«Украинская земля насквозь пропитана кровью». Перша частина

«Украинская земля насквозь пропитана кровью». Украина и ее место в Европе глазами британца.

Украина как самая большая проблема Европы: выступление украиноведа-англичанина Ланселота Лоутона в Лондоне в 1939 году как никогда актуально сегодня.

"...Учитывая уникальное географическое положение, любая серьезная попытка со стороны Украины сбросить поработителей и объединить свои четыре разграниченные части в одну независимую украинскую державу непременно вызовет настоящую панику..."

Одной из ключевых фигур, которая оказала значительное влияние на формирование проукраинского общественного мнения в британском обществе первой половины ХХ века, был известен журналист-международник Ланселот Лоутон.

В начале 1930-х годов его внимание привлекла напряженная политическая ситуация, наметившаяся на Востоке Европы. По мнению Лоутона, наиболее глубинной причиной существующих глобальных межгосударственных противоречий стал «украинский вопрос».

По его мнению, для британской политики на Востоке крайне необходимо было включить Украину в систему Западной Европы. "Независимая и автономная Украина, - писал он, - необходима для европейского экономического прогресса и международного мира".

...29 мая 1935 года в помещении Палаты Общин парламента Великобритании по инициативе Англо-Украинского комитета (общественная организация, в которую входили члены парламента, военные, известные ученые и журналисты Британии - ИП), состоялись публичные слушания, посвященные ситуации вокруг Украины. Ланселот Лоутон выступил с докладом, который имел красноречивое название "украинский вопрос" и впоследствии был опубликован от имени комитета.

... Многие оценки и выводы Лоутона чрезвычайно неожиданны ввиду того, что сформулированы они были деятелем, который по своему происхождению никоим образом не был связан с Украиной и украинской нацией - настолько отчетливо они представлены с проукраинских позиций.

Парадоксально, но для "постороннего" взгляда Ланселота Лоутона абсолютно ясными были такие сложные и дразнящие вопросы, которые не только тогда, но даже в наше время нередко являются предметом политических спекуляций - вопрос собственной национальной идентичности украинского народа и его глубоких исторических корней, своеобразной ментальности, традиций и культуры, поворотных моментов истории.

В докладе Л. Лоутона указывается на несправедливый для украинцев характер Версальской системы мирных договоров, которая закрепила расчленение Украины после Первой мировой войны.

Открыто говорится о польско-украинском противостоянии в Восточной Галиции в 20-х - 30-х гг. и политике ополячивания украинского населения, которую тогда проводила польская власть.

Говоря о массовых репрессиях большевистской диктатуры против украинского национального движения на территории СССР, Л. Лоутон утверждает, что "страшный голод, который опустошил Украину" в 1932-1933 годах, имел спланированный характер и был частью этих репрессий.

Подводя итоги, британский журналист делает выводы: "Украинская нация - это реальность, которая имеет под собой по крайней мере тысячу лет аутентичной истории. Ни один народ не боролся так тяжело, как украинцы, чтобы утвердить свою независимость; украинская земля насквозь пропитана кровью".

...В конце 30-х годов ХХ ст. грозовые облака над Европой достигли критической черты. Для многих политиков и аналитиков стало очевидным, что в Европе приближается новое большое перераспределение сфер влияния и новая война. На фоне этих драматических событий Ланселот Лоутон пытается в очередной раз привлечь внимание общественности и официальных факторов Великой Британии к украинскому вопросу. 1 февраля 1939 года он выступает с большим докладом на заседании членов Ближне- и Середневостоного общества, которое состоялось в Лондоне.

Текст доклада под красноречивым названием "Украина: наибольшая проблема Европы" был опубликован на страницах ежеквартальника "East Europe and Contemporary Russia" ("Восточная Европа и современная Россия"), главредом которого был Лоутон.

По своей структуре и содержанию эта доклад близок к выступлению Ланселота Лоутона на заседании в Палате общин в 1935 году.

Предлагаем вашему вниманию перевод этого доклада, осуществленного для сборника докладов Лоутона "Украинский вопрос". Интересно взглянуть на восприятие нашей страны и ее истории британцем. И, конечно, не стоит забывать, что судьба нашей страны должна решаться самими украинцами, а не где-то за границей

Издание монографии с докладами Лоутона (2006 г.)

«Изложение доклада, прочитанного Ланселотом Лоутоном в Ближне- и Средневосточном Обществе 1 февраля [1939 г.], с доброго согласия сэра Франка и леди Нювнес, по адресу Принцес Гейт, 55 [Лондон]. Председательствовал мистер Трейси Филлипс, кавалер Военного Креста.

В течение последних нескольких месяцев Украина - совсем неизвестная Западу страна - оказалась в центре мирового внимания. Думаю, большинство людей могут сказать, что знают мало или ничего не знают о ней. Это не их вина. Для такого незнания есть почтенные причины. Поработители Украины хорошо позаботились о том, чтобы она оставалась неизвестной, они отрицали даже ее существование. Очень трудно представить себе что-то более достойное осуждения, чем замалчивание народа, который по давнему праву принадлежит к семье европейских наций.

Но неконтролируемые события теперь вывели Украину на международную арену. Несмотря на общую, хотя и понятную неинформированность в этом деле, преобладает мнение, что от решения украинской проблемы будет зависеть судьба Европы. Эта мысль имеет свое оправдание.

Территорией Украины в три-четыре раза превосходит, а населением равно Великой Британии. Когда Москва захватила Украину, то быстро после этого был завоеван и Кавказ. С тех пор для России открылись пути к Ближнему Востоку, и ее мечты о захвате Константинополя теперь не кажутся фантастическими.

С тех пор же европейским народам - кроме тех, что решились на заморскую экспансию - приходится ютиться на полуострове на краю огромного континента, который раскинулся от Северного моря до Тихого океана. Версальский договор утвердил это территориальное деление.

Как следствие, нынешняя Московия, которая теперь называет себя Советским Союзом, господствует над более 200-ми национальностей, занимает территорию около девяти миллионов квадратных миль, а все прочие нации Европы теснятся на полутора миллионах квадратных миль.

Из всех стран, подчиненных Советскому Союзу, Украина - наибольшая и важнейшая. Расположенная между двумя большими системами гор - Кавказом и Карпатами - на востоке она граничит с Азией, на западе втискивается в Центральную Европу, а на юге, с черноморских берегов, имеет доступ к Средиземноморскому бассейну.

