хочу сюди!
-
-
45 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 27-47 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
створили не "Армію дронів", а "армію відкатів"
- 20.01.26, 15:35
Як очільник Мінцифри Федоров та голова Держспецзв'язку Щиголь створили не "Армію дронів", а "армію відкатів"
У мережі можна знайти десятки відео та фото, на яких
очільник Мінцифри Михайло Федоров і колишній голова Держспецзв'язку Юрій
Щиголь хваляться передачею дронів ЗСУ.
Зокрема, у жовтні 2023 року від «Армії дронів» на фронт передали майже дві тисячі БпЛА EVO MAX 4T виробництва компанії Autel.
Саме на закупівлях цих дронів держава, за підрахунками hromadske, втратила близько 600 мільйонів гривень. Як це сталося — розповідає в розслідуванні hromadske.ua
3
С*кс - тільки для жінок
- 20.01.26, 09:32
Увага - допис лише для дорослих!
Всім привіт. У цій нотатці я б хотів рішуче виступити на захист відео для дорослих, у яких основні та другорядні ролі грають жінки та дівчата.
Як на мене, це найкращий вид тієї самої "кінопродукції", оскільки лише жінки можуть повною мірою передати ніжність, красу і витонченість "процесу". Лише в таких відео приділяється достатньо уваги прелюдіям і в "процесі" задіюється все тіло, а не лише ерогенні традиційні зони. Акт набуває форм глибокого тілесного спілкування, з помірним, медитавним ритмом, яке періодично спалахує пристрастю та емоціями, і потім знову повертається в розмірений темп. Це не про підкорення, а про єднання. Суто жіночі фільми для дорослих виводять сам жанр з еротичного фастфуду на рівень мистецтва, де має місце і витонченість, і грація, і тендітна інтимність.
Традиційні відео, де грають чоловік та жінка (беремо стандартну пару, без різних колективних піджанрів), - це явище нудне, неестетичне і дуже механістичне. Звичний всім акт - це більше про боротьбу, грім та блискавку, грозові важкі хмари, які дуже довго сунули одна на одну і в момент зіткнення дають вибух, безумовно, потужний і яскравий, але дуже короткий, який швидко забувається. Щоб його повторити, знову потрібна гроза, суперництво, протистояння. Ч+ж - це не акти єднання, красива жива картина, а якась дурацька гімнастика, з якою спостерігати не цікаво. Брати участь - мабуть, інша справа, але "сухість" і маршова схематичність процесу нікуди не дівається.
Бо природою традиційний акт задумувався з однією практичною метою - продовження роду. Тому його суть - швидкість і результат. Про есетичний аспект, в традиційному виконанні "чоловік - жінка", годі й говорити. Проте шанувальниці і творчості, і особистості Сапфо, на щастя, розвинули саме естетичний аспект, і нудний еволюційний акт набув форм мистецтва, витонченого і по-справжньому інтимного.
Я взагалі вважаю, що чоловікам в цій справі належить дуже мало місця. Їхня функція - продовження роду. Але спостерігати за цим, гадаю, особливої потреби немає.
П.с. Я знаю, що є доволі жорсткі відгалуження "жіночого еротичного кінематографу", але їх значно менше, ніж у сфері, де грають традиційні різногендерні актори і актриси.
П.п.с. "Ви ж розумієте, що фільм та життя - це різне, і в житті описані вами жіночі злягання відбуваються інакше?" Я особливої різниці не помітив. Так, у home-відео не виставляється світло, і не продумується хореографія мізансцен, проте глибокоінтимна і естетична функція зберігається.
Сподіваюсь, я не порушив правила сайту, намагався писати коректно.
Що думаєте з цього приводу? Пишіть в коментарях або беріть участь в анонімному опитуванні.
Чи погоджуєтесь з твердженням, що суто жіночі відео для дорослих кращі, ніж фільми в традиційному жанрі (ч+ж)?
-
-
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
6
Листопад / грудень
- 20.01.26, 00:43
Зважаючи на перепади погоди, здається, що це було вже так давно. Початок листопада виявився сонячним та холодним. Тоді ми ще не знали, що таке холод.
[ Читати і дивитись далі ]
9
Холодний час. І паморозь. І сніг.
- 19.01.26, 20:00
Холодний час. І паморозь. І сніг.
