Ракета Falcon 9 з вантажним кораблем Cygnus стартувала з космодрому на мисі Канаверал у Флориді 4 серпня об 11:02 за місцевим часом (17:02 за Києвом) після одноденної затримки через негоду. Приблизно через 8 хвилин після запуску перший ступінь ракети повернувся до мису Канаверал. А трохи менше ніж через 15 хвилин після зльоту Cygnus відстикувався від верхнього ступеня Falcon 9 та вийшов на низьку навколоземну орбіту.

До теми Космічна вантажівка Cygnus пристикувалася до МКС: дорогою корабель мав проблеми з двигуном

Однак невдовзі після цього у корабля виникли проблеми – маневри було перервано через низький тиск у двигунах, а до цього Cygnus пропустив заплановане запалювання двигуна. Після цього корабель двічі вдало запустив двигуни і 6 серпня дістався МКС.

Корабель доставив на станцію 3720 кілограмів припасів та наукового спорядження. На борту – такі експериментальні стенди:

• Rotifer-B2 – вивчатиме вплив космічних польотів на відновлення ДНК у коловерток виду Adineta vaga;
• MVP Cell-07 – досліджуватиме, як біодрукована або сконструйована тканина печінки поводиться в умовах мікрогравітації.

Також місія доправила до МКС два крихітних супутники – кубсати. За планами S.S. Richard "Dick" Scobee залишиться пристикованим до МКС до січня 2025 року, а далі – впаде в атмосферу Землі та згорить у ній.

Cygnus – це безпілотний вантажний корабель, що доставляє припаси та обладнання на Міжнародну космічну станцію, а на зворотньому шляху вивозить сміття. Його оператор – Northrop Grumman Space Systems, приватна американська аерокосмічна та оборонна компанія. Корабель названо на честь сузір'я Лебедя.

Космічний корабель, розроблений Orbital Sciences Corp і Thales Alenia Space, складається зі сріблястого приплюснутого циліндра завдовжки 5 метрів, який працює від двох сонячних панелей-"крил". Раніше Cygnus запускали на ракеті Antares зі стартового майданчика NASA. За даними Європейського космічного агентства, корабель використовує GPS і зоряні трекери, щоб в автономному режимі наблизитися до МКС, перш ніж його захопить роборука Canadarm2, якою керують астронавти на МКС.

Після стикування з МКС члени екіпажу станції відкривають люк Cygnus і витягують обладнання з корабля. Протягом 30-денної місії Cygnus заповнюють сміттям, а потім знову закривають і від'єднують від станції. За даними NASA, Cygnus може вмістити кілька тонн сміття. Після відстикування корабель згорає в атмосфері Землі над незаселеними районами Тихого океану.

Читайте також Що буде, коли легендарна МКС зійде з орбіти і якими будуть космічні станції майбутнього

Розробка Cygnus почалася в 2008 році, коли NASA уклало з Orbital Sciences Corp., приватною аерокосмічною компанією зі штату Вірджинія, контракт на 1,9 мільярда доларів у рамках Програми комерційних орбітальних транспортних послуг агентства. Космічний корабель був розроблений для доставки матеріалу на МКС після припинення програми космічних човників NASA, яка офіційно завершилася в 2011 році.

Orbital запустила свій перший космічний корабель Cygnus у 2013 році з льотної бази NASA Воллопс у Вірджинії на ракеті Antares, також побудованій Orbital. 29 вересня того ж року корабель здійснив свій перший рейс. У 2018 році Northrop Grumman придбала Orbital за 7,8 мільярда доларів, ставши власником як Cygnus, так і його ракети-носія Antares.

Питання логістики до МКС регулює багатостороння угода країн-партнерів, укладена 29 січня 1998 року, а також двосторонні імплементуючі меморандуми про порозуміння між NASA та окремими космічними відомствами країн-партнерів по МКС. Серед країн такі:

• США;
• росія;
• Канада;
• Японія;
• Європейське космічне агентство, яке представляє інтереси урядів Бельгії, Данії, Франції, Німеччини, Італії, Нідерландів, Норвегії, Іспанії, Швеції , Швейцарії та Великої Британії.

Згідно з документами, які є базовими для заснування МКС, цивільного призначення та її експлуатації, питанням логістики для забезпечення функціонування станції приділена особлива увага, наголосив у коментарі 24 Каналу експерт з космічних питань Андрій Колесник.