Перед войной она была разделена между двумя государствами, Россией и Австро-Венгрией, и после войны расчетвертована между Россией, Польшей, Румынией и Чехословакией.

Учитывая уникальное географическое положение Украины, есть все основания считать, что в наше время, когда столько народов хотят не просто удержаться на своих оседлостях, но и распространить их, любая серьезная попытка со стороны Украины сбросить поработителей и объединить свои четыре разделенные части в одну независимую украинскую державу непременно вызовет настоящую панику.

Если же Украине в этом повезет, то на востоке Европы появится государство, по территории и населению второе после России. Такого масштаба событие, по всей вероятности, вызвало бы единовременные и важные изменения повсюду.

Она повлияла бы, возможно и решающим образом, на долю большевизма в Советском Союзе, а возможно, и национал-социализма в Германии. Она также решила бы будущее Польши, Румынии и соседних земель и открыла бы новые грандиозные проблемы перед Британской империей.

Каковы надежды на успех Украины? Прежде чем ответить на этот вопрос, хочу заметить, что сам я не принадлежу к друзьям Украины. Я заинтересован этой борьбой только как исследователь Восточной Европы.

Большинство россиян всегда проявляли - и сегодня еще проявляют - очень примитивный подход в отношениях с Украиной. Я говорю о старорежимных, а не о просоветских россиянах: "Нет и никогда не было никакой украинской нации", - утверждают они в ослеплении.

Такое заверение было официально провозглашено министром внутренних дел в 1863 году и с тех пор часто повторяется. Украина, мол, это просто южная часть России. Многие поляки также отрицали существование украинской нации, говоря, что Украина - это только часть Польши.

За этими амбициозными спорами и претензиями кроется причина трагедии Украины.

Поскольку есть много чего сказать о современных событиях, мне не следует долго останавливаться над давно минувшем. Но так как и теперь россияне и некоторые, хотя и в меньшей мере, поляки утверждают, что украинский национализм не имеет глубоких корней, сделаю короткое обращение к истории, необходимое для понимания современных событий.

Можно доказать, что Украинское государство существовало на протяжении трех отдельных периодов. Первый из них - с девятого до двенадцатого века. Более чем триста лет на территории, известной сегодня как Украина, существовало мощное и культурное государство, одно из самых передовых в Европе.

Это и была Украина, известная тогда под названием Русь, и ее столицей был Киев. Хотя ее связи с Севером были незначительные, русские теперь утверждают, что она тождественна с Россией - есть со страной, которая возникла на несколько веков позже. А дальше они присвоили себе ее территорию, ее народ, героев, святых, культуру и все имущество.

Однако их же выдающийся историк Ключевский признает, что население этих двух регионов состояло из отдельных разных этносов, и что их физические свойства четко отличались.

Вторым периодом Украинской независимости была Казацкая эпоха. Когда Украина, опустошенная татарскими ордами и нападениями с севера, лежала беспомощная, Литва и Польша заняли ее территорию. И в XVI веке, когда эти две державы заключили союз, Украина почти вся оказалась под польским господством.

Интересно вспомнить, что в то время и литовцы, и поляки одинаково боялись Москвы и Германии. Тогда казалось, что Украина как государство должна окончательно исчезнуть. Чтобы выжить, высшие слои украинской нации были вынуждены ополячиться, а украинское крестьянство было закрепачено польской шляхтой и евреями.

И тут произошла достойная удивления вещь. Казаки, которые существовали еще в древней Украине (назывались они "бродниками"), соединились и основали свое славное государство на островах ниже порогов на Днепре.

Систему правления в том государстве можно, пожалуй, назвать демократическим деспотизмом. Ежегодно казаки голосованием выбирали себе правителя, которого называли гетманом, и который имел власть над жизнью и смертью своих избирателей. Но всегда в конце гетманства он составлял отчет о своей деятельности при власти, и если оказывалось, что слишком злоупотреблял ею, то мог и на кол попасть либо лишиться головы.

Казацкое государство было фактически продолжением - в своеобразные форме - независимости украинского народа.

Это правда, что это государство признавало суверенитет польских королей над собой и некоторое время служило им, но не терпело над собой никакого другого закона, кроме своего, и никакая сила на земле не пробовала выбить его с островной твердыни.

Казаки, видя в том необходимость, воевали с татарами, турками, а то и с поляками. Поэтому не удивительно, что польский король Стефан Баторий сказал о них: "Когда-то из этих лотрив появится независимое государство".

Одинаково сильные на воде и на суше, казаки часто добирались до Анатолии и возвращались с большой добычей. Среди них всегда царил дух бунта, живет он и в сегодняшний Украине.

Боплан, французский инженер, служивший в те времена польскому королю и проживший в Украине целых 17 лет, так написал о них:

"Без свободы у них нет желания жить, и это, собственно, является причиной того, что они быстрые на сопротивление и бунт против государственного закона, когда чувствуют себя ограниченными ним; редко когда проходит семь-восемь лет без их восстаний".

Подобные вещи говорили о них и другие ученые. Все соглашались в том, что казаков ничто не может сдержать в их намерениях, что они гордые и тщеславные, и легче принимают смерть, чем рабство.

Часто ряды казаков пополняли украинские крестьяне, которые убегали от польских господ, а также мужчины других наций, влюбленные в свободную воинственную жизнь. Из этой воинственной, предприимчивой и сообразительной общности формировался костяк украинской нации.

Украинская проблема, следовательно, имеет биологическую и расовую природу, и никакие меры, которые не учитывают этого факта, не будут способствовать ее решению.

Казаки всегда защищали украинское крестьянство. Беспристрастные ученые соглашаются, что зажатые между польскими землевладельцами и евреями, которые служили агентами, а нередко и управляющими, крестьяне были доведены до крайних нищеты и бесправия.

Даже еврейские историки с похвальной объективность признают, что евреи в те времена были всемогущи. Они управляли барскими экономиями, монополизировали целые города и держали контроль в своих руках не только над налогами, но и над доходами православной церкви, взимали плату за крещение и похороны, часто в роли чиновников вели судопроизводство.

Один еврей, живший в те времена, некий Мозес Ганновер, вспоминая, как казаки часто отбирали у евреев золотые и серебряные сокровища, отмечал, что это была лишь расплата за их грехи.

В 1648 году прославленный казацкий гетман Хмельницкий, чья настоящая фамилия была Хмель, мобилизовал все казацкие силы и снял двойную тиранию. Украина стала свободной и независимой, а Хмеля начали сравнивать с Кромвелем, с которым он действительно вел переписку.

