хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Час невпинно біжить

  • 16.09.26, 23:25
Час летить,ось 10 літ минає,
Коли до тебе вперше написав,
Все жартома тоді розпочиналось,
Що в тебе закохаюся, не знав.

Та доля посилає нам сюрпризи,
Які неможна передбачить наперед,
Що насолоду лиш від цого відчуваєш,
А інколи буває навіть вред.

Але я вдячний долі за цю зустріч,
Яка змінила так моє життя,
Бо ти мене багато що навчила,
І розбиратися в дрібницях допуття.

Той вечір до дрібниці пам'ятаю,
Короткі повідомлення- листи.
Хоч жартома на все відповіла,
Мене цим брала у"полон" вже ти.

Хто в темі:)

  • 16.09.26, 23:23
Світ грає з нами. У кожного гравця своя стратегія, своя мета. А ми, українці, ми - переможці. Це була моя мрія. Одна з моїх мрій про Україну. Моя Україна мені завжди болить... 
А це була алегорія.....
 Малюнок моєї доньки.  Захопилася разом з нею свого часу серіалом.


Подолаємо. 
Вистоїмо.
Длупай цю скелю.
Попри все.
Слава ЗСУ 
Слава нації
Слава Україні.
Смерть ворогам.

Першокласниця

  • 16.09.26, 23:16
В перший клас іде Лариса,
Танцівниця і актриса.
Проводжає її дід,
Ніжно дивиться їй вслід.

Поруч з дідом кицька,песик,
І чомусик-братик Лесик.
Всі вони чудово знають,
Що без Лори сум мають.

Песик втриматись не зміг,
За господинею побіг.
Він біжить,хвостом виляє,
Мов до неї промовляє.

-Я з тобою побіжу,
І в навчанні поможу.
Дівча назад озирнулась,
І до песика звернулась.

-Я читати, писати знаю,
Без проблеми подолаю,
В школі я не забарюся,
Додому швидко повернуся.

Слово дівчинка тримає,
Ось уже вона вертає.
В рюкзаку у неї лад,
-Як у школі?- пита брат.

Вона Лесеку зізналась,
Що цікавого дізналась,
В школі подружку зустріла,
І цій зустрічі зраділа.

Хлопчик слухає,зітхає,
Бо напевне він же знає,
Йому рік треба рости,
Щоби в школу теж піти.

Українська музика 3393







17%, 1 голос

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 3 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Осіння мить...

       
Фото з мережі




[ Читати далі ]

Дефіцит продуктів

Хотів купити в Сільпо продукти для наступних дегустацій. Вирішив авторизуватись, щоб подивитись, що конкретно можна замовити у місцевому супермаркеті — і був розчарований і засмучений: асортимент дуже обмежений і те, що хотів купити, замовити не можна. Знову асортимент неповний. А купляти частково нецікаво, оскільки хочеться спробувати всі різновиди.

"Знову опіздав" — подумав я. Повторюється історія, як з безперебійником. Хоча з іншого боку, закупляти все заздалегідь — теж не варіант. Бо треба було накопичити гроші та не хотілось, щоб продукти місяцями валялись і захламляли кімнату. А тепер фіг купиш.

Планував купити нові вітчизняні вермішелі швидкого приготування. Були ідеї аж на два випуски, однак відчуваю, що не вийде. Як варіант, розглядав купівлю в'єтнамських локшин і раменів. Але їх виробляють у Польші, а поляки самі знаєте яке ставлення мають до українців. Не хочеться купляти нічого польського.

Поки що розглядаю можливість спробувати азійську їжу.