В обох типів документів – загальному та конкретному – присутня окрема стаття 12, що надає права доступу країн-партнерів по МКС до станції з використанням власних існуючих та майбутніх відповідних державних або приватних транспортних систем, якщо вони здатні технічно взаємодіяти зі станцією. Але саме використання транспортних сервісів має відбуватися не хаотично, а відповідно до процедур інтегрованого планування транспортних потоків, координацію яких покладено на NASA,
– пояснює Колесник.

США повернули собі незалежний доступ до МКС – у вантажному напрямі у 2012 році та у пілотованому напрямі у 2020 році, каже експерт. Після цього NASA та Роскосмос відправляють до станції по два вантажних та по два пілотованих кораблі щороку. Це безпілотні Dragon та Cygnus по черзі від США та "Прогрес" від росії та пілотовані Dragon від США та "Союз" від росії.

До теми Спецоперація проти СРСР і колонія на Місяці: як людство освоює супутник понад пів століття

З російської сторони офіційно заявлено, що вони закінчують експлуатацію власного сегменту на МКС у 2028 році. Отже, з того моменту, вся логістика, пов'язана з функціонуванням станції, відбуватиметься вже без залучення російських космічних транспортних засобів,

– зазначає Андрій Колесник.

У західного світу і росії навряд буде спільне космічне майбутнє. Особливо через те, що після майбутнього зведення МКС з орбіти США планують розвивати приватні космічні станції і російському авторитаризму там не знайдеться місця. Не потребуватиме російських послуг і Китай, що має окрему космічну програму та власну орбітальну станцію "Тяньгун".

Джерело https://24tv.ua/tech/rosiya-kosmosi-koli-ssha-vikinut-yiyi-orbiti-shho-vidomo-pro_n2613859

23 липня 2024 року, стався найпотужніший у поточному циклі активності нашої зірки спалах на Сонці. Він був класу X14 і майже вдвічі перевершив за силою травневий спалах класу X8.7, після якого полярні сяйва спостерігали далеко на півдні нашої країни і в багатьох інших регіонах. На щастя, найпотужніший за багато років спалах стався на зворотному боці Сонця, що вберегло нас від наслідків.

Спалах 23 липня супроводжувався вражаючим корональним викидом маси з Сонця. Це хмара плазми — заряджених частинок, які здатні викликати збої в роботі радіозв’язку на Землі та в роботі супутників аж до їхнього повного пошкодження і навіть сходження з орбіти через розширення атмосфери Землі під впливом сонячного вітру. Оскільки спалах стався на зворотному боці Сонця, «постріл» КВМ пішов у порожній простір.

«Відповідно до класифікації GOES — це був найбільший спалах на сьогодні, — розповів Семюел Крукер (Samuel Krucker), провідний співробітник спектрометра і телескопа для отримання рентгенівських знімків (STIX) на SolO. — Інші великі спалахи, які ми виявили, сталися 20 травня 2024 року (X12) і 17 липня 2023 року (X10). Усі вони сталися зі зворотного боку Сонця».

Якби гігантська пляма, що породила спалах, на Сонці дивилася в бік Землі, а це лише питання синхронізації за часом обертання зірки, то нас вразила б геомагнітна буря потужніша за травневу. Полярні сяйва було видно далеко на півдні. З іншого боку, могла постраждати енергетична та інша інфраструктура планети, у чому індустріальної цивілізації мало хорошого.

Під впливом сонячного обурення магнітне поле Землі починає рухатися, що викликає наведення постійних струмів у протяжних металевих конструкціях — рейках, трубопроводах, лініях електропередач. Це створює критичне навантаження на електронне та електричне обладнання з ризиком аварій.

Рентгенівський космічний телескоп "Чандра" відзначає 25-ту річницю роботи у космосі.

На честь цього ювілею NASA опублікувало 25 нових космічних фотографій, які зробив апарат, пише Popular Science.

Рентгенівський космічний телескоп "Чандра" розпочав свою подорож 23 липня 1999 року. Орбітальний телескоп, названий на честь астрофізика Субрахманяна Чандрасехара, доставили на борту шатла "Колумбія".

"23 липня 1999 року шатл "Колумбія" здійснив свій 26-й політ у космос, щоб доставити найважчий вантаж – рентгенівську обсерваторію "Чандра".