Не имея достаточных сил, чтобы воевать одновременно с поляками, московитами и татарами, Украина заключила союз с Москвой на равных правах, но Москва вероломно ввела подавляющие силы в Украину, которую в конце концов аннексировала.

Девятью годами позже, обессиленная войнами и конфликтом с Польшей и не сумев покорить казаков, которые не переставали бунтовать, Москва достигла с Польшей согласия и поделила с ней Украину. Но еще целое столетие спустя казаки часто совершали отчаянные бунты.

При каждой удобном случае Москва большими группами засылала их в другие части империи (эта же система уничтожения практикуется теперь Советами), в том числе много казаков было вывезено копать каналы в ядовитой грязи около Петербурга, где они погибали массово.

Как только Москва закрепила свою власть над Украиной, она изменила свое название с "Московия" на "Россию". Опять выглядело так, что украинский народ должен быть стерт с лица земли. Чтобы сохранить себя физически, его высшие классы были вынуждены делать то, что от них требовалось, то есть поддаться обрусению и ополячиванию.

Но в народе, в крестьянстве, украинский национализм продолжал жить. Начиная с романтического движения XIX века, он постепенно вылился в литературные формы и в конечном итоге стал движением политическим.

Сначала этот национализм можно было удовлетворить даже чем-то меньшим, чем автономией, а когда даже российские либералы не захотели и слушать ни о каких, пусть даже и ограниченных уступках, он постепенно, но уверенно перешел в сепаратизм.

К тому времени центр культуры был на юге; Киев, который ближе к Западу, чем Москва, плодотворно пользовался латинскими источниками. Фактически Московия была ученицей Украины и усвоила от нее все, что только смогла.

Но с момента аннексии Украины и изменения ее названия на "Россия" (Московия – «А») умышленно пыталась отодвинуть Украину на задний план и тормозила ее развитие.

Было запрещено употребление украинского языка в школах и в научных и исторических трудах. Делалось все возможное, чтобы не только вытеснить и ликвидировать украинский язык, но и уничтожить национальную сознание, которое именно в языке находит свое воплощение.

Украина использовалась как колония. Она была богата зерном и сырьем, и Россия, запуская собственные ресурсы, аппетитно набросилась на южные.

Власть сосредоточилась в Москве; почти все новоназначенные чиновники, особенно судьи, были русскими, а украинские патриоты ссылались в Сибирь.

Если украинской нации не существовало, в чем пытаются убедить нас русские, то почему тот гнет и то обручачивание проводились с такой последовательностью и жестокостью? Даже Российская энциклопедия не могла не признать, что "национальное самовыражение, хотя и трудно определить момент его зарождения, никогда не замирало в Украине".

Российские правители противоположно тому, что они говорили иноземцам, таили в душе опасения. Об этом свидетельствует цитата из брошюры, написанной в 1907 году генералом Залесским, председателем казанской филиала "Союза русского народа", что получил презрительную название "Черная сотня":

"Уже тысячу лет русский народ собирает множество земель, заселенных разными народностями. Большинство из них остаются враждебными, в глубине своего сердца мечтают о возрождении независимости и порой действительно бунтуются. Если бы какая-то злая судьба постигла Россию, эти чужие народы восстанут и будут стремиться свергнуть трон и Российскую державу".

Условия жизни украинцев в России были значительно худшими, чем в Галичине. Во время разделов Польши - с 1772 по 1795 год - Украина также была разделена: Галичина отошла к Австрии. Там украинцам разрешили иметь свои собственные школы, свою литературу и даже своих профессоров во Львовском университете.

Либеральное отношение Австрии к украинцам не нравилось России, и трения на этой почве стало одной из весомых причин Мировой войны.

В 1914 году та же злая судьба, которой боялся генерал Залесский, таки постигла Россию. Это была Европейская война, в результате которой Украина в 1918 году стала независимым государством.

У меня мало времени, чтобы рассказывать об этом сложном периоде. За помощью против нападения большевиков украинское правительство обратилось к Центральным державам. Это приглашение вполне соответствовало намерениям Германии и Австро-Венгрии.

Остро нуждаясь в зерне, они немедленно ввели войска в Украину и начали заготавливать провиант со сей брутальностью, которую им диктовало безнадежное положение.

Украинское руководство, которое попыталось защищать крестьян и отказаться способствовать этой конфискации, было разогнано. Главное командование немецкой армии назначило гетманом Украины генерала Скоропадского, командующего корпусом русской армии, который имел украинское происхождение.

Немцы, которые его поддерживали, натолкнулись на упорное сопротивление со стороны крестьян, и многие из них были убиты. Когда под ударами союзников германский фронт на Западе развалился, немцы отошли из Украины, а Скоропадский, одетый в форму немецкого офицера, убежал в Германию, где и живет по нынешний день.

В тему: Самостийная Кубань. 94 года провозглашения независимости

 

Украинская Директория во главе с Петлюрой, атакованная со всех сторон белыми и красными, не продержалась долго, и в Украине установился советский режим.

Перед тем как появился Советский Союз, большевики признали независимость Украины. Но сделали это временно, несмотря на тяжелый ход их борьбы за власть.

В тему: Атаман Маруся и «Черная гвардия». Анархист Мария Никифорова: правда и вымыслы

 

В своих работах Ленин продолжал ту мысль, что великороссы, которые есть на самом деле московиты, имеют основания для национальной гордости, ибо, наконец, это они создали революционный класс и сделали социализм доступным для всего человечества. "Но, - добавлял Ленин, - мы не симпатизируем малым государствам. Мы стоим за централизм и против федеральных отношений".

В тему: Как убивали украинских атаманов. Операция «Заповіт»- как советская власть уничтожала повстанцев

 

В нашей стране преобладает мнение, что невозможно узнать, что теперь творится в Советском Союзе. Это заблуждение. В советской прессе есть множество свидетельств того, что, как выразился сам Сталин, национализм в Украине представляет большую опасность.

Многие наблюдатели, как украинские, так и чужеземные, сходятся на том, что фактические обстоятельства оправдывают тревогу советской власти. Перед началом и после Всемирной войны я имел возможность хорошо ознакомиться с украинским национализмом.

В 1933 году, вернувшись из Украины, п. Гарет Джонс (Gareth Jones) докладывал и писал статьи в ежедневной английской прессе, где он четко утверждал, что в Украине существует очень сильный националистическое движение. Иные авторы подтверждали эти наблюдения. Одним из наиболее заметных является Лазаревский, проживший 10 лет в Советской Украине и хорошо знакомый с украинской лидерами.

