Не Європа Януковича, а Янукович Європу.

                     Ось скажіть мені шановні, Ви дивитесь навколо? А якщо дивитеся, то бачите?
                     Ну, те що не тільки на сході та півдні України одні лохі живуть, а і в центрі, і на заході, і на півночі, це вже мабуть всі зрозуміли. Ті просто лохі, а ці, проукраїнські лохі. Просто лохів, бандити на чолі з Януковичем, використали під час виборів, одноразово, за посиленною програмою, а потім там все повернулося до звичного життя гетто рабів. А проукраїнських лохів, якіх не вдалося використати під час виборів, використовують після. У цих, проукраїнських лохів, сталася якась суспільно-громадянська, садо-мазохістка хвороба. Всі вони, і я також, перед виборами казали, що всім буде дуже погано, якщо урка Янукович захопить владу. Попідстрибують ціни на харчи, на комуналку, почнуться невиплати заробітної плати, та решта різних побутових негараздів. Настане тотальне розкрадання держави. Ну, а те, що Україна стане колонією Кремля, що буде знищуватися все українське, в цьому і сумніву не було.
                      І що ми бачимо? Все так і сталося. А що майбутні проукраїнські лохі? А вони кажуть: а ми і казали, що так буде. Ну і...? Ну і нічого. Мовчки платять за харчи, за комуналку, за послуги та решта, всі ці необґрунтовані ціни. Тим, кому не платять заробітну плату, пенсії, трішки пошебуршаться, а після копієчної подачки розходяться по домівках.
                     Ця, наша, яка-неяка, але опозиція, закликає до об'єднання, до супротиву, до відстоювання своїх прав. Але проукраїнські лохі у відповідь кажуть: ні, ні, ніяких партійних прапорів, у нас економічні вимоги.  Про захист лідерів опозиції і мови нема. Наслухавшись шизофренічної маячні старпера Азарова та йому подібних, проукраїнські лохі, перебираючи довжелезну локшину на вухах, бубонять, що "всі однакові", що всі крали. Коли запитуєш, а що ж Юля вкрали, у відповідь чуєш ідіотське зустрічне запитання - "а ти що, віриш, що вона не крала?". Нормальна людина, яка звикла спілкуватися з нормальними людьми, після такого психічно-філософського реверсу, одразу  впадає в ступор.
                     Ну, а ті, з радісно-недолугим виразом на обличчі,  продовжують сидіти у лайні. То хіба це не лохі? То дайте інше, більш влучне визначення.
                     Але, я зараз не про це. Те, що, у народа України кастровані гідність, честь, самоповага, це вже підтверджений факт. Зафіксований та використаний бандюками по повній програмі. Тут все. Тема закрита.
                     Багато було шуму, що ось-ось, і Європа прижучить межигірського уркагана. Цей шум і досі шумить. Але наслідків, чомусь ніяких нема. То в чому ж справа? Давайте спробуємо, аналітичними лопатами(привіт Кровосісі), відкопати факти, а відкопавши, так само, аналітичними граблями, для більш глибокого та різнобічного розуміння,  розрівняти їх.

                     На мій погляд тут дві причини.



1.Лохі. Так, ті самі, про яких я тут, вище, розпинався. 
            Справа в тому, що вони, європейці, звикли до простих, зрозумілих дій. З боку народу. Коли їхні уряди щось відчебучать, то народ, не гаючи часу, величезним натовпом починає сунути на вулиці, і бити владу кулаком в писок. Або, куди прийдеться. І влада одразу починає міркувати: ага, щось ми не те наворотили, треба задню вмикати. І вмикають. Без зайвих розмов. Хоча розмови бувають, але не на довгий період часу. Тим більше, не на роки. І ще тим більше, не брешуть. Тому що знають, які будуть наслідки. Погані...
            Те саме стосується і їхніх лідерів. Але я зараз не зможу і прикладів навести, щоб з опозицією в Європі поводилися так, як у нас. Якби таке сталося, то важко навіть уявити, яким чином, народ почав би доносити до влади свою лють. І європейська влада це знає. І на рожон не лізе. Навіть негласне правіло там працює, - "Ви не стріляєте, ми не саджаємо". Бо розуміють, що народ може почати і стріляти. А якщо почнуть стріляти, то і посадки не допоможуть.
            А що Європа бачить у нас?
            А бачить вона цих самих лохів. Яких дурять, яких обкрадають, яким брешуть, над якими знущаються, їхніх лідерів вбивають, а вони тільки пальцем в носі колупають. Ну ще витягнуть козу з носа, і довго її роздивляються, нюхають, та на смак пробують.
            Ну, ця Європа сама собі і думає: а на хрена воно нам потрібно? Якщо ці лохі здатні тільки з козою в носі воювати, похерявши свою гідність, то нам, європейцям, тим більше западло, за них, робити їхню роботу. Ну і пускають все на самотек, на самоплив, на "як буде, так і буде". До них вже на 100% підходить наша приказка, - "їхня хата з краю". І претензій, ніяких бути не може. Лохі то ми, не вони....

                    Це перший факт, який вдалося відкопати. Копаємо глибше, і натрапляємо на ще один факт. Він частково пов'язаний з першим.

2.Капуста. Ніхто не знає, скільки вантажних потягів, під дах забитих баксами та іншими, такими що вільно перетворюються в будь-що, в будь-якій частині світу, папірцями, переправила ця банда жуліків та крадіїв, в різні країни Європи? Мабуть, не один мільярд, і не десять, та думаю, і не 100. Більше...
  Довідка: ці гроши були вкрадені у нас, з нашої кішені.Це так, між іншим. 
           Вони їх туди, на всяк випадок, від гріха подалі, заховали. Може ж бути таке, що народ очухається, полізе в кішеню, а там...йок...нічого нема. А повинно бути. А куди поділося...? Довго шукати не треба. Заводи, пароплави, межигір'я. Супружниці, обвішані золотом, сріблом, діамантами, мов ялинки. Дебільні нащадки в поршах, феррарях та ламборджинах. 
           А коли роззлючений народ  все це знайде, то діяти він буде за законами трибуналу. Без суду та слідства. Ну і піде зворотній процес. Депограбування. Можливі і ексцеси. Червоного півня можуть запустити, або взагалі, шляхом стискання пальцями шиї, припинити доступ повітря до легень, наслідком чого буде відділення души від тіла. А це не дуже комфортно, тіло окремо, душа окремо...

           Так, щось я відхилився від задалегідь прокладеного маршруту. Здається, що доля цих джентельменів удачи мало кого цікавить. Тому, повертаємося до наших баранів, тобто, до нас.
                    Да, ну і коли всі ці потяги з грошима(вкраденними у нас, як ми бачимо з довідки), дістаються до кінцевої станції призначення, вони там розташовуються, роздивляються, що та як, асимілюються, та починають працювати на економіку Євросоюзу. Цей процес для більшості знаходиться в тумані, та погано сприймається в сенсі процедури. Якщо стисло, то на ці гроши купується нерухомість, виробництва, створюються фірми. З усього цього платяться податки. В бюджети країн Євросоюзу звісно. Окрім того, банки, в яких ці гроші знаходять затишне пристанище, видають кредити. Від цих кредитів, відсотки отримують як банки, так і крадії, що вкрали в нас ці гроші. І тут також платяться податки в бюджети країни Євросоюзу. З цих бюджетів відбуваються виплати пенсій, заробітні плати громадянам Євросоюзу. Які потім наймають собі робітників з тієї ж України, і платять їм, їхні ж, вкрадені в них гроши. Це я так, грубим пензлем намалював весь процес цього загадкового, грошового поля чудес, та на яких деревах, вирощується цей, досить бажаний врожай. Хоча, там ще багато різних ньансів.

