хочу сюда!
 

Лида

35 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 36-43 лет

Заметки с меткой «краса»

Розмова з дитям на теми ..віку

На моєму поверсі живе старенька,85 років,бабуся Ліда.Родичі її всі в Києві,бувають наїздами,тож коли щось потрібно терміново,я як сусідка вирішую її маленькі проблеми,як то вимкнений випадково мобільний чи купити хліба.
Старість не прикрашає,мій син в свої 4,5 роки вчора спитав:
-Мам,а чого в бабусі Ліди такі страшні очі?
-Тому що вона старенька.
-А чого вона старенька?
-Тому що їй багато років.Всі колись стають старенькі,я теж колись стану старенька, а ти виростеш.
-Мам, ти будеш старенька?А тебе що, теж будуть такі страшні очі?!-налякано.
-Не знаю, синочку, побачимо...
-Тоді я не буду тебе любити, мамо, якщо в тебе будуть такі страшні очі,і не буду тобі допомагати.-заявив мій син.
Намагаюсь мягко розказати:
-Тош, а хто ж меін буде допомагати?
Задумався, і видав:
-Папа нехай тобі допомагає.
-Тош, папа теж буде старенький.Стареньким треба допомагати...
Киває...
))))))))))

Територія жінки

В нас,жінок, є безліч таємниць і секретів якими ми костуємось кожного дня щоб бути найкращими в усіх відношеннях.Всі ці таємниці нами надійно зберігаються  і активно примножуються.І все це робиться для того,щоб не дивлячись на ніякі зміни в світі - ми завжди залишались жіночними,коханими і бажаними, найкращими господинями і берегинями домашнього вогнища.Блог присвячується сучасним жінкам і всьому що їх цікавить: краса,захоплення,дозвілля,рукоділля,культура,наука,бізнес,кар'єра,материнство,стосунки і багато-багато іншого,адже сучасні дами - натури багатогранні !

Так просто бути красивою...

Ащо ви для того робите, дівчата і хлопці?podmig






Чарівний Донецьк

У Донецьку поклали вінок з колючого дроту "катові українського народу" оленіву (ульянову)

Попереду ходи йшли чоловік і жінка в національних костюмах з кошиком жовто-блакитних кольорів. За ними молоді люди несли великий прапор України. Учасники акції, багато з яких були у вишиванках і вінках, вигукували різні гасла: «Україна понад усе!», «Кому належить Україна? Українцям! Кому належить Донбас? Олігархам» (після цих слів почувся сміх в натовпі), «Банду геть!» , «Хама на парашу!»

Поклали квіти до пам'ятника Т. Шевченка, після чого представники Української Православної церкви Київського Патріархату, Української греко-католицької церкви, Української Автокефальної Православної церкви провели спільний молебень за Україну.

Донецька краса України love rose rose rose  , а заповідники, ландшафти, а Лавра Святогірська ... свята земля ...

Перед початком заходу на площі імені Леніна представники виконавчої служби зачитали організаторам рішення суду про заборону проведення святкової ходи до Дня Незалежності.


81%, 17 голосов

14%, 3 голоса

5%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

художник Джонатан Эрл Баузер


Канадский художник Джонатан Эрл Баузер (Jonathon Earl Bowser)


Канадский художник Эрл Баузер родился в 1962 году.
Заниматься рисованием начал в возрасте восьми лет. Освоение приемов живописи в возрасте 18 лет. В 1984 году окончил колледж искусств Альберта (Alberta College of Art). Который находится в городе Калгари, колледж был основан в 1973 году, в непосредственной близости от города с его историческими памятниками архитектуры и музеями.
 В настоящее время графика и живопись Эрла Баузера находиться во многих художественных галереях и частных коллекциях стран: - Северной Америки, в Европе, и Азии, включая правительственные коллекции Китая и Тайваня.
 Прекрасный рисовальщик, великолепно владеющий искусством графического рисунка, создал сотни, потрясающих, по красоте жанровых иллюстраций и картин. В его работах нередко изображены чудесные девушки, которые своей красотой дополняют причудливые пейзажи. Нередко, Эрл Баузер, рисует девушек в виде прекрасных ангелов во плоти. Картины с изображениями ангелочков, просты и роскошны.
Художник с удовольствием работает в жанре, который он называет натурализмом. Мистические образы дикой природы с её причудливым ландшафтом, таинственность живого мира, вдохновляют Эрл Баузера. Фантазии художника не предела, он создает всё новые и новые великолепные произведения Искусства.

http://www.jonathonart.com/mythnat.html





Сьогодні останній день осені

Сьогодні останній день осені!

Осінь-це пора контрасту! Саме осінню я б радив подорожувати на авто країною, різнокольорові дерева просто заворожують своєю красою. Але в принципі не потрібно нікуди їхати, будь-яке місце осінню змінює свій вигляд і не залежно чи це місто, чи село, чи просто ліс або поле.
Мені дивно, чому про закінчення літа пишуть майже всі, а про закінчення осінні майже ніхто. Я люблю осінь, при чому абсолютно всю, тобто від теплих погожих днів в вересні і до перших снігів в листопаді. Останній день осені видався досить не звичним як на таку пору, він був сонячний і порівняно теплий. Ця осінь взагалі виявилась напродчут сухою і теплою.
Я не розумію людей які не люблять цю пору, не розумію як серед такої краси може бути депресія. Я ж навпаки, осінню мені самий кайф! Звичайно, кожна пора особлива, але осінь найкраща! Лише осінню заходи сонця стають якимись магічними, коли сонце освічує якесь яскраво різнокольорове дерево, дуб або клен. Лише осінню можна гуляючи по парку, заритися в купу запашного листя! 
А ще я люблю осінні дощі, чомусь саме осінні. Люблю гуляти похмурим днем, коли йде дрібненький дощ або мжичка, в такі дні я взагалі люблю подорожувати. 