В отличие от старорежимных россиян, большевики не отрицают существования украинской нации. Ленин писал: "Своим угнетением царизм и русская буржуазия оставили в сердцах соседних народов большую неприязнь к великоросам. Вместо самоопределения я предлагаю совершенно точное понятие - право на свободное отмеживание".

Это право было фактически занесено в Конституцию, но без прописанной процедуры, как это могло бы произойти. Каждый, кто в Советском Союзе откровенно защищает сепаратизм, бесследно исчезает.

В тему: Атаманы Гражданской войны в Украине. И их палачи

 

Многие украинские коммунисты искренне верили, что украинская автономия будет поддерживаться и что украинская партия, украинская экономическая организация и украинская Красная Армия будут существовать независимо от Москвы. Эти иллюзии скоро выветрились.

По Конституции 1924 года, которая заложила основы того, что теперь называется СССР, Украина была полностью лишена автономии, и вся политическая, военная и экономическая власть была централизована в Москве. Только управление собственными культурными делами было оставлено Украине.

ПРОДОВЖЕННЯ

Юлія Тимошенко - Глава держави Україна.

                           Вчора відбувся візит Президента Литви до незаконно ув'язненої Юлії Тимошенко. Це був візит Президента Литви до фактичного Глави держави Україна. Номінальний глава держави, пан Бидло, здається цей ньюанс вже відчув, не дивлячись на весь його дебілізм та тупість. Такий висновок можна зробити з його мовчазної зустрічі з Президентом Литви, після її зустрічі з Главою держави Україна Юлією Тимошенко.
   
                           Японці роблять сепуку з таких обставин -
                    
                           1.Смерть господаря, якому служив самурай;
                           2.Відповідальність за невиконану справу чи непристойну поведінку;
                           
3.Жаль за скоєні вчинки;
                           4.Небажання і сором стати полоненим.
                       
                           Пан Бидло, не японець, але зректися своєї, вже номінальної посади, було би для нього единим, більш-менш пристойним виходом з цієї ганебної ситуації. Не зречеться...




                             

Невеличка декларація. Про мої дії на виборчий період.

                      Для початку, ідеологічна складова. Багато хто знає про мої погляди. Якщо не розмазувати, в даному випадку по монітору, юридичні, політичні та ідеологічні терміни, скажу просто, я правий. Правий не в сенсі, що завжди  вірно пишу, роблю та маю монополію на істину, а в сенсі ідеологічному. Але не просто правий, а хитроправий (очікую продовження семантичного ряду, як то, хитромудрий, хитрожопий, lolну і ще щось, в кого яка фантазія). 

                     Моя хитроправість полягає в тому, що у боротьбі за нашу, національну Україну, треба використовувати стратегію, яка полягає в тому, щоб максимально використовувати, яких-неяких, але союзників. Серед них є людина, перед мужністю якої я схиляю голову. Звичайно, це Юлія Тимошенко. Важко визначити її ідеологічні погляди. Мені здається, це щось середне між соціалістичним та демократичним сприйняттям побудови суспільного та державного устрою. 
 
                     Але серед націоналістів такої людини нема. Такої харізми, як в неї, нема ні в кого з українськіх політиків. Більше того, пасіонарність, яку вона демонструє, також не властива жодному з лідерів українського політикуму (хіба що Луценко наближається до неї). Тому, для України, Юлія Тимошенко, це подарунок долі. І кому-кому, а націоналістам треба на повну використовувати цей шанс. 
 
                     Ось в цьому, стисло, полягає моя хитроправість. Просто ж праві вважають, що треба користуватися навіть не стратегією, а тактикою, для досягнення мети. Ця тактика полягає в тому, що треба всіх рубати шаблюкою, хто не поділяє націоналістичну ідеологію. І що з цього вийде, невідомо. Розрахунок, на "потом посмотреть". 
 
                     Ну, а тепер про мої дії, які я анонсував. Всіх, хто гіпотетично може потрапити у Верховну Раду, я поділяю на дві групи, ось так -


                    Стосовно Королевської, звичайно, велике питання, але я поставив її, тому що, один раз соціологія надала їй шанс потрапити в Раду. 
 
                   Для першої групи, "Українські партії", буде з мого боку максимальна підтримка на яку буду здатен. Едине, що я зможу собі дозволити, так це обережне, м'яке наставляння на шлях істинний. Як у випадку з цим моїм листом  Звернення до ВО "Свобода", та її лідера, О.Тягнибока.  В цій групі, саме Свобода є дуже суперечливим об'єктом. У багатьох до неї однозначне ставлення. В кого позитивне, в кого негативне. В мене ж воно неоднозначне. Чому, не буду зараз розписувати, тут не місце, та і перед виборами, це, м'яко кажучи, недоречно. Але, як не крути, я не уявляю собі, щоб у випадку потрапляння до парламенту, Свобода об'єдналася з ПРдунами та комуняками. Так що, ще раз, для першої групи буде з мого боку повна та беззаперечна підтримка.
 
                   Другу групу, там довга назва, не хочу її виписувати, самі бачите, буду, як казав один кончений мудак, мочити. Який з мене мочильщик, хай громада оцінює. Але я буду задіювати все на що здатен, все що вмію, всю свою фантазію та креатив. 
 
                   Дивлячись на цей малюнок, можуть виникнути деякі питання. Здебільшого стосовно Кличка. Стосовно Королевської, думаю мало в кого будуть якісь питання. Та і особливих зусиль, до ії нейтралізації я не буду докладати. Це мильна бульбашка. Вона і так, сама по собі лусне до виборів. 
 
                    А ось Кличко, мало того, що в нього є реальний шанс самостійно потрапити в Раду, а він для мене ще є супертушкою. Чому, це окрема розмова. Звичайно стосовно нього будуть заперечення. Дехто каже, що у свій час мочили Яценюка, а зараз з ним об'єднуються. То і Кличка не треба чипати, хай прийде до влади, та покаже на що він здатен. На що я кажу, якби в свій час не мочилі Яценюка, то він би точно скурвився, і зараз би сидив в креслі прем'єр-міністра, замість Пахла. Та і взагалі, я не пам'ятаю, щоб його так вже сильно мочилі. Я вже не кажу, що з інтелектом у Яценюка все ж таки краще, ніж у Кличка. А ось Кличку вже нічого не допоможе. З усіх його дій, висловів, поведінки, видно, що він органічно себе почуває серед теперішніх можновладців. Тому він, та Україна, це зовсім протилежні іпостасі. 
 
