Останнім часом, приблизно з пів-року, почала помічати дивні речі і виникло питання –звідки в молодих мам стільки злості до свої власних дітей? Стаю свідком таких сцен, що холод по спині: ось мама іде через стадіон з сином віком років зо 2, дитя захотіло затриматись біля лави, мама хапає і тягне його, погрожуючи (!) виваляти в какашках… /так і сказала/ і обзивала.    Вчора  в парку сиділи на лаві дві мамашки з дівчатками теж віку з 1,5 чи 2,5 роки, з виду адекватні, спочатку

одна сварилась і  тоном прокурора і казарменого офіцера разом взятих щось там сварила малу, та плакала. Йду назад- бачу що вже перша дитина заспокоїлась, а другу годує з баночки інша мамашка: «открыла рот, я тебе сказала!»- здогадайтесь який тон. Я навіть не дивлюсь, проходячи це чую, і тут дитя рукою торкає кришечку від баночки і кришечка падає  на асфальт… «Что, уже вываляла??!!» - мамашка репетує. Я підняла ту злощасну кришечку і поклала їм на лавку. Мамашка подякувала і подивилась як адекватна людина, навіть не скажеш що в неї проблеми з нервами, а я пішла собі.

Іду і думаю, люди з виду нормальні, не дно суспільства точно,  якщо так з дітьми поводяться на людях, то що вже робиться за зачиненими дверима, хто знає? якими ж вони виростуть і чому їх так не цінують, не кажучи вже про те, як вони віддячать цим мамам коли виростуть, ну чому до них таке відношення і як можна так не любити і калічити морально власну дитину? Саме в молодшому віці діти насичуються тим що чують, воно западає у підсвідомість…Може не хотіли народжувати,  хотілося отримати допомогу при народженні, а діти і не потрібні? Може від недосипу нерви не в порядку?Може озлоблені від такого важкого життя в країні, але ж діти хіба в цьому винні? Може … та хрен його зна що там може Може почитають такі мами і задумаються  чи це для них нормальним вважається /невже у них немає відчуття провини?/

Практически на всех сайтах по уходу за волосами пишется маска из лука

Сидим с соседкой на лавочке, дети гуляют  на детской площадке, сын бегает с соседским мальчиком Марком, пытается обсыпать его песком,я регулярно его одергиваю - не делать этого.

Захожу в ванную и бывает не включаю свет, если мне там нужно что-то сделать быстро.Например,взять полотенце, или ополоснуть руки.Пока дверь открыта, мне все видно.Муж и сын когда это видят, включают мне свет, но я  сама считаю это иногда  лишним, зачем если  на пару сек зашла...

На приеме у педиатра узнаем что у нас бронхит (был аллергический трахеит,пошел ниже).Такой диагноз у ребенка впервые, меня он пугает.Врач назначает антибиотик, лактобактерии, чтобы не было дисбактериоза, ацц (отхаркивающее),сироп от кашля.Иду в аптеку, все купила, мне дали карточку скидки (!)...Смутные сомнения терзали, по поводу антибиотика...Ребенок веселый, температуры нет...

Мысли одолевают и крутятся воспоминания детства,стоит немного отвлечься от работы...Хотя умом и понимаю что ничто не вечно, но сердце не хочет этого понимать...

Самое распространенное заблуждение у женщин:"Он изменится".

Реальна ситуація на дорозі.Їдемо по трасі, з нами наш малий в машині, йому 4 роки.швидкість перевищили ну буквально на 10 км, коли раз! - пост ДАІ. Опачки! Ми спиняємося, відчиняємо вікно.ДАІшник підходить, а малий через вікно кричить йому відчайдушно так :- Дядя гаїшник, не стріляйте нас!!!!! А ви нас не будете стріляти??!!! Мене не можна стріляти я ще маленькиииий!!!!!!....

Цю притчу розказав мені в дитинстві батько, вона врізалась у память.

Соседка на прогулке с племянником, ему 4 года .В свои 4 мальчик вообще не разговаривает, врачи ставили разные диагнозы, начиная от «аутизм» и заканчивая «тяжелые нарушения речи», проводили курс в спец санатории. Много о мальчике уже слышала, но увидела впервые…Нет, вроде на аутиста  не похож…Взгляд осмыслен, участвует в ситуациях, изьясняется жестами и звуками, играет с другими детьми. Причиной такого состояния соседка называет психотравмирующий фактор: ссоры между родителями, в которых отец вел себя неуправляемо и постоянно психовал, кричал, бросал вещи. Испугали ребенка, развелись. Походил некоторое время в обычный  садик, там воспитатель предьявила требование : «забирайте его из нашего садика, он у вас дебил, он не понимает ничего, он отсталый и ему нужен спец садик» (мальчик не драчливый, по словам родителей). Весь садик уже знал, что здесь Саша- «дебил», а он ведь все понимает и слышит.