То не дятел стучит, а стукач.

У вас есть такие друзья, или колеги, или знакомые?

15 травня Президія Єдиного Центру прийняла рішення щодо виключення голови Кримської республіканської організації партії Сергія Куніцина зі складу Єдиного Центру.

Таке рішення стало наслідком розглянутої на засіданні Президії інформації Центральної контрольно-ревізійної комісії про грубі порушення Сергієм Куніциним положень статуту Єдиного Центру.

У рішенні відзначено, що дії С.Куніцина завдають шкоди авторитету партії та суперечать статутним нормам та програмним засадам Єдиного Центру.

ЄЦ.

Опитування: Кого б ви хотіли бачити Президентом України?

Почитайте коментарі до цієї новини в УП. Думаю, що треба не допустити такої ганьби. Не за таких ми стояли на Майданах.

У зв'язку із кризою в нашій державі збільшилась кількість безробітних. Тому питання про працевлаштування зараз особливо актуальне. Ми вирішили оцінити вірогідність знайти роботу через кадрову агенцію в Полтаві.

В часи СРСР одним з методів пошуку співробітників були оголошення. Їх клеїли всюди: на двері продуктових магазинів, на стовпи та спеціально відведені стенди. Такі об'яви можна зустріти й сьогодні. Але заледве вони є найкращим засобом пошуку роботи.

Зараз найвідоміші способи працевлаштування - через знайомих і родичів, спеціалізовані газетні видання, Інтернет і кадрові агентства.

Наразі  перший варіант поступово втрачає популярність через можливу некомпетентність рекомендованого. Щодо Інтернет сайтів, то їх величезний плюс в тому, що на них цілодобово оновлюється інформація і кожен бажаючий може як залишити своє резюме, так і переглянути список пропонованих вакансій. Але існує мінус - не кожна людина регулярно відвідує всесвітню мережу. Крім того вакансії з віртуальних сторінок можна знайти і в газетах. Адже в кожному місті є всього кілька популярних видань, які читає основна маса населення.

А от до кадрових агентств в основному звертаються в останню чергу. Це пояснюється тим, що важко визначити яке саме агентство дійсно надає якісні послуги. Отже, так виникає головне питання: в яке кадрове агентство звернутись?
Виявляється їх не так і мало. Ми відвідали дев'ять з них, які розташовані в центральній частині міста Їх перелік та умови співпраці занесемо до таблиці1.

Таблиця 1. Перелік кадрових агентств

№ Назва  Вартість послуг Термін дії договору Адреса
1 Барс 120 грн. 1 рік вул. Жовтнева 43 оф.211
2 Перспектива 45 грн. 1 місяць вул. Чорновола 2б
  70 грн. 3 місяці вул. Шевченка 44 оф.22
  Повторне оформлення договору - 25 грн. 2 місяці вул. Шевченка 27 оф.12
3 Онікс 50 грн. + 30%
від першої заробітної плати До повного працевлаштування вул. Шевченка 37 оф.18
   150 грн. 3 місяці вул. Жовтнева 43 оф.230
4 Мемфіс 100 грн. 1 рік вул. Леніна 13 оф.401
5 Бізнес персонал 100 грн. 1 рік вул. Леніна 13 оф.411
6 Солідарність 100 грн. Студентам - 50% 1 рік вул. Шевченка 52 оф.314
7 Партнер + 60 грн. 6 місяців
8 Полтава +  Вартість - 100 грн. До повного працевлаштування
9 Дарія    
 
Як видно з таблиці умови співпраці з клієнтом, а головне - вартість послуг відрізняються в різних агентствах.
Відрізняється і підхід до роботи. Не багато з них можуть похвалитись гарним сервісом обслуговування. Приємно в цьому плані скасувати  лише "Барс", "Онікс", "Бізнес Персонал". А от кадрове агентство  "Солідарність" крім працевлаштування надає послуги юристів і знайомств.

В "Перспективі" виникають незручності для клієнтів, які самі повинні дзвонити  (чи приходити) і дізнаватись про нові надходження. Адже такий посередник не спроможеться вчасно повідомити про підходящу вакансію.
«Старожилами» в місті вважаються  "Мемфіс" та "Онікс". Це вже є їх перевагою, адже звертаються люди до раніше відомих агентств.

На рахунок інших, то об'яви "Барса" і "Полтава +" з'явились відносно недавно, а "Полтава +" навіть встигла переїхати з Першотравневої на вул. Шевченка.