                    Ще залишаються деякі діячі, які в Раду не проходять, а нагадити опозиції, та відібрати в неї голоси, вони можуть. Самий "крутий" серед них, це Ляшко. Тут, я не знаю, що робити.Писати про нього, робити колажи, це здається буде йому тільки на користь. Зайва реклама. Можливо, хтось, що-небуть порадить з цього приводу. 
 
                    Оце так я буду діяти. І це Вам не хі-хі-ха-ха, я дядько сурйозний, сказав, буду робити. dada Звичайно, я не ортодокс, але щоб змінити мою думку потрібен дуже могутній тиск фактів. Фактів достовірних та перевірених. 


                    Невеличкий додаток. Стосовно нашого життя на порталі.    

                    Я не планував це писати, але один коментар спонукає мене до цього. Дуже показовий коменар. Це стосується того Звернення, на яке я дав посилання вище. Хто не читав, або читав, але не пам'ятає, мій лист стосувався запитання до Тягнибока, чи  ті провокатори, які прикриваючись вірогідним членством в партії, або декларуючи себе начебто її прихільниками, діють на користь владі, ображають та поливають брудом інший сегмент опозиції, а особливо людину, яка має найвищу підтримку серед виборців, і є  лідером опозиції, Юлію Тимошенко,  насправді мають такі установки від нього, та партії Свобода. 
                    Саме цікаве, що ті провокатори, про яких я писав, на тій замітці не відмитилися. Хоча, без сумніву бачили її. Там залишили коментарі дійсно прихільникі, або члени Свобода. Які не є маргіналами, і в якихось провокативних діях, я їх не помічав.
                    А дійсно провокатори тоді причаїлися, і мабуть перешіптувалися між собою, а що ж скаже Тягнибок. Мабуть вони очікували, що він скаже, що вони, провокатори, є насправді героями нації, що вони знаходяться на передньому краю лінії фронту, і лежать на амбазурі ворога, та не ворушаться, і він ними пишається.
                    Тягнибок на цей лист не відповів, тільки написав мені на Фейсбук якійсь нейтральний, навіть можна сказати, що взагалі такий коментар, що майже не має відношення до суті цього Звернення. Дав два посилання, і чомусь наїхав на мене стосовно НАТО. Хоча за НАТО я в нього нічого не запитував. Цю його відповідь я також опублікував, вона тут, в блозі, хто хоче, може знайти. Вона була 2 травня. Але і на тій замітці ці "герої" не відмітилися. Тепер я розумію, що вони просто вичікували, щоб не світитися. І ось там з'явився коментар одного з цих провокаторів. Нік його я не буду писати, вони там всі однакові, на один нік - "провокатор".

                    Ось цей коментар - 

                    "Як це не дивно,але я дякую автору за те що він своїми діями ще раз переконав у вірності мого вибору.Свобода дійсно єдина націоналістична проукраїнська партія.Всі інші,жидівські об"єднання Яйце-Бютів +Ко ,-лайно."

                     Назва цьому коментарю - "У городі бузина, у Києві дядько". Ну, і по ходу, обов'язково виконати свою функцію провокатора, пнути Тимошенко. Вони навіть не зрозуміли, що відбулося. Або не хочуть розуміти. Я не запитував у Тягнибока, чи є Свобода націоналістичною та проукраїнською партією, я запитував про них, провокаторів. І хоча Тягнибок втік від віповіді, це також була відповідь. Він не спростував, але і не підтвердив, що ці провокатори діють за його, чи партії, вказівками. По суті, він відмежувався від цього непотріба. І підтвердив, що вони є непотрібом. Якби вони дійсно представляли для нього якусь цінність, то він би захищав їх, навіть якщо вони і діють контрпродуктивно взагалі по відношенню до, власне, України. І Тягнибок мабуть розуміє шкоду цих дій, хоч вони і працюють в якійсь мірі на тимчасову користь партії, але в перспективі можуть аукнуться навіть існуванням України, як держави.
                     Тому, з цього коментаря я роблю висновок, що ця зграя псевдопатріотів і далі буде поводити себе так само огидно, як і раніше. Що вони будуть докладати всіх зусиль, щоб ця ПРдунська камарілья залишилася при владі, та створила більшість у парламенті.
                     І без будь-якого сумніву, я відношу їх до другої групи на малюнку. Відповідно і діяти по відношенню до них буду так само, як і до їхніх союзників по групі. Якщо вистачить часу, та буде бажання взагалі до них торкатися. Бо дуже огидні, смердючі та дрібні...


                     Ну і якщо я вже зробив цей малюнок з двома групами, то давайте почеплю і відповідну голосувалку. За кого Ви будете голосувати на майбутніх виборах. На пропорційній їх частині звісно. Одночасно поставити і мажоритарну частину, як і Ви знаєте, неможливо. Та власне, голосування по пропорційке, дасть картину і голосування по мажоритарці.

                     І останнє, це, - ВСІМ ДРУЗЯМ  dance


Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

52%, 29 голосів

43%, 24 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

5%, 3 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Я в шоці.

                  Багато писати не буде, тому що, дійсно перебуваю в шоці. Мій лист до Тягнибока потрапив на один з новостних сайтів -  Олег Тягнибок, почему ВО “Свобода” борется с реальной оппозицией? 

Відповідь Тягнибока

                    Три тижні тому, я спрямував ВО Свобода, та Тягнибоку, цей лист -  Звернення до ВО "Свобода", та її лідера, О.Тягнибока. 
                    П'ять днів відповіді не було. Я написав Тягнибоку на Фейсбук, де попросив, все ж таки, дати по можливості відповідь. Там, на Фейсбук, він відповів. Не буду давати оцінку, просто викладу його відповідь, і свою. Ну, і для підтвердження, скріншот відповіді Тягнибока. Ось він - 




Олег Тягнибок 

Пане Петре!

Дивно, що людина, яка "чимало часу проводить в інтернеті", не вміє користуватися пошуковими системами. Тому, спершу ознайомтесь з позицією об'єднання "Свобода" щодо окреслених питань. А потім аналізуйте, питайте. А то, не володіючи правдивою базовою інформацією - нафантазували собі, понакручували себе і інших, а тепер моралізуєте... 

http://www.svoboda.org.ua/dokumenty/zayavy/013600/

http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/:
VII. Зовнішня політика і оборона. Європейський україноцентризм та сильна держава

10. Розпочати реальні, а не декларативні дії, які уможливлюють Україні інтеграцію до європейських структур безпеки: очистити владу та силові структури від агентури Москви; знешкодити фінансовані Росією підривні організації; делімітувати та демаркувати кордони; погасити осередки сепаратизму; нейтралізувати усі територіальні претензії до України; забезпечити виведення російських військових баз з української території; негайно реформувати та розбудовувати ЗС та ВМС України.

