http://www.ex.ua/view/8937788?r=28713,23775  тяжелое бремя тяжелого времени. Как относится к нему ?  Хороший сюжет для мозгов и совести.  Мои симпатии на стороне Кургиняна. 

До 100-річчя від дня народження Степана Бандери

З початком окупації України нацистськими військами один із загонів опору очолив молодший брат Степана — Богдан. Він загинув у 1942 чи 1943 році.

5 липня 1941 у Кракові Степан Бандера був заарештований. За ним до Берліна поїхала дружина Ярослава з тримісячною донькою Наталкою, щоб перебувати близько до чоловіка. Бандеру утримували спочатку у в'язниці, потім — у концтаборі Заксенгаузен, де він перебував до 1944 року. Братів Олександра (доктора політекономії) та Василя (випускника факультету філософії Львівського університету) у 1942 році вбили у концтаборі Аушвіц (Освєнцім).

Андрія Михайловича Бандеру — батька Степана, було вбито радянською владою. Сестер Оксану та Марту-Марію у 1941 р. було заарештовано і заслано до Сибіру (Краснодарський край). Керівництво СРСР десятиліттями не дозволяло їм повернутися до України — Марта-Марія Бандера померла на чужині у 1982 році, а літня Оксана Бандера повернулася на Батьківщину лише у 1989 році після майже 50 років життя у Сибіру. Вона упокоїлась у мирі 24 грудня 2008 року.

Ще одна сестра — Володимира — перебувала у радянських виправно-трудових таборах від 1946 до 1956 року.

Вікіпедія.

Минають дні, минає літо,

А Україна, знай, горить;

По селах голі плачуть діти —

Батьків немає. Шелестить

Пожовкле листя по діброві;

Гуляють хмари; сонце спить...

