Керманичі, вашу....!

                               А хто там все це намутив? Послухавши різні інтерв'ю, доводиться визнавати, що так, це Турчинов, Яценюк, чомусь, Мартиненко, і що взагалі шокує, депутатській міхур, Жванія. У останнього проста політика, - куди вітер дме, туди він і летить.
                               Вчора, на TVI, були Шевченко і Оробець. На Андрія було шкода дивитися. Був червоний, як рак. Неозброєним оком було видно, що він казав не свої думки, він виправдовувався. Натомість, від політичного неподобства (це дуже і дуже м'яко, в мене є набагато більш влучні визначення), Оробець, повний одобрямс. Який дурень взяв її в список?! Коли вона вчора, менторським тоном, пояснювала, "тупим" Донію, Стецьківу, Кармазіну, чому на них вихлюпнули діжку лайна, і що це дуже добре, то в мене склалося враження, що це вона складала списки та керувала всім передвиборчим процесом. Як це розуміти? ПРдунська тушка сяє на верхівці опозиційної піраміди. То що, завтра, післязавтра, ми почуємо, що опозиція підтримує на мажоритарному окрузі Богословську?
                              Не можу передати словами, яких сил мені вартує, щоб вгамувати свою лють, та висловлюватися більш-менш толерантно, та максимально спокійно. І це при тому, що я постійно закликав всіх не наїжджати на опозицію та її керівництво. Але, яку мету вони переслідували, плюнувши, в першу чергу, не на своїх колег, а на нас, на виборців? Якщо, припустим, Міщенка, люди особливо не помічали в активних діях спротиву бандюкам, окрім нечислених інтерв'ю (я вже не кажу, що особисто у мене ідіосинкразія на "опозиціонерів" з прокурорського середовища, хоча, можливо я і помиляюся), і віднеслись до його демаршу спокійно, майже не помітивши його, то таки люди, як Доній, Стецьків, Гримчак, Шкіль, і багато хто ще, постійно на передньому краї, постійно у вирі подій, наражаючись, в деяких випадках, і на небезпеку власному життю. Цим людям, народ довіряє. Чуєте, Ви, керманичі? ДОВІРЯЄ!!! А вони взагалі не потрапили до списку, або опинилися на непрохідних місцях.
                              І що тепер нам робити? Ґа, долбані керівники опозиції? Якщо, навіть мене, Ви вивели з рівноваги? Що тоді казати за інших, не так, як я, політично заклопотаних? Що робити харків'янам, які не побачать в списку Філенка? 
                              По мажоритарці також жах. Невже в Дніпрі, не можна було знайти кандидатів в депутати, з більшими шансами на перемогу, ніж свободівці? Навіщо у Львові, ставити політичну муху, Чорновол, проти олігархо-ПРдунського елефанта? Коли в цьому окрузі, є стовідсотковий переможець, Стецьків? І так, по багатьох мажоритарних округах.
                             Дивлячись на все це, я вже навіть не знаю, що і робити. Боюся наговорити зайвого, все ж таки здоровий глузд підказує, що навіть за цих, хренових обставин, не можна гарячкувати. 
                            Тому, роблю до керівництва опозиції, наступний, скоріше всього в повітря, заклик.Не знаю, як це ви зробите, але я вимагаю, прибрати зі списку Оробець, та коханку якогось ПРдуна, Донець, здається. Не знаю всіх за прізвищами та їх діяльністю, але передивитися список та мажоритарну частину, та позбутися людей, які, хоч якимось чином, мали, чи мають відношення до чинної влади.
                            Так само, не знаю, як це Ви зробите, але я вимагаю, щоб в парламент балотувалися, чи за списком, чи по мажоритарці, - Доній, Стецьків, Філенко, Білорус, Таран-Терен, та ще низка гідних і незламних людей, справжніх патріотів України.
                            І запам'ятайте, це не Ви, керівники опозиції, робите вибір, хто гідний представляти нас в парламенті. Це вирішуємо, ми, народ України.

