або ж ЯК МИ СВОЄЮ ВІДПОВІДДЮ ЗАВОДИМО ІНШИХ В СТУПОР.....

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ПОДРУЗІ З ІНШОГО МІСТА

     Ну про те що АМЕРИКАНЦІ ТУПІ, вже чули багато і НЕ одноразово... та хочу їх трішки виправдати - вони просто ПРЯМІ, ПРЯМОЛІНІЙНІ. І саме анлійська мова це нам показує, адже в ній є чітка схема, для них ЛОГІЧНА ( ну і для нас теж) тобто НЕ потрібно ДОМИСЛЮВАТИ ... все чітко і ясно -  ХТО! що РОБИВ? а далі -  коли? як? і далі за описом.....
І зрозуміло, що короний вислів наш "ДА НЕТ, КОНЕЧНО!" заводить їх (іноземмців) в ступор...
Абож приклад - бабця лається на гусей - от СВИНЯЧІ ДІТИ, Ви уявіть тільки себе на місці англійця чи американця -  тобто - дивишся і бачиш гусей, а чуєш - свинячі діти???  чи вуха чистити, чи очі протирати чи мізки вправляти ....
Так,  ми вміємо ЯСКРАВО і КОЛОРИТНО зробити опис будь-якого випадку.......Ми так ЗАКРУТИМО СЮЖЕТ описами, що і співвітчизники не завжди здогадаються ПРО ЩО мова .
 В них так НЕ виходить,... вони "ОГРАНИЧЕНЫ ГЛАГОЛАМИ" і бідні вони, мені їх жалко......   і я чесно кажучи РАДА за себе що я вивчаю АНГЛІЙСЬКУ - а не УКРАЇНСЬКУ чи РОСІЙСЬКУ мови
     Ну це все я вела до чого?????????
      А?!!!! Згадала - МИ ВІДПОВІДЮ  ВВОДИМ В СТУПОР...

     Зараз буде з НАБОЛІВШОГО - ......
     Зібралась я зробити приємне своїй подрузі, вона з іншого міста нашої красивої держави,  невеличкий такий подаруночок.
     Підібрала, купила, запакувала і вирішила передати поїздом, щоб швидше вона його могла отримати і порадіти - зробити свято задовго до НОВОГО року... Та не тут то так і сталось..... Так сталось, що в запланований день відправки - я захворіла..... потім іншим разом - продовженення простуди, лихоманило та і стан ломкості неприємний - відклалась передача знову .......
     Заїхала я вже навіть на ж/д вокзал - уточнила розклад поїздів, щоб і мені було зручно відправити по часу і їй зустріти - і вияснила, що крім звичаного улбобленого поїзда є ще декілька...
  або я в 23 відправляю, вона о 7:00 зустрічає, або ж я о 7:00 відправляю і вона тоді зможе зустріти  о 12 годині.....
Проговорили по телефону - зрозуміло, що кожна з нас хоче КОМФОРТНО доїхати....
Зателефонувала 18 і попереджаю, їду відправляти сьогодні, так що вечір плануй на вокзалі бути - чую..... в нас жутка ожеледеця, я вночі НЕ виїду з вокзалу....
 Вирішили - я 19 грудня, як справжній МИКОЛАЙ відправляю подаруночок о 7:00.....
і тут все тільки починається
Завела БУДИЛЬНИКА на 5:30... честно і порядно прокинулась - чоловік був шокований таким дзвоником ... довго намагався спросоння  розгледіти СКІЛЬКИ ГОДИН і чому він ще спить ....
А далі......... мммммммммм саме цікаве - я швиденько таки промила очі... навіть каву заварила, та НЕ пила...... бо вже потрібно було вискакувати до трамваю........
І о лихо, чи він рано, чи я запізнилась - 2 хвилини, та вони стали роковими... Я на зупинку підходжу а трамвай вже ТЮ_ТЮюююююююю, без мене

Насправді, дивно, та саме я зробила замітку про "ЦЕННОСТЬ ВРЕМЕНИ" - http://blog.i.ua/user/406174/563325/ ...

