Блог _R

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Прийде Осінь

18.09.26, 00:30

Літній подих вітру не такий вже теплий,
Мов на крилах в вирій понесли лелеки
Частку літа. Сонце трохи зблякло
Та тепло поволі відлітає десь далеко...

Завтра буде дощ - це прийде осінь,
Так вона сльозу за літом пустить.
Одягне наряд яскравий – ненадовго в гості
Та гарячим барвам порадіти змусить.

Золотом одарить землю, мов циганку,
Щоб та щастя їй за це наворожила...
І туманом загадковості все вкриє на світанку,
А можливо, що дощем заплаче знов щосили.

Сумно їй чомусь... можливо просто так...
А можливо - бо усе в житті минає...
Все -–солодке і гірке на смак.
Ну а те, що буде далі, ще вона не знає...

Слова мої. Все решта створено з допомого ШІ, але не без моєї участі.

Коментарі: 4

Сліди

06.09.26, 17:52

Наше життя – це щось швидкоминуче.
Все, що було, неначе мить одна,
Розділена на радісне й болюче,
Що обійшли чи випили до дна.

Наше життя – це вкрай щось нестабільне,
Як листя танець у повітрі в день осінній,
Котрого рухи визначає вітер божевільний,
Що бавитись листками, мов дитина, схильний.

Наше життя - це цятка темносвітла
На тлі мутного моря цього світу,
Мізерна й зовсім-зовсім непомітна -
Всього у кілька спалахів прожита.

Наше життя – це вкрай щось нестабільне,
Як листя танець у повітрі в день осінній,
Котрого рухи визначає вітер божевільний,
Що бавитись листками, мов дитина, схильний.

Наше життя – це щось… ніщо практично.
Іде за грань «тепер» в минуле, в нікуди,
Зітреться з пам’яті, котра така невічна
Та зникнуть від життя усі сліди…

Наше життя – це вкрай щось нестабільне,
Як листя танець у повітрі в день осінній,
Котрого рухи визначає вітер божевільний,
Що бавитись листками, мов дитина, схильний.

Слова мої, музика від ШІ (краще, що вийшло на мою думку), картинки створені в творчій співпраці з Gemini. Такий собі синтез погоди, думок, настрою, старих фотографій (в першому варіанті пісні), старих віршів, які тепер сприймаються трохи інакше та роботи ШІ

Коментарі: 7

Гості

01.09.26, 01:04

В цьому світі не так все просто,

Неузгоджень в ньому багато,

Ми усі тут неначе гості,

Що зібралися тут на свято.

Хтось наїстись ніяк не може,

Хтось напитися дуже хоче,

Все це дійство на п'янку схоже,

Де так рідко тверезі очі.

Тут у кожного своє "п'яно"

Та у кожного своє "сито",

Своє в кожного "пізно" й "рано",

Своє "щось ще ближньому залишити".

Коментарі: 2

Не полишає...

26.08.26, 23:26

І Соломону мудрості не стало,
Щоб праведно життя прожити,
Щоб серце хиб й оман не знало,
Щоб Богу вчинками вгодити.

Та й святості Христа замало,
Щоб за добро не розіп'яли.
Замало Світла й в Нім сіяло,
Щоб тьму в душі людській здолати?

У світі війн та егоїзму,
В який щось зле щодня вкладаєм,
Чийогось мало альтруїзму,
Котрий за даність ми вважаєм.

На Авеля тут буде Каїн,
Знайдеться Юда на Христа,
На крок вперед - два взад долаєм,
Лиш тупцювання й суєта...

Добро і зло, вірність і зрада,
Любов й ненависть, світло й тьма,
Війна і мир, обман і правда...
Шляху, де зло минеш - нема!!!

Тут не втекти від інших злоби,
В собі її не все здолаєш,
Рай збудувати марні спроби
Все ж з нас ніхто не полишає...

Коментарі: 4

Душа

22.08.26, 23:52

Душа від добра росте,

Душа без добра міліє,

Коли у ній є щось святе,

То світлом вона пломеніє.

Буває дорожчає час,

Стають дорожчими речі,

В душі ж бракує прикрас

Й життя, як погоня чи втеча.

Десь в поспіху зникли перлини

Любові, надії та віри

І просто втікають хвилини

В минуле душею сіре.

Душа від добра росте,

Душа без добра вмирає...

Чи є щось дорожче за те,

Що в душу собі назбираєм?

https://blog.i.ua/user/2802839/2427017/

Не таке давнє, але може не всі читали. Може хтось і послухати захоче.

Може хтось захоче думками поділитися...

Якщо тут ще хтось таки є

Плюс бонус

Коментарі: 6

Спортлото

15.08.26, 21:40

Людина людині ангел, людина людині біс,

Людина людині мрія, людина людині каприз,

Людина людині крила, людина людині пута,

Людина людині бальзам, людина людині отрута,

Що випаде - не вгадаєш, коли щось проявиться й де...

Буває щастя чекаєш, натомість горе прийде.

І навпаки теж буває - таке воно селяві.

Наосліп в житті часто граєш, не знаєш хто візаві...

Людина людині зустріч, людина людині розлука,

Людина людині щастя, людина людині мука,

Людина людині тюрма, людина людині воля,

Людина людині хиба, людина людині доля,

Що випаде - не вгадаєш, коли щось проявиться й де...

Буває щастя чекаєш, натомість горе прийде.

І навпаки теж буває - таке воно селяві.