Зоря небесна вічне виглядає.
Спинився світ бо він уже забіг
Туди, де сенсу рухатись немає.
Немає дня. І року. І століть.
Дірявих хмар курчавиться перука.
Мовчить усе що вміло говорить,
І навіть слово хукає на руки.
малюнок ШІ
6
Результати держфінконтролю
- 19.01.26, 17:06
Північно-східний офіс Держаудитслужби у результаті проведення заходів державного фінансового контролю за січень-грудень 2025 року, виявив порушень законодавства на загальну суму 14,6 млрд гривень.
За результатами проведених 40 ревізій, фахівцями Північно-східного офісу Держаудитслужби встановлено фінансові порушення на загальну суму 1,2 млрд гривень. З них понад 613 млн грн припадає на порушення, які призвели до фінансових втрат. Завдяки роботі аудиторів вдалося відшкодувати збити на суму понад 70 млн гривень.
За результатами проведених 10 аудитів, фахівцями Північно-східного офісу Держаудитслужби, виявлено випадки неефективних управлінських рішень та ризикових операцій, які спричинили або могли спричинити втрати на суму понад 2,1 млрд гривень.
За підсумками проведених аудитів, посадовці підконтрольних установ дослухались до наданих рекомендацій та вже встигли впровадити 69 з них, що дало змогу досягти економічного ефекту на суму понад 62 млн гривень.
У сфері публічних закупівель було проведено 636 моніторингів процедур і здійснено 20 перевірок закупівель. У результаті виявлено порушення законодавства у закупівлях на суму понад 11,3 млрд грн, а також попереджені витрати бюджетних коштів на суму майже 2 млрд гривень.
Крім того, за результатом проведеної роботи Держаудитори Харківщини вжили наступні заходи реагування:
За порушення фінансового та закупівельного законодавства до відповідальності притягнуто 86 посадовців, з яких 62 – до адміністративної, 23 – до дисциплінарної та 1 до матеріальної відповідальності. Додатково, до об'єктів контролю застосовано 47 фінансові санкцій.
Особливу увагу приділено співпраці з правоохоронними органами. Офісом передано до правоохоронців матеріали 50 проведених заходів державного фінансового контролю, та у результаті розгляду яких розпочато 33 досудових розслідування та долученню матеріалів 12 контрольних заходів до вже відкритих кримінальних проваджень.
На теперішній час, правоохоронці вручили 13 письмових повідомлень про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.
1
Таємне слово
- 18.01.26, 17:47
Давно було діло. Якось попросила мене незнайома бабуся перевести її через дорогу, бо було дуже слизько. Я перевів, а бабуся подякувавши, спитала, чи не допоможу я їй дійти до дому, бо вона дуже боїться впасти. Поспішати мені було нікуди, то ж я і повів стареньку, а дорогою вислухав цікаву історію.
Чоловік мій був офіцером, познайомились і побрались ми на Далекому Сході, одразу після війни. Вже і двійко діток народилось, а із свекрухою ми так досі і не познайомились, бо мешкала вона у Вінницькій області. Та ось чоловіка перевели служити до Дніпропетровська, і вирішили ми влітку взяти відпустки і поїхати до чоловікової матусі – онуків показати і взагалі познайомитись. Вже були куплені квитки, написаний лист, «мовляв, їдемо, зустрічайте», та раптом у чоловіка щось скоїлось на службі, і поїхати він не зміг.
«От що люба, сказав він, матуся нас вже чекає, а як не приїдемо, дуже сумуватиме, то ж давай зробимо так: бери дітей, гостинці і їдь сама, там нічого складного – доїдеш до станції, а там до села щось, та ходить, а я як зумію вирватись, то підскочу до вас, а як ні - то вибачись за мене перед матусею, і пообіцяй, що наступного року приїдим разом обов*язково».
Зібралась я, набила 2 валізи копченою рибою (працювала на рибзаводі), туди ж поклала пляшку горілки, взяла дітей і сіла на потяг. Розговорившись з попутниками, я дізналась, що від станції до села більше 20 кілометрів, нічого рейсового не ходить, до того ж скоро вечір, і ночувати мені прийдеться на станції, а чи упіймаю якусь оказію до села вдень хто зна, а пішки з дітьми та торбами далекувато. Щоб не мати такого клопоту, можна зробити простіше – хвилин через 10 потяг зупиниться на переїзді, а ви попросіть провідника, щоб відчинив вам двері, вони в курсі справи, а там зовсім просто – по стежці прямо, десь біля кілометра лісом, потім ліс скінчиться, і село вже видно.
