.Банка в лице Смолия за всю историю Украины, и садят на должность К.Шевченко, который наворовал вместе с регионалами в Терра-Банке и на должности главы Укрэксимбанка раздал миллионы на фейковые ФОП-ы за якобы "привлечение гос.компаний на переход на обслуживание в Укрэксимбанке" - на которое гос.компании и так должны были перейти согласно декрету Кабмина? Не потому ли, что власть Зеленского преследует невиновных в убийстве Шеремета, сажает боевых генералов в СИЗО по притянутым за уши обвинениям, доказательной базы по которым нет? А что там со срывами спец.операций по задержанию боевиков российской ЧВК, которые убивали наших военных и мирняк на Донбассе, что делать с тем фактом, что политикой рулит глава ОП Ермак, который по сути российский агент? Что делать с тем фактом, что нет такой должнсти в принципе, но человек решает все с согласия Зеленского, а брат этого человека торгует должностями? Почему гражданское лицо и бизнес партнер Зеленского назначается главой СБУ и ему без всячких предпосылок присваивается звание лейтенанта? Почему Коломойский покупает судей и все еще не сидит за махинции с ПриватБанком, почему его предприятия получают сумасшедшие налоговые льготы, компенсации и спец. тарифы на тот же газ и эл. энергию? Почему господин Зеленский помогал Коломойскому выводить деньги Привата через свои оффшоры вместе с Шефирами и Ко? Поченму Украина стала посмешищем длля всех цивилизованных стран и еке руководство признано недоговороспособным? Поотому что сама власть нарушает собственные обязательства перед партнерами - нарушает независимость НБУ, сворачивает реформы и нарушаети тем самым пункты меморандумов с МВФ и т.д.? Почему власть саботирует назначение независимого прокурора САП? Почему представители фракции большинства в ВР постоянно палятся на всем - от тупого хабальства в чатах с проститутками до прямого лоббирования интересов Коломойского и прочих?  Вам еще примеров накидать за подготовку к эпидемии, и т.д.? Рассказать об освоении средств на Великому Крадивництви?  Вы понимаете, что вам скармливают жвачку, чтобы вы не задавали вопросов и просто повторяли эти нарративы и не думали о том, как дело обстоит в реальности. Умнейте

Записи анархіста 21 ст. від 11.08.19 р. Брудні руки

11 серпня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 11.08.19 р. 