                    І тут ми бачимо, як на місяці, світлу та темну сторони цього прозоронепрозорого питання. На світлій стороні, Європа, насупивши брови, з блискавками в очах, не переводячи  дихання, погрожує з миті на мить ввести санкції, заблокувати рахунки, відмовити у видачи віз, щодо наших владних нувориш. Тому що Европа демократична, тому що там цінують свої цінності, тому що там дотримуються прав людини.
                    А на темному боці, до тих політиків, які щойно щиро виголошували постулати Європи, та кроки щодо їх дотримання, підходять власники банків, керівники профсоюзів, власники різних фірм, крупних та не дуже, і кажуть, - "ви що, політики, охренелі?" Що ви збираєтеся блокувати? Які ще санкції? Ви знаєте, скільки ешелонів капусти вам прийдеться заблокувати? І з чого ми тоді будемо платити податки? Заробітну плату? З чого ви будете платити пенсії? І це враховуючи, що в Євросоюзі зараз неймовірна грошова криза. Що все, ось-ось лусне до бісової бабусі.

                    Окрім темного боку, існує ще чорний бік. Де нічого не видно. Але там дуже чудово почувають себе наші бандюки. Корупція. Так, в Європі вона невеличка. Але є. І наші гопникі, з валізами грошової маси наполегливо обробляють цей напрямок. Де напряму виходять, де через родичів, через знайомих, і коєфіціент корисної дії, хоч і малий, але досить прийнятний. Навіть до Европейського суду з прав людини вже починають виникати подібні підозри. Стосовно оголошення рішення щодо Луценка. Яке вже давно повинно було з'явитися на світ Божий. А його нема. Причини незрозумілі. Або навпаки, зрозумілі.
              
                    Щодо зв'язку з першим фактом, то тут все просто. Як doors. У всіх фігурантів в Європі, банкірів, політиків, лобістів, корупціонерів, виникає одна думка: якщо українськім лохам по барабану, що їх грабують, що їхні кишені чистять за допомогою пилососа, то чому ми повинні відмовлятися від їхніх, але вже наших грошей? Ну, і як ми бачимо, не відмовляються. І вірно роблять. На їх місці, я би також не відмовився. Я маю на увазі не корупцію, а надходження в бюджет.

                     І що на виході? А нічого. Спостерігаємо німу сцену. З обалдевшим виглядом, один навпроти одного, стоять закляклі Янукович та Євросоюз. Янукович сам собі думає: як це я, дебіл та уркаган, прибив цілий Євросоюз...? я ж не по цих справах. І поступово в нього їде дах. В свою чергу і Євросоюз думає: як же цей дебіл та уркаган прибив нас...? він же не по цих справах. І в нього їде дах. Але ж нам важливо свою користь з усього цього розгледіти. Дивимося, і своєї користі не бачимо. Тоді виходить, що це не Європа Януковича, а Янукович Європу. Як не крути.
                     А в нас вже давно дах з'їхав. Мабуть не дарма, що лохі. Тепер ні даха, ні парасольки, нічого. Сиджу, куру.

                     З усього вищесказаного треба зробити висновок, що цю проблему, з узурпацією влади бандитами, вирішувати тільки нам. І більше нікому. Ніякім європам це не пече. Ну, і хоч це не байка, але мораль з неї можна вичавити. Навіть потрібно. Приблизно ось таку -

  • Зайнятися фізкультурою. Бігати, плавати, їздити на велосипеді, або щось на Ваше бажання. Будь-які фізичні вправи. Користь не забариться на протязі першого тижня. Це відбудеться внаслідок того, що кров почне більш швидко та в більших об'ємах потрапляти до мізку. Вона змиє пилюку, павутиння та інші елементи застою та загнивання у звивинах. Внаслідок цього поліпшиться настрій, з'явиться інтерес до життя, та природне відчуття справедливості.
  • Потім треба витягнути з широких штанин дублікат безцінного вантажу. І прочитати, на заздрість всім, я - громадянин України. Усвідомивши це, гордо підняти голову, розправити плечі, ноги поставити на їх, плеч, ширину. Одразу же зникне відчуття, що ти лох.
  • Далі потрібно окинути вже ясним оком, що відбувається навколо. Роздивившись де бандюки, а де опозиція бандюкам, приєднатися до опозиції. Якщо всі це зроблять, то це вже буде не просто опозиція, а народна опозиція.
  • Усвідомити, що все треба робити з початку. Якщо Ви стаєте на бік опозиції, а її лідери кинуті бандюками за грати, то почати вирішувати першу та головну справу - визволити лідерів опозиції з буцигарні. Спочатку робити це без зброї. Давити кількісткою масою. А далі буде видно, який механізм треба буде додатково використати. Після звільнення лідерів опозиції, так само звільнити і решту політв'язнів.
  • Потім зайнятися бандюганами. Поки без радикальних дій. Забезпечити чесні вибори. Бажано, щоб опозиція набрала більше 300 голосів. Якщо це вдасться, ні в якому разі не заспокоюватися. Підтримка опозиції(так, я не обмовився, навіть якщо опозиція здобуде більшість голосів, вона все рівно поки залишиться опозицією), в Раді, буде потрібна з боку вулиці і надалі.
  • У опозиції в парламенті будуть дві головні задачі. Це оголосити імпічмент Януковичу, та повернути законний, Конституційний лад в державі. Звісно, бандитська камарилья буде чинити цьому шалений опір. Тому треба завжди бути поряд з парламентом.
  • Після формування Вашого, народного уряду, привітати його. 
  • Забезпечити неможливість втечі всіх бандюків, які привели країну до краю прірви. 
  • І останнє. Насолоджуватися гарно виконаною роботою. В повній мірі відчути приплив адрениліну. Радіти життю, але продовжувати контролювати владу. Будувати будинки, народжувати дітей, працювати на улюбленій роботі, і ніколи більше не доводити свій дім, Україну, до такого стану, який ми маємо зараз.
                    Ну все. Мета є. Задачі поставлені. Рішучості, та впевненості всім!


Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Не хочеш більше терпіти бандитів у владі? Голосуй ось так.(СМАЙЛ

Блін, на фото якісь незрозумілі обмеження, тільки більше 100х100 повинен бути малюнок.angry
Так я оце сюди цей смайлик поставив.
За Кличка будуть ще питання? 
За Дрища, мабуть, вже ні...
Ну і на додачу ось таке відео - 

Для блогерів I.UA

  • 15.06.12, 16:45
              Я тут десь два тижні тому спробував поставити малюнок з обтіканням текстом. Возився більше двох годин, нічого не виходило. Вірніше виходило, але все наперекосяк. Або розмір шрифту змінювався, або малюнок зникав, або відступу не було. В решті-решт, з горем навпіл поставив, довелося до малюнку додавати фон, щоб був відступ, і ще дещо.
             Ну і написав Адміну запитання, чи працює цей тег на i,ua. Тиждень він мені не відповідав, а потім написав, що є такий тег, і ним можна користуватися. І дав мені його. Я спробував, все вийшло. І малюнок ставав нормально, і відступ був. Справа в тому, що такий самий тег і я ставив, але нічого не виходило. Коли я це сказав Адміну, він каже, так Ви ось написали, ми і внесли необхідні зміни на сайті, тепер цей тег працює.
             Овацій не потрібно, я скромна людина.smutili
      
             А тег, ось він - <img src="адреса малюнку" align="left">. Всі знаєте, як користуватися кодом? Переводите в HTML, вставляєте код, замість адреса малюнку ставите лінк, і пишіть текст.

             Ось, як виглядає ця функція, "обтікання малюнку текстом" -  - http://blog.i.ua/user/2800596/1007844/#advA_advC_1007844_16262070

             Все. Дякую за увагу.spasibo

Фёдрч...я до тебе...бляха муха...

Застереження: В тексті будуть деякі лінгвістичні обороти, руського походження, так що будьте обережні! Вони використані з метою вільного спілкування з Фёдрчм, та задля підтримки напівмертвої, такої, що вже почала розкладатися, руської язикі.