Не зайві заходи безпеки

                                Я, взагалі, унікальна людина. До всіх моїх чеснот, як то.....є-є-є....ну, та Бог з ними, я скромна людина... сьогодні в мене з'явилася ще одна. Я гуманіст. Це сталося раптово. Якісь невідомі сили, змусили мене турбуватися за людство. Ну, все людство, я поки що не потягну, то вирішив почати з нашого, українського сегменту землян.
                                А в нас, як Ви знаєте, суспільство ділиться на дві частини. На прогресивну, та, яка вважає Україну своєю домівкою, до якої належу і я, і яка є більшою частиною. І на регресивну, це ті, хто застряг у совку, п'ята колона, манкурти, колаборанти, комунякі, бандюки, та інші нещасні(це, данина гуманізму), соціальні надбудови громадянського фундаменту країни. Ця частина за чисельністю є меншою, але шкоди для країни, робить ще багато.
                                І ось в середині цієї регресивної частини, в результаті багаторічної мутації вивівся невідомий досі світовій науці, фрукт. Який, овощ. Назвали його Ананас. А якщо Ви пересунете свій погляд на декілька рядків вгору, і побачите, з кого складається ця регресивна частина, то можете уявити, яка потвора з'явилася в нашій країні.
                                І все би нічого, можна було би цю потвору ізолювати, щоб вона не мала змоги вбивати, грабувати, гвалтувати, але в результаті певних демократичних процесів, вона отримала можливість впливати на життя країни, та кожного її мешканця. На додачу до цього, бувши правоохоронні органи нашої країни, які і до того нас особливо не охороняли, а зараз, цей мутант, перетворив їх на свою особисту охорону. І ці органи, з правоохоронних перетворилися на бандитів.
                                Ну, і ось цей Ананас, отримавши цю можливість впливу, почав бурну діяльність. Ця діяльність вкладається в одне визначення - грабунок. Грабунок всіх, і вся. Почав він беспосередньо з держави. Пограбувавши державу, він взявся за громадян. Саме цікаве, що спочатку він почав грабувати ту, свою рідну, з якої він мутував, частину суспільства. А потім і прогресивну частину нашого суспільства довів до зубожіння. І в решті-решт, він почав турбувати схожих на себе потвор, також, з цієї регресивної частини, але дуже багатих. Які і зробили його тим, ким він є.
                                В результаті цієї його діяльності, вся країна зненавиділа Ананаса. Але, це йому ніяк би не загрожувало, якби він не зачепив, в грабунському угарі, тих багатих потвор. Так, весь народ, бажає йому смерті, каже на нього різні негарні слова, але далі цього він не піде. Реально, народ, що з прогресивної, що з регресивої частин суспільства,  йому нічого не зробить. Причин тому багато, не буду зараз переказувати.
                                А ось, ці його друзякі в минулому, багаті потвори, яким Ананас добряче наступив на хвіст, та дуже сильно зменшив їхні прибутки, можуть на нього дуже сильно розлютитися(за всіма ознаками, це вже сталося), і не мудруючи лукаво, просто його грохнути. Тим більше, що вони в цьому дуже великі специ.
                               Я вже не кажу, про відомого мольфара, який передбачив, що десь в 2013 році(хай буде похибка, плюс-мінус півроку), Ананаса вб'ють. І цей час вже наближається. 
                               Тому, ситуація виглядає так, що Ананас зараз, по суті, сидить на бомбі -


 

                               Ну, і ось потихеньку наближаємося до квінтесенції цього, мого послання. Якщо Ви ще пам'ятаєте, я днями став гуманістом. А це важливо. Справа в тому, що Ананаса оточують тільки близькі до його мутаційної парадигми люди. З тієї, регресної частини. Якби зі мною не сталася ця біда, місія гуманіста, то мені було би по барабану. А так, я змущений турбуватися і за них. Запитаєте, чому? А тому що, якщо вб'ють Ананаса, то можуть постраждати і ті люди, хто в той час буде поряд.

                               Тому, я хочу зробити наступне попередження.

