Сріблястий, подекуди ніби оповитий хмарками диск Марса помітно більшав. Сліпучо виблискувала пляма льодів південного полюса. Нижче від неї розстилалася вигнута туманність. На сході вона доходила до екватора,неподалік од середнього меридіану здіймалася, розложисто оточуючи світлішу поверхню, і роздвоювалась, утворюючи біля західного краю диска другий мис.

По екватору містилися — їх було виразно видно — п’ять темних точок, круглих плям. Вони з’єднувалися прямими лініями, які утворювали два рівнобічних трикутники і третій — подовжений. Підніжжя східного трикутника охоплювала правильна дуга. Від середини її до крайньої, західної точки, йшов другий півкруг. Кілька ліній, точок і півкругів було розкидано на захід і схід од цієї екваторіальної групи. Північний полюс тонув у млі.

Лось (прізвище - прим.) жадібно вдивлявся в це плетиво ліній: ось вони, ті, що зводять з розуму астрономів, завжди мінливі, геометрично правильні, незбагненні канали Марса. Лось розрізняв тепер під цим чітким малюнком другу, ледь видну, ніби стерту, сітку ліній.

Аеліта. Олексій Толстой.

В дитинстві марсіанські канали були такою невід'ємною частиною космічних загадок, як кільця Сатурна чи пояс астероідів. Але зараз виявляється, що ніяких каналів, чи взагалі щось подібного немає. І ніколи не було ! 

Ефект Мандели якийсь.