                    Фёдрч...я до тебе...бляха муха! Так, так, до тебе, блядь... не вороти рило. Можна з тобою попіздеть, як друзякі, без цих ёбаних, дипломатичних виебонів? Можна? Дякую. Тоді слухай.
                    Ось ти вже оттягнув майже півтерміну, якій тобі впаяв цей дебільний народ. Пам'ятаєш, ти ще сам здивувався, - "а чо еті дебіли не расходятся?". Ти, блядь, мабуть, наш, українській Нострадамус! Дійсно, не розходяться. Ба, більше, починають малочисельнимі, середньочисельнимі, та багаточисельними кодлами, збільшуватися. Ти знаєш, я сам дивуюся, якого хуя вони створюють скупчення біля твоєї особистості?

                    Можливо вони тебе дуже люблять, та хочуть приголобити, притиснути до серця? Ти ж їм ніхуя поганого не зробив. Що ці дебіли, що ти, всі однакового, пролетарського походження. У вас не спостерігається ніяких ідеологічних розбіжностей. Вони рубали, і ти рубав. Вони, вуголь, задля тепла в усіх хазах, хонках та малинах українського народу, і ти, шапки, задля тепла для кожної черепушкі цього самого українського народу. Так що, у вас повинні бути повна гармонія у відносинах та вічна любов.
                    Ти хоч би вийшов до них, та спитав, чого вони оце збігаються до купи. Так, я розумію, що тобі нема коли за цими, ебанимі, державнимі справами. Я би давно на хуй все похеряв би. Сваліл би куди-небуть в посадку, шашликів нажарив, піздюлей кому-небуть надавав, відпочивав короче би. А ти, Фёдрч, в нас стовп! Навіть стовпище! Агромаднейшеє, таке, дубове стовпише! Тебе не те що якійсь натовп дебілв, тебе навіть яйце не поворухнє. Ти не спиш ночами, все за нас думаєш. Але ж вони тиняються навколо тебе. Щось шепочуть між собою, на смітниках риються, якісь машингевери звідти витягують, до речи, не знаєш, що це таке? То ти вийшов би до них, та спитав, чого вони, блядь, хочуть, спати тобі не дають.
                     І нема чого боятися, в тебе ж завжди поряд твій суперфунціональний, багатоцільойвий сральник. В разі чого, якщо несподіванно в тебе виникне діарея, то бігом скидавай кальсони та гадь в нього. Але, я думаю, що до цього не дійде.
                     Видь, Фёдрч, видь до дебілів....

                     Особисто я, тебе люблю. Так, люблю, блядь, що сил нема. Звісно, платонично. В з'язку з цим, в мене тут один сумнів закотився. Підорасня якась. Ти мені скажи, це про тебе на футболі кричать:"Спасібо жителям Донбаса, за президента підораса!"? Не вмикай дурня, скажи. Мало того, ця пошесть вже розповзається на всю країну. Куди не підеш, кругом кажуть, що ти, Фёдрч, підорас. За приблизнимі підрахунками, тебе називають підорасом десь 35 тіре 39млн. дебілів. Єто ж піздець який-то! Тобі треба якось виходити з цього становища. Заклюють, петухі пазорниє. Якщо це правда, звісно. А якщо це фуфло, то тоді тобі треба показати наполегливу та прямокутку стійкість, і рівномірними та компактнимі шарами упакувати всіх цих, 35 тіре 39 млн. дебілів, на цугундер.
                    Стосовно мене, можеш не паритися. Я вважаю, якщо ти голубий, то це не означає кулеметом, що ти підорас. Хоча, можливо вони мають на увазі, що ти підорас не той, фізіологічний, а підорас по життю. Типу, гандон штопаний. Тоді, в такому випадку, забей на них хуй. Та власне, я бачу, ти так і робиш. Ну і вірно...але тут виникає небезпека, що тобі можуть дуже сильно писок начистити. Справа може дійти навіть до смертовбивства. Тут вже мабуть краще бути справжнім підорасом...
                    То, визначайся Фёдрч, хто ти, підорас, чи гандон штопаний...

                    Ще я хочу подякувати тобі за язику...руську. Вона, блядь, вже зовсім подихає. І здохла би, якби не ти. Хоча в неї і фонетичний діапазон обмежений, але які необмежені можливості у побудові фразеологічних одиниць! Наприклад - "хуй моржовий". А!? Одразу стає зрозуміло, що має на увазі окремий член суспільства, коли вживає цю геніальну сентенцію. Мабуть ти помітив, що я вже почав реанімувати цей смердючій труп, руську язику. Нарешті я можу вільно, та без остраху використовувати літеру "Ё". Наприклад, слово "ёбаний", тепер завжди буде з'язковою ланкою в моїх одах до тебе, та подібних підорасів та штопаних гандонів(нагадую, ти ще не дав відповіді до якої категорії відносишся, тому даю обидва визначення).
                    І взагалі, дуже добре, що саме ти став узурпатором. Решта, таких самих, як ти, не були такими долбоёбами. Вони були освіченими, знали про міжнародне право, та про решту різних прав народа. І хоча вони всі ці права похеряли, але те, що вони знали про них, було гальмом для більш рішучих дій у напрямку дрючення народу по повній програмі. А ось тобі все похуй. Ти, Фёдрч, унікальний та гіперболізовано вивірений долбоёб(це не образа, це вищий ступень похвали). В тебе взагалі ніяких гальм нема. Жодному з твоїх попередників, узурпаторів, не приходило в голову заткнути    рота своєму народу шляхом знищення його рідної фені. А тобі прийшло! Це тому що, у твоїй голові дуже багато місця. Повна порожнина. І тому, там може спокійно та з усіма комунальними послугами, опинитися будь-яка хуйня. Як, наприклад, ця руська язика.
                   Але ми раді. Тепер для нас "хуй" не "хуй", а законно внесений тобою міжнародний термін, для визначення різних життеворізноманітних ситуацій та деякіх персон, яких час від часу треба кудись послати, а потрібної адреси не було. Тепер вона є. Дякую тобі Фёдрч!
                   Хоча тут є такі прізвища, як то Чаушеску, Хусейн, Каддафі..і ще дехто....ні, краще про це не думати..

                   Ну і саме більше, що мене вражає до глибини души, і далі, до самих п'ят, так це твоя унікальна нащадкова хромосома. Для того, щоб ти зміг виконати цю свою історичну місію по обгажуванню своїм лайном навколо всіх і вся, треба було, щоб всі антитези десяти заповідей, всі психічні хвороби щодо розумових відхилень, і ще купа різного сміття, зібралися в одному місці, в даному випадку, у цій твоїй хромосомі. А вони зібралися, блядь!!! І хромосома почала ділитися. І з неї виріс ти, Фёдрч! Треба тільки з'ясувати, чи падала в цей час, яка-небуть зірка на небі. Але два волхва, Йося та Аді, точно приходили до тебе.
                   Тому, Фёдрч, ебі і далі дебілів, які впаяли тобі цей третій термін. Ебі, і нічого не бійся, ці дебіли нічого поганого тобі не зроблять. На то вони і дебіли.
                   Єдине, що вони зробили, Фёдрч, так це сказали ось цю хуйню - "Alea jacta est, Фёдрч,

Alea jacta est!"    

Феномен

                     Цікаво, до не можу...Всі, мабуть, слідкували за вчорашніми подіями. Що там сталося всередині Верховної Ради, то темний ліс. Та воно мене і мало  цікавить. Зараз, якщо і вдасться щось змінити, то це буде відбуватися не в Раді, а на вулиці.Верховна Рада, зараз нічого не вирішує. Вірніше, вирішує, але тільки за помахом руки Чечетова, яку смикає Мудакович. Так що, якщо він вже смикнув цю руку, то буде прийняте все. Хто би, як, не упирався. Згадайте тільки Харківські угоди.