                               1. Звертаюся до моїх антагоністів з регресивної частини суспільства, простих людей. Невідомо, як вб'ють Ананаса. Це може бути бомба, можуть стрілецьку зброю використати, але треба пам'ятати, що якщо Ви опинитеся поряд з Ананасом, то можете також постраждати. Якщо Вас будуть запрошувати, або силою примушувати йти на заходи, де буде присутній Ананас, відмовляйтеся під будь-яким приводом. Тим більше не пускайте туди своїх дітей.
                               2. Також звертаюся до чиновників всіх рівнів. Хоча ніякої симпатії до них в мене нема. Але ж, я, зараз гуманіст, якщо Ви пам'ятаєте. Чиновники! Не приходьте на наради, та інши заходи з участю Ананаса. Не літайте разом з ним в літаках, та його гелікоптері. В іншому разі, у Вас велика вірогідність загинути разом з ним.
                               3. Те саме стосується і журналістів. Не беріть в Ананаса інтерв'ю, не приходьте на його прес-конференції. Невідомо, який спосіб ліквідації Ананаса оберуть скривджені ним багатії-потвори. Ви можете загинути.

                               І ось вона, квінтесенція мого заклику -

                               Люди! Тримайтеся подалі від Ананаса! Ви можете загинути!

Триллер "Жирна здобич"

Здається, у нашого народу вже все атрофовано.
Честь, гідність, навіть відчуття самозбереження відсутнє.
Тільки американці можуть цю межигірську падаль знищити.
До того, мабуть, і йде.
Хоча надія вмирає останньою.
То хто перший, ми, чи янкі?


Кличко. Наочний діагноз.

Тільки тримайтеся за стул, щоб не впасти під стіл від сміху.

Цензуру в інтернет!

                    Це я кричу. Ще раз. Цензуру в інтернет! Політичну! Негайно! Вимагаю!
                    Де, в Єгипте здається відбулася революція завдяки соціальним мережам? І Ви цьому повірили? І як же вона там змогла відбутися завдяки інтернету? Що, опозиція сиділа за клавою, і розповсюджувала інструкції, як повалити владу? Чи що вона там робила? Можливо вигадала якійсь JavaScript, завдяки якому накопіювала сотні тисяч протестуючих, які вийшли на вулицю, та повалили владу? Чому робиться такий наголос, що начебто "арабська весна" відбулася завдяки інтернету? Так, інтернет зіграв там свою роль. Але ця роль не була вирішальною. Інтернет тільки сприяв комунікації. Як носій інформації. Не більше, не менше. Раніше, таку роль грали голубі. Потім поштові карети, чи діліжанси. Потім телефон.Зараз інтернет.
                    Але ж, всі ці засоби комунікації, виникли не самі по собі.Їх створили люди. Під свої потреби. Під різні потреби. В тому числі і задля організації суспільства на різні акції. Починаючи з голубів, і враховуючи, яка кількість населення на Землі була в той час, і яка зараз, то впевнений, що процент такої організації на тисячу населення однаковий, що тоді, що зараз.
                   В той же час, до появи інтернета, ніхто не зациклювався на цих засобах передачі інформації, і не сидів поряд з голубом, конякою, чи телефоном цілими сутками. Не було сенсу. Ніхто не буде дні та ночі, безперервно гладити голуба, чи коняку. Або бубоніти щось, не зупиняючись, в телефонну трубу. 
                   А інтернет, чомусь зараз сприймається, не як засіб комунікації, а як зброя. Чомусь людина, пульнувши натиском мишки в намальованого Януковича, або відірвавши голову віртуальному Кровосісі, вважає що вона виконала свій громадянській обов'язок, і тепер може почивати на лаврах. Приклад з іграми, звичайно гротеск, але і гнівні тиради на форумах, в Фейсбук, Твіттері, на адресу бандитів, різної сволоти у владі, мають такий самий ефект. Ніякій.
                   Так, в Єгіпті інтернет допоміг організуватися людям. Але тільки в тій мірі, на яку він був здатний. На мій погляд, це дві головні речи. Інформація, як така. Тобто, що насправді робиться в країні, і хто, та що, з себе представляє. Це треба залишати в пам'яті, не забувати про ці факти, і не звикати до таких повідомлень, як до рутини. І другий напрямок, це інформації до дії. Якщо з'являється інформація від опозиції, що треба збиратися там то, і там то, то треба вимикати комп'ютер, та йти туди. А не сидіти в мережі, просторікувати, та спостерігати в он-лайн, а скількі ж там зібралося народу.
                   Саме ці два напрямки  і були успішно використані в Єгіпте. В Єгіпте це була класика. У нас вона перетворилася в фарс, в фетиш. Нав'язується думка, що без інтернету, нічого неможливо зробити. Інтернет, завдяки якому сталася революція в Єгіпте, це міф. Все зробили люди, а не інтернет. А цей міф, насправді тільки заспокоює людей.Вони чекають, що який-то міфичний інтернет знищить Януковича. З'являються якісь дослідження, що вже кільканадцять мільйонів українців користуються інтернетом. І кожен день все бульше, і більше. Формуєтся думка, що ось-ось, і режим, завдяки цим сидячим в соцмережах "свідомим" громадянам, завалиться, і народ, пишаючись собою, буде святкувати перемогу. Ну, а сатрапів переловить, та запроторить за грати. Також, сидячи за клавою.
                   Маячня, чи не так? Тому, я закликаю Януковича, ввести цензуру в інтернеті. Щоб не було що робити біля монітору. Щоб ці, насправді свідомі громадяни прийшли до тями. Вийшли на вулиці. Побачили один одного. І почали діяти. Інтернет, у вигляді монітору, клави, та миши, за нас нічого не зробить. Ця цензура, буде як реанімаційний засіб. Від обломівщині. Від демагогії. Від порожньої балаканини.
                   Здається, в Росії, Пукін сьогодні увів в дію щось подібне. Не знаю, чи він насправді увів цензуру в інтернеті, але принаймні саме так подається ця інформація в інтернеті. В зв'язку з цим у нас з'являється нагода поспостерігати, яка буде реакція суспільства, на цей, з моєї точки зору, позитивний крок. Позитивний для громадян, не для влади. Що там, що в нас, влада вже не зможе діяти раціонально. Режим Кремля, і режим Межигір'я, в ситуації цугцвангу. Будь-які їхні кроки ведуть до мату. Але з одним застереженням. Якщо ми не будемо пасивнимі спостерігачами, та вийдемо з інтернетної летаргії.

