Ми в цьому світі не збудуєм рай,
Бо нам бракує трохи совісті й любові,
А рай без них – черствий, ворожий край,
Де холод та жорстокість в справі та у слові.
Де кожен ворог один одному - не друг,
Там всі воюють за плоди Едему,
Де в колі інтересів - егоїзму круг
Та вижати когось – найперша тема.
Наш рай замкнувся часто на собі,
А інші геть нічого там не варті,
Лише витратка в нашій боротьбі
Згідно моралі нашої стандартів.
Ми в цій моралі вище всього й всіх,
А наша дурість там за істину цінніша -
Це збоку виглядає, як крізь сльози сміх
Та нас влаштовує така у світі ніша.
Не вдасться нам піднятись вгору ні чуть-чуть
І шкарлупи своєї нам ніколи не позбутись,
Лише в цій шкарлупі ми бачим щастя суть,
Лише себе ми звикли слухати і чути.
Ми в цьому світі не збудуєм рай,
Поки бракує совісті й любові,
Бо рай без них – черствий, ворожий край,
Де холод та жорстокість в справі та у слові.
Що ми будуєм? Бачить кожен сам,
Коли подивиться на світ навколо себе –
В сім’ю, державу… Що він бачить там?
Чи в тому, що будуєм, є змінити щось потреба?
Коментарі