                     А ось, те, що відбувалося під Радою, це цікаво.Якби всі, хто там зібрався, організовано пішли би на штурм, то вони, увійшли би в парламент. І саме цей факт, вплинув би на долю голосування. А не очкарік Сеня, та сотня "недорізаних" інтелігентів.
                     І що ж ми там побачили. Найбільш організовано, та масово, зібралися під Верховну Раду БЮТівці, або, по новому, прихильники Об'єднаної Опозиції. Вони були до кінця. Їх там били, потім вони вже били, потім пішли на Хрещатик, і там ще мусорам по башке настучали.

                     Був там і обалдуй Кличко. Тут навіть дуже цікаво. Ні в кого з лідерів опозиції там не було охоронців. Навіть у Сені, якого і вітер може здути. А у могутнього Кличка, було аж вісім охоронців! Здуріти можна! Не бачите паралелі? Один до одного, копія Януковича. Те, що вони за тупістю можуть один з одним змагатися, так в них ще й манія переслідування одна на двох. Виходить Кличко такий самий сцикун, як і Янукович.
                     Да, і ось, цей "чемпіон", щось там пробормотів зі сцени, потім побачив. як менти почали давити Турчинова, швиденько зібрав свою гоп-компанію, та накивав п'ятами. Тьфу, бля, не хочеться більше про нього.

                     Самий більший феномен стався зі Свободою. Я не збираюся хаяти їх, якось паплюжити, ні, я просто хочу почути якусь версію того, що сталося. Хоч яку-небуть. Повірю будь-чому.
                     По-перше, на мітингу чомусь не було Тягнибока. Кажуть, він в цей час був в Америці. Начебто з діаспорою зустрічався. Хто-небуть може зробити невеличкій аналіз, та з'ясувати, що зараз важливіше, протидія знищенню нашої мови, чи зустріч з діаспорою? Повірю будь-яким висновкам.
                     І самий головний феномен. Чому Свобода втекла з-під Ради? Я чув, що вони збиралися битися, захищаючі нашу мову. І що? Трішки постояли, та пішли. Пішли на Банкову. Цікаво, якого хрена? Ананаса тоді не було, він сваліл в Турцію. Що вони там забули?
                     Коли в них запитали, чому вони тікають, відповіли. що в них інша ідеологія. Я в ступорі! Виходить, ідеологія об'єднаної опозиції дозволяє їм захищати українську мову, а ідеологія Свободи не дозволяє їм це робити. Блін, зараз дах поїде. Свобода, це ж націоналісти? Перепрошую, українські націоналісти? То яка в них тоді ідеологія, яка не дозволяє їм захищати українську мову?
                     Ще раз кажу, це не наїзд. Можливо, я і сам буду голосувати за них на воборах. Тому, я хочу почути якусь версію, того, що сталося. Мабуть є якісь вагомі доводи щодо цього випадку. Я хочу в це вірити. Можливо в когось більше інформації, ніж в мене, то поділіться, що ж це був за феномен?

Не чіпайте мене...

          Хочеться кричати, щось доводити, переконувати, бити по мордасам...не буду. Кому доводити? Кого переконувати? Колеснікова? Пробачте, я себе ще поважаю. 
          Та і він ні до чого. Це просто брудна ганчірка для підлоги.Боксерська груша, для тих, хто все ж таки не може втриматися.
          А керівництво цим жахливим процесом відбувається з двох  центрів.Головний, з Межигір'я, з логова помийного хробака, і, направляючій, з Кремля, той що весь час тулиться до нас, "братским народом" обзиває.
          Якби у нас була наша влада, то той, "братскій", угро-фінській народ, ми би давно вже послали куди подалі. Вірніше, не народ, а таку саму, як у нас, зграю його керманичів. Що в них, що в нас, владу захопили комунобандити. Тільки там комунобандити кадебістського (читай, гестапівського), розливу, а в нас, банальні уркагани, також з комуняцкого середовища, тільки дрібніші, в минулому шестірки та стукачі.   Мета, що в тих, що в наших, однакова. Перше, це красти, без зупину, і друге, не віддавати владу. Тому що тоді, прийдеться красти тільки у сусіда по камері.
          Звідси і всі ці танці з мовою.
          І я не вірю, що у Хутін-пуя імперській зуд відбувається.Просто йому потрібне гарматне м'ясо для його "переможних войнушек", та раби, які би працювали задарма. Ну і труба, як же без неї. Хоча, можливо з подібних причин, і створюються імперії.
          Не буду перераховувати всі ознаки держави, всі і так знають, що власна мова є однією з них.
          Тут треба віддати належне нашій нації.Мабуть нема в світі іншої держави, мову якої, на протязі чотирьохсот років постійно намагалися би знищити. Але, навіть під час повної окупації України, нічого з цього не виходило.
          Зараз Україна також окупована де-факто, де-юре, ні. І ось ці, фактичні окупанти, знов взялися за старе. Звісно, вони знають гіпотетичні наслідки цієї афери, але іншого виходу в них нема. Треба лізти у пащу лева. З одним мільйонним шансом вижити. Але, інший варіант, і цього шансу не дає.
          Що нам робити? Ну, якби все залежало від мене, і якби я знав, що у разі мого приходу до Банкової з залізякою, що пуляє кулями, все вирішиться, то я давно би це зробив. Але я пам'ятаю, що для мене моя мова, і  маю надію, що не я один це пам'ятаю.


           Звісно, хотілося би, щоб на захист нашої мови вийшли мільйони, але цього поки не відбувається. Здебільшого всі чомусь думають, що вони нічого не доб'ються. Це хибна думка. Треба розуміти, що окупанти знаходяться на чужій землі, на нашій землі. В них нема духовних пріоритетів, нема коріння на нашій землі. Вони можуть захищати тільки награбоване ними, свої тимчасові цінності, які не мають сакральної ваги.
          На відміну від них, у нас є наша країна, наша мова, наша традиції. Все це створює дух нації. І він є в кожному українцеві. Це робить нас непереможними. І не важливо, хто ти, чоловік, чи жінка, могутній за статурою, чи слабкий, важлива присутність духа, яка сильніша за численні загони мусоров, сильніша за бомби, ракети, та інше залізяччя. Прикладів тому, в історії людства безліч. Не буду наводити гучні, та всім відомі факти, згадаю тільки про більш близький нам образ, який чудово описав у "Рассказе про студента и водолаза" М.Зощенко. Тому, кожній людині під силу будь-що, головне, знати, за що вона бореться, та мати силу духа.
          І хоч ці, малочисельні мітинги, не створюють ніякого враження на оскаженілу зграю клептоманів, на них все рівно треба виходити. Виходити з розумінням, що це тільки початок, і справжня боротьба ще попереду. Мета її не тільки в захисті нашої мови, а в усунення від влади цього окупаційного режиму. Ось, коли ми будемо стояти перед дверима межигірського сортира, та чемно стукати, і просити злізти з золотого унітазу енакієвського щура, ось тоді і можна буде вважати, що справу зроблено, і ми можемо нарешті почати розбудовувати свою країну, для себе.
           Ну, і ось деякі асоціації, навіяні мені цим, прости Господи, язиком -

Політикам- патріотам.Заклик до об'єднання.