11. Вимагати від країн-членів НАТО вигідних для України умов, чітких ґарантій та конкретних термінів можливого вступу України до Альянсу. Розробити та втілювати паралельний план безпеки і оборони України.

Моя відповідь

Пане Олеже, хіба я давав привід, щоб Ви, так, не хочеться казати по-хамські, скажу, так різко відповіли? Пошуковими системами я вмію користуватися, і взагалі, що стосується інтернету, думаю, що краще Вас володію.
Стосовно НАТО. Це зараз Ви більш лояльні до нього. Я бачив Ваши інтерв'ю, де Ви відхрещувалися від НАТО. Більше того, коли були вибори у Верховну Раду, я завітав у Ваш штаб, він був поряд з моїм домом. І там запитав, чи правда, що Свобода проти вступу України в НАТО. Хлопець, що там був почав водити козу. Що мовляв треба нам свою армію розбудувати, щоб ми були сильні, а тільки потім вже думати і про вступ до НАТО. На моє запитання, а що буде, поки ми будемо розбудовувати свою армію, москалі захоплять Україну, він відповісти не зміг. Але я наполеглива людина, і в решті-решт добився від нього, що він прямим текстом сказав, що так, Свобода зараз проти вступу України в НАТО.
І ось я дивлюся цей пункт (до речи, я читав програму партії, і бачив цей пункт), "Вимагати від країн-членів НАТО вигідних для України умов". Ви мені скажить, будь ласка, кому прийшло в голову встромити таке формулювання в програму? Той, хто це зробив, думав що-небуть своєю головою? Невже не зрозуміло, що це не ми потрібні НАТО, а НАТО потрібно нам? Яке ще "вимагати"? А умови вступу в НАТО відомі. Візьміть їхній статут та почитайте. І нема чого город городити. Можна цей одинадцятий пункт сформулювати так - 11.Вступ в НАТО. Все. Стисло та зрозуміло. Більше того, та заявка на вступ, яку спрямували до НАТО Президент України, Прем'єр-Міністр України, та голова Верховної Ради, наскільки мені відомо, не була відкликана. Залишилося тільки пройти процедуру вступу.
Але в моєму листі, не це було головне. Ви, мабуть, його не читали. Або не до кінця дочитали. І по суті не відповіли. В мене чомусь складається враження, що Ви навмисно закинули мені ці безпідставні звинувачення, щоб не визнавати, що ті провокатори, про яких йдеться в моєму листі, і які діють на користь бандюкам, та на шкоду опозиції, роблять це за Вашим погодження. Стосовно цього хотілося би почути Ваше спростування, або, що буде дуже гірко, підтвердження.

                    Оце і все. Так і не давши по суті відповідь, він зник. Висновки робіть самі.

Трофей для Юлії Тимошенко

                    Мене вбиває, коли на різних ток-шоу, мать би їх, ця голуба срань верещить, що Юля була при владі п'ять років. І чомусь опозиція майже не заперечує, або щось мляво там намагається підрахунки якісь вести. Замість того, щоб підійти до якого-небуть Олійника, чи того ж Смешка, та в пику йому заїхати. Як можна вибачати таку явну, та нахабну брехню?
                    Перший раз Юля була при владі дев'ять місяців, другий раз, біля двох років. Оба рази, в неї не було більшості в парламенті. По суті, влада в неї була, в межах Кабміну. І це при тому, що всі п'ять років, при владі був спільник Януковича, Ющенко. Я вже не кажу, що окрім Юлі, прем'єр-міністром був той же дуб Янукович, та хрен з дуба, Еханур.
                    І ще ця голуба срань гундосить, що у Юлі була можливість зробити "бандитам-тюрми". Не треба розповідати, чий  був Генпрокурор?
                    І ось тому, що Юля в свій час всіх цих падл не пересаджала, що само по собі є повним абсурдом, вони вирішили кинути її за грати.
                    Але я маю надію, що наш народ ще не повністю скурвився, та в решті-решт звільнить Юлю. І тоді, я хотів би бачити ось таку картину -



                    Після того жаху, після скотского поводження з нею, після всіх образ, знущань, Юлія Тимошенко має повне право судити це лайно в штанях. І мантії не треба. ЇЇ життя дає їй повне право судити. Повне і беззаперечне.
                    Бачили фільм "Догвіль"? Ні? Подивіться. Історія з головною героінею, майже повністю співпадає з історією з Юлею Тимошенко. Там постановка незвична. Роль головної героїні виконує Ніколь Кідман. Додивіться до кінця. Я хочу, щоб така сама розв'язка була і в нашому випадку.
                    І яке рішення прийме Юлія Тимошенко, я його прийму. Буде вирок, відірвати цьому півню його варені яйця, я підтримаю, буде вирок віддати його собакам на поживу, або спалити, як зробили з О.Макар його послідовники та прихильникі, хай так і буде. Якщо Юля вирішить видпустити його на свободу, також не буду заперечувати. Хоча думаю, довго він там не проживе.
                    Зі свого боку зобов'язуюсь, якщо це буде від мене залежати, та він потрапить в мої руки, коли буде тікати з України, не вбивати цю тварь, а передати його у вигляді трофею, Юлії Тимошенко.
                    Амінь

ЄВРО-2012 потрібно.

                           Я був проти ЄВРО. І це враховуючи, що є вболівальником. Тим не менш, закликав та агітував, за перенесення української частини чемпіонату, в іншу країну. З причин, які всім відомі.
                           Але зараз, дивлячись на те, як поводить себе ця зграя пацюків, на чолі зі щуром Януковичем, змінив свою думку.



                           ЄВРО потрібне. І ось чому.
       
                           1.Юлія Тимошенко. 
                              Це саме головне. Вони чудово розуміють, що будуть акції на ії підтримку. І що до цих акцій долучаться вболівальники. А це буде покруче, ніж теперешні акції з бабусями. Своє слово можуть сказати і закордонні лідери та політики, які приїдуть в Україну. Це ми розуміємо, що відбувається в країні, а вони прості, як двері. Можуть кожен день ходити до Качанівської колонії, та вимагати побачення з Тимошенко. Та сама Меркель, відмовившись зустрічатися з нашим мурлом, запросто може приїхати тільки задля зустрічи з Тимошенко, і приїхати прямо до колонії. Уявляєте картину? Свято футболу, всі радіют, всі один одного люблять, і тут такий облом, Меркель турнули з-під колонії. А те, що вони турнуть її, та інших, це і до бабки не ходить.
                              Тому, все це, створює ситуацію, наслідки якої непердбачувані.