Наосліп в житті часто граєш, не знаєш хто візаві...

Людина людині світло, людина людині тьма,

Людина людині літо, людина людині зима,

Людина людині Всесвіт, людина людині ніхто,

Людина людині часто, наче квиток спортлото.

Що випаде - не вгадаєш, коли щось проявиться й де...

Буває щастя чекаєш, натомість горе прийде.

І навпаки теж буває - таке воно селяві.

Наосліп в житті часто граєш, не знаєш хто візаві...

Також старе, але кожен раз, коли цей вірш пригадую, то ставлю собі питання, хто я для когось. Така собі рефлексія і самовиховування.

Чомусь не хочеться для когось бути негативним героєм... Але для всіх позитивним не будеш в міру смаків і життєвих ситуацій...

Коментарі: 0

Ну як тобі, Єво, діти?

14.08.26, 23:05

Ну як тобі, Єво, діти?
Як Каїн тобі, як Авель?
Чи плакати, чи радіти,
Що маєш родити право?

Чи хочеш ти пізнавати
Зло і добро у дітях,
Як вміють вони вбивати,
Брат брату ставити сіті?

Ну як тобі, Єво, війни,
Де діти мільйонами гинуть?
Хтось зайвий їм є постійно
І ділять щось безупинно.

І Сетові з шляху збились,
І Ною не всі відрада...
Любові чомусь слабо вчились,
Ненависть для них не вада.

Любити так мало хочуть,
А більше чомусь розпинати…
Ну як твої, Єво, очі?
Чи маєш ще силу ридати?

Не легко дітей родити,
Ще важче, людьми щоб стали.
Та любиш напевно радіти
Всім добрим і їх немало…

Ще одне старе, але з музикою... Але актуальне...

Коментарі: 0

Спішимо

13.08.26, 21:17

Спішимо у погоні за істиною -
Обігнали її на два кроки
І лишилась вона непізнаною,
Десь звернула, бігли ми поки...

Спішимо у погоні за щастям,
А воно біля нас - нас чекало.
Сили стратили, тільки впасти
Десь далеко від нього зосталось.

Спішимо у погоні за часом -
Біжимо, аж старієм прискорено.
Нам поспішність здається прикрасою,
Білки колесо нами підкорено!

Зупинилися... Світ все ж рухається,
Нас готовий позаду лишити -
Тих не любить, хто тільки чухається
Й тих, хто любить спішити-смішити.

Та можливо й зі своєчасністю,
Й відчуттям максимальним міри
Не покрилося б життя щастя рясністю,
А здавалося б буденним і сірим...

Десь у нашу систему мислення
Ексцентрична помилка попала
Й часто наші по щастю обчислення
Не приводять туди, куди б мали...

По великому колу ходимо,
Досягаючи мрій і планів,
А найкраще часом обходимо,
Мов блукаємо у тумані...

Ще один апгрейд старого

Коментарі: 0

Проходить

10.08.26, 23:02

Моє життя проходить через мене:

Вітру подихом, сонця променем,

Небом зоряним, лугом зеленим,

Почуттів і думок живим струменем…

Моє життя проходить через мене:

У завтра незнане новими кроками,

Стуком серця, теплом у венах,

Страв смаками, подій уроками.

Моє життя проходить через мене

Вдихом, видихом, квітів запахом,

Тиші спокоєм, ритмом шаленим,

Цінним скарбом та різним мотлохом.

Життя іде крізь мене в нікуди:

Часом правдою, десь оманами;

Десь в душі залишивши сліди

Пекла, раю; чи просто ранами.

Моє життя проходить через мене

Теплом любові, байдужості холодом,

Красою щирості без фальші сцени,

До щастя й добра легким голодом.

Моє життя проходить через мене:

Вітру подихом, сонця променем,

Небом зоряним, лугом зеленим,

Почуттів і думок живим струменем…

Нове не дуже пишеться, тому додам трохи музики на старе, щоб ви тут не скучали

Коментарі: 2

Будуєм

26.06.26, 22:07

Ми в цьому світі не збудуєм рай,

Бо нам бракує трохи совісті й любові,

А рай без них – черствий, ворожий край,

Де холод та жорстокість в справі та у слові.

Де кожен ворог один одному - не друг,

Там всі воюють за плоди Едему,

Де в колі інтересів - егоїзму круг

Та вижати когось – найперша тема.

Наш рай замкнувся часто на собі,

А інші геть нічого там не варті,

Лише витратка в нашій боротьбі

Згідно моралі нашої стандартів.

Ми в цій моралі вище всього й всіх,

А наша дурість там за істину цінніша -

Це збоку виглядає, як крізь сльози сміх

Та нас влаштовує така у світі ніша.

Не вдасться нам піднятись вгору ні чуть-чуть

І шкарлупи своєї нам ніколи не позбутись,

Лише в цій шкарлупі ми бачим щастя суть,

Лише себе ми звикли слухати і чути.

Ми в цьому світі не збудуєм рай,

Поки бракує совісті й любові,

Бо рай без них – черствий, ворожий край,

Де холод та жорстокість в справі та у слові.

Що ми будуєм? Бачить кожен сам,

Коли подивиться на світ навколо себе –

В сім’ю, державу… Що він бачить там?

Чи в тому, що будуєм, є змінити щось потреба?

Коментарі: 0

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Прийде Осінь

Сліди

Гості

Не полишає...

Душа

Спортлото

Ну як тобі, Єво, діти?

Спішимо

Проходить

Будуєм