                     Ні, не до того, політичного, під вибори. Там, хто хотів об'єднатися, майже всі вже об'єдналися.Я закликаю об'єднатися проти репресій. Це вже давно впадало у вічі. І ось після випадку з Віталієм Запорожцем, наважився звернутися до політиків різних ідеологічних орієнтацій.
                     Невже Ви не бачите, що поодинці Вас б'ють, як сидорових кіз?Звісно, Ви можете зневажати мою думку, думку одного, двох, десяти людей. Але ж це активні люди, якщо вони бачать, і говорять Вам, що треба щось виправляти у Ваших діях, то прислуховуйтеся до них. Ви самі, без цих активних, політично заклопотаних людей, нічого не зробите.
                     Добре, ідеологічно "Батьківщина" несумісна зі "Свободою", "Тризубом" та рештою, націонал-патріотичних сил. Ну і Бог з ним! Об'єднайтеся проти репресивної машини, яка кидає за грати членів Ваших партій, та Ваших прихильників. Це ж якесь хуторянство! Кинули за грати когось з "Батьківщини", на його захист виходить тільки ця партія та її прихильникі. Кинули за грати когось зі "Свободи", так само тільки свободівці мітингують. І решта так діють. Невже важко зрозуміти, що якщо Ви зараз не будете спільно діяти, то в решті-решт, Вам прийдеться, як казала Юлія Тимошенко, перестукуватися між собою вже в камерах, куди Вас запроторить цей новітній бандитсько-гестапівській режим. Всіх. Таких, безмежно в себе закоханих та принципових.
                     А чому, запитується, не створити координаційний центр, в якому можна було би виробляти спільні дії на захист політув'язнених? Уявіть, наскільки збільшилася би кумулятивна енергія цих спільних дій?
                     А якщо Ви поодинці виводите двадцять-тридцять людей, то і єфект відповідний. Влада на Вас просто зневажає, та банально дубасить. І те, що зараз кидають за грати безневинних людей, це у великій мірі і Ваша провина. Подивіться на цей малюнок -


                    Ну це я в політиці ніхто. Просто звичайний виборець. Але ж ви там, в цій політиці, постійно перебуваєте. Читаєте відповідні наукові дослідження, накладаєте на нашу ситуацію, але ж висновків ніяких не робите. Подобається Вам, чи ні, Юлія Тимошенко, але ж влада сама вказує, хто для неї самий небезпечний. Мало того, вона є лідером опозиції. І саме з неї, ця бандитська камарілья почала розкручувати маховик репресій. Саме на ній вона випробувала негідні засоби "судочинства", саме на ній вона випробувала на міцність відданість та рішучисть до захисту, всіх патріотичних сил в Україні.
                    І що вона побачила? А те, що ми і зараз продовжуємо спостерігати. Кожна політична сила захищає тільки своїх. Моя хата з краю. В гіршому розуміння цього вислову. Коли запитуєш, а чому Ви не виводите своїх людей, припустим на підтримку Тимошенко, або Луценка, відповідіть стандартна, це не наши, в них купа грошей, хай самі викручуються. Якесь політичне дикунство! І тут вже довотиться волати, а до чого тут гроши!!! А те, що це українці, Вам не спадає на думку? Такі самі, як і Ви! Як можна сидіти в куширях, спостерігаючи, як ці покидькі волочать за руки, за ноги, хвору жінку? Яка прийняла на себе весь цей страшний удар репресій, знущань, та катувань.
                    І зараз Юлія Тимошенко є символом політичних переслідувань в нашій країні, саме на ній влада випробувала ці жахливі засоби розправи над опозицією та над українцями. Які з успіхом застосовує і до решти, хто чинить їй супротив, спираючись в тому числі і на цю Вашу розпорошеність, та хуторянство.
                    Тому я закликаю Вас змінити цю тактику, як таку, що не виправдала себе, та, за деяким виключенням, нічим не допомогла незаконно ув'язненним патріотам. 
                    Почніть з початку цієї піраміди. Забезпечьте масову підтримку вимогам щодо звільнення лідерів опозиції. Оточіть ту зловісну лікарню щільним кільцем. Виставьте вимоги щодо звільнення Тимошенко. Уявіть, наскільки збільшаться Ваши сили, якщо вдасться витягти із-за грат цю жінку? Вона одна вартує цілої дивізії. Так само щодо Луценка. 
                    В мене нема жодного сумніву, що перше, що зробить Юлія Тимошенко, то одразу піде до Юрія Луценка під буцигарню, вимагати його звільнення. Так само вчинить і Луценко, щодо до решта полтв'язнів. Це буде ланцюгова реакція. І ця піраміда завалиться. 
                   Якщо ж ні, то Ви самі опинитеся в ній. Ця репресивна машина не може зупинитися. Їй потрібні весь час нові і нові жертви. Інакше вона заіржавіє та зупиниться.

Об'єднуйтеся, закликаю Вас!!!

lyo Dnepr

  • 25.05.12, 00:01
Lіo, вітаю з днем народження!
Будь здоров!
Ніколи не сумуй!
Разом, ми наведемо порядок в нашій країні.
А це, маленький подарунок. Якщо сподобається, можеш зробити цей малюнок обкладинкою на Фейсбук.
Розмір підходить. Натисниш на нього, він ще трішки збільшиться.
Piccy.info - Free Image Hosting
Звісно, а як же без музики - 

Лінгвофріки як нове підґрунтя російських ідеологічних маніпуляці

Є такі люди - лінгвофріки. На перший погляд вони нешкідливі: усього лише вірять, що Росіяни - найдревніший нарід на Землі, а російська мова - прамова людства. І нічого б страшного, якби останнім часом їхні ідеї не почали набувати широкої популярності (в тому числі й в Україні) і не стали лягати в основу неофашиських і відверто екстреміських ідеологій.

Основна ідея лінгвофріцтва – на основі дослідження мови знайти і передати непосвяченим сакральні істині, сховані у словах російської мови. А також - знання про первинність російської мови і російської цивілізації на планеті Земля.

Один з найкрасномовніших прикладів того, як це працює: береться слово "этруски" (племена, культура яких лягла в основу римської) – розбивається на "эт" і "русски", після чого робиться сенсаційне розкриття втраченої ("официальная история умалчивает") істини, що етруски – это ж русские. І саме русская цивілізація лягла в основу римської.

Або береться англійське слово girl (дівчина). Методом заглядання у найпоширеніший в інтернеті словник англмови робиться висновок, що "у себя на родине слово происхождения не имеет". Потім ще деякий час розмірковують, шукають російські слова, які звучать подібно. І - бінго: "В древнерусском было замечательное слово, которым называли юных особ – ГоРЛица"! Загадку походження і запозичення girl з російської розгадано.

Можливі й значно складніші побудови: М. Задорнов в одній зі своїх проповідей доводить, що англійське business походить від російського "без носа".

  Попри очевидний для будь-кого з гуманітарною освітою ідіотизм таких умовиводів, є певна категорія людей, які в це вірять. Згадаймо доброго доктора Геббельса: "щоб завоювати любов народних мас, кажіть їм найбезглуздіші і найгрубіші речі". І піпл, давлячи приховане відчуття власної неповноцінності і гарячково шукаючи підтверджень власної унікальності, хаває.

Лінгвофріки дуже люблять усі слова, в яких трапляється словосполучення РА, типу РАдость. Єгипетський бог РА пішов від якогось РАссєйського, і РА, яке трапляється в деяких словах – вказівка на відголосок цього знання. Слово "сРАть" з такої точки зору значить "бути з богом РА". 

Особливо старається фрікодоктор Російської Академії наук Чудінов: сей дослідник відкрив і "науково довів", що китайська мова пішла від російської. І начхати, що "китайської мови" не існує, а в Китаї спілкуються купою діалектів, часто незрозумілих мешканцям віддалених провінцій.

Останнє відкриття Чудінова зовсім чудернацьке – "русский язык был тем самым единым языком, о котором в Библии писали, что был один язык до построения Вавилонской башни". Інше наукове світило доводить, що Адам і Єва розмовляли... ну, ви вже зрозуміли, якою мовою. 

Головні принципи лінгвофріцтва

Ось кілька головних принципів лінгвофріцького методу дешифровки іншомовних і російських слів, давніх написів, віднайдення "прихованого" смислу топонімів та інших мовних ігор:

- голосні не мають значення, при пошуку суті слова їх можна (за бажанням інтерпретатора) брати або не брати до уваги, чи довільно змінювати на подібні;

- написання важливіше, ніж звучання – лінгвофріки вважають, що багато слів виникло через те, що хтось колись неправильно прочитав російські слова;

- обернене прочитання: у словах інших мов, особливо тих, що читаються справа наліво, можна знайти зворотне прочитання російських слів;

- повне ігнорування морфології. А навіщо вона взагалі потрібна?..