                           2.Іміджеві та електоральні втрати.
                             Межигірському упирю не можна з'являтися на стадіоні. Вірніше, на порожньому можна, що ми і спостерігаємо, Хоча він вже і на порожній боїться йти. Спочатку в нього з'явився синдром яйця, потім синдром вінка, зараз синдром стадіону. І якщо він все ж таки наважиться туди припертися, то що почує? Вірно, "Спасібо жителям Донбасса..." ну і далі, вже без "політкоректного" замовчування. І це окрім свисту та матюків. Робити затримку трансляції, як вони вже робили, або накладання інших ефектів,  буде неможливо. Можете уявити ситуацію, приповзла ця сволота на стадіон, і тут такий фон. Навколо нього, його ж лізоблюди та жополізи, відвертаючися, ледве стримуються від сміху, закордонні гості, спочатку не зрозумівши в чому справа, а коли їм перекладуть, то будуть відверто, не ховаючись, риготати.
                             Що в таких випадках робить людина, в якої є гідність? Як максимум, стріляється, як мінімум, йде у відставку. Ви вірете, що ця мерзота піде у відставку, я вже не кажу про суїцид? Але це ліричний відступ.
                             Саме головне, що через декілька місяців вибори. Що там з рейтингом у ПРдунів? М'яко кажучи, тенденція до мінімалізації. Що буде після таких зустрічей? Загуркотить вниз, а ж гай шумітеме.

                           3.Мусора.
                              Це взагалі щось. Мабуть в жодній країні світу такого нема. Взагалі-то, "міліція", перекладається з грецької, як "народне ополчення". Під час війни, збирають різну босоту, з вилами, сокирами, іржавими шаблями, для опору загарбнику. Коли цей опір зроблений, їх розпускають, і вони йдуть геть, кожен, хто куди. Якщо не розпускають, то це збіговисько, з часом перетворюється на мародерів. Але це за класикою.Той, хто робив цей аналіз, навіть і гадки не мав, що мародерством це не закінчується. Наши мусора етап мародерства вже пройшли, зараз вони перетворилися на бандюків та вбивць.
                              І ось ці "правоохоронці", починають метелити вболівальників на стадіонах. Можливо когось і приб'ють. Я вже не кажу, якщо хтось з закордонних фанатів потрапить у мусорській відділок, і там його вб'ють. Для нас це звично. Ми навіть і не проти. А ось, необізнані іноземці, скоріше всього будуть проти, щоб їх вбивали. І проти будуть не ті, кого вб'ють, тому що вони вже будуть цікавитися іншими речами...там...на небесах, а насамперед ті країни, в яких вони були громадянами. Шкандаль? Ні, це м'яко. Шкандаліще? Це також м'яко. І хоча, ця соплежуйна Европа і важка на підйом, але думаю, що відповідь не заїржавіє. Вона і так вже перебуває у такий люті, що вже навіть і іскра буде непотрібна, просто невеличкий подув вітра. І це буде той самий паяльник, який гніда Янукович звик встромляти іншим. А тут йому встромлять. А там дивись і дядюшка Сем на підмогу прийде.
                             Ну ось. Якщо в мене таки думки з'являються, то межигірській ящур зі своєю зграєю, точно перебувають зараз у величезному задумі.

                           4.Україна -чемпіон!
                             Та хотілося би. Як гарно і чудово, мріяти! Лежати на канапі, і захоплюватися власними думками про ті відчуття, які неодмінно виникнуть, якщо Україна порве, як Тузік ганчирку, всі ці франції, англії, німеччини. Але, скоріше всього, наша збірна або з розгону, або дрібними кроками, вдариться об таку штангу, що Дерюгін вже остаточно забуде про роботу футбольного тренера, а всі ці мілевські, алієви, шевченки взагалі не будуть сприйматися, як футболісти.
                             І це буде ганьба. А поряд з ганьбою одразу виникне халепа. Для мудозвона енакієвського, і його шайки-лейкі. Знов ті самі електоральні втрати. І це при тому, що і так не вистачає тих відсотків, які можна сфальсифікувати відносно безболісно.

                           5.Капуста.
                              Кажуть, що на Євро можна буде багато капусти нашаткувати. Але це стосоється тільки тих громадян, які дійсно своєю працею заробляють гроши. Починаючи від продавців, закінчуючи власниками магазинів, ресторанів та виробництв пов'язаних з сувенірами та решта. А ця  сволота, що літає по Києву, перекриваючи вулиці, вона ж не працює. В них інши джерела існування. Вірніше одне, крадіжки. З бюджета, тобто з нашої кішені. А тут, як казав класик, " все вже вкрадено до нас". Все, що можна було вкрасти, вони вже вкрали. Сам процес чемпіонату, як такий, їх не цікавить. І в будь якому разі їх не цікавить, чи зароблять звичайні люди під час чемпіонату.
                              Так що, це не є для них приводом, щоб стояти насмерть та лягати кістьми за збереження української частини чемпіонату.


                               А тепер подивіться, що відбувається. Всі заклики щодо звільнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та решта політв'язнів тупо ігноруються. В кращому випадку лунають якісь брехливі пояснення. Поступово Європа починає пов'язувати це питання з ЄВРО-2012.  Але і це, ніякого враження на ПРдунів, та на Головного ПРдунського козла, не створює.
                               Більше того, цей шнур лагерний, зі своєю бандою, влаштовує серію вибухів в Дніпропетровську. Гарний, в лапках, акомпонемент перед початком ЕВРО. Таке враження, що вони вже кричать, - "Заберіть в нас чемпіонат".
                               Тому, я приходжу до висновку, що з політичної точки зору, ЕВРО-2012. і навіть програш нашої збірної,  вигідно більше самій Україні та її громадянам. І аж ніяк не цим отвратним потворам, з їхніми унітазами, люстрами, та всім награбованим добром. 

                               Да, може бути аргумент, що непроведення ЕВРО-2012 в Україні також вдарить по бандюкам, та їхньому пахану.Так, вдарить. Але тільки електоральними втратами. І можливо навіть меншими, якщо чемпіонат буде проводитися. І все. Загроз їхньому безхмарному існуванню не буде. Навпаки, будуть розв'язані руки, для ще більших репресій.
                              