Екіпаж STS-93 складався з командира Ейлін Коллінз, першої жінки, яка керувала космічним кораблем, пілота Джеффрі шбі, а також спеціалістів Французького космічного агентства (CNES) Кетрін Коулман, Стівена Хоулі та Мішеля Тоньїні. У перший день місії вони розгорнули найпотужніший рентгенівський телескоп", – пригадали у NASA.

Хоч спочатку планувалося, що "Чандра" працюватиме лише 5 років, телескоп провів у космосі 25 років. Передаючи корисні наукові дані, він став важливим джерелом для астрономічних досліджень. І ось кілька його робіт!

Джерело  https://life.pravda.com.ua/society/nasa-pokazali-25-divovizhnih-fotografiy-kosmosu-yaki-zrobiv-teleskop-chandra-302845/?

За словами вчених за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба, відносно близька до Землі планета може бути першою в історії, виявленою з потенційно придатним для життя рідким океаном за межами нашої Сонячної системи. Наразі за межами Сонячної системи виявлено понад 5000 планет, але лише кілька знаходяться в так званій «зоні Золотовласки» — ні надто жаркій, ні надто холодній — на яких може міститися рідка вода, ключовий інгредієнт життя.

Екзопланета LHS 1140 b є однією з небагатьох у цій населеній зоні, і її ретельно досліджували з моменту її відкриття у 2017 році. Він знаходиться на відстані 48 світлових років від Землі, що дорівнює понад 450 трильйонам кілометрів (280 трильйонів миль) — відносно близько у величезних відстанях космосу.

Вважалося, що екзопланета була невеликим газовим гігантом під назвою «міні-Нептун» з атмосферою, надто густою воднем і гелієм, щоб підтримувати інопланетне життя. Однак нові спостереження телескопа Webb підтвердили, що екзопланета насправді є скелястою «суперземлею». Відповідно до дослідження, опублікованого ввечері в середу в The Astrophysical Journal Letters, він у 1,7 раза більший за Землю, але має в 5,6 раза більше його маси.

Телескоп Webb зміг проаналізувати атмосферу планети, коли вона проходила перед своєю зіркою. Не було жодних ознак водню чи гелію, що виключало те, що планета була міні-Нептуном. Щільність планети вказує на те, що на ній «насправді є велика кількість води», сказав AFP співавтор дослідження Мартін Тюрбе з французького науково-дослідного центру CNRS.

Це може бути справді величезна кількість води. Вся вода в океанах Землі становить лише 0,02 відсотка її маси. Але від 10 до 20 відсотків маси екзопланети, за оцінками, становить вода. Від атмосфери планети залежить, чи буде ця вода в рідкому або льодовому вигляді.

«У нас немає прямих доказів того, що він має атмосферу, але кілька елементів вказують на це», — сказав Турбет.

Провідний автор дослідження Чарльз Кадьє, аспірант Монреальського університету, сказав, що «з усіх відомих на даний момент екзопланет помірного клімату LHS 1140 b цілком може бути нашим найкращим вибором для того, щоб одного дня непрямо підтвердити рідку воду на поверхні чужого світу».

Одним із позитивних моментів є те, що планета м’яко нагрівається червоною карликовою зіркою, яка становить одну п’яту розміру від Сонця. Температура поверхні екзопланети має бути приблизно подібною до температури на Землі та Марсі, сказав Турбет. Наявність таких газів, як вуглекислий газ, відіграватиме ключову роль у визначенні того, вкрита планета льодом чи водою.

Однією з можливостей є те, що поверхня в основному складається з льоду, але є величезний рідкий океан, де планета найбільше піддається впливу тепла своєї зірки. Діаметр цього океану може становити близько 4000 кілометрів, що становить приблизно половину площі поверхні Атлантичного океану, згідно з моделюванням.

Або рідка вода може бути прихована під товстим панциром льоду, як на супутниках Ганімед, Енцелад або Європа, що обертаються навколо Юпітера та Сатурна. Прилад Вебба виявив ознаки, які вказують на «наявність азоту», сказав Кадьє, додавши, що необхідні додаткові дослідження, щоб підтвердити це відкриття. Азот зустрічається всюди на Землі, і його вважають ще одним потенційним інгредієнтом для життя.

Дослідники сподіваються отримати ще кілька годин дорогоцінного часу телескопа Вебба, щоб дізнатися більше про LHS 1140 b. За оцінками дослідників, знадобиться щонайменше рік, щоб підтвердити, чи є на екзопланеті атмосфера, і ще два-три, щоб виявити наявність вуглекислого газу.