Серпень-3. Там, де закінчується асфальт

Наостанок із серпня я залишив найцінніші для себе враження – про природу. А це просто хмаринка, що мені схожа на дракона на злеті:

2. А далі вже більш структуровано. Для початку, ліс. При одному із входів зустрічає озерце. Лісові озера – то завжди щось особливе.

3. Цього разу воно додатково порадувало білими ліліями.

5. То було посеред дня, а вже ввечері картина змінилася – квіти відправилися спати.

6. Ну і хоча, як видно вище, вода непривабливо зеленувата, при правильному освітленні вона виглядала неочікувано блакитною:

8. Курячі ніжки без хатинки над ними:

9. А згори щось таке.

10. То була друга вилазка в цей ліс із дитячим візочком, і цього разу я виконав квест дійти його кривими стежками до оглядового майданчика на протилежному краю.

11. Звідти відкривається чудова панорама Південного Бугу та скель над ним і деяких районів Вінниці, що зараз трохи важче знімати, щоб у кадр не потрапило ніяких стратегічних об'єктів.

12.

13.

14. Родина на воді.

15. Хоча з архітектури на горизонті маячать лише стандартні багатоповерхівки, мені все одно подобається. Місто і стільки зелені перед ним.

16. Оглядовий майданчик відомий також “голлівудським” написом “Не сміти!”. Цього чи минулого року літери оновили, а прикол в тому, що старі викинули тут же. Я не знаю, який це рівень постіронії.

Як і кожен раз після відвідування цього лісу, я посилаю промені НЕНАВИСТІ та щирі побажання кривавого геморою мотоциклістам, квадроциклістам та іншим уйобкам, що нищать його чарівну тишу та дороги своїми уїбанськими перділками. Деяким водіям, до речі, на вид років 8-10, і в цьому випадку я обома руками за природний відбір, але просто цікаво, чи у їх батьків є запасні діти, що їм на це пофіг.

17. Місцями з лісу можна визирнути на поля фактично уже сусіднього села Лука-Мелешківська. Відкритий безмежний простір.

18. Соняшники вже відцвіли, правда. Наступного року варто заглянути сюди дещо раніше, якщо бути достатньо оптимістом та вірити, що наступний рік настане.

19. Вечірнє сонце десь дорогою назад у цивілізацію.

20. Друга точка – панорамна скеля над Бугом за психлікарнею, хе-хе. Загальний вид звідти я показував вже скільки разів, що цього разу не буду. Водні мотоциклісти іноді, мені здається, не менші придурки за двоколісних.