Брудні руки



З   НАРОДУ   ДО   НАРОДУ  ч.5

Коли говорять: «Політика – брудна справа», то виникає запитання: «А чого це забруднення від роботи може бути ганжем?» Будь-яка праця так чи інакше є брудною, але то не робить її ганебною. Головне, щоб результат був належно чистим. Робота політика обумовлена складною системою унормування соціальних проблем, від чого завжди будуть незадоволені, які завжди агресивніші за тих, хто задоволений від тої самої діяльності того самого політика. Виникає дилема, яка відохочує порядних людей йти в політику. Не даремно у традиціях вічевого обрання прийнято за норму спочатку відмовлятись від пропозиції громади стати на чолі. Відмовлятись було цілком закономірно, тому що приватної користі від обрання на посаду не передбачалось – це була честь. І ще за тим чималенька купка обов'язків та відповідальності. І ніякої оплати! Так-так: ніякої оплати за посаду!
Шукати користі в посадах і в депутатських причандалах привчила наше суспільство убога комуно-радянська влада, яка декларувала всезагальну рівність, а підкилимно-утаємничено надавала чимало привілеїв та пільг різній партійно-номенклатурній наволочі при владних структурах. Депутати всіх рівнів у СРСР виконували свої повноваження виключно на громадських засадах, тобто безоплатно, але насправді було для них безліч різних пільг, які важко перелічити та і не варто. Просто можна навіть погодитись з таким методом матеріальної стимуляції діяльності депутатів в країні тотального дефіциту та убогості, коли їм надавали продуктові спецпайки та різні промислові товари, квартири, безкоштовні путівки тощо поза всякими чергами з інших потребуючих. А інакше хто б захотів бути депутатом?! Та ніхто! За часи СРСР честі в тому, аби бути депутатом, – не було ніц! З того була тільки вигода і полегшений доступ «до корита», до суспільного казана розподілу достатку. Про такі поняття, як «особистий гонор» та «честь» в суспільстві тотального рабства говорити було зайве, хоча в побрехеньках комуно-радянської пропаганди того було безмірно багато. Нагадаю популярну приказку тих часів: «Мы не пашем, не сеем, не строим – мы гордимся общественным строем». Такою була проста і єдина функція депутата в СРСР.
Зовсім інша ситуація виникла в сучасній Україні, коли депутатами стають переважно заможні люди, які спроможні витрачати чималі кошти на вибори, але при тому одночасно вони отримують величезну кількість грошей і різноманітних пільг як депутати, отже обкрадання ними держави та спільного народного бюджету виглядає скорше на клінічну патологію, аніж на дії нормальних людей. Тому просто неможливо довести до свідомості сучасних депутатів, що виконання таких виборних обов'язків колись не надавало жодного зиску, але надавало повагу громади і честь особисту. Власне тому багачі по селах хотіли бути війтами виключно заради гонору, оскільки своїх статків їм цілком вистачало. І навпаки часто-густо пропозицію стати війтом добрий господар середнього статку відхиляв саме тому, що був порядним і розумним. Ще б: почнеться якась тяжба поміж навіть не бідним і багатим, коли захистити бідного ще якось виправдано, але між двома багатими дуками чвари як вирішити, коли хочеш-не-хочеш, а визнавши правоту одного наживеш ворога в особі другого багача. Кому то треба, якщо війтом будеш рік-два, а ворогів матимеш навік. Тому люди розумні і відмовлялись від посад, як це для нас звучить зараз не дивно. Тому громада наполягала з своїм проханням по два-три рази, чим гарантувала свою підтримку всім діям свого обранця, на що він міг потім посилатись, коли вимагав чогось: ви мене просили-припрошали дуже – тепер підчинятись здужайте.
Для наших сучасних злодіїв-нуворішів важко втямити, що відмовлялись навіть від князювання – було і таке, і не раз за історію вічевого обрання. Тому що бути князем зовсім не означало займатись виключно тим, щоб тільки «бабло»-дань з підданих визискувати та гучні гулянки справляти, а зовсім інше. Раджу прочитати «Повчання» Володимира Мономаха і пересвідчитись, що посада князя – то є безкінечний ризик власним життям! То є безкінечна праця і безкінечна звитяга. То є чинність чину, а не постійне шастання кортежем з Межигір'я до Києва на Банкову та назад в палати, вкрадені у народу...
Звичайно, як і у всілякої роботи, – в політиці є свій виробничий бруд, але це зовсім не означає принизливість цього фаху в цілому, а навіть навпаки: бути політиком означає нести певний соціальний гуманітарний чин суспільної довіри, як це є у вчителя, лікаря, адвоката чи судді. Якщо на перший план ставиться заробіток, то і вчитель вчить недоучуючи, щоб зірвати куш на репетиторстві чи хабарі на екзамені. Або лікар лікує і не виліковує зумисно, бо хворий гроші дає нові і нові. Адвокат чи суддя теж думають не про справедливість, а про можливість здерти побільше з клієнтів тощо. Тоді в такому суспільстві гуманітарного збочення і політики стають суто бізнесменами-здирниками при державній владі, як оце зараз у нас в України.
Але коли заробіток є як поміркована винагорода за благородну працю правдивого вчителя, лікаря, адвоката чи судді тощо, де головним є честь за чесно виконаний фаховий обов'язок, – тоді й політики стають правдивою частиною суспільства честі і правопорядку. Потрібно це розуміти і з повагою ставитись до політиків, як до фаху з підвищеною ступінню довіри і порядності. Нам свідомо потрібно робити всі умови в державі, щоб розумні і порядні люди йшли в політику, а не цурались її, як якоїсь напасті. Тільки тоді держава стане благодатною країною – нашою Величною Україною!

Богдан Гордасевич
серпень 2013 р. (6-ть років тому написав)

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Як багато змінилось з тих часів...

Як багато змінилось з тих часів,
коли біля керма великої країни стояли українці...

Знов про Юлю.

Аркадій Бабченко довго утримувався від коментарів з українських внутрішньо політичних питань. Немов "я не громадянин, не моя справа" і т. ін. Але баба Юля таки допекла і його. Ну що, сектанти, є що заперечити?


Давайте я вам объясню на пальцах, почему это разрушение государственности. Пошагово. Всего в три пункта.