На Великдень вирішив провідати батьків. Давненько вже не святкували такий щирий, теплий празник як Воскресіння Христове в родинному колі. І хоть за теперішньої влади ціни на пальне сягнули захмарних величин, але квитків на потяг катма, тому довелось намити, натерти, наполіролити автівку… і в дорогу. До речі, про ціни на пальне. Як тільки на світових нафтових біржах ціна за барель піднялась на 1$, наші нафтотрейдери тут же підняли ціну на бензин на 5-10-15 коп., але як ціна на нафту впала на 2-3-4-5$, то наші магнати не повірили, що сонце зійшло на сході, що треба скидати ціну. Від цього ж їхні прибутки падають. А доблесний міністр з екранів ТВ заявляє, мовляв, ну і що, що ціни високі..... ви погляньте, машин не поменшало. Це такі урядовці нами командують. Та  я відхилився від теми. Отже, вже 700 км дороги позаду. Радує те, що нігде ДАІшники не нагліли і доводити їм, що я не баран, вибачте за тавтологію,  не доводилось. І ще те, що від самого Житомира і до Львова турки, македонці і хто там ще не знаю таки зробили досить пристойну трасу для поїздок в задоволення. А от від Львова до Івано-Франківська наші дорожні служби борються зі сном за кермом, бо на всій ділянці ями, вибоїни, розмітка здебільшого відсутня і т.п. Але втома дається взнаки. Кава вже не рятує, музика в салоні дратує, цигарки не паляться, жуйки не жуються... Любуюсь прикарпатськими краєвидами. Добре, що рух не дуже інтенсивний. Наближаюсь до населеного пункту з кумедною трошки назвою «РУДА». Обабіч дороги стоять середніх років не молода пара і дідусь. Підняли руки, голосуючи. Без сумнівів зупинився, щоб хоч трошки веселіше було їхати залишок шляху. - Христос Воскрес! - Воістину воскрес! - До Рогатина підкинете? - Звичайно ж. Сідайте. Пара сіла на задні сидіння, а дідусь сів біля мене на перед. На вигляд йому років 70-75. Досить охайно й чистенько одягнений. Лице вкрите глибокими зморшками, але в очах скачуть якісь юнацькі чортики. Хоча по великому рахунку очі світяться добротою. Це я відразу запримітив. В машині тут же відчувся запах стайні, гною, сіна, соломи, корови, коней і ще сотні інших запахів. Одним словом запах села і важкої праці, який неможливо перебити ніякими модними автомобільними "вонючками". Але мова не про це. Дідусь виявився досить балакучим і трішки гуморним. Всю дорогу, а їхали ми разом з пів години, не більше, дідусь безупинно щось розказував і слова, як з кулемета вилітали з його беззубого рота. Він хвалив весну і Бога, він обурювався владою від місцевої до Верховної Ради, президентом, прем'єром, всіма міністрами, називаючи їх прізвища (я ще здивувався, що навіть я всіх їх не знаю), кляв голову сільради і дорожні служби на чому світ стоїть, місцевого панка, який викупив ставок і не дозволяє рибалити нікому у ньому, ворон і шулік, які вже вкрали у нього трьох курчат, митні служби, які встановили дуже величезні митні побори за якісь ветліки коньче потрібні для його старенького коня-годівника. І ще багато всякого я наслухався від нього. А вже коли ми в'їхали в Рогатин дідусь розповів мені страшну таємницю. Пів року тому він написав листа у Верховну Раду зі скаргою на те, що місцеві чиновники щось там урізали з доплатами йому, як дитині війни. Через три місяці та скарга повернулась для розгляду на місці і от ще три місяці вона розглядається десь в чиновничих кругах обласного штибу. Але, як сказав дідусь, терпець усякому може урватись, і вони (маючи на увазі невідомо,.... а може й відомо кого) ще дуже пожаліють, що прийшли до влади. Бо вони гнобителі, а гнобителів у нас на Вкраїні милій завжди карали. «Отож, - каже дідусь, - я вже вили від гною відчистив, нагострив їх добре, навіть держак новий зробив і стоять вони у мене наготові. Сусід теж косу вже відклепав. Ще конячку би мені підлічити трошки. Ох тікатимуть і плакатимуть узурпатори наші. Плакатимуть і тікатимуть. Ось тут зупини мені, синку. Хай Бог помагає! Щасливо!» Дідусь і немолода вже пара, яка мовчки їхала всю дорогу вийшли і пішли кожен своєю дорогою зі своїми роздумами?. А я, заслухавшись дідуся, вже вкотре проїхав мимо пам'ятника славній Роксолані, забувши сфотографувати його. А подальшою дорогою думав... Це ж як треба допекти народ, що вони готові на нову КОЛІЇВЩИНУ? Готові владу топити в крові. І ще не раз чув я, особливо від старшого покоління, що потрібні рішучі зміни.... силові... Отака от маленька історія з моєї подорожі, яка міцно засіла в голові.  А Ваші думи які?

Апокаліптичні заяви наймолодшого кандидата в президенти України Арсенія Яценюка про неминучість другої хвилі економічної кризи укупі з наданням новинам про перешкоджання роботі окремих його агітаторів ваги загальнонаціональної катастрофи свідчать про зміну акцентів у кампанії екс-спікера парламенту. Так прокоментував останні події навколо А.Яценюка представник від «Народної самооборони» Юрій Гримчак.

«Тепер його прихильники, висловлюючись зрозумілою людям мовою, «битимуть на жалість». Адже, в Україні, як правило, ображених люблять. Проте дана теза навряд чи актуальна щодо Арсенія Яценюка. Бо наведені ним випадки перешкоджання роботі агітаторів не варті навіть сотої частки тих утисків, яких зазнавала опозиція під час президентських виборів 1999 і 2004-го, парламентських 1998 і 2002-го. Зрештою, А.Яценюка важко й назвати представником опозиції. Адже такого сприяння з Секретаріату президента та місцевих державних адміністрацій не має жоден із кандидатів у президенти, окрім самого Віктора Ющенка», - наголосив Юрій Гримчак.

Політик зазначив також: «Ще одна цікава деталь, чому ніхто з журналістів та політологів, які так страшно переживають за «Арсенія», не поставив простого запитання: що, в Україні вже офіційно почалася президентська кампанія, щоб один з кандидатів розгортав тисячі палаток у всіх регіонах України? І за що, власне, агітує цей «Арсеній»? Там хоч є одна конструктивна пропозиція? Лише виливання помиїв на уряд та ті політичні сили, які у період кризи не воюють проти прем‘єра, а прагнуть працювати на державу!»

