Ти є добро і співчуття, і милосердя, і розуміння. 

Грех – это всякое осознанное или неосознанное непослушание и несоответствие Божьим законам и стандартам, проявляемое в падшей природе, мыслях, чувствах, желаниях, словах и действиях всякой личности (Быт. 6:5; Пс. 18:34-37; Мф. 12:34-37; Иак. 1:14-15; 1Ин. 3:4; Еф. 2:3).

Искушенный сатаной, человек впал в грех и лишился славы Божьей (Рим. 3:23). Каждый человек – грешник по унаследованной от Адама природе и вследствие своих личных грехов и преступлений (Пс. 13:1-3; Иер. 17:9; Рим. 3:10-12,23, 5:12, 5:15-19; Еф. 2:1:5). Разум и совесть его осквернены, и он является рабом греха (Иер. 13:23; Рим. 6:17-18), и поэтому нуждается в искуплении (Еф. 2:1-3; Тит. 1:15). Грех разделил человека с Богом (Ис. 59:2), и человек стал объектом Божьего гнева (Пс. 89:7-9; Рим. 1:18; Еф. 2:3) и подвергся наказанию в виде духовной и физической смерти (Быт. 2:16-17; 5:5; Рим. 6:23; 1Кор. 15:21-22), а также вечной погибели (2Фес. 1:8-9).

Грехопадение человека повлекло за собой проклятие на все творение (Рим. 8:22; Быт. 3:18).

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Моє місто.... люблю його сильно і віддано..... Не проміняю ні на що, ні на які скарби світу....
Скільки доріг тут пройдено... лівий берег, правий... Воно дуже змінилося з плином часу. Змінилися люди...
Тих, що тут від народження, стало набагато менше.... Нові хвилі людей принесли з собою нові зміни. І не завжди в кращу сторону, на жаль...
Зачепило... бо рідне ріднесеньке. Найкраще для мене. Кожен куточок.
Моє місто. Люблю його.

За роки мого життя в місті побільшало метушні, людей, машин....І справа не в війні.
Я ще пам'ятаю вулиці Хрещатика, ..коли вечорами він ставав повністю пішохідним, і цим широким асфальтом можна було гуляти без поспіху, просто слухаючи шум листя. Пам'ятаю Хрещатик, де повітря пахло свіжістю після поливальних машин, а не вихлопними газами, і де з-під густої зелені ледь проглядалися фасади будинків. Тоді місто мало інший темпоритм — затишніший, розміреніший, де люди ходили «на променад», а не бігли у справах серед нескінченного потоку автівок.

[ Читати далі ]

Десь на околиці Полтави,

Де дозріває бузина,

Туман ховає переправу

І підкрадається луна,

Там у садку біліє хата,

Міських не знаючи халеп,

І тінь чиясь сидить чубата

Та мрію думає про степ.

малюнок ШІ