Так я і зробила. Ідемо ми лісом, а він і не думає кінчатись, протупцювали вже не кілометр, а всі п*ять, а ліс густішає, сонце сіло, та ще й дощик почав накрапати. Що робити? Сіли ми з дітьми під дерево, вкрились чоловіковим плащ – наметом і вирішили чекати ранку. Коли бачу – ідуть по стежці три молодих хлопця, я зраділа, кричу їм:
- Люди добрі! Ой яке щастя, що я вас зустріла! Підкажіть будь ласка, як до села дійти!
- Тітонько, а що Ви тут робите і як сюди потрапили?
Я їм розповіла, і пожалілась на попутників, які так жорстоко наді мною пошуткували.
- Та не шуткували попутники, правильно підказали, тільки йти Вам було прямо, а Ви чомусь праворуч звернули, от і заблукали. А щоб Ви ще куди не забрели, то ми відведемо Вас прямо до бабусиної хати.
Забрали вони мої торби, посадовили на плечі дітей, і ми пішли. Скоро і село показалось. Завели мене прямо у бабусин двір, вона вийшла на гавкіт собаки, і побачивши нас стала така бліда, аж мало не зелена, ойкнула і чкурнула до хати. Що за новина? Та розберемося, а мені треба якось рятівникам віддячити.
- Люди добрі, я вам така вдячна, то може Вам грошей дати, у мене є!
- Та ні, грошей з Вас не візьмемо, а от по чарчині хильнули б із задоволенням!
- Ну нехай буде по Вашому!
Дістала я горілку, що везла з собою, рибину вибрала найбільшу тай відала хлопцям. Вони подякували і пішли. Ну пора і зі свекрухою знайомитись.
-Матуся! Тож я, Ваша невістка Галя, а це Ваші онуки Сергійко, та Сашко!
- Шльондра!
- Матуся, що сталося?
- Шльондра, ти кого в хату привела?
- Ну по – перше не в хату а в двір, а по – друге то не я їх привела, а вони мене, врятували майже!
- Ну і як ти з ними розрахувалась?
Та Ви ж бачили – горілкою та рибою!
- І все?
- І все!!!
- Та ти знаєш, хто то такі? То лісникові сини, бандити страхолюдні, кого зустрінуть – перестрінуть поб*ють, пограбують, а жінок взагалі,...прости Господи!
- Не може бути, такі чемні хлопці!
- Мені не віриш – то у людей спитай! Як же вони тебе не тронули, може ти сама бандитка?
Та що Ви, мамо, видумуєте!
- Знач ти знаєш якесь таємне слово, що ти їм його сказала, і вони тебе сприйняли за свою!
Ледве я переконала свекруху, що я не бандитка!
Гостювали ми у бабусі майже два тижні, і не було мені ні дня спокою, бо свекруха підкочувалась до мене і з ласкою, і з горілкою, і навіть з погрозами:
- Доню! Та скажи ж ти мені оте таємне слово, я ж нікому – нікому, так, на всяк випадок!
Скільки жила свекруха, стільки і попрікала мене отим «таємним словом».
А слова ніякого і не було. Просто так склалося.
Ішов я до дому і крутив у голові бабусину розповідь. Було «таємне слово», було! Звалось воно «люди добрі».
Чоловік мій був офіцером, познайомились і побрались ми на Далекому Сході, одразу після війни. Вже і двійко діток народилось, а із свекрухою ми так досі і не познайомились, бо мешкала вона у Вінницькій області. Та ось чоловіка перевели служити до Дніпропетровська, і вирішили ми влітку взяти відпустки і поїхати до чоловікової матусі – онуків показати і взагалі познайомитись. Вже були куплені квитки, написаний лист, «мовляв, їдемо, зустрічайте», та раптом у чоловіка щось скоїлось на службі, і поїхати він не зміг.
