Замітки поезія

Замітки з міткою «поезія»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Кито-Кіт

04.11.11, 22:40
Стих_и_я
вірші для дітей, для найменших, жарт, кит, кіт, поезія

Кито-Кіт – тварина дивна!
Граціозний і спортивний
Спритний мишолов й пловець –
Таємниць морських знавець.

В Маргарити на колінах
Він згортається клубочком,
Мур-муркоче, мружить очка…
Раптом – стриб! – і вже глибини

Кито-Кіт дола відважно,
Пирха, бризка, гра на хвилі!..
А потому, взувши білі
Чобітки, іде поважно

На лови – в садок, на луку.
Тихо лапки – ані звуку –
По камінню, по травиці…
Стережіться, миші й птиці!

Серенади сутінкові
Він співа для Кито-Киці.
І до моря – на ранкові
Вдвох купання у водиці!

04.11.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11111050378

Коментарі: 17

The Beauty!

Балет

02.11.11, 20:28
Стих_и_я
балет, вірші, еротика, натхнення, поезія, танець, творчість

Акровірш

Балет на музику І.Стравінського "Жар-птиця"

в постановці Б.Ейфмана надихнув

Безмежна грація, еротика суцільна,

Арпеджіо тілесні пристрасні, чуттєві;

Легато і рубато – кожний рух доцільний.

Експресія - екстаз – апофеоз! І – вільний!

Трансцендентальний перехід миттєвий.

02.11.2011

Свидетельство о публикации №11111028974

Коментарі: 9

The Beauty!

В древньому храмi

31.10.11, 21:55
Стих_и_я
бог, вірш, життя, замальовка, людина, поезія, роздуми, храм

Низько над храмом хмари… Похмурі,

Сині, дебелі… Не стримують гнів,

Кидають бризки небесних вогнів

В баню безхресту, колись білі мури…

Плесо посивіло, зморшками вкрите;

В шибку надщерблену шибеник-грім

Бамка… Старий, павутинням сповитий,

Іконостас … Поруч тінь – пілігрим -

Я; сам-на-сам розмовляю з Всевишнім;

Тиха молитва підноситься вгору -

Гуркіт і ревище грізного хору

Перекриває…

Скуйовджені вишні

Квіт осипають додолу змокрілий…

Зблідле, знесилене втратами хмарне

Воїнство геть відступає… Ех, марно!..

*************************

Янгол величний летить білокрилий…

Жовтень 2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №111103110044

Коментарі: 8

The Beauty!

Вечірня столична замальовка

29.10.11, 07:25
Творческая Masterская
бог, вірші, життя, замальовка, люди, місто, поезія, філософія

Гамір міста столичного. Ноги…

О!.. Огидно! Дно… Ти - на асфальті –

Ти лежиш… Тротуар. І дорога –

Автомонстри на ній, як на шпальті.

Автолітери, -коми та –фрази,

Глави міста столичного й фази…

Ноги – над – повз – крокують. Байдужо.

Ти – безхатченко. П'яний. Недужий.

Безсоромний. Нахабний. На дні ти.

Де дружина? Батьки? Твої діти?

Твоє тіло в останню дорогу

Проводжатиме хто? І до Бога

Хто молитиметься? Щирі сльози

Чи проллє над тобою, убогим?

Нетверезий, в розхристаній позі,

Релаксуєш…

Світ крутиться… Ноги…

26 – 28.10.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11110291993

Коментарі: 5

Левус

Як то весело жить на Вкраїні!

Нема в світі країни такої, Як Україна наша свята. Кожний тут у розкоші, в спокої І граблями добро нагорта. Тут усяк, як та пташечка, вільний, Всяк блюде інтереси суспільні А від щастя уголос кричить: "Як-то весело жить на Вкраїні! Як-то весело жить!" От вам приклади. Пан хуторянський Без напасті живе й без біди, Бо сповняє закон християнський І кругом молодець хоч куди: По-старому живе він донині, Добре спить, а вже їсть - щогодини І, наївшись, як пень той лежить. Як-то весело жить на Вкраїні! Як-то весело жить! Старшина в волосному правленню, Як в раю, прожива цілий вік. Йому шану і гроші в кишеню Мусить кожний нести чоловік. А крім грошей, ще всякі дарини, Сала, борошна повні торбини... Що комора його аж тріщить. Як-то весело жить на Вкраїні! Як-то весело жить!

