Історія про те, як детективи НАБУ два роки прослуховували офіс народного депутата Юрія Кісєля, нагадує цинічний реаліті-серіал, який жоден солдат не зміг би додивитися без люті. У головних ролях — обранці нації, у ролі режисера — Сергій Шефір та інші архітектори «тіньової» лояльності.

З’ясувалося, що «касове вікно» працювало з вражаючою стабільністю: звичайним депутатам видавали по п’ять тисяч доларів за «правильне» голосування, а головам комітетів — по п’ятнадцять. На тлі того, як волонтери збирають по гривні на дрони, а бійці купують запчастини до автівок за власні гроші, ці «зарплати в конвертах» виглядають як дика аномалія, що межує з державною зрадою.

Особливого цинізму ситуації додає спротив Управління державної охорони, яке намагалося не пустити детективів до комітетів Верховної Ради. Уявіть собі цей сюрреалізм: силова структура, яка має захищати державні інститути, фактично стає «живим щитом» для захисту пачок готівки від закону.

Як пояснити бійцю в окопі, що поки він чекає на снаряди, спецпризначенці в тилу перевіряють понятих НАБУ, аби ті не завадили «слугам» перераховувати свою долю? Це повна деградація поняття державної безпеки, де охорона перетворюється на сервіс для прикриття «бекофісів».

Поки ми обговорюємо високі матерії про «відновлення країни» та залучення мільярдних грантів, НАБУ показує, куди ці ресурси можуть «евакуюватися» насправді. «Велике будівництво», яке тривалий час було основним донором для наповнення цих конвертів, у свідомості депутатів трансформувалося у «Велике виживання» власної кишені.

Якщо парламентарям треба доплачувати тисячі доларів просто за те, щоб вони виконували свої прямі обов’язки, то виникає логічне запитання: на чиєму боці вони насправді воюють? Відповідь очевидна — на боці власного добробуту, який вони цінують значно вище за виживання нації.

Сарказм ситуації досягає піку, коли ми бачимо повідомлення про начебто вже втечу фігурантів, таких як Юрій «Юзік» Корявченков, за кордон. Колишній комік, який обіцяв «зробити їх разом», вирішив, що «разом» з народом йому занадто гаряче, і обрав комфортну еміграцію.

Це класичний жест мародера: набити кишені, поки триває хаос, і зникнути в першій же небезпечній ситуації. Для воїна, який не має права залишити позицію, така поведінка народного обранця є вищим проявом нахабства, що не підлягає прощенню.

Цей скандал — не просто чергова папка в архіві НАБУ, а вирок системі, яка намагається жити за правилами мирного «дерибану» в часи екзистенційної війни. Коли група депутатів голосує за закони, що обмежують незалежність антикорупційних органів, вони фактично здійснюють самогубство державного контролю. Це і є справжній внутрішній ворог — той, хто в білій сорочці та з депутатським значком за лаштунками торгує майбутнім країни, поки волонтери шукають кошти на черговий тепловізор.

Зрештою, «Міндічгейт» та «Кісєль-кеш» доводять, що найбільша загроза суверенітету часто ховається не в ракетах ворога, а в конвертах «своїх». Справжня перемога почнеться не з міжнародних договорів, а з моменту, коли касове віконце в урядовому кварталі назавжди зачиниться, а його відвідувачі змінять дорогі костюми на тюремну робу. До того часу будь-який патріотичний пафос із трибун буде лише шумом, який розбивається об глуху стіну нерозуміння тих, хто щодня бачить справжню ціну нашої свободи в очах побратимів.

* Публікується зі збереженням стилю автора

автор: Костянтин Іванченко

Регулярно дивлюся на Youtube відео від Борислава Берези, де Сергій Ваганян розказує йому деталі керування Україною тупо мафією. Яка маскується під офіційно органи влади, або, наприклад, під “керівництво СБУ”.