Розбираючи слова згідно цієї з цією методою, дійсно доходиш до дивних висновків. Будь-яке слово будь-якої мови- звісно, за наявності фантазії - можна прослідкувати до його російських витоків. 

Наприклад, "славянин" позначує насправді того, хто "славить ян і інь". І лінгвофрікам байдуже, що концепції інь та ян зявилися як мінімум за два тисячоліття (а скоріш за все – значно давніше) до виокремлення російської мови. 

Або "самурай" значить "сам у рай": сам, значить, у рай вирушає, коли робить харакірі. 

"Нация" значить "наш он". А "еврей" – не інакше як викревлене "арий". Це, звісно ж, не може не приводити до висновку (прихованого, звісно ж, істориками і урядами), що російсько-арійська цивілізація - найпервинніша. А битва на Курукшетрі 5000 років тому, яка описується в індійській Махабхараті – це насправді розповідь про битву характерників у Волго-Обському басейні. І це, без сумнівів, стає зрозумілим, якщо "порівняти" звучання деяких топонімів Махабхарати з сучасними російськими. 

Вчені-лінгвісти донедавна на переймалися спростуванням "трудів" лінгвофріків. Мабуть, з тієї ж причини, що лікарі не спростовують тексти "знімателів пристріту". А даремно. 

Перегляди записів популяризаторів лінгвофріцтва на Ютюбі сягають десятків і сотень тисяч. А лінгвофріцька література штампується в Росії шаленими тиражами, і досягла сукупної кількості вже в кілька сотень тисяч примірників.

Лінгвофріків почали помічати після того, як в їхні ряди навернувся відомий сатирик Задорнов, а саєнтолог Стріжак зняв в прямому смислі "культові"для значної частини росіян, що з’їхали з глузду, фільми "Игры Богов". Сюжети з доведеннями факту, що русский язык – самый древний на земле, і саме росіяни збудували єгипетські піраміди, на ура публікують видання типу Комсомолки і показують російські провінційні телеканали. 

Особливо багато лінгвофріків у Москві, Сибіру та їхній цитаделі -- місті Омськ, який лінгвофріки іменують Асгардъ, всіляко намагаючись наголосити твердий знак вкінці. Однак, останнім часом лінгвофріцтво поширилося не лише в Росії , а й серед схильної до всіляких "езотерик-з-Ютюба" російськомовної молоді в Україні. Характерно, що, на відміну від російського, українське лінгвофріцтво (найвідоміше своїми теоріями про те, що завойовник Аттіла – це українець Гатило) давно сумирно померло, і лише зрідка згадується хіба вже зовсім юними й дурними свободівцями.

Збентежені від такого наступу лінгвісти вже не могли гордо ігнорувати цю ахінею (прикметно: один з політичних тлумачів і популяризаторів лінгворфріцтва зветься А.Хінєвич), і схаменулися. Адже люди на масово вірять у подібні нісенітниці. А потім ці нісенітниці лягають в основу політичних і псевдорелігійних ідеологій. 

І розгубилися доблесні учоні мужі. І не знали, що робити. Дивитися їх на Ютюбі ніхто не хоче. Та й справді: кому цікаво слухати людину, яка знає пару десятків мов і може проводити між ними паралелі. Адже це довго й нудно, і треба напружуватися, щоб розібратися у якихось "коренях", "суфіксах", "префіксах"... Муть, коротше.

Наука втрачає авторитет на всіх фронтах. Однак "наука наук", лінгвістика, в силу своєї складності, ніби трималася осторонь і не піддавалася атакам дилетантизму. Тепер виникла загроза й для "цитаделі", яка, здавалося, могла, навіть не помічаючи, витримати будь-який удар шарлатанства. Вченим є над чим замислитися. Тим більше, що деякі лінгвофріки мають цілком справжні дипломи кандидатів і докторів фіз-мат наук.

Біда саме в тому, що ці мовні ігри в слова не лише наповнюють гонорарами кишені проповідників лінгвофріцтва (типу Задорнова). Вони ще й беруться на озброєння націонал-шовіністами типу Трьохлєбова і Хінєвича, які отримують десятину зі своєї пастви (ці поважні панове примудрилися створити релігію на основі лінгвофріцтва).

Лінгвофріцтво і політика

Російська влада ставиться до лінгвофріцтва поблажливо: з одного боку, не підіймає його до якихось висот і визнання (лінгвофріцтво і його логічні наслідки суперечать русскому православію). З іншого ж, усіляко заохочує його на народному рівні. Малоосвіченому населенню політичні наслідки лінгвофріцтва типу "истоки всей европейской цивилизации - в России, которая на нашей планете была первой и мощной державой с развитой культурой, наукой, промышленностью" допомагають вірити в обраність і месіанство. А значить - і правлячий режим.

З іншого боку, путінізм, схоже, вирішив використовувати лінгвофріцтво й інакше. На сьогодні одна з найважливіших функцій лінгвофріків в ідеологічній системі ФСБ РФ – створення популярно-доступного псевдонаукового матеріалу для використання у нових міфологічних системах, типу російського неофашизму і неоязичництва, навязування цієї ахінеї молоді. 

Лінгвофріцтво і псевдорелігійні системи, які беруть його за основу своїх ідеологій, перетворилися на проект ФСБ. Остання готує альтернативну ідеологію для охоплення тих, хто розчарувався в русском православії. 

Усе це стало зрозуміло після показового судового процесу проти згаданого гуру лінгвофріцтва і неоязичництва А.Хінєвича. Гуру "прокатали" за статтею "екстремізм і розпалення міжнаціональної ненависті", чим він дійсно займався. Прокатали, однак, дуже мяко, і невдовзі після вироку Хінєвича без зайвого шуму відпустили. Таким чином, гуру отримав погони "мученика" - після чого його авторитет і паства значно зросли.

 Лінгвофріки як нове підґрунтя російських ідеологічних маніпуляцій 

«Украинская земля насквозь пропитана кровью». Друга частина

Истинную причину такой ситуации раскрывает ведущий большевистский теоретик Попов: "большевики не должны оставаться вне украинского национального развитиея, с которым отождествляются массы, иначе оно пойдет своим собственным, опасным для нас путем. Чтобы приблизиться к массам, мы должны учить украинский язык".

По этому совету украинский язык был провозглашен официальным. По сравнению с запретами царских времен это был большой прогресс. Беспартийные, которые главным образом группировались возле Академии наук, а также и коммунисты, жадно ухватились за эту возможность; начался расцвет литературной и культурной деятельности. Несомненно, это было патриотическое возрождение.

В 1925-26 гг под руководством Шумского, Максимовича и известного писателя Хвылевого появилась в украинской компартии оппозиция, которая добивалась разработки национальной коммунистической программы.

По такому поводу Киевский Центральный Комитет партии признал необходимым сообщить Исполнительному комитету Третьего Интернационала в Москве, что существование этих оппозиционных групп свидетельствует об антисоветской работе как в городах, так и в селах, и что в Украине разрастается шовинизм.

В 1929 году ГПУ раскрыло широко разветвленную революционную организацию под названием Союз Освобождения Украины. Сорок пять ее лидеров были на долгие годы заключены, а множество обвиняемых в союзе с ними - расстреляны.

Двумя годами позже (1931 г.) была разоблачена другая революционная организация под названием Национальный Центр. В том же году началась насильственная коллективизации села.

Здесь надо пояснить, что национальное движение не ограничивалось лишь кругами интеллигенции. Среди интеллигенции было много агрономов, которые имели постоянные отношения с крестьянами. Ни в одной другой части Советского Союза сопротивление коллективизации не было таким упрямым и сильным, как в Украине.

Причиной было то, что при царизме, в отличие от большинства российского крестьянства, украинские крестьяне не знали сельского коммуны (общины) и вели преимущественно каждый собственное индивидуальное хозяйство.