На нашу думку, краще, коли агентство працює до повного працевлаштування, а не на певний строк (що не дає гарантії). "Онікс" безкоштовно продовжує договір доки не знайде підходящу роботу.

Для кожного є свої критерії за яким він обирає агентство. Тому вибір за вами. Головне в цьому виборі не потрапити в оману красномовної та багатообіцяючої реклами. Слід відразу оцінити всі пріоритети агентства та уважно вивчити умови договору. Щоб не залишитись не лише без роботи, а то й без грошей, витрачених на її пошук.

Полтава-АКВ.

Дурдом

За день до візиту прем’єра до Москви в розмові з друзями я змоделював ситуацію як Тимошенко оцінить свої успіхи на переговорах в Білокамінній. Так і сталося.

Великим успіхом Ю.В. назвала свої домовленості про те, що Росія не буде застосовувати до України штрафні санкції за вибір газу за квотою, передбаченою у Контракті на купівлю газу, підписаною в присутності Тимошенко 19 січня 2009 року.

Правда, жодним словом прем’єр не обмовилася, що ці ганебні контракти потрібно конче переглянути. Чому? Бо з самого початку було зрозуміло, що Україна їх в жодному уразі не зможе виконати.

По-перше, квоти удвічі завищені від потреб України в імпортному газі. Передбачено штрафні санкції за невибірну квоту газу: 300 % вартості за недобір газу у літні місяці і 150 % - зимою. Відверто бандитські санкції, які можуть зрівнятися хіба що з найгіршою контрибуцією, яку переможна сторона вимагає за програну війну держави.

По-друге, ціна на газ, з якою погодилася прем'єр у січні, найбільша в Європі і не має нічого спільного з ринковою.

По-третє, ціна тарифу за транзит газу через Україну найнижча в Європі є збитковою для роботи Укртрангазу.

По-четверте, такі кабальні контракти українська сторона підписала аж на 10 років.

По-п’яте, якщо у семиденний термін Україна повністю не розрахується за отриманий газ у попередньому місяці, то подальші закупки газу здійснюються тільки за передоплату.

Такі умови нам виставила Росія , наш "стратегічний" партнер, яка, до речі поставила свій підпис під Будапештським Меморандумом 1994 року і нібито є однією з держав-гарантів нашої безпеки, і не повинна допускати будь-якого тиску на Україну, в тому числі і економічного. Це так, до слова.

Мета Росії очевидна : загнати Україну у невилазну боргову яму, знекровити нашу країну фінансово через газове мародерство. Правда, тоді Тимошенко намагалася видати ці кабальні умови за нібито велику перемогу. Більшого цинізму важко уявити.

Звичайно, Юлія Володимирівна чудово розуміла яку удавку вона допомогла накинути Росії на Україну.

Тому сама вона не підписувала документів, аби уникнути юридичної відповідальності і змусила підписати керівників "Нафтогазу" (Олега Дубину – Контракт про закупівлю газу та Ігоря Діденка – Контракт про транзит газу), вчинки яких підпадають під статтю 111 ККУ – державна зрада : діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду економічній чи інформаційній безпеці України...

Хоча, Тимошенко, все-таки, не убезпечила себе і від юридичної відповідальності - політична відповідальність лежить повністю на ній, бо згідно угоди між Кабінетом Міністрів України і урядом Російської Федерації від 2002 року, яка ратифікована ВРУ і набула сили закону, встановлення обсягів транзиту газу і розмірів платежів віднесено до компетенції урядів України і Росії, і не може врегульовуватися виключно господарюючими суб'єктами (на корпоративному) рівні. Тобто, поведінка Тимошенко підлягає під кваліфікацію ст. 367 ККУ (службова недбалість).

Саме так потрібно оцінювати наших високопосадовців, якщо ми хочемо жити у правовій державі. Інакше їхня безвідповідальність і безкарність створює загрозу національній безпеці і суверенітету держави.

Повернімося до вчорашньої поведінки нашого прем'єра у Москві. Так вона публічно заявила, що модернізація української газотранспортної системи (ГТС) не може відбуватися без якнайбільшої участі Росії. І вже зовсім мовчки вислуховувала претензії до України за підписання Брюссельської Декларації, а також розмірковування Путіна про створення консорціуму, який би взяв у своє управління українську ГТС! Цікаво, хто дав прем’єрові директиви на таку поведінку. Може РНБО, яке прем'єр дозволяє собі ігнорувати, чи може глава держави? Напевно – ні!