                   Тому, Янукович! Даєш цензуру в інтернеті!!!

Просування української мови в інтернеті: прості кроки

               Довго робити перепост, там малюнки, посилання, почитайте в оригіналі - Просування української мови в інтернеті: прості кроки Досить цікава замітка.
               Ну і щоб пост не був таким порожнім, подивіться який коментар я надибав на Фейсбук - 
               Влучно Юрій охарактеризував те, що відбувається в Росії...
               Ну і відео ось таке - 

Юлія Тимошенко: Я з вами. Боріться.

05 липня 2012 р. 14-04


Мені дуже шкода, що я відрізана від щохвилинного спілкування з вами і тільки сьогодні маю можливість вступити в наш з вами бій.
 
Зовсім невипадково сто років тому Михайло Грушевський писав: біда України в тому, що нею керують люди, яким ця Україна не потрібна.
 
За останнє століття мало що змінилося. У нас біля влади знову ті, яким ця країна з її мовою, культурою, історією, з її великим духом чужа, незрозуміла і непотрібна. Як варвари і дикуни, вони прагнуть знищити все те, що не вміщається в їх маленькі та зморщені мізки.
 
Ганебне голосування 3 липня у Верховній Раді за так званий «мовний» законопроект показало, що Янукович оголосив війну вже не опозиції і не окремим демократичним цінностям, а незалежній Україні як такій. Він кинув виклик цілій нації.
 
Голосування було таким, як вони самі. Вони, мов злодії, мов карткові шулери, протягли це питання за правилами, які більше були б доречні у якомусь гральному кублі.
 
Усі люди побачили, кого насправді вони обрали до парламенту: шулерів та аферистів.
 
Закон від 3 липня — це не закон про мову. Це закон про їхню підлість та негідність, про відсутність у них честі та гідності. Це закон про тимчасове право мерзотників на глум — не більше...
 
За два роки вони створили «ефективну вертикаль» — вертикаль печерної етики та вбивчої примітивності. Ту саму вертикаль, яка і поховає їх під своїми уламками, якщо всі ми не схибимо на цей раз.
 