Там розказують як мафія змушувала бізнесменів платити хабарі.
Як топ-контрабандист призначав свої людей на високі посади в СБУ.
Хто придумав таку абсолютно незаконну штуку як “санкції проти громадян України”.
Або як Баканов та Наумов взяли у росіян гроші за здачу територій України, а потім шістьома автівками вивозили кеш за кордон.
Щоправда, у мене тут виникло питання як машини, забиті кешем впустили до Євросоюзу – але то я, мабуть, вже прискіпуюсь.

Хтось скаже “Та коли це було? Тих людей вже давно немає на посадах”.
Так, і навіть ватажок мафії від них відхрестився: когось зняв з посади, когось випустив за кордон, на когось навіть наклав іграшкові “санкції”.

Але. Цей кейс показує нам майбутнє: якими приблизно будуть викриття тих, хто ЗАРАЗ на цих посадах. На посадах прем’єра, президента, голови Верховної Ради, міністра цифровізації чи навіть міністра оборони.

Рано чи пізно знайдеться бізнесмен чи група бізнесменів у свій час вийдуть і все розкажуть: як їх примушували платити хабарі, як погрожували (у тому числі “санкціями”), як втягували у чорні схеми, як призначали на високі посади шахраїв, бандитів, корупціонерів, контрабандистів, інше біосміття.

Сергій Ваганян розказує як Голова СБУ Баканов успішно блокував доступ інформації до вуха президента Зеленського – точно так само, як це прямо зараз робить Михайло Федоров і як це роками робив Андрій Єрмак.
Як у попередні роки давали вказівку фальсифікувати абсолютно вигадані справи Слідчому управлінню Нацполіції, Генпрокуратурі, ДБР, СБУ – так само, як це відбувається зараз, проти тих самих детективів НАБУ.

З часом обов’язково будуть оприлюднені прізвища, назви фірм, фото, відео, документи, переписки – у тому числі на “божественних” міністрів, яким наразі видання різного ступеню лівобережності вилизують дупи.

 
Наразі перший же етер Берези та Ваганяна про Наумова та Баканова призвів до реєстрації НАБУ кримінального провадження.
Більше того: навіть СБУ було змушено “збудитися” по державній зраді.
А вчора вийшло вже друге інтерв’ю.

Щоправда, обіцяного “відео, на якому Баканов рахує пачки кешу на білому дивані” так і не показали – але пообіцяли на третьому етері показати.
Мда, закони мильних серіалів ніхто не відміняв: глядача треба примусити чекати “наступної серії”.

Але менше з тим: поки НАБУ не показує нових “плівок Міндіча”, на якому можна почути впізнаваний хрипатий баритон  – утворився вакуум глядацького попиту. Який Сергій з Бориславом досить успішно заповнюють.

От зараз дехто не вірить мені, коли я розказую про злочини Михайла “Божественного” Федорова. Приписують мені вигадані мотиви та нібито меркантильні інтереси. Так само, як ветерана-добровольця Березу ОПівська зе-пропаганда називає “ухилянтом”.

Але з часом з’ясується, що я був повністю правий.
І що реальність навіть ще страшніша.
І розкажуть про неї самі співучасники тих подій – як це зараз робить Сергій Ваганян.
І всі будуть дивуватися: “А як таке могло бути? Начебто ж така чесна та порядна людина була, цифровізацією займався?”

Товариство, просто тут і зараз тисячі корупціонерів крадуть у промислових масштабах колосальні гроші – і наші, і західні. Просто ми про це поки що не знаємо, а НАБУ не поспішає оприлюднювати докази.
Але згодом дізнаємося – і офігіємо від масштабів 3,14здеця.

І щоб підготувати свій офігіватор до тих викриттів – я б радив дивитися інтерв’ю Борислава та Сергія, причому у режимі онлайн.
Я дивився перші два і чекаю на третє.
Принагідно дякую їм обом за сміливість казати незручну, але таку потрібну правду - у найстрашніші часи історії України.

* Публікується зі збереженням стилю автора

Про автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA.