Петро – не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
…Коли вели Ісуса до мучителя,
була сльота. Петро апостол змерз.

А тут раби і слуги архирейські
Такий вогонь великий розвели!
Петро подумав: – Я лише погріюсь,
Бо хтозна, чи ще прийдеться коли.

Він підійшов до ницих і бундючних,
І руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: – Ти також його учень? –
Була сльота. Сказав апостол: – Ні.

Він так сказав, і той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.
Вогонь горів. Петро дивився вниз.

Коли ж Ісуса повели, одмучили
і розп’яли в такій височині,
слуга спитав: – Ти був між його учнями? –
Горів вогонь. Петро промовив: – Ні.

Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав і скорбів.
Але вогонь продовжував палати.
І він сидів, як раб серед рабів.

Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: – Я ж бачив тебе з тими! –
І втрете він тоді відрікся: – Ні.

Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? Догоряє хмиз…
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Зате інакше: головою вниз
#ЛінаКостенко

[ Читати і дивитись далі ]

ластівко-ластівко птася хороша

треба у вирій летіти – лети

і розкажи у обителі божій

все що за літо побачила ти

і розкажи що і досі світає

в дивній країні розбомблених нив

може країну оту пригадає

той хто її у любові створив

може поможе силу ворожу

та й повернути у чорні світи

ластівко-ластівко птася хороша

треба у вирій летіти – лети

малюнок ШІ

 Я завжди гидував "кварталом". Думав: "Ну як можна не гидувать кварталом?! Ну всі ж гидують кварталом!"
 В 19 році склалася по справжньому унікальна ситуація(вбуханні мільйони і  вся країна поставлена на роги), щоб дізнатися правду.
 Виявилось шо як же я жорстоко помилявся. Вся країна не гидувала, а обожнювала квартал(чим гидують за те не голосують...)
 Отак я і дізнався правду про вас - ви такі ж пошлі, як і квартал. 

 Що сталося потім, то вже було лиш справою часу.
 Пошлость завжди закінчується зубожінням, злиднями, розрухою, руїною. Пошлость завжди закінчується війною.
 "Спочатку було слово"(спочатку була думка).
 Пошлость - а це і є друге ім"я руїни. А це і є друге ім"я розрухи.
 Зубожіння і розруха в душі і в мізках. Яке з часом обов"язково і невідворотньо матеріалізується і в зовнішньому матеріальному світі.
 От воно і матеріалізувалось...

 А це дуже легко.
 Пошлость в голові путіна матеарізувалась в безсмислену безпощадну жорстоку війну.
 Пошлость в голові трампа матеріалізується ви самі бачите в шо.
 Пошлость в ваших головах матеарізувалась в зеленського, слуг, монобільшість.

 Чи може війна потрясти когось так, шоб пошлость вивітрилась з голови?
 Хороше питання...
 По небаченій досєлє корупції схоже на те, що ні.
 А втім... Можливо шо можливі і винятки...
 Хоча елементарна логіка показує шо ще ніхто не бачив випадку щоб у людини прибавлялось "смальцю" в голові елементарним безперервним лупцюванням дручком по голові. Лиш навчанням, читанням, думанням, духовними практиками, зумисним цілеспрямованим зусиллям. Будь-що(а війна це лише одне з безлічі "будь-чого") може перемкнути, дати поштовх вискочити вирватися з інерції накатаної колії життя і стати на інший шлях.

 Знову получається якесь Євангеліє...