Бо Україна долала і не таких ворогів, як Янукович, проходила і не через такі випробування, як Партія регіонів.
Бо можна кинути за ґрати громадянське суспільство та опозицію, але неможливо ув’язнити українську мову і культуру.
 
Першим рішенням, яке повинна прийняти опозиція у новому складі парламенту, — це анулювати всі злочинні дурниці, які вони понаприймали в тимчасово їхньому парламенті.
 
Сьогодні не можна відступатися, бо питання рідної мови — це не умовна смуга, за яку можна мовчки відповзти та стерпіти ще раз. Рідна мова — це залізобетонна стіна, останній бастіон, межа, за які відступати не можна, бо далі — тотальна пустеля.
 
Сьогодні, знаходячись тут, я жалкую, що я не з вами біля Українського дому, що я не можу вночі та вдень стояти поряд з тими людьми, які мають в першу чергу нездоланну потребу бути разом у такий жорстокий час, які не можуть по-іншому і які роблять вкрай важливу роботу для тих мільйонів українців, які теж за Україну, але у них, на жаль, в цей час є більш важливі проблеми. Я хочу, щоб всі, хто зараз знаходиться біля Українського дому, усвідомлювали, що вони, як ті легендарні хлопці під Крутами, тримають незалежність та наше майбутнє у своїх серцях.
 
Я з вами. Боріться. А всі, хто має можливість, збирайтеся біля Українського дому — на лінії фронту за Україну!
 
Слава українській мові! Слава Україні!
 
Юлія Тимошенко
Харків, лікарня «Укрзалізниці».


"Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" 

Інформація по співтовариству "Твоя Україна "

                    Апологет Королевскої та Кличка, viktor67 видалив зі співтовариства мій пост -  Кличко: боксер, торгаш, заробитчанин  Це той, що плакався, коли видаляли його замітки з іншого співтовариства.
                    Мабуть, більше не варто чогось додавати. Та і бажання нема...
                    Хоча єдине, що можна ще додати, так це те, що я очікую видалення і цього посту.

Кличко: боксер, торгаш, заробитчанин

Свой последний бой Виталий Кличко проведет в Москве в присутствии Путина. Это не спорт и не рекламные деньги. Это — политика

Эта информация могла стать сенсацией национального масштаба, если бы не личность того, кто ее «породил». Своим личным примером Виталий Кличко показал: и в крупном теле может водиться мелкий дух.

Первым информацию том, что Виталий Кличко проведет свой последний в профессиональной карьере бой не в Киеве, а в Москве, распространил российский популярный ресурс Sportbox.ru. Эту информацию якобы случайно «слил» менеджмент Виталия Кличко, отвечающий за организацию телетрансляции поединков босса и поступление рекламных гонораров от телевидения.

«Бизнес-план, предложенный украинской стороной, был совершенно неприемлем, — цитирует издание слова Бернда Бенте, управляющего директора Klitschko Management Group (KMG). — Бой Виталия состоится первого или восьмого сентября» (вчера стало известна точная дата матча — 8 сентября).

Откровения менеджера известного боксера не остались не замеченными германским таблоидомBild. «Это будет мой 17-й чемпионский бой, он станет знаменательным событием. В Москве у меня очень много болельщиков, — цитирует Кличко Bild. — Мой соперник Мануэль Чарр не знает поражений, и его не стоит недооценивать. Чарр — молодой боец, жаждущий побед».

Немецкое издание также сообщило о том, что бой пройдет в московском «Олимпийском», а в первом ряду будет находиться большой поклонник единоборств президент РФ Владимир Путин. Причем буквальный перевод этого абзаца в Bild создает впечатление, что журналист издания цитирует самого Виталия Кличко.

Таким образом, чемпион WBC в супертяжелом весе украинец Виталий Кличко подтвердил информацию Sportbox.ru о проведении последнего боя в своей спортивной карьере России, в Москве. И первыми об этом решении Виталия узнали не его земляки — пожалуй, самые ярые фанаты боксера. А читатели германского таблоида.