                               Оце так.
                              

Укрлаг.

                    Ви ще у віртуалі? В реал не виходили? О-о-о, там великі зміни. Раніше там була, яка-ніяка, але Україна, то зараз все геть по-іншому. Власне, і раніше Україна нагадувала зону, але тоді, кум (начальник оперчасті) в ній був з числа персоналу. Зараз кум, з блатних.
                    Тому, зараз я спробую розподілити за тюремними кастами всіх нас. Так, як це виглядає на фене. До речи, раджу вивчати її. За українську мову, я вже не кажу за руську язику, то їх треба забути. Тепер мова одна - ФЕНЯ. Можливо, де в чому помилюся, я не великий знаток тюремних традицій та правил. Спираюся тільки на те, що читав, та на розповіді мого друга, підполковника внутрішніх військ, який багато часу пропрацював на зоні. Та власне, я особливо заглиблюватися не буду. В будь-якому разі, це не моя сфера інтересів.
                    Тим не менш. На зоні, окрім персоналу, існують декілька каст. Блатні, козли, мужики та  опущені. Ну блатні, зрозуміло, хто це. Козли, це ті, хто ссучився, тобто зрадник, співпрацює з адміністрацією зони. Мужики, це ті, хто ненавмисно порушив закон, і кримінальна діяльність не є їхнім джерелом існування. Ну, а опущені, це пасивні гомосексуалісти, яких роблять такими не за власними нахилами та бажаннями, а за волею більшості. Ось, хто потрапляє в цю категорію - "в опущенные попадают за грубейшие нарушения тюремного закона, например, за стукачество, за крысятничество (воровство у своих), за беспредел, неуплату карточного долга". В часи Совдепії були ще політичні. Це також, думаю, зрозуміла категорія.
                    Україна і до виборів 2010 року нагадувала зону. Як і на зоні, більшість мешканців України становили мужики, тобто ті, хто заробляє на життя власним горбом, і якогось тяжіння до криміналу в них не існує. Також чималу частину налічував персонал, тобто бюджетники. Були і козли, але це була найменьша частина зони "Україна". А ось опущених було багато. Власне, це не ті, класичні опущені, пасивні гомосексуалісти. Хоча були і таки. Але більшисть цих опущених, це опущені социально, опущені морально, опущені духовно, опущені національно. Опускали їх блатні, які за допомогою комуністів та сусідньої держави, Росії, у великій кількості потрапляли до влади. Не дивно, що майже всі опущені, мешкають у східних областях, де була влада комуністів, та поряд та сама Росія, звідки гебельсівська брехня щодо України, її історії, власне, нації "українці", сягала таких розмірів, що і сам дідусь Гебельс би їм позадрив.
                   І якщо раніше кум обирався здебільшого мужиками, персоналом зони, невеличкою частиною козлів та опушених, то вибори 2010 року були апофеозом блатних.
                   Тоді стався збіг багатьох обставин. По-перше, минулий кум ссучився навпаки, перебіг  до блатних, та почав агітувати за їхнього кандидата. По-друге, частина мужиків потрапила під вплив цього ссучившегося кума, і не голосувала ні за кого, чим сприяла перемозі кандидату від блатних. Деяка частина мужиків, так само, під цим впливом, взагалі не пішла на вибори. По-трете, серед персонала з'явилося багато козлів, які почали співпрацювати з блатними. І по-четверте, і саме головне, різко збільшилася кількість опущених.
                   І ось, завдяки всім цим обставинам, вийшло так, що кума, на зоні "Україна", обрали блатні, козли, частина персоналу, та опущені. Хоча і в цьому випадку, ці чотире прошарка склали меншість. Тим не менш, кумом став представник від блатних, Хам. На зоні "Україна", і до Хама не було справжньої національної еліти, а з обранням Хама, до влади прийшла взагалі не еліта, а Елыта. Елыта бандюків, елыта козлів, зрадників, українофобів, хохлів, колаборантів, ренегатів, конформістів та інша нечисть.



                     Там, на початку, я згадував ще одну касту мешканців зон, це політичні. Раніше, в зоні "Україна", їх не було. І ось, за два роки, як бандити знаходяться у владі, вони з'явилися.
                     Тоді, в Совдепії, було багато концентарійних таборів, так званих Гулагів. Більшість в них складали саме політичні. І ось тепер, зона "Україна", в решті-решт, перетворилася в міні-аналог Гулага, в Укрлаг.
                     Да..мабуть треба з орбіти зняти телескоп "Хабл", щоб роздивитися радість на Ваших обличчях.
                     Спробую ще трішки поміркувати.
                     Тут одна цікава деталь вимальовується. Стосовно опущених. Це вже на все життя. З цієї касти вийти неможливо. І якщо за Хама проголосувало 12 млн., то опущені тут склали переважну більшість. Десь мільонів 11. І серед них, більше половини, жінки. Якщо слідувати класиці, то жінки апріорі не можуть бути опущенимі. Конституція не та. Тому вони не зовсім опущені, а вірніше зовсім не опущені. Я не беруся визначати, з яких мотивів вони приєдналися до опущених чоловічої статі, яким вже назад шляху нема, і проголосували за кандидата від блатних. Але думаю, що з тих самих невідомих причин, вони легко можуть змінити свою думку. І їм, за законами зони, на зоні Укрлаг, за це нічого не буде.
                     І якщо подивитися, хто більше всього матюкає бандюків, то це жінки. Тому можна  сміло сказати, що велика кількість цих псевдо-опущених жінок, та жінок з касти мужиков, за допомогою тих симих мужиков ( самі вони, я бачу, не здатні це зробити), може влаштувати революцію в Укрлаге. Можна піти ще далі. Згадаємо касту політичних, які з'явилися при бандюках. В Совдепії, в Гулагах, часто відбувалися бунти. Переважна їх більшість відбувалася за ініціативою та під керівництвом політичних.
                     А якщо ми подивимося, хто на зоні Укрлаг ув'язнений з політичних мотивів, то побачимо, що серед них є жінка, найбільш рейтинговий політик. І ця жінка здатна очолити і революцію, і башку Хаму відірвати. Тому, ось така картина, не здається мені фантастичною.


               А поки жінки будуть займатися тим, чим повинні зайнятися ми, мужикі, то пропоную нам в цей час сплясати. Під музон. Там слів нема. Та вони і не потрібні. І так все зрозуміло.