1886

(Володимир Самійленко)

Коментарі: 10

Ладимир

Iwona Boruszkowska. Переклади поезій Василя Терещука на польську

16.10.11, 13:14
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
iwona boruszkowska, василь терещук, переклади, поезія

Василь ТЕРЕЩУК

МИСТЕЦТВО ЧИТАННЯ ДЛЯ МЕРТВИХ

Я читаю вірші у палаці Потоцьких,

у залі, де колись танцювали мазурку,

грали Шопена,

продавали ліси,

домовлялись про шлюби,

шпетили служниць за нечищене срібло,

частували гостей з Варшави та Відня,

цитували Міцкевича

й напивались, як свині.

Я читаю вірші так,

як мій прадід Артем

читав “Псалтир” в узголів’ї мертвих,

у хатах, де під долівками

повзали вужі,

а на горищах верещали

болотяні духи.

На стільцях попід стінами

журились жінки.

Чоловіки підпирали

потилицями одвірки.

На печі – вовтузились діти.

Мертвим страшно

без свічки голосу

на темній дорозі смерті.

Прадід брав їх за руку

І казав, як ступати.

На світанку вони вже

лежали усміхнені…

Wasyl Tereszczuk

(tum. Iwona Boruszkowska)

Sztuka czytania dla martwych

Czytam wiersze w paacu Potockich

w sali gdzie kiedy taczono mazurki

grano Chopina

sprzedawano lasy

umawiano luby

za brudne srebra karcono suce

czstowano goci z Warszawy i z Wiednia

cytowano Mickiewicza

i upijano si jak winie

Czytam wiersze

jak pradziad mj Artemiusz

czyta Psaterz u wezgowia umarych

w chatach gdzie pod glinian podog

pezay we

na strychach pojkiway

duchy mokrade

Na krzesach pod cianami

zamartwiay si kobiety

Mczyni skromi

podpierali futryny

Na piecu baraszkoway dzieci

Bez gosu wiecy

Straszn jawi si

nieboszczykom ciemna droga mierci

Pradziad bra ich za rk

I mwi, jak stpa

O wicie ju

leeli umiechajc si…

Детальніше

Коментарі: 2

The Beauty!

Доні. Мамина любов

14.10.11, 22:19
Стих_и_я
вірш, діти й батьки, лірика, любов, материнська любов, поезія

Доню, Квітко найніжніша!

Посміхунко найрідніша!

Моє щастя надвисоке,

Сонцесяйне, зореоке!

Не існує слів у мові

Жодній, здатних передати

Ніжність й глибину любові

Мами до свого дитяти.

Притулись до мене, доню,

На мої свої долоні

Поклади – любов безмежна,

Віддана, беззастережна,

Животворна й незрадлива

В серці матері. І втішить,

І врятує найсвятіша

Сила ця.

Тож будь щаслива

Доню!

*******

Безліч слів любові

В будь-якій існує мові!..

Тук…-тук…-тук… Серцебиттями

До дітей тече від мами

Найпотужнішим потоком

Невичерпна, надглибока

Річка вічної любові.

*******

Не існує слів у мові…

14.10.2011

Коментарі: 15

Oll@

Жагуча осінь

10.10.11, 19:15
ліна костенко, поезія

Вечірній сон закоханого літа
і руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою прогріта,
лежить у літа осінь на плечі.

Дозріла пристрасть до вогню і плоду.
Пашить вогнем на млосному щаблі.
І торжествує мудрий геній роду
всього живого на живій землі.

Ще літо спить, а вранці осінь встане —
в косі янтарній нитка сивини,
могутні чресла золотого стану,
іде в полях — вгинаються лани.

Близнята-зерна туляться в покоси,
біжить юрба червонощоких руж,
сплять солодко черкуси-негритоси,
біляві яблука і жовта раса груш.

Рве синій вітер білі посторонці.
А в серце літа — щедрий сонцепад.
І зливками розтопленого сонця
лежать цитрини, груші й виноград.

Загусне промінь в гронах перегрітих.
А ляже сніг на похололі дні —
жагучий сон закоханого літа
в холодну зиму бродить у вині!

*****

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! — та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав — нема мелодій...

Ліна Костенко