     В той ранок я так і залишилась чекати наступного трамваю, до 6:45 - далі пішла до дому, бо вже не було СЕНСУ чекати - їхати 20 хвлин, а там ще малими перебіжками до поїзда  - коротше ЗАПІЗДНИЛАСЬ і знову облом.....
Вдома навіть хавалитись спати НЕ змогла... Приготувала сніданок чоловіку та обід йому на роботу - він був приємно шокований ....
     Я зателефонувала подрузі, - вибачилась, що я не відправила, вона щось спросоння буркнула і поклала слухавку.... далі - мовчання ..... Я листівку відправила з вибаченнями - мовчання...... та я ж таки НЕ покидаю надію - відправити те ЩО ВЖЕ ЗАПЛАНУВАЛА....
Честно сьогодні (тобто вже по часу вчора) запитую у водія - скажіть, а який інтервал  в русі між трамваями вранці? Мені потрібно о 7 ранку попасти на вокзал.
 - відповідь - якби був Зардорний то сказавби - приготувились? СЛУХАЙТЕ - я сьогодні виїзджав першим о 5:35.... питаю - НАСТПУНИЙ о котрій, при цьому маючи надію, що сама вирахую інтервал  - не тут то сталось
- відповідь - ДО 6 трамваї ще будуть ...
Виходжу в ступорі, бо моя зупинка..... Не покидаючи надію - вияснити інтервал руху і час, щоб таки НЕ ПОПАСТИ знову в ситуацію - помахали платочком вслід......
Я за допомогою вже звернулась до КОНТРОЛЕРА на станції - молода дівчина і черговий міліонер був поруч... питання все ж так і звучить - який інтервал у травмаїв ВРАНЦІ (розумію, сама, що година ПІК - частіше вони мають ходити ніж в інші часи)
- відповідь - ТРАМВАЇ ХОДЯТЬ ...
Уточнюю - ЯК САМЕ по часу???
 ну хв. 7 інтервал - тут я вже в ступорі - а що було 19 грудня???? Я що не там була??? чи трамваї НЕВИДИМКИ ПРОЛІТАЛИ??? Так мій талон підтверджує і дату і час, коли я на станції пройшла...
Запитую, - ви зараз ШУТКУЄТЕ? я ж бодай на морозі простояла 15 хвилин і трамвай тількино їхав на кінцеву, а це означало, що так мови в моєму напрямку він з"явиться хвилин через 5-7.....
ТОбто буде вже без п"яти хвилин сім - тут саме ЛІВІТАЦІЄ ОВОЛОДІТИ І ПРИМІНИТИ...
На що чую, -  ну чесно хвилин 7-10, а може і 15-20...   капецццццццццц
А це означає, якщо я хочу бути в ранці вчасно там де мені потрібно - то маю бути о 6:00 на ЗУПИНЦІ , чи ЗУПИНІВЦІ хоча до вокзалу 20 хвилин........
.

Давньоруське поселення Носів на Руді згадується В Іпатіївському літописі під 1147 роком. Тоді Носів був у складі Чернігово-Сіверської землі Держави Рюриковичів, а після її розпаду — у складі Чернігівського князівства, яке від 1240-х було залежне від державиДжучидів.

У середині 14 століття захоплена литовськими феодалами ввійшла до Київського князівства, з 1471року — до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. У 15 столітті відоме під назвою Носове. Після Люблінської унії 1569 — в складі Польщі. На початку 17 століття належала Київському воєводі Адаму Киселю. Мешканці Носівки брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом П. Павлюка (1637), Я. Остряниці (1638).

З 1648 року Носівка — центр сотні Ніжинського полку, з 1667 — Київського полку. З 1782 року — у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 — губернії. У 1662 і 1679 спалена татарською ордою.

У 1719-ому у селі відбувся виступ Носівських козаків проти утисків проросійськи налаштованої старшини. Козаки виступили проти призначення без їхньої згоди на посаду сотника ставленика старшини багатого козака Билини. Повсталі козаки знищили Універсал гетьмана, зламали сотникову хоругву. Виступ був жорстоко придушений — 30 козаків у кандалах заслано до Сибіру.

У 18 столітті Носівкою володіли князі Кушелеви-Безбородьки. З 1735 Носівка — містечко.

З 1751 — власницею Носівки стала Розумовська Наталія Дем'янівна.

У 17 — 18 століттях в Носівці діяло 5 козацьких шкіл, богодільні. На 1859 внаслідок «воз'єднання» України з Росією залишилася тільки одна парафіяльна школа.

У 1861 через Носівку проходив останній шлях Тараса Шевченка з Петербурга до Канева. На пам'ять про це перед спорудою залізничної станції встановлене погруддя поета.

У 1866 році у Носівці 1991 двір, 11 123 жителів, волосне і сільське правління, поштова станція, винокурний, цукровий, цегельні (2) заводи, училище, відбувалося три ярмарки на рік. Найбільший землевласник — граф Мусін-Пушкін.

У 1897 — 3155 дворів, 16 947 жителів. Муровані — Троїцька церква (1765), Миколаївська (1834), Воскресенська (1891), дерев'яні — Успенська (1796, на початок 20 століття збудовано нову) та Преображенська (1877) церкви. Діяли три земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі.

З 1960 року Носівка — місто. Діють цукровий комбінат, маслоробний, цегельний, хлібний заводи, меблева фабрика, 6 загальноосвітніх і музична школа, гімназія, будинок школяра, станція юних техніків, спортивна школа, 4 лікарняні заклади.