«От що люба, сказав він, матуся нас вже чекає, а як не приїдемо, дуже сумуватиме, то ж давай зробимо так: бери дітей, гостинці і їдь сама, там нічого складного – доїдеш до станції, а там до села щось, та ходить, а я як зумію вирватись, то підскочу до вас, а як ні - то вибачись за мене перед матусею, і пообіцяй, що наступного року приїдим разом обов*язково».
Зібралась я, набила 2 валізи копченою рибою (працювала на рибзаводі), туди ж поклала пляшку горілки, взяла дітей і сіла на потяг. Розговорившись з попутниками, я дізналась, що від станції до села більше 20 кілометрів, нічого рейсового не ходить, до того ж скоро вечір, і ночувати мені прийдеться на станції, а чи упіймаю якусь оказію до села вдень хто зна, а пішки з дітьми та торбами далекувато. Щоб не мати такого клопоту, можна зробити простіше – хвилин через 10 потяг зупиниться на переїзді, а ви попросіть провідника, щоб відчинив вам двері, вони в курсі справи, а там зовсім просто – по стежці прямо, десь біля кілометра лісом, потім ліс скінчиться, і село вже видно.
Так я і зробила. Ідемо ми лісом, а він і не думає кінчатись, протупцювали вже не кілометр, а всі п*ять, а ліс густішає, сонце сіло, та ще й дощик почав накрапати. Що робити? Сіли ми з дітьми під дерево, вкрились чоловіковим плащ – наметом і вирішили чекати ранку. Коли бачу – ідуть по стежці три молодих хлопця, я зраділа, кричу їм:
- Люди добрі! Ой яке щастя, що я вас зустріла! Підкажіть будь ласка, як до села дійти!
- Тітонько, а що Ви тут робите і як сюди потрапили?
Я їм розповіла, і пожалілась на попутників, які так жорстоко наді мною пошуткували.
- Та не шуткували попутники, правильно підказали, тільки йти Вам було прямо, а Ви чомусь праворуч звернули, от і заблукали. А щоб Ви ще куди не забрели, то ми відведемо Вас прямо до бабусиної хати.
Забрали вони мої торби, посадовили на плечі дітей, і ми пішли. Скоро і село показалось. Завели мене прямо у бабусин двір, вона вийшла на гавкіт собаки, і побачивши нас стала така бліда, аж мало не зелена, ойкнула і чкурнула до хати. Що за новина? Та розберемося, а мені треба якось рятівникам віддячити.
- Люди добрі, я вам така вдячна, то може Вам грошей дати, у мене є!
- Та ні, грошей з Вас не візьмемо, а от по чарчині хильнули б із задоволенням!
- Ну нехай буде по Вашому!
Дістала я горілку, що везла з собою, рибину вибрала найбільшу тай відала хлопцям. Вони подякували і пішли. Ну пора і зі свекрухою знайомитись.
-Матуся! Тож я, Ваша невістка Галя, а це Ваші онуки Сергійко, та Сашко!
- Шльондра!
- Матуся, що сталося?
- Шльондра, ти кого в хату привела?
- Ну по – перше не в хату а в двір, а по – друге то не я їх привела, а вони мене, врятували майже!
- Ну і як ти з ними розрахувалась?
Та Ви ж бачили – горілкою та рибою!
- І все?
- І все!!!
- Та ти знаєш, хто то такі? То лісникові сини, бандити страхолюдні, кого зустрінуть – перестрінуть поб*ють, пограбують, а жінок взагалі,...прости Господи!
- Не може бути, такі чемні хлопці!
- Мені не віриш – то у людей спитай! Як же вони тебе не тронули, може ти сама бандитка?
Та що Ви, мамо, видумуєте!
- Знач ти знаєш якесь таємне слово, що ти їм його сказала, і вони тебе сприйняли за свою!
Ледве я переконала свекруху, що я не бандитка!
Гостювали ми у бабусі майже два тижні, і не було мені ні дня спокою, бо свекруха підкочувалась до мене і з ласкою, і з горілкою, і навіть з погрозами:
- Доню! Та скажи ж ти мені оте таємне слово, я ж нікому – нікому, так, на всяк випадок!
Скільки жила свекруха, стільки і попрікала мене отим «таємним словом».
А слова ніякого і не було. Просто так склалося.
Ішов я до дому і крутив у голові бабусину розповідь. Було «таємне слово», було! Звалось воно «люди добрі».
6