Ю.Гримчак продовжив: «Причому А.Яценюк у цій брудній кампанії і сам дуже часто споює своїх прихильників «компотом» з відвертої брехні та напівправди. Наприклад, заявляючи виборцям Львова про те, що лише в Україні та Гвінеї уряди збирають податки наперед, Арсеній Яценюк продемонстрував власне незнання економіки держав світу, оскільки такий вид податку, як акцизний збір, майже у всьому світі сплачується до моменту кінцевої реалізації товару, тобто, наперед».

«Окрім цього, він примудрився образити суверенну африканську державу. Чи варто після цього дивуватися антисемітським випадам проти нашого екс-спікера ужгородського міського голови Сергія Ратушняка? Адже сам Яценюк дає привід запідозрити його у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі», - резюмував політик.

АКВ.

Актуально. Давайте спробуємо дати відповідь на це запитання (бажано без образ), щоб дійти до істини.

Метою нашої акції є поширення вживання української мови у Другому Вебі - спільнотах, форумах, блогах. Ми хочемо, щоб українська мова використовувалась як розмовна, у тому числі - і для спілкування в Мережі.

Закликаємо всіх небайдужих долучитися до акції "Спілкуйся рідною", сміливо використовувати рідну мову в онлайновому спілкуванні, залучати та заохочувати інших до спілкування українською!

Мы часто употребляем фразы, настоящее значение которых нам не известно. Вот некоторые интересные истории происхождения различных общеупотребительных фраз.

1Всё трын-трава
Таинственная «трын-трава» — это вовсе не какое-нибудь растительное снадобье, которое пьют, чтобы не волноваться. Сначала она называлась «тын-трава», а тын — это забор. Получалась «трава подзаборная», то есть никому не нужный, всем безразличный сорняк.

2Мастер кислых щей
Кислые щи - немудрёная крестьянская еда: водичка да квашеная капуста. Приготовить их не составляло особых трудностей. И если кого-нибудь называли мастером кислых щей, это означало, что ни на что путное он не годен.

3Подложить свинью
По всей вероятности, это выражение связано с тем, что некоторые народы по религиозным соображениям не едят свинину. И если такому человеку незаметно подкладывали в пищу свиное мясо, то этим оскверняли его веру.

4Всыпать по первое число
Не поверите, но... из старой школы, где учеников пороли каждую неделю, независимо от того, кто прав, кто виноват. И если наставник переусердствует, то такой порки хватало надолго, вплоть до первого числа следующего месяца.

5Прописать ижицу
Ижица - название последней буквы церковнославянской азбуки. Следы порки на известных местах нерадивых учеников сильно смахивали на эту букву. Так что прописать ижицу - проучить, наказать , проще выпороть . А вы ещё ругаете современную школу!

6Гол как сокол
Страшно бедный, нищий. Обычно думают, что речь идёт о птице. Но сокол здесь ни при чем. На самом деле «сокол» — старинное военное стенобитное орудие. Это была совершенно гладкая («голая») чугунная болванка, закреплённая на цепях. Ничего лишнего!

7Сирота казанская
Так говорят о человеке, который прикидывается несчастным, обиженным, беспомощным, чтобы кого-нибудь разжалобить. Но почему сирота именно «казанская»? Оказывается, фразеологизм этот возник после завоевания Казани Иваном Грозным. Мирзы (татарские князья), оказавшись подданными русского царя, старались выпросить у него всяческие поблажки, жалуясь на своё сиротство и горькую участь.

8Непутёвый человек
В старину на Руси «путём» называли не только дорогу, но ещё и разные должности при дворе князя. Путь сокольничий — ведающий княжеской охотой, путь ловчий — псовой охотой, путь конюший — экипажами и лошадьми. Бояре всеми правдами и неправдами старались заполучить у князя путь — должность. А кому это не удавалось, о тех с пренебрежением отзывались: непутёвый человек.

9Шиворот-навыворот
Сейчас это вроде бы вполне безобидное выражение. А когда-то оно связывалось с позорным наказанием. Во времена Ивана Грозного провинившегося боярина сажали задом наперед на лошадь в вывернутой наизнанку одежде и в таком виде, опозоренного, возили по городу под свист и насмешки уличной толпы.

10Отставной козы барабанщик
В старину на ярмарках водили дрессированных медведей. Их сопровождали мальчик-плясун, наряженный козой, и барабанщик, аккомпанирующий его пляске. Это и был козы барабанщик . Его воспринимали как никчемного, несерьёзного человека.

11Водить за нос
Видно, дрессированные медведи были очень популярны, потому что и это выражение было связано с ярмарочным развлечением. Цыгане водили медведей за продетое в нос кольцо. И заставляли их, бедолаг, делать разные фокусы, обманывая обещанием подачки.

12Точить лясы
Лясы (балясы) — это точёные фигурные столбики перил у крылечка. Изготовить такую красоту мог только настоящий мастер. Наверное, сначала «точить балясы» означало вести изящную, причудливую, витиеватую (как балясы) беседу. Но умельцев вести такую беседу к нашему времени становилось меньше и меньше. Вот и стало это выражение обозначать пустую болтовню.

13Зарубить на носу
В этом выражении слово «нос» не имеет ничего общего с органом обоняния. «Носом» называлась памятная дощечка, или бирка для записей. В далёком прошлом неграмотные люди всегда носили с собой такие дощечки и палочки, с помощью которых и делались всевозможные заметки или зарубки на память.

14Ни пуха, ни пера
Возникло это выражение в среде охотников и было основано на суеверном представлении о том, что при прямом пожелании (и пуха, и пера) результаты охоты можно сглазить. Перо в языке охотников означает птица, пух — звери. В давние времена охотник, отправляющийся на промысел, получал это напутствие, «перевод» которого выглядит примерно так: «Пусть твои стрелы летят мимо цели, пусть расставленные тобой силки и капканы останутся пустыми, так же, как и ловчая яма!» На что добытчик, чтобы тоже не сглазить, отвечал: «К черту!». И оба были уверены, что злые духи, незримо присутствующие при этом диалоге, удовлетворятся и отстанут, не будут строить козней во время охоты.

Мирослав Маринович
Зміна влади в Україні у 2012 році цілком можлива, але навіть якщо цього не станеться, руйнація радянського типу управляння неминуча, вважає правозахисник, публіцист, релігієвед Мирослав Маринович.

"Отож і в Україні, і в Росії бачимо останні спроби радянської системи зберегти свої визначальні параметри — який уже раз ціною занапащення долі своїх народів. Кожна її реінкарнація стає щоразу більшим фарсом, який, здавалося б, несумісний зі здоровим глуздом. Хоча прірва, в яку вони штовхають свої народи, аж ніяк не смішна", — сказав він у коментарі ZN.UA .

"Нинішня влада демонструє філософію управління, яка спізнилася на століття. Вона інтелектуально бідна, енергетично збиткова й морально неспроможна. Її суспільні технології грубі й примітивні, а тонкі технології Заходу їй видаються проявом слабкості. Вона неефективна, бо унеможливлює рятівний зворотний зв'язок, завдяки якому можна виявити джерела небезпеки. Вона антимодернова, бо блокує свободу циркуляції правдивої інформації. Вона антисоціальна, бо руйнує загальне добро й не дозволяє людині вижити самостійно", — переконаний правозахисник. На його думку, "життя нашої влади могли би продовжити сибірського масштабу природні ресурси, яких в Україні немає, та сибірського розмаху ҐУЛАҐ, для якого владі забракне снаги. Тому не сумніваймося: ноосфера врешті-решт „зішкрябає" зі свого днища оці зашкарублі нарости. Можна сперечатися, коли це станеться: 2012 чи 2013 року, — але станеться це обов'язково". "Партія регіонів може маніпулятивно виграти найближчі вибори, але вона програє своє майбутнє. Якщо ж Віктор Янукович виграє президентські вибори, то на свою біду… Влади мені не жаль — вона жалюгідна. Жаль народу, який ніяк не може зрости у свободі", — констатував Мирослав Маринович.

Вместо "майданов" на площадях городов лучше сделайте уборку в своем менталитете и научите своих детей и соседей жить чисто