Собаки… Тайна втрачених носків розкрита
- 08.09.14, 08:39
Лікарі однієї з ветеринарних клінік міста Орландо дістали з шлунка собаки породи дог 43 з половиною носка… Господар звернувся до лікарів, коли у собаки пропав апетіт і її сильно тошнило… Кожного б тошнило після 43-х носків… особенно “з половиною”… То та половина якраз і була лишня, мабуть…
А ще одна собака, тоже в Америці, їла м’ячі для гольфа. Вкусні, мабуть, були… Господар звернув увагу, що собака невелика, але чогось дуже важка… 35 м’ячів для гольфа вона встигла ковтнуть. Отдала назад…
Собаки вони такі, да… Колись у мого кума була собака Лайка (Лайка це- ім’я, порода – доберманша)… Раз він винаймав десь будинок у Франції, і було там багато зайців, які захворіли якоюсь чумою заячою і їм важко було тікать… Приказував кум собаці, щоб вона тих больних зайців не займала. Ну, вона не послухалась…
Просипаюсь я, - каже кум, - вранці, виходжу з дому… І тут у мене волоси дибом на голові встали, і піт холодний виступив… Земля навколо дому шевелиться, як у Стівена Кінга якогось… То Лайка назбирала зайців і поприкопувала їх у землю неглибоко. Живих… Деяких закопала тільки по пояс, бо заморилася… І страшно стояли наполовину вкопані в землю зайці, як зомбі…
Тепер у кума собака породи бернський зенненхунд… То якраз він на фото. Звати його Фраєр, або- Фрося… Вообще-то він сильно волохатий, але зараз стрижений ще з літа, од жари… По норову веселий і наглий… Собіратєльний образ Ноздрьова і поручика Ржевського… Носків він не їсть, ну їсть усе інше… А може, їсть і носки, хто його зна… Краде, в основному. Позавчора, напрімєр, украв і з’їв пару кілограм корсіканської ковбаси. Навчився одкривать холодільник… Потом ховався цілий день за камньом, бо йому було стидно… Ввечері вернувся, бо сильно пить хотілося. По сроку давності діло було закрито… На новий год за півтори хвилини недосмотра ззів миску олів’є на двадцять чоловік і виніс порожню миску надвір у сніг, і прикопав… Може, думає, не замітять якось… Замітили…
Прийшли вчора гості до кума і їли паелью й різне мясо та пили вино… А Фраєр лежав на полу і дивився на цю оргію… Мислі його читалися, як розгорнута книга… Як було б класно, якби вони всі десь ділися, а все те, шо на столі, - осталося, - думав Фраєр… і вздихав… Я тихцем його кормив кусками куриці під столом, а він обіймав мене за ногу передніми лапами в качестві благодарності…
А ще одна собака, тоже в Америці, їла м’ячі для гольфа. Вкусні, мабуть, були… Господар звернув увагу, що собака невелика, але чогось дуже важка… 35 м’ячів для гольфа вона встигла ковтнуть. Отдала назад…
Собаки вони такі, да… Колись у мого кума була собака Лайка (Лайка це- ім’я, порода – доберманша)… Раз він винаймав десь будинок у Франції, і було там багато зайців, які захворіли якоюсь чумою заячою і їм важко було тікать… Приказував кум собаці, щоб вона тих больних зайців не займала. Ну, вона не послухалась…
Просипаюсь я, - каже кум, - вранці, виходжу з дому… І тут у мене волоси дибом на голові встали, і піт холодний виступив… Земля навколо дому шевелиться, як у Стівена Кінга якогось… То Лайка назбирала зайців і поприкопувала їх у землю неглибоко. Живих… Деяких закопала тільки по пояс, бо заморилася… І страшно стояли наполовину вкопані в землю зайці, як зомбі…
Тепер у кума собака породи бернський зенненхунд… То якраз він на фото. Звати його Фраєр, або- Фрося… Вообще-то він сильно волохатий, але зараз стрижений ще з літа, од жари… По норову веселий і наглий… Собіратєльний образ Ноздрьова і поручика Ржевського… Носків він не їсть, ну їсть усе інше… А може, їсть і носки, хто його зна… Краде, в основному. Позавчора, напрімєр, украв і з’їв пару кілограм корсіканської ковбаси. Навчився одкривать холодільник… Потом ховався цілий день за камньом, бо йому було стидно… Ввечері вернувся, бо сильно пить хотілося. По сроку давності діло було закрито… На новий год за півтори хвилини недосмотра ззів миску олів’є на двадцять чоловік і виніс порожню миску надвір у сніг, і прикопав… Може, думає, не замітять якось… Замітили…
Прийшли вчора гості до кума і їли паелью й різне мясо та пили вино… А Фраєр лежав на полу і дивився на цю оргію… Мислі його читалися, як розгорнута книга… Як було б класно, якби вони всі десь ділися, а все те, шо на столі, - осталося, - думав Фраєр… і вздихав… Я тихцем його кормив кусками куриці під столом, а він обіймав мене за ногу передніми лапами в качестві благодарності…