Всеми средствами, которые оставались в их распоряжении, они боролись за свой украинский образ жизни, и в конечном итоге пять миллионов крестьян погибли от голода и по другим причинам. На Западе почти не знают об этой великой трагедии.

В тех голодных 1932-1933 годах вновь был разоблачено революционное подполье: в 1932 году это оказалась военная организация, в которой принимали участие командиры Красной Армии, а в 1933 году были арестованы еще 4000 лиц; один за другим известные украинцы объявлялись виновными в тяжком преступлении - национальном патриотизме - и исчезали без следа.

В 1933-ом Скрипник, старый большевик и приятель Ленина, который занимал несколько высоких должностей, в том числе пост заместителя председателя Совета Народных комиссаров в Украине, был обвинен в заговоре с намерением стать во главе независимой Украины; когда его вызвали в Москву отчитаться о своей деятельности, он наложил на себя руки.

Постышев, россиянин, был прислан с севера для подавления бунта. Прибыл он вместе со многими другими россиянами и большой силой русского войска. Националистов находили везде в Украине, во всех слоях населения. Около половины Компартии Украины было "вычищено" вместе с сотнями членами правительства.

Многие украинские коммунисты, которые были помилованы, благодарили Постышева за его хорошую работу, а он, веря в искренность тех похвал, был очень доволен собой. В то же время Любченко, новый председатель Совета Народных комиссаров Украины, с гордостью заявляет, что под мощным руководством партии украинский национализм в корне уничтожен.

Впрочем, уже через год проблемы начались снова, во многих районах произошли беспорядки. Вскоре Любченко был вынужден констатировать, что "украинский национализм вновь наступает сплошными рядами", а сам Постышев нарекал, что очень трудно согласовать большевизм с национализмом; он признал, что, наконец, национализм всегда побеждает. После этих слов его вызвали в Москву, и он тоже навеки пропал где-то на Дальнем Севере.

И вот в январе 1937 года в Украину, вместе с большой группой инспекторов и чекистов, направляют Лазаря Кагановича, деверя Сталина.

Он обнаруживает, что среди украинских коммунистов осталось много националистов, которые только выдают из себя коммунистов. Вскоре было раскрыто новое подполье. На этот раз главным преступником оказался сам Любченко, председатель Совета Народных комиссаров.

Было время, когда Любченко был непримиримо враждебен украинским националистам и даже выступал прокурором на судебном процессе над им самим же арестованными сорока пятью известными людьми. И вдруг он заявляет протест против введения русского языка в начальные народные школы, на том основании, что это затрудняет изучение детьми родного украинского языка.

Русский язык, считал он, может стать предметом обучения гораздо позже - как чужеземный язык. На конференции Компартии он нарекал, что чужие элементы – он имел в виду русские элементы - саботируют украинизацию, которую, по его мнению, следует проводить в полную силу.

Тогда Москва прислала нового представителя в Украину, опытного чекиста Израэля Леплевского. Вновь было выявлено, что украинские националисты занимают руководящие должности во всех предприятиях и учреждениях, в Академии наук, в технических организациях и в кооперативных обществах.

Теперь уже Любченко выбрал самоубийство вместо суда. Его преемник, молодой коммунист Бондаренко, был настолько глуп, что принял приглашение в Москву, и с того времени не было о нем слуху.

Некоторое время украинский Совет Народных комиссаров был без председателя. Впоследствии на эту должность был назначен хорошо известный российский чекист Коротченков, а другой, не менее известный российский чекист Хрущев, стал секретарем Компартии Украины.

Примерно в то же время был арестован и исчез старый большевик и приятель Ленина Петровский, который с самого начала был президентом Украинской Советской Социалистической Республики. Пропадали и другие не менее известные коммунисты.

В последнее время всех украинских националистов называют троцкистами и батраками фашистских государств.

Таким образом, в Украине в течение семи последних лет заговоры повторяются очень часто, нередко вспыхивают беспорядки. Эти проявления носят не просто антисоветский характер, они всегда имеют и дальнейшую цель - создание украинского независимого государства.

Советская Украина по территории равна Германии (перед объединением последней с Австрией). Иногда говорят, что без Украины Россия не прокормит себя. Это не так. Современных сборов зерна в Украине едва достаточно, чтобы прокормить народ Украины, и когда - как это и теперь делается - большую часть забирает государство, то многие украинцы должны голодать.

Правдой является то, что советская Россия в не меньшей степени, чем царская, зависит от украинского угля, чугуна и других сырьевых ресурсов - хотя многие из них находятся и в других местах Российской империи.

Если бы Россия потеряла Украину, то пришлось бы те собственные ресурсы разрабатывать, а имея Украину своей колонией, Россия может себе позволить запустить их.

Российское правительство даже не притворяется милосердным к своим оппонентам. От Польши же можно было бы надеяться на что-то другое. Тем не менее отношения между поляками и украинцами плохи до предела.

В 1918 году украинцы провозгласили в Восточной Галичине независимое государство, которое хотели присоединить к Великой Украине со столицей в Киеве. После упорных боев это украинское правительство в Галичине было свергнуто поляками, а позже, после войны с большевиками, они отобрали еще две украинские провинции - Волынь и Полесье.

В тему: Кто запустил «Вислу», или «Окончательное решение украинской проблемы в Польше»

 

Пилсудский уже мечтал о возрождении бывшей польской империи в виде федерации Польши, Литвы и Украины. Союзники, оказавшись перед свершившимся фактом, приняли его, главным образом в угоду Франции, которая имела иллюзию, что большая Польша - значит сильная Польша.

Свое согласие Антанта дала при условии, что Польша предоставит автономию Украинской Галичине. Польское правительство согласилось на это требование и, более того, подписало договор о защите меньшинств. Не раз парламентскими и иными мерами украинцы пытались заставить поляков соблюсти этого слова, но и до сих пор безуспешно.

Теперь в польской Украине идет перманентная революция.

В тему: «Вина украинцев»? Покаяние должно быть взаимным!

Украинцы нарекают на сознательное занижение численности их населения, которое они насчитывают в шесть миллионов, а чтобы то занижение было эффективнее, большой его части навязывается название "русины".

Нарекают и на отсутствие украинского университета во Львове, потому что украинцам отводят лишь малый процент мест в польских университетах, а после обучения они не находят себе работы кроме бизнеса и мелкой торговли.

Нарекают, что число школ, в которых украинский язык изучается наравне с польским, постепенно уменьшается. Нарекают, что имения на украинской территории перераспределяются и раздаются полякам, а не украинцам, т.е. поляки систематически колонизируют Западную Украину.

Нарекають, что их пресса подлежит строгой цензуре и что организации, занятые только развитием спорта, нередко закрывают. Нарекают на произвол местных чиновников и на отсутствие справедливости к украинцам - все это хорошо известное польскому населению и усиливает его пренебрежение к украинцам.

Нарекают, что тысячи украинцев находятся в тюрьмах и лагерях, и что арестованных долго держат в тюрьмах без обвинения, а тем временем полиция разыскивает доказательства их вины. Нарекают, что провинности, за которые жестоко наказывают украинцев, полякам обходятся легко.

Не надо думать, что украинцы только и знают, что бунтовать. Они пытаются строить свою собственную жизнь и создают организации с хорошим управлением для поддержки самообразования, сельского хозяйства и кооперативных предприятий.

Так, определенное количество украинцев применяет террор. С другой стороны, методы правительственного преследования и так называемого "усмирения" тоже носят террористический характер.

Истина заключается в том, что столкнулись две гордые и упрямые свободы, и теперь между ними возникло такое напряжение, что невозможно достичь согласия ни в чем.

Украинцы полны решимости обрести свободу. Поляки не спешат дать ее им. Они убеждены, что должны владеть Галицией, Волынью и Полесьем, которые составляют одну треть их территории, чтобы защитить себя от Советской России. Они не могут представить себе, что лучшей формой защиты является довольная Галичина.

