хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Українська музика 3341







63%, 5 голосів

13%, 1 голос

0%, 0 голосів

13%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

13%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Каміно. День десятий

Камянець-Подільський

19.05.2026

Ранок моєї особистої перемоги!

Хоч в Кам’янці я вже вшосте, це було більш радісно, цього разу я не приїхала потягом, автобусом чи машиною, а прийшла переможно пішки з наплічником. Не буду переписувати історію цього легендарного і прекрасного міста, бо про нього написано багато. Лише додам посилання з моєї першої зустрічі з ним love  Це була найкраща зустріч, майже як перше кохання lol heart  https://blog.i.ua/user/729788/1708495/


Сьогодні вранці я одразу пішла отримати Сертифікат, цього року я дісталась Кам"янця під номером 60 umnik lol  Вкотре відвідала костел Петра і Павла angel  

Вперше я тут була 10 років тому https://blog.i.ua/user/729788/1708560/ Що хочу додати: з року в рік спостерігаю, що місто змінюється на краще, ті будівлі, які були підшарпані, вже приведені до ладу. Звісно багато ще на околицях старого міста не в дуже гарному стані, але загалом краще ніж було.





Пройшлась старим містом



Завітала в улюблену кав’ярню «Кава у поліцмейстера», дуже люблю її старовинну атмосферу. Про це писала тут https://blog.i.ua/user/729788/1713253/  

Замовила сніданок і зробила фото сертифіката і паспорта пілігрима, вже зі всіма печатками, які збирала на Шляху. drink




Відмітивши отримання сертифікату йду до мосту, звідки чудово проглядається фортеця.  Ми не бачились два роки. Цього разу зустріч з фортецею була зовсім інша. Це була зустріч старих знайомих, ми стояли одна навпроти одної і немов би розмовляли про життя.


Я стояла і милувалась краєвидом. Навіть не зважаючи на похмуру погоду в душі були радість і піднесення, неймовірні легкість і блаженство. Це був момент безумовної вдячності Шляху за чудових людей, яких я зустрічала, за неймовірні краєвиди, чудові історичні об’єкти, і ще – за погоду.


      Цього разу у фортецю я не ходила, бо була там вже тричі whosthat  перша зустріч тут https://blog.i.ua/user/729788/1709259/

  Як вже писала, в Кам’янці я вже не перший раз, але є місця в старому місті, де ще не заглянула, отже цього разу йду до руської брами, яку побачу вперше. privet








        Далі вуличками пішла до вірменської дзвіниці. Цими вуличками я ще не ходила і це так загадково, йти старовинною бруківкою серпантинами старовини і за кожним поворотом бачити щось нове для себе або те, що вже бачила, але з іншого ракурсу. 









Також цього разу я вперше відвідала два музеї - музей мистецтв і музей старожитностей. І з музею старожитностей побачила вірменьську дзвінницю з іншого ракурсу love



Копія знаменитого Збручського ідола, датованого X століттям. Пам'ятка язичницької культури зображує слов'янське божество, поділене на три яруси, що символізують світи: небо (Правь), землю (Яв) та підземний світ (Нав).


Це хранитель музею старожитностей cat lol



Музей мистецтв мене вразив, особливо картинами з соломки.





         Я ходила вуличками і згадувала як почала Шлях у Вінниці, як проходила крок за кроком і думала, що в житті весь час виникає багато питань, але інколи людині треба не ще одна відповідь, а просто тиша, в якій мозок перестає воювати сам із собою. Шлях показав, що природа в цьому мудра, вона нікуди не спішить. Дерева не нервують, що ще не все розцвіло. Ріка не картає себе, що тече не так швидко. Природа не живе в режимі постійного “треба”.  Можливо і нам не завжди треба себе так стискати? Можливо часом найбільше зцілення — це не нова порада, а тихий вечір, спів птахів і нагадування, що життя — це не лише боротьба.


Можливо іноді варто спокійно сісти і як цей дядько, сидіти і спостерігати за життям вулиці uhmylka


На останок сходила на пошту, відправила собі декілька листівочок, на пам'ять про цю чудову пригоду, пообідала і зібравши речі пішла на потяг додому.





На прощання з цією пригодою споглядаю гарні вітражі на вокзалі Кам'янця-Подільського. 






На душі неймовірна тиша, спокій, радість і трохи суму, що подорож закінчилась. 

До зустрічі чудове місто! heart  

якщо наблизиться той час...

якщо наблизиться той час

коли раби свойого Біса

забудуть нас і шлях до нас

та пропадуть за Чорним лісом

коли за подихом зими

прийде весна на попелище

тоді відбудемося ми

і вже дізнаємось навіщо


так це бачить ШІ



Українська музика 3340







17%, 1 голос

33%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

17%, 1 голос

17%, 1 голос

17%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

5 років без подружки

Сьогодні трагічний ювілей: 5 років, як померла подружка. Аж не віриться, що пройшло стільки років. Пригадую, що горював довго. Друзі та знайомі підтримували. Але не було можливості розвіятись (кудись поїхати, побути серед людей). Тож спогади та ностальгія нахлинули так, що ого-го та проживати втрату було важко. Настільки, що був змушений звернутись до психолога.

Чи подорожували б ми після 2021, не знаю. Мабуть, ні. Однак хоча б зідзвонювались. А так вийшло, що не стало подружки, а новий друг чи подружка не з'явились.

Правда, невідомо, як би склалась її доля, адже Бровари постраждали від повномасштабки.

Хвилі океану



Чим більше маєш — тим більше треба,
Чим вищий статус — тим далі небо.
Чим більше грошей — тим совість тихша,
Чим більше тексту — тим менше змісту.

Чим більше втратиш — збагнеш тим більше,
Чим більше болю — тим ти добріший.
Чим ширші двері — тим більше осуд,
Чим ти щиріший — сильніший осад.

Чим більше знаєш — гучніше тиша,
Чим більше любиш — болить сильніше.
Чим більш прощаєш — тим більш нахабства,
Чим більше терпиш — тим важче рабство.

Чим вищі гори — вітер сильніший,
Чим більше горе — тим друг видніше.
Чим більше серце — тим менше гніву,
Чим менше масок — тим більш красивий.

І все потрібно пройти, прожити,
Не раз упасти, синця набити,
Латати рани, що не зникають,
І знову встати, і йти по краю.


Не біль минає — минає юність.
Живеш чим довше — тим більш цінуєш.

Алла Василишин

Пахне осінь....



Пахне осінь....
Ну то й що, що липень?
Горобина вже руда, як хна.
Хтось рудого у колосся всипав,
вимішав із золотом до дна.

Пахне осінь...
Ранкам мерзнуть ноги,
кутаються, босі, у туман.
Хлюпнув хтось рудим коло порога
і розбив із медом повний дзбан.

Пахне осінь...
Тонко. Ледь відчутно.
Заглядає в очі до жоржин.
Грає зяблик на старенькій лютні
ще безжурно. І гірчить полин...

Пахне осінь....
Сіно коле п'яти.
Липень постарів, відцвів, як мак.
Заходився чоботи латати.
Скоро осінь... Скоро. О, так-так...

Людмила Галінська