(робота з інформатики)

А взагалі моє місто досить не погане... Там я народилася, прожила 17 років свого життя... Там живе багато моїх друзів (хоча і Не друзів не менше). Може в моєму місті немає якихось модних клубів, розважальних центрів... і з культурним рівнем нашої молоді далеко не все гаразд... Та я сподіваюся, що все стане краще... Молодь перейме культуру із столиці і передсть досвід більш молодому поколінню... І наше місто стане більш популярним... культурним... і взагалі молодь стане поважати своє місто. 

Я люблю своє маленьке місто не зважаючи ні на що...

Багатолюддя.

Броунівський рух.

Облич  безликість –

Анігіляційна маса.

Авто(й)Людей-Істот потік…

Сучасний мегаполіс…

24.11.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)          

 

      The road to hell (part 2)
     Дорога в пекло (частина 2)

Well I'm standing by the river
     От стою біля річки,
But the water doesn't flow
     та вода не тече,
It boils with every poison you can think of
     вона піниться від усіх отрут,
      які можна собі уявити.  
And I'm underneath the streetlight
     Йду вулицею при світлі ліхтарів,
But the light of joy I know
     але те світло радості, я знаю,
Scared beyond belief way down in the shadows
     неймовірно боїться шляху, що веде униз, в морок.
And the perverted fear of violence
     І неприродний страх перед насильством
Chokes the smile on every face
     душить посмішки на обличчях,
And common sense is ringing out the bell
     і первісні почуття б'ють у дзвін.
This ain't no technological breakdown
     Це не технологічний збій,
Oh no, this is the road to hell
     о, ні! Це дорога, що веде у пекло!

And all the roads jam up with credit
     І всі шляхи захаращені кредитом,
And there's nothing you can do
     і нічого з цим не зробиш...
It's all just pieces of paper flying away from you
     Це коли паперові листки тікають від тебе.
Oh, look out world, take a good look
     О, поглянь на світ, придивися краще до того,
What comes down here
     що відбувається тут.
You must learn this lesson fast and learn it well
     Ти маєш швидко і добре засвоїти ось який урок:
This ain't no upwardly mobile freeway
     це не висхідна безкоштовна автострада,
Oh, no, this is the road
     о, ні, це дорога...
Said this is the road
     Повторюю, це дорога...
This is the road to hell
     Це дорога, що веде у пекло.
 

))))))) С л у х а т и 

ПАНОРАМИ ПРОСТО ЗАХОПЛЮЮТЬ!

ГАРНЕ У НАС МІСТО!!!

Місто зустріло нас зранку доволі людною толпою, так що ми спочатку і не повірили, що знаходимося далеко від галасливого Києва. І досі зовсім не віриться у міф про те, що Тернопільщина найдепресивніший регіон України у економічному плані. Людей тут багато, всі працють, інакше навіщо їм було прокидатися і поспішати вже у пів на восьму?
Так як чекати власника квартири нам потрібно було до початку 10-ї, то ми вирішили прогулятися вранішнім центром міста, попити кави... А от кавою нас пригощати місто не поспішало... Якщо на шляху і траплялися кав"ярні, то всі вони працювали з 9-ї. Прийшлося гуляти без кави. Пройшлися по центру, пофотографували вранішній Тернопільський став, та палац, що зараз реконструюють.
Взагалі в місті відбувались масштабні ремонтні роботи: застиляли плиткою площу перед театром та перед палацом, оновлювали фасад театру та кінотеатру, готувався до відкриття пам"ятник Соломії Крушельницькій...
Звідси ми і будемо щоранку виїзжджати для пізнання нового, старовинного, прекрасного і пізнавального... Хоча їхати з такої зручної квартири не дуже вже і хотілося. ;-) Але часу було обмаль! Лише 6 днів, а навкруги стільки цікавого! Тож після душу ми відправилися у "Нашу кухню" по вулиці Руській для підкріплення сил, а далі вниз, через базар до автовокзалу. До речі, в Тернополі, і по районним центрам, дуже багато рекламних оголошень, іноді їх кількіть і різноманітність навіювала думки про східний базар. Одна фірма, судячи з реклами, могла охоплювати практично всі галузі послуг і торгувати найрізноманітнішими товарами. Так, наприклад, вивіска "Канцелярські товари, біжутерія, білизна, феєрверки", або "Інтернет, CDMA, Візи, Грін-карти, туристичні послуги"... Але я відволікся... Тож через базар і на автовокзал, де без проблем і черги купуємо квитки десь за 6 грн до Збаража, автобус відправляється через 5 хвилин. Чому Збараж? Бо ми втомлені після дороги, а до нього їхати всього 17 км. Тож Збараж!