В Румынии - в Бессарабии, которая перед тем была русской провинцией, и на Буковине, которая ранее принадлежала Австрии, - живет около одного миллиона украинцев. Здесь также союзники, поставленные перед свершившимся фактом, приняли их.

В Румынии с украинцами ведут себя так же плохо, как и везде, а с другой точки зрения и того хуже, потому что их даже не считают достойными серьезного внимания. В правах, предоставленных другим национальным меньшинствам, им отказано.

Насколько недалекий режим, которому они подчинены, можно судить по тому, что их пресса не просто подвергнута строгой цензуре, но и вынуждена печатать материалы, которые поставляет правительство для собственного возвеличивания.

Наконец мы приходим к четвертой, самой малой части украинских земель, которая после войны перешла от Венгрии к Чехословакии.

Спрятанным в склонах Карпат, удаленным от битых дорог Европы, лежит этот небольшой район, в каких-то 12 тыс. кв. км. площадью, заселенный преимущественно украинцами, или русинами, как их здесь называют. Веками он принадлежал венграм. Люди - в большинстве крестьяне, бедные до нищеты.

Никто никогда как следует не знал о них, запущенных и незаметнх. Видимо, никто и не подозревал, что у них тоже есть национальные стремления. Но среди них появилось некотороя количество интеллектуалов, и в конце войны, хотя между ними было немало недоразумений, выяснилось, что они хотят автономии или соединения с украинской республикой под руководством Петлюры.

Чехи умело использовали ситуацию в свою пользу и оккупировали территорию, ссылаясь на договор, заключенный Масариком в Филадельфии в 1918 году с группой эмигрантов из Карпатской Украины. Которые согласились на включение ее в Чехословацкое государство на условиях полной автономии.

Мирная Конференция приняла и это как свершившийся факт, но с той оговоркой, что территория должна быть автономной единицей с предоставлением ей наиполнейшего самоуправления, совместимого с целостностью Чехословацкого государства.

Чехи не выполнили этого обязательства. Они обеспечили этот регион преимущественно своими чиновниками, завели свой язык как официальный и отвели украинцам значительно меньше школ, чем своему народу.

Чехи поощряли «белых россиян», т.е. россиян старого режима, распространять здесь свою литературу и язык и делать все возможное, чтобы убедить украинцев, что они - русские или принадлежат к особой карпаторусинской национальности.

И все же в 1919 году Чехословацкая Академия наук объявила, что край этот – украинский, и что его речь должна быть фактически является украинской. В конце концов, как мы знаем, Чехословакия подписала пакт с Советским Союзом.

Свой отказ предоставить самоуправление украинцам Чехословакия объяснила тем, что это, мол, отсталый народ; но надо отметить, что она не обнаружила аж никакой заинтересованности в том, чтобы помочь его развитию.

В 1934 году д-р Бенеш сказал о Карпатской Украине: "Эта часть Чехословацкой республики принадлежит и всегда будет принадлежать нам".

Разделенная между четырьмя государствами, Украина интересует очень многих; украинская проблема большая и сложная, но в переплетении перекрестных тенденций можно распознать ее истинную природу.

Украинцы - сельский народ. Именно по этой причине их всегда унижали. Целые века они были под властью россиян, поляков и евреев. Их города и промышленность почти полностью принадлежали этим народам. В каком уважении среди соседей были сами украинцы и их труд, свидетельствует тот факт, что еврейские родители советовали своим сыновьям никогда не становиться тружениками на пашне.

К сожалению, Украина не была единственной страной, где на земледельцев смотрели свысока. Но я надеюсь, что это пренебрежение города к сельской культуре проходит.

Сегодня крестьяне всех стран добиваются уважения к себе. Поэтому вполне естественно, что в наше время украинский вопрос должен выйти вперед, и что этот крестьянский народ должен воспитать поколение энергичных молодых лидеров.

Когда раньше я останавливался на военных качествах их предков, то делал это для того, чтобы показать, что украинцы имеют большие боевые традиции. И я хотел бы добавить, что хотя эти люди не лишены многих недостатков, но у них и все хорошие свойства крестьянского народа, и немало великих талантов, включая научных, художественных, музыкальных - и на самом деле все полезные способности.

Вы надеетесь услышать от меня нечто об отношении других народов в Украине.

Украина имеет все те сырьевые ресурсы, которые нужны Германии. Несомненно, будущее Германии будет тесно связано с юго-восточной Европой. В прошлом Германия и Австрия имели сильные экономические и культурные связи с тем регионом. Немцы даже утверждают, что доминировали там.

А когда немцы говорят о юго-восточной Европе, то имеют в уме Украину. Но пока другие государства не имеют доступа к этой территории ни экономически, ни культурно. Вот почему Германия так глубоко заинтересована украинским национальным движением.

Трудно представить, как Украина могла бы освободиться из-под советского господства без помощи извне. Хотя я уверен в том, что большинство населения приветствовало бы такую помощь, по крайней мере временно, и я так же уверен, что их лидеры не хотят замены одного завоевателя другим - они хотят независимой Украины.

Конечно, они не отбросят с легкой руки помощи, откуда бы она ни пришла. Вопрос в том, на каких условиях такая помощь была бы реальной.

С тех пор как Гитлер у власти, он не сказал ничего важного об Украине, а что сказал перед тем - было не совсем ясным, потому что хотя в "Майн Кампф" он и бросил замечание (без сомнения, имея в виду Россию) "Мы направляем глаза нашего народа в сторону восточных земель", но немного дальше он поучает тот же немецкий народ: "Усматривать свое будущее не в опьяняющих походах и завоеваниях вроде Александровых, а в солидные трудах немецкого плуга".

Германия не могла забыть своего не очень-то приятного опыта в Украине 1918 года. Если бы сейчас экономическая перспектива должна была бы стать ценой помощи, то, возможно, Украина и согласилась бы ее заплатить.

На сегодня Германия - единственная мощная держава, которая интересуется тем районом. Демократические государства перебирают и осторожно выбирают тех, кого наделяют своей симпатией, и не всегда она достается тем, кто больше всего в ней нуждается.

Польша также хотела бы видеть Украину отделенной от Советского Союза, но не немецкими усилиями.

Украина - ее приграничный сосед, и поэтому она считает, что географически, исторически и экономически ей одной принадлежит право интересоваться будущим Украины. Она также видит, что немецкая интервенция в том районе грозила и ее, Польши, существованию и привела бы к потере Галиции, Волыни и Полесья.

Как бы там ни было, решающую роль в проблеме играет реальная немецкая сила, настойчивость немецких интересов и вера немцев в то, что только они могут подать ту внешнюю помощь, которая дала бы украинцам возможность освобождения из-под Советского Союза.

Из этих соображений сразу возникает вопрос: какой должна быть позиция Великой Британии?

А наша позиция, я считаю, должна быть та же, что и у украинцев. Мы должны стоять по стороне Украины и на стороне каждого государства, которое готово помочь ей на приемлемых для нее условиях. Иными словами, мы должны стремиться к тому же решению, которого желает сама Украина. И я убежден, что это так же в наших интересах, как и в ее.

Приближаются большие перемены в Восточной Европе, и другие проблемы, подобные украинской, возникнут не только там.

Если эти проблемы решать в новом духе и новыми способами, то необходимо найти такие средства, реализация которых позволит малым и молодым нациям жить независимо рядом со старыми и сильными.

Перевод на украинский язык Василия Трилиса

Предисловие к выступлению Ланселота Лоутона 1935 является конспектом вступительного слова автора-составителя книги "Украинский вопрос" (2006) Сергея Кота - кандидата исторических наук, старшего научного сотрудника Института истории Украины НАНУ.

Полностью книгу "Украинский вопрос" можно прочитать в библиотеке газеты "День"

 «Украинская земля насквозь пропитана кровью». Украина и ее место в Европе глазами британца