Итак, открыв страницу Юлии Владимировны, мы узнаем, что в стране происходит террор. Террор холодом. И предупреждение поехать собирать людей, чтобы вывести людей на Банковую.
Я сейчас оставлю в стороне вопрос о том, что в стране, пережившей и террор, и геноцид разбрасываться такими терминами может только совершенно беспринципная циничная рафинированная - черт, как бы сказать политкорректно-то - политиканша, скажем так. Не помнящая прошлого. Использующая трагедию своей страны для достижения единственной своей цели - прихода к власти. 
Тарифный геноцид, террор холодом, холокост владельцев евроблях, освенцим пенсионеров... То, что разбрасываться такими терминами в стране, где стоит памятник жертвам красного террора, нельзя, вот в принципе просто нельзя - оставим этот моральный принцип в стороне.
Пойдем исключительно по логике.
Итак, в стране террор холодом.
Кто занимается террором?
Террористы.
Кто устраивает в стране террор холодом?
Власть.
Значит, в Украине - террористическая власть.
Напомните мне: "В Киеве террористическая власть, которая проводит политику геноцида и холодомора против народа Украины" - это чья риторика? 
Это риторика российских антиукраинских средств массовой пропаганды.
На что направлена риторика российских антиукраинских средств массовой пропаганды в отношении Украины?
На насаждение хаоса в стране. В первую очередь - в мышлении граждан данной страны. Для провоцирования внутреннего взрыва. Для уничтожения в дальнейшем государственности.
На что направлена риторика российских антиукраинских средств массовой пропаганды в устах кандидата в Президенты Украины?
Приведите мне доводы, что не на то же самое.
Сейчас один из тех редких случаев, когда я вот просто категорически хочу ошибиться. 
Я не знаю, существует ли план "Шатун", но вот это - его кристально чистое добровольное (очень надеюсь) претворение в реальность. 
Что дальше?
А дальше окно Овертона. 
Когда термины, употребление которых было табуированным, вызывают сначала отторжение, потом попытку опровержения (мы сейчас находимся здесь), потом входят в употребление, а потом становятся общепринятыми.
Заметьте, как всего за несколько месяцев риторика уже изменилась лавинообразно. Уже не барыги. Уже не олигархи. Уже не ворье. Уже не коррупционеры.
Террор и геноцид. Ни больше, ни меньше.
Дьявол начинается с пены на губах ангела (с).
Что произойдет еще через пару месяцев?
А все забудут, почему именно террор и геноцид. Снег растает, газ дадут, порохоботы пошагово, на пальцах, объяснят, почему именно так получилось, что именно к этому привело, кто именно был премьер-министром, когда были заложены основы этого газового геноцида - но это не будет иметь уже никакого значения. В головах останется только одно - террор и геноцид. И призыв идти на Банковую. Ну и где-то там на задворках хаотизированного сознания - компромисс, новый курс и газ по две гривны.
Что делает любой нормальный человек, когда в его стране власть захватывают террористы? 
Правильно. Он начинает с этими террористами бороться. Противостояние гражданского общества и террористической власти - что может быть естественнее. 
На этом моменте мы вплотную сталкиваемся с утверждением из моего прошлого поста - борьба с барыгами перерастает в борьбу с государственностью. Посредством борьбы с государством, как его проводником в жизнь.
Что делает Владимир Владимирович? 
Владимир Владимирович открывает шампанское.
Наученный опытом сплочения страны против внешнего врага, отдает приказ о прекращении боевых действий. Вызывает Шойгу и шепчет ему на ухо: "Только попробуй мне, сука, отвлечь их хоть одним выстрелом". И терпеливо ждет, пока украинцы делают за него его работу.
А потом входит в раздираемую внутренними противоречиями страну, дерущуюся друг с другом против тарифного геноцида и холодового террора за газ по две гривны, забывшую, что всего в двухстах километрах сверху над ними тысячей танков нависает империя, только и ждущая такого развития событий, и напоминает, что такое настоящее значение терминов "террор" и "геноцид".
Поправьте меня, если я не прав в своих рассуждениях.



Додам ще трохи. От скажіть мені, фанати непогрішимої. Якого ваша багіня жодного разу навіть не відвідала поранених у шпиталі? А? Є відповідь? Але 100 млн на рекламу себе, коханої - запросто. І жодної копійки на поранених, армію, та хоч переселенців! Така зворушлива турбота про свій народ!
І ще - я довго був відносно терпимий до сектантів, але поступово ставлення змінилося. Зараз я до них відношуся так само, як і до неї. Тому якщо ще когось з прихильників непогрішимою з друзів не прибрав - видаляйтеся самі.