То, что Кличко-старший в последний раз выйдет на ринг не на Родине — Украине, и не в Киеве — городе, давшем знаменитым братьям «путевку» в мир Большого бокса — это скандал. Пожалуй, почитатели боксерского таланта Кличко-старшего еще бы поняли, если финальный бой Виталия прошел в Германии, ставшей для боксера второй родиной. Потому что когда Виталий дерется в Германии, это обеспечивает его боям максимальный зрительский интерес и максимальный рекламный доход соответственно. На последнем выходе на ринг в Европе можно было бы неплохо заработать.

Интересен выбор соперника Виталием Кличко. Им стал боец даже не «второго эшелона» в мире бокса. Имя германского боксера Чарра не назовут 80 из 100 даже германских поклонников бокса — слишком молод и нетитулован этот боксер.

Понятно, что Виталию Кличко нужна гарантированная победа в финальном поединке, но все же выбор заведомо на порядок слабого противника — это уже не бокс, а театрализованная постановка. Билеты на которую уже в продаже. Самые дешевые — 850 рублей (примерно 205 гривен); самые дорогие, у ринга — 30 000 рублей (7300 гривен). При этом комплекс «Олимпийский» вмещает 30 тысяч зрителей.

Столько же обычно стоят билеты на бои братьев в Германии. Но на бои с серьезными соперниками.

В СМИ уже высказываются опасения, что билеты на этот бой распродать не удастся, и зал заполнит «массовка». Потому что даже бой на 14-тысячной арене «Мегаспорт» звезды российского бокса Лебедева с мировой звездой Джеймсом Тони собрал чуть больше половины зала. Возможно, Виталий и его команда рассчитывает на приезд болельщиков из Украины. Тех самых болельщиков, который сверхрасчетливый Виталий «пробросил» в Украине. «Пробросил» ради денег, ради собственных барышей. Ради которых Киев вживую видел профи-бои братьев только один раз, да и то 14 лет назад.

Кстати о деньгах. С точки зрения рекламных поступлений от трансляции матча, повторимся, Москва — не лучшее место для проведения поединка. Потому что культура траты денег на бокс в Германии на два порядка выше, чем в той же Росии или Украине. И это известно буквально каждому промуотеру в боксе. Если бой в исполнении любого из братье Кличко имеет в той же Германии стойкую аудиторию до 2,5 миллиона болельщиков, то в России бой любимца публики Поветкина дает максимум в 700 тысяч поклонников у телеэкранов.

Кличко вряд ли соберет больше — ну разве что Путин обяжет смотреть матч всех членов «Единой России» и всех, кто носит в Росии погоны. Значит, дело при выборе места поединка однозначно не в рекламных деньгах. Это, а также выбор соперника говорит о том, что и к спорту это мероприятие имеет весьма далекое отношение.

Значит, дело в очень больших деньгах, которые не имеют отношения к рекламе в частности и спорту вообще. Или в политике. Или в том и другом, вместе взятом.

Очевидно, большие деньги Виталию смогла предложить Москва за его «соло» в Белокаменной. Как тут не вспомнить грядущие осенью в Украине парламентские выборы, на которые Кремль сделал едва ли не последнюю, отчаянную ставку, цена которой — независимость Украины. Выборы, в которых берет участие партия «Удар» — политический проект Виталия Кличко, о котором говорят как о «пятой колонне» Москвы на парламентских выборах.

Уже известно, что титульный спонсор боя Виталия с Чарром — один из крупнейших банков России. До этого Россия в лице Рамзана Кадырова уже проплачивала услуги Кличко — за продвижение на мировую арену чеченского боксера. Вообще, заработки на «этническом боксе», похоже, — ноу-хау братьев Кличко. Ведь есть множество стран и просто «кошельков», готовых вложить средства в продвижение на мировой арене своих боксеров. Этим и пользуются в последнее время братья не без выгоды для себя. И без особых успехов со стороны своих подопечных.

Процес «заробитчанства» так поглотил Виталия Кличко, что он уже. похоже, не имеет сил даже на то, чтобы красиво покинуть арену. Вот и вчера СМИ цитировали боксера, который уже не уверен, что поединок в Москве будет последним в его карьере — мол, окончательное решение он примет после парламентских выборов в Украине. Кто ж его раньше за язык тянул?..