Українська музика 3392







33%, 2 голоси

0%, 0 голосів

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

33%, 2 голоси

0%, 0 голосів

17%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

__Євангеліє от Віталія

  • 14.09.26, 22:19
 Я був у розпачі. Розґублений. Без опори під ногами. 
 Якщо всі дують в одну дуду - то хто я такий щоб умнічать?!
 І тоді раптом звалилася гора з плеч - от і добре! От і прекрасно! Ненада нікуди йти - у неділю робитиму шо захочу!
 І тільки буквально в останній момент мене громихнуло. Одинь день лінивої слабкості, а єслі шо, то буду кусать локті до кінця життя. Люди в гулаги йшли, життя клали, здоровья, а тут витратити годинку один раз в житті шоб піти і поставить галочку. Ну це вже занадто неспівмірно і мега нічтожно.
 При тому весь час супроводжував містичний коґнітивний дисонанс - я телепень, то всі(ви) точно розуміють все уж точно не гірше за мене. І в той же час - якщо не я, то хто?! Оскільки на вас полагаться не приходиться, бо ви занадто заанґажовані сіюмінутним, ви в потоці, ви в матриці повсєднєвності, продукти свого часу.
 Чи це просто співпадіння, що отєц родной виявився сукою.
 Чи я справді розумніший за всіх. 
 (Спойлер - не за всіх, але, тим не менше, належу до "обмеженої касти жерців")
 Це майже факт, який пояснюється дуже просто - ким людина хоче бути, на  того вона й учиться, до того і прагне, йде тим шляхом. Не розумніші чи дурніші, не гірші чи кращі - просто у вас інші інтереси.
 Як до прикладу нинішня влада. Вона не дурніша за нас. Вона не гірша за нас. Просто в неї інші пріоритети в житті - не будувати державу, а будувати яхти.  А ваша помилка полягає в тому, щоб людям з такими пріоритетами давати доступ до державного корита. Тим більше, що це державне корито не прсто якесь природне явище як ріка чи море, а це ваші піт і сльозки, час і дольки(судьби), майбутнє і теперішнє, життя чи смерть.
 Звісно ніхто добровільно смерть не обирає - собі, своїм дітям і батькам, своїй країні. Тут про простоту душевну і про благими намірами услана дорога в. Тут про хотіли  як  краще, а получилось як завжди. Та якби ж то! Не як завжди, в цьому ж цимес - набагато гірше!
 "Якось воно буде, ніколи небувало, щоб якось не бувало".
 Перестаньте прибирати своє помешкання, перестаньте митися - все одно якось воно буде. Тільки  як?
  Ви перестали прибиратися в своїй душі і в своїх мізках і наразі можете наблюдать що з того получилося.. 
 Еекспериментатори  мамкині..
 
 ПСИ
 Дивіться і далі ваші квартали і марахвони і буде вам "щастя".   
 Не обовьязково буквальо. І далі впускайте в свій мозґ і душу пошлость і буде вам і відповідне "щастя". ПОШЛЕ ЩАСТЯ. Що це таке? Дуже просто! Обворовувать державу і людей пока вони істікають кровью.. 
 Які люди, таке їхня уявлення про прекрасне, таке їхнє й щастя..
 Просте питання. Чому у мене до них глибока відраза а у вас ні? Усю дорогу відраза - і в 19 році і набагато раніше. Це доконаний факт. Люди ніколи не голосують за тих, до кого мають глибоку відразу. А ви максимум на що спромоглися, це не підтримати не проголосувати за них. Тобто, це для вас норм. "Не захоплююсь, але норм". Пошлость як норма життя. Відрази нема. Лягушки які мєдлєнно і незамєтно для свмих себе зварилися в бульйоні пошлості. А це, до речі, цікаве питання - а хто сказав, що вони були коли небуть іншими? Може ж таки людина не народжується такою, а доходить до цього(або не доходить..). Не зварились.. Просто не дійшли.. Найкращий шлях ніколи і не дійти - це дивитися і слухати умовні квартали і марахфони. Власне ще точніше - якщо нікуди не йдеш, то нікуди й не дійдеш.. Тобто, можна й не дивитися умовні квартали і марахфони, а достатньо просто "нікуди не йти". А просто існувати. Але цимес ситуації(та власне і всього життя) в тому, що поки живеш, все одно кудись йдеш, різниця тільки в тому, або ти сам ідеш, або тебе йдуть. Не хотіли осознанно йти, все одно ж ішли - тільки куди дійшли? Ну це легко - до війни! До катастрофи, до розрухи, до руїни, до смерті.. Ілюзія не робити вибір.. Ви все одно робите вибір. Тільки не факт що найкращий і що він вам сподобається...