Старі персонажі оновлюють обличчя

Про «злочинну владу» та її опонентів
  • Ігор Гулик
  • ІГОР ГУЛИК
     24.05.2018, 18:31  509
Що ж це за мазохісти такі, — спраглі влади, державного керма, — щоб завтра, коли їхні мрії раптом стануть реальністю, чути на свою адресу: «злочинна влада»?

Ігор Козловський, недавній російський в’язень, релігієзнавець, виголошуючи цьогорічну «Лекцію свободи» в УКУ, зауважив, що банальність є «ковдрою для повсякденної брехні». Саме так. Аби надати ваги своїм не надто правдивим тезам, люди часто послуговуються звичними, затертими поняттями, штампами для визначень тих чи інших речей. Так брехня легше проникає у мізки, не потребуючи зайвих зусиль мозкових звивин. Аякже — все зрозуміло, пройдено і засвоєно…

Марцін Круль, польський історик ідей, пише, що коли політик для здобуття влади «готовий продати свою душу дияволу брехні, а ми не реагуємо на це, це означає, що стаємо спільниками у брехні. А брехня робить з нас ідіотів».

На кожному етапі історії нашої незалежності, особливо на її вирішальних зиґзагах, скажу навіть пафосно, коли визначається майбутнє країни, у лексиконі опозиційних політиків виринає округла фразеологема «злочинна влада». Така собі «паличка-виручалочка», винахід політтехнологів (правда, геть пронафталінений), який не зобов’язує ні до чого — ані до аргументації своїх тез, ані до дискусії, зрештою, до відповідальності теж. Бо як може відповідати «опозиціонер» за свої слова? Жодним чином, — заклики до відповідальності завершуються воланням про «політичні репресії»…

Якщо йти за логікою «незгодних», то в Україні не було інших влад, лише злочинні. І жоден із президентів не вдарив палець об палець, окрім як дбав про власні збагачення, здирство, тиранію і сибаритство. Як оце ми вижили 27 літ у такому несприятливому середовищі?

Щойно опозиція лаштується взяти президентську вершину, знову і знову на її знаменах свіжими фарбами (залежно від партійних кольорів) малюють гасло про ту ж таки «злочинну владу». У Львові на зборах, де проголошено спільну платформу «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка та «Народного контролю» Дмитра Добродомова, цей вислів звучав рефреном. Про Юлію Володимирівну годі й казати — для неї всі влади злочинні, окрім однієї, — такої бажаної, у якій вона була б і президентом, і прем’єр-міністром, і урядом, і парламентом, і начальником жеку.

Але оперуючи заяложеними штампами, персонажі із давно перетасованої української політичної колоди транслюють на публіку власні комплекси. Для них кожна владазлочинна, бо у ній немає місця для них. Що б не робив Порошенко чи хтось інший на його посаді — в ЄС заволік Україну на налигачі, приймав парад на Красній площі, зірку з неба дістав — однак він залишатиметься «злочинною владою». Без пояснень, без апеляцій. Усі біди пересічного обивателя виставлять йому на карб, маніпулюватимуть настроями, тішитимуться з невдач країни (не тільки її чинних керівників), аби лише подати себе у тозі месій, рятівників, героїв.

Між тим, одне суттєве зауваження. Більшість з нинішніх опозиціонерів вже були владою. Хтось свого часу сидів у прем’єрському фотелі, хтось піжонисто гонорувався міністерським кітелем, хтось упродовж років носить у кишені піджака депутатський мандат… Що ж це за мазохісти такі, — спраглі влади, державного керма, — щоб завтра, коли їхні мрії раптом стануть реальністю, чути на свою адресу: «злочинна влада»?

Країні, без сумніву, потрібна опозиція та незгодні. Але вони мають розірвати зачароване коло системи, у якій що не новий режим, то старі методи і порядки. Вони направду мають дати країні конструктивну програму, а не популізм і нарцисизм окремих персонажів. Опозиція, здатна зрозуміти, що проблеми — не тема для зловтіхи (бо, бачте, влада промахнулася), а поле для роботи усіх. Колись це називалося «відчути країну». Не виборця, а країну. Є різниця?

Тимошенко, на яку ми заслуговуємо

Розумію, що марно, бо прихильники Юлі майже всі вірують та перетворилися у справжніх сектантів.  Але такий простий та наочний приклад може хоч комусь розкриє очі. Люди, бляха-муха! УСІ політики вам безперервно брешуть, а кохана Юля це робить з лагідною посмішкою та гладячи вас по голові! Чим вона мабуть гірша за всіх них!

 
Сторінки:
1
2
3
5
попередня
наступна