Царица цветов

Роза – символ любовной страсти. Именно в таком значении роза широко представлена в любовной поэзии. В то же время у древних римлян роза была знаком тайны. Греки считали розу даром богов.  В христианском искусстве роза первоначально прославлялась как райский цветок, символ чистоты и святости. Позже он становится символом Богородицы, которую представляли сидящей в раю среди розовых кустов. Согласно легенде, архангел Гавриил сделал для Богородицы три венка: из белых, желтых и красных роз. Венок из белых роз обозначал ее радость, из красных - страдания, а из желтых - славу. "

Цветок, прекрасный точно жизнь, Расцвел сегодня на рассвете. Он нежен словно ангел был. Никто не знал его запрета. Шипы невинны и остры...

Снежно-белые розы. Терновник. Простыня. Лепестки и любовь. Эти ласки и страсти до крови, о которых мечтал бы любой... Ты стояла в роскошном платье и смущенно глядела в пол, я подумал: "Вот это на тебе!", - и в душе разгорелся спор... Твои губы как вишни сладкие с легкой горечью – это кайф, улетаю на небо ладьей я, В свой потерянный, найденный рай... А когда ты касаешься рук моих, я теряюсь, не зная как быть, никаким, даже дьявольским рупором от любви меня не разбудить... Этот сон, эти ласки и нежности, эта страсть, пускай и на миг, пусть уйдет она к милому лешему, но навеки останется стих... (с) Паша Броский

Осінь царівна,лиш в юності чарівна.

 

Холод, дощ, негода  на  дворі
останнє листя прямує до землі.
Це осінь нам показує стрептиз
свої багряні шати скидає в низ.

 

Але без похоті  ця  голизна,
кому приємна така от новизна.
Чорні і непохитні стоять всі крони,
каркають  на  них  лиш  каркарони.

 

Стебла самі по собі повсихали,
гілячки  листя собі  поскидали,
що  захотіли  те  й  зробили,
от самураї,себе на харакірі засудили.

 

А хто пташок подалі всіх послав,
всіх гарних і співучих повиганяв?
Хто хазяйнує тут? У чому справа?
Кому потрібна,така ото розправа?

 

Це ж осінь з вітром так зійшлася,
що  аж  пиль  за ними понеслася.
Не витримало небо,заплакало дощами,
щоб ця пиль не стояла перед очами.

 

Обличчя обдуває прохолодний вітерець,
танцю осені, крутого, видатний творець.
Хлопець  він  моторний, хоч  куди  козак,
гудуть від жаху електричні проводи,це так!

 

Зі стін злітають навіть дахи,
коли  він робить свої  махи.
Він  гарячкує, іде  в рознос,
коли не до вподоби йому прогноз.

 

Погляньте! Він як дитина грається тепер,
постановкою складних прем’єр
зайнятий  цей  режисер.
Осені чудовий він партнер.

 

Вона стрімко крила розправляє,
коли він з нею вихором кружляє
у  піруетах  бездоганих
по площах й вулицях прибраних.

 

Вони мають вигляд – карнавальних,
сяють розмаїттям кольорів натуральних,
яскравих, барвистих, полум’яних,
від зелених, аж до багряних.


Це  па-де-де  чарує  все  живе,
все що ворушиться в танок іде.
І пташки з ними весело кружляють,
так потихеньку у вирій  відлітають.

 

Плоди  вже  зібрані  давно,
відкрите  навстіж  моє  вікно,
а за вікном, летять ключом, журавлі,
небесні кораблі,їм мало місця на землі.

 

От і летять собі за небокрай,
курличуть,мене кличуть:
- “Давай,  злітай, злітай,
курли,курли,ходи,ходи”- мені кажуть.

 

“Ти  повір  у  чудеса,
поглянь лиш у небеса
води тут, мегатони  блукають,
атмосферний тиск собою понижають.”

 

Повіривши у ці дива
за  ними  я  майнув.
Віра мені тайну цю відкрила
і у небо,безмежне я полинув.

 

Тому  що  ми така  є нація
не страшна нам левітація
і притаманна телепортація,
в раю вже буде реінкарнація.

 

Європа,Азія у ній Китай,
чудес тут,хоч відбавляй.
Америка,Атлантика,Європа.
Опа! Я вже в Україні, в дома.

 

Отакий миттєвий мій вояж,
неймовірний,як осені пейзаж,
в якому,свій,вона веде танок,
скидає  за  листком  листок.

 

Осінь  навмисно все  оголяє,
це вона так землю підготовляє,
до  сну  глибокого,  зимового
і сорому у цьому,нема ніякого.

 

У сні, ми сорому  не  відчуваємо,
а проснувшись,щось там одягаємо.
І  робиться  це все навмисно,
але кажуть,що воно корисно.

 

Справа зими – покрити теплою ковдрою,
а весни – прикрасити чарівною обновою,
а справа людини – не робити шкоди
для  цієї  ніжної, чарівної  природи!