Викликає неабияку тривогу поведінка Тимошенко, яка щораз торгує інтересами держави, як перекупка на базарі. Звичайно така поведінка Тимошенко не що інше, як сигнал Росії про її намір саботувати Брюссельську Декларацію, як це вона робить з нафтопроводом Одеса-Броди, з реалізацією уранової програми, нищенням нашої геологічної служби і розробки вітчизняних енергоресурсів.

Якби пані Тимошенко вболівала за інтереси України, то спокійно пояснила б, що Брюссельська Декларація в інтересах Росії також, і закликала б Путіна якнайшвидше зайнятися модернізацією Російської ГТС, яка в значно гіршому стані ніж українська, і аварійність на ній більша, і протяжність більша, і проходить вона в значно складніших геологічних і кліматичних умовах.

Було б по діловому доброзичливо підказати Росії синхронно терміново покращувати свою ГТС, бо ми теж зацікавлені, аби вона справно працювала. І що Україна готова допомогти нашими фахівцями, хоч і зараз їх чимало працює в системі нафто-газового комплексу Роcії. Що ж до управління української ГТС, то наші фахівці з Укртрансгазу доказали свій професіоналізм найвищого гатунку і надійність ГТС під час зимової газової війни, яку застосувала Росія. Правда на знак вдячності Тимошенко звільнила керівника Укртрансгазу Марчука і призначила свого депутата.

Могла б також Ю.В. запропонувати Путіну створити міжнародний консорціум по управлінню російського "Газпрому", в якого ой як багато своїх проблем, дай Боже, щоб він з ними справився. Могла б це зробити Тимошенко, яка набагато краще розуміється на газових проблемах, ніж російські хлопці з КГБ. Могла б, але, на жаль, не може.

Не може, бо росіяни міцно тримають її за кримінальний хвіст. Вони вже зробили благородний жест, подарувавши їй кримінальні грішки на понад 400 млн $, хоч її посправників російських генералів посадили до криміналу. А як відомо, російська влада ніколи просто так нікому нічого не дарує. Думаю, що й Ю.В. такий щедрий подарунок вони зробили не за гарну посмішку. Отже, українці, будьте пильними!

Степан Хмара, для УП.

Як стверджує адміністрація сайту "Україна понад усе!" (http://upu.org.ua/) у ці хвилини відбувається атака на їхній сайт.

Команда з 11 чоловік засипає замітки сайту коментарями з сумнівними лінками. Адміністрація УПУ звертається до блогерів з проханням не відкривати ті лінки.

"Майдан".

20 квітня - день народження Гітлера. 22 квітня - день народження Леніна. Першому кату  пам'ятників в Україні немає, першому є. Несправедливо.

То як зробити справедливо?

При виході з кафе «Орешек» на розі Олександрівського проспекту і вулиці Троїцької загинув від ножових поранень у результаті нападу групи проросійських бойовиків активіст патріотичної громадської організації «Січ», студент одного з навчальних закладів Максим ЧАЙКА. Другий активіст «Січі» з ножовим пораненням госпіталізований. Про це сьогодні повідомили УНІАН в обласному об`єднанні «Просвіта».

Керівник відділу громадських зв`язків УМВС України в Одесі Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА уточнила, що «за фактом вбивства 20-річного М.Чайки слідчим Приморського РВВС Одеси порушено кримінальну справу. Деякі особи, причетні до нападу дають свідчення, співробітники міліції вживають заходів для розшуку одного з підозрюваних у скоєнні злочину».

В інтересах слідства прізвище підозрюваного у вбивстві та обставини скоєного злочину не розголошуються.

Звертає на себе увагу той факт, що в одному із своїх виступів колишній лідер депутатської групи в Одеській міськраді Ігор МАРКОВ, який організував зі своїми охоронцями і прихильниками напад на групу демонстрантів-«просвітян» і активістів інших організацій біля будинку облдержадміністрації 2 вересня 2007 року, висловлював публічне схвалення подібним акціям місцевих проросійських екстремістів.

Слідче управління УМВС України в області півтора роки тому порушило кримінальну справу, в якій фігурують імена екс-депутата І.МАРКОВА та його охоронців, проте досі нікого до відповідальності не притягали. Минулого місяця звільнений з посади начальник Слідчого управління УМВС України в області Василь НЕЗНАМОВ.

УНІАН.