Создается впечатление, что Виталий уже кружится на ринге, как нищий на паперти, чтобы собрать все брошенные ему медяки. Постоянные хлопоты о пристойной старости все больше делают ее малопристойной.

 «Аргумент» 
Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Таємна розмова Коні Сошкіної та Чивокуні.

- Привіт Чивокуня!
- Привіт Коня Сошкіна! Кажи чого надо.
- Чивокуня, я за тебе завжди горою, ти знаєш. Можу і пасть порвать, якщо треба. Ти   мені дуже імпонуєш...
- Знаю, знаю, кажи швидше, я Юлькой займаюся, нема часу.
- Ось і я за це. Ти же знаєш, як я об'єктивно її мочу. І взагалі всю опозицію. Навіть Муся та Сірьежа так не вміють. Але останнім часом лохторат мені не вірить. Сміються наді мною, кажуть, що я на владу працюю, жовтизну штампую.
- Так в тебе ж і газета, "Левая" якась...
- Ні, "Лівий брег". І газета теж тоне. То мені треба якось імідж борця зі злочинною владою створити.
- Так давай створимо, Коня. Чиво надо, грошей?
- Ну, грошей, це безумовно, але я хочу одну операцію провернути.
- Операцію, так операцію, нема проблем....
- Да, так ось що я хочу зробити, Чивокуня. Арештуй мене.
- Ха! Оце да! Давай, делов то. А для чого?
- Коли ти мене заарештуєш, я буду кричати, що це політичні репресії, що влада хоче знищити мене і мою чесну та правдиву газету. Весь народ буде мене жаліти, повірить, що я борюся з тобою, і таким чином імідж борця зі злочинною владою буде мені забезпечен. І прикриваючись цим іміджем, я ще більше, та об'єктивніше буду мочити Юльку та опозицію. Тільки привід для арешту треба знайти...
- Ну що, нормально, підходить. За привід не хвилюйся, Коня Сошкіна. В мене є спец, Кузькін. Я давно з ним працюю, це посадочних справ майстер. І кузькіну мать я знаю...давно з ними в корешах. Він знайде привід, кинемо тебе в "обез'янник", там десять мужиків пустять тебе по колу, ти будеш страждати, тебе почнуть жаліти, і ти станеш  борцем зі злочинним режимом. Потім під тиском міжнародної спільноти, та вимог опозиції ми тебе випустимо. Як, підходить, Коня?
- Та ні, десять мужиків....а що Боря скаже? В мене інший план. Тільки арешту вже не треба, налякав ти мене. Просто відкрий на мене кримінальну справу, або маскі-шоу з перевіркою влаштуй, а я в цей час свалю за кордон, в Італію. І звідти вже буду кричати, що ти влаштовуєш мені репресії, хочеш мою газету знищити, тому що вона об'єктивна, ну і таке інше...Ну і далі, як ти кажеш. Під тиском міжнародної спільноти, та народу України, який встане на мій захист, ти закриєш кримінальну справу, і я повертаюся на білій коняці. До речи, я спробую двох зайців вбити. Окрім того, що стану борцем зі злочинним режимом, я спробую потрапити в парламент за списками опозиції. Тобі ж потрібні свої люди в опозиціїї, Чивокуня?
- Звісно, потрібні. Здорово ти придумала, Коня! Тільки мене не треба лаяти, матюкай кого-небуть з моїх шестірок, з Адміністрації наприклад. А щодо мене кажи, що це мене підставили, що я жертва. І щоб не підставляти Просо, то скажеш, що і він жертва. Що це хтось з його замів на тебе діжку котить.
- Добре, не буду. То що, домовилися? Нічого не переплутаєш? Без арешту, пам'ятаєш, Чивокуня?
- Не хвилюйся, все буде нормально, Коня Сошкіна. Їдь в Італію. Тобі грошей треба? На ось...десять..двадцять...тридцять...ну і ще ось три гроша..
-Дякую Чивокуня! Як я тебе люблю!!!


Застереження: це дуже секретна та таємна розмова, нікому про неї не кажіть.