Всім хто любить мандрувати і не тільки думаю буде цікаво побувати у Львові, місті застиглих в камені левів, ароматної кави та романтики... Шукала в неті цікаве про своє місто, ділюся :

 - корисно для туристів і не тільки:    http://lviv.travel/

 - аудіоекскурсії Львовом: http://visitlviv.net/news/ua/vesna-chas-vykhodyty-na-vulyci-lvova-z-mp3-ekskursiyamy/

 - Львів у фотографіях: http://lviv.ridne.net/

Давненько я не писав свій Термінал, та якщо чесно ні бажання ні часу якось не було.
Люблю дивитися демотиватори, подобоються як і соплі так і нормальні, під настрій. Знайшов дема який на 110% про мене, ось він!

Реально чуваку (тобто мені) вже 21 рік, а дівчини  ще немав. Лузер! Зараз я понад усе на світі хочу бути з однією дівчиною але це настільки не реально, як побачити Таврію на Женевському автосалоні! Ну нічо, по всім прикметам я буду жити дового і попаду в книгу Гінеса як найстаріший незайманий на землі:) Я її колись забуду, та діло в тому що я не хочу її забувати, я хочу бути з нею!
Мене останнім часом дуже почало дратувати  моє містечко, чи ти пак село, с.м.т короче! В ньому відсили наберется 8 тисяч населення. В ньому крім барів взагалі нічого немає! Тут повідомлення приходять швидше за смс, на одному кінці щось трапилось, через годину про це вже всі знають. Я його називаю Вавілоном! В культурі Раста слово "Вавілон" перекладається як пекло на землі! Преспективи для себе я в цьому місті не бачу! І взагалі, я хочу скинути на нього ядерну бомбу і стерти його нафіг!
В одних із пісень гурту Бумбокс є такі слова "Наполеонівські плани у растамана швидко спалахують, мить, і вони зникают", це теж про мене! Вирішив трохи змінити своє життя, на 4 курс думаю знову жити в Луцьку на квартирі, буду частіше бувати на парах буду вчитись. Треба колись, все таки 4 курс! Мене запрошували брати участь в соціальній діяльності, от і буде чим заннятися! Та чи  воно справді буде так, важко сказати!
Відчуваю що літо мине даром, правда є шанс поїхати на 45 днів в крим, але там сильно спекотно, я спеки не люблю та й до того ж в тому місці до моря далеко!
Знаєте, розуміння того що я не буду з нею, дуже гнітить і заганняє в дипресю. Але можливо мені колись вдасця її забути.
Здається все! До слідуючого Терміналу! Живіть а не існуйте!

Ghetto Woman
        Жінка з гетто

She's a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        Вона - жінка з гетто, що чекає на свого чоловіка, який має повернутися додому,
Oh, a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        О, жінка з гетто, що чекає на свого чоловіка додому
She's just a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        Всього лиш мешканка убогого району, що чекає на свого чоловіка...

A rat run cross the floor, a roach ran up the wall
        Щур прошмигнув через сходовий майданчик, тарган проповз по стіні,
Everything is noise around her, that don't seem to bother her at all
        Вона, здається, зовсім незворушна посеред цієї метушні,
Ghetto woman, sittin' there all alone
        сидить безмежно самотня.
She's a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        Мешканка убогого району, вона чекає на прихід свого чоловіка додому...

Yes the t.v.'s on, radio blastin' the news
        Так, всюди мерехтять екрани телевізорів, радіоприймачі вибухають новинами,
Somebody down the hall, playin' the low down dirty blues
        хтось біля м'юзик-холу награє поганенький блюз.
Oh, ghetto woman, she's all alone
        Ех, і лише дочка убогого району цілковито самотня,
She's just a ghetto woman, waitin' for her man to come home
        вона всього лиш жінка, що чекає на свого чоловіка.

Oh she's a ghetto woman, she's a ghetto woman
         О, вона - жінка з гетто, це - жінка з гетто!!!
Oh, ghetto woman, what's on your mind
         О, жінко, що у тебе на душі?
Sometimes I look in your face, can't help but cry
         Іноді вдивляюся у твоє лице, і, не в силах допомогти, тільки плачу...

Слухати пісню

Саме ця поговірка спливає у пам"яті у ці перші теплі сонячні дні весни!

Видно що живемо ми у помийці і поводимо себе гірше свиней!

А міська адміністрація і до весни не готова...   Здається Льоня на зорі своєї кар"єри підвищив зарплати робітникам метли та лопати...

Зате, якщо не дивитися під ноги, то настрій весняний і позитивний!   Годовне не потрапити у халепу!

З теплом і весною вас! Пам"ятайте,що скоро з"вляться листочки та травичка!