Останнім часом хвилювався, що рано чи пізно російські безпілотники дістануться і до мого міста. Бо помітна тенденція винищення промислових об'єктів і складів у Києві та навколо нього. "Першим дзвіночком" був удар по заводу у Вишневому. Потім — знищення складу між Святопетрівським і Бояркою. Ну а про транзит до Києва і Василькова я вже мовчу. Це й так зрозуміло, що опрацьовують різні маршрути, та й зі збільшенням інтенсивності безпілотники залітатимуть до нас частіше. Однак саме прильотів не пригадую. І ось, вчора з ночі до ранку 4 реактивних безпілотника поцілили в завод. Це було гучно і страшно. Я навіть чув свист реактивного двигуна, який посилювався. А потім, за лічені секунди, звук вибуху. Це жах!
Але найважче було споглядати, як розгорається пожежа. Диміло так що ого-го! І навіть після тушіння димок стелився ще до вечора.
Внаслідок атаки не виспався толком, ні відпочив. А про стару роботу (на якій підкинули багато завдань) взагалі не думав, оскільки не було сил. Зараз ось теж почуваюсь невиспаним і виснаженим.
Єдине, що тішить, — атака на Москвабад і підмосков'я. Глубінарії відчули на собі, що спеціальна військова обосрація повернулась у рідну говень.